UKRAINE EU. MODERN TECHNOLOGY, BUSINESS AND LAW

Transcription

1 Ministry of Education and Science of Ukraine Chernihiv National University of Technology (Ukraine) Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine Scientific-Research Centre of Industrial Development Problems of the National Academy of Science of Ukraine Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Ukraine) NGO «Chernihiv European» (Ukraine) Vienna University of Economics and Business (Austria) Academic Society of Michal Baludansky (Slovakia) Technical University of Kosice (Slovakia) University of Central Europe (Slovakia) University of Mishkolts (Hungary) Warsaw Management University (Poland) Tsenov Academy of Economics (Bulgaria) Sokhumi State University (Georgia) Batumi Shota Rustaveli State University (Georgia) Batumi Navigation Teaching University (Georgia) Fil. Dr. Jan-U. Sandal Institute (Norway) UKRAINE EU. MODERN TECHNOLOGY, BUSINESS AND LAW APRIL 3 8, 2017 SLOVAKIA-AUSTRIA-HUNGARY COLLECTION OF INTERNATIONAL SCIENTIFIC PAPERS PART 1 MODERN PRIORITIES OF ECONOMICS SOCIETAL CHALLENGES Chernihiv 2017

2 UDK 330(477)+330:061.1ЄС(08) U31 U31 UKRAINE EU. MODERN TECHNOLOGY, BUSINESS AND LAW Published by Academic Council Decision of Chernihiv National University of Technology (Protocol 3, February 27, 2017). The Collection has been included into the international scientometric database elibrary.ru. Ukraine EU. Modern Technology, Business and Law : collection of international scientific papers : in 2 parts. Part 1. Modern Priorities of Economics. Societal Challenges. Chernihiv : CNUT, p. ISBN The collection includes abstracts of the Third international scientific and practice conference «Ukraine EU. Modern Technology, Business and Law». (Part 1. Modern Priorities of Economics. Societal Challenges). The actual issues and aspects of collaboration between Ukraine and European Union in economic and social spheres are highlighted. The priority directions, innovative approaches and modern views on the prospects of the development of economics, social work, philosophy, psychology and sociology are considered. The publication is oriented on scientists, academicians, postgraduates, students and people who are interested in the prospective collaboration between Ukraine and European Union. Збірник містить тези доповідей Третьої міжнародної науко-практичної конференції «Ukraine EU. Modern Technology, Business and Law» (Частина перша. Сучасні пріоритети економіки. Соціальні виклики). Висвітлено актуальні питання та аспекти співпраці між Україною та Європейським Союзом у економічній та соціальній сферах. Розглянуто пріоритетні напрями, інноваційні підходи та сучасні погляди щодо перспектив розвитку економіки, соціальної роботи, філософії, психології та соціології. Видання орієнтоване на науковців, освітян, аспірантів, студентів та людей зацікавлених перспективами співпраці між Україною та Європейським Союзом. Chief Editor: Andrii Shevtsov, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor Deputy Chief Editor: Serhiy Shkarlet, Doctor of Economics, Professor UDK 330(477)+330:061.1ЄС(08) Editorial Board Members: Ella Libanova, Doctor of Economics, Professor Liliana Horal, Doctor of Economics, Professor Dmytro Dzvinchuk, Doctor of Philosophy, PhD in Public Administration, Professor Mykola Kyzym, Doctor of Economics, Professor Michal Varchola, Doctor of Sciences, Professor Mіroslav Badida, Doctor of Sciences, Professor Jozef Mindiash, Doctor of Sciences, Associate Professor Paweł Czarnecki, Doctor of Sciences, Professor Ivan Marchevski, Doctor of Economics Larіsa Takalandze, Doctor of Economics, Professor Ketevan Goletiani, Doctor of Technical Sciences, Professor Natela Tsiklahsvili, PhD in Economics, Professor Badri Gechbaia, Doctor of Economics, Associate Professor Jan-Urban Sandal, Doctor of Philosophy, Professor ISBN Chernihiv National University of Technology,

3 CONTENTS OPENING SPEECH Andrii Shevtsov... 6 Serhiy Shkarlet... 7 MODERN PRIORITIES OF ECONOMICS Abakumenko O., Lukiashko P., Dubyna M. PECULIARITIES OF THE MODERN DEVELOPMENT OF THE POWER-GENERATING SECTOR OF UKRAINE... 8 Aleksandrova A. OPTIMIZING ENVIRONMENTAL RISK MANAGEMENT USING ECONOMIC TOOLS... 9 Bakhtadze E., Tavadze I. THE ROLE OF GABLING BUSINESS IN THE DEVELOPMENT OF AJARA REGION, GEORGIA Bakradze G., Dzimtseishvili N. REGULATION OF TAX LEGISLATION ISSUES IN GEORGIA Boyko N. POSSIBILITIES FOR IMPROVING THE CONTROL OVER THE PATENT TAX IN THE REPUBLIC OF BULGARIA Gelashvili M. THE STATE'S ROLE IN INCREASING INVESTMENT ACTIVITY Horban V. SUSTAINABLE ENERGY INVESTMENTS: EXAMINING MODERN FINANCIAL MECHANISMS Ismailov T. THE ROLE OF CUSTOM DUTIES IN THE CONTEMPORARY BULGARIAN ECONOMY Kavtaradze N. THE DEVALUATION IS THE MAIN PROBLEM OF DEVELOPING COUNTRIES AND PRIORITY OF CYRRENCY SYSTEM IS THE RESULT OF WRONG MONETARY POLICY OR STRENGTHENING OF DOLLAR Khyzhniak V. PROBLEMS OF SOCIAL AND ECONOMIC DEVELOPMENT OF UKRAINE Ławrow R. STRATEGICZNE KIERUNKI ROZWOJU ZORIENTOWANYCH NA KLIENTA INNOWACYJNO-FINANSOWYCH TECHNOLOGII BANKÓW Marhasova V., Sakun O. FINANCIAL MECHANISMS AND INSTRUMENTS OF ASSISTANCE TO INVESTMENT DEVELOPMENT: FOREIGN EXPERIENCE Nozadze M. PENSION REFORM IN GEORGIA: SOCIAL-ECONOMIC ASPECTS Poladashvili T. DETERMINANTS OF UNEMPLOYMENT AMONG GEORGIAN HIGHER EDUCATION GRADUATES Qoqiauri L. SEARCHING COMPLEX WAY OF SUSPENSION DEVALUATION OF GEORGIAN LARI IN GEORGIA Rekova N., Moiseienko K. TENDENCIES OF LOCAL BUDGET FORMATION AND EXECUTION IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF REFORM OF THE BUDGETARY SYSTEM Revko A. INVESTMENT POTENTIAL OF HOUSEHOLDS IN THE REGIONS OF UKRAINE IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION PROCESSES Shkarlet S., Dubyna M. ALGORITHM OF THE TURBULENT APPROACH USE TO THE ECONOMIC PHENOMENON COGNITION Khtyrkhun K. THE DEVELOPMENT OF THE SOCIAL ENTREPRENEURSHIP AS A MEANS OF THE SOLUTION OF SOCIAL PROBLEMS IN UKRAINE Sichinava A., Sekhniashvili D., Chikaidze N. THE IMPACT OF THE REAL EFFECTIVE EXCHANGE RATE OF THE NATIONAL CURRENCY ON THE EXPORT VOLUME IN GEORGIA Syzonenko O. POLITYKA PAŃSTWOWA W OBSZARZE WŁASNOŚCI INTELEKTUALNEJ: UKRAINA A POLSKA Tarasenko A. DETERMINATES OF THE CURRENT STATE OF THE INFRASTRUCTURE SYSTEM OF AGRICULTURE IN UKRAINE Tarasenko O. ROLE OF THE REFLEXIVE PROCESSES IN CREATING DEPOSIT BEHAVIOR OF THE HOUSEHOLDS Terziev L. TYPES OF PRELIMINARY CONTROL OVER PUBLIC PROCUREMENT IN THE REPUBLIC OF BULGARIA Tsiklashvili N. LABOR MARKET IN GEORGIA AND DEVELOPMENT OPPORTUNITIES Turmanidze T. WOMEN S ECONOMIC EMPOWERMENT AND EUROPEAN UNION PRACTICE

4 Акименко О., Петровська А. ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК: ПЕРСПЕКТИВИ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ Аллахвердян А. МОДЕЛЬ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ Андрієнко М. МОДЕЛЬ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ КОНТЕЙНЕРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ Апхазава Т., Голетиани К. ОСОБЫЕ ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ЗОНЫ: МИРОВОЙ ОПЫТ И ПЕРСПЕКТИВЫ ГРУЗИНСКИХ ПОРТОВ Біла С. СЕКТОРАЛЬНІ РЕФОРМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ Бутко І. ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ГЕОПРОСТОРОВОГО МОНІТОРИНГУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ Вдовенко Н., Шепелєв С. СКЛАДОВІ МЕХАНІЗМУ АДАПТАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ СПІЛЬНОЇ РИБНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС В УКРАЇНІ Витвицький Я., Пілка М. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ ЕНЕРГОНОСІЯМИ ШЛЯХОМ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИДОБУТКУ ВАЖКОВИДОБУВНИХ ЗАПАСІВ ВУГЛЕВОДНІВ Гечбаия Б., Арошидзе П. ЭКСПОРТНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ АГРАРНОГО СЕКТОРА АДЖАРИИ И ЕГО РОЛЬ В УСИЛЕНИИ ЕВРОПЕЙСКИХ ОТНОШЕНИЙ Гонта О., Гонта С. ГЛОБАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Забаштанський М., Забаштанська Т. КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ ФІНАНСУВАННЯ КОНЦЕСІЙНИХ ВІДНОСИН Завгородня Н. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Ільєнко Р., Іванова Т. ПРОБЛЕМИ ПІДБОРУ ПЕРСОНАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ Кальченко О. ОЦІНКА СТРУКТУРИ МАЙНА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРНІГІВСЬКОГО РЕГІОНУ Карабанов О., Галицький О. МОНІТОРІНГ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ, ЙОГО ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Кирилюк Ю. ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ЧАСТИНИ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ УКРАЇНИ З ЄС Мамуладзе Г. МАРКЕТИНГОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ГРУЗИНСКИХ ТУРИСТИЧЕСКИХ КОМПАНИИ И ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯ Мельник О. ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ Перетятько Ю. АКУМУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСНОВНІ ЗАСОБИ ДЛЯ БУХГАЛТЕРСЬКИХ, ПОДАТКОВИХ ТА СТАТИСТИЧНИХ ПОТРЕБ Петраков Я. ПІДХОДИ ДО ОПОДАТКУВАННЯ ЕНЕРГОПРОДУКТІВ ТА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В ЄС ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ Петренко О. УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ Роговий А. ПАРАДИГМА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОСТІ ЕКОНОМІКИ Савко О., Мельничук І. ВИКОРИСТАННЯ МАТРИЧНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ Садчикова І. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Слатвінський М. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МАЙДАНЧИК ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГІОНАХ Такаландзе Л. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА В ГРУЗИИ Топуридзе Н. О НЕКОТОРЫХ КВАТЕРНИОННЫХ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫХ УРАВНЕНИЯХ Чувардинський В. ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗМІНИ НА РИНКУ ПРАЦІ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРІОРИТЕТІВ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ Шершньова О. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОЛЕКТИВНИХ ЗАСОБІВ РОЗМІЩУВАННЯ ТА СУБ ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РІВНЕНЩИНИ

5 Шишкіна О. ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ МОНОПРОФІЛЬНИХ УТВОРЕНЬ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ Шкрабак І. РОЗВИТОК ЖИТЛОВОГО ФОНДУ УКРАЇНИ: ШЛЯХИ ОНОВЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ SOCIETAL CHALLENGES Kovhan A., Samohin M., Shevchenko Yu. CHAIR OFFICE MASSAGE AS A WAY OF IMPROVING EMPLOYEES PRODUCTIVITY Melnyk A., Melnyk O. THE HISTORY OF UKRAINE AS A SUBJECT OF THEORETICAL-PHILOSOPHICAL AND IDIOLOGICAL-POLITICAL DEBATE Sandal Jan-U. INNOVATION IN EDUCATION DYNAMIC INNOVATIVE LEARNING METHODS AS APPROACH TO INDEPENDENT SCIENCE Звонар В. СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДОВГОТРИВАЛОГО БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ Злотникова Л. КАПИТАЛИЗАЦИЯ ОБЩЕСТВЕННЫХ БЛАГ В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНЫХ РИСКОВ Карпова І. УЧАСТЬ СТУДЕНТА У ВОЛОНТЕРСЬКІЙ РОБОТІ: НАБУТТЯ ДОСВІДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Качмар О. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ЛЮДСЬКОЇ АГРЕСІЇ Малімон В. САМОТНІСТЬ ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН Шакун Н. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ГРОМАДЯНСЬКОГО ПОСТУПУ В УКРАЇНІ Шевцов А., Ільїна О. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НЕЙРОПСИХОЛОГІЇ У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Шевченко П. РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

6 OPENING SPEECH Words of welcome from the Chairman of the Organizing Committee Andrii Shevtsov, Professor, Doctor in Special Education Sciences, Corresponding Member of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Head of the Department for Attestation of Highly Qualifield Staff and Licensing of the Ministry of Education and Science of Ukraine Ukraine strongly moves towards European standards. The strategy of activities in the sphere of European integration provides an active transition to modern European governance mechanisms, models of interaction between stakeholders of sustainable development, the means to support social initiatives, forecasting results, adapting to changing conditions of integration processes. Ukrainian society is interested not only, and not so much in formal signs of belonging of our country to the European Union. The European integration course for Ukrainian citizens is first of all raising the level of economic, social and cultural life by European standards; consistent and balanced reform of economic, political and social spheres; approximation of legislation of Ukraine to EU legislation; efficient implementation of the Agreement on Partnership and Cooperation between Ukraine and the EU and its Member States. Among effective tools of realization of these points are: mutually beneficial economic, educational, scientifictechnical, innovation-technological and cultural international cooperation, public involvement in the development and implementation of reform policy, support of public initiatives and, of course, strengthening of democracy. Very important in this work is the development and strengthening of internal scientific-technical, educational and economic potential of our state, competitive in the EU market. To the discussion and research of these issues and development of practical recommendations for improving policy of Ukraine towards European integration development, is dedicated the International Scientific Conference Ukraine-EU. Modern Technology, Business and Law. As the Chairman of the Organizing Committee of the conference Ukraine-EU. Modern Technology, Business and Law, I feel proud of the organized event, which enjoys high interest on the side of Ukrainian educators and scholars, human rights activists, representatives of business, public sector and government not only from Ukraine, but also from the European Union and Eastern Partnership countries. I am pleased to welcome the participants, guests and organizers with the opening of the Third International Scientific and Practical Conference Ukraine-EU. Modern Technology, Business and Law. This event annually gathers professionals of priority areas: economics, law, social sphere, public administration and education. The third consecutive year the Conference brings fruits of scientific cooperation, which confirms the relevance of a given thematic direction. Conference - a great opportunity for experts and scholars from different countries to share experiences, ideas, new practices, academic achievements, and to discuss current trends and development prospects of the EU countries as well as to outline vectors of potential international cooperation. I am convinced that the third conference will also be an important contribution to the development of Ukraine s priority education and research sphere. I wish the participants of the Third International Scientific and Practical Conference Ukraine-EU. Modern Technology, Business and Law interesting discussions and new creative achievements in the name of our country. With respect, Andrii Shevtsov 6

7 Words of welcome from the Deputy Chairman of the Organizing Committee Serhiy Shkarlet, Rector of Chernihiv National University of Technology, Doctor of Economics, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine European integration of Ukraine is considered as a way to achieve economic sustainability, innovation and technological modernization, improving the system of education, strengthening intercultural dialogue. The European choice of Ukraine opens up new prospects of cooperation with countries, provides opportunities to strengthen Ukraine's position in the global system of international relations. Ukraine, as part of Europe, focuses on European standards and priority areas of public life development. European values have become integral characteristics of public opinion. It is the worldview of citizens and not geographic borders that form boundaries of the European space. European Ukraine is currently in expectation of a comprehensive reform, ranging from changes in the national self-consciousness to the formation of strategic priorities of the state policy. For modern Ukraine, which has chosen the way of European integration, the topical issue is the work on development of programs of innovation-technological and economic development, implementation of educational, social and cultural projects aimed at implementing European policies. There is a need to understand and adapt European experience for future use in areas of public life in Ukraine. Recognizing the priority of European experience for modern science and practice, we initiate for the third time the International Scientific and Practical Conference Ukraine-EU. Modern Technology, Business and Law, which makes it possible to organize a platform for exchange of ideas, views and opinions on the European integration intentions of Ukraine as well as establish business relations with colleagues, build international bridges of cooperation between educational, scientific and other institutions. Among the achievements of the Conference there are: 12 existing international agreements on educational and scientific cooperation, more than 600 scientific publications, 20 organizers-partners from 11 countries. I heartily congratulate all participants of the Third International Scientific and Practical Conference Ukraine-EU. Modern Technology, Business and Law. This year's conference participants are representatives of the academic community, the business sector, government bodies and judicial authorities from 8 countries. Participation of each of you in this international event dedicated to implementation of initiatives of cooperation between Ukraine and the EU, as well as the harmonization of European strategy in the actual issues of development of economic, legal, social, education and innovation spheres, is key to the formation of valuable potential of Ukraine towards European integration. Use the opportunity to meet with domestic and foreign counterparts and discuss on topical policy issues for Ukraine's European integration within priority areas of public life. I wish you all fruitful work and hope that you will receive professional development from the results of the Conference, as well as enjoy the cultural events organized in Slovakia, Hungary and Austria. With respect and best wishes, Serhiy Shkarlet 7

8 MODERN PRIORITIES OF ECONOMICS Olga Abakumenko, D.Sc. (Economics), Professor Pavel Lukiashko, PhD in Economics, Associate Professor Maksym Dubyna, PhD in Economics, Associate Professor Chernihiv National University of Technology, Chernihiv, Ukraine PECULIARITIES OF THE MODERN DEVELOPMENT OF THE POWER-GENERATING SECTOR OF UKRAINE Functioning of the national economy as an extra complicated system is always influenced by considerable number of various factors, action of which is performed in chaotic order of the modern society development, the economic system of which is one of its main components. Taking into account these factors and their consideration in the planning process of further behavior of the national economy development is quite a very important prerequisite of the creation of strong grounding of the separate sectors and branches of the economic complex functioning. Power-generating sector is a separate and extremely important component of the national economy development, since its functioning is due to the objective necessity of the creation of correspondent services to all types of economic entities. In Ukraine, the defined sector is constantly developing in extremely difficult conditions of the political and economic conflict of the different interests of the individual financial and industrial groups. Such situation appeared historically as well as a result of the action of the considerable number of different destructive factors and led to the privatization of the most attractive power-generating objects of the power-generating sector by a small group of interested people, its monopolization and shadowing. Naturally, such situation doesn t favor the development of the defined sector of the national economy and quite negatively influences on the rest of adjoining branches. More complications are added by continuous politicization on the issues of modernization and reforming the energy-generating sector of the economy, deviation from the principles of the economic appropriateness and prevailing of the economy over the politics. Difficult situation in the energy-generating sector of the state at the present moment is as well due to the significant specific weight of the state in the enterprises development of this sphere of the national economy and constant intents to perform privatization of the state power enterprises, non-efficiency of their functioning is constantly declared and more focus is put on non appropriateness to keep such economic entities in the state property. However, in our strong point of view, from the point of strategic consideration and planning, the powergenerating sector can become the leading sector of the national economy of Ukraine and provide stable incomes to the state budget as dividends. To achieve this there should be only the Institute of the managers of the state enterprise created, it is necessary to provide the conditions of its origination and development, to create correct and efficient motivation system for the state top-managers. We assume, that with the purpose to involve the investment resources as a base of reforming and modernization of the power-generating sector, maybe, there should be conducted the partial privatization leaving the active interest in hands of the state. We consider, that the defined sector was always attractive for the investors, but its over regularity and artificially created destructive processes only restrained intentions and desires both internal, and external investors. Quite good, to our point of view, is involvement to the investors of the powergenerating sector of Ukraine the international financial institutions, experience and support of which will give the possibility to implement really transparent policy of the enterprises management of this sector. That will allow to create the strong foundation of further development of the branch, use it significant potential. 8

9 Importance of the state control providing over the development of the power-generating enterprises should become the part of the strategy of the national security providing, its power safety. History of geopolitical relations and their current state only confirm the importance of the state influence providing on the development of the power market, energy-generating enterprises functioning. Constant pressure on Ukraine from the side of Russia with the help of gas transporting, war conflict in Donbas, that influenced on the production capacities of coal, all these reasons had extremely negative influence on the development of the Ukrainian power industry and continuously demanded immediate finding out the way out of the situation, that arose in absence of considerable amount adequate and unison to the challenges actions. The history itself of the contradiction between Russia and Ukraine in sphere of power industry (by the way, practically in all its directions) sates about the necessity to create the conditions for the development of exclusively internal sources for providing power security of the state and the widest diversification of supplying those that are not possible to be produced inside the country. During the recent years quite rapidly the alternative power sources are developing, but their development is also connected with the considerable number of difficulties and demands implementation of the system approach, potential development of households concerning implementation such technologies, searching the sources of their price reduction and implementing production technologies for producing necessary materials in Ukraine on concessional conditions. Unconsidered is left the policy of implementation the scientific researches of the Ukrainian scientists in this sphere as to their industrial use. There is no other way than to popularize of the alternative power and actively implement them, if we want to be really leading country that is developing on the principles of the sustainable development. All mentioned above, to our point of view, is really important for further development of the energy-generating sector, providing national security, decreasing possible pressure on Ukraine of other national entities by means of energy resources. Ukraine is self-sufficient country on issues of creating stable power-generating sector, providing it with the resources. Our state has a considerable potential in this sphere which should be used for its further development. Aleksandrina Aleksandrova, Phd D. A. Tsenov Academy of economics, Svishtov, Bulgaria OPTIMIZING ENVIRONMENTAL RISK MANAGEMENT USING ECONOMIC TOOLS In the last few decades, environmental and resource issues such as extinction of species, toxic spills, depletion of natural resources, climate change, air and water pollution etc., as well as their relationship to the economy have drawn public s attention. While environmental economics enable us to understand the nature of environmental problems, its tools are vital for applying the concepts of sustainability under scarcity into the current economic models. The following report will look into the ways we can better manage environmental risks by using economic tools in several ways. The current economic models aim to expand national and local economies by industrializing and boosting production, that in long-term will increase resource consumption (Wackernagel and Rees, 1996). In order to handle the neglected by these models environmental constrains and issues, it is essential to firstly understand the impact that a country has on the nature. How the economic progress of a country or region is measured is a determinant for the production levels of this place, as well as for its capability to maintain sustainable growth. However, the most commonly used monetary measure is Gross Domestic Product (GDP),an 9

10 indicator for the monetary, market value of all final goods and services produced in a country over a period of a year (Bergh, 2009). From the definition itself it is obvious that GDP does not properly accounts for the social and environmental costs of growth. A large body of literature (Kuznets, 1941; Hicks, 1948; Galbraith, 1958; Dasgupta, 2001) argues that the primary indicator for economic performance is growth-driven and inconsistent in its way of calculation due to four general reasons. Firstly, it does not consider many variables regarding the well-being of nations (as health, mortality, crime rates, poverty, etc), neither the income gaps between poor and wealthy people, women and men. Secondly, it includes in its value only the market activities, excluding unpaid or voluntary work. Thirdly and most importantly, it does not account for the sustainability of growth and does not include in its value the impact that certain levels of production have on the nature. All of this illustrates why the current economic model have been associated with the four Us : unsustainable, unfair, unhappy and unstable (WHO, 2013), requiring changes in the way we measure and indicate growth and development by adjusting, replacing or supplementing GDP. World-leading structures have considerable influence on the Beyond GDP initiations. For example, The European Commission has initiated measuring of economic growth and progress Beyond GDP (2009), because GDP does not include in its value the environmental sustainability. Furthermore, various accounting alternatives have been offered such as the United Nations Human Development Index (UNHDI) and the Fordham Index of Social Health (FISH), focusing on different social aspects and nations well-being. Alternatives of particular interest, capturing the aspects of environmental degradation are Gross Sustainable Development Product (GSDP), Index of Sustainable Economic Welfare (ISEW), Gross Environmental Sustainable Development Index (GESDI), Genuine Progress Indicator (GPI), etc. These development indicators are differentiated from GDP in three aspects (Neumayer, 2000): they take into account the non-market benefits and work, the income gaps and inequality, as well as all pollution costs. Although these instruments for better measuring and therefore managing the environmental risks account for human kind s impact on the nature, little has been done to be implemented them into the current models (Schepelmann, 2010, p. 28). Howbeit, it is important to be pointed out that even the current economic model enables governments to use a wide range of tools such as regulations, information programmes, innovation policies, environmental subsidies and environmental taxes in order to handle the free markets failure to take into account their environmental impact (Ash, 2010). On a grass-roots level it is important to understand the impact that population has, as well as its ecological footprint. According to Paul R. Ehrlich and John P. Holdren (1971) no matter you are in an agricultural or technological society, each human individual has a negative impact on his environment. They even suggest (1974) that the rapid population growth contributes most to the environmental degradation nowadays because it multiplies the number of production activities, as well as the global consumption of goods and services and the following damage from each consumed unit. Furthermore, they developed an equation (I=P * F where P is the population, and F is a function which measures the per capita impact) calculating the impact that human activity has on the environment and the connection between population and environmental deterioration. Later on, it has been expanded, considering different independent variables like population, affluence (or consumption) and technology, that resulted in the broadly known IPAT (Impact = population *affluence *technology). Although simple at first sight, the equation and its variations successfully present the various drivers of the multidimensional environmental change. Howbeit, the calculation faces criticism related to the values of the variables. For example, technological development in the 21 st century proved to be not only a cause but also a cure for environmental degradation (Chertow, 2000) and affluence does not consider the income gaps between rich and poor people. 10

11 A specific part of the calculation of the IPAT equation requires additional attention. The Keya identity (Kaya and Yokobori, 1997), which is included in the general IPAT equation, focuses on the impact that people have on the climate in relation to emissions of carbon dioxide that has fundamental impact on the greenhouse effect. It not only takes into account the size of the human population and the income per capita but also the energy and carbon intensity. An evidence for the importance of this tool is The Special Report on Emissions Scenarios (2000) that has been jointly established by the World Meteorological Organization (WMO) and the United Nations Environment Programme (UNEP). It used the Kaya Identity as a key instrument in the valuation of the levels of carbon emissions. Furthermore, another important feature of any assessing the climate change strategy or report is the consideration of the social costs of carbon (dioxide emissions). A recent study on The Social Cost of Carbon: Trends, Outliers and Catastrophes, conducted by Richard S.J. Tol (2008), succeeds to depict the influence of the social costs of carbon as well as to outline hypothetical future outcomes if taxes are imposed. Ecological efficiency is another tool that has been broadly considered by policymakers, consumers and producers of goods and services as a mean of converting the development of a country from unsustainable to sustainable one (Mickwitz et al., 2006). It aims to reduce the overuse of resources, the following waste of them and pollution by implementing new production concepts. The tool has been used in various studies in order to investigate the transition processes in different countries (Yu et al., 2013; Zhang, 2012), industries (Dahlström and Ekins, 2005) and companies (Dyckhoff and Allen, 2001). In addition to this tool it is essential to be mentioned the importance of another one that puts monetary value on environmental goods, known as economic valuation. Fundamentally, it was part of the toolkit in the Millennium Ecosystem Assessment (Condrea and Bostan, 2008), that concluded that humans activity has tremendous negative impacts on the planet. In general, environmental change is a global issue that requires fast and adequate solutions, as well as great political, economic, sociological and cultural changes. Nature s protection and conservation has been of focus for many world-leading organizations, regions and countries that try to reduce human s impact by implementing the economics toolkit into government s policies. Due to length limitations only small part of all available economic tools that help for the better measurement and therefore management of environmental risks are considered in the report. However, even the ones described suggest that people have the ability to understand and prevent environmental degradation but more effort is needed to achieve the goals of sustainability. References 1. Anon, Beyond GDP. 1st ed. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. 2. Ash, M., Taxation, innovation and the environment. 1st ed. Paris: OECD. 3. Bergh, J., The GDP paradox. Journal of Economic Psychology, 30(2), pp Chertow, M., The IPAT Equation and Its Variants. Journal of Industrial Ecology, 4(4), pp Condrea,P., Bostan,I.,2008.Environmental Issues from an Economic Perspective. Environmental Engineering and Management Journal, 7(6), pp Dasgupta, P.,2001. Human well-being and the natural environment. Oxford: Oxford University Press. 7. Dipietro, W. and Anoruo, E., GDP per capita and its challengers as measures of happiness. International Journal of Social Economics, 33(10), pp Dyckhoff, H. and Allen, K., Measuring ecological efficiency with data envelopment analysis (DEA). European Journal of Operational Research, 132(2), pp Ehrlich, P. and Holdren, J., Impact of Population Growth. Science, 171(3977), pp

12 10. Ehrlich, P. and Holdren, J., Human Population and the Global Environment. American Scientist, 62(3), pp Galbraith, J. K.,1958. The affluent society. Boston: Houghton Mifflin Company 12. Global Footprint Network,2016. National Footprint Accounts, 2016 Edition. 13. Hicks, J. R.,1948. Value and capital.2nd ed. Oxford: Clarendon Press 14. IPCC, Emissions scenarios. 1st ed. Geneva: Intergovernmental Panel on Climate Change. 15. Kaya, Y. and Yokobori, K., Environment, energy, and economy. 1st ed. Tokyo: United Nations University Press. 16. Kuznets, S.,1941. National income and its composition New York: National Bureau of Economic Research. 17. Mickwitz, P., Melanen, M., Rosenstrom, U., Seppala, J., Regional eco-efficiency indicators a participatory approach. Journal of Cleaner Production,14 (18), pp Neumayer, E., On the methodology of ISEW, GPI and related measures: some constructive suggestions and some doubt on the threshold hypothesis. Ecological Economics, 34, pp OECD, 2015, Towards Green Growth?: Tracking Progress, OECD Green Growth Studies, 20. Purt, J., Reflecting on Rio: looking back to [online] the Guardian. Available from: [Accessed 9 Dec. 2016]. 21. Stern, D., Common, M. and Barbier, E., Economic growth and environmental degradation: The environmental Kuznets curve and sustainable development. World Development, 24(7), pp Taylor, A., Sustainability indicator frameworks in Alberta. 1st ed. Drayton Valley, Alta.: Pembina Institute. 23. Taylor, A.,2005. The Alberta GPI summary report. Drayton Valley, Alta.: Pembina Institute. 24. Wackernagel, M. and Rees, W., Our ecological footprint. 1st ed. Gabriola Island, BC: New Society Publishers. 25. WHO, Environmental Health and Economics: Use of Economic Tools and Methods in Environmental Health. Report of the WHO Regional Office for Europe First Expert Symposium 26. World Commission on Environment and Development Our Common future. Oxford: Oxford University Press. 27. Yu, Y., Chen, D., Zhu, B. and Hu, S., Eco-efficiency trends in China, : Decoupling environmental pressure from economic growth. Ecological Indicators, 24, pp Zhang, Y., Study on Changes of Eco-efficiency in China s Urbanization Process. JOURNAL OF ENGINEERING STUDIES, 3(3), pp Ekaterine Bakhtadze, Associate Professor Irine Tavadze, Assistant Professor Batumi Shota Rustaveli State University, Batumi, Georgia THE ROLE OF GABLING BUSINESS IN THE DEVELOPMENT OF AJARA REGION, GEORGIA Gambling is the main driving force for attracting investments in the economy of Ajara Region, Georgia. Especially casino is one of the most profitable components of hotel business. Developing tourism is one of the biggest priorities of Ajara economy. 33% of total private investments (366 million USD Dollars) belonged to the tourism sector in Worldwide brands such as Hilton, Sheraton, and Radisson have chosen Batumi to position their brands along with other resort destinations around the world. Georgian Law has allowed Gambling and casino businesses since Parliament of Georgia adopted Law on `Holding Lottery, Gambling and Other Profitable Games` on 25 March The law stipulates state regulations of gambling business and legal protection clients rights and interests. The following factors stimulate gambling business in the region: 12

13 Supportive gambling business legislation Attractive investment climate Liberal visa policy Ban on gambling business in neighboring countries Proximity of Batumi (administrative center of Ajara) to the airport, sea port, railway and international border Developed transport infrastructure Less regulations and restrictions in the gambling industry Tax and Permits preferences Gambling has some positive impact on the economy of Ajara: One time effect Establishment of casino Long term multiple effect Operation of gambling business and Gambling Tourism Increased number of investment Creating of new working place Creating number of budgetary revenue Tourism chain development In 2016, 11 casinos were operating in Ajara and over 7 casinos are planned to open by the end of In Batumi, casinos provide free accommodation for their consumers, which supports hotel business development and their occupation in non-seasonal period. Tourism is very sensible to seasonality in Batumi, where tourist pick period lasts only for 4 months, from June to September. According to statistics (Diagram 1), the main target market of casinos is non-residents and most of the casinos focus on attracting foreign clients. The number of foreign visitors gamblers per month comprises people, that means annually casinos host approximately people. In addition, these visitors are type of tourists who have the strongest buying power. Casinos increase awareness of our region, especially Batumi and indirectly support developing and improving the service of other business sectors banking, insurance, transport and commerce. Diagram 1. Distribution of Foreign and domestic visitors of the casinos (percentage, 2015) Non-resident 78% Resident 22% As it was mentioned, casinos create new work places in the region and it is one of the leading sectors according to the number of employees. In Batumi, approximately 3000 people are employed in casinos and their salary is higher comparing with other business sector. All of these increase income tax revenue in the republic budget. (Diagram 2). Tax and other revenues from gambling business come in form of licensing and permit fee, property tax, and corporate income tax. Last year the corporate income taxes revenue comprises GEL, and property tax income GEL. Diagram 2. Income Tax accumulated in Ajara Republic Budget (Thousand Gel) 13

14 Source: Ministry of Finance and Economy of Ajara Autonomous Republic The license on gambling and other profitable games business is issued by the Ministry of Finance of Georgia, which is also authorized to reject, make changes and amendments, extend or terminate issued licenses. Gambling business is allowed only on the casino grounds and gaming machine areas. Licenses for casinos and other profitable games are issued for the period of one year. Owner of a hotel with at least 100 rooms is exempted from paying for casino (located on the hotel premises) license acquisition. Gambling Business is exempted fro Value Added Tax (VAT) payment. In 2017 Batumi Annual Fee for license of lottery, gambling and other profitable games: Permits Batumi Slot machine Salon Casino Gambling Club Bookmaker s Lotto/Bingo/Promotional draw Source: Batumi Municipality In 2016, total contribution of gambling business to Batumi Municipality Budget was 21,8 million Gel, thereof 41 % (GEL) was received from casinos operating in the region (Diagram 3, 4). Diagram 3. Contribution of casinos to Batumi Municipality Budget Thousand Gel Source: Batumi City Hall. 14

15 Diagram 4. Structure of Gambling Fees accumulated in the Batumi Municipal Budget (2015) Source: Batumi City Hall. Despite of positive economic impacts gambling business has disadvantages: social cost/loss, replacement and leakage effect. There is a negative public attitude to gambling sector in Georgia. If we take international experience into our consideration the government of Georgia should do some activities in the direction of increasing permit age of resident visitors (25 years old) and setting up annual entrance fee for local consumers. All of these can decrease negative social impact. We also think electronic gambling and local slot clubs attract more local population and increase more social cost than casinos, so the government should improve its legislation concerning these kinds of games. Givi Bakradze, Doctor of Business Administration, Associate Professor European University, Tbilisi, Georgia Nanuli Dzimtseishvili, Doctor of Economics Sokhumi State University, Tbilisi, Georgia REGULATION OF TAX LEGISLATION ISSUES IN GEORGIA Tax code legislation of Georgia consists of various international treaties and agreements, tax code and statutory normative acts, adopted in accordance with the aforementioned legislative acts. The constitution of Georgia holds the first place in the tax legislation system. According to the first paragraph of the Article 94 of Constitution of Georgia, tax payment as it is prescribed by law has a binding character not a voluntary. A binding character of the tax payment method is guaranteed by state s tax, law enforcement, and judicial bodies. In addition, the types of payments, structure, rates, and introduction and payment procedures can be determined only under the legislation of Georgia. International treaties and agreements hold a particular place in the tax legislation system of Georgia. An International agreement of Georgia implies an agreement concluded by the state of Georgia with a foreign state or international organisation (organisations) in written form, and governed under rules of international law, regardless of its concrete title (treaty, agreement, convention and etc.) The main purpose of the international agreements is to avoid revenues and double taxation through determination of contracting parties tax jurisdiction. International tax treaty or agreement of Georgia has a preferential legal effect, as until the agreement comes into force, as well towards the domestic normative acts adopted since the enforcement of international agreement. Tax code of Georgia holds the leading position in tax legislation system. Tax code of Georgia represents a complex normative act, which includes not only substantial but procedural norms. It is adopted by the State s high representative body (Parliament) and operates on the whole territory of Georgia. 15

16 The following fields belong to specific relationships governed under the Tax Code of Georgia: Relations connected to establishment, introduction, and abolition of tax payments; Relations connected to tax collection; Relations connected to the implementation of tax control; Relations connected to the responsibility for violation of tax legislation; Relations derived during the process of appeal of wrongful acts and tax disputes; Relations connected to the responsibility for violation of tax legislation; Relations connected to the movement of people, goods, and transportation on the economic boarder of Georgia; Tax code establishes payments operating in Georgia. Introduction of the tax payment means to adopt the legislative act of Georgia or normative act adopted by local selfgovernment representative, with which is determined tax calculation or payment method. The realization of a number of tax code provisions is impossible without additional, detailed regulation. That s why the tax code of Georgia considers possibility of adoption of statutory acts related to taxation issues. In the purpose of fulfillment of tax code provisions, government of Georgia or the Ministry of Finance of Georgia is enabled to adopt particular statutory normative acts. In addition, Tax code of Georgia has the preferential legal effect towards the statutory normative acts of taxation of Georgia. The Head of Revenue Service, a Legal Entity under Public Law operating under the governance of Ministry of Finance of Georgia, issues binding orders, internal instructions, and methodological directives for the tax service bodies. Aforementioned documents are published by the taxation bodies for the uniform application of tax legislation. Existing normative acts does not have a binding effect for tax payers and is determined only for the tax services for the application of tax legislation of Georgia. Despite of existing tax system, coherent tax legislation is not established in Georgia. Therefore, constantly continues changes and amendments in tax legislation. In separate cases, unreasonable punishment of tax payers takes place, which is accompanied by tax disputes. For the countries of transition economy, including Georgia, is characterized tax liberalization, which is very attractive with its essence, and has many supporters, Reduction of tax rate, theoretically and in practice should contribute to economic growth, development of real sector, indeed, in this occasion, the main problem is providing budget with tax income. The problem of budget deficit causes increase of external debts, in addition, deficit increase causes provoking/provocation of inflationary processes. In order to confirm this attitude, conducting a study is necessary and identification of quantitative characteristics of elasticity between these two variables. The tax burden (the tax burden) - is a generalized indicator that characterizes the role of taxes in social life and is defined as the ratio of total sum of tax revenues to the gross national product. Government of Georgia, in the light of global crises made an emphasis on conducting liberal tax policy. New tax code, which entered into force since January 1 st 2011, included a wide range of provisions towards stimulation of business. In particular: a simplified tax regulation was introduced for a small business (micro and small enterprises); institute of tax ombudsmen has been established; institute of warning was activated as a an alternative of imposing fine; Legislation has been consolidated, where custom and tax codes were unified. Tax agreement, considered as positive step that was put into tax legislation of Georgia. Tax agreement was acceptable and justified for the state government; therefore, it is maintained in all further amendments. In the existing norm of legislation is not defined specifically in which forms should the agreement be concluded (major tax, fine or in part of penalty), consequently, this 16

17 does not exclude some subjectivism. Throughout the existing arguments we assume that tax agreement regulation should be managed directly according to legislation and it should be placed within the frame of specific limits. Regardless the measures carried out in recent years which simplified tax legislation and reduced tax rates, improvement of tax legislation base still continues. From January 1st 2017 an amendment has been made, which considers simplification of income tax reform and tax administration. Tax system improvement is impossible without well formulated tax policy. Currently, on the ground of experts arguments, we consider the following major approaches for the improvement tax system of Georgia: to ensure tax system stability; Maximal simplification of tax system and reduction of tax privileges; Optimal coordination of direct and indirect taxes; To mitigate tax burden by reasonable reduction of tax rates; Income tax improvement of physical persons, and set a tax-exempted minimum by taking into account inflationary conditions and minimum subsistence level; Ensure optimal distribution of the tax burden on producers, consumers and on capital. References 1. The Constitution of Georgia, 2010; 2. Tax Code of Georgia, Tbilisi 2016; 3. Commentary of the Tax Code of Georgia, Part I-II. Tbilisi Boyko Nikolov, Ph. D. Student D. A. Tsenov Academy of Economics, Svishtov, Bulgaria POSSIBILITIES FOR IMPROVING THE CONTROL OVER THE PATENT TAX IN THE REPUBLIC OF BULGARIA In today's economic conditions taxes are a tool for collecting revenue, which is then spent in compliance with the law. Therefore, taxes are used to re-distribute wealth and accumulate budget revenues. In this regard, the patent tax is subject to control because it is an important source of revenue for municipal budgets and there are many cases of tax evasion by individuals and sole proprietors. Therefore, the control over patent tax collection should ensure the revenue needed for municipal spending. This objective may be achieved through a processual and effective fiscal control. As a perceived necessity, control covers the overall development of events and processes and their outcomes. This is why the aim of this paper is to review the patent tax in terms of the problems related to its levying on individuals and sole traders as well as the possibilities for improving the control over patent tax collection in the Republic of Bulgaria. According to the provisions of the Local Taxes and Fees Act (LTFA), patent tax is levied as an annual lump sum on individuals and sole traders whose turnover for the previous year does not exceed BGN and who are not registered under the Value Added Tax Act. The amount of the patent tax amount is determined by the municipal councils within the statutory limits for similar activities and depends on: the type of business activity; the functional type of the municipality; certain criteria such as: net trading area in square meters of the POS, hotel category and number of rooms, the type of catering establishment and number of customer places, etc. Being a local tax, patent tax is essential for the revenue of municipal budgets. Its collection rate affects the implementation of local policies for sustainable community development. 17

18 To ensure regular payments of the due patent tax, control authorities should check the tax return information submitted by the liable persons. This is why municipal officials should be able to verify the data in the tax returns since some of the tax-liable persons may submit incorrectly calculated tax returns, thereby reducing the municipal budget revenue. To do this, they must be able to performs physical inspections on site in cases of suspected tax evasion and compare the information provided in the tax return with the findings of these checks. In case of violations, the control authorities report their findings and the person who is in breach of the regulations is subject to pecuniary penalties according to the provisions of the law. Therefore, the continual physical control may be defined as an effective mechanism for calculation, reporting, and collection of the due patent tax. The control over the patent tax is based on the regulatory provisions in force and aims to establish the compliance in several aspects: whether the type and scope of the business activity is subject to levying with patent tax according to the LTFA; whether the physical person has complied with the provisions of the Local Taxes and Fees Act in the performance of the activities subject to levying with patent tax; whether the amount of the due annual patent tax was calculated correctly. In order to expand the span of the patent tax control we may define is main aspects as follows: First, the type and scope of the business activity and whether it is subject to levying with patent tax according to the LTFA. In this regard the municipal tax inspectors verify whether the physical person is actually engaged in the declared business activity or carries out other activities that are not included in the list of activities subject to patent tax, whether they employ other people or perform the activity themselves and other facts that are essential for levying of patent tax. Second, whether the physical person has complied with the provisions of the Local Taxes and Fees Act in the performance of the activities subject to levying with patent tax. In this regard control is exercised over: the turnover of the tax-liable person, the number and type of business activities and their accountability. Third, whether the amount of the due annual patent tax was calculated correctly. In order to verify the amount of the due tax, the tax officers should check the number of employees (payroll verification, number of registered labour contracts, etc.), the net trading area designated got the activity subject to patent tax, the number of workplaces, the number of associated facilities, etc. The timely and direct control may be defined as the main factor for prevention of tax frauds in terms of non-submission of tax returns or misstatement of particulars or circumstances leading to tax evasion. One of the most common types of tax fraud is the incorrect accounting and/or concealment of incomes for evasion of income tax payment. Since this type of fraud is very difficult to prove, the control in this field should be very efficient and direct as well as exercised by highly-qualified auditors. Considering the above statements, we may define the following major problems related to levying a patent tax on the incomes of physical persons: concealment of incomes. Reporting only part of the actual income is the most common tax evasion practice; incorrect calculation of the patent tax due by individuals and sole traders. By misstating some particulars the tax-liable persons evade some of the patent tax payable to the municipal budget; 18

19 insufficient number of municipal auditors. Most municipalities do not have enough auditors to perform regular on-site audits and thus cannot detect all cases of tax evasion and non-compliance of the tax-liable persons. There are several possibilities for improvement of the patent tax control in the following aspects: 1. Continual physical inspections at the points of sale. They will enable the control authorities to check all documents in the point of sale, to verify each income and expenditure item and thus detect all attempts for tax evasion or misstatement; 2. Increasing the number of municipal auditors. A sufficient number of auditors would ensure a continual on-site control and hence a better rate of collection of the due patent tax. 3. Increasing the municipal auditors level of qualification. The advancement of modern technologies requires a constant improvement of municipal auditors qualification and competence through various forms of training, including courses, workshops, lectures, etc. We may conclude that the annual patent tax is essential for the municipalities because it is one of the main sources of revenue to their budgets. The control over patent tax ensures its timely and compliant estimation, reporting and payment by the tax-liable persons as well as ensures financial resource for the planned municipal spending. It provides a long-term financial stability and guarantees regular revenue to the municipal budgets. References 1. Томов, Й., Теория на контрола. Ценов, 2009, p Атанасова Дренска, Т., Бобев, Р., Данъчен и осигурителен контрол. Издателски комплекс - УНСС, 2012, pp Тананеев, Е., Стойкова, П., Данъчен контрол и администрация. Фабер, 2013, p. 170 and p Local Taxes and Fees Act, prom. SG no. 117 / 10 Dec. 1997, last amend. and suppl. SG no. 32 / 22 Apr. 2016, Art. 61i 61j. Madona Gelashvili, Associated Professor, Deputy Dean, Faculty of Economics and Business Sokhumi State Universit, Tbilisi, Georgia THE STATE'S ROLE IN INCREASING INVESTMENT ACTIVITY Currently there are poor opportunities for improvement of economic effectiveness but they grow, particularly, on the account of attraction of foreign capital and therefore, necessity of effective use of these assets increases. Currently almost all countries have understood that one of the most rapid ways of development comprise foreign investments inflowing into the county and bringing knowledge and employment. But it is upon government and the legislation to attract investments to the country and, what is the most important, maintain them. The main thing, to be done by the government to effectively prepare the investment preconditions is development of the stable financial environment. Stable financial environment implies low inflation rate, automatically including low fiscal deficit, better internal and external industrial relations and steady exchange rate. Moreover, foreign investors consider inflation as the basic principle for building of market economy. Thus, in our opinion, in the transition period, for development of reasonable investment policies state regulation of investment activities is required. State regulation of investment activities implies certain administrative and economic forms and methods of legislative nature to be applied by the government bodies of all levels in implementation of investment policies. To ensure: achievement of key objectives of socioeconomic development of the country, at the national and regional levels; improvement of investment effectiveness; ensuring safe conditions for investment in various objects. 19

20 In Georgia investment activities are regulated by general state legislation, as well as the special normatives and acts. The following laws are of substantial significance: Constitution of Georgia; Civil and Tax codes; Law on Joint Stock Companies; laws on Privatization; International Economic Activities; Tariff Control and foreign Currency Regulation etc. Number of special laws, resolutions and normative acts directly regulating investment activities were adopted. All these measures should be oriented to improvement of state investment and structural policies, attraction of investments from non-residents in the production sector, creation of adequate conditions for attraction of private investments and improvement of effectiveness. State regulation of investment activities is provided: In accordance wit the state investment programs; Through direct control of the state investments; Through adoption of the system of differentiated tax tariffs and benefits; Using financial assistance: through dotation, subsidies, budget loans for development of specific territories, production, sectors; Through implementation of finance and credit policies, pricing policies, amortization policies; Through anti-monopolist measures, privatization of the state property; Expertise of investment projects. In the recent years Georgian government has made significant steps for improvement of investment environment in the country. According to the new Tax Code adopted in 2005 the tax rates were reduced and quantity of the taxes payable by the businesses and individuals. Customs Code adopted in 2006 provided for reduction of the number of customs categories and export and import tariffs thus facilitating trade. Similar liberalization was assumed in the spheres of licensing, permits and labor regulation and trade mode and currently Georgia has one of the most liberal legislative bases in the world. The most important laws directly regulating investment activities in Georgia include Law on Support of Investment Activities adopted in 1996; Law on State Support to Investments of 2006; and Law on Georgian National Investment Agency of In addition, there are the laws on privatization, land acquisition, concessions, permits and licenses dealing with the investors as well. Law on Investments of 1996 sets the national regime, i.e. for the foreign investors the regime is the same as for the local ones, including the right of profit repatriation, 10-year guarantee of protection from effective legislative changes and opportunity of application of international practices of disputes resolution. Rights of the investors are also specified in bilateral investment agreements (21 such agreements are effective) though they do not cover all EU countries. The same could be said with respect of the agreements made by Georgia for avoiding of dual taxation. Lack of them is conditioned by requirement of large investors. Tax agreements dealing with regulation of this sphere state standard procedures and it is not difficult to follow them. Greater problem comprise bilateral investment agreements due to strict requirements of international arbitration. Arbitration ensuring for the investors the neutral and fair judgement develops rapidly and improves according to the Convention of International Center for Investment Disputes. The provisions of the above Law may be expanded to include fair and equal approach and set more refined mechanism of disputes resolution. Article 7 of this Law states that the government may expropriate the investment by the court s decision or in case of emergent necessity specified by the organic law and only in lieu of the relevant compensation. Compensation corresponding to the real value shall be paid in accordance with Article 8. Cases of recent voluntary transfer of the properties in Tbilisi (restaurants, 20

21 bathhouses), though limited to local business, were the cases of indirect, unpaid expropriation and generally, it does nor show any protection of investments in general. Law on Georgian National Investment Agency adopted in 2002 determines the role of this Agency and certain programs for promotion of the foreign and domestic enterprises. Note that these programs were implemented long ago and the functions given to the Agency by the law do not correspond to its current status and capabilities. For example, no one has fulfilled the requirement of submission of annual reports to the Agency in case of investments over US$ In the Presidential Fund was mostly applied for stimulation of investing by domestic companies and this included their subsidization and assistance in issuance of bank guarantees to them. And this means that there was no any policy for supporting of investing. Law on State Support to Investments of 2006 is an attempt to improve the procedures for supporting of the investments. According to this Law, Georgian National Investment Agency should be the representative of investors in the process of issuance of permits from the administrative authorities. For these services the Agency will receives the fees and amount of which will be determined by the Ministry of Economic Development. No fees are imposed for the investments of special significance, i.e. investments over GEL 8 millions, or investments in high mountainous regions of Georgia over GEL 2 millions. The Law also states the procedures of issuance of the preliminary licenses and permits and clearly states the competence of Georgian National Investment Agency and obligations of the municipalities and state authorities to timely familiarize the investors with the procedures. In practice these provisions may confuse the investors as no such provisions are established by any bylaws (for example no service tariffs of Georgian National Investment Agencies are established) and none of them are in force. Even in case of execution the procedures dealing with awarding of the status of special investment is very unclear and not practicable. For example, it is doubtful that the investor desired to publish his investment plan / agreement with the government so as provided by Section 4 of Article 10. Moreover, only few investors will agree to provide investment guarantee comprising 2 per cent of the investment value or submission of the bank guarantee equivalent to this amount as this is associated with the additional costs and financial risks. Thus, the Law of 2006 over-regulated the entire process of permit issuance. In addition, some provisions made this process less attractive for the foreign investors. Therefore, development of the secondary legislation and ensuring administration was of urgent necessity. Law of 2006 additionally provides for the administrative procedures related to privatization (disposal of the state property) continuing in certain way the provisions of the law adopted in In particular, it determines the procedure of direct sale accelerating privatization process. Criteria of direct sale are quite extensive. This allows disposal of the privatization object more rapidly but at the same time, this does not exclude the possibility of administrative arbitrariness from the side of departments involved in decision making with respect of investments. International Trad and Investment After achieving independence, Georgia has established diplomatic and trading relationships with a lot of countries. From the early years, in the economics of our country, an unwelcomed tendency was established, which was reflected in the negative balance of the accounts of current operations. But with the help of international organizations, most importantly, the international exchange fund and the World Bank he by comparison managed the stabilization of economic situation and liberalization of foreign trade. Already in the year 1992, the deficit of the then current operations accounts consisted of million U.S. Dollars, and from that point on, it is described by a growing tendency. In case of using its geographical location and rationally using its natural resources, Georgia can take a worthy role in the world trading and increase the trading-economic relation- 21

22 ships with the world commonwealth. Today Georgia is the field of great interest between the world s greatest countries. Independent Georgia has been given a capability of being a connecting bridge of the east and west, north and south. Georgia s export in EU is described by a steadily rising tendency, but compared to the size of import it is unessential, which is characterized as a plainly visible negative balance.in the terms of world economic globalization and integration, it is vital for Georgia to increase the scale of trade-economic relationship with EU.Even more so when Georgia s strategic and trade-economic interests includes striving for EU membership. It is also important, in the terms of liberal trading policy to open up the markets with EU on bilateral level. The said statement said both positive and negative sides to it, but in perspective, in the long run Georgia will surely win. Opening up bilateral economic borders supportsdiversification of export market and reduces the independence of the country in separate markets. Taking into thought the unimportant part of Georgia s export in the big market of EU, importing Georgian products will not become a threat for the inner market of the EU. Georgia s inclusion in the European trade-economic field will support the increase the competitiveness in the world market for agriculture and industry sectors, it will also support social-economic development of Georgia, creation of new jobs, strengthening of middle class, establishment of European norms in economic and legal fields, regulation of topics connected to non-tariff barriers and other standards. All of this will support the increase of social-economic indicators in the country, which in its own right will increase the trading relationship with developed countries. Georgian foreign trade relations are characterized by a number of problems and features but it is also clear that at present it is extremely important for Georgia to deepen trade and economic relations with developed countries than with the countries of the same level of development. This is mainly due to the country s growing technological dependence on developed countries. It is greatly significant for developing and transitive countries to attract foreign investments that is one of the basis of economic development, growing export and their integration in world economy and trade; stimulating Georgian export and reducing foreign trade balance shall be highlighted. It is doubtless that the share of developed countries in Georgia export shall be increased that will grow the competitiveness of export production. Growing trade cooperation with developed countries is not only the incentive for their local production development but also the basis for attracting investments; the scale of Georgian trade and economic cooperation shall be significantly increased with the EU countries; and the main thing is to make the perspective of Georgian transit potential usage reality that will importantly grow Georgia s trade-economic cooperation with the International Community and on the background of globalization it will facilitate Georgia to be on a decent place in the world trade. Foreign experience shows that effectiveness of the foreign investments through state channels is very low and in many cases fail to achieve stated goals. Therefore, normally, great attention is paid to formation of such investments market as the investment banks, broker companies, investment exchanges, as well as the auctions or tender companies, establishment of the markets of foreign professionals and investments, stock and goods exchanges, intermediary and insurance companies, i.e. the economic environment, common in the foreign countries and so needed for our businessmen. Investments market should not have any geographical borders, i.e. in accordance with the global economic trends; it is true that there is no difference between foreign and domestic investments. Foreign capital can and should participate, together with the national one, in the process of integration of our economy with the world economy. Foreign capital should not be regarded as the money only. It also brings new technologies and machinery, intellectual potential, managerial experience etc. Attraction of the foreign in- 22

23 vestments is not a conjuncture but rather a strategical course for entering into the world investments market, with its specific laws and conditions. We should also note here that our conditions would be inadequate, compared with the conditions accepted all over the world and therefore, the primary objective is development of the innovative investment policies to include the investors interests (including their physical safety), guarantees of refunding of moneys and dividends etc. In our opinion, the state should regulate and protect its interests and develop mutually acceptable for the state and private business. Basically, it should set the directions and priorities of investment policies, provide stimulation of the means of their realization. References 1. Aslamazishvili N., foreign trading, tb., Gelashvili M., Macroeconomics, tb., Shengelia T., Global business, new Georgia, tb., Michael P. Todaro, Stephen C. Smith, Economic Development, The overview of Georgian economy of Macroeconomic issues Export-import potential of Georgia Horban Vasylyna, Ph.D. in Economics Lviv State University of Life Safety, Lviv, Ukraine SUSTAINABLE ENERGY INVESTMENTS: EXAMINING MODERN FINANCIAL MECHANISMS Sustainable development of modern world requires a well-balanced energy infrastructure. However, it is calculated that in 2015 about 2,8 billion people still have no accession to simple energy services and over 1,1 billion by now do not even have electricity [1]. In this case one of the biggest challenges is in searching innovative mechanisms in order to interlink energy supply and demand with its effects on the ecological environment aiming to achieve sustainable development goals. Fuel and energy resources act as material factor for environmentally sustainable development and poverty redressal. Still it is important to note, that levels of energy production and energy consumption in the contemporary world are not sustainable, especially because of increasing urbanization process in the world. Simultaneously prices on energy resources are extremely rising. Through outdated and inefficient equipment, lacks of monitoring and control devices, inappropriate level of funding of energy efficiency projects the significant amount of energy is being wasted. For this very reason overwhelming majority of experts in the field of energy efficiency agree that particular attention should be payed to the implementation of more efficient and innovative energy technologies based on alternative energy sources. Presently, the most important global issue is the role of energy in climate change. Process of burning fossil fuels and biomass produces carbon dioxide gas as well as energy which act as a major driver of economic growth. Because almost all of the world s countries depend on fossil energy, decisions to reduce CO 2 emissions have very direct economic and environmental impacts. For example, the Kyoto Protocol sets binding targets for developed countries concerning reduction of greenhouse gas emissions and their cost of mitigation [2]. Hence, it is important to identify how fuel and energy resources are used, as well as to develop new sustainable strategic energy options of energy diversification. By taking such steps towards the 23

24 deployment of a clean and efficient integrated energy infrastructure, it is possible to reduce amount of CO 2 emissions related to climate change necessity. At European Union level, a number of initiatives in different policy areas have been challenging urban development, in particular Leipzig Charter on Sustainable European Cities [3], Reference Framework for Sustainable Cities [4], URBACT programme [5], RURBAN initiative [6] etc. This trend will only become stronger in the coming years, because European Union has been promoting an integrated approach to sustainable urban development based on investment benefits for those stakeholders who consider and promote all aspects of innovative progress especially in the sphere of energy efficiency and climate mitigation. As an example, in Europe, this type of approach has been translated itself by a general commitment of public authorities at all levels in order to promote the efficient use of energy resources and climate change. Many European cities have already demonstrated their commitment to reducing the amount of CO 2 emissions by joining the Covenant of Mayors [7], a European Commission initiative that unites together regional and local authorities for implementation climate and energy changes on their territory, by reducing carbon emissions at least 20% by 2020 and at least 40% by In order to achieve declared obligations, much attentiveness needs to be placed on developing and introducing innovative financing models, as well as reassigning and improving existing financing schemes for providing effective project implementation. Many international financial institutions (European Bank for Reconstruction and Development, European Investment Bank, World Bank, Nordic Environment Finance Corporation etc.) recognize the enormous need for investment in energy sustainability and have already developed financing facilities specifically dedicated to medium- and small-scale energy efficiency and renewable energy investment projects. It is obvious that by engaging the financial sector many of the barriers that prevent the identification and financing of sustainable energy investment opportunities can be overcome. For example, European Bank for Reconstruction and Development (EBRD) successfully implemented through approximately 60 local banks in 15 countries one of the bank s sustainable energy initiative, called Sustainable Energy Financing Facilities [8]. In 2015 the EBRD stepped up its Sustainable Energy Finance Facilities, whereby they have now been extended to 23 countries. The share of climate change mitigation, adaptation and resource efficiency projects in EBRD total annual investments has proceeded to develop unhesitatingly over recent years. Cumulative investments topped 19.2 billion by the end of 2015 and supported 1,080 projects. Together these projects are estimated to result in around 77 million tonnes of CO 2 being reduced or avoided [8]. Projects range from the financing of wind, solar and hydro power generation to energy efficiency improvements in the corporate sector. They also include green transport and efficiency improvements in municipal infrastructure. In general, financing energy efficiency projects in today s conditions with uncertain and often increasing energy prices is still a major challenge. Despite the proven cost-effective opportunity to reduce energy consumption, a significant proportion of the energy efficiency improvement potential is not being realized. It is extremely important to stimulate a more active implementation of energy efficient projects both at municipal and national levels in order to overcome existing barriers, promote sustainable energy efficient development and provide adequate level of energy security in the world. Actions that reduce energy consumption, increase energy efficiency and foster the use of renewables in nowadays conditions are mainstreamed to all EU programmes and funding instruments. The Intelligent Energy Europe Programme under Horizon 2020, LIFE+ CLIMA, Innovative Urban Actions as well as trans-national and trans-regional programmes funded from the Structural Funds (URBACT, INTERREG, etc.) support different groups of stake- 24

25 holders in inventing, innovating and adapting existing financing tools for sustainable energy investments. These programmes allow pooling together dispersed local and national experiences and expertise with the use of original financing tools that have potential to activate private investments and leverage on public funding at local and national level. It is important to note, that every project benefiting from the EU budget should meet ambitious climate-related criteria. In line with the Kyoto protocol and corresponding mechanisms, nuclear energy will not be considered as a climate-protecting activity. In addition, all existing environmentally and climate harmful subsidies hindering the achievement of the EU energy and climate targets will be eliminated. For the successful low-carbon transformation of the global economy, local and national governments need to create a level playing field for clean energy investment through carbon pricing, removing fossil fuel subsidies and strengthening stable and predictable regulatory and investment environments. Renewable energy investment is urgently required, especially for growing energy demand and reducing climate concerns. However, financing renewable energy projects remains difficult in many parts of the world. This is due to the high cost of capital elevated by risks and underlying range of market barriers. The role of public finance in this regard is determinant. Summarizing, it should be emphasized that wide-scale implementation of sustainable energy investments at the local, regional and national level will support low-carbon, climateresilient, resource-efficient and environmentally sustainable economy, especially through reform in sectors related to the environment and energy. This should also maximize the number of stakeholders determining strategic approach to sustainable energy development. References 1. Sustainable development knowledge platform [Electronic resource]. Access mode: 2. The official website of Kyoto Protocol [Electronic resource]. Access mode: 3. LEIPZIG CHARTER on Sustainable European Cities [Electronic resource]. Access mode: 4. The Reference Framework on Sustainable Cities [Electronic resource]. Access mode: 5. URBACT programme [Electronic resource]. Access mode: 6. RURBAN initiative [Electronic resource]. Access mode: 7. The official website of the Covenant of Mayors [Electronic resource]. Access mode: 8. The official website of European Bank for Reconstruction and Development [Electronic resource]. Access mode: Taner Ismailov, Ph. D, Assist. Prof. Tsenov Academy of Economics, Svishtov, Bulgaria THE ROLE OF CUSTOM DUTIES IN THE CONTEMPORARY BULGARIAN ECONOMY As one of the oldest forms of indirect taxation, customs existed with strict fiscal purpose. In the Middle Ages, they were the most important source of revenue for the state s budget, but later their importance gradually decreased. In today's economic conditions, with duties are taxed goods and products that are imported into or exported from the national territory. 25

26 The object of this study is customs revenues over the last ten years in the state budget. The aim of this report is to define the meaning of duties in the Bulgarian economy. In order to achieve this, the solving of several problems is required such as information gathering and theoretical justification. Prior to reaching the objective, it is necessary to define the basic concepts. In this regard, duties can be defined as payments of money by individuals and legal entities to the budget when carrying goods across the state border [3, p. 14]. They are also a revenue form that relates to indirect obligations, i.e. taxes, benefiting the circulation of goods. This is explained by the fact that the customs technique, the method of determining the taxable income and the tax liability, as well as the control and collection, are closest in nature to those of indirect taxes [1, p. 17]. The fiscal motive for the imposition of duties relates to the advantages they possess, namely: 1. Duties are collected easily and quickly. 2. The method of introducing and amending customs duties is flexible. 3. The customs revenues are with negative elasticity related to GDP. As it has already been mentioned, in the period of its occurrence duties had a purely fiscal purpose, but nowadays it is greatly reduced, as their primary objective at the moment is to regulate foreign trade of individual countries. An essential element of the regulation of the foreign trade is a state s protectionist policy. It's is no longer just the collection of funds for the national budget that is important, but also the protection of business and population [5, p. 74] s economic interests. Revenues from customs duties for the period until the accession of Bulgaria to the EU represent about 1% of GDP [7]. After the country's accession to the Community in 2007, customs revenues significantly reduced. This is due to the following factors: Because of Bulgaria's membership in the EU, since 2007 dropped the "import" regime from European countries was abolished as well as the tariffs on agricultural products from them; The harmonization of the Bulgarian legislation with the EU led to the implementation of lower tariffs on some commodity groups; The process of regional reorientation from imports from third countries to free trade within the Community followed the accession of Bulgaria to the EU. This policy reflected mainly on the reduction of imports of agricultural products from third countries, where considerably higher European rates of customs duties made them uncompetitive in the country. As a result of trade liberalization, a trend of continuous decrease in the share of revenues from customs duties to GDP has been observed. In Table 1 are considered the revenue from customs duties and taxes for the period since the accession to the EU by now. It appears that in 2007 and 2008 revenues are with highest levels. After that, in 2009 there is a drastic decline, which is mainly a result of the reduced imports of certain commodity groups such as "Sugar and sugar confectionery", "Vehicles", "Electrical machinery and apparatus" and "Machinery". In 2010, following the financial and economic crisis, there has been a reduction in customs revenues to the budget. By the end of the period a gradual increase the revenues from customs duties (except for 2012) is observed. In 2016, revenues nearly reached the initial levels of the period [6, p. 6]. However, it can be concluded that the revenue from customs duties and taxes to GDP is insignificant (0.2 to 0.3%). The amount of revenue from customs duties versus the total amount of tax revenues to the state budget of Bulgaria over the examined period ranged from 1% in 2007 and to 0.5% in During the period from 2013 to 2016 tended to maintain relatively constant levels in customs revenues within 0.6% - 0.7%. The drastic reduction of revenues from customs duties in the period from 2007 to 2012 was conditioned by two main factors: first - the accession of Bulgaria to the European Union leads to drastic changes in the country led Customs Policy and second - changes in economic conditions caused by the global economic crisis and the 26

27 shrinking of the consumption of goods during this period, which in turn leads to a reduction in import / export i.e. limitations in customs revenues. Table 1 Implementation of the state budget with regard to the "Income from customs duties and taxes for the period part. Categories Book values of the implementation of the Law for the State Budget of the Republic of Bulgaria (million leva) Share of performance against the Law (%) 80% 113% 97% 130% 131% 98% 122% 103% 106% 115% The amount of the duties to GDP (%) 0,3% 0,3% 0,2% 0,2% 0,2% 0,2% 0,2% 0,2% 0,2% 0,2% Table 2 Tax revenues for the period Categories Tax revenues (million lv.) The amount of duty to the 1% 1% 0,6% 0,6% 0,6% 0,5% 0,7% 0,7% 0,6% 0,7% tax revenue (%) Based on the exposed overview of the theoretical performances about the nature of duties and the conducted empirical analysis of their values compared to the GDP indicators of the Republic of Bulgaria and the total tax revenue for the period , the following general conclusions on tariffs might be extracted: Create incentives for the development of production; Assist renovation of technologies; stimulate diversification of product creation; Assist growth in the country; Initiate new investments; Lead to an increase in income and employment in the protected sectors; Ensure independence and autonomy in the country's development. In conclusion, it can be stated that duties promote inner balance, increase budget revenues, affect the world price of goods and create added value. It can be expected that with the development of international trade, the emergence of new agreements and expanding the possibility of entering new markets, business customs will continue to change in their nature and structure as a result of the dynamic development of the global economy. References 1. Адамов В., Димитрова Т., Пътев П., Ангелов А.: Мита и митническа политика. АИ Ценов, Свищов, Агенция Митници: 3. Ангелов А.: Мита и митническа политика (избрани лекции). Авангард принт, Русе, Антов М.: Информационен митнически портал Антов М.: Митническо представителство. Фабер, В. Търново, Димитрова Р.: Агенция Митници. Българските митници през 2016 г. Митническа хроника (1/2017). Ропринт, София, Захариев А.: Митнически режими. АИ Ценов, Свищов, Министерство на финансите: 9. Томева М., Белчева Г.: Митнически режими и митнически процедури. АИ Ценов, Свищов, Уикипедия: 27

28 Nino Kavtaradze, Ph.D Degree in Business Administration, Full Professor Georgian Technical University, Tbilisi, Georgia THE DEVALUATION IS THE MAIN PROBLEM OF DEVELOPING COUNTRIES AND PRIORITY OF CYRRENCY SYSTEM IS THE RESULT OF WRONG MONETARY POLICY OR STRENGTHENING OF DOLLAR In recent years, dollar has strengthened its position on the currency market, that caused significant problems to the developing countries currencies, as a result their economy has stopped up growing. Since 2015, until now devaluation of Georgia national currency has obtained constant character, that is the outcome of external and internal factors. The main external factor is the total drop of currency and economy of the most partner countries. From the main internal factors should be singled out the most crucial factors, such as: inefficient and unqualified management of budget sources, decrease of exporting products and currency transfers from citizens living and working abroad, the lowering of level of investment, especially of direct foreign investment, that has the vital importance for country with developing economy. The only way out of difficult situation is in up growth of the level of country business activities and industry, that can be achieved by improving tax system and regulating legislative basis, also by creating an positive atmosphere for foreign investors and strengthening free commercial relations. In the stage of the above mentioned problems the central banks are responsible for the proper regulation of monetary policy and credit system of the country, that stops the fall of its own currency exchange rate to dollar with buying its own national currency. 2,5 2 1,5 1 0, Series 4 1,78 1,68 1,65 1,66 1,76 2,27 2,33 Pic.USD/Lari (The Average Period) Given above diagram is the obvious proof of the impact of the dollar strengthening on countries which economy is influenced by USD, that s why the floating currency system is the main crucial factor for their economy. One of such countries is Georgia, where unstable currency level which triggers the impoverishment and had decreased the level of earning of population, receiving income in Lari (national currency) and paying credits to the bank in dollar. On the other hand the imported goods increase in prices. The events that take place nowadays in the world shows that the national currency in the developing countries has been devaluated in average 12-22%. 28

29 It should be emphasised that in case of implementation of the effective and sound macroeconomical policy the developing countries can decrease the level of damage of national economy. It s impossible to single out the only one problem that caused the main fluctuation in this field, the problem is total and it should be admitted, that the main reason connected to national currency problem is not only in the strengthening of dollar, but numerous problems and shortcomings existing in monetary policy. References 1. National Statistics Office of Georgia. Official website, 2. National bank of Georgia. Official website, Vladyslava O. Khyzhniak, Ph.D. in Economics, Associate Professor The Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, Kyiv, Ukraine PROBLEMS OF SOCIAL AND ECONOMIC DEVELOPMENT OF UKRAINE Low living standards of the population in Ukraine, stagnation followed by sharp economy shrinking and poverty of the population, reduction in business activity are characteristic features of catastrophic loss in internal reserves for social and economic development, which has its negative effects of reduction in the working-age population, outflow of human capital, lack of domestic investments, obsolescence of social infrastructure subjects etc. Pendency of social and economic problems and their negative effects also affect the international image of Ukraine, and their disregarding on the part of government officials causes narrowing of the internal market, production scale, capacity to attract investment flows and development of small and medium businesses. According to the Department of Statistics, poverty has reached alarming levels: only in 2015 the poverty level by the estimated living wage criterion has doubled, reaching 59.3%. This was the result not only of the war in the East of the country, but, above all, a systemic economic crisis and related inflation and problems on the labour market. The rapid inflation which is, first of all, provided by the repeated increases in utility services tariffs, has caused the fall in real incomes of population by 22.2% within 2015 [1]. The problems of social and economic development have been considered in scientific papers of V.M. Heiets, I.Yu. Hryshova, V.O. Mandybura, M.Yo. Malik, P.T. Sabluk, O.O. Krasnorutskyi, O.V. Mytiai, S.S. Stoianova-Koval, Zh.V. Derii, S.M. Shkarleta, B.O. Yazliuk. Nevertheless, the magnitude and the failure to address social and economic problems determine the direction of research as currently central and requiring further research. Destabilization of economic growth causes the modern trends of the falling in living standards among the population. In the conditions of territorial, sectorial and other imbalances in the economic relations, the further polarization of society, income inequality among the population, poverty increase, development and distribution of its inherited forms etc. are seen. The acute need is for the improvement of budgetary funding of the social policy. Currently, the distribution of the budget funds according to different budget holders and budgeting levels often leads to duplication of social functions and inhibits the introduction of unified rules and procedures for evaluating the quality of social services. The absence of the direct correlation between the income and cost level of the local budgets discourages optimization of budget expenditure, quality improvement and expanding the range of social services. Differences between the social attitudes in Ukraine and, for example, in countries that are the new members of the EU or candidates for the EU membership, are currently small. In some cases, the population of Ukraine is even more inclined and ready for large-scale social responsibility. 29

30 The problem of the unreadiness of broad segments of the society to take responsibility for preservation of natural resources, environment, energy, fuel and the like remains. This can be evidently seen in the appointment of housing subsidies. On the one hand, the government policy strongly declares the need to reduce energy consumption and maximize its saving, and on the other - the subsidies do not encourage such saving at all, rather the opposite sometimes increasing the volume of energy consumption is encouraged in order to comply with specified standards. A significant part of the social policy that will help to reverse the negative trend of the falling of the living standards is formation and dissemination of the practice for social responsibility. Its principles must be subordinated by the economic relations in terms of priority sectors of the national economy, behaviours of the economic agents and the population. The expert community together with a wide range of the parties concerned have worked out the draft National Strategy for the Corporate Social Responsibility in Ukraine. This document is called by the time, since such forms of support and promotion of the business social responsibility have been introduced by governments in the most EU countries. Through them, the state attracts private sector to the implementation of social and environmental tasks, forms the appropriate incentives for increasing the market value of the business. Among the strategic problems of the current social and economic development of Ukraine the main one is the public rights guaranteeing on consumption of quality life benefits. Its practical solution is largely determined by the increase in the quality of life, level of real wellbeing of the citizens and directly affected by the social development [2]. Formation of the civilized economic relations in Ukraine causes the need of implementation of the international experience in developing a viable institution of trust, which is the important level for social and economic development [4]. The institute of trust is the complex and systemic phenomenon of the social and economic life. It could be affirmed that exactly the support of functioning of the institute of trust in the terms of maintenance of the necessary quality in satisfying the needs of the final household consumption is the basic foundation for the social reproduction and the most preferred and responsible direction for the activities of both business and state. References 1. Incomes and expenditures of the population of Ukraine in FY2015/ The State Statistics Service of Ukraine [Electronic source]. Access mode: 2. Mandybura V.О. Features of formation of the Institute of trust in the system for assurance of the consumption quality and consumer protection / V.О. Mandybura, S.H. Batazhok // Bulletin of the Institute for Economics and Forecasting No. [1]. - p Hryshova І.Yu. Social responsibility of business as the factor of social and economic development / І.Yu. Hryshova, M.Yu. Shcherbata, V.V. Hryshov// Problems and prospects of the economy and management: Scientific Journal / National Technological University of Chernihiv Chernihiv: National Technological University of Chernihiv, No. 3 (3). p Heiets V.M Interaction of trust and development / V.М. Heiets // Economic theory. No p Analytical Report to the Annual Message of the President of Ukraine to the Verkhovna Rada of Ukraine, On the Internal and External Situation of Ukraine in Kyiv: The National Institute for Strategic Studies, p. 30

31 Rusłan Ławrow, PhD, docent Narodowy Uniwersytet Technologiczny w Czernihowie, Czernihów, Ukraina STRATEGICZNE KIERUNKI ROZWOJU ZORIENTOWANYCH NA KLIENTA INNOWACYJNO-FINANSOWYCH TECHNOLOGII BANKÓW Dziś bankowość przeżywa dynamiczny rozwój, dlatego wielkiej aktualności nabywa jakość komunikacji między bankami, która się określa reżimem funkcjonowania sieci bankowych, efektywnością opracowanych technologii, poziomem serwisu, dostępnością konsultacji i gotowością pracowników rozwiąnywać problemy klientów, które nie wchodzą do standardowych programów obsługiwania. Dla klienta istotną jest dostępność technologii jak według parametrów czasowych, tak i według rozmieszczenia terytorialnego. W wyniku banki są zobowiązane, żeby załączyć szersze koło klientów, otwierać dodatkowe pukty komunikacyjne w miejscach masowego znajdowania potencyjnych klientów, tworząc komfortowe warunki serwisu i wypełniając wszystkie przepisy bankowych regulaminów. To wszystko określa powstanie nowych koncepcji zorientowanych na klienta innowacyjnofinansowych technologii, które pozwolą zagwarantować wydajność i stabilność finansową banków w warunkach zaostrzenia konkurencyjnego środowiska. Przy zorientowanej na klienta obsłudze bankom się zaleca stosowanie następujących rodzajów komunikacji elektronicznej: 1. Internet-klient pełnofunkcjonalna sieć bankowości internetowej; 2. Telefon-klient telekomunikacyjna i płatnicza sieć bankowości telefonicznej; 3. Mobilny klient - telekomunikacyjna i płatnicza sieć bankowości internetowej przy użyciu laptopów, smartfonów, tabletów; 4. Informacyjny klient telekomunikacyjna uproszczona sieć dla wyświadczania klientom banku usług dotyczących robienia wyciągów z konta (uproszczona bankowość internetowa); 5. Serwer notyfikacji sieć informowania klientów za pomocą wysyłania SMS-ów, faksu, wiadomości głosowych, poczty (sieć SMS bankowości). Sieci bankowości internetowej są instalowane w większości potężnych banków i aktywnie zaczynają się wprowadzać w średnich i małych instytucjach bankowych. Najbolesniejszym ich brakiem jest niski poziom ubezpieczenia sieci Internet przed nieupoważnioną ingerencją przez operacyjne wady transakcyjnych sieci, komunikacyjnego zaopatrzenia, brauzerów i ludzki czynnik. Do zalet bankowości internetowej należy niska wartość eksploatacji sieci Internet, dostępność komunikacji internetowych, poparcie lojalności tych klientów, którzy się posługują technologiami cyfrowymi. Bankowość internetowa pozwala znacznie obniżyć koszty transakcji i czas płatności, zmniejszyć liczbę personelu, utrzymać i załączyć do usług bankowych nowych klientów i tym samym skrócić obieg gotówki, wzmocnić sektor bankowy poprzez zaostrzenie konkurencji. Coraz więcej banków wykorzystywają serwisy zewnętrzne, czyli technologii komunikacji elektronicznych z zastosowaniem urządzeń samoobsługiwania bankowego, w tym bankomatów, terminali płatniczych, informacyjnych i płatniczych kiosków. Innowacyjno-finansową technologią jest również bezkontaktowa technologia NFC, która funkcjonuje podobnie do WI-FI albo Bluetooth i popiera wygodny, niezawodny i bezpieczny transfer danych na krótkie odległości pomiędzy różnymi urządzeniami komunikacyjnymi. Za jedną z najbardziej obiecujących innowacyjno-finansowych technologii zwiększenia efektywności obsługiwania klientów, która sprzyja postępowi funkcjonowania finansowego i wzmacnia możliwości konkurencyjne banku na rynku poprzez zwiększenie wydajności biznesowych kombinacji i jakości usług, jest uważany outsourcing. Ta technologia pozwala na zwiększenie rentowności biznesu poprzez polepszenie osiągnięć jego prowadzenia, zminimalizowanie kosztów i ryzyka, zwiększenie przewag konkurencyjnych przez 31

32 zaangażowanie egzogennych uczestników, którzy zawodowo zajmują się funkcjami, które są pomocnicze w stosunku do biznesu klienta. Za kluczową tendencję dziś jest uważane rozpowszechnienie technologii chmur obliczeniowych. Zakres usług w chmurze w systemie zorientowanych na klienta innowacyjno-finansowych technologii, biorąc pod uwagę potrzeby klientów w nowoczesnych środkach współdziałania i komunikacji, zawiera pocztę biznes klasy, portale korporacyjne, kierowane usługi sieciowe, zunifikowane komunikacji. Podsumowując, należy odznaczyć, że do zasadniczych wektorów funkcjonowania banków, związanych z formowaniem innowacyjno-finansowych zorientowanych na klienta technologii, warto dołączyć następujące elementy: - nowe produkty bankowe, biznesowe kombinacje, organizacyjne rozwiązania w oparciu o najnowsze technologie telekomunikacyjne; - wirtualne technologie finansowe: korygowanie rachunków bankowych za pomocą komunikacji elektronicznych, aktywnego zyskania podpisu elektronicznego, zawierania umów o świadczeniu usług; - zintegrowane wykorzystanie nowych technologii komunikacyjnych dla zdalnego i mieszanego obsługiwania, w tym CRM technologii; - analityczna generalizacja informacji o bazie klientów z wykorzystaniem sieci administracyjnych (ERP, SAP, etc.), która generuje zasadniczo nowe możliwości dla wewnętrznego monitorowania i kontroli innowacyjno-finansowych technologii banku; - podnoszenie kwalifikacji pracowników: innowacyjny manager, konsultant ds. hybrydowych i strukturyzowanych produktów finansowych, fachowiec od transakcji pakietowych na rynkach finansowych, etc; - nowe telekomunikacyjne platformy samoobsługiwania (kombi-, mono-, multisieciowe), które sprzyjają zniknięciu kolejek i uproszczeniu roboty personelu. Więc, aby zachęcić banki do formowania zorientowanych na klienta innowacyjnofinansowych technologii trzeba rozwijać następujące kierunki: - zmienić reakcyjne modele i strategie zachowaniowe klientów, i to będzie zachęcać banki dostosowywać się do ich potrzeb i w walce o kliencką bazę do aktywnego poszukiwania nowych metod i komunikacji biznesu, adaptować innowacyjno-finansowe technologie do wyzwań czasu i wymogów klientów; - rozwinąć i zintensyfikować kulturę eksploatacyji przez banki i ich kredytobiorców "długich" pieniędzy i "długich" innowacyjno-finansowych technologii i nowoczesnych organizacyjnych modelów bankowości; - sformować IT-architekturę i jednocześnie polepszyć jakość IT-platform dla prowadzenia transakcji bankowych używając innowacyjno-finansowe technologii, w szczególności w celu wzmocnienia ochrony informacji finansowych i komunikacyjnych, i to zablokuje nieautoryzowany dostęp do bankowych rachunków zewnętrznych kontrahentów; - rozszerzać współpracę banków z telekomunikacyjnymi i inżynieryjnymi strukturami organizacyjnymi, które są zdatne do promowania innowacyjno-finansowych technologii i w stanie zaoferować bankom efektywne innowacyjne projekty i sieci w celu ułatwienia zwrotu inwestycji, zmniejszenia ryzyka bankowego i minimalizacji kosztów wdrożenia innowacyjnofinansowych technologii; - harmonizować sieć bankowego zarządzania formując oddział, celem którego będzie poszukiwanie, rozwijanie i wspieranie funkcjonowania innowacyjno-finansowych technologii w działalności banku i wypracowanie reglamentów innowacyjnych procesów, prowadzenie eksperymentów, robienie analizy i określania skuteczności wdrożenia innowacyjnofinansowych technologii; 32

33 - wykorzystanie niestandardowych komunikacji w celu promowania i reklamy innowacyjno-finansowych technologii banków, takich jak Internet, różne serwisy społecznościowe (LinkedIn, Twitter, Connect, YouTube, Facebook, Google+, Instagram), media sieciowe, SMS bankowość, technologii chmur obliczeniowych. Viktoriya Marhasova, D. Sc. (Economics), Professor Oleksandra Sakun, PhD in Economics, Doctoral Candidate at Department of Accounting, Taxation and Audit Chernihiv National University of Technology, Сhernihiv, Ukraine FINANCIAL MECHANISMS AND INSTRUMENTS OF ASSISTANCE TO INVESTMENT DEVELOPMENT: FOREIGN EXPERIENCE Present progress of international investment market trends, directions and structure of investment streams, conditionally divided the world into the states that in good time used the competitive edges and accumulated the considerable funds of money and accordingly became the leaders-exporters of capital, and states that have a requirement in financial resources and are on the transitional stage of development. Therefore research of politics of adjusting of investment processes at an international level must be conducted and differentiated in relation to the level of investment market and prevailing role development in international copulas (exporter or importer of capital). In the same time on the post-crisis stage one of major socio-economic problems for the countries of the world is overcoming of consequences of investment crisis that staggered practically all industries of economy. And from that, as far as effective will be investment politics of that or other country of the world, as far as in good time the state will react on the changeable processes of development of the world financial system, depends its further position in world investment relations. In the process of forming and realization of investment politics both administrative and market methods of adjusting are used. Thus the set of methods and tools of such adjusting depends on concrete economic realities and traditions of management economic development of country, but not from socio-economic and institutional foundations of society. The developed countries with a market economy use different administrative limitations, and the countries of former socialistic group (China, Vietnam) use market mechanisms. In particular, in France, Japan and Sweden the supporters of active government control have strong positions, while in Great Britain and Italy advantage is got to the neoliberal ideas. For example, the plans of state investment strategy, directions of the state investing are clearly outlined in that, are annually developed in France and Japan. At the same time none of governments of countries of the West gave up realization of structural politics, its priorities and mechanisms were only changed. For this purpose, as well as before, budgetary-tax levers are used. Refusing in 70-80th ХХ of century from a help (sometimes complete maintenance) not always of cost-effective and even unprofitable enterprises, governments got possibility to use budgetary facilities on development of the newest industries of economy, financing of researches, where part of the government spending presents from 40 to 55%%. Practice of ménage leading countries of the world proves that tax mechanisms serve as powerful facilities of activation of investment-innovative processes in an economy. Thus the choice of concrete instruments of taxation is determined by priorities of providing of state influence on this sphere of relations and represents the specific of cyclic development of economy. In the USA main directions of realization of tax politics are: liberalization of rates of taxation, reduction of most rates, equality of taxes on an even profit regardless of form of investment of capital, expansion of base of taxation, reduction of fiscal function of taxes [1, 33

34 p. 184]. For overcoming of the crisis phenomena in an economy the government of this country tries first of all to shorten tax deductions with the aim of prevention of reduction of the tax obligations payers. However such measures acquire all-embracing character - the subjects of ménage, that carry out priority innovative projects and keep the volumes of their investing, as a rule, get additional tax preferences [2]. The English system of stimulation of investment processes is built on principle of the American system, but has the features. The rates of income tax corporations are set annually on a fiscal year that came to an end. The corporations a right is given to all charges on researches to take on the charges of production practically in any size. In addition, there is plenty of privileges in Great Britain. It touches facing of dividends of companies and income on capital augmentation [1, p. 186]. Therefore even in the conditions of the present intensifying of the crisis phenomena positive stimuli for activation of corresponding processes for managing subjects kept on the whole [2]. In Germany due to successive embodiment from 90th the tax reform, sent to stimulation of investments and development of innovations, motion of corresponding economic processes in modern terms does not test substantial losses [9]. Untaxed raises are actively used for this purpose on producing goods due to investments, and such investment in the sphere of researches, decline of progression and reduction of rates of corporate tax, change of tax composition, reduction to the income tax and income with the simultaneous increase of tax on a consumption, valueadded [1, c. 186]. Without regard to an economic crisis, from Germany as yet reports do not come about reduction of investments in science and research projects. For the tax system of France characteristic is the use of more wide list of the corresponding instruments sent exactly to stimulation of investment-innovative processes. In particular, in this country from 90th tax politics of increase of privileges is conducted in relation to the use of by money of tax credit, that is related to realization of research works, rises him most size, an order and procedure of registration of right on simplified privileges in relation to its receipt, more favourable terms for middle and small enterprises, that begin or extend the scientific and technical activity, are created. In addition, these enterprises get a right to count a tax credit on the basis of increase of charges on researches in relation to the lump sum of charges that were carried out in previous years [1, c. 187]. Hereupon a present situation in the field of stimulation of investment-innovative processes in France does not get symptom substantial worsening [3]. Experience of leading countries of the world certifies from the use of tax levers of stimulation of investments and innovations, that creation of their necessary variety at maintenance of co-ordination of action gives an opportunity substantially to influence on motion of such economic processes, and in the conditions of world financial crisis - largely to remove her negative consequences for development of national economies. Intensifying of the crisis phenomena predetermines displacement of accents in the input of corresponding tax instruments: a priority value in most countries with the developed market economy is acquired by those, that directly sent to: the accelerated depreciation of equipment and machines; extension of investment tax credit; stimulation of investment of money is in researches. Thus, in Ukraine it follows necessarily to take into account world experience in the direction of the use of financial mechanisms of stimulation of innovative development. Generalization and analysis of approaches and experience of the world countries in the field of it allows to educe the most effective directions, mechanisms, instruments and levers for the use of them in home practice of encouragement of subjects of economy to introduction of innovations. It should be noted that application in Ukraine of experience of the economically developed countries shuts out its simple transference, it must take into account the specific of country and be adequate to the present state of economy. 34

35 In addition, important pre-condition of successful application of financial mechanisms is an adjusting clearness, governments, and the subjects of innovative activity must understand, those or other instruments are entered for what purpose, what effect for an enterprise can be really attained due to them. It is necessary also to remember, that for creation of the effective system of state stimulation of innovative development in Ukraine expedient is a system input of row of direct and indirect financial methods of influence on this process. Consider necessary to extend in Ukraine the system of financial instruments, tools and indicators of introduction of home developments in a production, activations of innovative activity and technological development in our country for an account: expansion of the direct state financing as a grant of having a special purpose subsidies and underbacks to the enterprises, subvention to the small and middle firms that will realize investment projects; creation of transparent competition procedure of the public purchasing, input of the electronic tender system of government businesses on innovative products, determination one of basic criteria of purchases is innovativeness of product; grant of the special tax credits and privileges to the enterprises and establishments of different patterns of ownership, that invest the personal funds in scientific researches, develop progressive environmentally clean technologies and others like that; introduction of tax deduction for enterprises that carry on innovative activity, in relation to an income from such activity; realization of budgetary compensation of charges is on the different stages of innovative process; grant of innovative and technological credits from the special funds on realization of projects in priority spheres; stimulation of increase of private investments on researches; assistance to development of venture enterprise. The effective input of these mechanisms needs co-ordination of actions of public organizations, universities, business, financial institutions in the field of innovative development. References 1. Литвиненко Я. В. Податкова політика / Я. В. Литвиненко. - К. : МАУП, с. 2. Innovations in taxation:anew forumfor taxreform professionals. Fiscal reform & Economic Governance [Електронний ресурс]. - Режим доступу: fiscalreform.net/index.php?option=com_content&task=view&id=889&itemi 3. Biotechnology and Health Sector Profile - France. Agri-Food Trade Service [Електроннийресурс]. - Режим доступу : Mzevinar Nozadze, Academic Doctor of Economics, Professor Georgian Technical University, Tbilisi, Georgia PENSION REFORM IN GEORGIA: SOCIAL-ECONOMIC ASPECTS Pension system reform plays a significant role in the functioning of social and economic sphere of any country. In general, pension system consists of the state pension system and non-state pension system. The basic principle of operation of the state pension system is based on the fact that employed persons pay a relevant tax in different forms (mainly as social tax) and the sum is accumulated in the state pension fund. From the aforementioned pension fund, pensions are distributed to pension age citizens approximately equally and during assigning of pension minor priority is given to the volume of contribution of citizens to the pension fund. Non-state pension system is based on accumulation principle. Participants of the pension fund make deposits to their pension account during the whole period of employment. The 35

36 volume of their pension is defined according to the amount accumulated by the time they achieve the pension age. In developing countries pension systems priority is given to state pension system compared to private pension system, especially in post-soviet states. The pension system reform offered by the government of Georgia recently is generally based on the experience of modern states and is completely different from the out-of-date, so called Soviet time pension system. There are two main reasons that stipulate the necessity for reformation of Georgian pension system: 1) State pension provision is a serious burden for the budgetary-financial system of Georgia; 2) Like in many other countries of the world, the problem of increase of share of pensioners in population is acute. The ratio of the employed in relation to pensioners is lightly over one (in developed foreign countries the ratio is 1/3). The number of pensioners in Georgia is increasing according to UN projections, old-age pensioners will represent 25 percent of the Georgian population by 2050; the Government s social expenditures will be constantly increasing. A gradual transition to a pension savings scheme is therefore necessary, as doing so would, in its turn, decrease the financial pressures caused by unsustainable increases in basic pensions. Meanwhile, the aforementioned factors condition the social aspects of pension reform. According to the new pension reform, volume of deposits will be distributed between employer, employed and government. The proposed private pension system covers those employed in formal sector by the following principle - 2%+2%+2%. The three actors of the system government, employer and employed monthly deposit 2% to personal pension account of an employed, which totals to 6%. Pension account will increase according to deposits and profit of the fund. It is noteworthy that the contribution ratio has special importance in case of long-term accumulation. According to the proposed reform, in the pension system, the deposits, the returns and amounts to be issued as pensions will be exempted. Currently, the Pension Reform Department under the Ministry of Economy of Georgia is working on the private pension system concept, which is planned to be completed by With coinciding services are being précised the following issues percentage of the amount to be paid by an employed from salary to the pension account and the type of state regulation of the private pension fund functioning. As for the economic aspects of the pension system, development of private pension system can bring enormous effect to the Georgian financial system, in the form of extensive financial and investment resources. These resources are long-term, as pension programs are multiyear. Moreover, during the process of reformation of the private pension system must be promoted the development of the securities market, as private pension funds implement portfolio investments and invest their assets in securities. References 1. Social-Economic Development Strategy of Georgia Government of Georgia, Georgia, 2013, 57 p. 2. Ministry of Economy and Sustainable Development of Georgia, Tamari Poladashvili, PhD student of Economics Batumi Shota Rustaveli State University, Batumi, Georgia DETERMINANTS OF UNEMPLOYMENT AMONG GEORGIAN HIGHER EDUCATION GRADUATES Georgia, a democratic country with market based economy, has progressively increased economic grow during the last ten years. Since 2003 s Rose Revolution the new Government of Georgia has implemented broad and comprehensive reforms, which touched every aspect of the Country s Economic Life. The country managed to get out of deflation and is slowly 36

37 reaching its target inflation rate. Given the increased demand and currency depreciation according to the IMF (WEO, 2014), the inflation in the country is 5 percent in Unemployment is still a lingering issue for the Georgian economy and a major challenge for the Government. Despite the fact that academic circles and politicians proven the importance of inflation, prices in general are related with poor social background in the country, the strong negative impact is provoked mainly by high unemployment. According to EPRC (2014), since 2010 unemployment has been falling from the 16.5 percent, while in 2013 it was 14.6 percent, which is 0.4 percent less than unemployment rate in In 2013 the number of employed in the business sector fell by (2.8 percent), that makes the total workforce employed in the business sector people. Despite the reforms and efforts which hence the economic grow over the past decades in Georgia, unemployment remains a major challenge in the country. According to World Bank Statistics (2015) at about 14.6 percent unemployment rate has dropped slightly in recent years but this has been due mostly to declining labor force participation. Job opportunities for young people in Georgia are limited, with almost 53 percent of the current labor force employed in subsistence agriculture low productive and low grow sector of the Economy. The youth unemployment has reached 29 percent in 2013 (EPRC, 2014). Unemployment Rate in Georgia averaged percent from 1998 to 2014, reaching an all-time high of percent in 2009 and a record low of percent in 2000 (Trading Economics, 2016). According to National Statistic Agency of Georgia (2016) the unemployment rate for 2014 corresponds to 12.4 percent. Education and knowledge were highly appreciated in Georgia through all its history. There is the evidence confirming very high index of educational level of the country (0.91) and 100 percent literacy of adult population (Chanturia et al. 2015, ). Georgia has been a leader in education, traditionally showing positive student learning outcomes par with other countries in the Region. Recent years in Georgia have marked a decline in school quality and efficiency but also some innovative education reforms, which could reverse negative trends. At the beginning of this decade Georgian government with assistance of The World Bank started implementing several programs and reforms with the far reaching purposes. Some scientists (Chanturia et al. 2015) do believe that the ambitious programs of reforms in all education encountered serious obstacles that in practice are fraught with decrease or qualities of the got education, or its availability taking into account low welfare of many Georgian Families. The topic is broadly discussed by other scientists as well. According to Human Development Report (2015) public expenditure spend on education quality corresponds to 2.0 percent of GDP. Hence, they all agree that success of the new comprehensive reforms depends partly on increased spending on education, which has to be done now and after (World Data on Education, 2010/2011). While talking about unemployment, another point that economists find worthy to mention is the education level of unemployed workers in Georgia. According to Human Development Report (2010) Georgia is among the leaders with the unemployed workforce who has secondary or higher education levels. More precisely, 81 percent of unemployed have secondary or higher education. In another words educated workforce is idle and cannot contribute to the country s economy. According to EPRC (2011) Changes in economic structure cause high levels of unemployment. Considering the fact that Georgia is in transition economic process, it suffers from the so-called structural unemployment. This is the natural rate of unemployment that the economy would settle at in the long run in the absence of shocks. Its level is determined by institutional factors and fiscal measures (unemployment benefits, tax rates) which influence the reservation wage (European Economy, 2012). Structural Unemployment is the hardest 37

38 sort of unemployment to cure because it is caused by the structure of an economy rather than by changes in the economy cycle. Another cause is the mismatch between the needs of the employees and the skills that the potential employers have to offer (The Economist, 2015). This issue particularly concerns the Former Soviet Republics, including Georgia, where the values have been revised and Soviet Educated Workforce has ended up with the different skills rather required. Consecutively, educated workforce does not concern only older generations, even though educational reforms is under way the system is still inefficient in preparing future leaders with the skills that meet current market needs. The largest share of unemployed people represents the younger generations aged EPRC (2011). Based on NDI (2011) research 40 percent of those who consider themselves unemployed are aged between Another 37 percent of unemployed are aged The difficulty in finding employment as a means for securing a livelihood experience by young people is an ongoing issue, along with the sense of frustration arising from failing to meet their work expectations. Youth unemployment has always been a major concern of governments from different points of perspectives (Barbagelata, 2012). Young people unemployed for long periods will not only suffer financially, but also start to lose their skills, reducing their future work potential. And they lose self-esteem, with impacts on their wellbeing and that of their family members. Youth unemployment can also reduce a country s economic potential by under using people s capabilities (Human Development Report, 2015) Higher Education Institution graduates are the significant part of educated people in Georgia, those who are having a hard time to find suitable employments. Nevertheless, any reliable national statistical evidence in this regard of graduate unemployment is not available. According to the previous research (Motskobili, 2015), there is a significant imbalance between the labor demand and supply, disparity exist not only in quantitative terms, but in qualitative and structural unemployment. This is due to the high educational qualification (large proportion of higher educated people in country) and the labor conditions, requirements. The severe criticism has been emerged against to Higher Education Institutions. A number of specialties (Social Sciences, Law and other) are over productive that cause the high competitiveness and the risk of unemployment, whereas, other specialties are demanded by employers, but lack of adequate prepared staff. According to the above mentioned causes, there is a reasonable criticism against to the traditional and relatively non-updated university curricula, for which the major number of graduate unemployment is assigned. Hence, higher education institutions have created a kind of mismatch between the skills passed by the graduates and the skills required in the labor market. The determinants of the mismatch have been studied by the different research into the different context and geographical area; According to Friedrich-Ebert-Stiftung (2016) research, based on the quantitative method we can conclude that the majority of Georgian youngsters (85%) believe that the employment situation in the country is alarming, while four out of ten respondents believe that this issue is the most problematic in the country. As for the employment rate of young people in general, according to the results of the quantitative survey, it can be concluded that almost one-fourth of Georgian youth is employed. It is also worth mentioning that according to the results of the quantitative survey, only one-third (31%) of employed Georgian youngsters work completely or partially in the profession they were educated for. About the same quantity (34%) works without professional qualification, and one-third (35%) is employed in a different field than the profession in which they were educated. The majority of students participating in the survey (71%) feel optimistic about their employment opportunities. Only a minor part of the respondents (14%) doubt their employment 38

39 opportunities. Eight percent of survey participants declared that s/he manages to work with his/her profession parallel to studying. According to the qualitative study, it can be said that a difference in terms of employment opportunities has been revealed by the different age categories. Those young people who have a Bachelor s or Master s degree find it more difficult to get a job and feel much more stressed about problems related to employment in the country. However, according to the National Agency of Statistics, the age categories holds a relatively high share of the employed and economically active population (Geostat, 2015). The majority of inquired respondents (42%) is more interested in a public sector job, followed by a private sector job (37%). As for the NGO sector and international organizations, the number of youngsters who would like to work in these sectors is rather small (four percent and nine percent, respectively). As the determinants of unemployment almost every respondent of the qualitative study that has had any connection with universities expresses disappointment towards the curriculum. Namely, the majority declares that universities do not often include a practical module in their study programmes, and are not able to provide practical knowledge to their students. As some respondents state, the situation is significantly different in terms of the level of lecturers qualifications, the academic performance of students, the practical modules or external practical lessons in some private universities (for example, Free University and Caucasus University were named) which, due to their small number of students and graduates do not make a significant impact on the overall picture. The competitiveness of young people on the labour market is also defined by the issue of reimbursement, as individuals with little or no experience do not have the ambition to have a high salary at the initial stages of their career. This fact is advantageous for employers, and at the same time explains why lower positions are mostly taken by representatives from the younger generation The majority of young people inquired within the quantitative survey believe that the most important factor for finding a job in Georgia is that of friends/ acquaintances (75%), and the majority of respondents rank this factor in the first place (41%). The second most important factor is knowledge and experience (74%). The existence of political connections is the least important factor making an impact on employment, as believed by young people living in Georgia (VI place: 51%, sum of the first three places: 14%). However, despite the fact that as a result of the initiative of the Georgian government and the Ministry of Education and Science, there is a list of prioritized professions and specializations, based on which students have the chance to obtain a free education. Respondents of the qualitative research believe that this initiative did not make any significant influence on the labour market. As perceived by young people, the availability of free faculties assisted the part of students who are only interested in obtaining a certificate of higher education/ diploma, and provoked the weakening of evaluation systems of higher education institution, which in order to attract and maintain state funded students have simplified their evaluation process. Considering all the reasons mentioned above, the country requires complex reforms in education and economic system in order to meet supply and demand at the labour market. References 1. Barbagelata H. (2012), Youth, unemployment and Education. Youth Unemployment and Joblessness: Causes, consequences, Reponses. Cambridge Scholars Publishing 2. Chanturia N. et al., (2015) Features of Development of the human capital in Georgia, Procedia-Social and Behavioral Sciences 2013, EPRC - Economic Policy Research Center (2011) Employment & Unemployment Trends in Georgia. Available at: 4. EPRC - Economic Policy Research Center (2014), First Quarter Georgian Economic Outlook. Support of Think Tank Fund of the Open Society Foundations. Available at: 39

40 5. European Economy (2012) Structural unemployment and its determinants in the EU countries. Fabrice Orlandi. Available at: 6. Generation in Transition, Youth Study (2016) Fredrich Ebert Stiftung. 7. Human Development Report (2010) The Real Wealth of Nations: Pathways to Human Development. Available at: 8. Human Development Report (2015) Work for Human Development. Available at: 9. Motskobili M. (2015) Government and Market in Higher Education Politics. MA Thesis, Batumi Shota Rustaveli State University. 10. National Statistics Office of Georgia (2016) Employment Rate by Urban-Rural Areas Available at: The Economist (2016) Definition of Structural Unemployment. Available at: The World Bank (2015) The Jobs Challenge in the South Caucasus-Georgia. Available at: Trading Economics (2016) Georgia Unemployment Rate Available at: WEO World Economic and Financial Survey (2014), World Economic Outlook, Recovery Strengthens, Remains Uneven. International Monetary Fund. Available at: World Data on Education (2010/2011) 7 th edition, UNESCO. International Bureal of Education. Lamara Qoqiauri, Doctor of Economic Sciences, Professor, Academician of Economics Academy of Georgia, Georgia, Tbilisi SEARCHING COMPLEX WAY OF SUSPENSION DEVALUATION OF GEORGIAN LARI IN GEORGIA Scientific work Searching complex way of suspension devaluation of Georgian Lari in Georgia is an original research, which is dedicated to the solution of the theoretical and practical issues of Georgian monetary unit-lari. The topic is actual, as today as never before if has become essential to research current changes in the economy of Georgia, identify and eliminate subjective and objective reasons for decrease of Georgian national currency. Global circumstances, i.e. long-term nature of Gel exchange rate of external and internal factors, as well as the political economic processes of neighbouring countries of Georgia, the country s unstable economic development, investment famine, wrong monetary and fiscal policy and other objective and subjective reasons caused the drop of Georgian national currency. In the work scientifically, based on the practical materials is explained the need and the inevitable of devaluation of Georgian Lari in Georgia. In the work, on the basis of analysis of devaluation processes of Georgian Lari, there is given by the authors the recommendations of suspension of created an extreme situation in country s economy, to avoid expected inflation, as well as emergency facilities of survival of the national currency. In the work the results are presented as problem solving economic recommendations, which promote economic development of Georgia, suspension of impairment and reinforce of Georgian Lari. Today, there is a difficult economic situation in Georgia. Fluctuations of currencyexchange rates has become one of the main subjects of the research of our scientific circle. The society closely follows the devaluation of Georgian Lari: this process does not complain about the lack of emotions, as well as the diversity of opinion. This is natural, - Business and each person s daily life are largely depended on the Gel exchange rate. 40

41 At the same time we consider it necessary to note, that during for several years, the problem of Georgian national currency devaluation get multifaceted face; the most deplorable (bad) is that not to stop the slowdown of currency exchange rate fluctuations, but after its establishment (1995) the exchange rate of Georgian Lari fell to the historical minimum, and the Gel exchange rate towards the Dollar rate showed 2.80 benchmark in December, The problem has become very urgent. Almost all current Georgian economists, Government, the National or Commercial Banks are searching scientifically substantiated ways of devaluation suspension (1,3,4,6,7,17,18, and etc). In the work, the topical issues for the country, naturally, put the following goals and objectives: - May be we need to look more deeply into the reasons of the sharp drop in the exchange rate of the Georgian Lari, in particular, the slowdown of the country s economic growth, unstable political situation, hidden inflation, unfavorable investment environment and so on. - Therefore, was the drop in the exchange rate of the Georgian Lari inevitable and necessary? - Are we afraid of recognition of extremely serious changes in the economy when transformation of the market-oriented economy into the social oriented one takes place? Why don t we, the economists, speak more openly and boldly and explain the role of using the factor of foreign debt in non-maintenance of the exchange rate of Georgian Lari? Why are we looking for the reasons of devaluation of Georgian Lari in subjective factors? If the National Bank has made mistakes in maintenance non maintenance of the sharp drop in the exchange rate, is it the mistake of others? And generally, should we mention the fault in the course of solving or not solving the economic fate of the country? - We d prefer to ask one simple question instead of those named above how can we rescue the Georgian lari, Economy, our country? What shall we do? It is immediately necessary to learn the changes taking place in the economy of the county, as well as identification and elimination of objective and subjective reasons of the drop in the exchange rate of Georgian Lari (and not shifting responsibilities and sometimes ungrounded blaming of others). To our mind, the main thing is that we are not looking for the means of solving the problems, where we see them. It s time to develop, name and protect axioms of economic development: sustainable growth of the economy, immediate development of industry, agriculture and processing industry, and development of small, middle and other businesses for the country and people. We shall recognize that the National Bank did not devaluate the Lari, but decades of nondevelopment of material industry (as it is today called real sector of economy. L. Q.), and the passive nature of the production sector devaluated national Lari. Only trading service fields, infrastructure, construction of houses, and wide network of hotels and catering units won t save the economy of the country, innovative ways of economic developmment are necessary, as well as an investment boom, for creation of a favorable, attractive investment environment for investors processing and implementation of correct fiscal policy, creation of a reliable, legal and legislative framework of invariable nature bounding and identical to everybody, start-up enterprises. Thus, the purpose of our manuscript has been revealed: Cause consequence analysis of depreciation of national currency, at the background of certifying inevitability of devaluation of Georgian Lari for development of correct monetary and fiscal policy, regulation of exchange rate of Georgian Lari, economic growth in the country, increasing foreign investment flow for creation of an attractive investment climate and 41

42 activation of large investment projects, development of recommendations for increasing export potential and improvement of promotion mechanisms. In the course of working on the manuscript we were greatly assisted with the researches of Georgian scientists, analytical data of economic experts, official data of the National Service of Statistics of Georgia (Saqstati), data of the National Bank of Georgia, World Bank, International Monetary Fund, data of international organizations, as well as popular articles published in the central media of the country. We are also grateful to Georgian scholar economists: R. Gotsiridze, I. Archvadze, M. Kakulia, L. Eliava, S. Pavliashvili, A. Silagadze, M. Tokmajishvili, I. Kovzanadze, L. Kalandadze, T. Basilaia-whose scientific works help us to prepare this article. From theoretical perspective-there is a direct and reverse relation between monetary relations and reproduction process. Objective grounds for monetary relations are processes of such public reproduction, which give rise to an international exchange of goods, money and labor. Development of monetary relations significantly depends on development of the national and global economy, as well as relations formed between the political situation and different countries of the world. We take into account the fact that international relations, including monetary ones, are in close relations with such fields, as policy, economy, diplomacy, commerce, industrial production and trading, and occupy an important place in the national and global economy. Settlement, credit, and financial operations implemented between different countries and their economic subjects give rise to transformation of national currency into foreign currencies and vice-versa. Under the conditions of globalization of industrial relations, dependence of the reproduction process upon such foreign factors as: international trade, export-import operations and production development, as well as foreign currency circulation, etc. are getting stronger. Instable state of international currency relations and monetary crisis may negatively influence the reproduction process. Such irreversible processes occurred in in Georgia. Let us consider it from top down. To our mind, devaluation of the Georgian Lari started in the year 2013; the second wave was in 2014, and the third wave in 2015, i. e., devaluation of the Georgian Lari began two years ago and continues today (14, 8). Today in Georgia, we consider accelerated development of the real sector of the economy: industry, agriculture and fields of processing industry to be extremely necessary. To justify our offer, I will come up with the argument, in any developed or developing countries national currency devaluation or inflation is explained by retardation of economic growth. Today economists in the problems of devaluation of Georgian Lari emphasised objective (the low rate of economic growth, reduction exports and foreign investments in Georgia, exports decline, insufficient levels of remittances, as well as the fields of currency providers(tourism, communications, transportations and others) weak growth and reinforces of the US dollar positions on international market. The US dollar strengthened so that happened the devaluation of the gold and in recent months gold fell -5 % (10,2), and subjective reasons: delivery of refinancing short-term loans to commercial banks by the National Bank and a significant increase of the mass of Georgian Lari in circulation (Archvadze). To transfer control packets for foreign residents of the opeating banks and therefore to carry away their profit from Georgia, wrong fiscal and monetary policy of the government and the National Bank, partly inefficient use of foreign loans, lack of pre-targeting strategies of causing risks of Georgian Lari and anti-crisis plan of government and other fundamental reasons. 42

43 We can freely refer to the quote of the Academician Avtandil Silagadze, the essence of which we can share and approve entirely: application of the government made in connection with the privatization of state property during the last period may be considered to be one of the mechanisms of monetary stability. On the other hand, for the purpose of assisting foreign investments we shall review legislation, in order to have stimulating mechanisms in maximal extent. The work shall be guided actively in direction to the development of tourism. Production, industry and agriculture shall be developed. For this, we shall use local resource in maximal extent, which we have of quite great amount. As for the new state foreign debt, this step, may be made, though this money shall be used purposefully, particularly for the purpose of national production and it will be effective only in such case. Previous government assumed huge debt during last 4-5 years-billions of US dollars, but they did not use it for development of economy. Every state takes assumed debt, but they try to use if for making profit. Georgia holds great reserve for rising state foreign debts. Share of foreign debt is purposeful to be up to 60 % of Gross Domestic Product. Today share of foreign debt with GDP is maximum 40%. Except for infrastructure, loans shall be used for real prodution. During the years, we were taking billions of loans and never used it in the real sector, where real wealth is made, and where there are great reserves of employment. Consequently, we don t support increasing such loans and its expenditures, except for infrastructural projects. The monetary fund didn t tell us categorically to increase taxes and not to take loans. They offered several alternatives to the government. Budget optimization, of course, is possible, but we consider it uncreasonable to increase taxes under existing situations. On the contrary, enterpreneurs and businesses shall not be restricted by increasing taxes, but we shall move to greater liberalization. Professor Mikheil Tokmajishvili gives a similar recommendation for the purpose of stopping devaluation and strengthening the exchange rate of Georgian Lari. He writes: We cannot blame any bank in devaluation of Georgian Lari. Though, the merger of several banks may influence upon exchange rate, but this will be only a single step, which will not give rise to the extended outcome. The bank cannot form crisis of exchange rate. Considering this problem, we shall focus on more objective factors, such as: the current situation in economy, investments, export opportunities of the country, level of their usage and etc. As for the National Bank, it may generally freeze exchange rates, but in such case, the economy is entirely stopped. Due to this, we shall make a choice between the following: 1. Lari shall be devalued smoothly and not sharply, but devlopment of the economy shall be stimulated instead and 2. We shall stop the economy, observe if Georgian Lari is stable, and be happy (12,4). I emphasised, that devaluation of Georgian Lari is not among functions and interests of the National Bank, its main objective is providing the economy with funds and maintain low index of inflation. Thus, let us formulate the recommendation of stopping devaluation of Georgian Lari and its further appreciation: gradual growth of systemic nature of the real economy, reversible nature of the process of economic growth, warranty of stability of Georgian Lari, in the first place, is recovering the economy of the country. It will be imposible to speak about improvement of economic growth if no investment boom takes place in Georgia. Under modern conditions, activation of investment policy is the main condition for moving the Georgian economy, to sustainable economic development. Today the main lines of the state investment policy are: strengthening the support of prior directions of economic development, creation of a legal and economic environment for institutions to promote investments in the real sector of the economy. We consider it necessary to specify that in the process of reforming the Georgian economy, we considered foreign direct investments and development of the banking system to be the driving force for he economy. By the National Statistics Office data, in the first half of 43

44 2016, by the direct and foreign investments 834 million dollars entered in Georgia that is 11% more than in previous year, but this figures do not allow us to be optimists. If we compare this figures to the 10 years old figures one thing should be noted: in Gross Dodestic Product was less and the impact of million investments are much more impressive than today. Professor I.Archvadze emphasises: In order to have a similar effect, we need more investments today (1,2). To activate the state investment policy in modern conditons is the main condition that the economyof Georgia move on the sustainable development. It would be impossible to speak about the improvement of Economic growth rate, if there is no significant investment boom in Georgia. The sharp fluctuation amplitude of Georgian Lari will be improved when every Lari from privatization and from millions of investments will be invested in the real sector, and will be spent on material production and on the agricultural development. As a result, people will be employed, people will have incomes, will be local production, we will not import, we will sell our products and cash flow will stream from export. Foreign direct investments build a clear opinion about the amount of funds invested in Gross fixed capital of the country, how attractive the country is for investment, and which fields hold opportunities for making high profit. In this regard, the dynamics and structure of foreign investments is an extremely important indicator of development of the country. Moreover, under the conditions of Georgia, when there are small amounts of domestic resources for development, budget resources are limited and savings of economic subjects are too small for investments. Inflow of foreign investments is not the only provision with financial resources, in the first place, this is an opportunity for sharing technological achievements, which is needed by the country. Besides this, direct investments have serious potential for employment. Subject to the long term perspectives of development, in course forming an investment climate, the necessity of creating unified conditions of foreign and national investment activities shall be considered. This is the condition of economy, as investment activity and economic development of the country are in proportional relations. On the background of unadmitted crisis, attraction of foreign direct investments remains to be the main challenge of the Georgian Government. Reduction of direct foreign investments in many countries gave rise to serious macroeconomic problems. After the crisis, competition in attending foreign direct investments became worse. While the country is unable to develop their own economy without assistance, foreign investments are of essential importance for economic growth of the country. However paradoxical it may sound, the main problem of Georgia is the same as insufficient investments. Another and very important problem is high interest rates on loans. Few businesses can pay such high interest rates. These factors, of course, prevent development of the economy of the country and this is the main responsibility of the government and banking system together. The banks shall have healthy competition and they shall not agree secretly about high interest rates. Here the National Bank shall have its say. Under market conditions, the government shall create unified rules of game for every industrial subject. In relation with the banking sector, the government is liable to have strict rules of regulation, which shall be processed, determined and monitored by banking supervision service. It shall also be noted that the main objective for management of commercial banks is making maximal profit and for this purpose, it may take on particular risks. Due to this, the government determines particular regulations to protect depositors, shareholders, Investors, as well as economic stability and safety (14,8). The Georgian economy and the Georgian monetary unit are to act under a complex global and regional environment. Under international globalization, relation of reproduction process- 44

45 es with such foreign factors as international trade, expert-import operations and real sector development is being strengthened, as well as foreign capital turnover, political stability, etc. The unstable state of international relations and currency crisis may influence negatively upon economies of the country. Concussion and, moreover, canceling genesis of stability of the Georgian monetary unit was influenced by almost every factor of fluctuation and drop in the exchange rate of the currency. The former president of the National Bank R. Gotsiridze wrote about this still in Subject to this, economic policy and especially, necessity of transformation of monetary credit currency policy, becomes important (5,14). With above mentioned circumstances, it should be noted the panic formed at the international markets and Georgian Lari. Circumstances taking place in years , at the global and regional levels, made the Georgian economy face challenges, as the small and open economy of Georgia is quite vulnerable against foreign shocks.these phenomenon created a background of a strong foreign shock, reflected negatively upon the economy of the country from the point of reduction of inflow of foreign incomes. Here, we d like to emphasize situations created at the international markets, which were finally followed with the destruction of the exchange indexes at the leading international stock exchanges, reflecting on the monetary market of Georgia. The resonance, taking place at the monetary market of Georgia, is mostly conditioned with the panic created at the monetary market. Demand on the US dollar has been significantly increased in Georgia, giving rise to the drop in Georgian Lari. To our mind, this is an extremely negative trend. Though such resonance is short-term and this process with be completed in a short period in Georgia, the resonance means the peak and we shall expect signs of stability in the near period, but the reality is not so. To overcome cardinal changes, financial and currency catalysms, and social-economic risks, it is necessary to process long-term state programs where there with be creation of increasing economy. Every expected financial risk of financial outcomes (i.e., cheapening oil, appreciation of US dollars, etc), macro-economic environment of the country, the banking sector and circumstances taking place in it, their strategy and management, global standard of development and future perspectives will be analyzed (18, 10). In addition once and forever, Georgia shall gradually get out of the dollarization system, but many people think it to be better if the mass of US dollar is reduced in the country. Today, we have ugly financial forms from the financial point of view: for example, settlement, tax collection, and issuance of salary is provided in Georgian Lari, but when it comes to savings, we prefer US dollars. Due to the fact that our life is related with US dollar, its sharp reduction influences negatively upon exchange rate of Georgian Lari. According to the experts, getting out of dollarization may be provided only with particular financial balances and moreover, with development of local production. We consider assistance of export to be urgent objective, as well as development of local production. Strengthening growth of Lari production or devaluation with reduction of production is a real image reflecting the state of Georgian economy. I consider it a positive decision to have replacing products at the local market. This will influence positively upon the exchange rate of Georgian Lari, as we will not need additional US dollar for purchasing imported products. Moreover, it is not difficult to use weak national currency for using local production. Thus, fluctuation of exchange rate of Georgian Lari shall be, in the first place, purposeful, with market mechanisms, and on the other hand-it shall be implemented for avoidance of important losses. In the first place it is necessary to neutralize inflation expectations, negative expectations. Here, coordinated work of the government and national bank is necessary. Extremely important is the influence of budgetary expenditures upon devaluation of Georgian Lari. This includes disciplined management of budgetary expenditures and their equal dis- 45

46 tribution till the end of the year, also to cut current expenditures to a maximal extent and to have basic orientation towards a real economy and creation of infrastructure in the country. Generally the national currency reflects all the country s economic situation. In Georgia, since 2014 exchange rate of Georgian Lari goes down and it s no wonder. Absolutely everything affects on our national currency devaluation. As long as the economy does not improve, where will always be such a difficult situation. References 1. Archvadze, I In Search of the Protagonist of Devaluation of Georgian Lari/ The Republic of Georgia, March 21. Pg Archvadze, I Undeclared Devaluation Chronicle Basilaia,T Is not this the Subject the Government Should be Interested in? The Rebublic of Georgia, 120, July 1. Pg Basilaia,T Present State of Banking Sector Does not Allow Positive Assessment of the Supervisory Service. #419. August, pg Gotsiridze, R What Will Happen With Georgian Lari? Premieri. 02(068) January, 29 - February 4. Pg Gotsiridze, R. Gel Depreciated to the Point that Caused the Negative Processes Kakulia, M Speculative Transactions are Noted between Banks at the Currency Market, #394. Pg Kakulia, M Currency Devaluation Will Continue. We don t Have Positive Expectation Grounds Kalandadze, I Monetary Machinations in the Winged Angels Country/ The Republic of Georgia, 98, May 30, pg Kovzanadze, I. Monetary Policy Should be Tightened Kovzanadze, I Partnership Fund will Provide Market in Million US Dollars in the Form of Capital. May. pg Toqmajishvili, M Why is Lari Predicted to Have Hard Autumn/ Kviris Palitra, August pg Pavliashvili, S Mistakes, Problems or Sabotage- Whose Responsibility is Ecident in the Drop of the Exchange Rate of Georgian Lari? Annual Report of the National Bank of Georgia, Tb.: National Bank of Georgia. pg National Statistics Office of Georgia : Foreign Direct Investment. info@geostat.ge 16. Silagadze, A Only Tightening Belts Will Not Be Enough For Crisis Overcoming/ Kviris palitra, March Sadikovi, A It Was Impossible to Avoid Devaluation of Lari. #395, pg. 5. Financial. news.ge. 18. Qoqiauri, L. Financial Crisis and Adventures of the Georgian Lari. Published by Nova Science Publishers, Inc,. New York. pg Qoqiauri, L. Gechbaia, B For Completion of Monetary and Fiscal Politics in Georgia. Kuiv. Personal. pp Qoqiauri, L The main Tendency of Investments in the Process of Reforms in Georgia. Baki. Black Sea. Vol. 2. pp

47 Rekova Nataliia Iuriivna, Doctor of Economics, Professor Moiseienko Kostiantyn Ievheniiovych, PhD in Economics, Senior Researcher Donbas State Engineering Academy, Kramatorsk, Ukraine TENDENCIES OF LOCAL BUDGET FORMATION AND EXECUTION IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF REFORM OF THE BUDGETARY SYSTEM Development of Ukrainian economy during the last years is connected with a set of macroeconomic, political and social problems. The budgetary reform proclaimed in Ukraine which assumes decentralization of powers and sources of formation and execution of local budgets may be concerned as one of the ways of their solvation. It is likely to provide at the same time an improvement of balance of interests between the center and regions, an increase in financial responsibility of regions, and improvement of quality of the budgetary policy. The main objective of the research was to reveal tendencies of change of financial provision of the state functions at the local level in relation to the proclaimed course towards the budgetary decentralization. The analysis of allocation of costs between articles of budgets of various levels by functional classification has been carried out for achieving this objective as well as features of budget formation and execution in Donetsk region are investigated. The analysis of distribution of expenses between budgets of various levels in Ukraine proves that the role of local budgets in implementation of expenses of a social orientation increases, though is characterized by heterogeneity in financing of the certain directions of social development. In particular, it is established that local budgets play the greatest role in financing of municipal services by specific weight, mainly at the expense of regional budgets (a third of allocations) and budgets of the cities of regional subjection (a half of allocations). The role of settlement and rural budgets grows in financing of municipal services though the share of these budgets remains rather small (4,6% and 8,2% respectively in 2015). The tendency to growth is shown also by a share of expenses of local budgets in the consolidated budget on health care. Their main part (about 40%) is carried out at the expense of regional budgets. The share of the cities of regional subjection and district budgets are approximately identical (20%). Social expenses for education, cultural and physical development are less decentralized, but local level also is prepotent in their financing. Under these articles the allocations from rural budgets are considerably bigger in comparison with other social expenses: on education about 2%, on cultural and physical development about 8%. Expenses on social security are the most centralized. Their primary part is financed from the state budget. At the same time the share of local budgets during has increased from 39,0 to 41,2%. There were essential changes in structure of costs of local budgets of Ukraine on social security during this period. The basic article was expenses on social protection of a family, children and youth though the share of these expenses has decreased from 63,1% to 50,2%. At the same time, expenses on the solution of housing questions have grown (from 3,9% to 19,4%), costs of social protection on the occasion of disability, pensioners, veterans of war and work have decreased. Assessment of execution of social expenses of local budgets in comparison with planned demonstrates that practically all articles are underfunded. Existence of imbalances of formation of revenues of local budgets (fig. 1) is the main reason of this situation. The analysis of the given proportions proves that the share of the revenues of local budgets in the actual revenues of the consolidated budget does not tend to growth, and in 2015 it was on the contrary reduced. Besides, the fact that the revenues of local budgets are generally formed of nontax revenues in the form of the interbudgetary transfers and own non-tax receipts has to be noticed. 47

48 % ,8 UKRAINE EU. MODERN TECHNOLOGY, BUSINESS AND LAW 50,7 45,6 159,4 181,5 50,6 49,9 50,8 225,3 221,0 231,7 21,8 23,8 25,8 23,8 Fig. 1. Proportions of formation of revenues of local budgets in Ukraine in As a result of the analysis of formation and execuition of local budgets in Donetsk region it is noted that more than a half of all expenses of the region (before armed conflict began and after release of a part of the region's area from the Russian and terrorist troops) is directed in social sphere. The share of these expenses has reached the maximum value in 2014 (90% of all expenses), having decreased in 2015 by 0,3 percentage points. The analysis of dynamics of expenses of the region's budgets e has shown that in recent years their volume was constantly reducing. Same concerns also expenses on the social sphere (fig.2). 294,5 45, , Actual income of local budgets, bil. UAH Share of local budgets in actual the income of the consolidated budget, %, without the interbudgetary transfers Share of local budgets in tax revenues of the consolidated budget, % billions UAH 7000,0 6000,0 5000,0 4000,0 3000,0 2000,0 5596,8 5789,8 5089,6 5097,3 4561,0 4091,6 3482,3 1342,3 4383,9 3959,8 3464,0 3993,8 3363,4 3106,3 1630,1 1970,9 1000,0 983,8 997,0 569,6 0,0 691, Education Health care Social secutiry Fig. 2. Dynamics of social expenses of Donetsk region's budgets, millions UAH Besides, in comparison with years which preceded the military conflict following the results of 2015 rather big deficiency of means of local budgets is observed. It should be noted that cut in expenditure under the article "social provision and social security" is extremely negative tendency as owing to movement of a considerable part of socially unprotected population from the territory of fighting and increase in tariffs for housing and communal services the need for social protection only increases. 48

49 Dynamics of expenses of local budgets of Donetsk region on other purposes, except social, are presented at fig , , ,5 711,8 468,8 579,5 331,3 320,6 498,2 198,4 238,1 224,9 320,6 224,3 158, ,2 144,1 103, Public administration Economic activity Transfers Specialized funds other Fig. 3. Dynamics of expenses of local budgets of Donetsk region on other purposes, except social, in , millions UAH Sharp reduction of costs of economic activity is noted, especially on construction (-72%), on transport (-50%). On this background growth of costs on agriculture development by 7,4 times is imperceptible. It is important that budget expenses per 1 person are also reduced: in 2012 they made 4979,6 UAH (623.2 USD), and in ,0 UAH (148.1 USD). In a section of separate articles this indicator has decreased by a half and more (economic activity, cultural and physical development), for 42% - housing and public utilities, for 37% - education and health care Thus, the share of local budgets in financing of socially important expenses increases, and the share of local budgets in structure of all expenses of the consolidated budget decreases. From here it is possible to tell with full confidence that the proclaimed decentralization of the budgetary system in Ukraine actually is substituted for transposition of social costs onto local budgets without formation of sufficient revenue base of their implementation. Besides, that part of resources of local budgets which can be directed to stimulation of economic growth decreases. The situation should be corrected as regarding fixing to local budgets of tax revenues, regarding control of their execution and regarding control of special-purpose character and efficiency of the budgetary expenses. Alona Revko, PhD in Economics, Honorary Research Fellow Fil. Dr. Jan-U. Sandal Institute, Finstadjordet, Norway Chernihiv National University of Technology, Chernihiv, Ukraine INVESTMENT POTENTIAL OF HOUSEHOLDS IN THE REGIONS OF UKRAINE IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION PROCESSES Financial activities and, consequently, the amount of available investment potential of the population, which can be considered as an important source of human development, depends on what amount of financial resources remains at the disposal of households after satisfaction of their basic needs. 49

50 The investment potential of the population is available financial resources of households (first of all savings) that can be transformed into investment resources. It should be taken into account that essential condition is wants and willingness of the population to invest. Many factors affect the propensity of the population to save. It lies in the ratio between income, expenditure, consumption and savings. The five main problems impeding the development of the investment potential of the population can be identified in Ukraine today. They are the following: 1) lack of domestic investment resources in the households; 2) retarded the development of the securities market; 3) an insufficient level of coverage of the population financial services; 4) low level of population's confidence to financial and banking system; 5) significant scale of stratification of the population by the level of current income. The economic crisis has exacerbated the sharpness of the problems mentioned above. Today, without their solutions we cannot talk about human development and modernization of the economy at all [1, p ]. In the conditions of new quality of human development in the region, based on the needs of the innovation economy, the money income of households as the basic investment resources should be considered in two-component measurement: - Firstly, as one that provides simple reproduction (the expenditures of food, clothing, shelter, safety, i.e. for satisfaction of basic needs of life); - Secondly, the ability to serve as a measure of investment in human development. Nowadays, discussion about the role of wages in the country economy are becoming more and more important. At the national level the final result of increasing or decreasing wages depends on the direction and relative magnitude its impact on the consumption and investment of the households. In the euro zone wages play a crucial role as a crucial component of the overall strategy to combat poverty and inequality. Therefore, wages are the reflection of the living standards and welfare of the population. According to it, the main measure of investment potential of the population, in our opinion, is wages of the population in the regions of Ukraine. In particular, its components, such as the expenditures which direct to the construction, purchase of durable goods and home appliances, as well as savings [2, p. 102]. We have developed the author's method to assess the impact of wages on the formation of investment potential of household in the regions of Ukraine and some European countries. It is based on the use of indicators characterizing investment capacity of wages in the European region (pic. 1). Indicator of investment capacity of wages allows to investigate how the investment component of wages is changed in the structure of household incomes. This component can be directed to the formation of an investment potential of household in the regions of Ukraine. The calculation results of integral indicator of investment capacity of wages in some European countries in (average per month per household in terms of USD) are shown that in 2012, the investment capacity of wages in some European countries has ranged from USD in Bulgaria to USD in the Czech Republic. During in the Czech Republic and Poland, a decrease of this indicator by 12.9% and 9.5% respectively, but it remains at a much higher level than in Ukraine [2, p. 244]. The research of investment capacity of the population of European region gives the reason to conclude that the level of investment capability of wages in Ukraine lags far behind European and other developed countries that have the same transformational opportunities. This shows the limited financial resources of Ukraine's households and lack of propensity to invest in human development [3, p. 108]. 50

51 Pic. 1. The algorithm estimates the investment capability of wages* developed by author Increasing the investment potential of households as sources of forming human development and economic modernization should be done by: 1) decreasing of economically unreasonable differentiation in incomes of the population; 2) advancing growth of employment incomes as the main source of income and investment resources of households; 3) development schemes of attracting funds targeted at different segments of the population [4, с. 214, 216]. The direction of our country for integration into the European community requires new approaches towards the use of economic tools and especially the human development as a determining factor of innovation and investment development of the state and its regions. Only effective reforms in Ukraine can guarantee the formation of the investment potential of households and strengthening financial position of the country in the international arena. References 1. Людський розвиток в Україні: соціальні та демографічні чинники модернізації національної економіки (колективна монографія) / [Лібанова Е. М., Макарова О. В., Курило І. О. та ін.]; за ред. Е. М. Лібанової. К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, с. 2. Бутко М.П., Ревко А.М. Соціальні імперативи якісного розвитку продуктивних сил регіонів України : монографія / М.П. Бутко, А.М. Ревко; під. заг. наук. кер. д-ра екон. наук, проф. М.П. Бутка. Чернігів : Черніг. нац. технол. ун-т, с. 3. Revko A. The Role of Human Potential for Sustainable Development in Chernihiv Region, Ukraine / Revko A. // Studia Periegetica : Wydawnictwo Wyższej Szkoły Bankowej, Poznan, Poland, 1(15), p Інституційні засади формування економічної системи України : теорія і практика / За ред. З. Ватаманюка. Львів : «Новий Світ-2000», с. 51

52 Serhiy Shkarlet, D.Sc. (Economics), Professor Chernihiv National University of Technology, Chernihiv, Ukraine Maksym Dubyna, PhD in Economics, Associate Professor Chernihiv National University of Technology, Chernihiv, Ukraine ALGORITHM OF THE TURBULENT APPROACH USE TO THE ECONOMIC PHENOMENON COGNITION The financial services market is an important and essential component of the national economy of any country. Actually, all other branches and spheres of the state economy are connected with the defined market and can t function individually in the current conditions. That fact once again underlines the importance of the cognition of the peculiarities of this market development, investigation of its present state. It is possible to study the financial services market only by using modern methods of the scientific researches and, first of all, system approach to the cognition of this market essence and structure. As a complex macro economic system, the financial services market comprises the number of subsystems, in other words, other markets of the specific financial services, which in their turn, are as well complex systems and include their own elements. Complex structuring of the financial services market demand the implementation of quite grounded scientific research with the analysis of all above mentioned subsystems of that market. Only by these means is possible to study all regularities of its development. However, from the other side, considerable detailing of the functioning aspects of different types of the financial intermediaries within the defined market sometimes leads to impossibility to identify the most important and essential processes that take place on the financial services market. That s why we have made an attempt to analyze the defined market with the help of the turbulent approach which is due the necessity to identify the peculiarities of its development under the pressure of the internal and external processes that take place within the domestic economy. We will consider the turbulent approach as the algorithm of study the system of different nature, essence of which lie in the cognition of such systems that function in not predictable, chaotic and changeable conditions, and threaten their stability and lead to arise of the high entropy level within their frames and make impossible the processes of predicting and foreseeing of the further behavior of such systems. Accordingly, it is appropriate to use the turbulent approach in that case, when the variability of the external and internal environment of the studied object is too rapid, which is due to its existence because of the action of the definite processes complex. Under the turbulent processes we consider such processes that are characterized by the rapid development with the increased extrapolation rate of such phenomena circumstances on the others, connected with them phenomenon. Algorithm of the turbulent approach use is given in Figure 1. In our opinion, use of the defined methodology gives the possibility, in first turn, to base the appropriateness of the turbulent approach use to the economic object cognition and gradually, implementing the defined algorithm, to receive the data concerning the current state of this object development and identify correlative connections of its existence with the general economic and social processes, that took place in the country. 52

53 Figure 1 Algorithm of the turbulent approach use to the economic phenomenon cognition Source: compiled by the authors Within this methodology six main stages were determined. Let s consider their essence in more details. 1. Determining the feasibility of the turbulent approach use the first stage of the turbulent approach use lies in determining the necessity in the defined approach use, but not the other methods of the scientific research use, for instance, synergetic method, that also knows the economic objects in the changeable and stochastic external environment. The first prerequisite to use the turbulent approach is an identification of the current changes of the economic object directed to considerable worsening. As well, within this stage it is necessary to determine the causes of such state arise, to clarify the most unpredictable factors that led to the creation of the destructive factors with their negative influence on the investigated object state. If the number of such complex factors is too high, their predicting could not be made because of their not predicted action, then by the economic object studying the turbulent approach should be implemented. Determining the feasibility of the defined approach use within the cognition of the individual economic systems, phenomenon and processes, in majority of cases is performed by the scientists considering the intuitive knowledge of the complex processes of the social, political and economic development of the country at the definite moment, their influence on the external environment creation, where there is the studied object. The quantitative component of such object state is the initial position to start the identification of the feasibility of the turbulent approach use. 2. Identification of the turbulent processes essence of this stage lies in determining the main turbulent processes that took place in the external environment and had and/or have the influence on the investigated object development. Actually, identification of such processes allows to determine the most essential events, the results of which became worsening the external environment of the specific economic object functioning, and, thus, to conduct their grouping and attention focusing on their investigation. 3. Correlation analysis among the turbulent processes this stage is important one, since the interrelation among the internal and external environment of the economic system func- 53

54 tioning is so complicated and in many cases interdependent, that it is impossible to know such interrelation. It is appropriate to perform this stage in such consequence: to determine the turbulent processes that took place in the external environment, to specify such processes by analogue in the internal environment that started developing under the action of exogenous ones and are hard to be controlled. We d like to note, that if in the center of the investigation there is a specific economic object, for example, an enterprise, a company, an establishment, then the turbulent approach use to the study of their development peculiarities will be connected with identifying and detailed description, in first turn, the external environment and those turbulent events, that take place in it. If in the center of the investigation there is an abstract macro economic system, for example, the financial services marker, then, correspondingly, such investigation requires the detailed cognition both of the internal and external turbulent processes, and, what is the most important, studying the interrelation between them. This is due to the fact that quite often macro economic systems under the pressure of the outside environment factors can produce such turbulent internal processes, which, in their turn, influence the environment and increase the influence of the external turbulent processes, or encourage of such new factors arise. That is, eventually we have such dichotomous interrelation among the defined types of the turbulent processes, which is extremely complicated for cognition, and even more complicated for future actions modelling concerning adaptation to such system of various influence factors. 4. Predicting the investigated object behavior within this stage it is necessary to implement the description and behavior of the future functioning and development of the investigated object under the pressure of identified before turbulent processes. In some cases such modelling is possible to be made on the base of the quantitative indexes, that describe this object, in other cases predicting is possible only on the base of the theoretical description of the potential processes and states of the economic object. Quite important on this stage is cognition of the object development under the pressure of individual events, definition of their influence on its functioning. Eventually, it is necessary to make all attempts to predict the economic object behavior under the pressure of the combined action of the defined turbulent processes for understanding the potential risks and possible state of such object in future. 5. Potential analysis of new turbulent approaches arise this stage allows to determine potentially possible for creation turbulent processes, that can arise in future. It is common, the turbulent processes, as it was mentioned above, are hard to be predicted and identified, since they are chaotic. However, if we are already in the turbulent environment, where the relevant destructive processes actively take place, considering the regularities of their arise and development, we can determine the spectrum of potentially to arise in future events that will have the destructive character. Actually, within this stage the analysis of the origination potential of new turbulent processes in the environment of the studied object takes place despite the actions of the previous point. 6. Measures elaboration concerning the investigated object adaptation to new conditions of functioning this, the last stage of the turbulent approach use requires elaboration of the definite propositions with the mechanisms of their implementation for the adaptation to those difficult conditions where the investigated object functions. As a result of implementing the previous stages, we have got the information about active turbulent processes, which already influence the investigated object, their description and evaluation of the influence strength; data concerning potential as to the creation turbulent processes that can arise in future. Actually, adaptation measures of the economic object activity to the defined processes require, in first turn, adaptation directions to the created economic situation, use of thee turbulent processes influence in positive vector, if it is not possible, revising the existing strategy, etc. As well, within this stage of the methodology a conceptual mechanism concerning the 54

55 further actions and measures relating arise of potential turbulent processes, should be worked out. It should be remembered, that the turbulent processes is mostly directed to the economic phenomenon cognition, that develop on the definite stage in extremely difficult condition of functioning, that s why to identify all turbulent processes that in future will be able to influence negatively on such phenomenon, is not possible. That s why in measures of further development of the investigated object there should be always provided existence of the specific level of the financial and economic strength to counteract such changeable events and changes of the environment in general. The defined methodology by its essence is a conceptual one and can be transformed in the process of cognition specific economic phenomenon and processes. However, in majority of cases, essence of the turbulent process is known even more basically through the analysis of its main stages, which only enriches the defined approach by new theoretical data. We d like to note that the turbulent approach has got its own peculiarities of use, first of all, by studying the macro economic and micro economic phenomenon and processes, that require additional scientific researches and deepening their methodological and theoretical grounding. Khrystyna Khtyrkhun, Research Fellow Fil. Dr. Jan-U. Sandal Institute, Finstadjordet, Norway THE DEVELOPMENT OF THE SOCIAL ENTREPRENEURSHIP AS A MEANS OF THE SOLUTION OF SOCIAL PROBLEMS IN UKRAINE A social entrepreneurship is "a special form of management, which purpose is to run a production function in such a way as to ensure increased value for all the participating parties in that function" [1]. The social entrepreneurship aims at the achievement of the threefold result: 1. Profit, which allows the company to grow and compete with others, and most importantly to spend it for 2. Solution of social problems and 3. Improvement of surrounding environment. These goals are very important for every country, and nowadays especially for Ukraine. That is why it is necessary to investigate and implement social entrepreneurship as a contemporary situation demands new solutions on emerging issues in the social and economic sectors of Ukraine [2, p. 133]. The social entrepreneurship influences on the society positively because it helps to: provide public services in a new way and meet the needs of the community, create new jobs, involve disadvantaged groups of society into a public life, providing their members with work, increase an attention to socially vulnerable groups of the population providing them with useful socially meaningful work, revive rural and urban areas and improve their social infrastructure, etc. There are several opportunities for the development of the social entrepreneurship in Ukraine: 1. Absence of a law that regulates the social entrepreneurship allows the social enterprises to operate according to existed legislation in Ukraine. 2. Availability of subjects that are not involved in traditional business (people with disabilities, refugees (internally displaced persons), national minorities, elderly, people with addictions, former prisoners). 3. International foundations and organizations support social entrepreneurship and that gives an opportunity to get additional sources of financing. There is a lending program of social enter- 55

56 prises in cooperation with WNISEF in Ukraine. According to the program, the credit can be obtained for the purchase of equipment, real estate, replenishment of current assets in the amount of from to USD under 5-9% per annum with crediting term to 36 months. There are some components of the successful development of the social entrepreneurship in Ukraine: 1. The government should take care of establishing tax incentives for social enterprises, which can reduce indirect taxes when market income is insufficient to support their social activities. For example, the USA government support of the development of social enterprises is reduced to: elimination of legal administrative barriers, support preferential loans, development of social partnership between the state organizations, business, and noncommercial sector, company is guaranteed the possibility of social orders from government agencies. 2. Clearly defined social objectives should be fixed in statutory documents of the enterprise. 3. Profits are reinvested in the expansion and / or directed at achieving social objectives. It is important to involve all interested parties in making such decision; it would illustrate the openness and transparency of the social enterprise. 4. Increase the image of the social enterprises. There is a parallel between the social entrepreneurship and organic agriculture because they both are aimed at the achievement of three effects (economic, social and environmental). One of the brightest examples of successful social entrepreneurship in the sphere of agriculture is Farmers School, established in Russia in 2009 [3]. The mission of this organization is a social adaptation and integration of graduates of orphanages. The social enterprise is about to solve the following social problem: alienation graduates of orphanages from society, lack of skill social adaptation and career guidance, lack of housing for graduates, the extinction of villages and the reluctance of young people living in rural areas. The essence of such social business consists of: training the participants of the project basics of farming, building the housing for young farmers and teachers by common efforts, establishing production process. This project was supported by the fund "Our Future" as a part of the regional competition. The farm was organized and a youth village was built. In Ukraine Chervonopromin rural Charitable Foundation "Hellas" is an example of the successful functioning of the social enterprise in the sphere of the agricultural industry. It was founded in 2008 and is engaged in cultivation and sale of fruits, berries, vegetables and provision of agricultural services. The social part of the company is providing children in rural areas with organic food, improvement of nutrition in school, kindergarten, reducing the cost of food. The results of the enterprise is free providing students and pupils of Chervonopromin educational complex with tomatoes, red beets, onions, cabbage, potatoes, parsley; provision workers of the welfare sphere of the village with services (plowing, cultivation, transport services) at the prices which are lower that at the market; offering free services in the handling of the school parcel of land. In our opinion, it is possible to create the social enterprise in the sphere of organic agriculture in Ukraine. The commercial component of the enterprise production and sale of organic products. The social purposes of the enterprise: Job security of socially unprotected segments of the population (disabled people, pensioners, students, refugees, last prisoners, etc.). 56

57 Educational work in society through holding free cultural and educational events (pieces of training, seminars for pupils, students, scientific and pedagogical stuff). Formation of a healthy lifestyle and sustainable consumer demand on organic products. Providing population with organic food. Cooperation with the international public organizations and funds. The document in which the social purposes are stated statute, business plan. Profit distribution cost value of organic production is high therefore it is reasonable to share profit as follows: 90% - reinvestment; 10% - the social purposes. The way of creation of the enterprise: Structural division of an educational institution. Separate enterprise. Social entrepreneurship is business activities aim at mitigation or resolving social problems. Thus, the social entrepreneur is able to see the shortcomings of the market and find opportunities to accumulate resources, develop new solutions, and create environmental awareness that will have long-term positive impact on society as a whole. References 1. Sandal J. Sosial-Entreprenoren: Agent med rett till a endre / J. Sandal. Oslo, Norway: Kolofon, с. 2. Чорноус Г. Соціальна орієнтованість органічного виробництва: світовий досвід та національні реалії / Г. Чорноус, В. Гура. // Актуальні проблеми міжнародних відносин Вип. 122 (частина І) С Соціальне підприємництво в Україні [Електронний ресурс] Режим доступу: Alexander Sichinava, PhD in Economics, Professor Dali Sekhniashvili, PhD in Economics, Associate Professor Nazi Chikaidze, PhD in Economics, Associate Professor Georgian Technical University, Tbilisi, Georgia THE IMPACT OF THE REAL EFFECTIVE EXCHANGE RATE OF THE NATIONAL CURRENCY ON THE EXPORT VOLUME IN GEORGIA Export shows an important impact on the economic growth of a country. In particular, as the net export volume increases, the gross demand increases as well, having a positive impact on real gross domestic product of a country. The economic growth of Georgia is mainly influenced by the domestic demand (total volume of consumption and investments) with its share in the economic growth equaling 7.9% in 2015, while the influence of net export was 5.1% in the same year. Balance of payment summarizes economy s transactions with the rest of the world for a specified time period. Analysis of balance of payment provides the background to evaluate external sector, and its components current account balance and financial sector. Recently, current account deficit is characterized by an increasing trend. In 2015, current account deficit as a percentage of GDP was 11.8% that is 1.1 percentage points more than previous year. In nominal terms current account deficit increased by 6.6% and amounted to 1,640.8 in Main driving factors of current account deficit are trade balance of commodities and services. Particularly, trade balance of commodities in Georgia has a declining trend, while trade balance of services has an upward trend. In 2015, trade balance of commodities as a percentage of GDP decreased by 4.9% points and equaled to 30.8% that negatively affected current 57

58 account balance. This negative impact was mitigated by an increase in trade balance of services. In 2015, balance of services as a percentage of GDP improved by 2.6% points and equaled to 10.4%. [1] Recently, the export volume is decreasing, which in turn has a negative impact on real GDP volume. According to the National Statistics Office of Georgia, exports of commodity decreased by 4% (91 million dollars) in billion were exported in 2016, while exports were carried out in 2015 to 2.2 billion dollars. In Georgia exports began to decline from 2014, therefore, exports decreased in 2016 compared to 2013 by 27%. Negative trade balance was of 7.7 billion dollars in 2016, which is more than 2.2 billion dollars in the same figure [2] Indicators of Foreign Trade of Georgia in (million US dollars) * External Trade Turnover Export (FOB) Import (CIF) Balance Export excluding re-export *preliminary data Source: The National Statistics Office of Georgia Following the above-mentioned, the size of impact of the major indices influencing export and import are important to study in order to correctly determine the future economic policy. An impact of real effective exchange rate on relative export prices is to be considered as well, as the main factor determining the relative export prices is real effective exchange rate. Depreciation of the real effective exchange rate diminishes the relative export prices what increases the export volume and vice versa. [3] The relationship between the relative export prices and the real effective exchange rate index is as follows: Where: P x is the export prices, GEL. P is the weighted index of consumer prices of the major trade partner countries. e is the index of nominal effective exchange rate. ep/p is the index of real effective exchange rate. Thus, the relationship between the real export volume and the principal factors determining it is as follows: Where: X is the real export volume. Yt is the weighted growth index of real GDP of the major trade partner countries. Vol is the fluctuation of real effective exchange rate. In quoting the prices, Georgian companies mostly rely on the demand for their goods and services in foreign counties and prices of their competitive companies. Consequently, demand for export goods and services depends on the relative export prices on the one hand and economic standing of the exporting countries on the other hand, In addition, the influence of the real effective exchange rate on the relative export prices is to be taken into account: depreciation of real effective exchange rate reduces export prices what increases export volume and vice versa. 58

59 It should also be noted that real effective exchange rate shows the change of Georgian Lari exchange rate to the currencies of Georgia s partner countries by considering the changes in the ratio between the consumer price indices. The calculation incorporates the countries, with which Georgia has maximum trade turnover: European region, Turkey, Azerbaijan, Russia, Ukraine, China, Armenia, USA, Bulgaria, and Japan. The real effective exchange rates fixed for individual countries are incorporated in a real effective exchange rate index. The higher the trade turnover with a concrete country is, the stronger the impact of the changes of GEL exchange rate to the currency of the given country on the final index value is. An increasing index means real consolidation of the national currency and diminished competitiveness of Georgia in foreign trade, while a decreasing index means the opposite. The article is mainly based on the study accomplished by the Budget Office of the Parliament of Georgia clearly showing that a 1% increase in real gross domestic product of the trade partners of Georgia (Bulgaria, Azerbaijan, Turkey, Russia, Ukraine, Japan, China, USA, EU countries) leads to an increase of real export of Georgia by 2.27% and vice versa. However, the real export volume of goods and services is inelastic to relative export prices. A 1% increase in export prices in relation to the prices of some other substituting product by 0.5% diminishes the volume of real export by 0.5%. At the same time, a 1% depreciation of real effective exchange rate diminishes relative export prices by 0.71% and vice versa. In the final run, a 1% depreciation or consolidation of real effective exchange rate increases or diminishes real export volume by 0.36%. [5] The principal factors determining the export volume are the demand for and relative prices of export goods and services. On its turn, the demand for export goods and services is determined by the economic state of the major trade partner countries of Georgia. In particular, an increased real GDP of the partner countries of Georgia has a positive impact on the growth of real export volume and vice versa. As per the assessments of the Budget Office of the Parliament of Georgia, an important factor determining the real export of Georgia is the economic standing of the major trade partner countries of Georgia. In particular, a 1% increase in average weighted real GDP in the major trade partner countries of Georgia leads to an increase of the real export of goods and services by 2.27% and vice versa. [5] Pic. Dynamics of Exports of Goods and Services and Real Effective Exchange Rate, The results of the analysis of the Budget Office of the Parliament of Georgia show that a 1% depreciation of real effective exchange rate diminishes relative export prices in Georgia by 0.71% on average. In the final run, a 1% depreciation of real effective exchange rate increases the real export volume by 0.36%. Consequently, a 1% consolidation of real effective exchange rate diminishes the real export volume by 0.36%. Finally, it should be noted that the impact of real ef- 59

60 fective exchange rate on export volume has no immediate effect, but shows itself only after approximately two or three quarters. References 1. Annual Macroeconomic Outlook Parliamentary Budget office of Georgia, Macroeconomic Analysis and Tax Policy Unit, 2016, pp The National Statistics Office of Georgia (Geostat), Foreign Trade of Goods in Georgia, 3. Bahmani-Oskooee, M. Harvey, H. & Hegerty, S., The Effects of Exchange-rate Volatility on Commodity Trade between the U.S and Brazil, North American Journal of Economics and Finance, Vol. 25, 2013, pp International Monetary Fund, Exchange Rates and Trade Flows: Disconnected?, World Economic outlook, (October, 2015), Chapter Determining Factors of Exports and Imports, Budget Office of the Georgian Parliament, Department of Macroeconomic Analysis and tax policies, 2016, pp Olena Syzonenko, PhD, docent Narodowy Uniwersytet Technologiczny w Czernihowie, Czernichów, Ukraina POLITYKA PAŃSTWOWA W OBSZARZE WŁASNOŚCI INTELEKTUALNEJ: UKRAINA A POLSKA Dziś dla Ukrainy jednym z głównych kierunków reformowanie jest stworzenie skutecznej gospodarki innowacyjnej. Bardzo ważne, nawet istotne, miejsce w tym zajmuje komercjalizacja wyników intelektualnej twórczej działalności człowieka czyli praw własności intelektualnej. Dla tego w kraju musi być efektywny system ochrony własności intelektualnej w kształtowaniu której czołową rolę zajmuje polityka państwowa. Rozpatrywać politykę państwową tylko w zakresie własności intelektualnej nie ma sensu, ponieważ z nią są ciasno wzajemnie powiązane takie obszary jak nauka i badania, które są źródłem lub przestrzenią dla stworzenia obiektów prawa własności intelektualnej. Lecz obecność obiektów prawa własności intelektualnej bez ich użycia to nic, a toż ważne, nawet krytyczna jest kwestia komercjalizacji wyników intelektualnej, twórczej działalności człowieka, a zatem nas ciekawi i polityka państwowa w zakresie transferu technologii i innowacji. Oczywiszcze że polityka państwowa przejawia się we wszystkich trzech gałęziach władzy: ustawodawczej, wykonawczej i sądowej. Ponieważ założycielem są właśnie organy ustawodawczej władzy. Głównym organom ustawodawczym w Polsce jest Sejm Rzeczypospolitej Polskiej. W Sejmie VIII kadencji pracują 29 komisji stałych. Są trzy Komisji, zadania których dotyczą sfery własności inetelektualnej. Naszym zdaniem najważniejszej jest Komisja Edukacji, Nauki i Młodzieży (ENM), ponieważ pośród innych do zakresu działania Komisji należą sprawy organizacji i kierowania badań naukowych, jednostek badowczo-rozwojowych, wdrożeń wyników badań do praktyki, wynalazczości i racjonalizacji. Bo to obszar w którym tworzą się objekty prawa własności inetelektualnej. Lecz przedmiotowy zakres działania Komisji nie zwalnia innych komisji od szczególnej troski o sprawy postępu naukowo - technicznego w dziedzinach należących do ich właściwości [1]. Jeszcze jedna Komisja, jaka ma stosunek do własności inetelektualnej jest Komisja Innowacyjności i Nowoczesnych Technologii (INT), do zakresu działania której należą sprawy innowacyjności, informatyzacji i rozwoju społeczeństwa informacyjnego [1]. Właśnie ta Komisja sprzyja komercjalizacji wyników intelektualnej, twórczej działalności człowieka na państwowym poziomie. 60

61 Według Załącznikiem do uchwały Sejmu RP z dnia 30 lipca 1992 r. do terenu działania Komisji Gospodarki (GOS) nie wchodzi własność intelektualna [1]. Jednak taka działalność Komisji jak zapewniania wolności konkurencji na rynku również ma stosunek do zakresu ochrony praw własności intelektualnej, a mianowicie do nieuczciwej konkurencji. Oczywiście, że i Komisja do Spraw Unii Europejskiej w jakimś stopniu również może opiekować się pytaniami ochrony własności intelektualnej. Lecz to będzie związane z członkostwem Rzeczypospolitej Polskiej w Unii Europejskiej, w szczególności zajmowanie stanowisk i wyrażanie opinii na temat projektów aktów prawnych Unii Europejskiej, projektów umów międzynarodowych [1]. W Ukrainie również jedynym organem ustawodawczym jest parlament - Rada Najwyższa Ukrainy (St. 75 Konstytucji Ukrainy) w składzie którego działają 28 Komitetów [2]. Naszym zdaniem, negatywnym czynnikiem dla rozwoju Ukrainy jest nieobecność Komitetu parlamentarnego, który by się specjalizował wyłącznie na innowacjach i transferowi technologii. To pytanie pokłada się na barku jednego Komitetu - do spraw nauki i edukacji. Do przedmiotów działalności którego, oprócz innowacyjnej działalności i rozwoju wysokich technologii, wchodzi własność intelektualna; a także edukacja; nauka, naukowo-techniczna działalność i parki naukowe; status prawny i ochrona socjalna pracowników naukowych i pedagogicznych; zasad wiedzy naukowej i ekspertyz technicznych. [3] Innymi słowami Komitet zajmuje się rozpatrzeniem pytań od początku stworzenia warunków dla intelektualnej, twórczej działalności człowieka w zakresie naukowo-oedukacyjnym, ochrony i obrony praw twórców w tym zakresie, wprowadzenie różnymi drogami wyników działalności do praktyki. I jeśli (jeżeli) mówić o realnych możliwościach skutecznej pracy Komitetu do spraw nauki i edukacji, to w pierwszej kolejności można porównać ilość posłów dwóch Komisji Sejmu (ENM + INT = 58 os.) i dwóch Komitetu Rady Najwyższej (Komitetu do spraw nauki i edukacji + Komitet do spraw rodziny, młodzieżowej polityki, sportu i turyzmu = 14 os.). Ponieważ do terenu działania Komisja ENM także należą sprawy wypoczynku, kultury fizycznej i sportu dzieci i młodzieży, opieki nad dziećmi i młodzieżą, za jaki w Radzie odpowiada Komitet do spraw rodziny, młodzieżowej polityki, sportu i turyzmu. To rozliczenie jest naprawdę warunkowe, ponieważ zakres działania Komisji i Komitetów nie odpowiadają jeden jednemu na 100 %, lecz współzależność cztery do jednego jest istotnym. Jest bardzo ważne uściślenie - innowacyjna działalność, rozwój wysokich technologii, oprócz pytań, które odniesione do przedmiotu działania innych komitetów. Jednak Uchwała Rady najwyższej Ukrainy O liście, liczebnym składzie i przedmiotach działalności komitetów Rady Najwyższej Ukrainy ósmego zwoływania nie zawiera informacji, które jeszcze właśnie Komitety powinny zajmować się pytaniami innowacjami i rozwojem wysokich technologii. Analizę przedmiotu działalności Komitetu do spraw polityki przemysłowej i przedsiębiorczości pozwala wyciągnąć wniosek, że ten Komitet również może zajmować się pytaniami w danym kierunku.[3] Ponieważ rozwój oddzielnych branż produkcji jest nie możliwe bez stosowania wysokich technologii i innowacji; a właśnie bardzo skutecznie inwestycje są w innowacji. Stworzenie parków technologicznych to jedna z dróg do stworzenia i rozwoju innowacyjnego państwa. Dla możliwości porównania uważamy za potrzebne przeanalizować i teren działania Komitetu Polityki Gospodarczej. Tak samo jak i Komisję Gospodarki Sejmu RP do koła działalności ukraińskiego Komitetu należy rozwój konkurencji gospodarczej, dzięki czemu działalność tego Komitetu wzajemnie powiązaną ze sferą własności intelektualnej. Ponieważ według Konwencji Sztokholmskiej ochrona przed nieuczciwą konkurencją odnoszące się do prawa własności intelektualnej [4]. Więc analiza zakresu działania Komisji Sejmu świadczy o tym, że dla żadnej Komisji sejmowej nie określono zakres własności intelektualnej. Jednak naszym zdaniem taka 61

62 sytuacja jest normalna, bo przede wszystkim w Polsce już stworzony efektywny system ustawodawczy w branże ochrony własności intelektualnej. A po drugie ponieważ Polska jest członkiem UE, to ustawodawstwo Polski jest maksymalnie zbliżone do norm ustawodawstwa UE. Czym zajmuje się Komisja do Spraw Unii Europejskiej RP. Polska już przeszła do następnego etapu stworzenia i rozwój skutecznego systemu ustawodawczego w zakresie innowacyjności i nowoczesnych technologii. Znaczącym niedociągnięciem to jest nieobecność w Radzie Najwyższej Ukrainy oddzielnej komisji która by zajmowała się w tym obszarze. Ukraiński system wymaga kardynalne zasadniczych zmian, i właśnie dla tego w Radzie musi być oddzielny Komitet, jaki by zajmował się zagadnieniem ustawodawstwa innowacji i transferu technologii. Również szerokie spektrum działalności Komitetu do spraw nauki i edukacji wpływa na jakość i szybkość stworzenia ustawodawstwa co do ochrony własności intelektualnej. Oczywiście że koniecznie przejrzeć istniejącą listę komitetów Rady Najwyższej Ukrainy i kierunki ich działania. Oprócz tego trzeba uwzględniać euro integracyjny kurs Ukrainy i załączać do pracy w komitetach fachowców w ustawodawstwie UE. Bibliografia 1. Załącznik do uchwały Sejmu RP z dnia 30 lipca 1992 r. - Regulamin Sejmu RP wg stanu prawnego po zmianie z dnia 26 listopada 2015 r. - M.P poz.1212 (tekst jednolity M.P poz. 32 z późn. zm.) 2. Konstytucja Ukrainy, przyjęta Radą Najwyższą Ukrainy 28czerwca 1996 roku 3. Uchwała Rady Najwyższej Ukrainy O liście, liczebnym składzie i przedmiotach віданняkomitetów Rady Najwyższej Ukrainy ósmego zwoływaniaredakcja od Konwencja o ustanowieniu Światowej Organizacji Własności Intelektualnej sporządzona w Sztokgolmie dnia 14 lipca 1967 r. Artem Valeriyovich Tarasenko, PhD in Economics Chernihiv National University of Technology, Chernihiv, Ukraine DETERMINATES OF THE CURRENT STATE OF THE INFRASTRUCTURE SYSTEM OF AGRICULTURE IN UKRAINE High-efficient permanent functioning of any object or system is impossible without following to the defined imperatives on which the process of its functioning or activity is based. That in particular concerns the agriculture infrastructure as a system. The infrastructure system of agriculture presents itself complex and dynamic system that has a common aim of functioning, that lies in creating for agriculture branch necessary conditions for the efficient development, comprises number of the components that are combined by definite system creating characteristic and cooperates with the environment [2 p. 144]. In its turn, infrastructure providing of agriculture is an important prerequisite of creating the stable base of increasing the production of agriculture products amount, achieving appropriate level of this branch development. It is the infrastructure as separate infrastructural objects that allows to increase the efficiency of agriculture enterprises, provide appropriate quality of their products, leads to increasing the level of competitiveness of the domestic enterprises in this branch and flavors the increasing of its investment attractiveness. Imperatives of the infrastructure system development of agriculture present themselves obligatory, objectively necessary principles of the subjects activity of the system of infrastructural providing, directions, methods and forms of their activity, mechanisms and tools of its implementation that have obligatory character and are used within the legal environment that satisfies the society interests. 62

63 So, imperatives of the infrastructure system development of agriculture is suggested to be considered in cutting of such types as: social-economic, scientific-technological, politicallegal, ecological and organizational-technical ones. Within social-economic imperatives, as determinates of the infrastructure system development of agriculture are stated: low level of the employees knowledge of the branch with the latest tendencies and elaborations in the field of the infrastructure and agriculture; absence of the active methods of the employees stimulating and promotion of the infrastructure enterprises in increasing the qualification and requalification through the system of studying (courses, trainings, seminars, round work tables, etc.); high tariffs for agriculture products storing that doesn t correspond to the world level; low level of the state support of the infrastructure enterprises, in particular in field of crediting and investing that mostly is due to the low quality of the security deposit and not favorable investment climate in general in the country. State of following to the scientific-technological imperatives in Ukraine depends on: not sufficient level of the enterprises technological equipping, in particular in the process of agriculture products growing ( for example, unmanned aircrafts, managed aircrafts); low level of innovative technologies spreading in the process of the infrastructure objects operating; gradual adjacent of the computerization process in the infrastructure system of agriculture. In political-legal sphere for the agriculture infrastructure of Ukraine characteristics are: imperfect normative-legal platform; absence of the actual mechanism of coordinating the state strategic and regional interests in the agriculture infrastructure development; low level of supporting from the side of the state domestic enterprises-suppliers of the infrastructure services. Among the determinates that are characteristic for the informational imperatives the following should be separated: low consulting level in agriculture sphere; imperfect system of the state statistics in agriculture sphere; absence of the coordinated mechanism of the experience exchange among the domestic and foreign enterprises that provide the infrastructure services; low level of the product producers participating in the electronic auctions by the agriculture products sale. Development of the telephone, radio telephone, television communication systems in the rural districts is left unsatisfactory and needs real state support. Extremely necessary for successful business implementing at the present moment is an access to the Internet network [1, p. 178]. In terms of ecologic imperatives at the current state for the infrastructure of agriculture of Ukraine characteristic are the following determinates: fixing by the state course for supporting the development of the organic agriculture production; absence of coordination between the state target programs of ecology protection; direction of ecologic measures for overcoming negative circumstances but not to their predicting levying ecological tax. 63

64 In sphere of organization-technical imperatives the current determinates of the infrastructure of the branch development are: not efficient integration mechanisms between the infrastructure enterprises; failure to use modern equipment in operating elevators and granaries; not sufficient number of freezing units at procurement centers; not developed system of wholesale markets of agriculture products; imperfect system of the products standardization and certification [3, p. 64]. Thus, following to the above defined imperatives of the infrastructure development of agriculture and solving problematic questions among the specified determinates of agriculture development shall give the possibility to provide the development of agriculture logistic system development according to the current needs; to increase technological level of the agriculture products production; to implement closed circuit of the agriculture products production; to increase the level of environmental protection of agriculture; to increase the financing amounts in the scientific research in agriculture sector, that will stimulate increasing of its production and efficiency of the peoples capital use. References 1. Oliynyck О.R. Market infrastructure of ecological safe agriculture products: the European experience and the Ukrainian perspectives / О.R. Oliynyck // Innovative economy No. 8(46). pp Tarasenko A.V. System approach use to the agriculture infrastructure study / A.V. Tarasenko, О.О. Tarasenko // Business Inform No. 3 (458). pp Tarasenko A.V. Credit cooperation of the farm enterprises as an element of infrastructure providing of AIC region / O.O. Tarasenko, A.V. Tarasenko // Financial-economic strategy of the development in conditions of the European integration processes: aspects of sustainability and security. Proceeding of the International scientific-practical conference (Chernihiv, November, 5 6, 2015). Vol. 2. Chernihiv: Chernihiv National University of Technology, pp Olena Oleksandrivna Tarasenko, PhD student Chernihiv National University of Technology, Chernihiv, Ukraine ROLE OF THE REFLEXIVE PROCESSES IN CREATING DEPOSIT BEHAVIOR OF THE HOUSEHOLDS Deposit market is an important component of the financial market of the country and its economy in general. The defined market is a sphere of interrelation of the economic subjects that have temporary free financial resources with the deposit establishments that attract them into their property. Development of the deposit market is mainly determined by the deposit behavior of the households. From the point of view of the process approach, the owners behavior is a process of the investors; behavior with the deposit establishments from the moment of the decision making about performing the deposit investment and during the whole period of the deposit agreement validity that is accompanied by the investors actions that have direct influence on the deposit relations. In the deposit behavior of the investors as a process should be defined four main stages (scheme 1). Decisions making about performing deposit investments Search of the deposit establishment and analysis of the deposit agreement conditions Producing of the deposit agreement Fig. 1. Main stages in the investors deposit behavior Deposit withdrawal 64

65 On each of the defined stages availability of the reflexive processes that in full amount define and influence the decisions making referring the issues that can arise in the deposit relations between the investors and deposit establishments, is characteristic. Under reflection we understand a epistemological process essence of which lies in knowledge by the individual phenomena of the reality through the prism of its philosophical ideas and with the help of observation, analysis, forming together complex of disparate solutions concerning performing by its definite actions in the future [1, p. 20]. Thus, in the process of decisions making about performing deposit investment the reflexive processes are tracked within the process of: studying alternative variants of investing of the temporary free funds (as deposits, investments, etc.); risks analysis of storing the temporary free financial resources in the deposit establishment and outside it; awareness of the desire to receive additional profit from performing deposit investment. By searching a deposit establishment and analysis of the deposit agreement conditions the reflexive processes can be tracked depending on the information sources that is received from the households (advertisements, advice of the relatives, friends, colleagues, etc.). An important role on this stage a degree of covering by the households all possible variants in the process of their studying and choice making plays. However, unfortunately, quite by this one can observe action of the principle of,,the limited rationality of H.Simon [2, p. 9], that lies in that a person makes decision that is mostly not optimal one through its not efficient amount of information or reluctance or impossibility to thoroughly and operatively investigate all available alternatives and to make efficiently and rationally grounded decision. On that stage, using of the reflective mechanisms is important for defining: a deposit establishment (image, reliability, convenient location for a client); type of the deposit (currency, term, method of the interests calculation and payment, possibilities agreement); possible additional bonuses that are suggested by the deposit establishment in case of concluding the deposit agreement. Producing the deposit agreement should be accompanied by the detailed studying of all points and details of the agreement with the purpose to control considering the defined terms in the agreement, detailed study of the additional conditions and decisions making about the agreement signing in case of all demands and desires satisfaction. On the stage of the deposit withdrawal, deploy of two versions of the events is possible early deposit withdrawal after the term of validity of the deposit agreement. That is why studying of the reflexive processes in the investors behavior should be considered in two aspects. 1) Early withdrawal of the deposit investment can be due to the numbers of reasons: not envisaged circumstances of specific character, panic among the population due to the changes on the financial market, in legislative, political spheres that have an influence on the banking sector (for instance, introducing the tax on the deposits, instability on the currency market, bankruptcy of other banks, etc.) or spontaneous mass actions of other investors due to not checked and false information concerning possible danger of the funds loss on the deposits or referring the prohibition introducing on early deposits withdrawal. Peculiar negative for the banking and financial system, in particular, are mass early terminating of the deposit agreements and funds withdrawal, that damage deposit base of the banks, in other words their solvency and liquidity. Considerable outflow of the deposits of the physical bodies and, as a circumstance, reduction of the resource base of the banking establishments during the recent years were due to the objective and subjective reasons. To the objective reasons level decreasing of the actual profit 65

66 per capita can be referred, and to the subjective ones introducing the limitations concerning the deposits withdrawal, possibility to use alternative variants of the funds investment, etc.[3, p. 236]. 2) Investment withdrawal after validity term of the deposit agreement takes place in case of the subjects following to all the terms of the agreement and refusal of the client from the deposit prolongation. On each of the presented stages of the deposit behavior of the households a reflective crisis can be demonstrated, that is characterized by awareness absence of the own actions of the individual and influence of the definite factors. Its arise can be provoked by unfavorable reflexive field, in other words by definite components of the households activity referring which deploy of the reflective processes takes or alternatively, doesn t take place. Circumstances of the reflective crisis can be rash decisions that led to the financial losses or discomfort of the psychological or organizational character. Thus, role of the reflective processes in creating deposit behavior of the households lies in: possibility providing to conduct comparative analysis in the process of making choice out of the presented above number of the alternatives, making informed, thoughtful, deliberate decisions, productive use of the store of experience and creating competent attitude to the informational flows coming out of the environment. References 1. Prokopenko О.О. Theoretical aspects of investigating essence of the phenomenon reflection / V.P. Ilchuk, M.V. Dubyna, О.О. Prokopenko // Bulletin of Odessa National University, Volume 19. Publication 2/1. P Herbert A. Simon. Rationality as Process and as Product of Thought. Richard T.Ely Lecture // American Economic Review, May 1978, Vol. 68, No. 2, pp Diakonov K.М. Deposit market of Ukraine : are the banks and investors secured? / К.М. Diakonov // Scientific Journal of International Humanitarian University P [Electronic source]. Access mode : vestnik-econom.mgu.od.ua/journal/2015/ /52.pdf. Lyubomir Terziev, Ph. D. Student D. A. Tsenov Academy of Economics, Svishtov, Bulgaria TYPES OF PRELIMINARY CONTROL OVER PUBLIC PROCUREMENT IN THE REPUBLIC OF BULGARIA The control over the negotiating procedures and fulfillment of public procurement contracts is carried out by external bodies, which are not constituent units of the organizational structures of the contracting authorities. This requirement ensures their independence and impartiality in carrying out the activities provided for by our legislation. According to the Public Procurement Act (PPL) the preliminary (ex-ante) control over public procurements is carried out by the Public Procurement Agency (PPA) while the follow-up control is carried out by the National Audit Office of the Republic of Bulgaria (NAO) and the Public Financial Inspection Agency (PFIA). Preliminary control is carried out by means of methodical assistance to the contracting authorities. Its aim is to guarantee the compliance of the procedures with the law. Its implementation aims prevention of errors and infringements in awarding of public procurement. The aim of ex-ante control is to prevent any illegal and/or non-transparent spending of public funds as well as to promote the efficient spending of such funds. Therefore, public procurement may be defined as a market tool for public spending, which is often used in an unlawful way. The information published by PPA shows that the total number of public procurement contracts concluded in the period is The total value of these 66

67 contracts amounts to over BGN bln. According to the National Statistics Institute the contracts concluded in the period amount to 8.5% of Bulgaria s Gross Domestic Product (GDP). Statistics show that share of public procurement of GDP was highest in 2013 (10%) and lowest in 2012 (7%). An important feature of ex-ante control is its implementation in very short time limits, without prejudice to the minimum time limits for carrying the procedures and without extending the time for the awarding of contracts. Ex-ante control is implemented through examination of the decision to open the procedure, the contract notice, the methodology for the evaluation of offers and the motives of the contracting authority to set selection criteria. The appointed documents contain the conditions for participation in the procedure and for the award of the contract. Under special observation are placed the selected by the contracting authority requirements for economic and technical condition of applicants or participants, the indicators for the comprehensive evaluation of the tenders and the rules under which the contractor is chosen. The enforcement of the new PPL on 15 Apr provides for four types of ex-ante control to be carried out by PPA: - Control by Random Selection - this type of control was implemented eight years ago based on the first attempts for implementation of control in this field. A specific feature of this type of control is that it is carried out in two stages. The first stage is before notice of opening the procedure and the second stage is over the compliance of the published documents with the provisions of PPL and the recommendations made by PPA. The procedures for realization of this type of control are provided for by the Rules for the Implementation of the Public Procurement Law. This type of control is comprehensive and may continue throughout the procedure. The condition for subjecting a specific public procurement to ex-ante control is that its contracting authority should open a procedure in compliance with the provisions of PPL, which is subject to publication in the Public Procurement Register. Its scope includes all procedures for awarding public procurement contracts, including: open, restricted, competitive negotiation procedure, negotiated procedure with prior notice, competition dialogue, innovation partnership, negotiation procedure without prior notice; negotiation procedure without prior notice and project competition and excludes the procedures for public procurements in the fields of national defense and security, which are subject to special regulations and negotiation procedures. - Control over negotiation procedures this type of ex-ante control is applicable only to procedures opened by public and sector contracting authorities. Procedures subject to this type of control are: negotiation without prior notice for public contracting authorities, negotiation without prior bid for tender for sector contracting authorities and direct negotiation for both type of contracting authorities. Not every negotiation procedure is subject to ex-ante control because of the grounds of its selection. For example, negotiation procedure without preliminary notice are subject to control only if they are carried out under certain conditions. - Control over some exceptions from the scope of application of PPL this type of control is applicable to public contracting authorities that may not apply PPL in certain cases. Such control is exercised on the grounds of the intention of a public contracting authority to award a public procurement contract in exceptional case. Other conditions are the contracted procurement value of public procurement awarded notwithstanding the rules for selection of contractors. PPL includes specific provisions for this type of control and defines strictly the exception cases. - Control in cases of amendment of public procurement contracts. This type of control is new for our national legislation. It is exercised on the grounds of the intention of a public contracting authority to amend a public procurement contract under certain circumstances. An 67

68 additional condition is the requirement that the contract value must be greater than or equal to the thresholds provided for by PPL. The execution of this type of ex-ante control requires from the contracting authority to submit to PPA, prior to amending the contract, the grounds for its amendment as well as proof of compliance to the provisions of PPL. We may conclude that ex-ante control spans over the activities of the contracting authorities before concluding the procedure. Its implementation provides methodical assistance to the contracting authorities and prevention of errors and infringements in awarding of public procurement. The various types of ex-ante control cover all types of public procurement procedures. Thus it ensures not only lawful awarding and fulfillment of public procurements, but also economical, effective and efficient public spending. References 1. Public Procurement Law // prom. SG, No. 13 of 16 Feb. 2016, amend. SG. No. 34 of 03 May Марков, М., Димова, Е., Александров, А. и др. Новата правна уредба на обществените поръчки и на управлението на средствата от европейските фондове. ИК Труд и право, София, 2016 г. 3. Кацаров, И. Предварителен контрол чрез случаен подбор осъществяван от Агенцията по обществени поръчки // Обществени поръчки, София, 2016 г., И Кацарова, М. Обособени правила за провеждане на процедурите. Публично състезание и пряко договаряне // Обществени поръчки, София, 2016 г., И5. 5. National Public Procurement Strategy for the period , Sofia, Natela Tsiklashvili, PhD in Economics, Professor, Deputy Rector Batumi Shota Rustaveli State University, Batumi, Georgia LABOR MARKET IN GEORGIA AND DEVELOPMENT OPPORTUNITIES Cancellation of the centralized distribution system of labor forces, changing it with the free dislocation of labor forces, formation of the effective system for helping unemployed persons and active employment policy was one of the main objective in the initial stage of transition to market economics for Georgia and post-socialist countries. Economics of Georgia was in fact paralyzed after the Soviet Union collapse, because of appearing without partners and markets. At the same time it deepened financial, recourse, social crises and causes the escalation of ethno-conflicts. In such conditions country s labor forces remained without function and perspectives instead of actively participate in rebuilding of country at their working age, they appeared in a category of vulnerable populations. Eastern European countries successfully solved the main objectives of civilized labor market in several years after the initiation of systemic reforms, unlike the Georgia. Of course, in this case different traditions in the field of Labor and employment of Eastern Europe and the Baltic states, strength of trade unions had a great influence. It should be noted that Eastern European countries had more or less normal socio-economic levels in the starting period and, most importantly, the international community was determined by the financial aid. Georgia appeared under different circumstances. Long-term economic stagnation, worsening social problems, systemic reforms delaying many other factors contributed to the stagnation in the labor market. International community's support and economic assistance, it was enough for our country, which was facing the most acute social and economic problems, but large part of support was directed to the softening of social problems (part of it was inappropriately used) and not creating new jobs, or already functioning enterprises rehabilitation. 68

69 Joint labor force in Georgia, in terms of quantitative parameters, demographic factors and the influence of external migration has significantly deteriorated. Along the quantitativestructural parameters deterioration of the labor force, the number of qualified labor force also reduced. There took place the full disqualification and lost accumulated knowledge and experience during decades and also, the new profession was mastered by few ones. The operating system of specialists training in the country had a negative influence on labor market formation. In the absence of a request, all types of institutions (especially higher education institutions) trained thousands of young people according to the prestigious specialties. If we take into account, on the one hand, the national economy, the scale of the demand for labor force and, on the other hand, specialists in real competitiveness, it can be said that the high school, in fact, was preparing "the unemployed persons with diploma", which have a serious negative influence on the labor market. Market demanded knowledgeable young people, due to the small anount, could not change the picture. Thus, the labor market situation is formed when one of the excess supply of labor, on the other hand qualified, competitive workforce shortages occur. It means that the labor market is facing serious challenges: Long-term structural unemployment, which was caused by the collapse of the USSR as a result of industrial-bases and underdevelopment of the markets and destruction; Additional low cost and abundance of low-paying jobs, which took place mostly in agriculture, public services, wholesale and retail trade sector; In spite of direct foreign investment in the favorable conditions for business development in support of the liberal tax legislation, it is still difficult to set up new jobs and often have a place to qualify for the contradiction between demand and the labor force; There is a labor market, its structure and parameters of the apparent lack of information. Limited coordination of educational and professional training policies and the needs of the employer. According to the National Statistics Office in 2015 in the country's economically active population amounted to thousand people, including thousand people are employed, unemployment rate is 12.0% of the total. Employment statistics calculation methodology in turn needs to be improved. One of the features of labor market in Georgia is informal employments (selfemployment and the so-called "shadow" employment) high share of the total number of employees. The majority of self-employed persons are engaged in informal, unregistered activities. Informal employment growth is actually a reaction of population to the deterioration of employment conditions, the growth of unemployment, falling living standards, etc. Informal employment is largely incomplete and ineffective, social security guarantees. According to official statistics, there are nearly 2/3 of the self-employed workers in Georgia. Countries established informal activities, such as: construction and repair work, and brokerage activities, fine arts, household cleaners, babysitters work, tuition, medical services, street trade and others. Informal employment is largely a problem of the developing countries, where a large part of the labor force employed in the informal sector, and this sector of the economy determines the function. However, developed countries, the labor market is one of the negative phenomenon "shadow employment" growth. According to the above mentioned, we consider the impact of the active labor market. State support is necessary for the effective functioning of the labor market in the next objectives. The labor market is not self-regulating system, and according to the the country's economic and social development requirements, it is incapable to ensure the rational use of labor potential and development, timely adjustment of human resources to the expected 69

70 structural changes, protection of demand and supply optimal ratio, employment stabilization during the period of the economic decline, to stop the growth of unemployment, etc.; Rapidly developing labor market can not provide employment in the field of social justice principles, equal employment opportunities for job seekers. The above mentioned objectives can be solved only in the field of labor and employment deliberate state policy development and implementation. The ultimate goal of this policy is the effective functioning of the labor market, the country's economic and social development. Georgian Government's strategy is to develop active labor market policy, which will be directed to the labor integration, productive employment and income generation capacity improvement. In 2015, "the research of the demand component of labor market" was performed. The aim of the study was detailed information collection about the requirement/disposition of through a survey of employers. Labor market research is undoubtedly needed and it is necessary, but we believe that such a landmark research already indicates that the labor policy, employment policy, education policy and other complex social challenges are determined only from the perspective of the employer. In addition to understanding the specifics of the labor market, interview of only the employer is ineffective for in-depth survey results, and itself the labor market does not only consist of the market demand, to which must adapt the state policy and the work force composition/qualification. The research revealed the primary problem: the disbalance between market demand and supply, the imbalance between employer requirements and the composition of the work force. Expressed that there is higher employment rate of people with higher education, especially in the public service. However, higher education is lower than the needs of job-generation level, indicating that the demand for higher education jobs places are saturated with work force. The most demanded professions dozen looks like this: Cars Diagnostics specialist, Auto technician, Automotive Electrical Systems repair Technician Crane Machinist, Barmen, Garden designer, Accountant, Gas system fitter, Salesman Consultant According to the professional education, by the Georgian government s initiative, reforms must be made in the education system and should be introduced the German model of education, because professional education is an effective system to pay more attention to. The reform of the labor market in Georgia means the needs orianted system of professional and higher education. German model and the dual system of professional education is a system that provides to achieve their goal. "Dual model" implies the involvement of the employer to the study process, strengthening of manufacturing practices component, marking the labor market oriented directions / professions and, to the end it provides students with jobs. It is important to investigate what kind of jobs are offered to the job seekers by the state, where to send their data and how can they increase their chances of employment. EU standards was planned since 2013 and job seekers electronic system stated functioning - WORKNET.GOV.GE. About people are registered across the country. There are also implemented vacancies. At this time, more than job seekers registered in the Employment Department and to each are promptly sent "sms" of information about vacancies. Average employment rate is 40%. Thus, the labor market s efficient functioning is directly connected to the active employment policy, which will be successful only in case of complex approach: on one hand there will be performed an active economic projects to create job places, on the other hand, 70

71 education deep, comprehensive reform, which will provide the market demand, training of competitive specialists. References 1. Employment and Unemployment, National Statistics Office of Georgia, 2016, www. Geostat.ge 2. Gary S. Fields., Labor Market Analysis for Developing Countries, Cornell University, Tamila Turmanidze, Master of Business Administration Shota Rustaveli State University, Batumi, Georgia WOMEN S ECONOMIC EMPOWERMENT AND EUROPEAN UNION PRACTICE Women s economic empowerment has a great importance not only for achieving the gender equality, but for the country`s development as well. Many institutes recognize that, women`s growing wealth and influence can`t be ignored, because women have a great opportunity to establish themselves on the labor market. Women have not only growing income, but they control about 64 % of consumer spending around the world. According to the Barclays study (2013), women are collecting the property from the profits, savings and business income. Tendencies show that, a number of self-employed women has been increased, who create the lifestyle and growing companies. Women are shown to have positive effects that improve corporate performance. Catalyst (2007) compared Fortune 500 companies on the representation of women on their boards and their corporate performance. They found that when comparing the worst and best quartile of female representation this had significant effects on the corporate performance. Return on Equity increased by 53%, Profit Margin by 42%. To limit women`s accessibility on the labor market is a great loss for the country. For example; Asia and pacific Ocean loses $ US Trillion income every year, because women`s accessibility is limited in the field of employment, such restrictions imposed massive expenses throughout the middle east. Women became much more economically independent In XXI century, they take an important steps and have a great effects on a country s GDP and the welfare of next generations. Booz&Co (2012) calculated the possible increase on GDP through the entrance of new female participants to the economy. If the women`s employment rate equalizes to the men`s employment rate in the USA, then the GDP of USA will be increased with 5$, Japan 9 %, and the affect will be higher in developing countries. In United Arab Emirates - GDP will be increased with 12 %, and in Egypt with 34 %. As we see, to achieve the gender equality and to involve women in the economic life, has higher result in developing countries that in developed countries. (Because in developing countries women are less economically active and to increase their number on the labor market will have greater effect than developed countries). Moreover, women reinvest a far greater amount of their earnings on their children s education and health than men do, whereas men spend greater amounts on entertainment (Goldman Sachs, 2009). Thus, helping women earn their own income has a direct effect on the next generations and offers resilience. That`s why, it`s necessary to involve more and more women in economy, because they have a direct influence on the welfare of the future generations, what means a high level of life in the country too. The research finds that, in a full-potential scenario in which women play an identical role in labor markets to men s, as much as $28 trillion, or 26 percent, could be added to global annual GDP in However, if all countries were to match the progress toward gender parity of the best performer in their region, it could produce a boost to annual global GDP of as much as $12 trillion in This would double the GDP growth contributed by female 71

72 workers in the business-as-usual-scenario. Women are half the world s population but generate only 37% of GDP. The lower representation of women in paid work is in contrast to their higher representation in unpaid work. 75 % of the world s total unpaid care is undertaken by women, including the vital tasks that keep households functioning such as child care, caring for the elderly, cooking, and cleaning. However, this contribution is not counted in traditional measures of GDP. Using conservative assumptions, we estimate that unpaid work being undertaken by women today amounts to as much as $10 trillion of output per year, roughly equivalent to 13 percent of global GDP. Today, in every member state of European Union, there are a number of normative acts, which ensure the equal conditions for women and men in order to employ them on work, to pay equal salary for equal work, prohibit sexual harassment and have an effective mechanism in combating this problem, give a leave for maternity and child-care and to issue the leave pay. To introduce gender quotas in an approved and another step forward in the world, despite of the fact that, it causes an ambiguous attitude in society, quotas provide to increase women`s representation in managerial positions, this is one way to evade discrimination, when women`s career advancement is hindered on labor market. The quotas are one of the way, by which, it`s possible to solve this problem. Quotas may have a negative consequences as well to increase a number of women via quotas means to cut the positions for other groups. (ethnic and socio-economic groups). They`ll effect on the men as well. Due to the fact that companies are forced to have women in the board, it may cause negative reaction and an incompetent person can be appointed on the leading positions. Herewith, the women, who are elected via quotas, can be seen as incompetent from the others point of view. However, in the countries, where the corporate quota system has already been approved and is working, it gives the good results too, financial situation of the company is improving. First corporate quotas was introduced in Norway in 2003 year upon the request of 40 % women representation in the board of directors. Norwegian law about gender quotas became an example for the other countries too. The quotas were adopted Spain In 2007 year, France year, Iceland, Netherlands - France established a target date 2013 year and 20 % quota system and by 2016 year 40 % quotas. Italy adopted quota law in 2011 year and Denmark got it in 2012 year. Quotas are established in some countries, according to the regions and municipalities, for example: Quebec, Berlin, Nuremberg in all three cities, women`s representation was increased on top positions in the companies, but it has not reached the desired level yet. EU countries, there are initiatives of the private companies to reach the gender equality. Companies create the equality programs to be more women in the leadership positions, also they provide concrete guidelines for human resources management and practice, which hinders gender inequality and aim is to create playing field for all employees equally. The problems, which are related to the gender equality, are almost same in all countries. EU countries (Italia, Romania, Spain and Latvia), the analysis of the current state of gender equality showed that the inequality between men and women are caused with such issues as traditional view in the society about men and women. Also, women`s familiar obligations, which impede women to climb to the management level and gender stereotypes, which effect on women`s educational and professional choices. Women`s full participation in social, political or economic activities is not related only with the women`s rights, but it`s an important indicator of democracy and development of the country. In addition, gender equality means the equality of men and women and not only according to the rights, but according to the opportunities as well. 72

73 Grant Thorton`s survey 2016 offers us a brighter picture of female involvement in senior management globally. It indicates that 24% of senior management roles globally are held by women, a figure which despite much talk has barely changed since 2004 (19%). Russia emerges as the country with the highest proportion of women in senior management (45%), followed by Latvia, the Philippines (39%). In Russia, the sex ratio favor females, (women are more than men). As for Georgia, women on the top management are 35 %, it should be noted that, women`s active involvement in business is an inheritance of communist-era, which was based on the idea of equal opportunities. This historical heritage is one of the main reason for women`s active involvement in business processes. Meanwhile in Indonesia (36 %) and Philippines (39 %), the tendency for families to live with or near parents and grandparents provides in-built childcare infrastructure, allowing mothers to go out and work. At the other end of the spectrum are countries with relatively patriarchal cultures where the proportion of women in senior management is much lower, such as Japan (7%), India (16%) and the United Arab Emirates (14%). If we look through the business sectors all over the world, which are managed by the women, we clearly see that, there really is feminine and masculine fields. The proportion of senior roles held by women varies enormously by industry. Women tend to be overrepresented in service industries such as education, social services and healthcare (41 %). Business leaders in the field of education and social services are women throughout Asia and pacific Ocean (48%). In Europe, top manager positions in the field of healthcare are held by women 53 %. Such business as transport (19 %) and real estate (18 %). Practice shows that, unfortunately, women, compared to men, are facing more difficulties in the beginning of business in order to gain support in required official and private structures, to take a credit, to find business partners and others. In spite of women`s great effort and aspiration to achieve success in business, their effort is often unsuccessful. It`s necessary to create favorable conditions in order to involve more and more women in business: an opportunity of professional development in business for comprehensive management of enterprise activity, the awareness of their own rights (in the field of tax, financial, economic and labor relations). According to the UN data, with the existing tempos and without the special measures, world will achieve the zone of gender equality only in 40 years. Countries and companies try to achieve gender equality in various initiatives, because to increase the number of women on the labor market and on the leadership positions of the company is guarantor of success for the countries and companies. References 1. Goldman Sachs Group: The Power of the Purse: Gender Equality and Middle-Class Spending. Global Markets Institute, Grant Thornton International Business Report: Woman in Business: turning promise in to practice Mskinsey & Company: The Power Of Parity: How Advancing Woman s Equality Can Add $12 Trillion To Global Growtth. September 2015, 29 p. 4. Patel, G.: Gender Differences In Leadership Styles And The Impact Within Corporate Boards. Commonwealth Secretariat, 2013, 6 p. 5. World Economic Forum: Global Gender Gap Report Geneva, 2014, 39 p. 73

74 Акименко Олена Юріївна, канд. екон. наук, доцент Петровська Аліна Сергіївна, аспірант Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК: ПЕРСПЕКТИВИ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ Найважливішою глобальною проблемою, яка постала на початку ХХІ століття перед цивілізацією, є саме енергетична проблема, розв язання якої традиційними підходами не в змозі забезпечити сталого економічного зростання. І якщо будь-яка країна й надалі буде орієнтуватися на збільшення обсягів генерування енергії за допомогою традиційних технологій та енергоносіїв, то результатом цього буде як економічний крах, так і важкі екологічні та соціальні наслідки. Саме тому, одним із важливих критеріїв сталого (керованого) розвитку світової спільноти є використання нетрадиційних й відновлюваних джерел енергії, пошук нових і вдосконалення існуючих технологій, виведення їх до економічно ефективного рівня й розширення сфер використання. Зростаюче техногенне навантаження на навколишнє середовище та загострення проблеми екологічної безпеки вимагає кардинальних змін у цій сфері за рахунок оптимізації структури енергетичного балансу держави та її регіонів, пошуку відновлювальних джерел енергії (до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, тепло Землі, вторинні енергетичні ресурси). Отже, в умовах енергетичної кризи доцільно роботи ставку на нетрадиційні джерела енергії, а саме - вітроенергетику, як альтернативу традиційним технологіям генерації електроенергії. Сьогодні одним з основних пріоритетів розвитку енергетики в більшості розвинених країн світу є використання відновлюваних джерел енергії [3]. Зокрема, США, Німеччина, Іспанія, Швеція, Данія, Японія планують у першій половині ХХІ ст. довести частку відновлювальних джерел енергії у власному загальному енергобалансі до 50 %. Україна, як член Європейського енергетичного співтовариства, також взяла на себе зобов язання до 2050 року досягти частки енергії, що генерується відновлювальними джерелами енергії, в розмірі 20 % загального енергоспоживання. Але порівняно з країнами Західної Європи використання відновлювальних джерел енергії в Україні знаходиться на низькому рівні. Виробіток електроенергії за допомогою відновлюваних джерел складає близько 4 % [7, 8]. За останні роки в Україні було прийнято чимало законів і програм, пов язаних з розвитком відновлювальних джерел енергії. Головна мета щодо зростання використання відновлювальних джерел енергії в Україні, поставлена в офіційній енергетичній стратегії (6% до 2030 р.), видається заниженою у порівнянні з цифрами, вже на даний час досягнутими у багатьох країнах світу (Швеції 25%, Фінляндії 23%, Австрії 21%, Канаді 16% і т.д.) [7]. Прогноз, зроблений в альтернативній енергетичній стратегії, видається більш реалістичним: 16,5% використання відновлювальних джерел енергії до 2030 р.[9] Згідно енергетичної стратегії України до 2030 р., планується досягти значних показників в альтернативній енергетиці (табл.1). Таблиця 1 Прогноз розвитку альтернативної енергетики України млн.т. у п./рік Напрямок Відновлювальні джерела енергії, всього 1,661 3,842 12,054 35,53 Біоенергетика 1,3 2,7 6,3 9,2 Сонячна енергетика 0,003 0,032 0,284 1,1 Гідроенергетика 0,12 0,52 0,85 1,13 Геотермальна енергетика 0,02 0,08 0,19 0,7 Вітроенергетика 0,018 0,21 0,53 0,7 Енергія довкілля 0,2 0,3 3,9 22,7 74

75 Інститутом відновлюваної енергетики НАН України проведено ретельні дослідження й створено атлас енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії України, що має вигляд збірника картографічних, табличних і текстових матеріалів, систематизованих за основними напрямками впровадження відновлюваних джерел енергії на рівні областей України і окупованого Криму [2]. Вітроенергетичний потенціал різних територій України характеризується середньорічними швидкостями вітру на рівні 7,0-8,5 м/с (на континенті - на висотах близько 100 м, а на акваторіях - близько 50 м), що дозволяє використовувати вітротехніку мегаватного класу потужності з річним коефіцієнтом використання потужності на рівні 0,3-0,4, тобто досить ефективно. Україна має територіальні можливості для будівництва рентабельних ВЕС як на суші, так і на морських акваторіях в межах територіальних вод. Це ставить вітрову енергію на перше місце серед відновлюваних джерел для виробництва електричної енергії [2, 5]. Розвиток вітчизняної вітрової енергетики розпочався введеням в дію Постанови Кабінету Міністрів України від р. 415 «Про будівництво вітрових електростанцій»; Указу Президента від р. 158/96 з тією ж назвою, створенням при Міненерго України ДержНДІНЕЕ (Державного науково-дослідного інституту нетрадиційної енергетики і електротехніки); та розробкою «Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій» [9]. Виробництвом перших серійних українських вітроустановок займалися підприємства військово-промислового комплексу на чолі з «Південмашем». Ці установки потужністю 107 квт кожна у кількості 550 штук представляли собою основу промислового парку на Донузлавській, Сакській, Новоазовській, Тарханкутській і Трускавецькій вітроелектростанціях [1]. На 2015 рік в Україні побудовано 14 ВЕС, які оснащені як імпортними, так і власними вітроагрегатами. Виробництво українських вітротурбін налагоджено на «Південмаші» у Дніпропетровську (нині Дніпро), а також його здійснює спільне українсько-німецьке підприємство ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі-Україна» у Краматорську. Однак через анексію Криму і тривалі бойові дії на Донбасі введення нових потужностей вітрових електростанцій в нашій країні у досліджуваний період сповільнилося майже в 8 разів у порівнянні з 2014 роком. Крім того воєнні дії зупинили інтерес інвесторів вкладати гроші у великі проекти України. На сьогоднішній день встановлена потужність вітрових електростанцій по всій Україні (з урахуванням Криму) становить 514 МВт, з яких 426 МВт на материковій частині (на непідконтрольній українській владі території Донбасу розташовані 4 вітрові електростанції загальною потужністю близько 140 МВт), а 87,7 на території Криму [1, 6]. Працюючою в Україні нині є лише одна сучасна вітростанція потужністю 25 МВт., яка розташована в Криму і належить «Вітряним паркам України». Решта станцій через відсутність сервісу та обслуговуючого персоналу не працюють. Прогнозовані показники розвитку вітроенергетики в Україні до 2030 року наведені в таблиці 2. Таблиця 2 Показники розвитку вітроенергетики в Україні до 2030 року [6] Найменування Од. вим. Рівень розвитку вітроенергетики Встановлені потужності МВт 38, Обсяги економії паливноенергетичних ресурсів тис.т у п./рік 14, Для досягнення таких показників необхідне формування національної енергетичної політики, де важливе місце займатиме нетрадиційна енергетика, зокрема і вітрова. Відносно перспектив розвитку енергетичної галузі, варто зазначити, що Україна дотри- 75

76 мується світових тенденцій, спрямованих на розробку і впровадження програм економії енергоресурсів, підвищення енергоефективності, скорочення використання традиційних видів палива, освоєння відновлюваних джерел енергії. Так, пропонований Урядом проект нової Енергетичної стратегії України до 2035 року: безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність розроблений в контексті Стратегії сталого розвитку Україна-2020, яка передбачає здійснення реформи енергетики та реалізації програми енергоефективності в умовах виживання держави за обставин зовнішньої агресії (із застосуванням збройних сил і невійськового впливу). Стратегічним баченням оновленої енергетичної політики України є визнання енергетичної галузі України економічною запорукою державного суверенітету, надійного базису сталого розвитку конкурентної економіки [4]. Висновок. Використання відновлювальних джерел енергії, а особливо вітрової енергії, може стати альтернативним шляхом розвитку України, дозволить пом якшити ризики для економічної безпеки країни і стати одним з кроків щодо реалізації стратегії сталого розвитку. Але, незважаючи на позитивну динаміку, рівень розвитку вітроенергетики в Україні є досить низьким у порівнянні з іншими країнами Європи, що обумовлене нестабільністю економічної і політичної ситуації та зовнішньою агресією. Список використаних джерел 1. Аналіз використання потенціалу вітрової і сонячної енергії в Карпатському регіоні / Мандрик О.М. [Електронний ресурс]. Режим доступу: // 2. Атлас енергетичного потенціалу нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. К., с. 3. Відтворювальні види енергії та її вплив на розвиток продуктивних сил регіону / Петровська А.С. // «Актуальні проблеми економіки в умовах фінансової кризи»: збірник тез наукових робіт учасників Міжнародної науково-практичної конференції для студентів, аспірантів та молодих учених Київ, Аналітичний центр «Нова Економіка» (18-19 вересня 2015 року). С Енергетична стратегія України до 2035 року. Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність (проект) [Електронний ресурс]. Режим доступу: 5. Основи вітроенергетики: підручник / Г.Півняк, Ф. Шкрабець, Н. Нойбергер, Д. Ципленков; М-во освіти і науки України, Нац. гірн.ун-т. Д.: НГУ, с. 6. Перспективи розвитку малої вітроенергетики в Україні / Д.В. Легошин [Електронний ресурс]. Режим доступу: 7. Розвиток відновлюваних джерел енергії в Україні: потенціал, перешкоди і рекомендації щодо економічної політики / Д-р Франк Майсснер і Фалько Укердт // Berlin Economics. За підтримки Федерального міністерства довкілля, охорони природи і безпеки ядерних реакторів [Електронний ресурс]. Режим доступу: Studie-ErneuerbareEnergien-ukr_final.pdf. 8. REMAP Перспективи розвитку відновлюваної енергетики в Україні до 2030 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: 9. Верховна Рада України : Офіційний сайт. Режим доступу: Аллахвердян Антоніна Віталіївна, канд. екон. наук, доцент кафедри цивільного та господарського права Донецького юридичного інституту МВС України, м. Кривий Ріг, Україна МОДЕЛЬ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ Від початку євроінтеграційних процесів у економіці України, всі сфери господарства піддавалися різним видам реформ, що стосуються питань управління, фінансування та розвитку інфраструктури. Відсутність комплексного підходу до запровадження ринкових відносин у деяких галузях, нормативно-правового забезпечення, необхідних ін- 76

77 ституціональних змін, поряд із значною фінансовою нестабільністю, відсутністю досконалих механізмів залучення кредитних ресурсів на фінансування інвестиційних проектів, мінливість податкового регулювання, призводять до руйнівних процесів, які унеможливлюють стійкий розвиток підприємств. На думку професора О.А.Кириченко, стійкий розвиток підприємства забезпечується завдяки виконанню певних дій: організаційних, управлінських, технічних, правових, які спрямовані на забезпечення безпеки підприємства та захист законних інтересів його керівництва і власників. У свою чергу сукупність таких заходів утворює організаційний комплекс у вигляді системи економічної безпеки [1]. Під системою економічної безпеки підприємства будемо розуміти організований комплекс стратегічних і оперативних заходів, спрямованих на захищеність підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз, які створюють небезпеку сталому, якісному та своєчасному задоволенню потреб громадян, суб єктів господарювання та держави. Ефективність життєдіяльності будь-якої системи залежить від правильної організації роботи всіх її складових. Реалізація системи економічної безпеки не буде повною без урахування особливостей функціонування підприємств відповідно до галузі: стратегічної мети та завдань роботи підприємств, ресурсного забезпечення, зовнішнього середовища тощо. Отже, виходячи із зазначеного пропонується організацію системи економічної безпеки на підприємстві здійснювати за наступним алгоритмом (рис. 1). Основна мета діяльності будь-якого суб єкта господарювання досягнення максимального прибутку. Виходячи з мети та завдань проводиться моніторинг загроз сталому та ефективному функціонуванню підприємств. Моніторинг охоплює процес виявлення сукупності умов і факторів, дія яких може спричинити дестабілізуючий вплив на стабільну роботу та розвиток підприємства. Загрози діяльності суб єкта господарювання можна класифікувати на такі, що мають вплив на всі сфери економічної безпеки: фінансову, інтелектуальну та кадрову, техніко-технологічну, екологічну, силову та інформаційну. Загрози та ризики економічній безпеці в значній мірі залежать від зовнішнього середовища суб єкта господарювання, в якому воно функціонує (контрагенти, постачальники, споживачі, політико-правові зміни). Тому для об єктивного проведення аналізу ризиків діяльності підприємства проводиться моніторинг його зовнішнього середовища. Інформація про виявлені загрози економічній безпеці та зовнішнє середовище підприємства, передається групі аналітиків для оцінки та визначення потенційних загроз підприємству. Результатом аналізу потенційних загроз (Е1) є формування Переліку потенційних загроз підприємства. На наступному етапі розробляються заходи щодо запобігання потенційним загрозам економічній безпеці (Е2), який здійснюється на основі Переліку потенційних загроз, з урахуванням інформації про технічне та фінансове забезпечення підприємства. Розроблені заходи запобігання потенційним загрозам економічній безпеці підприємства, після відповідного обговорення та погодження, формуються у вигляді Плану запобігання потенційним загрозам, який затверджується керівником підприємства і є обов язковим для працівників, яких він стосується. План (стратегія) запобігання загрозам економічній безпеці - це сукупність найбільш значущих рішень та заходів, спрямованих на забезпечення прийнятного рівня безпеки функціонування підприємства. Загальновідомі типи стратегій забезпечення економічної безпеки підприємства: 1) орієнтовані на усунення існуючих або запобігання виникнення можливих загроз економічній безпеці; 2) націлені на запобігання збитку від впливу існуючих або можливих загроз економічній безпеці; 3)спрямовані на компенсацію збитку в результаті дії загроз економічній безпеці [2]. 77

78 78 Стратегічні завдання підприємства Оцінка технічного та фінансового забезпечення Організаційний захист Збір даних щодо потенційних загроз Збір даних про зовнішнє середовище Е1 Е2 Е3 Аналіз та визначення потенційних загроз Перелік потенційних загроз Корекція Плану запобігання потенційних загроз підприємству Розробка заходів щодо запобігання потенційним загрозам План запобігання потенційних загроз Реалізація заходів щодо забезпечення сталого функціонування СЕБ Рис. 1 - Алгоритм організації системи економічної безпеки підприємства (складено автором) Е5 Щомісячний звіт про роботу СЕБ Аналіз функціонування СЕБ Е4 Звіт про факти порушення СЕБ Аналіз фактів порушення функціонування СЕБ Результати аналізу Звіт щодо ефективності роботи СЕБ UKRAINE EU. MODERN TECHNOLOGY, BUSINESS AND LAW

79 Реалізація заходів щодо забезпечення сталого функціонування системи економічної безпеки підприємства відбувається на третьому етапі (Е3). Важливим елементом в процесі забезпечення ефективності системи економічної безпеки підприємства є організаційний захист. Організаційний захист забезпечує: організацію роботи з кадрами та документами; використання технічних засобів; інформаційно-аналітичну діяльність з виявлення внутрішніх та зовнішніх загроз підприємницької діяльності [3]. Четвертий і п ятий етапи включають механізм звітування та оцінки ефективності функціонування системи економічної безпеки підприємства. Сюди можна віднести регулярне надання Звіту про роботу системи економічної безпеки підприємства з подальшим його аналізом (Е5), і окремо виділити аналіз фактів порушення функціонування системи економічної безпеки (Е4). У розроблений алгоритм побудови системи економічної безпеки можуть включатися й інші заходи, етапи та інформаційно-аналітичне забезпечення, залежно від специфіки діяльності суб єкта господарювання. Отже, на сучасному етапі розвитку економіки, важко переоцінити значення якісно побудованої системи економічної безпеки на підприємствах. Аналіз основних загроз у фінансовій, техніко-технологічній, кадровій, екологічній та інших складових економічної безпеки, дозволить розробити основні напрямки протидії загрозам, послабити вплив швидкозмінних економічних та ринкових умов функціонування підприємств. Запропонований алгоритм організації системи економічної безпеки підприємства, розробленої з урахуванням потенційних загроз, ресурсного забезпечення та організаційного захисту, дозволить підвищити рівень оперативного реагування та своєчасному запобіганню негативним чинникам впливати на стабільний та ефективний розвиток підприємств у сучасних умовах. Список використаних джерел 1. Кириченко О. С. Сутність управління системою економічної безпеки суб'єктів господарювання / О. С. Кириченко // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності : збірник наукових праць : у 2-х вип. / ПДТУ. - Мариуполь, Вип. 1, Т С Черникова Є.Г. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки підприємства / Черникова Є.Г, Тарасьєва Л.В. // Проблеми забезпечення економічної безпеки : матеріали міжнар. науково-практичної конф. - Донецьк, ДонНТУ, С Низенко Е. І., Каленяк В. П. Забезпечення інформаційної безпеки підприємництва: Навч. посіб. К. : МАУП, с. Бібліогр.: С Андрієнко Марія Михайлівна, канд. екон. наук, доцент Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна МОДЕЛЬ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ КОНТЕЙНЕРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ У сфері вітчизняної та зарубіжної економіки послуги посідають найбільшу частку серед галузей економіки. Сфера послуг досить швидко розвивається за рахунок або створення нових, або покращання якості уже існуючих. Як відомо, на ринку послуг, який розкладається на більш вузькі ринки, виділяють сферу транспорту, яка, відповідно, ділиться ще на менші складові. Традиційно у практиці перевезення вантажів залізницею універсальним способом транспортування визначають контейнери. Споживачі контейнерних перевезень отримують набір послуг залізничного транспорту, проте фактично вони купують переваги, які надають ці послуги. Тому метою транспортного сервісного центру мають бути такі послуги, які характеризуються однією чи кількома суттєвими відмінностями, які помічають та цінують споживачі. 79

80 З плином часу вимоги та потреби вантажовласників поступово змінюються. Відповідно до цього транспортне підприємство повинно вдосконалювати свої послуги, освоювати нові або підвищувати їх конкурентоспроможність за допомогою підвищення якості сервісного обслуговування. Суттєва відмінність перевізних та сервісних послуг має відрізнятися від послуг конкурентів своєю цінністю та конкурентоспроможністю. Оскільки, сервісний центр надає комплекс послуг, то забезпечити свою конкурентоспроможність можна за рахунок забезпечення економічних інтересів вантажовласників та свої власних та відповідного рівня якості. Сервіс це надання комплексу основних та додаткових нетранспортних послуг, пов язаних з перевезенням контейнеропридатних вантажів, з метою залучення максимальної чисельності споживачів. Сервісне обслуговування клієнтури великою мірою залежить від якості послуг. Оскільки, якість це сукупність властивостей та характеристик послуг, які визначаються можливістю задоволення певних потреб та вимог, тобто, це загальний ефект від надання послуг, який визначає рівень задоволення споживачів. Кількість перевезених контейнеропридатних вантажів залежить від ринкової ціни на перевезення та додаткові сервісні послуги. Попит споживачів у послугах сервісного центу є компромісом між їх ефективністю та ціною. Рівень попиту може змінюватися залежно від багатьох причин. Ціна, яку готові платити вантажовласники залежить від певних причин. Тому завданням працівників маркетингового відділу сервісного центру є зрозуміти ці залежності і використати їх у свою користь, з метою отримання додаткового доходу. Таким чином, економічна оцінка роботи сервісного центру за добу визначатиметься за формулою: К рік Д доб сер Ец ( 1 k р ) ( 1 k як ) kад ( 1 kінф ), max, (1) 365 де обсяг роботи за рік, перевезених контейнерів; К рік Д сер середній дохід на 1 контейнер, грн.; k р коефіцієнт можливого ризику; k коефіцієнт зміни якості сервісного обслуговування; як k коефіцієнт адаптації центру до змін потреб клієнтів; ад k коефіцієнт інфляції. інф Тенгиз Апхазава, кандидат технических наук, профессор Кетеван Голетиани, профессор, декан факультета логистики Батумский Навигационный Учебный Университет, Батуми, Грузия ОСОБЫЕ ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ЗОНЫ: МИРОВОЙ ОПЫТ И ПЕРСПЕКТИВЫ ГРУЗИНСКИХ ПОРТОВ ОЭЗ рассматриваются в мире как активное средство государственной политики, способное в равной степени и реанимировать депрессивную территорию, и дать дополнительный импульс региональным точкам роста. В соответствии с документами Международной конвенции по упрощению и гармонизации таможенных процедур (Киото, 18 мая 1973г.) под свободной зоной (или «зоной франко») понимается часть территории страны, на которой товары рассматриваются как объекты, находящиеся за пределами национальной таможенной территории (принцип таможенной экстерриториальности), 80

81 поэтому они не подвергаются обычному таможенному контролю и налогообложению. Другими словами, свободная экономическая зона (СЭЗ) это часть территории страны с особым действующим режимом. Этот режим регулирует специальное законодательство, которое охватывает следующие вопросы: таможенное регулирование; налогообложение; лицензирование; визовое оформление; банковскую деятельность; имущественные и залоговые отношения (в том числе касающиеся прав собственности на землю); предоставление концессий; управление свободной зоной. Определенную специфику в СЭЗ могут иметь также акты трудового и социального законодательства. При организации СЭЗ используют два различных концептуальных подхода: территориальный и функциональный (точечный). В первом случае зона рассматривается как обособленная территория, где все предприятия-резиденты пользуются льготным режимом хозяйственной деятельности. Согласно второму подходу, зона это льготный режим, применяемый к определенному виду предпринимательской деятельности независимо от местоположения соответствующей фирмы в стране. Торговые: 1.Свободные таможенные; 2. Бондовые склады; 3. Свободные порты. Промышленно-производственные: 1. Импортозамещающие; 2. Экспортно-производственные (ЭПЗ); 3. Промышленные парки; 4. Научно-промышленные парки; 5. Экспортно-импортозамещающие. Техниковнедренческие: 1.Технополисы; 2. Технопарки; 3. Инновационные центры. Сервисные: 1. Офшорные; 2. Банковских и страховых услуг; 3. Туристических услуг. Комплексные: 1.Зоны свободного предпринимательства; 2. Специальные экономические зоны; 3. Территории особого режима. В мире насчитывается по различным экспертным оценкам свободных экономических зон различных типов: от беспошлинных зон и свободных портов, до зон свободного предпринимательства, офшорных зон и технополисов. Рис. Распределение СЭЗ в мире Как известно, США активно поддерживают философию глобальной свободной торговли, поэтому трудно представить себе, что их экономика нуждается в особых зонах свободной торговли. Схожая по своим задачам с режимом особой экономической зоны, эта программа предназначена для содействия импорту товаров в США. «Эти специально отведенные географические местности зоны свободной торговли обычно создаются «в границах или вблизи» морских портов и находятся под контролем Таможенной службы США» (Foreign Trade Zone Center, 2016). Эта программа предназначена для предприятий малого и среднего бизнеса, по своей природе и объемам она может быть приравнена к «индустриальным паркам» в городской местности. 81

82 По данным на 2012г., количество зон, связанных с обработкой экспортной продукции (СЭЗ) в 22 странах Латинской (т.е. Центральной и Южной) Америки, составляло 258, или 24% их общего числа в мире (1072). В Центральной Америке их насчитывалось 83 (8%), на Карибах 98 (9%), а в Южной Америке 77 (7%). Процесс создания СЭЗ в данном регионе начался в конце 60-х начале 70-х годов прошлого века (Baraga, 2012). Япония, как одна из ведущих развитых стран мира, создает на своей территории свободные экономические зоны с целью активизации внешнеэкономической деятельности и регионального развития. В отличие от США и других развитых стран мира, Япония применяет планирование регионального развития в национальном масштабе. Государственное планирование здесь включает общий план развития страны и большое количество разрабатываемых министерствами отдельных планов регионального развития, в рамках которых в стране создаются свободные экономические зоны. В КНР в настоящее время действуют 4 специальные экономические зоны (Шэньчжэнь, Чжухай, Шаньтоу, Сямэнь); 14 открытых приморских городов, находящихся в приморской провинции Хэбэй, Гуанси-Чжуанском автономном районе, экономическом треугольнике на юге приморской провинции Фуцзянь, а также в дельтах рек Янцзы и Чжуцзян и на Шаньдунском и Ляодунском полуостровах; 14 зон свободной (беспошлинной) торговли (беспошлинная зона порта Тяньцзинь, Вайгаоцяоская, Даляньская, Шатоуцзяоская, Футяньская, Гуанчжоуская, Чжанцзянганская, Хайкоуская, Циндаоская, Нинбоская, Фучжоуская, Сянъюйская, Шаньтоуская и Чжухайская беспошлинные зоны); 13 открытых приграничных городов (Хуньчунь (провинция Цзилинь), Суйфэнькэ и Хэйхэ (провинция Хэйлунцзян), Маньчжурия и Эрлян-Хото (автономный район Внутренняя Монголия), Тачэн, Болэ и Инин (Синьцзян-Уйгурский автономный округ), Хэкоу, Ваньдин и Жуйли (провинция Юаньнань), Пинсян и Дунсин (Гуанси Чжуанский автономный район)); 53 зоны высоких и новых технологий, более 70 научнотехнических зон для специалистов, получивших образование за границей; 38 зон переработки продукции, ориентированной на экспорт; а также созданные в 1988г. свободная экономическая зона (СЭЗ) Хайнань и новый район Пудун, расположенный на восточном берегу реки Хуанпу напротив старой части Шанхая. Перед началом обсуждения проблем портов Грузии и поиска путей решения этих проблем, желательно разобраться в реально существующей ситуации. В первую очередь надо дать единое определение портам, потому что разные аналитики и эксперты вкладывают в суть порта разное содержание. После того как определимся, что такое порт, будет возможно говорить о том, на сколько соответствует сегодняшнее состояние и положение грузинских портов той реальности, которая сложилась в мировой практике. Другими словами, нужна единая системная концепция, которая позволит разумно подойти к решениям развития грузинских портов. Уже давно идет разговор о присвоении грузинским портам статуса особой экономической зоны, который оправдывается в том случае, когда нужно стимулировать привлечение новых инвестиций в развитие портовой инфраструктуры и новой клиентуры. Первый вопрос, который возникает в связи с этим, заключается в том, на сколько заинтересован наш бизнес в последовательном развитии грузинских портов, готов ли он сам вкладывать инвестиции в параллельном режиме с другим привлеченным капиталом. К сожалению, большая часть нашего бизнеса, которая работает в сфере логистики, не готова вкладывать деньги в это направление. Очевидно, что капиталловложения в портовых зонах не являются проектом, который быстро выкупается, поэтому можно высказать мнение, что создание особой экономической зоны в Потийском порту не сможет достичь конечной цели повысить кон- 82

83 курентноспособность грузинского порта. За последние десятилетия в грузинской терминальной системе строится не то, что важно, а то, что научились продавать. Поэтому Грузия отстала от западной логистики. Как оказалось, грузинские порты проигрывают конкурентную борьбу не только изза морально устаревшего оборудования, но и очень низкого портового сервиса. Критерием оценки сервиса логисты принимают оптимальное соотношение цена/качество, имеется в виду трансконтинентальные перевозки. Практика показывает, что перевозчики обходят стороной Батумский и Потийский порты при возможности альтернативных морских путей. Сегодня в мире наблюдается тенденция крупнотоннажного кораблестроения, для принятия которых необходимо построение современных морских терминалов и логистических центров. Поэтому очевиден и дефицит портовых мощностей. Причиной тому является несоответствие портовой инфраструктуры повышенным объемам грузопотоков. В этом плане проявляется проблема грузинских портов. Принятие закона о портах и особых экономических зонах может улучшить существующую реальность. Она создаст условия не только для реконструкции портов, но и разделит полномочия между морскими имущественными комплексами и работающими в порту компаниями. Также определит режим между водными и сухопутными объектами в плане функционирования портов. В конечном счете, это позволит улучшить развитие портового хозяйства, повысить качество обслуживания, что в свою очередь обеспечит привлечение новых инвестиций и реально повысит конкурентоспособность национальных портов. Свободные экономические зоны имеют широкие перспективы как в мире, так и в Грузии. Об этом говорят динамичные темпы развития СЭЗ в количественном отношении и по совокупному объему выпуска продукции в них. В Грузии успех программы создания ОЭЗ напрямую зависит от того, в какой степени в локализованных особых зонах удастся создать экономическую систему, максимально приближенную к идеальной с четкими правилами игры, минимальными бюрократическими издержками и максимально конкурентной средой, что сделало бы инвестиционный климат в зонах наиболее благоприятным. При возможности решения вышеописанных проблем в случае присвоения грузинским портам статусов СЭЗ, будет допустимо впоследствии увеличение в 2,5-3 раза грузооборота портов и создание современной портовой инфраструктуры. Какие преимущества получат логистические, экспедиторские и агентские компании в особых экономических зонах? Это статус свободной таможенной зоны; возможность освободиться практически от всех налогов (включая НДС); привлечение новых грузовладельцев и новых инвестиций; строительство терминальных и складских комплексов, которые будут способствовать увеличению доходности портов Грузии. Список использованной литературы 1. World Bank. Export Processing Zones. Policy and Research Series No. 20. Washington: World Bank, World Export Processing Zone Association. Statutes of the WEPZA. Flagstaff: World Export Processing Zone Association, World Export Processing Zone Association. WEPZA International Di rectory of Export Processing Zones and Free Trade Zones. Flagstaff: World Export Processing Zone Association, Canada Border Services Agency. About Us [Online] Canada Border Services Agency. Duty Deferral Fact Sheets [Online] Coble International, Import Export Business Help Center. Foreign Trade Zone (FTZ) Basics [Online]

84 6. Foreign Trade Zones Board. Annual Report of the Foreign Trade Zones Board to the Congress of the United States [Online] Foreign Trade Zone Board. Improving the Temporary/Interim Manufacturing, Procedure for Small and Medium Sized Manufacturers [Online] Foreign Trade Zone Resource Center [Online] Foreign Trade Zone Resource Center. A Brief History of the U.S. Foreign Trade Zones Program [Online] Foreign Trade Zone Resource Center. Why Companies Use For eign Trade Zones [Online] Guangwen M. The Theory and Practice of Free Economic Zones: A Case Study of Tianjin, People s Republic of China // Doctoral Thesis, Ruprecht Karls University of Heidelberg, Germany, Біла Світлана Олексіївна, д.н.д.у., професор, заслужений економіст України, професор кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу Навчально-науковий інститут Міжнародних відносин, Національний авіаційний університет (ННІМВ НАУ), м. Київ, Україна СЕКТОРАЛЬНІ РЕФОРМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ Внаслідок комплексного впливу негативних економічних та політичних факторів, у національній економіці України спостерігається закономірна «ланцюгова реакція» розкручування кризових явищ, що на поверхні проявляється через інфляційні сплески, падіння виробництва, зниження купівельної спроможності населення та зростання соціальної нестабільності у суспільстві. Водночас, ринкова модель господарювання має універсальні важелі щодо зміни ситуації та відродження економічних інтересів. Серед таких важелів секторальні реформи, впровадження яких дозволить створити мультиплікативний ефект економічного зростання та розпочати відновлення національної економіки. Досвід господарювання країн, що зберігають у ХХІ ст. статус лідерів світового економічного розвитку свідчить на користь проведення системних секторальних реформ, які охоплюють сферу енергетики, транспорту та зв'язку, розбудови транспортної та виробничої інфраструктури, реформування земельних відносин та аграрного виробництва, сферу IT технологій. Кожна з означених секторальних реформ потребує докладного економічного аналізу. Водночас, пріоритетного значення серед секторальних реформ набуває реформування енергетичного сектору. Про це, зокрема, свідчить досвід країн ЄС. Європейський Союз визначив за мету до 2020 року (порівняно з 1990 р.) використовувати енергоресурси ефективніше на 20 %. Про це йдеться у стратегії сталого розвитку «Європа-2020» та у положеннях Директиви про енергоефективність (Directive 2012/27/EU of the European Parliament and of the Council on energy efficiency, 2012) [1]. Як правило, принцип енергоефективності має місце на останніх стадіях енергоспоживання, коли енергія вже перебуває у споживачів. Для домогосподарств, наприклад, дуже важливо, які прилади використовуються у побуті. Так, побутові прилади пральні машини, холодильники, мікрохвильові печі та ін., мають відповідати стандартам енергоефективності. Тільки внаслідок використання енергоефективних приладів у ЄС з 2014 р. по 2020 р. планують зберегти понад 166 млн. т. н. е. (що дорівнює річному обсягу споживання первинної енергії в Італії). Особливу роль у енергоефективності відіграють житлові та офісні будинки, на які в країнах ЄС припадає до 40 % споживання всієї енергії та до 36 % викидів СО 2 в атмосферу. Зазначимо, що реформування сектора житлово-комунального господарства напряму пов'язано з 84

85 реформуванням енергетичного сектора. Йдеться про модернізацію старих будинків, які споживають біля 25 літрів комунального палива на 1 м. кв./рік. Після технічного переоснащення та капітального ремонту енергоефективні будинки «споживають» від 3 до 5 літрів комунального палива на 1 м. кв./рік. Для капітального ремонту будинків та технічної модернізації системи їх енергопостачання в ЄС видають субсидії. Такий підхід є державною позицією, зорієнтованою на підвищення ефективності енергоспоживання в країнах ЄС. В Україні субсидії, переважно, видають найбіднішим верствам населення на покриття плати за споживання теплопостачання. Такий підхід не вирішує проблему, а лише «відтерміновує» її вирішення, оскільки кардинально не зменшує енергоспоживання. Збереження в Україні діючої практики субсидіювання містить загрози зростання дефіциту державного бюджету, підтримує монополістів (приватні енергетичні компанії), створює загрози щодо подальшого затягування «пасків» для працівників освіти, науки, сфери охорони здоров'я, оскільки збільшення субсидій потребуватиме скорочення інших витрат державного бюджету для його збалансування. Для вирішення проблеми високих тарифів за енергетичні ресурси в Україні розпочато програму «теплих кредитів». До початку 2017 р. в Україні по програмі енергозбереження вже було надано кредити на суму понад 1,5 млрд.грн. через банки «Ощадбанк», «Укргазбанк», «Укрексімбанк», «Приватбанк». «Теплі кредити» надаються на наступні потреби: на придбання «негазових» котлів; для утеплення індивідуального житла; для проведення технічної модернізації систем теплопостачання та встановлення лічильників. Водночас, робота у цій площині триває не достатньо активно, що потребує прискорення реформування сфери енергопостачання ЖКГ. Вирішення цієї проблеми напряму пов'язано з питаннями енергетичної безпеки країни, а також з перспективами зменшення дефіциту державного бюджету України. У країнах ЄС з 2010 року поширена концепція та практика функціонування «Розумного будинку», що передбачає створення екологічних багатофункціональних будинків, які мінімізують споживання електроенергії та одночасно з цим диверсифікують енергоспоживання. «Розумні будинки» мають і відновлювані джерела енергоспоживання (наприклад, сонячні батареї на даху). Це дозволяє використовувати геліонергетику за сприятливої погоди та переходити на традиційне енергопостачання за її відсутності. На усіх стадіях експлуатації «розумних будинків» застосовується комп ютерна технологія, яка з єднує і регулює всі підсистеми будинка (освітлення, опалення, охолодження, очищення води, водовідведення та ін.). Це потребує розвитку ІТ технологій та «цифрової економіки», створення мереж високошвидкісного Інтернету та компь ютеризації всіх сфер національної економіки. «Розумний будинок» є основою становлення «розумного міста». Такий підхід є універсальним для всіх країн ЄС. Для його практичного втілення здійснюються системні секторальні реформи, що дозволяє вирішити низку взаємопов'язаних проблем від зростання енергоефективності, до збільшення енергетичної безпеки та покращення рівня життя людини. Практика розповсюдження «розумного будинку» та «розумних міст» є дуже актуальною для України, а її впровадження дозволить реалізувати низку секторальних реформ, суттєво підвищить рівень добробуту в країні. Більш того, це сприятиме реалізації принципу сталого розвитку та реалізації Стратегії сталого розвитку України до 2020 року. До секторальних реформ в ЄС належить формування єдиного європейського енергетичного простору, що дозволить протистояти ризикам перебоїв у функціонуванні енергетичного сектору, забезпечить стабільний та безпечний розвиток промисловості, безпеку життєдіяльності громадян, безпеку Європейського Союзу. У 2009 р. було прийнято Третій енергетичний пакет ЄС, який комплексно поєднує: Газову директиву ЄС, Електроенергетичну директиву ЄС, Регламент про доступ до газових мереж, 85

86 Регламент про доступ до електроенергетичних мереж, Регламент про Агентства зі співробітництва регулюючих органів [2; 3]. Третій енергетичний пакет ЄС визначає шлях до створення єдиного європейського енергетичного простору на основі нових правил. Передбачено введення в ЄС централізованого планування розвитку європейської енергетичної мережі. Всі країни ЄС матимуть єдину систему узгодження власних національних інтересів у енергетичній сфері з інтересами ЄС. Вводиться система централізованого планування енергозабезпечення, яка має і національний, і загальноєвропейський рівень. У країнах ЄС прийматиметься загальноєвропейський десятирічний план сітьового розвитку енергетики (що підлягатиме оновленню один раз на два роки). На рівні держав членів ЄС оператори систем транспортування енергії розроблятимуть, а регулюючі органи ЄС будуть затверджувати юридично обов'язкові національні десятирічні плани розвитку енергетичної мережі, які мають бути узгоджені з загальноєвропейським десятирічним планом та підлягатимуть щорічному оновленню (з урахуванням обставин, що змінюються). Передбачено налагодження ефективної взаємодії між національними регулюючими органами ЄС у сфері енергетичного забезпечення для формування «культури регулювання ЄС» в умовах відсутності єдиного загальноєвропейського регулятора. Також передбачено налагодження тісної взаємодії між операторами систем транспортування енергоносіїв до країн ЄС, що передбачає створення Європейської мережі операторів систем транспортування газу та електроенергії, яка буде займатися плануванням розвитку загальноєвропейської енергетичної мережі та формуванням правил транскордонного транспортування енергії (на основі розробки та прийняття загальноєвропейського десятирічного плану сітьового розвитку енергетичної системи). Разом з тим передбачено посилити незалежність та розширити компетенції національних регулюючих органів у сфері енергозабезпечення. Так, національні регулятори окремих країн ЄС матимуть фінансову незалежність (власні бюджети), що підвищить їх об єктивність в процесі прийняття рішень щодо енергопостачання та енергозабезпечення. Національні регулюючі органи у сфері енергозабезпечення мають виконувати три основні функції: тарифне регулювання; наглядово-контролюючі функції; зможуть вирішувати спірні питання, що виникатимуть в процесі енергозабезпечення країн ЄС. Серед пріоритетів секторального реформування енергетики захист прав споживачів енергетичних ресурсів. Зокрема, йдеться про надання споживачам повної інформації про ціни, постачальників, умови надання послуг з енергопостачання. В ЄС вводяться нові посади «енергетичних омбудсменів», які розглядатимуть скарги споживачів енергетичних ресурсів та будуть реагувати на них. Новацією стане впровадження інтелектуальних вимірювальних пристроїв (smart meters), які дозволять вести точний вимір обсягів спожитої енергії. До 2020 р. не менше 80 % населення ЄС матимуть такі пристрої у особистому користуванні. Це підвищить ефективність енергоспоживання та енергозаощадження, а споживачі будуть сплачувати виключно за спожиту енергію [4]. Всі вищезазначені вимоги щодо реформування енергетичного сектора країн ЄС є актуальні для України, яка приєдналася до Третього енергетичного пакету ЄС та планує приєднатися і до єдиного європейського енергетичного ринку. Успішне виконання цього завдання стане основою для подальшого секторального реформування української економіки на засадах енергозбереження, енергоефективності та сталого розвитку. Список використаних джерел 1. Europe-2020: A strategy for smart, sustainable and inclusive growth. [Електронний ресурс]. Режим доступу: %20-%20Europe%202020%20-%20EN%20version.pdf 86

87 2. Directive 2009/73/EC of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 concerning common rules for the internal market in natural gas and repealing Directive 2003/55/EC [Електронний ресурс]. Режим доступу: OJ.L_ ENG&toc=OJ:L:2009:211:TOC 3. Directive 2009/72/EC of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 concerning common rules for internal market in electricity and repealing Directive 2003/54/EC) [Електронний ресурс]. Режим доступу: OJ.L_ ENG&toc=OJ:L:2009:211:TOC 4. Еnergy union [Електронний ресурс]. Режим доступу: Бутко Ігор Миколайович, канд. техн. наук Національний центр управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, м. Київ, Україна ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ГЕОПРОСТОРОВОГО МОНІТОРИНГУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ Результати обробки даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) є ключовим компонентом в процесі прийняття управлінських рішень в багатьох областях діяльності. Це обумовлено їх властивостями, а саме: репрезентативність, змістовність, достатність, доступність, актуальність, точність, оперативність отримання та багатокомпонентність. Оптимальним є використання таких даних сумісно з інформацією з інших джерел, тоді дані ДЗЗ становляться необхідною складовою систем прийняття рішень, моделювання наслідків подій, тощо. В результаті розвитку методів дистанційного зондування суттєво спростились процеси картографування земельних та водних ресурсів, ґрунтів, лісів, сільгоспугідь та міської інфраструктури, оцінки врожаю та інш. За даними аналітичного звіту консалтингового агентства Euroconsult протягом рр., для суспільного та комерційного спостережень Землі (за винятком метеорології) було запущено більш ніж 160 супутники ДЗЗ (враховувались космічні апарати вагою більше 50 кг). При цьому дистанційне зондування визначається як основне застосування для нових космічних програм. Ринок комерційних космічних даних склав у 2015 році біля 1,7 млрд. $, а ринок послуг та сервісів на їх основі досяг рівня 3,2 млрд. $[1]. Активне зростання кількості космічних систем ДЗЗ та велика кількість космічної інформації, що розповсюджується на безоплатній основі (знімки з космічних апаратів серії Sentinel, Landsat, Terra, Proba-V та інш.) суттєво вплинуло на зменшення ціни за км 2 зображення високої розрізненості. При цьому для тематичної інтерпретації об єктів застосовують як візуальні, так і числові методи аналізу знімків. В Україні, з боку органів державної влади, існує значна нереалізована потреба у отриманні даних геопросторового моніторингу та інформаційних продуктів на їх основі. Частково вказану потребу на основі безкоштовних даних ДЗЗ середньої та низької розрізненості забезпечують відповідні структури Державного космічного агентства України (ДКА). Для підвищення репрезентативності, змістовності та достатності інформації необхідно врахування більшої кількості початкових даних, інформації з різних джерел, а просторова прив язка дозволяє зробити цю інформацію зручною для її сприйняття та використання при прийнятті рішення [2]. Саме завдяки таким характеристикам як наочність, оперативність отримання та просторова прив язка, геопросторова інформація має великий попит при прийнятті управлінських рішень. Розвиток напрямку дистанційного зондування на сьогодні дозволяє використовувати геопросторові дані в практично всіх областях людської діяльності. Найбільше поши- 87

88 UKRAINE EU. MODERN TECHNOLOGY, BUSINESS AND LAW рення вони набули в таких областях як: регіональне управління, сільське та лісове господарство, управління земельними ресурсами, екологія та надзвичайні ситуації, логістика, управління транспортом. Інформація ДЗЗ після отримання проходить географічну прив язку, тематичну інтерпретацію та приводиться до вигляду, який необхідний замовнику. При цьому необхідно враховувати той факт, що одна і та ж територія (знімок однієї місцевості) може бути цікава декільком користувачам та для декількох тематичних завдань. В якості прикладу можна навести знімок території Васильківського району Київської області, де 8 червня 2015 року сталась пожежа на території нафтової бази «БРСМнафта». Аналіз ситуації, що склалась проводився в тому числі і за допомогою інформації з безкоштовного космічного апарату LandSat - 8 (США) (рис. 1). Обробка отриманих космічних знімків паралельно була проведена в інтересах таких споживачів як: державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (рис.2), міністерства екології та природних ресурсів ( рис. 3), міністерства аграрної політики (рис.4). Рис1. Знімок території з КА LandSat 8 Рис.3 Обробка в інтересах Мінекології Рис. 2 Обробка знімку в інтересах ДСНС Рис 4. Обробка в інтересах Мінагрополітики Обробка в інтересах ДСНС проводилась з акцентом на прийняття управлінських рішень для планування дій з ліквідації пожежі, в інтересах мінекології тематична інтерпретація проводилась з метою оцінки наслідків катастрофи. Для Мінагрополітики проводилась робота як для оцінки наслідків події для сільського господарства зони події, так і, враховуючи розмір знімку з цього космічного апарату (полоса зйомки 185 км) стан посівів на прилеглих територіях. Проте, при системному підході, слід враховувати, що поодиноке використання такої інформації є економічно неефективним та не дає змогу оцінювати часові зміни, що відбу- 88

89 ваються. Також обов язковою є вимога до верифікації та валідації даних ДЗЗ (наприклад, польові завірочні дослідження для використання в інтересах сільського господарства). При побудові високоіндустріального суспільства розвиток комп ютерізації надасть людям доступ до надійних джерел інформації і позбавить їх від рутинної роботи, забезпечивши високий рівень автоматизації виробництва. При цьому суттєві зміни стосуються безпосередньо самого виробництва, в результаті якого його продукт стане більш «інформаційним» [3]. Саме в цьому контексті, використання геопросторової інформації для прийняття управлінських рішень дозволяє не тільки автоматизувати процес отримання інформації, а й за рахунок її електронного вигляду розширює доступ до неї, що робить інформацію більш «прозорою». Проте, виходячи з відсутності вітчизняного угруповання космічних апаратів, для вирішення державних завдань органами державної влади і комерційними структурами України за бюджетні кошти закуповуються значні обсяги даних ДЗЗ (надвисокої, високої та середньої розрізненості). Закупівля проводиться у іноземних компанійоператорів ДЗЗ або через комерційних дистриб юторів чи приватні українські компанії. На сьогодні, кожна закупівля даних ДЗЗ за державні кошти проводиться в інтересах лише однієї державної структури (яка проводить закупівлю), а централізовано зібрана інформація щодо даних закупівель (у вигляді геопорталу, архіву тощо) відсутня. Це спричиняє дублювання витрат державного бюджету (закупівля знімків однакових територій різними державними структурами) та унеможливлює їх ефективне багаторазове використання усіма зацікавленими державними споживачами. Поміж органами державної влади України відсутня міжгалузева координація і кооперація щодо обміну отриманими (закупленими) даними ДЗЗ, не створено єдиної системи розповсюдження, використання та архівування даних ДЗЗ. Для з ясування реальної потреби центральних та місцевих органів влади України у геопрострових даних та результатах їх обробки протягом поточного року Державним космічни агентством було проведено відповідне дослідження (офіційне письмове опитування) надіслано запити до центральних та місцевих органів влади, що у своїй роботі можуть прямо чи опосередковано використовувати дані ДЗЗ. Метою дослідження було отримання інформації щодо річних потреб у даних ДЗЗ, необхідних площ зйомок, періодичності зйомки, бажаній розрізненості знімків, спектральних діапазонах тощо. Відповідно до отриманих результатів та, виходячи з наявних ринкових цін на дані ДЗЗ, було обчислено вартість отриманих заявок. Орієнтовна узагальнена потреба центральних та місцевих органів України у даних ДЗЗ складає на рік. Вказана сума підтверджує високу зацікавленість центральних та місцевих органів державної влади у даних ДЗЗ. Однак, профінансувати настільки масштабні запити в рамках Державного бюджету України практично неможливо. У зв язку з вищенаведеним, наразі в Україні виникло підґрунтя для значного зростання використання геопросторової інформації в інтересах державних споживачів, в першу чергу для прийняття управлінських рішень. У провідних країнах світу ця проблема вирішується шляхом раціонального використання можливостей різних систем ДЗЗ, упорядкування заявок споживачів та здійснення узагальнених закупівель на рівні держави, що пропонується зробити і в Україні. Список використаних джерел 1. Електронний ресурс, 2. Теорія прийняття рішень: підручник за загальною редакцією д.е.н., проф. М.П. Бутка, К. : «Центр учбової літератури», с. 3. Міжнародні економічні відносини та менеджмент в умовах посилення глобалізацій них процесів. Навчальний посібник за редакцією д.е.н., проф. Шкарлета С.М. та д.е.н., проф.бутка І.М. К. : Центр учбової літератури, с. 89

90 Вдовенко Наталія Михайлівна, д-р екон. наук, професор Шепелєв Сергій Сергійович, здобувач кафедри глобальної економіки Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, Україна СКЛАДОВІ МЕХАНІЗМУ АДАПТАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ СПІЛЬНОЇ РИБНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС В УКРАЇНІ Беручи до уваги Регламент Ради (ЄК) 199/2008 від 25 лютого 2008 року, що стосується встановлення Системи Європейського Союзу для збирання, управління та використання даних сектору рибного господарства та наукових порад, які відносяться до Спільної рибної політики, та зокрема стаття 25 Регламенту (Європейського Союзу) 1380/2013, Держави-члени ЄС мають збирати соціально-економічні, біологічні технічні дані та інформацію щодо довкілля. Ці дані необхідні для належного управління рибним господарством. Багаторічна Програма Європейського Союзу є необхідною Державам-членам для визначення та планування діяльності зі збирання даних у своїх національних робочих планах. Дослідження підтверджують, що відповідно до Статті 21 Регламенту (Європейського Союзу) 508/2014 Європейського парламенту та Ради ці національні робочі плани мають бути представлені Комісії до 31 жовтня року, попереднього до року, коли дані плани повинні виконуватись. З метою досягнення цілей реформованої Спільної рибогосподарської політики як це встановлено Статтею 2 Регламенту (Європейського Союзу) 1380/2013, необхідним є оновлення вимог Союзу до даних для отримання обґрунтованих наукових порад для періоду, який починається 1 січня 2017 року. Абсолютно зрозумілим є те, що для створення і формування певного механізму адаптації та за необхідності вжиття управлінських заходів у рибогосподарській галузі потрібна інформація, причому не вербальна, а чисельна, у цифрах. Крім того, не зайвою буде і динаміка цих чисел. Необхідно врахувати і як, за яким напрямом щось змінюється у рибному господарстві. Якщо так, то потрібно знати та мати якнайбільше інформації про предмет управління або регулювання. Важливим є те, чи у достатньому обсязі та у необхідному розрізі на даний час збирається інформація щодо водних біоресурсів в Україні. На наш погляд, одним із предметів управління є рибне господарство саме як господарський комплекс. І в цьому випадку ми маємо чітко знати і розуміти чи достатньо інформації збираємо, чи регулярно ми її отримуємо, чи є обов язковість у поданні тих або інших даних. Важливим проблемним аспектом для інформації в рибному господарстві є питання чи існують покарання за те, що поданням якогось блоку знехтувано. Як свідчить інформація, яку підготовлено у 2016 році національними консультантами зі статистики рибного господарства та аквакультури, для огляду ФАО ООН, в нас збирають різноманітну статистику. Побіжне порівняння вітчизняної статистики, в тому числі і за структурою, свідчить, що статистичні форми значною мірою відповідають формам та їх змісту Європейського Союзу. А отже, і ФАО ООН. В той же час, деякі дані та інформація не надходять ні до органів статистики, ні до Держрибагентства України. Наприклад щодо гендерного виміру, особливостей працевлаштування в рибному господарстві, зайнятості у секторах аквакультури та рибальства, обсягах неоплачуваної праці, тощо. Крім того, відсутні у багатьох випадках суто економічні показники. Серед них витратно-дохідний блок, собівартість продукції тощо). В Україні відсутній інститут перших продажів. Він є обов язковим у Європейському Союзі та Норвегії для застосування під час торгівлі як продукцією рибальства, так і аквакультури. Нині не реєструється вага вивантаженого вилову. Крім того, на досвідчений погляд, неподання такої інформації не має для суб єкта господарювання жодних негативних наслідків, тобто штрафів, позбавлення дозволу, ліцензії тощо. Таким чином, ми можемо констатувати, що 90

91 головний же недолік вбачаємо у відсутності єдиного координуючого відділу або сектора у самому Держрибагентстві України. Тому важливо уникнути враження про те, що статистику збирають формально десь із п яти структурних підрозділів Держрибагентства України. Водночас отримати якесь узагальнене бачення дуже складно. Інформацію, що отримується телефоном за проханням, складно можна вважати державною статистикою чи адміністративними даними. Крім того, вже протягом дуже тривалого часу серед наукових тем, які замовляє Держрибагентство України для опрацювання, відсутні такі, що пов язані з дослідженнями проблемних питань рибогосподарської статистики. Отже, пропонуємо розглянути питання про створення єдиного координуючого відділу або сектору у складі Держрибагентства України з питань статистики рибного господарства. Це можливо зробити шляхом ліквідації напевно повільно працюючих за визначеними напрямами відділів чи секторів. Також доцільно внести до проекту науковотехнічних робіт, що заявляє до опрацювання Держрибагентство України, наукову тематику із ведення статистики у рибному господарстві. Водночас необхідно повернутися і до сучасного єдиного координуючого відділу або сектору. Крім того, зазначені структурні підрозділи у перспективі мали б здійснити порівняльний аналіз рибогосподарської статистики України та Європейського Союзу, зробити висновки щодо їх відповідності, і у випадках, коли нам недоцільно запроваджувати певні форми статистики, зробити обґрунтовані висновки і про це. Необхідно також адміністративні чи статистичні форми, які відсутні в Україні, розробити, адаптувати та запровадити. Також потрібно відпрацювати відповідальність суб єктів господарювання за неподання статистичних чи адміністративних даних, фальшування даних, і запровадити відповідні положення у законодавство. Потрібно, як і у Європі, опрацювати також плани зі збирання інформації. Маємо на увазі план Європейського Союзу на рр., Implementing decision. Необхідно звернути увагу, що на проблемне питання збирання, зберігання, опрацювання та поширення відповідної інформації звертається увага не лише у спеціальних регламентах Європейського Союзу щодо статистики, але й у регламенті щодо Спільної рибогосподарської політики. Зокрема про це наголошено у статті 25 «Вимоги до інформації для управління рибальством» Частини V «Наукова база для управління рибальством» Регламенту (ЄС) 1380/2013 Європейського парламенту і Ради від 11 грудня 2013 року «Про Спільну рибогосподарську політику». Отже маємо можливість прийти до висновку, щодо необхідності збирання реальних і достовірних статистичних даних. Для цього пропонуємо вивчити та адаптувати в Україні основні положення, викладені провідними вченими у матеріалах під назвою «Робочий документ персоналу Комісії» під час підготовки змін до Схеми збирання інформації (DCF), підготовлених саме науковцями STECF для персоналу Єврокомісії. Витвицький Ярослав Степанович, д-р екон. наук, професор Пілка Микола Степанович, аспірант Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ, Україна ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ ЕНЕРГОНОСІЯМИ ШЛЯХОМ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИДОБУТКУ ВАЖКОВИДОБУВНИХ ЗАПАСІВ ВУГЛЕВОДНІВ Енергетична безпека України це комплекс геополітичних, правових, економічних, екологічних і інших умов, що забезпечують: захист життєво важливих інтересів країни відносно використання її ресурсного потенціалу, його збалансованості, динаміки розвитку й росту; створення внутрішнього імунітету й зовнішньої захищеності від дестабілізаційних впливів; конкурентоспроможність країни на світових ринках і стабільність її фінансового становища; забезпечення гідних умов життя і розвитку особистості [1]. 91

92 Нафта, газ і продукти їх переробки мають велике значення для функціонування економіки будь-якої країни і зберігатимуть його у найближчій перспективі. Сьогодні можна спостерігати підвищення залежності соціально-економічного розвитку держави від забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами, що зумовлює необхідність постійного удосконалення енергетичної політики та енергетичної безпеки національної економіки. Енергетична безпека держави є дуже важливим питанням, адже в силу світової боротьби за джерела енергоносіїв кожна держава формує власні стратегії щодо підвищення рівня енергетичної безпеки. На даний час, ситуація із рівнем забезпечення вуглеводневою складовою паливно-енергетичних ресурсів України має негативну тенденцію розвитку. Видобуток нафти та газу впродовж останніх років скорочується, що в основному пояснюється виснаженістю запасів та низьким рівнем техніки та технологій видобутку. Інвестиції у оновлення парку обладнання практично не здійснюється, що не дозволяє очікувати позитивних змін. Одним із стратегічних напрямків посилення енергетичної безпеки України є розвиток вітчизняного нафтогазовидобування шляхом нарощування сировинної бази новими розвіданими запасами та збільшення обсягу видобутку нафти і газу за рахунок більш повного вилучення вуглеводнів з покладів, промислова розробка яких вже здійснюється. Вирішення цих завдань потребує активізації інвестиційної діяльності не тільки у напрямку пошуку нових джерел акумуляції інвестиційних ресурсів, але й удосконалення управлінських, організаційних та економічних механізмів при її здійсненні і, особливо, розробки та застосування новітніх методичних підходів до обґрунтування інвестиційних рішень, які б відповідали існуючим економічним реаліям, враховували сучасні тенденції розвитку нафтогазовидобування та враховували високий ступінь невизначеності, що має місце при реалізації проектів у цій галузі [2]. У структурі запасів вуглеводнів України постійно збільшується частка важковидобувних запасів, освоєння яких в сучасних економічних умовах є практично нерентабельним і, обсяг яких з часом постійно зростає. В Україні це, насамперед, запаси нафти у малопроникних колекторах, залишкові запаси вуглеводнів, які формуються на пізній стадії розробки родовища, високо обводнені поклади, важка високов язка нафта і бітуми. Тому важливим напрямом збільшення рівня власного видобутку вуглеводнів та досягнення високих значень коефіцієнтів нафтогазовилучення є вдосконалення існуючих систем розробки родовищ нафти і газу з використанням сучасних наукоємних технологій. Також, для збільшення об'ємів видобутку нафти і газу необхідно впроваджувати ефективні системи розробки родовищ та здійснювати оперативний контроль й управління ними за допомогою різних геолого-технологічних заходів щодо збільшення продуктивності свердловин та коефіцієнта нафтогазовилучення родовищ. До основних шляхів удосконалення систем розробки родовищ нафти й газу слід віднести: геологопромислові, техніко-технологічні та економічні [3]. Високов язка нафта і бітуми серед важковидобувних запасів вуглеводнів займають особливе місце. Їх сумарні геологічні запаси лише в Західній Канаді (Атабаска, Вабаска, Піс-Рівер) і бітумоносному поясі Оріноко перевищують 500 млрд т. В Україні існували всі геологічні і гідрогеологічні передумови для формування великих промислових скупчень важкої нафти, мальт і асфальтів. Великі запаси високов язких нафт і природніх бітумів є на Яблунівському, Скоробагатівському, Решетняківському, Бугруватівському, Бехлицькому, Холмському та багатьох інших родовищах, що є хорошим резервом для нарощування їх видобутку. Проте, ступінь розвіданості таких об єктів дуже низький. Успішний досвід розвідки важкої нафти на Яблунівському і Бугруватівському родовищах свідчить про доцільність супутнього залучення цього додаткового джерела вуглеводнів під час видобування нафти, газу і конденсату. Але 92

93 найцікавішими з цього погляду є зони обрамлення та периферійні частини різних басейнів. Це насамперед північно-західна частина ДДЗ, виділена свого часу як Деснянський бітумоносний басейн, де вже відкрито низку (Бахмацьке, Тванське та ін.) родовищ важкої нафти і бітумів [4]. Доречно підкреслити, що завдяки особливостям генези і умовам залягання, технологія видобування важкої нафти і бітумів та отримання з них вуглеводнів це, на відміну від інших додаткових джерел вуглеводневої сировини, не справа майбутнього. Сьогодні існує система апробованих технологічних методів, завдяки яким Канада вийшла на одне з провідних місць у світі за видобутком нафти. Успішне освоєння природних бітумів дозволило також суттєво переоцінити її загальний вуглеводневий потенціал надр. Сьогодні за доведеними запасами нафти Канада займає друге (після Саудівської Аравії), а газу четверте (після Росії, Ірану, США) місце у світі [5]. Враховуючи великі прогнозні ресурси важкої нафти і природних бітумів в Україні, а також хоча й обмежений, але досить позитивний вітчизняний досвід їхнього розроблення, цей напрям освоєння важковидобувних запасів вуглеводнів треба віднести до одного із пріоритетних. Необхідно інтенсифікувати отримання синтетичних вуглеводнів із виявлених покладів цих нафтидів на розроблюваних нафтових і газоконденсатних родовищах, а головне, розпочати пошуки і розвідувальні роботи щодо покладів важкої нафти і природних бітумів у межах зазначених зон з перспективами відкриття їх значних запасів на невеликих глибинах. Основна проблема розробки покладів високов язкої нафти і природних бітумів полягає в тому, що природні термобаричні умови цих покладів не забезпечують необхідну рухомість нафти під час фільтрації по пласту і припливу флюїду в свердловину. Застосування таких агентів витіснення як холодна вода, повітря, азот, вуглеводневий газ в таких випадках не дає бажаного ефекту. Через великі співвідношення в'язкості нафти і витісняючого агента відбувається прорив останнього і різко погіршується ефективність розробки покладу. Тому, виходячи із специфіки фізико-хімічних властивостей високов язкої нафти і природних умов їх залягання, найбільш раціональним є застосування таких методів розробки покладу, при яких досягається максимальне зниження в'язкості пластового флюїду і забезпечується його максимальна рухомість. Серед таких методів особливе місце займають теплові і термохімічні методи. При застосуванні теплових методів, в пласт як теплоносій переважно закачується пара, оскільки вона володіє більшою ентальпією порівняно з гарячою водою і забезпечує кращі показники по коефіцієнту витіснення і нафтовіддачі. Метод закачування пари рекомендується для розробки покладів з в'язкістю нафт більше мпа с для яких метод заводнення не ефективний. Найбільше застосування процес паро-теплового впливу отримав в поєднанні з заводненням, при якому шляхом нагнітання пари в пласт в ньому створюється високотемпературна облямівка в об'ємі % від загального об'єму порового простору покладу, яка переміщується водою, що закачується в пласт. Застосування даного методу дозволяє досягати високого коефіцієнта вилучення нафти 0,4 0,6, а іноді і більше. Висока ефективність методу забезпечується завдяки зниженню в'язкості пластової нафти, дистиляції нафти в зоні пари, гідрофілізації породи-колектора внаслідок розплавлення і видалення зі стінок пор породи смол і асфальтенів [6]. На сьогоднішній день Україна суттєво відстає від інших європейських країн за показниками інноваційної діяльності. За умов безпрецедентної кризи, завищеного й непередбачуваного оподаткування суб'єкти господарювання майже не вкладають кошти в розвиток. Внаслідок цього інвестиції в основний капітал на тонну видобутої нафти в Україні в 2 4 рази менші, аніж у країнах Європи. Щоб стабілізувати, а в майбутньому збільшити видобуток вуглеводнів, українській владі слід створити максимально спри- 93

94 ятливі умови для залучення інвестицій у розвідку, розробку й промисловий видобуток вуглеводнів, які б виключали постійне змінення "правил гри", забезпечували прозорість встановлених правил і процедур, надійно гарантували повернення вкладених коштів та отримання прибутку [7]. Загалом, головними напрямами зростання видобутку вуглеводнів в Україні, поряд із збільшенням обсягів геологорозвідувального і експлуатаційного буріння, відкриттям і введенням у розробку нових родовищ, розширенням буріння на шельфі Чорного та Азовського морів, є удосконалення існуючих систем розробки наявних родовищ шляхом активного впровадження методів інтенсифікації та підвищення нафтогазовилучення із продуктивних пластів. Також, завдання стабілізації і нарощування видобування нафти і газу в Україні можуть бути значною мірою виконані шляхом залучення до розробки запасів родовищ вуглеводнів, які відносяться до категорії важковидобувних. Список використаних джерел 1. Захарченко В.І. Аналіз енергетичної безпеки регіону / В.І. Захарченко, М.О. Акулюшина // Економіка: реалії часу. 1(2) С Витвицька У.Я. Особливості інвестиційних проектів у нафто газовидобування / У.Я. Витвицька // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Економіка та управління в нафтогазовому комплексі України: актуальні проблеми, реалії та перспективи" (Івано-Франківськ, вересня 2016 року). ІФНТУНГ р. С Гришаненко В.П. Наукові основи вдосконалення систем розробки родовищ нафти і газу / В.П. Гришаненко, Ю.О. Зарубін, В.М. Дорошенко, М.В. Гунда, В.Й. Прокопів та ін. К. : ДП "Науканафтогаз" НАК "Нафтогаз України", с. 4. Лукин А.Е. Литогеодинамические факторы нефтегазонакопления в авлакогенных басейнах / А. Е. Лукин. К.: Наук. думка, с. 5. Лукін О. Є. Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрямки його освоєння / О. Є. Лукін // Вісник Національної Академії Наук України С Кудинов В.И. Совершенствование тепловых методов месторождений высоковязких нефтей / В.И. Кудинов М.: Нефть и газ, с. 7. Рябцев Г.Л. Державна політика у сфері нафтогазовидобутку в Україні: основні проблеми та шляхи їхнього вирішення / Г.Л. Рябцев // Інвестиції: практика та досвід С Бадри Гечбаия, доктор экономики, ассоциированный профессор Паата Арошидзе, доктор экономики, ассоциированный профессор Батумский государственный университет им. Шота Руставели, Батуми, Грузия ЭКСПОРТНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ АГРАРНОГО СЕКТОРА АДЖАРИИ И ЕГО РОЛЬ В УСИЛЕНИИ ЕВРОПЕЙСКИХ ОТНОШЕНИЙ 1 При переходе к рыночной экономике следует коренным образом преобразовать общественные отношения, включающие в себя иные формы не только собственности, но и производственных отношений. Среди них одной из важнейших является организация экономических процессов в сельском хозяйстве, составной частью которой является установление организационно-правовых форм предприятий, их правильный выбор, учреждение и создание условий для нормального функционирования. Данная проблема особенно актуальна в аграрном секторе Грузии (одного из ее регионов Аджарии), который в силу ряда особенностей, тенденций развития, опыта хозяйствования и других факторов существенно отличается от других сектров национального хозяйства. 1 Статья печатается при содействии ЮЛПП Национального научного фонда им. Шота Руставели (любая мысль, высказанная в настоящей работе, принадлежит авторам и может не выражать взгляды ЮЛПП Национального научного фонда им. Шота Руставели), номер гранта: грант на исследования молодых ученых YS15_2.5.2_

95 Сегодня сельское хозяйство региона Аджария стоит перед лицом новых вызовов. Говорить о каких-либо успехах в отношении оживления экономики на селе или же сельскохозяйственной отрасли в целом пока рано. Правда, на законодательном уровне интересы мелкого крестьянства как главной движущей силы экономического развития села выдвинуты на превый план, однако для обеспечения процесса развития одной лишь законодательной поддержки явно недостаточно. Возникает вопрос, какую именно новую роль должно исполнять сельское хозяйство в экономике региона в условиях евроинтеграции, кроме традицонного содержания, обчно подразумевавшего обеспечение продовольствием. Вопрос касается того, каким потенциалом обладает данная сфера, имеются ли относительные торговые преимущества у продукции, произведенной на селе, и следует ли уделять ей особое внимание для удовлетворения местных потребностей. Нынешние глобальные торговые отношения позволяют заместить местное производство дешевой импортной продукцией. Традиционное отношение к сельскому хозяйству как к важной области экономики, а также подход, вызванный открытыми торговыми отношениями, согласно которому целесообразно развивать отрасли, обладающие относительными преимуществами, - все это составляет отличающиеся подходы к развитию аграрного сектора. Это один из концептуальных вопросов для сегодняшней Грузии. Реально сегодня Грузия потребляет больше импортных продуктов питания, чем производит. На этом фоне возникают вопросы, какое место занимает эта сфера в отраслевой структуре грузинской экономики, стоит ли акцентировать на ней политику, признавать сельское хозяйство приоритетной областью, способствует ли дополнительное инвестирование экономическому росту, будет ли эффективно воздействовать на сокращение бедности, имеются ли соответствующие ресурсы и др. Среди грузинских ученых едино мнение о том, что сельское хозяйство это отрасль, занимающая существенное место в экономическом развитии страны. Когда же вопрос касается того, насколько развитым должен быть аграрный бизнес и следует ли способствовать его коммерциализации, должен ли он иметь лишь социальное значение, удовлетворяя исключительно жизненные потребности домохозяйств, позиции и здесь идентичны в том отношении, что сельское хозяйство и производство продовольствия не следует отодвигать на вторые роли, поскольку невозможно преодолеть бедность в Грузии без развития данной области. По сравнению с предыдущими годами сегодня сельское хозяйство в Аджарии развивается быстрыми темпами, и небольшие фермы не могут обеспечить высокой эффективности. Грузинские фермеры столкнулись с совершенно различными препятствиями, начиная с поставки импортерами на рынок продукции по низким ценам и кончая неразвитой инфраструктурой сельского хозяйства, низкой квалификацией, недостатком технологий и ресурсов, неналаженностью частных и государственных структур, а также неясностью, связанной с ролью сельского хозяйства в стратегическом развитии Грузии. Представители классической теории (Адам Смит) рассматривали экономическое развитие как процесс, требующий перераспределения факторов производства из сектора традиционного сельского хозяйства, отличающегося низкой производительностью труда, в высокотехнологичные секторы. В этот период сельскому хозяйству отводилась пассивная роль, оно рассматривалось а качестве области обеспечения населения продовольствием и создания занятости. Кроме того, существовали ожидания, что значение сельского хозяйства как традиционной области экономики существенно уменьшится вместе с переходом страны от традиционной к современной экономике. Следует учесть то обстоятельство, что тенденции на продовольственном рынке современного мира и динамика роста цен на продовольствие, нынешнее состояние 95

96 продовольственного рынка в нашей стране и значительный дефицит баланса внешней торговли (существенно обуславливаемый импортом продовольствия) не только ставят под угрозу пропитание населения по необходимым физиологическим нормам, но и практически исключают дальнейшее интегрирование страны в мировую экономику, и то, что решить данную проблему возможно только правильным устройством организационно-правовых форм сельскохозяйственных предприятий, созданием благоприятных условий для их предпринимательской деятельности и эффективным использованием их производственного потенциала. Актуальность вышеизложенного тезиса обусловлена также тем, что процесс усовершенствования механизмов урегулирования торговых отношений между странами является важнейшей задачей Всемирной торговой организации, поскольку он учитывает глобализацию экономики и быструю изменчивость протекающих при этом событий, усиление экономических связей между странами и интеграционных процессов. В результате в регионе возникает объективная необходимость в перманентном усовершенствовании мероприятий по регулированию экспортной деятельности хозяйствующих субъектов аграрной сферы и их приведение в соответствие с текущими процессами. Цели и задачи исследования: Целью исследования является анализ основных направлений производства продукции и развития экспорта в аграрном секторе АР Аджарии, их оценка и формулирование предложений по усовершенствованию механизмов, способствующих парвильному течению процессов, не вступающих в противоречие с соглашениями ВТО и при этом стимулирующих экспортную деятельность аграрных предприятий. Предмет исследования: Предметом исследования является агропродовольственный сектор Аджарской автономной республики и его основная отрасль сельское хозяйство, а также экспортный потенциал функционирования и интеграции предприятий/кооперативов, сформировавшихся в сельском хозяйстве Аджарии после реформы. Проблема обеспечения населения Грузии продовольствием, особенно продукцией местного производства, возникла с первых же дней независимости и, к сожалению, обострилась в последующие годы. Эта проблема особенно актуальна в Аджарской автономной республике, поскольку сельское хозяйство региона, обладающего туристическим и рекреационным потенциалом, было ориентировано в основном на развитие чаеводства, цитрусоводства и табаководства. Внешнего рынка для их продукции в настоящее время практически не существует. В первую очередь необходимо выработать единую политику для всех ведомств, работающих по конкретным направлениям развития села. Как известно, развитие села подразумевает множество направлений, и среди них важнейшим компонентом является сельское хозяйство. Не одним ведомством осуществляется много проектов по развитию села. Осуществление этих проектов при едином подходе, единой стратегии быстрее и эффективнее позволит достичь поставленной цели. Несмотря на скромный вклад в валовой внутренний продукт, занятость и поступления в иностранной валюте, сельское хозяйство занимает важное место в экономике Аджарии. Не считая узкой прибрежной полосы, Аджария гористый регион. В регионе в основном культивируют цитрусовые, фрукты и овощи. В домашних хозяйствах держат скот, в небольших количествах сеют злаковые культуры. Болшая чать выращиваемых цитрусов уходит на экспорт в Россию и Украину (рис. 1). В остальном продукты сельского хозяйства рассчитаны на местное население наряду с продукцией из других регионов Грузии и импортируемых из Турции. В несезонный период на местных рынках продается множество турецкой продукции. 96

97 Рис. 1 Источник: Официальные материалы Министерства сельского хозяйства Аджарской автономной республики www. Фермерские хозяйства имеют малые размеры, в среднем 0,25 га, продажа или аренда земли редкость. Большая часть земель находится в собственности Аджарской автономной республики. Аджария самостоятельно определяет направления сельскохозяйственной политики. Согласно принятой в 2011 г. стратегии регионального развития Аджарии, развитие сельского хозяйства в регионе обладает громадным потенциалом, однако имеются и значительные затруднения. Это малые размеры фермерских хозяйств; ограниченный ареал обслуживания; старение плодовых деревьев; прикованность предпринимателей к местным рынкам. Наряду с развитием Аджарии и Батуми как международного курорта правительство Аджарии осознает значение поставки безопасных продуктов туристам через объекты общественного питания. На протяжении последних шести месяцев в масштабе всей Грузии отмечается ужесточение контроля со стороны Национального агентства по продовольствию (НАП), в том числе и в Аджарии, о чем свидетельствует увеличение числа объектов общественного питания, проинспектированных НАП Аджарии, и поднятие вопроса качественного продовольствия на тренингах и информационных мероприятиях. Однако, как и в других регионах Грузии, количество местных поставщиков мяса и сыра любых размеров, соответствующих национальным стандартам продовольствия, невелико, и большая часть продуктов животноводства, поставляемых фермерамиживотноводами, как местными, так и из других регионов, не соответствует стандартам безопасности и гигиены продовольствия. Таким образом, игроки объектов общественного питания находятся в сложном положении, особенно при взаимоотношениях с заведениями высокого стандарта и высочайшего профиля, где потребители считают, что обстановка, сервис и цены должны соответствовать качеству пищи. Несмотря на свои усилия, они не могут купить безопасную продукцию, поскольку отсутствует цепочка стоимости производства подобной про- 97

98 дукции. Видимо, прогресс достигнут в мясном секторе, где учреждения высокого профиля требуют документ по форме 2. Однако забой скота на заднем дворе все еще распространен и неформальные цепочки поставки все еще имеют место. Маловероятно, что все мясо на аграрном рынке, откуда затем снабжается множество торговых точек, соответствует стандартам безопасности и гигиены по мясу; неизвестно, на каком уровне выписывается и применяется форма 2 и насколько успешно контролируется поставляемая продукция. В секторе сыров производство имеретинского сыра, необходимого для изготовления хачапури, почти всегда ведется в домашних хозяйствах, и сыр попадает на рынок через посредников, неформальные торговые отношения и аграрные рынки. В приоритетах развития сельского хозяйства Аджарской АР особое место занимает экспорт цитрусовых. Таким образом, бесспорно весьма важны мероприятия, способствующие устройству цитрусовых плантаций, их обновлению и в перспективе производству высококонкурентной экспортной продукции. Весьма важно также развитие производства других субтропических культур, что значительно увеличит экспортный потенциал продукции из Аджарии. Интенсивное поступление инвестиций в агропродовольственный сектор региона началось с 2005 г., когда произошла приватизация имеющихся сельскохозяйственных предприятий. В гг. в отрасль были осущствлены местные и иностранные инвестиции на 102,117,119 лари. Рекордным в этом отношении оказался 2010 год, когда в отрасль было вложено более 32 млн. лари. Все инвестиционные проекты за 2011 г. предусматривают создание новых предприятий. Всего за год в министерство было представлено 24 инвестиционных предложения. Из них в 2011 г. было завршено шесть проектов, а завершение остальных планировалось в 2014 г. Еслии рассмотреть SWOT-анализ сельского хозяйства, то ясно видно, каково положение в конкретной области: Сильные стороны отрасли: Благоприятное географическое положение; Уникальные природно-климатические условия; Почвенно-климатические условия, благоприятные для производства органической продукции; Наличие обрабатываемых площадей сельскохозяйственной земли; Постоянно возрастающий спрос на сельскохозяйственную продукцию местного производства; Наличие трудовых ресурсов; Торговый редим, благоприятный для экспорта сельскохозяйственной продукции; Многоотраслевость аграрного сектора региона; Уважение принципов командной работы; Традиция учитывать мнение менеджеров среднего звена и сотрудников при принятии стратегических решений; Организационная традиция динамичного пополнения кадров и адаптации новых сотрудников; Культура и традиции сохранения организационной памяти. Стабые стороны отрасли: Низкий уровень использования земель сельскохозяйственного назначения; Недостаток крупных и средних сельскохозяйственных предприятий; Дефицит новых технологий и низкий уровень агротехники; Низкий уровень механизации, высокий удельный вес ручного труда на селе; Низкий уровень инфраструктуры услуг по сбору, складированию и реализации сельскохозяйственной продукции; 98

99 Наличие зон эрозии в регионе и высокая плотность населения; Низкий уровень инфраструктуры на селе; Ограниченные возможности повышения квалификации и развития навыков у сотрудников. Возможности: Работы по реабилитации сельскохозяйственной инфраструктуры, протекающие в регионе; Динамика стабильного роста производства агропродовольственной продукции; Стабильная динамика поступления инвестиций в агропродовольственный сектор; Стабильный рост объема экспорта и возможности освоения новых экспортных рынков; Рост спроса на биологически и экологически чистые продукты на мировых и местных рынках; Ориентация международных и донорских организаций на агропродовольственный сектор региона; Возрастание числа туристов и возможность развития агро-, эко-, горного, охотничьего туризма; Полная газификация региона; Развитие местной и международной дорожной инфраструктуры. Угрозы: Глобальный экономический кризис; Высокий уровень инфляции; Глобальное потепление, природные катаклизмы, ухудшение экологической обстановки; Недостаток многообразия рынков сбыта сельскохозяйственной продукции; Массовое распространение заболеваний животных и растений; Возникновение угрозы здоровью потребителя из-за неэффективности системы безопасности продовольствия; Демпинг импортной продукции. Исходя из вышеизложенного, можно сделать вывод, что Аджарская автономная республика обладает потенциалом для использования ее относительное преимущество в аграрном секторе экономики, успешно возродить эту область, способствуя, с одной стороны, решению проблемы продовольственного обеспечения страны, а с другой стороны повышению экспортного потенциала страны. Следует использовать преимущества, получаемые нами исходя из принципа свободной и всеобъемлющей торговли с ЕС. Рост туристического потенциала региона должен стать стимулом, повышающим производительность аграрного сектора при использовании потенциала иностранных туристов, что способствует повышению узнаваемости местной продукции на международном рынке. Для развития аграрного сектора следует провести следующие меры: 1. Как можно скорее завершить земельную реформу в Аджарской АР, учитывая ошибки, допущенные на остальной территории страны в предыдущий период. 2. В рамках земельной реформы желательно передать крупные земельные участки вновь создаваемым кооперативам для формирования фермерских хозяйств; 3. Государство должно обеспечить сельскохозяйственное районирование по муниципалитетам региона, используя преимущества, имеющиеся в каждом из регионов; 4. Интенсивное обучение для фермеров, заинтересованных в экспорте, что предусматривает учитывание нюансов, сопровождающих выход на европейские рынки. 5. Государственная помощь в международном сертифицировании качества местной продукции. 99

100 Мы считаем, что проведение перечисленных мероприятий не следует затягивать, дабы грузинская сельскохозяйственная продукция обрела достойное место на международном рынке, что повысит международную узнаваемость страны, усилит экспортный потенциал и сделает еще более привлекательным регион Аджария. Использованная литература 1. Социально-экономическое положение Аджарской автономной республики. Департамент статистики ААР. Батуми, 2010; 2. Буркадзе В. О некоторых мерах по выведению аграрного сектора Грузии из кризиса. Сборник трудов АН Грузии, 2. Тб.,. 2001; 3. Правительство Грузии. Стратегия развития сельского хозяйства Грузии на гг.; 4. Гечбаиа Б. Некоторые аспекты развития субтропического сельского хозяйства в регионе Аджария. Журнал «Экономика» г., с Стратегический план Министерства сельского хозяйства Аджарской автономной республики на гг.; 6. Агентство международного развития США U.S. Agency for International Development USAid 7. Оценка секторов сельского хозяйства и развития села в странах Восточного партнерства. 31 декабря 2012 г. European Neighbourhood Programme for Agriculture and Rural Development 8. Годовой отчет Государственного департаманта статистики Грузии. Тб. 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014,2015, 2016; 9. Gechbaia B., Vdovenko N., Coordination of Process Standartization and Methodology of State Regulation of Agrarian Sector. Международный реферируемый и рецензируемый научнопрактический журнал Академии бизнес-наук Грузии «Моамбе», XXIII с Toloraia I., Angelovski D. October (2011). Assessment of the constraints faced by selected farmer organizations and legal entities owned by small scale farmers in Georgia to achieve their potential. FAO. 11. Bono, P. (2012). Support for Farmers Cooperatives; Country Report Italy. Wageningen: Wageningen UR; 12. Filippi, M. (2012). Support for Farmers Cooperatives; Country Report France. Wageningen: Wageningen UR. Гонта Олена Іванівна, д.е.н., професор Гонта Сергій Володимирович, аспірант Чернігівський національній технологічний університет, м. Чернігів, Україна ГЛОБАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Глобалізаційні процеси в економічній та науково-технологічній сфері утворили специфічне середовище турбулентності позитивних і негативних імпульсів розвитку. Перед людством постали принципово нові виклики, пов язані з якістю життя, системою духовних і моральних цінностей, здатністю адаптування до новітніх умов співіснування світової спільноти та потреб блискавичного реагування на зміну факторів економічного зростання, насамперед превалювання інформаційних. Проблема загострення кризових явищ в економіці є актуальною як для країн, що розвиваються, (або переживають період трансформацій суспільно-економічного устрою, як низка і постсоціалістичних країн, включаючи Україну), так і для розвинутих країн [1]. Важливо усвідомити, що в умовах глобалізації будь-які негативні або позитивні зміни в системі господарювання однієї країни або групи країн можуть мати (і мають!) практично вселенський резонанс. Україна демонструє одну з найвищих ступенів відкритості національної економіки у порівнянні з іншими країнами, враховуючи: по-перше, існуюче законодавство щодо регулювання зовнішньоекономічної сфери; а по-друге низку жорстких зобов язань перед 100

101 впливовими наднаціональними структурами, насамперед МВФ та СОТ. Тому ступінь «вразливості» національної економіки нашої країни від негативного впливу глобалізаційних тенденцій є надто високою. Проте з такою ж впевненістю можна стверджувати, що Україна має всі шанси «вбудуватися» у фарватер розвитку передових країн світу. Останнє можливо, якщо імперативами новітньої економічної політики країни будуть обрані найсучасніші фактори піднесення ефективності і результативності національного господарювання становлення інформаційної економіки та практичні напрями використання всіх її переваг. Слід визнати, що глибока криза, в стані якої зараз знаходиться економіка України, зумовлена не лише недосконалою структурою економіки, що залишилась з радянських часів, але й загострена геополітичними та зовнішньоекономічними викликами. Фактична втрата найбільш розвинутих промислових регіонів ще більше погіршує ситуацію. За таких умов, разом із вагомими глобальними зовнішніми ризиками, перед нашою країною відкриваються доволі широкі можливості для «перезавантаження» та вдосконалення структури економіки, які мають відбуватися згідно з дорожньою картою поміркованої, науковообґрунтованої стратегії, яка є суголосною тенденціям формування глобальної архітектури інформаційної економіки. Зауважимо, що поняття «інформаційна економіка» давно вживане, проте його значення різняться. Для позначення вказаного явища використовуються різні терміни: власне «інформаційна економіка» (information economy), «індустрія знань» (knowledge industry), «інформаційна індустрія» (information industry) «інформаційна галузь» та ін. Як правило, появу інформаційної економіки пов язують з постіндустріальними суспільствами, в яких вагома частина виробництва відноситься до створення, обробки, систематизації та зберігання інформації, а також зі специфічними видами діяльності в глобальних інформаційних просторах (зокрема, Інтернет), яка супроводжується суміжною комерційною діяльністю. Ця концепція ґрунтується на теорії техніко-економічних парадигм, або устроїв. Підвалини теорії розробили М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, Й. Шумпетер; до сучасного розуміння її довели С. Глазьєв та К. Перес. Вищеокреслена концепція тісно пов язана с теорією «довгих хвиль» Кондратьєва, згідно якої кожні років проходить зміна соціально-економічної структури, пов язана з докорінними змінами в технології виробництва. Водночас, вагоме місце в сучасному осягненні логіки технологічного прогресу займає неортодоксальна неошуптереріанська течія, також відома як «школа економічної еволюції». Школа заснована на початку ХХ сторіччя Р. Нельсоном, С. Вінтером та ін. Теорія спрямована не на хронологізацію «довгих хвиль» і передбачення термінів їх змін, а на пошук та виокремлення факторів, що приводять до змін, і можливості регулювання цим процесом Ключовим є поняття «path dependence», чи «ефекту колії», сутність якого полягає в залежності темпу технологічного розвитку певної країни від соціоментальної парадигми, що формується одночасно з формуванням нації. На практиці це набір якостей та схильностей історично притаманних певному народу. Зміна парадигми проходить болісно, під впливом потужних зовнішніх та внутрішніх чинників, згідно теорії «творчого руйнування» (Creative Destruction). Сформульована Й. Шумпетером теорія пояснює технологічний процес як послідовну низку руйнувань та формувань структур в межах певної парадигми, де кожна наступна перебудова привносить власні якісні зміни (в чому і проявляється еволюційний ефект). При досягненні певної критичної маси підприємств-новаторів, відбувається технологічна революція та докорінна зміна наукової парадигми. Визначну роль відіграє не кількість таких підприємств, а сам темп розповсюдження інновацій в усіх сферах суспільства. Так, досягнення інформаційного суспільства недоступні особам, що не мають комп ютерів, або не мають доступу до Інтернету [5,7]. 101

102 За останні сторіччя змінилося п ять «довгих хвиль», наразі розвивається шоста. Для кожної з таких хвиль характерне ядро виробництва (найважливіші рушійні галузі), та ключовий чинник (певні засоби виробництва, що докорінно змінюють його процес). В наш час, для передових країн характерне, переважно, виробництво п ятого та шостого укладів. Тоді як в Україні близько 60% виробленої продукції відносяться до третього устрою, 38% до четвертого, 4% до п ятого і 0,1% до шостого. За таких умов, доцільно дотримуватися одного з двох шляхів: модернізувати виробництва третього устрою, чи працювати на випередження, і розвивати виробництва п ятого та шостого устроїв. В цьому контексті вкрай важливим є побудова інформаційної економіки [3].Розвиток інформаційної економіки прямо пов язаний з рівнем комп ютеризації (вільного доступу до електронно-обчислювальної техніки), та освіченості населення. Використання інформації як економічного ресурсу справляє специфічний вплив на суспільство: відбувається зростання кількості висококваліфікованих працівників, підвищення рівня наукомістких виробництв, створення нових робочих місць та стимулювання науково-технологічного прогресу та подальше отримання і використання синергетичних ефектів, значущих для впевненого поступу країни. У розвинутих країнах формування інформаційної економіки відбувалося шляхом цілеспрямованого фінансування та підтримки виробництв п ятого та шостого устроїв, дієвих освітніх та наукових програм. Специфіка такого виробництва полягає в тривалому періоді окупності, та не завжди гарантованому результаті. Відтак, багатші країни в цьому мають перевагу, адже можуть собі дозволити подібні витрати [2]. Україна, натомість, має певні передумови для формування інформаційного суспільства. В першу чергу, це високий рівень освіченості та середній рівень технічної забезпеченості. Насамперед, це наявність певних традиційно усталених високотехнологічних виробництв, в тому числі - унікальних (важке машинобудування. аерокосмічна та хімічна галузі, окремі сектори приладобудування). Однак, слід зважати на низку об єктивних проблем, що виникають в процесі становлення інформаційної економіки в Україні: - якісні проблеми з системою середньої та вищої освіти, невідповідність міжнародним стандартам; - структурні диспропорції економіки; - низька фінансова забезпеченість наукових установ; - недостатнє інституційне забезпечення; - недосконалість (а в деяких аспектах повна відсутність) законодавчого регулювання аутсорсингової та фрілансерської діяльності; - низький рівень захисту інтелектуальної власності. Отже, розбудова інформаційної економіки є важливим етапом в процесі фундації сучасної системи господарювання в Україні. Першочерговими завданнями розвитку національного інформаційної економіки і суспільства в цілому є: формування загальнодержавної стратегії становлення інформаційної економіки, визначення пріоритетних технологій та напрямів науково-дослідної діяльності, створення інституціональної платформи для забезпечення взаємодії влади, бізнесу та наукових установ, розбудова інформаційної інфраструктури всіх суспільної взаємодії [4]. Слід приділити увагу інституційному забезпеченню інноваційної та інформаційної діяльності, насамперед у сфері діяльності інститутів спільного інвестування та діяльності венчурних фондів; створення чітких регуляторних механізмів та законодавчої бази охорони прав інтелектуальної власності; створення ефективної мотиваційної системи спрямування науковотехнологічної діяльності вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ у русло розвитку інформаційної економіки. Для вирішення цих завдань важливо продовжувати пошуки більш оптимальних моделей реформування вищої освіти, спрямованих 102

103 на перетворення вищих навчальних закладів країни на осередки генерації інноваційної науково-технологічної продукції з можливістю наступної її перманентної комерціоналзації. Для виконання таких фундаментальних завдань необхідно невпинно скорочувати розрив між реальною практикою та її теоретичним обґрунтуванням з урахуванням глобальних аспектів становлення інформаційної економіки. Список використаних джерел 1. Гонта О.І. Політика транснаціоналізації економіки регіонів: теорія методологія, практика / О.І. Гонта. Чернігів: Видавництво Чернігівського ЦНТЕІ, с. 2. Бажал Ю. М. Інноваційна теорія економічного розвитку: М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер і проблеми перехідної економіки України. [Електронний ресурс] /Ю.М. Бажал// Наукові записки С Режим доступу до журн. : 3. Болгов В. Є.Моделювання інноваційного розвитку економіки України /В.Є. Болгов, Г. В. Гейєр / Матеріали ХІІ міжнар. наук.- практ. конф. «Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: Економіка, фінанси, право, системний аналіз» (м. Київ, 23 березня 2012 р.) Київ: УДУФМТ, С Дацюк С.А. Сприяння розвитку інформаційного суспільства в інституціональній реальності за його власними правилами / С. М. Дацюк / В кн.: "Інформаційне Суспільство. Шлях України". - Київ, Бібліотека інформаційного суспільства, C Сухарев О. С. Институциональные и технологические изменения: границы анализа эволюционной теории /О. С. Сухарев // Journal of institutional studies (Журнал институциональных исследований), Т С Шкарлет С. М. Інформаційна економіка як основа соціально економічної регенерації України / С. М. Шкарлет // Економіка України (636). - С Evgeny A. Kapoguzov. Opportunities of the Comprehensive Neo-Schumpeterian Economics for Innovation-Based Economic Development. Journal of Siberian Federal University. Humanities & Social Sciences 6 (2011 4) Pp Забаштанський Максим Миколайович, канд. екон. наук Забаштанська Тетяна Володимирівна, канд. екон. наук Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ ФІНАНСУВАННЯ КОНЦЕСІЙНИХ ВІДНОСИН Економічні перетворення в Україні потребують радикальних змін у системі управління економікою, суб єктами господарювання державного та комунального секторів. Зміни полягають у перебудові організаційної структури управління діяльністю підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку в Україні нових форм управління суб єктами державного та комунального секторів об єктивно зумовлена потребою у більш гнучких організаційних структурах, спроможних адаптуватися до швидких змін. Подальший поступ економіки України в напрямку ринкових перетворень, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагають залучення значних обсягів інвестицій, що особливо актуалізується у суб єктів господарювання, які перебувають у державній та комунальній власності. Застосування концесійної форми управління в комунальному та державному секторах економіки ускладнюється потребою наявності у потенційних концесіонерів значних обсягів фінансових ресурсів, а також диверсифікації ризиків їх використання. Втім, внутрішні та зовнішні можливості інвестування нині обмежені, оскільки залежать від загальноекономічної ситуації в Україні, стан якої негативно позначається на всіх інвестиційних процесах. Тому актуальним залишається питання використання концесійної форми управління з метою забезпечення інфраструктурного розвитку національної економіки. 103

104 Взяття в довгострокову оренду українських підприємств чи їхньої частки іноземні інвестори розглядають як привабливий для себе спосіб інвестування, оскільки зменшується ризик неефективного менеджменту. З огляду на це економіка України потребує дієвих механізмів поліпшення інвестиційного клімату та залучення іноземних інвестицій. Саме цій меті слугує подальший розвиток концесійних холдингових компаній. Холдингова компанія це інтегроване товариство, яке безпосередньо не бере участь у виробничій діяльності, а використовує свої кошти для придбання контрольних активів, акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Холдинг (від англ. to hold тримати) це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення щодо них функцій контролю і управління. Господарським Кодексом України (ст. 126) визнано холдинговою компанією суб єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств). Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю та підпорядкування відповідно до вимог цієї статті кодексу та інших законів [1]. Концесійна холдингова компанія це суб єкт господарювання, в розпорядженні якого перебуває контрольний пакет акцій учасників, діяльність якого спрямована на об єднання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових) концесіонерів з метою реалізації масштабних концесійних проектів, забезпечення інфраструктурного розвитку. Серед найбільш вагомих мотивів створення холдингових компаній у країнах з розвинутою економікою є такі: 1) придбання контролю над підприємствами; 2) можливість концентрації капіталів, більш вільне їх перетікання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу; 3) консолідація діяльності групи підприємств з метою зменшення податкових платежів. Це досягається шляхом укладення угод між підприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводяться безпосередньо до холдингової компанії, що дає змогу холдингу враховувати збитки одного підприємства та прибутки іншого для сплати податку з решти частини прибутку; 4) залучення додаткових виробничих потужностей у результаті поглинання підприємств; 5) можливість диверсифікації виробництва, зниження ризику при виході на ринок; 6) розподіл господарських ризиків між різноманітними дочірніми фірмами; 7) проникнення через холдинг в інші сфери виробництва і збуту товарів; 8) проведення загальної технічної, економічної, кадрової політики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств. Узагальнення наявних підходів вітчизняних та іноземних видань дозволяє запропонувати класифікацію холдингових структур (табл. 1). Таблиця 1 Класифікація холдингових структур Класифікаційна ознака Види холдингів За ступенем участі в господарській Управлінський діяльності дочірніх компаній Фінансовий Банківські, машинобудівельні, холдинги паливно-енергетичного За галузевою ознакою комплексу, харчові, фармацевтичні, приладобудівні За напрямом інтеграції Вертикально інтегровані, горизонтально інтегровані За ступенем диверсифікації Монохолдинги, пов язано-диверсифіковані, диверсифіковані За ступенем делегування повноважень оператор, диверсифіковані Фінансовий, стратегічний архітектор, стратегічний контролер, * Джерело: систематизовано автором. 104

105 Залежно від специфіки діяльності виділяють такі види холдингів: - холдингові компанії, власники яких схильні до вертикальної інтеграції. Їх створення супроводжується концентрацією під егідою материнської фірми підприємств однієї галузі; - диверсифіковані холдинги, які утримують у своїх корпоративних портфелях права на підприємства різних галузей, зокрема таких, що не стосуються виробничої спеціалізації материнської компанії або інших дочірніх підприємств; - спеціалізовані холдингові компанії, основу яких утворює центральне підприємство, що випускає на ринок значну частку певної продукції. Основні переваги холдингових компаній: автономія та децентралізація управління в дочірніх компаніях; створення умов для вертикальної і горизонтальної інтеграції підприємств; об єднання ризиків дочірніх компаній у межах холдингу, що має диверсифіковану структуру, у результаті чого знижується ціна капіталу; можливість досягнення економії від масштабу використанням кваліфікованих управлінських кадрів, здійснення певних видів діяльності (експорту) тощо. Вітчизняний досвід щодо створення холдингових компаній у державному та комунальних секторах на сьогодні майже відсутній, проте їх створення доцільно здійснювати з метою реалізації таких цілей: 1. Сприяння встановленню контролю над державними підприємствами, оскільки міністерства зазвичай не здатні прямо контролювати значну кількість фірм з державною участю у капіталі. 2. Підвищення самостійності менеджерів державних підприємств та їх більша захищеність від втручання з боку співробітників міністерств, які мають різні, іноді взаємовиключні, цілі. Державні холдингові компанії можуть стати, так би мовити, буфером між державою з одного боку та підприємствами і компаніями змішаної форми власності з другого. 3. Удосконалення кадрової політики. Холдинги зазвичай призначають на керівні посади дочірніх підприємств менеджерів професіоналів, що більш кваліфіковані, ніж державні чиновники, в управлінні підприємствами. 4. Моніторинг діяльності дочірніх підприємств. У межах холдингової компанії є можливість вирішити проблему стимулювання працівників, які проводять моніторинг. Можливості ж стимулювання чиновників, які представляють інтереси держави в органах управління підприємств, обмежені законодавством. 5. Реструктуризація збиткових підприємств, які не можуть бути приватизовані через фінансову непривабливість або ліквідовані з причин соціального характеру. Розвиток концесійних відносин залишається одним з найбільш реальних інструментів подолання інфраструктурного занепаду економіки країни, саме тому використання можливих інноваційних форм і методів фінансування концесійної діяльності, які сприятимуть її розвитку, є актуальним та необхідним. Список використаних джерел 1. Господарський кодекс України 436-IV від р. із змінами та доповненнями. [Електронний ресурс] : Законодавство України. Режим доступу: 2. Варнавский В. Г. Государственно-частное партнерство: теория и практика / В. Г. Варнавский, А. В. Клименко, В. А. Королев и др. М. : Изд. дом Гос. ун-та Высшей школы экономики с. 3. Вдовенко Ю. С. Економіко-правова сутність концесії: методологічний аспект / Ю. С. Вдовенко // Економіка і управління : зб. наук. пр. Київського університету економіки і технологій транспорту. К., Вип. 6. С Длугопольський О. В. Теорія економіки державного сектора : Навчальний посібник. Тернопіль : Економічна думка, с. 105

106 5. Онишко С. В. Державне регулювання кластеризації економіки як напрямок розбудови національної інноваційної моделі / С. В. Онишко, С. В. Онишко // Актуальні проблеми економіки С Завгородня Наталія Володимирівна Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Інноваційний розвиток харчової промисловості відбувається в умовах посилення глобалізаційних процесів, загострення конкуренції на міжнародних ринках промислової продукції, сировини та продуктів харчування, розроблення стратегії інноваційного розвитку харчової промисловості повинно базуватись на результатах реальної оцінки ефективності інноваційних процесів у галузі. В умовах обмежених державних, у першу чергу бюджетних, ресурсів це дозволить зосередити увагу на вирішенні найбільш проблемних питань з урахуванням факторів, цілей, ознак та ефектів на потенціал харчового виробництва. Першим кроком на цьому шляху має стати визначення цілей інноваційного розвитку харчової промисловості, тобто з ясування, що повинна і на що спроможна промисловість, що розвивається у складній системі ринкових відносин. У Концепції Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року (далі Концепція) [1] проаналізовано причини виникнення проблем та обґрунтування необхідності їх вирішення програмним методом: недостатність наукового забезпечення діяльності окремих галузей харчової промисловості; несприятливі інвестиційні умови для розвитку харчової промисловості; нерозвинуті сучасні форми торгівлі продуктами харчової промисловості (інформаційні системи, біржі тощо) [1]. На рис. 1 зображена структурно-логічна схема оцінювання ефективності інноваційної діяльності харчової промисловості. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Етап 1 Визначення цілей інноваційного розвитку Етап 2 Ідентифікація та ранжування факторів інноваційного розвитку харчової промисловості Етап 3 Виділення критеріїв ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості Етап 4 Оцінка інноваційного розвитку харчової промисловості на основі обраної системи показників Етап 5 Розрахунок інтегрального показника інноваційного розвитку харчової промисловості Етап 6 Компаративний аналіз ефективності компонентних складових інноваційного розвитку харчової промисловості Етап 7 Обґрунтування рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічних основ інноваційного розвитку харчової промисловості Рис. 1. Етапи оцінювання ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості* *Джерело: розроблено автором. 106

107 Результат інноваційного розвитку харчової промисловості завжди пов язаний з метою його основної діяльності. Оскільки сталий і ефективний розвиток харчової промисловості можливий тільки за рахунок впровадження інновацій, то метою є функцією, що органічно пов язує функціонування і розвиток харчової промисловості з інноваційним розвитком. Якщо кінцевий результат збігається з метою, то інноваційний розвиток можна визнати стійким, а діяльність ефективною. Збіг результату та мети особливо важливий з позиції вибору найбільш успішних рішень. Більш точним визначенням, що відображає сутність вищезазначеного є поняття ефективності, яке розглядається як реалізована або планована можливість отримання результату (або вже отриманий результат), що відповідає поставленій меті за певних умов здійснення інноваційного розвитку. Тобто цільові показники визначають, який результат необхідно досягти, а нормативні в яких умовах це можна та необхідно зробити. Інтегральний показник оцінювання ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості, який представлено індексом ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості, що визначається на основі узагальнюючих та локальних показників за формулою: І І І І І І (1) 5 ІЕІРХПі іві іеі ісі іті іоі, де І ІЕІРХПі індекс ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості; І іві узагальнюючий показник виробничих інновацій (industrial innovations); І іеі узагальнюючий показник екологічних інновацій (ecological innovations); І ісі узагальнюючий показник соціальних інновацій (cosial innovations); І іті узагальнюючий показник трудових інновацій (labor innovations); І іоі узагальнюючий показник організаційних інновацій (industrial innovations). Узагальнюючі розрахунки свідчать, що чим більше буде розрахункове значення інтегрального показника впровадження, тим більша буде ефективність в результаті впровадження інновацій. Важливо зазначити, що розрахунок даного показника дає змогу визначити результативність впровадження інновацій в галузь, може бути використаний як абсолютна характеристика та є придатним для вирішення оцінювання ефективності, є порівняльним та може бути застосований в процесі оптимізації харчової промисловості національної економіки. Стислий огляд стану окремих компонент інноваційного розвитку харчової промисловості свідчить не тільки про існування значних можливостей їх використання, але й про неефективність державного управління щодо реалізації та використання цих можливостей. Індекс ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості (І ІЕІРХПі ) може служити основою для визначення ключових проблем та пріоритетних напрямів розвитку промисловості. В загальному вигляді модель функціонування та інноваційний розвиток харчової промисловості можна представити у вигляді: Z a1i a2e a3s a4l a5 o U, (2) де i сукупність виробничих факторів; e сукупність екологічних факторів; s сукупність соціальних факторів; l сукупність трудових факторів; o сукупність організаційних; U збурення (ризики, форс-мажорні обставини). Окремі показники оцінювання ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості, за допомогою яких можна розрахувати кожну з моделей складових індексу ефективності можуть стати ефективними при оцінці ефективності інновацій. Також не- 107

108 обхідно враховувати момент ризиків, що можуть постійно виникати у розвитку інноваційно активного середовища харчової промисловості. Модель виробничої компоненти враховує шість складових, яку можна виразити у вигляді формули: I f ( i ) U, (3) 1 i 1 або у вигляді: I1 a1i 1 a2i2 a3 i3 a4i4 a5i5 a6i6 U1, (4) де а 1 а n лінійна комбінація коефіцієнтів; i = i 1 i n сукупність факторів, які носять виробничий характер; i 1 ресурсовіддача; i 2 показники, що характеризують ефективність основних виробничих засобів; i 3 ефективність управління запасами; i 4 ефективність управління оборотними активами; i 5 продуктивність праці; i 6 показник ефективності виробничих зв язків. Модель соціальної складової (для загального вирішення та правильності побудови моделі має також бути в грошовому еквіваленті):, i 2 E f e U (5) де е 1 ефективність використання природних ресурсів; е 2 показники ефективності використання енергозберігаючих технологій; е 3 ефективність альтернативних джерел енергії; е 4 показники скидів, викидів; е 5 безвідходне виробництва. Модель соціальної складової представлено наступним чином: S f ( s ) U, (6) i 3 де s 1 ефективність рівня доходів та якості життя робітників залучених до виробництва; s 2 показники відтворення людських ресурсів; s 3 ефективність нових форм використання людських ресурсів. Модель трудової складової харчової промисловості представлено лінійною комбінацією: L f ( l ) U, (7) i 4 де l 1 показники попиту на кваліфіковану робочу силу; l 2 підвищення кваліфікації та перепідготовки працюючих осіб; l 3 показники ефективності оплати праці; l 4 показники кількості працевлаштованих випускників вищих навчальних закладів у сфері харчової промисловості. Управлінська модель представлена за наступною формулою: O f ( o ) U, (8) i 5 де о 1 показники, що відображають ефективність управління виробництвом (організація праці та ін.); о 2 показники ефективності управління кадрами; о 3 ступінь відповідності умов праці; о 4 соціальна політика, що впроваджується на суб єкті господарювання харчової промисловості; о 5 ефективність мотивації праці; о 6 економічність управлінських витрат. 108

109 Інноваційний розвиток харчової промисловості має стати стратегічним напрямом державного управління, так як кінцевою ціллю економічного зростання для кожної країни сьогодні є створення умов для всебічного розвитку, забезпечення гідного та здорового життя населення, а запропонована модель дозволить врахувати різновиди факторів при розробці заходів формування загальної моделі інноваційного розвитку харчової промисловості України. Отже, оцінювання ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості повинно ґрунтуватись на таких принципах: відповідність мети та кінцевого результату інноваційного розвитку харчової промисловості; стабільність ринкових позицій; взаємозв язку оцінювання ефективності інноваційного розвитку з життєвим циклом продуктів харчування та забезпечення взаємозв язку критеріїв і системи показників ефективності різних видів діяльності. Таке оцінювання повинне здійснюватися на основі інтегрального показника ефективності через систему узагальнюючих та локальних показників, що охоплюють весь планований життєвий цикл продукту харчування та самостійні напрямки харчової діяльності (виробничу, фінансову, маркетингову, організаційно-управлінську), кожна з яких безпосередньо впливає на кінцеві результати. Запропонований перелік показників необхідно використовувати під час планування, прогнозування, оцінювання ефективності та напрямків інноваційного розвитку харчової промисловості. Розрахунок та аналіз динаміки цих показників є необхідною умовою у процесі розроблення оптимізаційної моделі інноваційного розвитку харчової промисловості, де основними параметрами будуть виступати потреби споживачів, величина загального чистого прибутку та рентабельність. Розроблений алгоритм розрахунку індексу ефективності інноваційного розвитку харчової промисловості на основі індексного методу, заснований на отриманні узагальнених показників, що агрегують окремі характеристики з урахуванням їх ваги значущості, дозволяє вирішити широкий спектр практичних завдань, яким нині не приділяється достатня увага в харчовій промисловості. Список використаних джерел 1. Державна цільова програма розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року [Електронний ресурс]. Режим доступу : 2. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Урядовий кур єр С Кіндрацька Г. І. Економічний аналіз : підручник / Кіндрацька Г. І., Білик М. С., Загородній А. Г. К. : «Знання», с. 4. Заяць В. М. Методи, алгоритми та програмні засоби для моделювання і аналізу динаміки складних об єктів і систем на основі дискретних моделей: [монографія] / Заяць В. М. Львів : Новий світ-2000, с. 5. Дейнеко Л.В. Розвиток стратегічного потенціалу харчової промисловості України [Текст] / Л. В. Дейнеко, П. М. Купчак // Харчова і переробна промисловість (358). С Крисанов Д.Ф. Харчова промисловість України в контексті розвитку національної інноваційної системи [Текст] / Д.Ф.Крисанов, К.О.Бужинська // Вісник Хмельницького національного університету. Т С Шумпетер И. Теория экономического развития [Текст] /И. Шумпетер. М.: Прогрес, с. 8. Інноваційно-інвестиційна політика сталого розвитку регіонів України: від теорії до практики: колективна монографія в 2-х томах / під заг. ред. К.Ф. Ковальчука, Ж.В. Дерій. - Дніпропетровськ: «ІМА-прес», С Дерій Ж. В. SWOT-аналіз інноваційного розвитку харчової промисловості / Ж. В. Дерій, Н. В. Завгородня // Проблеми і перспективи економіки та управління С Завгородня Н. Модель реалізації інноваційного розвитку харчової промисловості України / Н. Завгородня // Вісник Херсонського національного технічного університету /59. С

110 Ільєнко Ростислава Василівна, канд. екон. наук, доцент Іванова Тетяна Миколаївна, канд. екон. наук, доцент Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ПРОБЛЕМИ ПІДБОРУ ПЕРСОНАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ Успіх діяльності будь-якого підприємства багато в чому залежить від того, які люди там працюють і наскільки кожен співробітник є ефективним на своєму місці. Підбір потрібного персоналу допомагає примножити дохід організації, підвищити її ефективність. Неякісний же підбір призводить до невиконання поставлених цілей і задач, в кінцевому підсумку, знову потрібно витрачати сили, час і гроші на залучення нових людей. Але перш ніж стане зрозуміло чи справляється співробітник зі своїми завданнями, може пройти дуже багато часу. Крім того, кількість помилок при призначеннях на посади, як і раніше велика, а кожна така помилка дуже дорого обходиться підприємству. Ще десять років тому конкурентна перевага однієї організації перед іншою розглядалася з технічної точки зору (новітні технології виробництва, сучасне обладнання тощо). Але зараз найважливішою конкурентною перевагою стає персонал організації, зокрема його високий рівень знань і професіоналізм. Таким чином, підбір персоналу, як один з елементів системи управління персоналом, сьогодні представляє значний інтерес, який важко переоцінити. Більшість вчених розглядають підбір персоналу як процес, що спрямований на визначення особистих та професійних якостей працівника та створення на їх основі резерву кандидатів, з яких відбирається працівник, який найбільше відповідає вакантній посаді [1]. Професійний підбір кадрів побудований на наступних принципах: відповідності (співставлення ділових якостей претендентів вимогам посад); перспективності, що ґрунтується на обліку певних умов (вікового цензу для різних категорій посад, тривалості роботи на одній посаді, стану здоров'я особи); змінюваності (процес зміни місця працівників у системі поділу праці для кращого використання потенціалу персоналу). Підбір кадрів передбачає системний підхід і включає: загальний аналіз потреби в кадрах; формулювання вимог до персоналу, виходячи з потреб організації, використовуючи аналіз робочого місця, посади, а також термінів та умов набору; визначення основних джерел підбору кандидатів; вибір методики оцінки та відбору кадрів. Підбір персоналу може здійснюватися за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел підбору. Внутрішніми джерелами є підбір кандидатів на вакантні посади з персоналу організації. До зовнішніх джерел можна віднести залучення кандидатів на вакантну посаду з допомогою рекомендацій людей, які працюють в даній організації, їх родичів та знайомих, «самостійні» кандидати (люди, які займаються самостійним пошуком роботи без звернення до служб зайнятості і агентств), реклама в засобах масової інформації та мережі Інтернет, контакти з навчальними закладами, через державні служби зайнятості і кадрові агентства. Деякі з перерахованих джерел є достатньо дорогими (послуги кадрових агентств, публікації в ЗМІ), деякі недорогі (послуги державних центрів зайнятості населення та навчальних закладів). Існують джерела і зовсім безкоштовні для організації ресурси Інтернет (безкоштовні сайти і соціальні мережі) [2]. В сучасній організації існує безліч методів підбору персоналу, але, умовно, їх поділяють на традиційні та нетрадиційні (сучасні). До основних традиційних методів відбору персоналу можна віднести [3]: 110

111 анкетування (роботодавець отримує базову інформацію про потенційного співробітника); інтерв ю (біографічне для з ясування минулого досвіду кандидата з метою прогнозування його можливостей і здібностей, ситуаційне для виявлення загальних і аналітичних здібностей кандидата і підходи, що використовуються до вирішення нестандартних проблем і вміння виходити з важких ситуацій, структуроване для виявлення професійних та особистісних якостей кандидата за заздалегідь розробленим структурованим списком питань, інтерв ю за компетенціями, мета якого визначити рівень відповідності кандидата ключовим компетенціям, необхідним для роботи в даній організації та на даній посаді); тестування, тобто метод психодіагностики, який використовує стандартизовані запитання і завдання (тести), що мають певну шкалу значень; перевірка рекомендацій та послужних списків, коли кандидатів можуть попросити надати відгуки попередніх керівників або інші аналогічні документи; медичне обстеження для підприємств, де воно є найнеобхіднішим. Серед нетрадиційних методів можна виділити [4]: метод стресового інтерв'ю, метою якого є визначення стресостійкості кандидата (вибір методу виправданий при підборі касирів, операціоністів в банках, пожежників, співробітників поліції, фахівців з персоналу); вrainteaser-інтерв'ю (кандидатам необхідно дати відповідь на нестандартні питання або вирішити логічну задачу), завданням якого перевірка аналітичного мислення і творчих здібностей претендента (раціонально використовувати при підборі програмістів, менеджерів з реклами, аудиторів, консультантів); використання соціальних мереж для пошуку співробітників, а також для обговорення ризиків і труднощів, що виникають в роботі, для обміну думками і посиланнями, як обходити підводні камені і отримувати максимальні результати; застосування поліграфу («детектора брехні»), вважаючи, що це дає змогу визначити правдивість наданої претендентом інформації (використовується банками); використання системи знань з фізіономіки, що дозволяє визначати тип особистості кандидата та його душевні якості за зовнішніми ознаками обличчя (форми і виразу); використання методу графології, що у вітчизняній практиці чомусь не сприймається серйозно, тоді як за кордоном все більше захоплює позиції при підборі кадрів та прогнозом щодо їхньої поведінки, цілком та ефективно замінюючи відповідні тести. застосування знань з хіромантії (науки про лінії та пагорби на руці) допомагає визначити основні характерні риси людини, її прагнення та долю. метод френології, що являє собою систему знань із вивчення взаємозв'язку між характером людини і морфологією його черепа (найменше застосовується в практичній діяльності спеціалістами кадрових служб в силу масового скепсису щодо френології) та ін. Нетрадиційні методи не можуть застосовуватися як основні при підборі персоналу, а використовуватися лише як допоміжні. Їхнє застосування повинно бути узгоджене з керівництвом організації і підтверджено практичними результатами. Отже, не існує єдиної моделі підбору, оскільки кожна організація самостійно створює свої правила і критерії, за якими буде здійснюватися підбір персоналу. При цьому менеджер з персоналу повинен використовувати комплекс різних методів, оскільки окремо вони не дають вичерпної інформації про кандидата. Результати, отримані за допомогою одного методу, потрібно доповнювати даними, отриманими за допомогою інших методів. Тільки тоді можна розраховувати на те, що відібрані співробітники будуть максимально відповідати встановленим критеріям відбору і повністю влаштують організацію. Крім цього, методи підбору повинні бути економічно обґрунтовані, юридично допустимі, етично виважені і застосовуватися у відповідності зі статусом вакантної посади. 111

112 Можна виділити дві стадії відбору персоналу: широкий відбір, що передбачає первинний відсів кандидатів за умови мінімальних фінансових і трудових витрат, і, вузький, який спрямований на виявлення кандидатів, максимально відповідних профілю придатності за умови використання комбінацій найбільш валідних, надійних і об єктивних методів. Але, всупереч сказаному, на практиці роботодавець у процесі підбору персоналу може зіткнутися з безліччю проблем, таких як: відсутність чіткого уявлення про те, кого шукати, яким вимогам повинен відповідати кандидат і для виконання яких обов язків необхідний новий співробітник (пошук потрібного співробітника може безуспішно продовжуватися тривалий час); невміння визначити джерело і метод пошуку співробітників у відповідності з посадою (наслідок на пошук кандидатів витрачаються зайві кошти і час); непрофесійність співробітника, що займається підбором (це призводить до заниженої або завищеної оцінки професійних і особистісних якостей кандидатів); відсутність програми адаптації новачка (результат затягування процесу «адаптування» працівника і початку його ефективної самостійної роботи). Таким чином, можна виділити наступні рекомендації щодо підвищення ефективності підбору персоналу: планування потреби в персоналі заздалегідь, що передбачає раціональне формування кадрового резерву та впровадження принципу взаємозамінності співробітників на тих ділянках роботи, де це можливо; розробка і впровадження єдиного стандарту підбору персоналу і механізму прийняття рішення щодо кандидатів та доведення його до керівників організації; оптимізація процесу підбору кадрів за допомогою технологічності (виділення основних і другорядних вимог до кандидатів (це скоротить час на пошук кандидатів), скорочення часу співбесід з «невідповідними» кандидатами, використання режиму групової та онлайн співбесіди, ресурсу інформаційних та соціальних мереж; комплексність процесу підбору, що можна досягти за допомогою аналізу особливостей діяльності організації і застосування інформаційних технологій для швидкого обміну актуальними знаннями і навичками; використання послуг рекрутингових агентств, коли замовник досить тісно взаємодіє з рекрутером, але за умови позитивного досвіду агентства та наявності у нього великої і добре організованої бази даних, терміну та вартості виконання робіт, умов оплати і гарантій, спеціальної освіти у співробітників кадрового агентства (періодичність підвищення їхньої кваліфікації). Отже, процес підбору персоналу один з проблемних і, в той же час, один з найбільш необхідних процесів у житті будь-якої організації. Важливе завдання менеджера з персоналу або керівника оптимізувати ці процеси, зробити їх максимально ефективними і з мінімальними витратами без втрати якості. Список використаних джерел 1. Управление персоналом организации: учебник / под ред. А. Я. Кибанова. 2-е изд., доп. и перераб. М.: ИНФРА-М, с. 2. Самолюк Н. Аналіз джерел набору персоналу підприємств / Н. Самолюк // Пробл. рац. використ. соц.-ек. та природ.-ресурсн. потенц. регіону : фінанси. політ. та інвест. : Зб. наук. пр Вип. XVI, 1. С Терентьева Т.А. Подбор персонала: практические инструменты и приёмы. М.: Эксмо, с. 4. Яцюк О. М. Аналіз сучасних методів відбору персоналу [Електронний ресурс]. Режим доступу: 112

113 Кальченко Ольга Миколаївна, канд. екон. наук, доцент Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ОЦІНКА СТРУКТУРИ МАЙНА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРНІГІВСЬКОГО РЕГІОНУ У сучасних умовах господарювання розвиток промисловості є одним із пріоритетних напрямків регіональної економічної політики, адже саме ефективне функціонування промислових підприємств створює значний потенціал для забезпечення життєдіяльності регіону та є основою для зміцнення регіональної економіки. На сьогодні функціонування промислових підприємств Чернігівщини здійснюється в умовах невизначеності та ризику, що зумовлюється складною економічною ситуацією в країні, посиленням інфляційних процесів, мінливістю й непередбачуваністю зовнішнього середовища та соціально-політичною нестабільністю. Наразі, значна кількість суб єктів господарювання промисловості регіону опинилася в кризовому або наближеному до нього стані, що обумовлює дефіцит власних фінансових ресурсів, неможливість вчасного виконання своїх фінансових зобов язань та різке погіршення основних фінансових показників. Результативне функціонування підприємств промисловості Чернігівського регіону в значній мірі залежить від своєчасної та об єктивної діагностики фінансового стану суб єктів господарювання, пошуку резервів підвищення платоспроможності та фінансової стійкості, ефективної системи управління фінансовими ресурсами та розробки заходів, спрямованих на їх продуктивне використання та зміцнення фінансових позицій промислових підприємств. Досягнення раціональної структури активів і капіталу підприємств промисловості є запорукою стабільного фінансового стану та фактором підвищення їх фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності, тому важливим є дослідження динаміки і структури джерел формування фінансових ресурсів промислових підприємств та напрямків їх розміщення і використання. Аналіз структури пасиву балансу (табл.1) підприємств промисловості Чернігівської області показав вкрай низьку питому вагу власного капіталу у загальній структурі джерел фінансування майна. Так, частка власного капіталу протягом останніх років скоротилася на 24,13% і у 2015 році становила лише 15,42% у загальній структурі джерел фінансування, що свідчить про значні диспропорції у формуванні капіталу промислових підприємств і втрату фінансової стійкості. Причиною суттєвого зменшення власного капіталу промислових підприємств стало зменшенням величини нерозподіленого прибутку. Так, проведений на основі [2] аналіз фінансових результатів діяльності підприємств промисловості Чернігівського регіону показав позитивну тенденцію їх зростання у період рр., але у 2014 та 2015 роках спостерігається від ємний фінансовий результат та його значне збільшення в динаміці, при чому частка збиткових промислових підприємств також зростає. У той же час за рр. відбувається значне зростання поточних зобов'язань та їх частки у загальній структурі джерел фінансування промислових підприємств Чернігівщини, що може мати негативні наслідки в системі платежів. Так, обсяги поточних зобов язань за три роки зросли у 2 рази, а їх питома вага - з 38,85% до 53,84%. Причому таке зростання обумовлено суттєвим збільшенням обсягів кредиторської заборгованості, темпи росту якої перевищують темпи росту дебіторської заборгованості, що є результатом збиткової діяльності та низького рівня поточної платоспроможності суб єктів господарювання. Подорожчання кредитних ресурсів та ускладнення до їх доступу вплинули на обсяги короткострокових кредитів, отриманих промисловими підприємствами вони скоротились за останні три роки в середньому на 35%. Величина довгострокових зобов'язань та забезпечень за досліджуваний період зросла у 2 рази, а їх частка - на 9,14%. Таким чином, протя- 113

114 гом останніх трьох років частка позикового капіталу у структурі пасивів балансу промислових підприємств Чернігівщини зросла на 24,13%. Таблиця 1 Структура балансу промислових підприємств Чернігівської області за роки (складено за [3]) На На На Показники активів і Обсяги, Питома Обсяги, Питома Обсяги, Питома капіталу тис. грн. вага,% тис. грн. вага,% тис. грн. вага,% І. Необоротні активи ,2 48, ,5 49, ,8 43,01 ІІ. Оборотні активи ,6 50, ,2 50, ,4 56,85 ІІІ. Необоротні активи та групи вибуття 36228,5 0, ,8 0, ,8 0,14 Баланс ,3 100, ,5 100, ,00 І. Власний капітал ,9 39, ,6 27, ,8 15,42 ІІ. Довгострокові зобов'язання і забезпечення , ,7 27, ,3 30,74 ІІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення і ,4 38, ,1 45, ,84 ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами 234 0, ,1 0, ,9 0,001 та групами вибуття Баланс ,3 100, ,5 100, Аналіз активу балансу підприємств промисловості показав, що у 2015 році майже на 40 % зросли обсяги та на 6,58% питома вага оборотних активів в загальній сумі активів промислових підприємств. При цьому, темпи росту оборотних активів були більшими ніж темпи росту необоротних активів, що пояснюється високим ступенем зносу основних засобів та низьким рівнем їх оновлення й модернізації, а це, в свою чергу, є однією з причин зниження рентабельності та конкурентоспроможності промислової продукції. У структурі оборотних активів промислових підприємств основну питому вагу займають дебіторська заборгованість (в середньому 50%) і запаси (30%), а темпи росту обсягів дебіторської заборгованості у 2015 році перевищували темпи росту запасів. Зростання обсягів дебіторської заборгованості в динаміці свідчить про підвищення ризику невиконання зобов язань покупцями промислової продукції та призводить до необхідності додаткового залучення позикових коштів в обіг і, відповідно, до зменшення фінансової стійкості суб єктів господарювання. При дослідженні фінансової стійкості важливо провести оцінку не тільки структури активів та джерел фінансування майна, а й способу розміщення капіталу в активах, тобто забезпеченість різних груп активів відповідними джерелами фінансування. Про незадовільну структуру капіталу та втрату фінансової стійкості промислових підприємств свідчить фінансування поточної діяльності виключно позиковим капіталом, причому частка короткострокових кредитів, поточних зобов язань і забезпечень у фінансуванні оборотних активів складала 90% у 2014 році і вже 95% у 2015, тоді як у 2013 році цей показник був на рівні 77%. Таким чином, підприємства промисловості використовують агресивний підхід щодо фінансування оборотних активів, який передбачає фінансування за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу лише невеликої частки постійної їх частини (не більш ніж 50 %), у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів [1]. Така модель створює проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності та фінансової стійкості суб єктів господарювання. Позиковий капітал також є основним джерелом покриття і необоротних активів, а в динаміці спостерігається зниження фінансування необоротних активів промислових 114

115 підприємств за рахунок власних коштів. Так, якщо у 2014 році необоротні активи на 55% фінансувалися за рахунок власного капіталу, то у 2015 вже тільки на 36%. Таким чином, проведене дослідження засвідчило про значну недостатність фінансування активів промислових підприємств Чернігівщини за рахунок власного капіталу, високу залежність від зовнішніх кредиторів та брак власних фінансових ресурсів, що негативно впливає на платоспроможність, фінансову стійкість та ефективність функціонування промислових підприємств Чернігівської області. Головними причинами погіршення фінансової стійкості підприємств промисловості Чернігівського регіону в останні роки стали зниження економічної активності та отримання масштабних збитків, що зумовлені падінням попиту на продукцію промисловості, погіршенням платіжної дисципліни, подорожчанням та недоступністю кредитних ресурсів, знеціненням національної валюти, що спричинило переоцінку зобов язань промислових підприємств в іноземній валюті перед інвесторами та кредиторами та викликало їх зростання, низькою інноваційно-інвестиційної активністю в галузі тощо. Найважливішою умовою забезпечення фінансової стійкості підприємств промисловості Чернігівського регіону є досягнення високого рівня їх рентабельності та прибутковості шляхом переоснащення і модернізації основних засобів та зниження витрат на їх використання й утримання, підвищення якості продукції за рахунок впровадження новітніх технологій, раціонального використання виробничих витрат, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості й проведення їх реструктуризації та підвищення обіговості грошових коштів підприємств. Список використаних джерел 1. Ляшенко Г. П. Управління капіталом підприємства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. Ірпінь : Академія ДПС України, с. 2. Статистичний збірник «Діяльність підприємств суб єктів підприємницької діяльності у Чернігівській області»/ Головне управління статистики у Чернігівській області, с. 3. Статистичний щорічник «Чернігівщина » / Головне управління статистики у Чернігівській області, с. Карабанов О.В., заслужений економіст України, старший викладач Дипломатична академія МЗС Галицький О.М., к.е.н, доцент, завідувач кафедри Одеський державний аграрний університет МОНІТОРІНГ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ, ЙОГО ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ. Моніторинг фінансової діяльності підприємств є динамічним процесом, що дає змогу виконувати постійне дослідження і спостереження за кількісними та якісними показниками фінансово-економічної діяльності підприємств з метою оцінки, контролю та короткострокового прогнозу стану їх економічної та ділової активності. Підприємство, як відкрита економічна система, знаходиться під постійним впливом чинників внутрішнього та зовнішнього економічного середовища. Суворе зовнішнє середовище та його нестабільність суттєво впливають на ефективність діяльності підприємства, що призводить зниження рівня його фінансової безпеки. Моніторинг фінансової діяльності підприємств формує передумови для забезпечення якісних управлінських процесів на усіх рівнях, а також сприяє інформаційному забезпеченню системи прийняття управлінських рішень, з ціллю стійкого розвитку суб єктів господарювання в умовах реформаційної економіки. 115

116 Особливої уваги потребує комплекс питань моніторингу сучасного фінансового стану та розвитку підприємств, під впливом глобалізації та мінливості економічних процесів, його законодавче забезпечення та державне регулювання. Питання моніторингу фінансової діяльності суб єктів господарювання, його законодавче забезпечення, державне регулювання проблеми детенізації національної економіки та аграрної сфери розглядалися в наукових працях Маліка М.Й., Митяй О.В., Наумова О.Б., Хоми І.Б., Гришовой І.Ю., Стояновой-Коваль С.С.,. та інших [1-3]. З метою попередження використання суб єктів первинного фінансового моніторингу, що працюють на аграрному ринку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вони повинні вживати певні заходи обачливості при аналізі ризиків як нових, так і існуючих клієнтів. Відповідно до статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб єкт зобов язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації, та повідомляти про це Держфінмоніторнг. Пунктом 1 Розділу VI Положення про здійснення фінансового моніторингу суб єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державна служба фінансового моніторингу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від , передбачено, що виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, в тому числі тих, які можуть бути пов язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, або інформації про підозри щодо діяльності осіб або їх активів, якщо є підстави вважати, що вони пов язані із злочином, визначеним Кримінальним кодексом України, здійснюється суб єктом (відокремленим підрозділом) на підставі: критеріїв ризиків, визначених самостійно суб єктом з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених Міністерством фінансів України; встановлених за результатами проведеного аналізу факту (фактів) невідповідності фінансової (фінансових) операції (операцій) фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта;типологічних досліджень у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, підготовлених та оприлюднених Держфінмоніторингом;рекомендацій та роз яснень Держфінмоніторингу.У разі виявлення фінансової операції, яка підлягає фінансовому моніторингу або стосовно якої є підозра, що вона пов язана, стосується або призначена для фінансування терористичної діяльності, фінансування розповсюдження зброї масового знищення, терористичних актів чи терористичних організацій та організацій або осіб, до яких застосовані міжнародні санкції, працівник суб єкта (відокремленого підрозділу), що її виявив, невідкладно інформує про це відповідального працівника суб єкта (відокремленого підрозділу). Відповідальний працівник перевіряє зазначену інформацію та у випадках, передбачених Законом, забезпечує її реєстрацію та повідомляє Держфінмоніторинг і правоохоронні органи. Зокрема, наголошуємо на доцільності застосування суб єктами ризик - орієнтованого підходу, який передбачає дотримання умов належної обачності щодо клієнтів на підставі визначення вузьких місць, які можуть характеризувати високий рівень ризику відмивання коштів та фінансування тероризму. Затверджуючи підхід, заснований на ризику, компетентні органи та фінансові установи здатні забезпечити той факт, що заходи із запобігання або зменшення відмивання коштів та фінансування терроризму є відповідними до ідентифікованих ризиків. Це до- 116

117 зволить розподілити ресурси у найбільш ефективний спосіб. Основним принципом є те, що ресурси повинні бути направлені у відповідності із пріоритетами таким чином, щоб найбільшим ризикам булла приділена найбільша увага. Альтернативні підходи полягають в тому, що або ресурси Застосовуються рівномірно таким чином, що всі фінансові установи, клієнти, продукти тощо, отримують однакову увагу, або ресурси є цільовими, але на основіфакторів, які відрізняються від підходу, заснованого на ризику. Це не навмисно може призвести до підходу пакету довіри З акцентом на задоволенні регуляторних потреб, а не на боротьбі з відмиванням коштів або фінансуванням тероризму Затвердження підходу, заснованого на ризику, містить в собі затвердження процессу управління ризиком для боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Цей процесс включає визнання існування ризику(ів), застосування оцінки ризику(ів) та розробку стратегій Для управління та зменшення ідентифікованих ризиків Аналіз ризику повинен виконуватися для визначення того, де ризики відмивання коштів та фінансування терроризму є найбільшими. Країнам необхідно визначити основні вразливі місця та поводитися з ними відповідним чином. Установам необхідно визначити клієнтів, продукти та послуги з найвищим ступенем ризику, включаючи канали доставки та географічне місце знаходженняце нестатичні оцінки. Вони змінюватимуться з плином Часу в залежності від того, як розвиваються обставини а як еволюціонують загрози. Список використаних джерел 1. Гришова І.Ю. Корупційні ризики та зарубіжна методологія їх оцінки в системі економічної безпеки / І.Ю. Гришова., О.О.Красноруцький // Проблеми і перспективи економіки та управління : науковий журнал / Черніг. нац. технол. ун-т. Чернігів : Черніг. нац. технол. ун-т, (4). С Гришова, І. Ю. Управління ризиками у контексті стратегії антикризового управління [Текст] / І. Ю. Гришова, Т. М. Гнатьєва // Український журнал прикладної економіки Том С ISSN Гришова, І. Ю. Економіко-політичні конфлікти на сучасному етапі [Текст] / І. Ю. Гришова, О. Б. Наумов, О. О. Давидюк // Український журнал прикладної економіки Том С ISSN Кирилюк Юрій Володимирович, канд. екон. наук, доцент Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ЧАСТИНИ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ УКРАЇНИ З ЄС Угода про асоціацію України з Європейським Союзом за своєю структурою складається з преамбули, семи розділів, 43 додатків та 3 протоколів. Додатки та протоколи до цієї Угоди є її невід'ємною частиною. Необхідно зауважити, що на даний момент Угода про асоціацію існує в так званих трьох вимірах, що стосується набрання чинності: положення, що почали тимчасово застосовуватись з 1 листопада 2014 року (режим автономних торговельних преференцій ЄС для України, започаткований 3 квітня 2014 року, в рамках якого в односторонньому порядку українському експорту надавався доступ до ринку ЄС на умовах всеохоплюючої зони вільної торгівлі) [1]; положення, що почали тимчасово застосовуватись з 1 січня 2016 року (Зона вільної торгівлі з ЄС) [2]; положення, які не охоплюються тимчасовим застосуванням і не можуть бути застосовані до повної ратифікації Угоди. 117

118 З 1 січня 2016 року розпочалося тимчасове застосування Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (за винятком статті 158 у тій мірі, в якій вона стосується забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності під час кримінальних проваджень, а також за винятком статей 285 і 286 у тій мірі, в якій ці статті застосовуються до адміністративних проваджень та перегляду й оскаржень на рівні держав-членів) в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВ ЗВТ). Одночасно завершив свою дію режим автономних торговельних преференцій ЄС для України, започаткований 3 квітня 2014 року. Положення Розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про асоціацію визначають поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та ЄС (ЗВТ). Початок тимчасового застосування режиму ПВ ЗВТ означає поступове розширення доступу до українського ринку для європейського імпорту в рамках лібералізованого митного режиму, зміни в правовому та адміністративному режимі експорту українських товарів на європейський ринок відповідно до положень Угоди про асоціацію, започаткування в Україні регуляторних реформ, передбачених ПВ ЗВТ. Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Цей розділ складає 2/3 від усього обсягу основної (без додатків і протоколів) частини Угоди (156 із 245 сторінок). Також містить 15 глав, 312 статей (статті ), 25 додатків і 2 протоколи [3, с ]. Початок тимчасового застосування режиму ПВ ЗВТ означає поступове розширення доступу до українського ринку для європейського імпорту в рамках лібералізованого митного режиму, зміни в правовому та адміністративному режимі експорту українських товарів на європейський ринок відповідно до положень Угоди про асоціацію, започаткування в Україні регуляторних реформ, передбачених ПВ ЗВТ. ЗВТ передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри руху робочої сили. Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов'язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар'єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки європейських експортерів до українського ринку. Тому поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС. Таким чином, будь-який український виробник та/або експортер має можливість користуватися преференціями в рамках вільної торгівлі з ЄС починаючи з 1 січня 2016 року. В рамках вільної торгівлі України з ЄС встановлено безмитні тарифні квоти ЄС для 36 видів товарів. При чому по 4 видах (м ясо птиці, м ясо свинини, гриби, а також яйця та альбуміни) встановлено додаткові обсяги. В свою чергу, Україна встановила тарифні квоти для 3 видів товарів (м ясо свинини; м ясо птиці та напівфабрикати з м яса птиці та цукор) та передбачила додаткові обсяги для 2-х (м ясо птиці та свинини). Узагальнений перелік тарифних квот викладено у доповненні до додатку І-А до Угоди про асоціацію. Необхідно зауважити, що тарифна квота це дворівневий митний тариф, пов язаний із кількістю товару, при якій задану кількість товарів може бути імпортова- 118

119 но за «пільговою» (тобто нижчою) ставкою мита протягом певного періоду часу («ставка мита в межах квоти»). У випадку вільної торгівлі між Україною та ЄС, це, відповідно, 0% у межах квоти, та ставка мита згідно з митним тарифом ЄС для обсягу товару, який перевищує домовлені обсяги. Тобто, після того, як обсяг тарифної квоти було заповнено, можна продовжувати імпортувати продукт без обмежень, але платити більш високу тарифну ставку («ставка мита поза квотою»). Але необхідно зауважити, що зона вільної торгівлі України з ЄС не означає автоматичного збільшення експорту та пожвавлення зовнішньої торгівлі. Вільна торгівля з ЄС дає лише можливості: виходу на один з найбільших, найпотужніших та найбільш високомаржинальних ринків світу; зайняти місце в глобальних і регіональних ланцюжках доданої вартості; диверсифікувати свої експортні потоки з метою мінімізації ризиків у разі неможливості доступу на ринки певних країн СНД; виходу на ринки третіх країн; отримувати якісні та дешевші імпортні товари; спрощення процесів залучення технологічних та інноваційних рішень, що реалізуються у країнах ЄС; отримувати іноземні інвестиції; зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією у рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів; збереження суверенітету у визначенні та здійсненні зовнішньоекономічної політики. Разом з тим, запровадження зони вільної торгівлі між Україною та державамичленами Європейського Союзу не тільки відкриває перед Україною нові можливості, але і приводить до виникнення нових викликів і ризиків: посилення конкурентного тиску з боку підприємств країн ЄС; необхідність переоснащення і модернізації діючих підприємств; недостатність дешевих кредитних ресурсів; пошук нових зарубіжних партнерів; діючі та потенційні антидемпінгові заходи; відсутність можливостей для суттєвого зростання експорту найближчим часом; торговельні війни з Російською Федерацією (бар єри, ембарго). Таким чином, в ході виконання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом виникають, як нові можливості, так і нові фактори, які заважають ефективному використанню переваг інтеграції. Крім того, інтеграційні процеси, що зараз відбуваються в Україні, здійснюються з різною швидкістю, глибиною та комплексністю. Україна здатна отримати значні вигоди від інтеграції з ЄС лише у разі практичного виконання всіх її складових, як економічних так і інституційних та політичних. Тому, імплементація положень Розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом передбачає проведення низки реформ, в першу чергу в сфері технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, підвищення стандартів якості та безпечності продукції. Список використаних джерел 1. Вербальна нота Генерального Секретаріату ЄС щодо тимчасового застосування Угоди від 30 вересня 2014 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: 119

120 2. Вербальна нота Генерального Секретаріату ЄС щодо тимчасового застосування Угоди від 16 листопада 2015 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Офіційний вісник України від р., 75, том 1, стор. 83, стаття rada.gov.ua/laws/show/984_011. Гела Мамуладзе, доктор экономики, профессор Батумский государственный университета имени Шота Руставели, Батуми, Грузия МАРКЕТИНГОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ГРУЗИНСКИХ ТУРИСТИЧЕСКИХ КОМПАНИИ И ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯ На современном этапе развития трудно представить туристическую компанию с высокой репутацией, которая активно не использует современные подходы маркетинга, т.к. в условиях конкуренции он представляется своеобразным инструментом для приобретения преимущества на рынке. Компании постоянно должны думать о том, как с помощью маркетинга получить от потребителей максимум и что для этого необходимо сделать. Исходя из сказанного, они должны думать о том, какие ценности необходимо создать для потребителей, что бы представленным ими продуктом или услугой облегчить и сделать более комфортным их жизнь. Не смотря на то, что отмеченной проблеме посвящены значительное количество научных трудов и она часто была предметом обсуждения общественности, по нашему мнению, анализ существующего положения на современном этапе представляется весьма актуальным. Целью исследования является изучение существующего положения в использования маркетинговых подходов в грузинских туристических компаниях и относительно данной проблематики подготовка соответствующих выводов, как достаточно рентабельная отрасль мировой экономики, является значительным фактором развития национальной экономики страны. Туристическая индустрия представляется основным определяющим фактором социально-экономического развития страны. В следствии развития туризма (особенно международного туризма) растет внутренний валовой продукт, растут иностранные валютные доходы, что в последствии улучшает жизненный уровень населения. Прекрасная и очаровательная природа, разнообразные пеизажи, Кавказский хребет. Субтропическая зона Черного моря, реки и водопады, высеченные в скалах города,курорты и минеральные воды, памятники истории, традиционное грузинское гостеприимство и знаменитая грузинская кухня - делают Грузию туристической страной. Согласно информации, размещенной веб-странице национальной администрацией туризма Грузии, количество международных путешественников за январь ноябрь 2016 года составило , рост о сравнению с аналогичным периодом прошлого года составил +7,9%. Больше всего визитов были осуществлены из Азербайджана (+9,8%), Армении (+1%), Турции (+4%), России (+13%) и Украины (+22,4%). Позитивная тенденция сохраняется со стороны стран Евросоюза, откуда по количеству приездов в Грузию за январь ноябрь 2016 года ьожно выделить: Латвию (+25,6%), Чехию (+15,6%), Литву (+15%), Германию (+9,4%) и Польшу (+6,5%). Особый рост наблюдается из Ирана (+494%), Индии (+216%), Саудовской Аравии (+118%) и Китая (+44%). Выше приведенные показатели свидетельствуют, что за последние годы в нашей стране количество иностранных туристов поступательно возрастает, первопричиной которого является усиленное рекламирование страны и PR, которую осуществляют департамент туризма и бизнес структуры. Следует отметить, что на рост количества визи- 120

121 теров значительное влияние оказал упразднение визового режима с Ираном с 15 февраля прошлого года. В марте того же года количество визитеров из Ирана увеличился 12 раз и составил человек. С ростом количества визитеров, предположительно, будут расти и доходы от туризма, хотя, исходя из того, что Национальным Банком Грузии пока не опубликована статистика платежного баланса, точная оценка доходов на этом этапе представляется невозможным. Не смотря на то, что в Грузии явно наблюдается поступательное развитие туризма, все еще существуют проблемы, которые препятствуют его развитию более высокими темпами. Среды них представляется необходимым выделить маркетинговые проблемы. Привлечение туристов и их сохранение задача довольно трудная. Покупатель приобретает ту туристическую продукцию, которая представляется ему наиболее значимым. Необходимо совместимость ожидания гостей и качества туристического продукта. Управление качеством продукции и ее сохранение является самым проблематичным и болезненным вопросом грузинских туристических предприятии. Каким бы привлекательным не было бы туристическое предприятие внешне, он не сможет удовлетворить потребителей, и сохранить высокий имидж, если не располагает сервисом соответствующего уровня. Сотрудники должны знать, что нравиться и что не нравиться гостям. Так же значительным представляется визуальная сторона туристического предприятия. Например, различные исследования показывают, что первое впечатление о гостинице у потребителя формируется уже в вестибюле, поэтому он должен оправдывать его ожидания. Визуальная сторона должна отображать те ценности, предоставлению которых старается гостиница. Качество обслуживания и его разнообразие должен соответствовать потребностям потребителей и цена должна быть адекватной. Например, существуют гостиницы, которые необоснованно, без всяких преимуществ по отношению к другим гостиницам, оценивают свои услуги значительно дороже, исходя из соображения элитарного имиджа. Кроме отмеченного, цены характеризуются ежегодными темпами роста, а качество обслуживания остается на том же уровне, если не снижается. Выше сказанное желающих отдыха вынуждает к поиску альтернативных курортов. Согласно информациям туристических компании, отдых в Турции, на побережье Средиземного моря и даже в Испании отдыхающим обходится гораздо дешевле, чем на побережье Черного моря в Грузии, не смотря на то, что туристический потенциал Грузии довольно разнообразен: приключенческий, сельский туризм, экологический туризм, винный туризм, горнолыжный туризм, круизный туризм. Исходя из отмеченного, по нашему мнению, необходимо диверсификация сферы туризма и для каждого направления разработать соответствующую стратегию развития. На формирование ожидания гостей значительное влияние оказывает имидж туристической компании, общественное мнение, цена и усилия, направленные на усовершенствование товара и качества обслуживания. Клиенты тех компании, которые имеют положительный имидж, могут не обращать внимания на мелкие ошибки и считать их малозначительными. Качество обслуживания определяет степень удовлетворенности клиента, что в свою очередь, влияет на его решение - в следующий раз обратится к тому же туристическому предприятию. Например, экспертами установлено, что «для того, что бы гостья первый раз заманить в гостиницу, гостинице обходится 10 долларов и только одного доллара достаточно, что бы его убедить вернутся обратно». Если потенциальному клиенту нравиться какая ни будь гостиница, то его будет очень трудно переманить. Часто даже значительные скидки конкурентов не заставят гостья поменять гостиницу. Наоборот, один довольный клиент делится своим впечатлением с пятью другими человеками, тогда как недовольный клиент о недостатках гостиницы расскажет десяти и более человек. 121

122 Не смотря на то, какого качества гостиница и как хорошо ими управляют, вероятность ее успеха значительно уменьшается, если ее стимулирование не будет осуществлен на том же уровне. Грузинские и западные туристические компании, в основном, возбуждения интересов потребителей стараются с помощью буклетов и рекламных щитов. Эти приемы используются с целью возбуждения первичного интереса у потребителя и для его последующего обращения для получения более детальной информации. Следующим информационным источником для Грузии представляет интернет или туристическое агентство. Исходя из выше сказанного, максимальное включение отмеченных двух каналов и их максимальная загруженность является обязательным условием для успешной коммуникации гостиниц. Для туристических предприятии так же важно применение элементов стимулирования. Большинство туристических предприятии западного типа обеспечению высокого уровня лояльности со стороны потребителей стараются различными поощрительными программами. В следствии развития информационных технологии значительно упростилось управление базы данных потребителей и коммуникация с каждым из них. Классических приемов стимулирования продаж, таких как скидки, купоны и т. д. используют намного реже. У отмеченных стратегии появились много критиков, которые утверждают, что использование таких приемов вызывают обесценение брендов и за этим следуют многие другие отрицательные последствия. Даже программы лояльности, согласно сегодняшним тенденциям, уже не имеют соответствующего эффекта, т. к. их имеют все сети крупных западных туристических предприятии. Исходя из выше изложенного, для приобретения конкурентного преимущества и сохранения собственного места на рынке, представители туристических компании должны обратить внимание на некоторые предложения теоретического характера: - растущие требования на туристические продукты представляют особые требования туристическим предприятиям, удовлетворение которых невозможно без внедрения современных маркетинговых подходов, которым сегодня уделяется недостаточное внимание. Представители бизнес сектора (в том числе туристических предприятии) еще не до конца осознали всех возможностей современного маркетинга. На современном этапе удовлетворение возросших потребностей на турпродуты в значительной степенны зависит от правильного управления маркетингом, т.к. без него невозможно создать такую саморегулирующую систему, которая сможет быстро и адекватно реагировать на изменения ситуации на потребительском рынке; - использованию маркетинга туристическими компаниями должна характеризовать существование трех признаков: ориентация фирм на потребности клиентов, использование многочисленных инструментов маркетинг-микса, целенаправленная координация всех видов деятельности, направленных на реализацию турпродукта; - обслуживание клиентов представляет основную цель деятельности каждой организации. Ни один бизнес или организация не достигнут успехов без удовлетворения потребностей клиентов и их лояльного отношения. Компании, которые успешно справляются с поставленными задачами, имеют значительные успехи в деле увеличения рентабельности, занятия соответствующего места на рынке и удовлетворения своих сотрудников. Ведение рекламных работ представляется менее эффективным, чем довольными обслуживанием клиентами устно переданные положительные рекомендации; - для проведения вышеперечисленных мероприятии в первую очередь необходимо создать маркетинговые службы, основными функциями которых будут: изучение степени удовлетворения потребностей потребителей, определения цены, проведение рекламных компании, выставок; стимулирование продаж; поиск новых клиентов; повышение квалификации работников маркетинговых служб и т.д. 122

123 Использованная литература 1. Мамуладзе Г. Об особенностях маркетинга. Государственный университет им. Ш. Руставели, материалы II международной научно-практической конференции «Туризм: экономика и бизнес». Труды, Тбилиси, Котлер Д. и др. Маркетинг Гостинпримство туризм. М., %83%9B%E1%83%98%E1%83%A %E1%83%AC%E1%83%9A%E1%83%98%E1%83%A1- %E1%83%9C%E1%83%9D%E1%83%94%E1%83%9B%E1%83%91%E1%83%A0%E1%83%98%E 1%83%A1-%E1%83%97/) Мельник Олександр Григорович, здобувач Чернігівський національній технологічний університет, м. Чернігів, Україна ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ Виходячи з реалій сучасного функціонування вітчизняної економіки та з огляду на оголошену морально-ціннісну орієнтацію її розвитку до імплементації в систему євроінтеграційних цінностей нербхідно сконцентруватися на дуже болісному, але вкрай важливому моменті - особливостях ставлення суспільства до людей з обмеженими фізичними можливостями та пошуку шляхів капіталізації їх продуктивних здібностей. Основні напрямки соціальної політики України стосовно інвалідів ці питання охоплюють дуже поверхнево, оскільки шляхи адаптації людей з обмеженими можливостями до повноцінного суспільного життя та умови їх соціальної адаптації носять умовно декларативний характер. На жаль, слід констатувати, що ще з часів соціалістичного минулого в Україні державна політика щодо осіб з інвалідністю будувалась на принципах їх ізоляції від суспільства та матеріальної компенсації втрат ними працездатності та здоров'я, що вплинуло як на усвідомлення інвалідів щодо свого власного місця у суспільстві, так і на ставлення членів суспільства до проблем такої категорії населення. Те, що інваліди повинні мати ті ж самі права, якими володіють усі члени суспільства (у першу чергу, право на працю), користуватися тими самими благами, не знаходило законодавчого закріплення та практичної реалізації. І якщо проблеми зайнятості інвалідів стали об'єктом уваги міжнародних організацій (ООН, Міжнародної організації праці тощо) ще у 20-х роках ХХ сторіччя, то Україна фактично почала формувати свою державну політику стосовно людей з обмеженими фізичними можливостями (зокрема у сфері їх зайнятості) спираючись на міжнародні стандарти, тільки у перші роки своєї незалежності. Конструктивним підходом до наукового обґрунтування дієвої соціальної політики щодо вирішення проблем людей з обмеженими фізичними можливостями та їх повноцінного залучення до суспільного життя є постановка питання про капіталізацію продуктивних здібностей такої категорії населення. Теоретичним підґрунтям такого підходу складає теорія розвитку людського капіталу, розроблена Т.Шульцем та Г.Беккером, яка має численних послідовників, зокрема - і серед вітчизняних вчених в межах наукових шкіл професорів О.А.Грішнової та М.В.Семикіної та ін. [1; 2; 3]. На основі узагальнення висновків теоретичних джерел, капіталізацію продуктивних здібностей людей з обмеженими фізичними можливостями правомірно розглядати як процес збереження, залучення та використання соціально-трудового потенціалу інвалідів в економічній, суспільно-корисній (в сучасній інтерпретації - волонтерській) діяльності, яка супроводжується отриманням певного економічного або соціального ефекту, корисного для національної економічної системи країни та розвитку її соціальних та морально-ціннісних складових. Ми повністю погоджуємось з думкою науковців, які 123

124 вважають, що буд-які кроки, що здійснюються у напрямі капіталізації незадіяних продуктивних здібностей особливих категорій населення мають супроводжуватися соціальними інноваціями [4]. При цьому соціальні інновації у сфері державної політики капіталізації продуктивних здібностей людей з особливими потребами розглядаються як комплекс ініціатив, нововведень, нових послуг, а також корисних змін, які впроваджуються державою (разом з соціальними партнерами) у розгалуженій системі формування, використання і розвитку людського потенціалу для комплексного підвищення якості останнього та підтримки процесу соціалізації людей з обмеженими фізичними можливостями. Зупинимось на визначені поняття соціальних інновацій, користуючись висновками вітчизняних науковців, які дозволяють виділити три основні типи сучасного тлумачення цього поняття [5]: 1) як остаточного результату творчої діяльності, що отримав широке поширення і став основою для істотних соціальних змін [6, с. 243]. Зокрема, Ю. Яковець тлумачить поняття інновації як внесення у різноманітні види людської діяльності нових елементів, що підвищують результативність цієї діяльності [7]. У цьому сенсі соціальні інновації нововведення у соціальній сфері, що сприяють вирішенню суперечностей, які виникають в умовах неоднорідного та нестабільного суспільного розвитку, співіснування різних аксіологічних систем, посилення процесів соціальної мобільності. До соціальних інновацій належать нові стратегії, концепції, ідеї та організації, що задовольняють різні типи соціальних потреб, від умов праці і освіти до розвитку громад та охорони здоров я, і сприяють поширенню та зміцненню громадянського суспільства [8]; 2) як процес здійснення змін, переходу системи з одного стану до іншого. У межах процесного підходу категорія «соціальна інновація» розглядається як цілісний процес віднаходження, забезпечення підтримки і впровадження оригінальних рішень для соціальних потреб, розвиток соціальних або організаційних структур, принципів або практик [9, с. 95]; 3) як процес перетворення нововведень на соціокультурні норми і зразки, що забезпечує їхню інституціоналізацію і закріплення у сфері духовної і матеріальної культури суспільства [6, с. 243]. Соціальні інновації це процеси, результатом яких є істотні і незворотні зміни у взаємодії між людьми, групами, що сприяє формуванню нових зв язків і відносин між ними, спрямованих на задоволення нових духовних і інтелектуальних потреб, нових норм, появі організацій та зв язків більш високого рівня [10]. Так, І. Москальов під інноваційними соціальними процесами розуміє «трансформації у соціальних структурах і процесах, що приводять до зміни способу функціонування соціальної системи. При цьому можуть суттєво змінюватися стратегічні пріоритети, технологія, культура, соціальні інститути» [11]. Ми поділяємо погляди науковців, які вважають, що соціальні інновації є основою капіталізації найбільш вразливих верств населення, зокрема людей з обмеженими фізичними можливостями. За нашим переконанням, розробка таких соціальних інновацій має забезпечувати: перманенту діагностику здоров я людей з обмеженими фізичними можливостями з обов язковими висновками щодо спектру їх соціалізації (насамперед, прерогатив працевлаштування); формування позитивного іміджу потенційних працівників, що мають інвалідність, потужності їх мотивації до виконання накладених обов язків та специфічних переваг (в тому числі психологічного змісту); докорінну трансформацію соціальної інфраструктури, коли відповідні інституції лікувальних, реабілітаційних установ, а також органів соціального забезпечення у своїх 124

125 взаємодії з інвалідами мають робити спільні обґрунтовані (як з медичної, так і з суспільної точки зору) висновки щодо перспектив повноцінного функціонування особи з обмеженими фізичними можливостями в суспільстві, що призводить до найбільш повної капіталізації їх продуктивних здібностей. Отже, зосередження уваги на впровадженні соціальних інновацій в процес капіталізації здібностей людей з обмеженими фізичними можливостями виконує якнайменше дві найважливіші для суспільства функції: соціальну та економічну. Адже часто у стані інвалідності опиняються люди, які мають надзвичайно високий трудовий (в тому числі інтелектуальний) потенціал, або додаткові можливості і мотивацію для його подальшого розвитку. Для виконання завдань реалізації продуктивних здібностей потенціалу капіталізації осіб з інвалідністю необхідно невпинно скорочувати розрив між реальною практикою та її теоретичним обґрунтуванням з урахуванням викликів занепаду та піднесення морально-ціннісної основи гуманізації економічних систем в глобальному вимірі. Список використаних джерел 1. Becker, G. S. Human Capital: a theoretical and empirical analysis, with special reference to education / - 2d ed. New York: National Bureau of Economic Research: distributed by Columbia University Press, Грішнова О. Людський капітал: формування у системі освіти і професійної підготовки / О. Грішнова. В.: Т-во «Знання», КОО, с. 3. Cемикіна М. В. Мотивація ефективної зайнятості: проблеми, тен- денції, вибір стратегії. Монографія / М. В. Семикіна, Н. А. Іщенко, М. О. Родіонова. Кіровоград: КОД, с. 4. Семикіна А.В. Капіталізація продуктивних здібностей людей похилого віку: пошук соціальних інновацій / А.В. Семикіна // Фінансовий простір (12). С Набатова О.О. Соціальні інновації: поняття, види, суб єкти / О.О.Набатова // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого С Докторович А. Б. Социальные инновации и развитие трудового потенциала стран СНГ / А. Б. Докторович // матер. 1-го инновац. форума СНГ «Международное инновационное развитие и инновационное сотрудничество» С Яковец Ю. Многоликость инноваций / Ю. Яковец // Эпохальные инновации ХХІ в. М. : Экономика, С Социологический словарь [Электронный ресурс]. Режим доступа : mirslovarei.com/content_soc/innovacii-socialnye html 9. Бойко-Бойчук Л. В. Поняття «соціальна інновація»: типи визначень, приклади застосування / Л. В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації Т С Цой Л. Н. Управление конфликтами: поиск ресурсов [Электронный ресурс] / Л. Н. Цой. Режим доступа : ictmanagement.ru/text/?text= Глобальный капитализм: три великие трансформации. Соцально-философский анализ взаимоотношений экономики и общества / В. Г. Федотова, В. А. Колпа- ков, Н. Н. Федотова. М. : Культур. революція, с. 12. Бажал Ю. М. Інноваційна теорія економічного розвитку: М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер і проблеми перехідної економіки України. [Електронний ресурс] /Ю.М. Бажал// Наукові записки С Режим доступу до журн. : Болгов В. Є.Моделювання інноваційного розвитку економіки України /В.Є. Болгов, Г. В. Гейєр / Матеріали ХІІ міжнар. наук.- практ. конф. «Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: Економіка, фінанси, право, системний аналіз» (м. Київ, 23 березня 2012 р.) Київ: УДУФМТ, С Шкарлет С. М. Інформаційна економіка як основа соціально економічної регенерації України / С. М. Шкарлет // Економіка України (636). С

126 Перетятько Юлія Митрофанівна, канд. економ. наук Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна АКУМУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСНОВНІ ЗАСОБИ ДЛЯ БУХГАЛТЕРСЬКИХ, ПОДАТКОВИХ ТА СТАТИСТИЧНИХ ПОТРЕБ Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України суб єкти господарювання зобов язані вести бухгалтерський облік, а також складати та подавати звітність про господарську діяльність підприємства згідно із законодавством [1]. В тому числі і інформацію про наявність та стан основних засобів. На сьогоднішній день виділяють фінансову, податкову та статистичну звітність. Кожен із цих видів звітності має свою мету (табл. 1). Таблиця 1 Мета складання фінансової, податкової та статистичної звітності Найменування показника Нормативно правовий акт Мета складання звітності Вид звітності Фінансова Податкова Статистична Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття управлінських рішень [2, п. 1 ст. 3] Податковий кодекс України Нарахування та (або) сплата податкового зобов язання. Документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та (або) сплаченого податку [3, п. 1 ст. 46] Закон України Про державну статистику Отримання всебічної та об єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства [4] Дані таблиці 1 свідчать, що складання фінансової, податкової та статистичної звітності має різну мету. Так, метою фінансової звітність є акумулювання інформації про господарську діяльність суб єкта господарювання; податкової звітності нарахування та сплата податкового зобов язання; статистичної звітності формування інформації про масові соціально-економічні, демографічні та екологічні явища. У зв язку із різною метою складання та подання фінансової, податкової та статистичної звітності дослідимо яка інформація про основні засоби має міститися у формах звітності залежно від мети її складання. Методологічною основою формування інформації про основні засоби у бухгалтерському обліку суб єкта господарювання є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби. Інформація про основні засоби акумулюється у звіті під назвою Примітки до фінансової звітності (форма 5). Згідно [5] у примітках до фінансової звітності розкривається наступна інформація про основні засоби [5, п ]: - вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі; - методи амортизації, що застосовуються підприємством/установою, та діапазон строків корисного використання (експлуатації); - наявність та рух основних засобів у звітному році: первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року; первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об єднання підприємств; сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки; первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули; сума нарахованої амортизації; сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності, відображені в звіті про фінансові результати в звітному періоді; інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів; первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року); 126

127 - первісна (переоцінена) вартість і сума зносу основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження; - первісна (переоцінена) вартість і сума зносу переданих у заставу основних засобів; - сума капітальних інвестицій в основні засоби за звітний рік; - сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів; - залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо); - первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись; - залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу; - первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування; - зміна розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками); - у примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться сума курсових різниць у зв'язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеної у фінансовій звітності дочірніх підприємств. Інформація про основні засоби для податкових потреб відображається у додатку АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, де наводиться: - балансова вартість основних засобів на початок та кінець звітного періоду у відповідності до податкових груп основних засобів; - сума розрахованої амортизації за звітний (податковий) період за податковими правилами, які визначені п ст. 138 Податкового кодексу України. Методологічною основою формування інформації про основні засоби для статистичних потреб є Методологічні положення з організації державного статистичного спостереження щодо основних засобів, яке затверджене Наказом Державної служби статистики України 208 від р. Інформація надається у вигляді звіту під назвою Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію 11 ОЗ (річна). Згідно з [6] у Звіті про наявність та рух основних засобів, амортизацію наводиться наступний склад інформації про основні засоби: - первісна та (або) переоцінена вартість (з урахуванням переоцінки (дооцінки, уцінки), а також залишкова вартість (за відрахуванням зносу) основних засобів, які згруповані за видами економічної діяльності на початок та кінець звітного року; - вартість основних засобів, що надійшли, у тому числі вартість уведених у дію нових основних засобів, вартість основних засобів, що вибули у звітному році, у тому числі ліквідованих; - амортизація (знос) основних засобів за рік; - вартість основних засобів, на які повністю нараховано амортизацію (знос). У звіті за формою 11- ОЗ показник Первісна (переоцінена) вартість на кінець року обліковується за такими видами основних засобів та інших необоротних матеріальних активів: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будівлі, споруди та передавальні пристрої; житлові будівлі; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби; бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи. 127

128 Отже, в ході проведеного дослідження виявлено, що обсяг інформації про основні засоби для бухгалтерських, податкових та статистичних потреб є різним та залежить від мети складання та подання відповідних видів звітності. Список використаних джерел 1. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної ради України // Режим доступу : 2. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної ради України // Режим доступу : 3. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної ради України // Режим доступу : 4. Закон України Про державну статистику [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної ради України // Режим доступу : 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної ради України // Режим доступу : 6. Методологічні положення з організації державного статистичного спостереження щодо основних засобів [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Державної служби статистики України // Режим доступу : Петраков Ярослав Валерійович, канд. екон. наук, доцент Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ПІДХОДИ ДО ОПОДАТКУВАННЯ ЕНЕРГОПРОДУКТІВ ТА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В ЄС ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ На основі аналізу еволюції практик дизайну податкового механізму енергетичного оподаткування в країнах ЄС протягом останніх 30 років можна виділити 4 основі підходи до формування податкового механізму: 1) квазіфіскальний дизайн механізму повністю ігнорує будь-які зовнішні цілі, крім суто фіскальної наповнення бюджету, без урахування принципів справедливості, рівності, пропорційності та ефективності оподаткування. Такий підхід був характерним для етапу початкового запуску енергетичного оподаткування в окремих країнах ЄС у кінці 80х років ХХ століття, коли введення акцизу призвело до збільшення надлишкового податкового тягаря на енергоінтенсивні галузі з високим проміжним споживанням енергоресурсів (металургія, рудна і хімічна, нафтохімічна промисловість), а також на домогосподарства з високими витратами на енергію, обумовлені географічним місце розташуванням віддалені місця (острови), північні райони; 2) фіскальний податковий механізм є фіскально-орієнтованим, але застосовує диференціацію номінальних ставок для вирівняння середнього та граничного рівня ефективного оподаткування кінцевого споживання енергоресурсів та продуктів (у т.ч. електроенергії), враховує особливості джерел походження енергетичної генерації (атом, природа, енергетична сировина) та ефективність каналів трансмісії енергії (відкриті чи закриті системи енергопостачання). Даний підхід був розповсюдженим в середині 90х років ХХ століття і став початковою точкою переговорів на рівні ЄС щодо необхідності податкової гармонізації у Спільноті, які завершилися прийняттям Директив 92/81 та 92/82 від , якими було гармонізовано структуру та проведено апроксимацію ставок акцизів на нафтопродукти. З одного боку, це підвищило спроможність внутрішнього ринку ЄС, з іншого створило дискримінаційні умови для торгівлі і споживання нафтопродуктів відносно інших енергетичних продуктів (вугілля, газу, електроенергії). В умовах розвитку енергетичного ринку Співтовариства у напрямку диверсифікації, 128

129 широкого застосування інших, ніж нафтопродукти, видів енергетичних продуктів, такий порядок виявився недостатньо адекватним, щоб слугувати ефективним інструментом проведення політики Співтовариства в енергетичній сфері та суміжних або пов'язаних галузях. Виникла нагальна необхідність впровадження гармонізованої системи акцизного оподаткування усіх енергопродуктів; 3) інтегрований податковий механізм розглядається як інструмент таргетування поведінки ринків енергетичних ресурсів і продуктів, який підпорядковується стратегічним довгостроковим цілям суспільного розвитку захисту й відновленню довкілля, а також підвищенню ефективності використання енергоресурсів й удосконаленню енергоємних технологій. Оскільки енергетичні продукти виступають в якості первинних ресурсів, об єкта проміжного та кінцевого споживання, гармонізація їх оподаткування в ЄС повинна була враховувати існування кількох рівнів ринків та не допустити викривлення конкуренції як на них, так і між ними. Підхід бере свій початок з Данії, яка першою наприкінці 90х років почала активно таргетувати свої екологічні проблеми енергетичними податками, і чий позитивний досвід було покладено в основу проекту Директиви 97/30 (відомої як «Директиви Монті») з гармонізації оподаткування енергопродуктів в ЄС. Переговори щодо оновлення Директив 92/81 та 92/82 розпочалися в 1997 році, коли Єврокомісія запропонувала амбітний план оподаткування викидів СО 2, але зустріла опір з боку багатьох країн-членів та мала наслідком лише компромісний варіант оподаткування енергопродуктів, який дозволяє «покращити функціонування внутрішнього ринку шляхом усунення дисбалансів у конкуренції між нафтопродуктами та іншими енергетичними продуктами». Прийнята 27 жовтня 2003 року Директива 2003/96 доповнила секторальне законодавство ЄС; 4) розуміний інтегрований удосконалення податкового механізму енергетичного оподаткування з максимальним дотриманням принципів справедливості, рівності, пропорційності, субсидіарності, ефективності оподаткування та податкової нейтральності з фокусом на відновлення навколишнього середовища (амбітного зниження рівня викидів СО 2 та уповільнення темпів нагрівання Землі) та зниження податкового навантаження на робочу силу (так звана еко-трудова податкова реформа, розпочата в роках у більшості країн ЄС і завершена наприкінці 2010-го року). Для цього диференціація та обґрунтування розміру ставок енергетичних акцизів з метою досягнення цілей екологічної та енергетичних політик, починаючи з 2005 року здійснюється у відповідності Рекомендацій щодо оцінки регуляторного впливу (далі РОРВ), які враховують кращі практики з регуляторного таргетування проблем «за найменші кошти». Зауважимо, що РОРВ ЄС переглядалися тричі (у 2009, 2013 та 2015 роках) і з 2016 року існують у формі 414-сторінкового «Інструменту з кращого регулювання» (Better regulation toolbox) та 112-сторінкового Робочого документу Європейської комісії із затвердження загальноприйнятого підходу та практик до оцінки регуляторного впливу (SWD (2015) 111 final). Таким чином, початкова ідея гармонізації рівня оподаткування з метою сприяння розвитку внутрішнього ринку та досягнення фіскальних цілей наповнення бюджету в ЄС була доповнена зовнішніми цілями екологічної, енергетичної політик (секторальні цілі зниження викидів парникових газів, підвищення енергоефективності), та цілями політики щодо зайнятості та ринків (горизонтальні цілі зміна структури енергетичних ринків у бік збільшення частки ВДЕ, зниження рівня оподаткування робочої сили для роботодавців), тим самим стимулюючи поглиблення інтеграції між старими та новими країнами-членами ЄС. Україна в рамках виконання Угоди про Асоціацію з ЄС має зробити істотний крок назустріч як європейським практикам, так і концептуальному баченню реалізації пода- 129

130 ткової політики. Квазіфіскальний підхід до формування елементів податкового механізму енергетичних акцизів є одним з факторів, що стримують розвиток країни через обмеженість та неефективність використовуваних фіскальних інструментів політики. А тому потребує подальшого обґрунтування процес поступового переходу від квазіфіскального до розумного інтегрованого підходу при застосуванні механізму енергетичних акцизів в Україні. Список використаних джерел 1. Council Directive 2003/96/EC of 27 October 2003 restructuring the Community framework for the taxation of energy products and electricity // Official Journal. L P Електронний ресурс Regulatory Impact Assessment Accompanying document to the Council Directive amending Directive 2003/96/EC. Volume 1. Staff Working Document. SEC(2011) 409 final sites/taxation/files/resources/documents/taxation /sec_2011_409_impact_assesment_part1_en.pdf 4. SWD (2015) 111 final. - =10102&year=2015&number=111&language=en Петренко Ольга Павлівна, канд. економ. наук Одеський державний аграрний університет, м. Одеса, Україна УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В сучасній економіці життєздатність економічної системи в значній мірі визначається спроможністю забезпечувати достатнє надходження та ефективне використання грошових коштів. Процес одержання грошових надходжень і здійснення грошових виплат (формування вхідних і вихідних грошових потоків) є передумовою безперервного та стабільного функціонування підприємства [1,с.40]. Ефективне функціонування підприємства в значній мірі обумовлюється станом його грошових потоків, які є відображенням всього комплексу економічних процесів, що протікають на підприємстві. Тому, формування системи управління грошовими потоками є актуальним питанням та має високе практичне значення, оскільки в умовах економічної нестабільності особливої важливості набуває підвищення якості та ефективності формування грошових потоків як одного із основних результативних показників діяльності підприємства [2, с.164]. Дослідження управління грошовими потоками аграрних підприємств було проведено на прикладі типового підприємства регіону, а саме СТОВ «Агрофірма Петродолинське» Овідіопольського району Одеської області. Досліджено, що рух коштів відбувався від здійснення операційної та інвестиційної діяльності. Причому інвестиційна діяльність супроводжувалась відпливом грошових коштів впродовж періоду дослідження. Стосовно грошових коштів від операційної діяльності, відмічаємо їх розбіжність у позначках та обсязі. Так, максимальний рівень позитивного грошового потоку від операційної діяльності був у 2015 році тис.грн, а мінімальний рівень відповідає 2013 р тис.грн. У 2014 р. спостерігаємо позитивний чистий грошовий потік від операційної діяльності у сумі 2388тис.грн. Такі зміни сформували залишок грошових коштів на початок і кінець досліджуваного періоду у сумі відповідно 66тис.грн. і 3 тис.грн. у 2015р. Для визначення ефективності використання грошових потоків було застосовано показник Сash-flow, який широко використовують при оцінці фінансового стану підприємства та визначенні його кредитоспроможності (табл. 1). 130

131 Таблиця 1 Показники Сash-flow у СТОВ «Агрофірма Петродолинське» Відхилення (+, -) Показники 2013р. 2014р. 2015р. 2015р. до 2013р. 2014р. 1 Величина чистих інвестицій (приріст (+), зменшення (-) необоротних активів), тис.грн Власний капітал, тис.грн Чистий дохід від реалізації продукції, тис.грн Чистий рух грошових коштів від операційної діяльності, тис.грн Чистий Сash-flow, тис.грн Самофінансування інвестицій, % 87,0-586,8 69,9-17,1 656,7 7 Чиста Сash-flow маржа, % 9,8 10,0 13,4 3,6 3,4 8 Відношення чистого Сash-flow до власного капіталу, % -0,2 0,1-0,1 0,1-0,2 Як свідчать дані таблиці, у СТОВ «Агрофірма Петродолинське» приріст чистих інвестицій відбувся у 2013 та 2015рр., причому за рахунок самофінансування спостерігаємо на рівні 87,0% та 69,9% відповідно. У 2014 році на підприємстві виникла несприятлива ситуація, пов язана з зменшенням приросту необоротних активів. Спостерігаємо незадовільну ситуацію, пов язану з невикористанням позикових ресурсів у рр. Аналізуючи показник чистої Сash-flow маржі, треба відмітити, що цей показник характеризує величину Сash-flow, яка припадає на одиницю обороту від реалізації. Як бачимо, у 2015р. в розпорядженні підприємства залишилося 13,4% виручки від реалізації, після здійснення всіх платежів у рамках операційної діяльності, що на 3,6% більше, ніж у 2013р. Що стосується останнього показника, то його рівень дуже низький (менше 1% за рр.), що визначає необхідність залучення додаткових зовнішніх джерел. Отже, треба зазначити, що від ефективного використання грошових потоків на підприємстві залежить розмір залишку грошових коштів на поточному рахунку та в касі підприємства, що визначає рівень його платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов язанням. Якість управління підприємством оцінюють як гарну, якщо за результатами звітного періоду спостерігається позитивний чистий рух коштів від операційної діяльності й негативний у результаті інвестиційної й фінансової діяльності. Основними проблемами управління грошовими потоками аграрних підприємств та безпосередньо СТОВ «Агрофірма Петродолинське» можна визначити: - управління грошовими засобами являє собою управління залишком грошових коштів на рахунках; - процес управління грошовими потоками не скоординований з цілями самого підприємства; - проблема наявності прибутку, але відсутності грошей. Дані проблеми вирішуються шляхом: розробки місії, цілей компанії, формуванням стратегії бізнесу, визначенням політики управління грошовими потоками; функціональними обов'язками буде забезпечення прийнятного рівня ліквідності, оптимізації використання грошових ресурсів, складання прогнозу надходження та вибуття грошових коштів тощо. Одним з методів збільшення вхідних грошових потоків для підприємства є реструктуризація активів. В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види заходів: - мобілізація прихованих резервів. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю; 131

132 - використання зворотного лізингу, але ще не розроблена нормативна база щоб дати можливість зробити це реально; - оптимізація структури розміщення оборотного капіталу. Слід враховувати, що надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати, зокрема складські чи робочої сили; - рефінансування дебіторської заборгованості це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові вкладення тощо. Для оптимізації розміру та структури дебіторської заборгованості СТОВ «Агрофірма Петродолинське» доцільно рефінансувати її частину. Метою рефінансування дебіторської заборгованості є прискорення її переведення в інші форми оборотних активів підприємства (кошти, ліквідні короткострокові цінні папери тощо). СТОВ «Агрофірма Петродолинське» слід застосовувати такі методи рефінансування дебіторської заборгованості: - спонтанне фінансування призначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку (при оплаті товару до закінчення певного строку покупець одержує знижку із ціни, після цього строку укладаючись у договірний строк платежу він платить повну суму); - облік векселів продаж наявних у підприємства векселів банку за дисконтною ціною ( нижче від номіналу); величина дисконту, утримуваного банком, залежить від номіналу векселів, строку їх погашення й облікової вексельної ставки (при сумнівній платоспроможності векселедавця облікова ставка може включати премію за ризик); - визначення можливої суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість. Політика управління грошовими активами повинна передбачати забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів. З цією метою розробляється система заходів та мінімізації втрат альтернативного доходу і протиінфляційною захисту в процесі зберігання грошових коштів. До числа основних таких заходів відносяться: - узгодження з банком, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства, умов поточного збереження залишку грошових активів з виплатою депозитного відсотка по середній сумі цього залишку; - використання короткострокових грошових інструментів інвестування (у першу чергу, депозитних внесків у банках) для тимчасового зберігання страхового та інвестиційного залишків грошових активів; - використання високоприбуткових інструментів фондового ринку для інвестування резерву і вільного залишку грошових активів (державних короткострокових облігацій; короткострокових депозитних сертифікатів банків тощо) за умови достатньої ліквідності цих інструментів на фінансовому ринку[3, с.140]. Таким чином, оптимізація грошових потоків являється процесом вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності. Список використаних джерел 1. Коваленко Н. Н. Управління грошовим потоками українських підприємств у сучасних умовах господарювання / Н. Коваленко // Економічний аналіз С Барабаш Н. С. Аналіз грошових потоків у системі фінансового менеджменту підприємства / Н.С. Барабаш, М.О. Никонович // Вісник Хмельницького національного університету , Т. 2. С Ковтиш О.П. Удосконалення управління грошовими потоками з метою підвищення ефективності діяльності підприємства / О.П. Ковтиш// Сучасні проблеми економіки та підприємництво Вип. 14. С

133 4. Завора Т.М. Особливості управління грошовими потоками підприємства з метою підтримання його ефективної фінансово-господарської діяльності / Т.М. Завора О.С. Берест // Перспективи економічного зростання та інноваційного розвитку країн: збірник тез наукових робіт учасників Міжнародної науково-практичної конференції. О.: ЦУДР, Ч.2. С Роговий Андрій Віталійович, канд. екон. наук Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ПАРАДИГМА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОСТІ ЕКОНОМІКИ В сучасних умовах глобалізації надзвичайно актуалізуються питання національної безпеки в цілому та економічної безпеки зокрема. Це зумовлено неоднозначним впливом процесів інтеграції і глобалізації на економічний розвиток суспільства. З одного боку, глобалізація сприяє відкритості та взаємозалежності національних економік, розвитку глобального ринку, що приносить істотні та швидкі переваги, які здатні забезпечити значні прибутки. А з іншого боку, глобалізація несе загрози політичного і економічного характеру, оскільки створює можливість руйнування національних економік та навіть стійких економічних систем. Тому гостро постає проблема самозбереження суверенних держав, їх економічного та соціального розвитку. Це зумовлює виняткову увагу до проблеми економічної безпеки держави, яка поєднує питання стійкості і стабільності національної економіки, її здатності до саморозвитку і прогресу із соціальними пріоритетами та національними інтересами держави. Проблеми економічної безпеки особливо актуальні для молодих держав, серед яких знаходиться і Україна. Такі держави, як правило, не володіють значними ресурсами, через це вони не можуть проводити незалежну зовнішню та внутрішню політику, яка б відповідала їх власним національним інтересам, стають сателітами, віддають свої ресурси за низькими цінами, які визначають держави-кредитори. Проблема економічної безпеки ніколи не існувала сама по собі. Забезпечення економічної безпеки входить до складу важливих функцій держави. Вона є похідною від завдань економічного зростання на кожному етапі розвитку суспільства. Конкретний зміст цієї проблеми змінюється в залежності від внутрішніх та зовнішніх умов, які склалися в даний період. Особливості теперішньої соціально-економічної ситуації в Україні обумовлюють зміст проблеми економічної безпеки. Економічна безпека держави це сукупність економічних елементів, їх властивостей, взаємозв язків і взаємовідносин що складають цілісну систему, характеризують стан економічної системи держави, функціонують відповідно до об єктивних закономірностей, забезпечують здатність реалізації національних економічних та соціальних інтересів. Економічна безпека виявляє себе як емерджентна властивість національної економіки, обумовлена наявністю синергетичних зв язків між різними суб єктами на різних рівнях системної ієрархії, відображає економічні відносини з реалізації і захисту інтересів господарюючих суб єктів в умовах невизначеності та ризику. Таким чином, економічна безпека це властивість економічної макросистеми, яка визначає здатність економіки до самовідтворення і самоорганізації у взаємодії із зовнішнім середовищем функціонування. Першочергове значення при створенні та забезпеченні системи економічної безпеки як складової цілісної системи національної безпеки держави має визначення національних економічних інтересів. Адже саме від цього залежить формування ефективних засобів їх реалізації і захисту, а розробка концепції і стратегії забезпечення економічної безпеки завжди спирається на довгострокові національні економічні інтереси. Механізм забезпечення економічної безпеки держави це комплекс методів і важелів державного та суспільного впливу на взаємозв язки економічних елементів, їх влас- 133

134 тивості і взаємовідносини з метою регулювання рівня економічної безпеки держави. Відповідно нова парадигма економічної безпеки як вихідна концептуальна модель ідентифікації й розв'язання проблем, що виникають у теорії і практиці забезпечення економічної безпеки, служить базою для формування політики та визначником сфери і векторності цілеспрямованого впливу механізму забезпечення економічної безпеки держави і базується на концепції випереджаючого економічного розвитку. Парадигма економічної безпеки - це вихідна системно-концептуальна схема ідей та уявлень, спрямованих на розв'язання проблем, що виникають у науці і практиці з питань досягнення певного рівня економічної безпеки. Її мета - дати концентроване пояснення накопиченому емпіричному матеріалу і відкрити шлях для подальшого поглиблення знань та розвитку економіки суспільства. Деякі вчені розглядають парадигму як сукупність уявлень про суть справи й побудови відповідних механізмів регулювання економіки, адаптованих до нових умов. Водночас парадигма економічної безпеки - це цілісна теорія формування умов для дотримання оптимального рівня економічної безпеки, яку визнає і якої дотримується наукова спільнота. Вона випливає з потреб економічного розвитку суспільства, ґрунтується на вихідних засадах економічної парадигми і служить важливим засобом її реалізації. Основною метою парадигми економічної безпеки держави в умовах циклічності економіки є її здатність створювати "запас міцності" для національної економіки. Такий "запас міцності" дозволяє країні у періоди нестабільності, рецесії, у найнижчій точці економічного циклу в коротко-, середньо- або довгостроковому періодах зберігати рівень життя населення, не нижчий від середнього усталеного у країні, а норму прибутку бізнесу - у точці беззбитковості (маржинального "запасу міцності"). Такий "запас міцності" економічної системи може бути виміряний у межах формування так званих "функціональних економічних систем", під якими вчені розуміють "сукупність інститутів і організацій, що утворюють механізми саморегуляції, які забезпечують підтримання рівноваги навколо певних заданих макроекономічних параметрів та індикаторів". Такі задані макроекономічні індикатори та ступінь їх досягнення можуть, на нашу думку, визначати і якість макроекономічного менеджменту у процесі втілення в економічну практику парадигми економічної безпеки держави в умовах циклічності економіки. Варто акцентувати увагу, що для парадигми економічної безпеки держави в умовах циклічності економіки створювати широкі рекомендації "з нуля" недоцільно. Так чи інакше у сучасну, постіндустріальну, епоху держави з посттрансформаційними економіками можуть запозичувати (в адаптованому варіанті для своїх вихідних умов) вдалий досвід або його елементи, які дають достатньо чіткі орієнтири для досягнення економічної безпеки держави. Проте требі чітко усвідомлювати, що можливості для безкризового економічного зростання, яке базується на п'ятому технологічному укладі у провідних країнах і ґрунтується на нижчих технологічних укладах у країнах з ринком, який формується, і у країнах, які розвиваються, вже вичерпано. В Україні економічний базис формується діяльністю підприємств третього і четвертого технологічних укладів. Перехід розвинутих країн до нового технологічного укладу відкриває певні перспективи для відсталих країн. По-перше, такі країни повинні підготуватися до використання найбільш прийнятних (з відпрацьованих у розвинутих країнах) інституційних і технологічних практик впровадження нової техніко-економічної парадигми. По-друге, перехід до шостого технологічного укладу не скасовує необхідність розвивати галузі економіки, які належать до нижчих технологічних укладів, але забезпечують початкові потреби людини та суспільства. До таких у сучасному суспільстві належать не тільки потреби фізіологічного виживання, але й потреба в освіті та комунікаціях (у найширшому розумінні цього по- 134

135 няття). Тому такі галузі, як сільське господарство, металургія, машинобудування, електротехнічна, авіаційна і ракетно-космічна промисловість, енергетика, освіта і зв'язок, будуть затребувані і в умовах домінування шостого технологічного укладу. Згадані галузі вітчизняної економіки, за умови їх модернізації, можуть бути затребувані у процесі формування відтворювальної системи шостого технологічного укладу. Вихід вітчизняної економіки з кризового стану є можливим як реалізація мобілізаційного сценарію модернізації економіки на основі новітньої парадигми економічної безпеки держави в умовах циклічності економіки. Проте можливості економічної та інституційної модернізації в Україні обмежено відпливом вітчизняного капіталу за кордон. Це зумовлено, в першу чергу, інверсійним характером розвитку відносин власності, настільки болючих для сучасного українського суспільства, що кардинальні заходи щодо їх впорядкування (реприватизація, націоналізація) можуть призвести до подальшого розхитування квазіінституційної інфраструктури, яка склалася в Україні. Найбільш прийнятним виходом з існуючої ситуації могло б стати застосування підходу "інститути, конкуренція та уряд", реалізованого у ході реформ китайської економіки. Згідно з даним підходом, саме інститут держави справляє найбільший вплив на економіку, створюючи відповідне інституційне середовище для розвитку підприємницької діяльності і формуючи умови для зміцнення економічної безпеки держави, які сприймаються, підтримуються та реалізуються суспільством. При цьому необхідно зосередитися на розв'язанні однієї з найважливіших загроз економічній безпеці України, породжених ліберальними реформами 1990-х років - тіньової економіки. На початковому етапі виведення економіки з тіні необхідно амністувати приховані від оподаткування доходи. Подібна практика існує у США, країнах ЄС, країнах пострадянського простору. Податкова амністія сприймається неоднозначно і не завжди приносить очікувані результати, проте, з нашої точки зору, є одним з найбільш прийнятних інструментів легалізації діяльності тих підприємців, які пішли у тінь з огляду на об'єктивні несприятливі обставини, а не цілеспрямовано. Виведені з тіні фінансові ресурси держава зможе акумулювати для інвестицій у національні модернізаційні проекти, що відповідає логіці кейнсіанських методів антикризової економічної політики. Ринкова економіка розвивається циклічно, тому необхідно виробити гнучку економічну політику держави у сфері економічної безпеки, яка б відповідала стадіям економічного циклу. В умовах кризи її цільовими орієнтирами повинні стати стимулювання внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, стримування відпливу капіталу, акумуляція ресурсів для техніко-технологічної та інституційної модернізації вітчизняної економіки. Розробка і реалізація такої політики держави у сфері її економічної безпеки є можливою на основі впровадження індикативного планування. Циклічність ринкової економіки передбачає неминучий перехід економіки до підвищувальної тенденції, що пов'язано з розгортанням нової інноваційної хвилі. Цей процес ініціюється розв'язанням внутрішніх суперечностей ринкової економіки, проте в сучасних умовах держава повинна у певний спосіб регулювати цей процес, враховуючи складність ринкового механізму. Список використаних джерел 1. Мунтіян В. Економічна безпека України. К.: Вид-во КВІЦ, с. 2. Варналій З.С. Економічна безпека України: проблеми та пріоритети зміцнення: [монографія]/ за заг. ред. проф. З.С. Варналія. К.: Знання України, с. 3. Шкарлет С.М. Економічна безпека підприємства: інноваційний аспект: [монографія] / С. М. Шкарлет. - К. : Книжк. вид-во Нац. авіац. ун-ту, c. 4, Маргасова В.Г. Система забезпечення стійкості національної економіки та її безпеки: теорія, методологія, практика управління: [монографія]/ В. Г. Маргасова; Черніг. держ. ін-т економіки і упр. - Чернігів : Десна Поліграф, с. 135

136 Савко Оксана Ярославівна, к.е.н., доцент Мельничук Іванна Василівна, к.е.н., доцент Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Івано-Франківськ, Україна ВИКОРИСТАННЯ МАТРИЧНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ Наявність кризових явищ, якими сьогодні характеризується економіка України, негативно впливає на результати діяльності усіх без винятку суб єктів господарювання. Саме в такий час важливим є утримання своїх конкурентних переваг та позицій на ринку, забезпечення фінансової рівноваги, а також здійснення постійного моніторингу перспективних та поточних завдань своєї діяльності, оцінювання галузевих тенденції та аналіз їх впливу на компанію. Моніторинг (діагностика) функціонування суб єкта господарювання передбачає аналіз впливу зовнішніх факторів, оцінку внутрішніх можливостей і проблем, виявлення сильних і слабких сторін. Для зазначеного аналітичного етапу характерне використання цілого комплексу різних інструментів і методів стратегічного планування, зокрема матричних. Одним з таких методів є SWOT-аналіз, який часто використовується для збору та систематизації інформації про підприємство. Його застосування є доцільним і при визначенні поточного стану економічної безпеки суб єкта господарювання. Проведені дослідження функціонування газорозподільних підприємств показують, що ці суб єкти господарювання виступають заключною ланкою в газотранспортній системі, що сполучає постачальника послуг з безпосереднім споживачем, тому ефективність роботи їх в цілому впливає як на рівень життя населення, так і на ефективність національного виробництва. Газорозподільні підприємства належать до підприємств інфраструктурної сфери, входять до складу так званих «критичних» інфраструктур, підпадають під дію теорій суспільного і приватного блага, теорії природної монополії. Активи, що знаходяться в розпорядженні газорозподільних підприємств, належать до критичних інфраструктур, які визначені в [1, c. 2] як активи, що мають велике значення для підтримання життєво важливих соціальних функцій, здоров я, економічного і соціального благополуччя людей, а їх порушення чи руйнування матимуть значний вплив на державу в результаті її неспроможності підтримувати ці функції. Основними завданнями більшості газорозподільних підприємств на сьогодні є: - проведення реконструкції і капітального ремонту газорозподільних мереж, їх технічне переоснащення і автоматизація, впровадження нових матеріалів та обладнання з мінімальною потребою в обслуговуванні і максимальним терміном служби; - впровадження ІТ-технологій і АСУТП (автоматизованих систем управління технологічним процесом); - забезпечення ефективності і фінансової стійкості, в тому числі шляхом удосконалення ціноутворення на послуги; - забезпечення безпеки експлуатації газового обладнання житлової сфери та в промисловості. Для оцінки напрямів розвитку газорозподільних підприємств становить інтерес, також класифікація факторів запропонована Ю. Залигіною [2, с. 144], які впливають на управління даними компаніями. Згідно зазначеної класифікації фактори систематизують у дві великі групи: організаційні та галузеві. До організаційних належать такі фактори: законодавчо правові, економічні, державно-політичні, технологічні. До галузевих факторів відносять: державне регулювання газопостачання, ієрархічні структури галузі та підприємства, які входять до неї, технічну оснащеність. Для аналізу зовнішнього середовища специфічних суб єктів природної монополії більший пріоритет має врахування якісних галузевих факторів визначення економічної безпеки. 136

137 Проведені дослідження діяльності газорозподільних підприємств з врахуванням їх ринкової позиції, опитувань провідних фахівців підприємств та експертів дали змогу сформувати матрицю SWOT-аналізу їх функціонування (табл. 1). Таблиця 1 Матриця SWOT аналізу газорозподільних підприємств Потенційно внутрішні сильні сторони (S) 1. Стабільні зв язки з контрагентами. 2. Наявність кваліфікованого персоналу. 3. Висока кредитоспроможність підприємств. 4. Надання додаткових послуг (газифікація будинків; планово-технічне обслуговування будинків; встановлення, ремонт та заміна газових приладів, встановлення та повірка лічильників газу тощо). 5. Відкриття центрів з обслуговування споживачів. 6. Розвинута інфраструктурна мережа газопроводів. Потенційно внутрішні слабкі сторони (W) 1. Значні борги споживачів за газ. 2. Сезонність виробництва (продажу газу) і відповідно грошових надходжень підприємств. 3. Висока залежність діяльності підприємств від основних постачальників газу НАК «Нафтогаз». 4. Домінування діяльності вертикально-інтегрованих утворень (декілька ФПГ). 5. Високий ступінь зносу газового обладнання. Потенційно зовнішні сприятливі можливості (О) Потенційно зовнішні загрози (T) 1. Достатня стабільність транспортування газу 1. Зміни кон юнктури на зовнішніх ринках. споживачам. 2. Складнощі в залученні інвестицій. 2. Нерозвинутість конкурентного оточення. 3. Високий ступінь державного регулювання 3. Монопольне становище на ринку. діяльності. 4. Перехід до стимулюючого тарифоутворення при 4. Недосконалість податкового законодавства, високий рівень податкового навантаження. формування тарифу на послуги з розподілу природного газу. 5. Зниження рівня споживання природного газу у зв язку з підвищенням його ціни та інфляційними процесами в середини країни. 6. Перехід споживачів на альтернативні види палива. Примітка: сформовано авторами на основі проведених досліджень Таким чином, формування матриці SWOT дало можливість визначитися з перспективами подальших досліджень діяльності газорозподільних підприємств. На основі результатів аналізу сильних, слабких сторін, можливостей і загроз функціонування дає підставу для проведення комплексного аналізу ефективності їх господарювання у напрямі визначення рівня економічної безпеки. Список використаних джерел 1. Commission staff working document on a new approach to the European Programme for Critical Infrastructure Protection [Electronic Resource] / Making European Critical Infrastructures Brussels, SWD(2013) 318 final more secure. 17 p. Mode of access: en.pdf 2. Залыгина Ю. Г. Организационные основы стратегического планирования в газораспределительной организации / Ю. Г. Залыгина // Вестник Волгоградского государственного университета. Волгоград (21). С (Серія 3. «Экономика. Экология»). Садчикова Ірина Володимирівна, канд. екон. наук, доцент кафедри фінансовоекономічної безпеки Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Нормальний розвиток та функціонування всіх суб єктів господарювання регіональної економіки ґрунтується на наявності відповідної системи галузей, які б певною мірою забезпечували їхню життєдіяльність. Виробнича інфраструктура та її складові, відіграють ключову роль у розвитку економіки, оскільки напряму впливають на стан продуктивних сил і територіальний поділ праці, а також на функціонування господа- 137

138 рюючих суб єктів. Залежно від виконуваних функцій у національних і світовому господарствах галузі інфраструктурної економіки групуються у комплекси виробничої, інституційної, інформаційної, ринкової спрямованості. Склад видів діяльності, що формують інфраструктуру, визначається пріоритетами, що складаються в суспільстві на певному етапі його розвитку. Зміст інфраструктури визначається внутрішньою економічною єдністю галузей, які її формують. Модернізація інфраструктури позитивно позначається на динаміці функціонування національного економічного простору. Удосконалення інфраструктури благотворно впливає на економіку. Отже, можна стверджувати, що застосування конкретного інструментарію державного регулювання розвитку буде успішним лише за умови його відповідності рівню розвитку галузей інфраструктурної економіки, її запитам і можливостям [64]. Дослідження процесів формування та розвитку виробничої інфраструктури на сучасному етапі економічних зрушень простежується у достатній кількості наукових праць. Серед вітчизняних та зарубіжних науковців, які займалися питанням визначення сутності та складових елементів інфраструктури можна віділити наступних, а саме П. Бєлєнького, І. Бєлявського, З. Герасимчук, В. Красовського, І. Маєргойза, С. Носової, А. Пізенті, В. Стаханова, В. Федько, В. Ходаківської та ін. ЩО стосується виробничої інфраструктури, то питанням її сутності та розвитку в різних галузях господарювання присвятили свої праці такі вчені, як І.А. Бєлов, О.Г. Загній, Н.В. Іванова, В.М. Карпов, О.І. Никифорук, Б.З. Піріашвілі, В.І. Пила, А.В. Рибчук, І.В. Сидоренко, І.К. Чукаєва та ін. Метою даної роботи є визначення пріоритетних напрямів модернізації виробничої інфраструктури регіонів України на сучасному етапі розвитку. Галузі виробничої інфраструктури відіграють важливу роль в підвищенні конкурентоспроможності національної економіки і виступають матеріальною основою розвитку внутрішніх і зовнішніх економічних зв язків країни. Вони забезпечують процеси виробництва і транспортування продукції, тобто обумовлюють зв'язок між виробництвом та споживанням, в межах різних галузей та територіальних утворень. Ефективна виробнича інфраструктура є визначальним фактором розміщення продуктивних сил і формування галузевої структури виробництва, має велике значення для розв язання соціально-економічних завдань. Без розвиненої інфраструктури важливого критерію високого рівня організації економічних відносин, фактора сталого розвитку виробництва та прискорення інтеграційних процесів, неможливо забезпечити економічне зростання України. Аналіз сучасного стану виробничої інфраструктури показав, що існують певні проблеми, які гальмують її розвиток, а саме [1]: високий фізичний і моральний знос об єктів інфраструктури; диспропорції у розвитку виробничої інфраструктури в певних регіонах нашої країни; низький рівень впровадження інновацій у діяльність суб єктів інфраструктури; нерозвиненість сучасних транспортно-логістичних технологій, системи мультимодальних перевезень та потужних мультимодальних транзитних операторів; недостатнє фінансування розвитку виробничої інфраструктури та ін. Сучасний стан розвитку виробничої інфраструктури показує відсутність якісних її об єктів та неможливість вирішувати поставлені перед нею завдання щодо зростання виробництва в регіонах чи його безперебійного функціонування за всіма напрямами. Отже наявні об єкті інфраструктури потребують проведення модернізації або поліпшення. Проте для модернізації необхідні значні фінансові ресурси і тому це потребує визначення пріоритетності їхнього оновлення. У зв язку з обмеженістю фінансових ресурсів, необхідністю їх раціонального використання важливо чітко спланувати обсяги робіт відповідно визначеним пріоритетам, які б гарантовано були виконанні за певний 138

139 термін і за тими напрямками, які б вирішували проблему по окремому виду транспорту, по певній групі виробничого апарату, по конкретній її складовій [5]. Що стосується черговості інноваційного оновлення певного елементу виробничої інфраструктури регіону, то слід враховувати ряд чинників, таких як важливість певних об єктів виробничої інфраструктури для економіки регіону, обсяг необхідних фінансових ресурсів для інноваційного оновлення, техніко-технологічний стан певних об єктів виробничої інфраструктури та загрози, що виникають із-за перенесення термінів інноваційного оновлення певних об єктів виробничої інфраструктури. Подальший аналіз техніко-технологічного стану виробничої інфраструктури регіону в цілому і за окремими складовими, групами, об єктами та елементами дає можливість виявити обсяг та характер робіт, термін їх виконання і відповідно вартість. Одним із пріоритетних напрямів стратегічної орієнтації модернізації виробничої інфраструктури є створення індустріальних парків, як засобу ефективного використання наявної в регіоні інфраструктури. Згідно з Законом України «Про індустріальні парки» [2] індустріальний (промисловий) парк визначена ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштована певною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері промислового виробництва, а також науково-дослідну діяльність у сфері інформації і телекомунікацій на умовах, визначених цим Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку. Створення на певній території індустріального парку має ряд переваг [3, 4]: підвищення якості життя населення через концентрацію промислового виробництва за межами міста; збільшення туристичної привабливості території; зменшення рівня безробіття (залучення мешканців території до роботи в зоні індустріального парку); наповнення бюджетів відповідних рівнів додатковими фінансовими ресурсами, податковими платежами; зменшення податкового тиску. Саме тому індустріальні парки є більш привабливими для іноземних інвесторів. Що стосується України, то для більш ефективної роботи із залученням інвесторів необхідний інституційний супровід цих процесів з боку держави. Оскільки процес створення вітчизняних індустріальних знаходиться в стадії зародження, на наш погляд, необхідно: по-перше, провести паспортизацію всіх недіючих, але інфраструктурно облаштованих промислових об єктів; по-друге, сформувати чіткі інституційні засади та провести алгоритм процедури формування індустріальних парків; по-третє, акумулювати всі інвестиційні пропозиції та узгодити їх з пріоритетами розвитку регіональних господарських систем; по-четверте, налагодити належний інформаційний супровід регіональних ініціатив; по-п яте, покласти відповідальність за створення індустріальних парків на органи місцевого самоврядування, зокрема на територіальні громади та запровадити реалізацію низки пілотних проектів для регіонів з різним рівнем промислового розвитку за участю центральних органів виконавчої влади. Отже, можна сформувати наступні пріоритетні напрями модернізації виробничої інфраструктури регіону [6, 7]: визначення інноваційних пріоритетів модернізації виробничої інфраструктури; створення ефективного механізму інвестування розвитку виробничої інфраструктури; узгодження напрямів модернізації виробничої інфраструктури зі спеціалізацією регіональних господарських комплексів; створення сприятливого інвестиційно- 139

140 го клімату в інфраструктурних галузях економіки регіону; впровадження останніх досягнень науково-технічного прогресу в інноваційному оновленні об єктів виробничої інфраструктури; забезпечення модернізації провідної складової виробничої інфраструктури галузі транспорту; створення сучасних кластеризаційних формувань комплексного інфраструктурного забезпечення регіональних господарських комплексів; створення індустріальних парків; залучення коштів на перспективні інфраструктурні проекти як складових регіональних програм розвитку промислового комплексу регіону. Пріоритетним напрямом модернізації виробничої інфраструктури є врахування потреб рівня розвитку виробничої інфраструктури регіонів, повне відновлення зношеного і морально застарілого основного капіталу галузей. Успішність виконання цих завдань є одним із визначальних чинників виведення країни з кризи, прискорення структурнотехнологічної модернізації економіки, зміцнення її міжнародної конкурентоспроможності і забезпечення на цій основі таких соціально-економічних умов життя громадян, які б відповідали європейським стандартам. Список використаних джерел 1. Гречана С.І. Сучасний стан та перспективні напрями модернізації регіональної виробничої інфраструктури [Електронний ресурс] / С.І. Гречана.// Економіка та суспільство Вип. 2. С Режим доступу: 2. Закон України «Про індустріальні парки» від VI [Електронний ресурс] Режим доступу: 3. Индустриальный парк: 3 условия успеха [Електронний ресурс] Режим доступу: Назва з екрану 4. Левченко С. Правове становлення індустріальних парків // С. Левченко, І. Шелковий [Електронний ресурс] Режим доступу: 35_antika_levchenko_shelkovoy.pdf 5. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 р.: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. К.: НІДС, с. 6. Сидоренко І.В. Методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості окремих сфер виробничої інфраструктури регіону / Сидоренко І.В. //Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Управління економічним розвитком промислових підприємств регіону». Серія «Економіка». Т. XIV. Вип Донецьк: ДонДУУ, С Сокотенюк С.М. Стан та перспективи розвитку виробничої інфраструктури України [Електронний ресурс] / С.М. Сокотенюк // Режим доступу: Слатвінський Максим Анатолійович, канд. екон. наук, доцент Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань, Україна ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МАЙДАНЧИК ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГІОНАХ Вирішення питань економічної безпеки засобами інвестиційної політики актуалізує питання управління рухом капіталу не тільки на загальнодержавному, але і на регіональному рівні. Залучення інвестицій в регіони допомагає вирішувати питання підвищення ефективності регіонального соціально-економічного розвитку. Зростання обсягів коштів, залучених у економіку регіону, сприяє збільшенню грошових надходжень до місцевих бюджетів та вирівнюванню фінансового потенціалу території. Таким чином, державна інвестиційна політика, що реалізується на регіональному рівні, повинна сприяти розвитку регіональної соціальної та виробничої інфраструктури, підприємництва; стимулювати приватні інвестиції для забезпечення економічної безпеки регіону. 140

141 Визначальну роль при формуванні політики державного впливу на розвиток інвестиційної сфери відіграє розробка та адаптація сучасної моделі управління інвестиційними процесами до конкретних економічних умов України в цілому та її окремих регіонів. Основними цілями управління інвестиційними процесами має бути створення оптимальних умов для активізації використання інвестиційного потенціалу. Одним з прогресивних підходів в управлінні інвестиційною діяльністю на рівні регіону і держави в цілому в цьому контексті є формування інвестиційних майданчиків (локальних територій у вигляді земельної ділянки з розташованими на ній будівлями та інженерною інфраструктурою як предмет залучення інвесторів для реалізації комплексу цільових інвестиційних проектів). Цілі створення інвестиційного майданчика: залучення в оборот невикористовуваних земельних ділянок та виробничих потужностей; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій; збільшення надходжень до бюджетів різних рівнів. Задачі створення інвестиційного майданчика: організація нових високотехнологічних виробництв і збільшення випуску конкурентоспроможної продукції; зростання обсягів промислового виробництва; створення гарантованих робочих місць. Порядок створення інвестиційного майданчика передбачає реалізацію ряду послідовних етапів: 1. Формування території інвестиційного майданчика, яке проводиться шляхом визначення переліку земельних ділянок (як вільних від забудови, так і забудованих), що включаються до складу земель інвестиційного майданчика. 2. Направлення ініціатором створення інвестиційного майданчика на ім'я голови обласної державної адміністрації заявки на створення інвестиційного майданчика і пакету відповідних документів. Ініціаторами створення інвестиційного майданчика можуть виступати виконавчі органи місцевої влади, а також юридичні та фізичні особи, які є власниками землі. 3. Реєстрація заяви, яка поступила в обласну державну адміністрацію, і її спрямування в департамент економічного розвитку. 4. Розгляд заяви на засіданні експертної ради. 5. Підготовка проекту постанови обласної державної адміністрації про створення інвестиційного майданчика після схвального рішення експертної ради. Проект постанови обласної державної адміністрації повинен містити: найменування інвестиційного майданчика, межі території інвестиційного майданчика, термін його функціонування, умови ліквідації, інші положення, що визначають особливості функціонування інвестиційного майданчика. Термін функціонування інвестиційного майданчика не може бути менше 5 років. Обов'язковою передумовою формування інвестиційних майданчиків є розвиток енергетичної галузі. Криза позначила проблему пошуку шляхів зниження витрат на виробництво, в тому числі і завдяки підвищенню його енергоефективності. Використання енергоефективних технологій дозволить підвищити конкурентоспроможність підприємств і, отже, збільшити попит на продукцію. В умовах переходу електроенергетики на ринкове ціноутворення особливого значення набуває діяльність промислових підприємств з підвищення енергоефективності виробництва, зниження втрат та економії енергії, у тому числі й електричної, раціональне використання можливостей тарифів щодо зниження оплати за спожитий товар. 141

142 Розвиток мереж з урахуванням параметрів їх потужності і маршруту вимагає інвестицій в переозброєння енергетичних активів, джерелом яких є тарифи. Збереження, у зв язку з цим, незмінним тарифу на тривалу перспективу доцільне, якщо існують узгоджені програми розвитку промислового виробництва та енергетичної інфраструктури. Вироблення спільного стратегічного бачення представниками промислових виробництв, енергетичної галузі та місцевої влади повинні ініціювати представники держави, створивши певний переговорний майданчик. Таким чином, стає актуальною задача формування ефективної моделі залучення не тільки бюджетних коштів у розвиток інфраструктури, а й приватних інвестицій. На сьогодні домінуюча концепція в області інвестиційного розвитку заснована на тому, що бюджет фінансує капітальні інвестиції в інфраструктуру для реалізації проектів зі створення промислових виробництв, особливих економічних зон, комплексної житлової забудови. Основний принцип при цьому майбутній бюджетний ефект повинен окупити вкладення з бюджету в необхідну для цього проекту інфраструктуру. При існуючій і обґрунтованій з точки зору значущості для соціально-економічного розвитку регіону ідеї промислового виробництва та наявності коштів у бюджеті на забезпечення його інфраструктурою здійснюється реалізація інвестиційного проекту. Залучення інвестицій у випереджальний розвиток інфраструктури на умовах державно-приватного партнерства (ДПП) вимагає інструментів якісного економічного розрахунку ефектів довгострокового розвитку території, інструментів підтримки діяльності влади щодо підготовки якісної пропозиції проектів та інструментів управління ризиками реалізованих проектів ДПП, за які відповідає влада (рисунок). Рис. Розвиток стимулюючих підходів до формування нових моделей інвестування в інфраструктуру Модернізація існуючих та створення нових інвестиційних майданчиків процеси капіталомісткі і технологічно складні. В якості інвестиційних інструментів реалізації даних проектів доцільно використовувати проекти ДПП і пріоритетний інвестиційний 142