Слово від Редакції РОЗПАЛКИ

Transcription

1 - Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, от цей хлопець - Це моя дочка - Пробачте, я не знав, що ви її батько - Я не батько, я мати. Reporter pyta boksera: - Czy czytał pan Mickiewicza? -A kto to napisał? - Хворий, а як Ви засинаєте? - Добре. Рахую до трьох й провалююсь. - Ви шо, тільки до трьох!!! - Ну інколи до пів четвертої. Nauczycielka zadała dzieciom temat wypracowania Jak wyobrażam sobie pracę dyrektora? Wszystkie dzieci piszą, tylko Jasio siedzi bezczynnie, założywszy ręce. -Czemu nie piszesz, Jasiu?- pyta się nauczycielka. -Czekam na sekretarkę. СМС від дівчини: Вибач, не можу зараз відповісти на дзвінок, я за кермом Dziadek mówi do wnuczka: -Skarbie, jeśli chcesz, dostaniesz ode mnie na gwiazdkę śliczną książeczkę! -Tak chcę! Daj mi śliczną książeczkę czekową! - Ало, лікарю, допоможіть. У моєї дружини голова болить і температура - Висока? - Так, метр вісімдесят п ять! Patrycja Bagińska SZCZĘŚLIWY NUMEREK!!!!!! Na ostatniej stronie gazetki znajduje się numer od 1 do 5. Nazajutrz po ukazaniu się gazetki spośród tych cyfr zostanie wylosowany Szczęśliwy Numerek. Posiadacze gazetek ze Szczęśliwym Numerkiem mogą skorzystać z,,np. na wybranej przez siebie lekcji w szkole podstawowej, gimnazjum czy liceum. UWAGA: Sz N traci waŝność z ukazaniem się nowego numeru gazetki i powtórnym losowaniem. Sz N nie zwalnia z zapowiedzianych sprawdzianów i powtórek! Wywieszany jest w gablocie Rozpałki na parterze. śeby skorzystać z,,sz N, trzeba przedstawić swój egzemplarz Rozpałki, Nauczyciel powinien podpisem potwierdzić fakt wykorzystania. Losowanie odbywa się w II kl. gimnazjum na duŝej przerwie. śyczymy SZCZĘŚCIA!!! Numer gazetki: Potwierdzenie nauczyciela: МІСЯЧНИК ШАШКЕВИЧІВКИ MIESIĘCZNIK SZASZKEWICZÓWKI ГАЗЕТКА КОМПЛЕКСУ ЗАГАЛЬНО- GAZETKA ZESPOŁU SZKÓŁ OGÓLNO- ОСВІТНІХ ШКІЛ 2 В ПЕРЕМИШЛІ KSZTAŁCĄCYCH NR 2 W PRZEMYŚLU 3(23), 21 грудня 2009 ціна 1 зл.. Nr 3(23), 21 grudnia 2009r., cena 1 zł.. Слово від Редакції РОЗПАЛКИ W poszukiwaniu dziewczyny z pomarańczami Коли починається Новий Рік? НЕЗАБУТНІЙ ДЕНЬ Z DZIENNICZKÓW UCZNIOWSKICH Книжка про дракона і принцесу, але не тільки для дітей,,epoka lodowcowa 3, czyli powrót najdziwniejszego stada w historii. Дітвак із сонцем у кишені Богдан-Ігор Антонич У НОМЕРІ:

2 Слово від Редакції РОЗПАЛКИ УДАЧІ в Новому 2010 році Усміхаймося! Свята наближаються. Скоро Новий 2010 рік загляне до нас у віконця. Усі родичі зберуться за столом та пролунає весела коляда. За нами вже майже цілий семестр науки. Усі стомлені школою навіть не помічають краси навколишньої природи. Люта зима щораз більше проявляє свої права. Мороз художник малює узори на шибках. Дивлячись у вікно аж радісно стає на душі, коли бачимо пухнастий та сніжно-білий сліпучий сніг. Срібляста хуртовина навіває урочистий святочний настрій. З нагоди наближаючихся свят, наша редакція сердечно вітає всіх читачів Розпалки. Бажаємо УДАЧІ у здійсненні менших та більших задумів. Нехай Новий рік простелить широкий та ясний шлях в майбутнє. Від імені редакції Анна Кахнич Коли починається Новий Рік? Коли починається Новий Рік? Зрозуміло, що першого січня! У кожному разі в просторі європейської культури. Не завжди і не повсюди так бувало. Античні римляни розпочинали Новий рік у день, в якому припадало весняне рівнодення. Рік нараховував дванадцять місяців і тривав триста п ятдесят чотири дні. У Греції натомість починався першим місяцем по літньому переломі і складався з дванадцяти місяців, які мали по двадцять дев ять і тридцять.днів. Черговість літ числили згідно з іграми олімпійськими - перша відбулася в 776 році до нашої ери. У Китаю початок року визначає зимовий перелом. Рік має дванадцять або тринадцять місяців. У єврейському календарі, веденому з 1500р. до н.е., рік має дванадцять місяців. Рік високосний має в цей спосід тринадцять місяців. Магометяни числять час від утечі Магомета з Мекки у Медину з 622р. до н.е. У них що тридцять літ випадає рік високосний - тоді їхній рік має 355 днів. Тепер у Європі рік високосний нараховує 366 днів і є довший на один день від трьох попередніх і трьох наступних літ. Це повторюється, за оним винятком, що три роки. Ярослав Кузьмяк 1.Kiedy zaczyna się Wigilia? a) 3 listopada b) 5 grudnia c) 23 grudnia d) 24 grudnia 5.Tytuł słynnej książki o świętach to: a),,opowieść wigilijna b),,szklana pułapka c),,magiczne drzewo d),,opowieść świąteczna. ТУТ місце на листи наших Читачів. Чекаємо нетерпляче на Ваші спостереження, пропозиції, конструктивну критику та запитання. Поштова скринька біля ПРОХІДНОЇ! Редакція Розпалки Skład redakcji: Patrycja Bagińska Roksolana Bogusz Oksana Borowik, Artur Bostan, Piotr Choma Nastia Ficak, Myron Ficak, Anna Giza, Lila Iwaniuk, Ania Kachnycz, Jarosław Kuźmiak, Jarema Leskiw, Ewa Popowicz, Angelika Pryszlak, Agnieszka Rybka, Ania Stepan Michał Zapołoch Opieka pedagogiczna: Mgr Anna Smołyńczak-Bagińska i mgr Sabina Bednarczyk 2. Czym dzielimy się w Wigilię? a) jabłkiem b) opłatkiem c) papierem d) chlebem 3. Kiedy chodzi Św. Mikołaj? a) 1 stycznia b) 5 grudnia c) 9 luty d) 6 grudnia 4. Gdzie mieszka Św. Mikołaj? a) w Polsce b) w Chinach c) w Finlandii d) w Hiszpanii Odpowiedzi: zad.1 d) zad.2 b) zad.3 d) zad.4 c) zad.5 a) zad.6 b) zad.7 c) zad.8 c) Angelika Pryszlak 6. Jak nazywa się renifer z czerwonym nosem? a) Rysio b) Rudolf c) Gapcio d) Czerwononosy 7. Ile potraw jest na tradycyjnym wigilijnym stole? a) 13 b) 7 c) 12 d) Jaka jest tradycyjna świąteczna potrawa? a) szynka b) czekolada c) barszcz z uszkami d) chleb WYNIKI 8pkt-7pkt -Jesteś profesjonalistą! 7pkt-5pkt Wiesz dużo! 5pkt-3pkt Dobrze, ale lepiej jeszcze się poducz 3pkt-2pkt - Źle 2pkt-0pkt Bardzo źle. Gorzej nie mogło być.

3 З рецептів моєї бабусі Романи Грибні вушка до борщу Для тіста: 1кг борошна, 2 яйця, вода (найкраще газована). Для фаршу: 200 г сушених грибів, 1 середня цибулина, 2 яйця (сирі), 2 ст. ложки тертих сухарів, перець, сіль. Виготовлення: Сушені гриби сушені мочимо теплою водою на ніч, вранці відливаємо, варимо, мелемо. У посудину кладемо змелені гриби, сирі яйця, цибулю засмажену на золотий колір, сухарі, сіль і перець на смак, докладно вимішуємо. Тісто місимо як на вареники, розкачуємо і витинаємо квадратики розміром 3-4 см. Фарш кладнмо на середину, складаємо трикутником міцно стискаючи краї, два ріжки клеїмо формуючи вушко. Підготовлені вушка варимо у воді, після чого заливаємо їх прозорим борщем. Пампушки з часником до борщу Для тіста: 400 г борошна, 1 ст. ложка цукру, 12 г дріжджів, 1 чайна ложка олії, 0,75 склянки води, сіль. Для поливання : 1 головка часнику, 1 ст. ложка олії, 0,5 л квасу або води. Виготовлення: З чверті норми борошна, цукру, солі, розведених у теплій воді дріждів місимо густе тісто і даємо йому підійти в теплому місці. Додаємо в тісто решту борошна, олію, добре вимішуємо і даємо знову підійти. З готового тіста викачуємо кульки приблизно до 25 г, даємо їм підійти і випікаємо в духовці. Часник чистимо, розтираємо з сіллю, додаємо олію, квас або воду, добре розмішуємо. Поливаємо пампушки. Квасниця Складники: 300 г квасолі яська, ½ літра квасу з капусти і малу жменьку капусти, 2 ст. ложки гречаних крупів, 2 ст. ложки борошна, 4 гриби або відвар з грибів, ложка січеної зеленої петрушки, сіль та цукор на смак. Виготовлення: Варимо квасолю, потім додаємо квас, капусту, гречку і гриби. Коли зварене, заправляємо сіллю, маленькою ложкою цукру. Кладемо 2 ложки борошна засмаженого на золотий колір, ложку січеної зеленої петрушки. Можна дати ложку сметани, щоб квасниця була гладка для душі або ложку масла з цибулею. Пам ятаймо, що не може бути густа! СМАЧНОГО Іреней Ференц НЕЗАБУТНІЙ ДЕНЬ Такого в нас ще не було! Довгоочікуване свято Миколая здійснилося цього року 18 грудня у надзвичайно величній та радісній атмосфері. У гімнастичному залі зібрались усі учні та вчителі. Організаторки с. Магдалина та п.ольга Туцька прикрасили сцену безліччю зірок та поставили високий престол для Св. Миколая. Артистичну програму представили красиво переодягнені наймолодші наші школярі учні нульового класу. Прибули також дошкільнята зі своїми виховательками п. Мирославою Хомою та п. Наталією Рибкою з української групи садочка. Пролунали віршики та пісеньки про Святого Миколая. Присунім у залі стало тепло та оптимістично на душі. Усі діти, не тільки ці молодші, не могли висідіти на своїх місцях: «Коли прибуде Св. Миколай з дарунками?» Ось вкінці прийшов, високий та стрункий тільки страшенно худющий. Задумаймось, може на другий рік зробити дарунок для Св.Миколая, нехай трішки поласує солодощами, може поправиться? Перед врученням дарунків промовляли почесні гості. Саме їхня присутність спричинилася до того, що Свято Миколая в цьому році стало так величним та щедрим. Консул зі Львова пані Оксана Дука заявила, що місто Перемишль та зокрема наша школа це центр українськопольських відносин. Потім свої побажання сказали наші дорогі благодійники, завдяки яким сани Св. Миколая виповнились дарунками: п. Світлана Книшик (від Мостиського управління освіти), п. Сергій Кіра та п. Михайло Кот (молоді підприємці Львова). Нагадаймо, що вперше п.с.кіра та п.м.кот відвідали нашу школу 1 вересня 2009 р. завдяки рекомендації п.с.книшик. Привітали учнів та вчителів з початком навчального року та вручили сувеніри наймолодшим школярам з нульового і першого класів. Восени спонсори закупили столи, учнівські парти та стільці для обладнання молодших класів та вчительської кімнати. Підприємці діють також на території України, несучи допомогу діточкам з малих місцевостей та сирітських домів. Як кажуть самі благодійники, роблять це з бажання допомагати людям. Свято завершив Св. Миколай, обдаровуючи в асисті маленьких ангеликів усіх присутніх в залі учнів, а потім поїхав мабуть до наступних дітей. Патриція Багінська

4 Święty Mikołaj jest bardzo ważną postacią. Czy wyobrażacie sobie gwiazdkę bez Mikołaja? Pewnie, że nie. Przecież już niedługo mikołajki a potem gwiazdka i znów pod choinką prezenty od Mikołaja. Święty Mikołaj to baśniowa postać, w którą wierzą nie tylko dzieci. Znany on jest na całym świecie, ale choć wszędzie inaczej go nazywają (w Anglii jest nazywany Father Christmas, w USA - Santa Claus, we Włoszech - Babbo Natale, w Niemczech - Heilige Nicolaus ), to nie da się go nie rozpoznać. Każdy doskonale potrafi opisać św. Mikołaja. Jest to uśmiechnięty grubasek o czerwonych policzkach i długiej białej brodzie. Ubrany jest w czerwoną kurtkę wykończoną białym futerkiem. Spodnie są także czerwone, w pasie są opięte na wystającym brzuchu, bo przecież każdy prawdziwy Święty Mikołaj ma wystający brzuszek. No i czapka, również czerwona wykończona białym futerkiem. Każdy Mikołaj ma oczywiście worek na prezenty, bo co to za Święty Mikołaj bez worka pełnego prezentów? Podróżuje on saniami w zaprzęgu reniferów. Taka jest baśń. Ale skąd ona się wzięła? Dlaczego akurat Święty Mikołaj przynosi nam prezenty? Otóż Święty Mikołaj, biskup ze względu na przypisywane mu legendą uczynki, został pierwowzorem postaci rozdającej prezenty dzieciom. Św. Mikołaj urodził się prawdopodobnie w bogatej rodzinie kupieckiej. Gdy miał kilkanaście lat stracił rodziców i wstąpił do seminarium duchownego. Swój majątek anonimowo rozdawał biednym. W nocy niepostrzeżenie podkładał pieniądze osobom najbardziej potrzebującym oraz sprawiał prezenty dzieciom. Zmarł w połowie IV w. A tradycja obdarowywania dzieci w rocznicę śmierci świętego oraz w wigilię świąt Bożego Narodzenia funkcjonuje do dzisiaj. List do św. Mikołaja napisać może każdy. Święty Mikołaj może spełnić nasze najskrytsze marzeni. Wiara w to, że tajemniczy święty w grudniową noc spełnia nasze pragnienia, przyciąga wiele osób, także w starszym wieku. I nie ma się czego wstydzić, że wierzymy w Świętego Mikołaja. Jeśli więc jeszcze nie napisaliście listu do Świętego Mikołaja, to zróbcie to szybko, bo dzień rozdawania prezentów nadchodzi już niedługo. Życzę wszystkim wymarzonych prezentów, a Mikołajowi..., żeby nie uciekły mu renifery!!!. Michał Zapołoch Z DZIENNICZKÓW UCZNIOWSKICH Zerwał z drzwi tabliczkę z DYREKTOR i przykleił ją na drzwi od WC. Na lekcji sztuki wzywa do siebie pokemony. Spóźnił się na lekcję 40 minut. Zdejmował na lekcji buty i dawał do wąchania kolegom. Kowalska i Jóźwiak nie chcą podać swego nazwiska. Pociął koledze sweter, chcąc sprawdzić jakość wyrobu. Zjada ściągi po klasówce. Patrycja Bagińska Книжка про дракона і принцесу, але не тільки для дітей У довгі зимові вечори ми з радістю простягаємо руку по добру книжку. Охоче поринаємо у інший світ з надією знайти там цікавих героїв, справжніх друзів, нещоденні події та великі пристрасті. Вибравши Ритуал ми напевно не розчаруємось. Це один із найперших та найпопулярніших творів знаменного подружжя Марини та Сергія Дяченків, визнаних найкращими фантастами Європи. На перший погляд ісорія як з дитячої казки страхітливий дракон викрадає принцесу і ув язнює у кімнатах свого замку. В очікуванні на визволителя прекрасного принца Остіна бранка тиняється по палаці, розкриваючи таємниці стародавнього покоління драконів. Невдовзі переконується, що у легендах про них чимало непради, бо незабаром її сторож перестає бути жахливим страховиськом, а навпаки людяною і чутливою істотою. Вона не знає, що воля, якої так прагне, принесе їй нестерпний біль та велике горе. Зроджується питання як розпізнати де добро, а де зло, якщо добро викликає жах, а зло приваблює красою. Книжка розповідає про перше кохання, першу зраду та про шукання свого місця у житті. Доторкає таких проблем як туга і терпіння викликані втратою близької людини. Розказує про мужність, присвячення і безкінечне віддання. Від кожного слова б є велика сила, вони приковують і зачаровують своєю могутністю. Часом просто неможливо від них відірватися. Ця книжка допомагає робити правильні вибори або просто дозваляє приємно розважитись. Зокрема інтригує невизначений кінець, без шаблонного «і жили вони довго та щасливо» кожен може сам вирішити, який же був фінал історії викрадача-дракона та принцеси. Маю надію, що прочитавши цю рецензію, без зайвого вагання сягнете по Ритуал. Марина Леськів

5 Mikołajek obchodził niedawno pięćdziesiąte urodziny. Książka opowiada o kolegach ze szkoły, którzy cały czas mają dziwne pomysły i lubią wpadać w tarapaty. Chociaż od wydania pierwszego opowiadania Sempe i Gościnnego minął już szmat czasu to książki o małym Francuzie nadal można znaleźć w niemal każdej księgarni. Na początku swoje historyjki autorzy publikowali tylko w gazecie. W latach 60-tych wydano pięć książek o przygodach Mikołajka, które szybko stały się bestsellerami we Francji i na świecie. Już po śmierci Gościnnego (1977) ukazują się kolejne nieznane dotąd opowiadania, które opublikowała siostra pisarza. Zapytałem niektórych nauczycieli Dlaczego warto czytać Mikołajka? p. J. Dałek Książka jest pouczająca i w zabawny sposób przekazuje nam perypetie uczniów. p. A. Leskiw Bo pokazuje nam świat dziecka i dorosłego, który jest taki sam od 50 lat. p. M. Chaszczyn Ponieważ jest śmieszny! Puenty w każdym rozdziale są trafne i ciekawe p. B. Komar Bo jest pociągający i interesujący Z okazji 50 urodzin Mikołajka w księgarniach pojawił się nowy tom jego przygód Nieznane przygody Mikołajka. Książka doczekała się również ekranizacji. Mikołajek, bo tak nazywa się film, trafił do kin 4 grudnia. Na koniec pozwolę sobie zacytować jeden z moich ulubionych fragmentów: Dorosłych bardzo trudno zrozumieć J. Leskiw,,Epoka lodowcowa 3, czyli powrót najdziwniejszego stada w historii. Epoka lodowcowa 3: Era dinozaurów - to najnowsza część jednej z najlepszych komedii animowanych ostatniej dekady, która dalej bawi do łez i czasami trochę wzrusza. W tym filmie akcja toczy się w świecie ukrytym pod nogami bohaterów, a dokładniej w świecie zamieszkiwanym przez dinozaury. W tej części nie mogło zabraknąć oczywiście nowych postaci. Jest mocno świrnięty Bak, który przewodzi starym przyjaciołom po nowym strasznym i niebezpiecznym świecie, Brzoskwinka, czyli mała córka Mańka i Eli i nowa miłość Skrata. Akcja zaczyna się od tego, że Sid, który jest trochę zazdrosny o nowe dziecko Mańka i Eli, znajduje jaja w jaskini i postanawia je zaadoptować. Niestety te jaja mają właściciela, a dokładnie dinozaurczycę, która wkraczając do świata naziemnego porywa Sida razem ze swoimi dziećmi. Przyjaciele postanawiają odnaleźć Sida w odmętach strasznej krainy. Mogę was zapewnić, że dalsza część obfituje w humorystyczne sceny i dialogi. Skrat, który znowu zgubił swój żołądź odnajduje go w rękach przepięknej innej prehistorycznej wiewióry, z którą stoczy o niego batalię. Jednak potem zakochuje się w niej i co tu dużo mówić staje się pantoflarzem. W filmie widać dobrą pracę wykonaną przez animatorów. Wszystkie postacie są dobrze dopracowane i przemyślane, a zapomniany świat nabiera tajemniczego, ale pięknego wyrazu. Teksty, Co z tymi tak jak świętami??? w poprzednich częściach, są zabawne. Ten film mogę polecić tym, którzy nie mają jeszcze pomysłu na prezent dla kolegi lub koleżanki. Tym bardziej, że film wyszedł niedawno na dvd i bluray i jest duża szansa, że jeszcze go nie mają. Piotr Choma В горах, де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені. Тепер де б я не був і коли-небудь, я все п'яний дітвак із сонцем у кишені. (Автобіографія Б-І Антонич) Дітвак із сонцем у кишені Богдан-Ігор Антонич Рік 2009 визнано роком Богдана-Ігоря Антонича. По всьому світу, де живуть українці, відзначається століття від дня народження поета Лемківщини. Накінець всі зрозуміли, що не знаючи творчості Антонича, не варто говорити, що знаєш українську літературу. Відкриття для себе цього творця варто почати від вивчення життєвого шляху. Богдан-Ігор Антонич народився у с. Новиця Горлицького повіту на Лемківщині. Глянувши із перспективи всієї Великої України, Лемківщина це такий собі шматок землі, втиснутий між поляків та словаків, а до того ще й відрізаний державними кордонами. Але, саме ця земля зродила немалий творчий потенціал, який дав культурі таку визначну постать як Богдан-Ігор Антонич. Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. З 1920-го по 1928 рік навчався в польській гімназії класичного типу ім. Королеви Софії в Сяноку, яку закінчив з відзнакою. Це була єдина на Лемківщині гімназія, де, крім польської, німецької, грецької і латинської мов, вивчали й українську дві години на тиждень. У гімназійні роки Антонич захоплювався малярством, навіть виставляв свої картини. А ще грав на скрипці, багато читав української та зарубіжної літератури. Протягом Антонич - студент Львівського університету Яна Казимира, де навчався на філософському факультеті (спеціальність - польська філологія). Ще під час навчання в університеті Антонич пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України, був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства "Прихильників освіти", наполегливо почав вивчати нюанси української мови, вчитуючись не тільки в словники та граматично-лінгвістичні підручники, але також у твори поетів Радянської України. Друкуватись почав з Також виступав з доповідями про українську та чужу літератури; робив переклади; писав рецензії; публікував сатиричні фейлетони та пародії. У 1934 році Антонич публікує збірку «Три перстені», яку вважають його найвищим поетичним досягненням. З її виходом він стає визнаним поетом, йому вручають нагороду Львівського товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка. Наприкінці 1936 року Антонич видає свою найбільшу збірку «Книга лева», за яку отримує літературну нагороду Українського католицького союзу. Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів серце не витримало. Похований письменник на Янівському цвинтарі у Львові. Своєю творчістю Антонич утверджував світ правди і добра. Поет вірив у розквіт національної культури, щасливе майбутнє рідного народу. Читач не залишиться байдужим до поетової спадщини, бо, як писав Дмитро Павличко: «Антоничева поезія це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи. Aгнєшка Рибка

6 11 грудня 2009р. в нашій школі відбувся V Міжшкільний конкурс художнього читання ім. Уляни Кравченко. У цьому році учасники готували вірші Богдана Ігоря Антонича в оригіналах або польських перекладах. Організаторами були п.ірина Спольська-Онишко та п.богуслава Комар. У конкурсі взяло участь 34 особи з нашої та інших шкіл Перемишля: ОШ 14, Ґм 7, Ґімназії товариства абсольвентів І ЗЛ,І ЗЛ, ІІ ЗЛ та Комплексу електронних та загальноосвітніх шкіл. Після виступів учасники дивилися виставу. Казку Андерсена Пастушка та сажотрус підготувала театральна група під керівництвом п.анни Леськів. Потім конкурсанти та актори подалися до другого класу на почастунок. Нарешті наступив довгоочікуваний момент - вручення грамот і книжкових нагород. Конкурсне журі виявило переможців у окремих вікових категоріях: Основна школа: І місце - Zuzanna Kroczek (SP 14), ІІ місце Дарія Пульковська i Karolina Organ (SP14), ІІІ місце - Наталія Хома, Відзначення: Олександра Левчик, Юстина Тарапацька, Олександра Садовська. Ґімназія: І місце - Marcelina Iwanów (GSA I LO), ІІ місце Оксана Боровик і Аґнєшка Рибка, ІІІ місце - Анна Степан, Відзначення: Анна Кахнич, Наталія Лопушинська, Aleksandra Lechocińska, Анастасія Фіцак. Ліцей: І місце - Justyna Przybylska (I LO), ІІ місце Radosław Zawaleń (II LO) і Яна Шем якіна. ІІІ місце - Анна Степан, Відзначення: Анна Мандрик і Izabela Śliwa (ZSEiO). Спонсорами цієї імпрези вже традиційно були: Батьківська рада, Фонд імені Я.Поповської, торговельне підприємство Piotruś Pan, транспортне підприємство Хортиця. Патриція Багінська Склад 1. Святослав Вакарчук вокал ( до сьогодні) 2. Петро Чернявський гітара ( до сьогодні) 3. Денис Дудко бас-гітара ( до сьогодні) 4. Мілош Єліч клавішні ( до сьогодні) 5. Денис Глінін перкусія ( до сьогодні) Колишні учасники 1. Павло Гудімов гітара ( ) 2. Юрій Хусточка бас-гітара ( ) 3. Дмитро Шуров клавішні ( ) Ударник Денис Глінін, гітарист Павло Гудімов та бас-гітарист Юрій Хусточка грали разом у «Клані тиші», а влітку 1994, після знайомства зі Святославом Вакарчуком, почалася історія нового львівського рок-гурту. Хлопці вирішили назватися «Океаном Ельзи» і почалися регулярні репетиції. Тоді гурт грав переважно суміш поп- і ліричної рок-музики на слова Вакарчука. Перший серйозний виступ відбувся 12 січня 1995 року перед Львівським оперним театром перед 7-тисячним натовпом. Того ж року хлопці створюють перше відео на пісню «Long time ago» (режисер Володимир Зайковський) [1] та записують у Львові касету «Демо», кілька композицій з якої («Голос твій», «Long time ago» та «Вона підійшла до вікна») потім увійшли до дебютного альбому «Там, де нас нема» і різноманітних збірок. В 1996 році «Океан Ельзи» активно їздить по фестивалях. Серед українських: «Таврійські ігри» і «Перлини сезону»-96. Також львів'янам вдалося виступити у Франції та Німеччині. Від 2004 року в гурті грають басист Денис Дудко і сербський клавішник Мілош Єліч. У 2005 році до "О.Е." приєднався гітарист Петро Чернявський. 22 вересня 2005 року альбом GLORIA у перший же день продажу став "платиновим" за 6 годин було продано 106 тисяч примірників. «Океан Ельзи» ніколи не братиме участі у конкурсах і фестивалях, тобто у заходах, де учасники змагаються за місця (наприклад, «Євробаченні»). Такий принцип гурт ухвалив ще на початку існування, після розчарування на одному з фестивалів, де «Океан» лідирував від початку аж до виступу останнього колективу, який переміг, а «Океан» зайняв лише друге місце. Теми пісень гурту звучать у першому українському анімаційному мультсеріалі «Лис Микита» та у дитячому фільмі «Прикольна казка». Анастасія Фіцак Переможці в конкурсі

7 W poszukiwaniu dziewczyny z pomarańczami i sensu życia. Dziewczyna z pomarańczami to filozoficzna opowieść norweskiego pisarza Josteina Gaardera o waŝnych kwestiach Ŝyciowych, które na pewno nurtują kaŝdego człowieka. Autor porusza w niej problem miłości, odwagi, sensu Ŝycia, śmierci. Pewien dzień na zawsze odmieni Ŝycie 15-letniego Georga, który mieszka z mamą, ojczymem i przyrodnią siostrą w Oslo. Właśnie wtedy babcia wręcza mu niezwykły list, w którym zmarły przed laty ojciec opowiada mu przedziwną historię swego Ŝycia oraz zadaje trudne pytania. Ojciec postanowił napisać do syna, gdyŝ wiedział, Ŝe niedługo umrze i nie będzie z nim w waŝnych momentach jego Ŝycia, Ŝe nie dane mu będzie patrzeć, jak rośnie, rozwija się. List kryje w sobie przepiękną opowieść o uczuciu rodzącym się między tatą a mamą Georga. Przypadkowe spotkanie w tramwaju dziewczyny z ogromną ilością pomarańczy sprawia, Ŝe Jan od razu zakochuje się w niej. I pragnie ją jak najszybciej odnaleźć Dziwne są losy tych dwojga ludzi, ale, choć nie jest łatwo, w końcu odnajdują się nawzajem. Tym samym Jan przeŝywa najpiękniejsze chwile swego Ŝycia z Ŝoną i później z synkiem. Jednak teraz, w obliczu śmierci, zastanawia się, czy warto podejmować walkę Ŝycia, jeśli moŝe ono tak krótko trwać. I właśnie to pytanie kieruje do swego syna Georga. Jak skończy się ta opowieść? Czy Georg odpowie na list nieŝyjącego ojca? Zachęcam do przeczytania tej fascynującej ksiąŝki, która zadziwia i formą, i treścią. Gdy razem z Georgem poznajemy losy Jana i jego mamy, sami zaczynamy zastanawiać się nad własnym Ŝyciem, czy moŝe Ŝycie naszych rodziców nie kryje jakichś niezwykłych przygód. KsiąŜkę czyta się jednym tchem, a po jej przeczytaniu stajemy się wraŝliwsi, bogatsi wewnętrznie, mądrzejsi A lektura sprawia, Ŝe moŝemy spojrzeć na swe Ŝycie z zupełnie innej strony, zauwaŝyć, Ŝe kaŝda chwila, która trwa, jest bezcenna i piękna. Ania Stepan Od kilku dni szukałem pomysłu na to, aby napisać recenzję o fajnej grze. Niestety przeszkodziła sama gra, która nie dostarczyła ani doznań, ani pomysłów odpowiednich dla wymagającego gracza. W tej gierce wcielamy się w bezimiennego rozbitka, który wylądował na wyspie, na której jak zwykło w erpegach, mamy do wykonania całe mnóstwo misji. Wszystko to dzieje się krótko po tym jak Bogowie zostali wypędzeni z planety, a światem próbują zawładnąć Tytani. Mało tego! W to wszystko wplątany jest Wielki Inkwizytor! Ta banalna fabuła nie jest jedyną kiepską stroną tej gry. Jak na końcówkę 2009 roku (premiera) grafika jest niemal w opłakanym stanie, przynajmniej w porównaniu do aż o dwa lata (!) starszego Wiedźmina. Jedynym plusem RPG-a jest to, że jest on jednym z nielicznych przedstawicieli własnego gatunku, który ostatnimi czasy wyszedł na rynek. Risen to niewątpliwie jedna wielka kopia Gothica. To, że ci sami twórcy z Piranha Bytes stworzyli oba tytuły, nie uprawnia ich do ordynarnego kopiowania gry. Moim zdaniem jest to wielki niewypał. W końcu czego mogłem się spodziewać po Niemcach Artur Bostan Jak co roku, tak i w tym pod koniec grudnia będziemy obchodzić Święta BoŜego Narodzenia. Wszyscy z niecierpliwością ich wyczekują i cieszą się na ich przyjście. Jednak czy na pewno jest to cała prawda? Czy nie jest aby tak, Ŝe dla nas ludzi XXI wieku święta stały się tylko pustym ceremoniałem? Niestety, coraz częściej tak właśnie jest... Święta stały się tylko czystym rytuałem, a to co w nich najwaŝniejsze, straciło dawną wartość. Cały grudzień biegamy po sklepach w poszukiwaniu prezentów dla rodziny i przyjaciół. Kupujemy coraz to droŝsze podarunki i to nie dlatego, Ŝe osoby, które nimi obdarzymy, są nam wyjątkowo bliskie. Bo przecieŝ nie moŝemy pozwolić na to, Ŝeby ktoś dostał lepszy prezent od naszego. To by była dla nas tragedia. Hipermarkety, sklepy i galerie handlowe juŝ po Zaduszkach przyciągają nasz wzrok tysiącami kolorowych wstąŝek i łańcuchów. My oczywiście dajemy się wmanewrować w,,świąteczne promocje i urządzamy maratony w ogromnych marketach. Nie uwaŝacie, Ŝe to chore? Inną sprawą jest na przykład zwyczaj ubierania choinki. Nasze drzewka z roku na rok są coraz większe, coraz piękniej ozdobione. Kupujemy wciąŝ nowe ozdoby bombki, łańcuchy... A po co? Czy zapomnieliśmy juŝ, co to są jabłka czy pieczone z rodzicami pierniczki na choince? Najwidoczniej po prostu nie chcemy o tym pamiętać, bo przecieŝ,,kupne ozdoby są świecące, pięknie opakowane Prawda jest taka, Ŝe materializujemy wszystko dookoła i zapominamy o najwaŝniejszej idei Bo- Ŝego Narodzenia. Zapominamy o rodzinnej atmosferze, przyjaciołach i tych, którzy potrzebują naszej pomocy. Spróbujcie przypomnieć sobie, jak święta BoŜego Narodzenia wyglądały w Waszych domach kilka lat temu. Jeśli nie zauwaŝyliście Ŝadnych zmian, to bardzo wam zazdroszczę. Ja spoglądając kilka lat wstecz, widzę, całą rodzinę siedzącą przy stole, wspólne ubieranie choinki a teraz- choinkę ubieram sama, a wszyscy tylko czekają na prezenty. Myślę, Ŝe to zasługa właśnie tej całej,,świątecznej kampanii. MoŜe powinniśmy trochę zwolnić i popatrzeć, co w świętach jest tak naprawdę waŝne. Chciałabym zachęcić was do wzięcia udziału w akcji pisania listów świątecznych do Podopiecznych Fundacji Podkarpackiego Hospicjum dla dzieci. Dzieci objęte opieką Hospicjum nie wybiegną jak Wy na podwórko rzucać się śnieŝkami, nie pójdą na pasterkę z rodziną, a choinka będzie musiała stanąć w ich sali szpitalnej. Okazuje się, Ŝe moŝecie duŝo dla Nich zrobić! MoŜecie bowiem napisać do nich list lub kartkę indywidualnie albo z całą klasą i wysłać ją na adres Hospicjum. To co napiszecie powinno nieść radość i nadzieję. Pokazujecie w ten sposób, Ŝe nie jesteście obojętni na cierpienia innych i sprawicie wielką radość cięŝko chorym dzieciom. Podaję Wam adres Podkarpackiego Hospicjum, ale więcej informacji znajdziecie na stronie internetowejwww.hospicjum.podkarpackie.pl oraz na stronie gdzie znajdziecie listę chorych dzieci. Myślę, Ŝe dzięki takiej pomocy święta odzyskają choć odrobinę swojej wartości. Mam nadzieję, Ŝe mój artykuł chociaŝ trochę trafił do Waszych serc i coś zmieni. Agnieszka Rybka Podkarpackie Hospicjum dla Dzieci ul. Hetmańska Rzeszów, Tel./fax.:

8 PROGRAM PROFILAKTYCZNY 14 października 2009 w naszej szkole odbyło się spotkanie z animatorami trzeźwości pt.,, Którą drogą?. Był to program profilaktyczny przeznaczony dla wszystkich klas gimnazjum. Po trzeciej lekcji wszyscy gimnazjaliści zeszli się do jednej z klas. Spotkanie prowadziło trzech panów. Program składał się z trzech części. W pierwszej jeden z panów opowiedział nam tak ogólnie o alkoholu i o powodach czemu po niego sięgamy. W drugiej części prowadzący przygotowali dla nas różne ćwiczenia, które miały na celu pomóc nam bardziej zrozumieć, jakie szkody może spowodować alkohol. Natomiast w ostatniej części jeden z panów opowiedział nam o swoich problemach z alkoholem i jak sobie z nimi radził. Animatorzy często nawiązywali do Boga. Starali się udowodnić, jaki jest on dla nas ważny. Wielu gimnazjalistów nie potraktowało tego programu poważnie. Być może dlatego, że każda młoda osoba podchodzi do tematu alkoholu sceptycznie, dopóki sama się nie przekona jak to jest. Ania Giza СВЯТО ШКОЛИ Сьоме листопада було для нас важливим днем. Тоді ми відзначали Свято школи, яке традиційно святкуємо на початку листопада у ювілей дня народження патрона школи Маркіяна Шашкевича. Почалось від Служби Божої в катедральному соборі. Пізніше святкування вібувалось у школі. На самому початку після внесення шкільного прапора, хор ім.м.вербицького та всі присутні в залі відспівали гімн школи. Як завжди чудово прозвучали сопілки. Дуже приємною несподіванкою був танець наймолодших артистів Аркана з 0 і 1 класів. Прийшов час на промови: директор п.п.піпка та голова Батьківської ради п.а.комар бажали всім успіхів. Вичитано учнів нагороджених Стипендіальним фондом ім. Ярослави Поповської. Нарешті першокласники дочекалися урочистої присяги та прийняття в учні. Все відбувалося у піднесеному настрої. Учні основної школи, які щойно входять у тяжке навчання, з гордістю випрямлювалися під ударом символічного олівця. Гімназистам та ліцеїстам це не новина, вони в цю мить мабуть раділи, що з кожним роком ближче до закінчення мук навчання. Почесним гостем свята був отець Богдан Дрозд, який виконав пісні на слова Б.І.Антонича акомпануючи собі на гітарі. Виступ дуже сподобався. У дальшій частині концерту уперше показав себе недавно заложений аисмбль Чорна Вишня та заспівала відома всім Лілія. Святкування завершив танець козачок. Анастасія Фіцак У ПОШУКАХ СЕНСУ - МОЙСЕЙ 7 листопада ввечері в катедральному соборі після короткої Служби Божої відбувся перший ліричний концерт присвячений Богданові Ігореві Антоничу організований п.богуславою Комар. На сцену увійшла головна зірка - отець Богдан Дрозд, a більш таємничо МОЙСЕЙ. Гість спеціально приїхав до нас з Примор я, щоб запрезентувати свої композиції на слова поезій Б.Антонича. Разом зі своєю гітарою зачарував слухачів сильним резонансним голосом. Показав, що має характер (не показував хвилювання навіть тоді, коли розстроювалась гітара, а бувало так часто). Між піснями можнa було зітхнути i прислухатися віршам Антонича, що їх читали учні, вчителі та запрошені гості. Вірші були цікаво підібрані, а виступи професійні. Другий ліричний концерт відбувся наступного дня в церкві оо.василіян після недільної Служби Божої. Храм був по береги виповнений любителями поезії Б.Антонича та прихильниками таланту Б. Дрозда. Оксана Боровик СВЯТО ЙОСАФАТА 24 і 25 листопада відзначали ми свято св. Йосафата та блаженної Йосафати. Діти з нашої школи підготували програму, у якій у формі пісень та віршів розказували про життя цих виняткових людей. Організаторкою була сестра Магдалина. Перший виступ відбувся в Пралківцях. Глядачами були жителі старечого дому. Пенсіонери з радістю приймали гостей. Зустріч закінчилась почастунком. На наступний день молоді артисти з великим успіхом виступили в катедральному соборі. Ліля Іванюк ТЕАТРАЛЬНИЙ ВИСТУП ЧИ УРОК ПСИХОЛОГІЇ 15 грудня 2009 року учні нашої гімназії та ліцею мали нагоду подивитися театральну виставу, яка відбулася у приміщенні Культурного центру. На цей захід також прибули уні з приватної гімназії з Ярослава. Представлено дві п єси: Малий Принц (за сценарієм створеним артистами театральної школи у Вроцлаві) та Прекрасні і страшні пейзажі з життя Станіслава В. Серед молодих акторів знаходилось дві учениці нашої школи: Яна Шем якіна та Ева Попович. В антракті виступила пані психолог. Вона розказувала, що кожна людина є іншою планетою. Треба шанувати та поважати людей, тому що кожен є неповторний. Глядачі були дуже уважні та зворушені, професіональну гру нагородили бурхливими оплесками. Анджеліка Пришляк ВАЖКІ ЗВУКИ В МУРАХ ШКОЛИ 18 грудня у спортивному залі нашої школи виступив гурт METAL MESSIAH. У його складі, крім учнів з інших шкіл, грають хлопці з нашого ліцею та гімназії Омелян Фіцак гітара басова та Ярко Цікуй перкусія. Хлопці вправляють вже більше 3 місяців і звучать щораз краще. У п ятницю виконали вони чотири твори групи Metallica (серед них був совер Misfits). Не обійшлося без технічних проблем (не увімкнений мікрофон), але і так концерт можна вважати за вдалий може між іншими тому, що вперше у нашій школі прзвучали так важкі звуки. А якби хтось досі не знав, пощо хлопцям довге волосся, виберіться на наступний концерт METAL MESSIAH, який, віримо, ще колись відбудеться. Ярема Леськів СПРОСТУВАННЯ В останньому номері газетки у замітці про виїзд хору ім. Михайла Вербицького до Любачова притрапилась помилка, за яку хотів би я всіх перепросити. На концерт запросив хористів отець Іван Тарапацький. Організатором був Клуб католицької інтелігенції у Любачові, а патроном замостсько-любачівський єпископ о.вацлав Депо. Петро Хома