Досягнення клінічної фармакології та фармакотерапії на шляхах доказової медицини

Transcription

1 Міністерство охорони здоров я України ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України» Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова Департамент охорони здоров я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації Департамент охорони здоров я Вінницької міської ради Асоціація фармакологів та клінічних фармакологів України Досягнення клінічної фармакології та фармакотерапії на шляхах доказової медицини Evidence-based Achievements of clinical pharmacology and pharmacotherapy Матеріали VIІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю 8th Ukrainian International Scientific conference м. Вінниця 9-10 листопада 2015 р. Vinnytsia 9-10 November, 2015

2 Министерство здравоохранения Украины ГУ «Институт фармакологии и токсикологии НАМН Украины» Винницкий национальный медицинский университет им. Н. И. Пирогова Департамент здравоохранения и курортов Винницкой областной государственной администрации Департамент здравоохранения Винницкого городского совета Ассоциация фармакологов и клинических фармакологов Украины Достижения клинической фармакологии и фармакотерапии на путях доказательной медицины Материалы VIII Всеукраинской научно-практической конференции с международным участием по клинической фармакологии г. Винница 9-10 ноября 2015 г. 2

3 УДК :615.27: ББК Д 70 Редакційна колегія: академік НАМН України Мороз В.М. (м. Вінниця), проф. Яковлева О.О. (м.вінниця) Д 70 Досягнення клінічної фармакології та фармакотерапії на шляхах доказової медицини / Матеріали VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології, 9-10 листопада 2015 року. Вінниця, Нілан-ЛТД, с. ISBN У Матеріалах конференції представлено статті та тези науковців України, присвячені актуальним проблемам клінічної та експериментальної фармакології, відповідно світовим стандартам. Приділено увагу питання педагогічних та етичних проблем викладання клінічної фармакології та фармації. Значна частина публікацій висвітлює нові наукові розробки вітчизняних учених щодо створення перспективних для клінічних випробувань активних речовин з фармакологічними ефектами. Узагальнено досвід клінічних спостережень при лікуванні найбільш розповсюджених та соціально значущих захворювань (в педіатрії, кардіології, пульмонології, ревматології, гастроентерології тощо), шляхом визначення особливостей фармакокінетики та фармакодинаміки сучасних лікарських засобів, уточнення механізмів їх дії, оцінки ефективності та безпеки взаємодії ліків на тлі оптимальної комплексної фармакотерапії. Матеріали конференції віддзеркалюють сучасний стан наукових досліджень з експериментальної та клінічної фармакології в Україні. ББК ISBN Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова,

4 ЗМІСТ РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ФАРМАКОЛОГІЧНИХ НАУК Досвід проведення практичних занять з дисципліни «загальна фармакокінетика для клінічних провізорів Гудзь Н.І., Філіпська А.М., Іванців О.Л Клиническая фармакология как предмет преподавания на постдипломном уровне Яковлева О.А., Жамба А.О., Дорошкевич И.А Особливості навчання інтернів клінічних провізорів на базі ВНМУ ім. М.І. Пирогова Барало Р.П Викладання клінічної фармації провізорам інтернам з урахуванням сучасного законодавства вищої освіти Білай І.М., Демченко В. О., Красько М.П., Остапенко А.О річний досвід викладання клінічної фармакології в післядипломній освіті Войтенко Г.М., Степаненко В.В Досвід створення сучасного типового навчального плану та програми інтернатури за спеціальністю «Клінічна фармація» Зіменковський А.Б., Настюха Ю.С., Борецька О.Б Проблемні питання вивчення клінічної фармакології за результатами анкетування студентів медичного університету Хайтович М.В., Голопихо Л.І., Половинка В.О., Ткаченко О.П., Мягка Н.М., Дружина О.В., Ластовецька Л.Д., Борисова Г.А., Юрків І.В Инновации швейцарского образования в сфере фармацевтического менеджмента уже в Украине Фролов А.В., Грицова Н.А РОЗДІЛ 2. СТАТТІ Біотерапія дисбіозів: проблеми та рішення Іванова С.А., Яковлева О.О., Крижановська А.В

5 Determination and comparison of the purity of aspirin, paracetamol and ibuprofen in the united kingdom Nataliya Savchenko Вплив інфузійної терапії на морфометричні показники структури нирок інтактних щурів Cемененко О.М., Яковлева О.О РОЗДІЛ 3. ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ Влияние ингибиторов протонной помпы на эффективность прокинетиков при лечении больных хроническим неатрофическим гастритом Авраменко А.А., Макарова Г.В., Короленко Р.Н., Смоляков С.Н Характеристика впливу сполуки ПК-66 в порвнянні з бемітилом на пластичні процеси в організмі тренованих щурів Альчук О.І., Степанюк Г.І., Юрченко Г.І Ризик ураження печінки у хворих на туберкульоз в залежності від генотипу CYP2Е1 Антоненко П.Б., Кресюн В.Й., Антоненко К.О Блокада сім яного канатика за Лорин-Епштейном в лікуванні хворих на гострі епідидимоорхіти Барало І.В., Барало Б.І Дослідження анальгетичної дії [2-(3-r-1Н-[1,2,4]-триазол-5- іл)феніл]амінів та їх похідних Білай І.М., Михайлюк Є.О., Коваленко С.І., Шабельник К.П.74 Фармакотерапія хворих з руховими розладами, які розвинулися на тлі хронічної ішемії мозку Бильський Д.В Вплив фітопрепарату з традиційних лікарських рослин Закарпаття на структурні показники печінки та нирок щурів при експериментальному цукровому діабеті Білошицька А.В., Піскун Р.П

6 Исследование противовоспалительной эффективности мягкой лекарственной формы с капсаицином Бойко Ю.А., Шандра А.А., Аят М., Кравченко И.А 79 Показники антиоксидантної системи щурів за дії хронічного ситуаційного стресу на тлі застосування гумінату натрію Бузика Т.В., Погребнюк В.Л., Коломійчук Т.В., Карпов Л.М Вплив похідної 2-бензамідо-2(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти ZNM на емоційно-поведінкові реакції за умов черепно-мозкової травми Букатару Ю.С., Заморський І.І., Колісник С.В Особливості постнатального онтогенезу імунної відповіді та засоби корекції у завчасно народжених дітей високого перинатального ризику Булат Л.М., Лисунець О.В Тианептиновая наркозависимость Вереитинова В.П., Тарасенко О.А Biomarkers for prognostic evaluation in patients with acute coronary syndrome Vyshnevska I.R., Barahmeh Huthaifa F.T Патофізіологічне значення процесів транслокації бактерій в розвитку різних захворювань як предикторів комплексної фармакотерапії Вітрук Т.К., Нечипорук О.В Ефективність тіотриазоліну у хворих стабільною стенокардією напруги ІІ-ІІІ функціонального класу Вознюк Л. А Динаміка моторних та когнітивно-мнестичних функцій у щурів з черепно-мозковою травмою: роль гідроген сульфіду Волощук Н.І., Распутіна Л.В., Распутіна А.В., Бронюк Я.І Hydrogen sulfide as a corrector of biochemical state of the rats brain during experimental brain trauma Voloshchuk N.I., Pashynska O.S., Pashynskyi V.O

7 Показання для призначення системних глюкокортикостероїдів у лікуванні саркоїдозу Гаврисюк В. К., Гуменюк Г. Л., Меренкова Є. О Оцінка ефективності фармакотерапії ібупрофеном та його комбінацією з вінбороном ад ювантного артриту у щурів Гладких Ф. В., Степанюк Н. Г Рівень вірусного навантаження у хворих на хронічний гепатит С залежно від поліморфізму генів GSTT1 та GSTM1 Годован В. В., Остапчук К. В., Андронов Д. Ю Оптимізація комплексної терапії хворих на вугрову хворобу Гончарук М.В., Бондар С.А Мембранотропні та мітопротекторні властивості похідних бурштинової кислоти Горчакова Н.О., Чекман І.С., Бєленічев І.Ф., Ракетська О.О., Яковлєва І.Ю Порівняння гострої токсичності магнію сульфату та магнію цитрату в експериментах на мишах Грудницька О.О., Горчакова Н.О.,Чекман І.С Порівняльна характеристика розчинів для перитонеального діалізу і гемодіалізу Гудзь Н.І., Філіпська А.М., Коритнюк Р.С Эффективность применения криоконсервированых клеток плаценты в лечении ретинопатии при экспериментальном сахарном диабете 2 типа Демин Ю.А, Демина М.Ю Гострий коронарний синдром: ефективність впливу різних лікарських засобів у хворих після реваскуляризації міокарда впродовж тривалого лікування Денесюк О.В Систоло-діастолічна та ендотеліальна дисфункція при хронічній серцевій недостатності у хворих на іхс після оптимального лікування Денесюк В.І., Музика Н.О

8 Оцінка протизапальної дії [2-(3-r-1Н-[1,2,4]-триазол-5-іл)феніл]амінів в умовах карагенінового набряку кінцівки у щурів Денисюк О.М., Степанюк Г.І., Шабельник К.П., Коваленко С.І Стан мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на СЧВ, зв язок з вмістом гомоцистеїну в сироватці крові Денищич Л.П., Шевчук С.В Взаємодія протитуберкульозних препаратів як фактор розвитку побічних реакцій ліків Деримедвідь Л.В., Дроговоз С.М Дослідження кардіопротекторної дії 4-[4-оксо-4Н-хіназолін-3-іл] бензойної кислоти, аміодарону, мексидолу в умовах гострої кардіальної ішемії Джигалюк О.В. Степанюк Н.Г Профіль безпеки нових класів цукрознижуючих препаратів Дорошкевич І.О Нефропротекторні ефекти таурину при рабдоміолітичній гострій нирковій недостатності Драчук В.М., Заморський І.І Порівняльне дослідження протигіпоксичних властивостей янтарної кислоти, бемітилу та їх комбінації Драчук О.П., Степанюк Г.І., Олійник С.А., Короткий Ю.В Карбокситерапия способ вернуть здоровье и молодость своей коже Дроговоз С.М., Кононенко А.В., Иванцык Л.Б Постантибіотичний ефект похідного арилаліфатичних аміноспиртів 1-[4-(1,1,3,3-тетраметилбутил)фенокси]-3-(n-бензил гексаметиленіміній)-2-пропанолу хлориду Дронова М.Л., Вринчану Н.О Поліморфізм промотору гена ENOS Т-786С та ефективність базисної терапії метотрексатом у хворих на ревматоїдний артрит Заічко К.О., Станіславчук М.А

9 Напрями оптимізації інформаційного забезпечення при захворюваннях у вагітних жінок за даними доказової фармації Заліська О.М., Максимович Н.М., Мудрак І.Г Нефропротекторна ефективність ниркових пептидів при гострій нирковій недостатності Заморський І. І., Щудрова Т. С Розробка експериментальної моделі гострого асептичного панкреатиту Зацерковна О.М., Яковлева О.О., Петрушенко В.В., Таран І.В., Гребенюк Д.І Нейропротекторна терапія в гострому періоді пошкодження ЦНС у новонароджених Ізюмець О.І., Ізюмець С.О., Неживенко Т.П., Бойко І.Є., Кондратюк Л.М., Мурашко Т.В Гіпоглікемічна дія фітопреппарату з традиційних лікарських рослин Закарпаття Істошин В.М., Мельник А.В., Шавлюк В.В., Поніна С.І Особливості кардіотропної терапії у дітей, хворих на бронхіальну астму Каблукова О.К., Герасимова О.В, Сінельник Т.В., Безуса-Глушич О.В Фармакологічні властивості 1-алкіл-3-ацетокси-1,2-дигідро-3Н-1,4-бенздіазепін-2-онів Карасьова Т.Л., Кривенко Я.Р Активність ферментів кон югації ксенобіотиків у печінці щурів при кетонемії Качула С.О., Йолтухівський М.М., Ладутько С.В Побічні реакції типу В, спричинені анальгетичною, антипіретичною та антитромботичною терапією нестероїдними протизапальними препаратами Кашуба О.В Тривожні розлади при гіпертонічній хворобі Кириченко О.В., Варварська Н.Ф

10 Корекція ісулінорезистентності у хворих на дифузний токсичний зоб на тлі базового лікування антитиреоїдними препаратами Кіхтяк О.П., Ліщук О.З., Москва Х.А Вплив статинотерапії на розвиток цукрового діабету Клекот О.О., Крикус О.Ю Клинические перспективы применения «Универсального очистителя для контактных линз HELTEC» Клюев Г.О., Головкин В.В., Клюева Н.Г Анальгезуюча на протизапальна активність похідних 5Н-[1,2,4] триазоло[3,4-b] [1,3,4]тіадіазину в експерименті Коваль А.Я Роль нікотинової кислоти в підтримці гомеостазу в умовах радіаційного ураження Кокошкіна О.О., Запорожченко О.В Вертебротерапія при кардіалгіях та аритміях серця як засіб подолання поліпрагмазії Колісник П.Ф., Кравець Р.А Гематологічні показники периферійної крові опромінених щурів за умов застосування комплексів біогенного походження Коломійчук Т.В., Карпов Л.М Клініко-біохімічне обгрунтування можливості застосування вітамінів та їх похідних для профілактики розвитку експериментальної катаракти Коломійчук С.Г., Леус М.Ф Рівень гідроген сульфіду як предиктор нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів Конюх С.А., Волощук Н.І., Волощук С.Я Порівняльна характеристика протизапальної дії 4-[4 оксо (4H)- хіназолін 3-іл] бензойної кислоти та диклофенаку натрію Крамар Г.І., Степанюк Г.І., Альчук О.І., Коваленко С.І

11 Сучасні аспекти використання блокаторів рецепторів ангіотензину у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу Кремзер О.О Інтегрований ABC/VEN/частотний аналіз споживання протиглаукомних засобів Кривов'яз О.В Основні показники скринінгу анемічного синдрому у хворих на хронічну хворобу нирок у Вінницькій області за архівними матеріалами Кривуша М.О., Семененко С.І Забезпеченність фолієвою кислотою хворих на АФС. Зв'язок з атеросклеротичним ураженням судин Кувікова І. П., Шевчук С. В Зв'язок кардіометаболічних факторів ризику із структурнофункціональним станом судинної стінки у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії Кузьмінова Н.В., Грібенюк О.В Координационные соединения германия: перспективы изыскания новых актопротекторов Лукьянчук В. Д., Сейфуллина И. И., Шебалдова Е. А., Марцинко Е. Э., Литвиненко Д.Ф Клиническая фармакология омепразола в лечении гастродуоденальной зоны у детей: маркетинговая оценка Макаренко О.В., Каримова М.М Оцінка антитреморної дії цитиколіну сумісно з амантадином Макаренко О.В., Криворучко Т.М Антидисбиотические аспекты фармакологии биофлавоноидных гепатопротекторов Макаренко О.А., Левченко Е.М., Васюк В.Л., Демьяненко С.А 173 Применение биофлавоноидов для профилактики стоматологических заболеваний Макаренко О. А., Фурдычко А. И., Почтарь В. Н., Гинжул И.В

12 Фармакологічні аспекти лікування епілепсії у недоношених дітей, народжених з екстремальною масою тіла Македонська І.В Оцінка впливу розчину «Неореодезу» на коагуляційні властивості крові при тривалому використанні Мамчур В.Й., Біленький Г.З Оцінка протигіпоксичної активності серед похідних 6-заміщених 3r-2h-[1,2,4]триазино[2,3-c] хіназолін-2-онів Маринич Л.І. 1, Степанюк Г.І. 1, Шевчук С.В. 1, Коваленко С.І Вплив алендронової кислоти в комбінації з препаратом кальцію і вітаміну D на структурно-функціональний стан органів дихання і кісткової тканини експериментальних тварин Масік Н.П Вивчення підгострої токсичності координаційної сполуки магній бісцитратогерманату Матюшкіна М.В., Годован В.В., Олійник Н.М Оцінка відповідності фармакотерапії гострого тонзиліту засадам доказової медицини Машейко А.М., Чергінець Л.М Роль системи гідроген сульфіду в формуванні статевого диморфізму регуляції судинного тонусу щурів Мельник А.В., Тертишна О.В Мелатонин как стабилизатор метаболических и функциональных нарушений при экспериментальной глаукоме Михейцева И.Н., Сироштаненко Т.И Вплив ірбесартану, квінаприлу, ангіоліну та їх сполук на активність глутатіонредуктази та вміст сумарних тіолових сполук в міокарді щурів з артеріальною гіпертензією Нагорна О.О., Мазур І.А., Чекман І.С., Бєленічев І.Ф. Горчакова Н.О., Бухтіярова Н.В Роль гіпергомоцистеїнемії у формуванні неалкогольної жирової хвороби печінки Некрут Д.О., Яковлева О.О

13 Місце антиконвульсанта топірамата у знеболенні при розсіяному склерозі Нефьодов О.О., Руденко О.В Експериментальна протиспайкова ефективність пентоксифіліну та ліпоєвої кислоти Новиков Д. В Фармакологічна корекція системи оксиду азоту при ураженні печінки різного ґенезу Олещук О.М Експериментальне дослідження впливу мелатоніну на жовчовидільну функцію печінки здорових тварин Олещук О. М., Іванків Я. І Продукція гідрогенсульфіду в аорті щурів за умов стрептозотоцинового діабету та його корекції метформіном Паламарчук І.В., Заічко Н.В Вплив прегабаліну на больовий синдром у хворих на ревматоїдний артрит при його коморбідності з фіброміалгією Перебетюк Л.С., Станіславчук М.А., Хоменко В.М Використання базової моделі для оцінки технологій охорони здоров я в україні на прикладі гінекологічних захворювань Піняжко О.Б., Заліська О.М., Яцкова Г.Ю Ефективність терапії актовегіном при діабетичній ретинопатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу Плешанов Є.В., Кіхтяк О.П., Огранович О.Є Фармакотерапія рефрактерних набряків при серцевій недостатності Погоріла І.В., Стречень С.Б., Відавська Г.Г., Полуденко Г.О Підсумки Фармаконагляду у Тернопільській області у 2014 р. Посохова К.А., Олещук О.М., Матюк Л.М Вплив похідного хіназоліну сполуки dsk-38 та бемітилу на морфострук-туру скелетних м язів щурів в умовах тривалої гіпокінезії Почелова О.П., Король А.П., Степанюк Г.І

14 Вплив елгацину та кверцетину на активність креатинфосфокінази та сукцинатдегідрогенази кардіоміоцитів у щурiв з артерiальною гіпертензією Пузиренко А.М., Горчакова Н.О., Белєнічев І.Ф., Чекман І.C Розробка фармакологічної корекції печінкової недостатності в експерименті Пшеничний В. І Експериментальна модель хронічного медикаментозного ураження печінки та нирок у статевонезрілих щурів-самців Рикало Н. А., Андрощук О. В Плоїдність ядерної днк клітин печінки статевонезрілих щурів при хронічному токсичному гепатиті та патогенетичній корекції лізиноприлом Рикало Н.А., Береговенко Ю.М Антифібротична терапія при експериментальному хронічномуалкогольному ушкодженні печінки у щурів-самок різного віку Рикало Н.А., Яровенко Л.О Вплив тівортіну на вазорегулюючу функцію ендотелію та артеріальну жорсткість у хворих на ішемічну хворобу серця Романова В.О., Сєркова В.К Солидагорен в лечении больных с кисталлурией Россихин В.В., Мегера В.В., Бухмин А.В., Геглюк О.Н Максимальні дози бісопрололу та поліморфізм гену β1-адренорецепторів у хворих із хронічною серцевою недостатністю Рудик Ю.С., Удовиченко М.М., Болотських Г.В., Лозик Т.В Застосування клімадинона у лікуванні клімактеричного синдрома Сафонова О.В., Сулига І.Б Пероксидазна активність крові щурів за умов хронічного больового синдрому та введення кеторолаку Сачок В.В., Губський Ю.І

15 Зміни рівня нейрон-специфічної енолази при фармакокорекці ї гострої церебральноі ішемії різними інфузійними розчинами Семененко А.І., Кобеляцький Ю.Ю., Кондрацький Б.О Взаимосвязь цистатина С и показателей тромбоцитарного гемостаза у больных ишемической болезнью сердца в сочетании с сахарным диабетом 2 типа при двойной антитромбоцитарной терапии Серик С.А., Оврах Т.Г Изучение влияния нового вагинального геля, содержащего фитоэстрогены хмеля на биотоп влагалища у овариоэктомированных самок крыс Синицына О. С., Рыженко И. М., Филимонова Н. И., Зайченко А. В Фармакотерапевтична ефективність стандартизованого екстракту конюшини лучної на моделі гіперліпідемії Сімонова І.В Гострий синусит: фармакоекономічні аспекти лікування Соломко Д.С., Макаренко О.В Вплив фіброміалгії на показники захворювання у хворих на анкілозивний спондилоартрит Станіславчук М.А., Шаповал І.І Оцінка лікувальної дії похідного хіназоліну сполуки DSK-38 за біохімічними показниками крові при ад ювантному артриті Степанюк Г.І., Гриб В.В., Коваленко С.І Биодоступность оксиэтилидендифосфоната германия с никотиновой кислотой Стречень С.Б., Видавская А.Г., Трегуб Т.В., Погорелая И.В Вплив донору гідроген сульфіду на зміни клітинного циклу та фрагментацію днк на тлі диклофенак-індукованої гастропатії Таран І.В., Черешнюк І.Л., Волощук Н.І Новые подходы в лечении больных гепатитом С, ассоциированного с патологией эндокринных органов Трегуб Т.В., Видавская А.Г., Лобашова Е.Г

16 Вплив лікування гліклазидом MR на вміст медіаторів генералізованого неспецифічного запалення у пацієнтів із вперше виявленим цукровим діабетом 2 типу Урбанович А.М Oxidant stress and vascular endothelium barrier function Usatyuk Peter V Развитие дисбиоза в полости рта после экспериментальной антихеликобактерной терапии Успенский О.Е., И.Н. Шухтина, Т.В. Томилина, О.Э. Кнава Активність вільнорадикальних процесів у щурів за умов токсичного ураження ацетамінофеном на тлі цукрового діабету другого типу Фурка О.Б., Федонюк Л. Я., Кліщ І. М., Івануса І. Б Лікарська гіперчутливість Харченко Ю.В., Мамчур В.Й Розробка нових антиконвульсантів рослинного походження Цивунін В.В., Штриголь С.Ю Вплив адемолу, мексидолу та їх одночасного застосування на процеси ліпопероксидації в сітківці щурів за умов ішемії-реперфузії ока Черешнюк І.Л., Загорій Г.В., Ходаківський О.А Використання алгоритмів PASS та GUSAR для прогнозування біологічної активності та гострої токсичності нового похідного 5-[(1- арил-4-хлоро-1н-імідазол-5-іл)метилен]-1,3-тіазолідин-2,4-діонів Шеремета Л.М., Глєбов О.М., Тихоненко М.В., Чорноус В.О., Вовк М.В Питання безпеки застосування парацетамолу під час вагітності Щербенюк Н. В., Жамба А. О., Лушніков Д. С Вплив вітамінів В 6, В 9, В 12 та Есміну на обмін аденілових нуклеотидів в мозку щурів з гіпергомоцистеїнемією Юрченко П.О., Заічко Н.В., Штатько О.І Проблемні питання антибіоткотерапії госпітальної пневмонії на тлі черепно-мозкової травми у хворих Яковлева О.О., Ільченко А.Б

17 Діагностичні маркери при гіпертонічній хворобі: фокус на гомоцистеїн Яковлева О.О., Кириченко О.В., Казакова Т.П Строгий контроль цукрового діабету і типу на ранніх етапах може корегувати специфічні ураження очей Яковлева О.О., Коваль А.І Вплив на якість життя комплексної терапії при коморбіності хронічного обструктивного захворювання легень з гіпертонічною хворобою та ішемічною хворобою серця Яковлева О.О., Маслоїд Т.М., Побережець Г.В Клініко-фармакологічне обґрунтування режимів інфузійної терапії в процесі фармакотерапії хворих на злоякісні лімфоми Янишин У.Я., Везденко Л.С

18 РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ФАРМАКОЛОГІЧНИХ НАУК Гудзь Н.І., Філіпська А.М., Іванців О.Л. УДК /.034:615.15:37 Гудзь Н.І. 1, Філіпська А.М. 1, Іванців О.Л. 2 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра технології ліків та біофармації 1, кафедра фармакології 2 (вул. Пекарська, 69, м. Львів, 79010, natali_gudz@ukr.net) ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОКІНЕТИКА» ДЛЯ КЛІНІЧНИХ ПРОВІЗОРІВ Резюме Проблема підготовки клінічного провізора тісно пов'язана з реалізацією нової концепції розвитку фармацевтичного сектору охорони здоров я України. В статті наведені основні зміни щодо розподілу годин на аудиторну і самостійну роботу з дисципліни «Загальна фармакокінетика» в навчальних планах протягом останніх років, міжпредметна інтеграція дисципліни. Докладно висвітлено досвід проведення практичних занять для студентів спеціальності «Клінічна фармація» з позиції основних етапів процесу навчання: мотиваційного, пізнавального і контрольнокорегуючого. Наведена організація проведення практичних занять з загальної фармакокінетики підвищує компетентність студентів, яка включає не тільки виключно професійні знання й уміння, а й такі якості, як ініціативність, здатність до роботи в групі, вміння логічно мислити, здобувати, відбирати й аналізувати інформацію. 18

19 Ключові слова Клінічна фармація, загальна фармакокінетика, клінічний провізор Вступ Розвиток фармацевтичного сектору є невід ємною частиною охорони здоров я і передбачає реформування усіх ланок обігу лікарських засобів (ЛЗ): від розробки, випробувань до медичного застосування. Проблема підготовки клінічного провізора тісно пов'язана з реалізацією нової концепції розвитку фармацевтичного сектору охорони здоров я України і передбачає докорінні зміни щодо якості підготовки фахівців для практичної медицини і фармації. Без знання фармакокінетичних параметрів діючих речовин неможливе створення, вивчення та медичне застосування ЛЗ. На етапі доклінічного вивчення, першій і другій фазі клінічних випробувань проводяться фармакокінетичні дослідження. Усе більшого значення набуває терапевтичний лікарський моніторинг, який є єдиним засобом науково-обґрунтованої індивідуалізації та оптимізації лікарської терапії і базується на визначенні концентрації діючої речовини або її метаболітів у крові з підбором дозування для конкретного пацієнта. Тому доцільним було запровадження підготовки студентів за спеціальністю «Клінічна фармація» в Україні та включення в навчальний план підготовки клінічних провізорів окремої дисципліни «Загальна фармакокінетика». Метою нашої публікації є висвітлення досвіду проведення практичних занять з «Загальної фармакокінетики» для студентів спеціальності «Клінічна фармація». Матеріали та методи Систематизація досвіду викладачів кафедри, методик викладання практичного курсу дисципліни та пошук нових підходів до процесу навчання. Результати Фармакокінетика (грец. рharmаkоn ліки + kinetikos рух) є одним із основних розділів фармакології, яка вивчає закономірності всмоктування, розподілу, метаболізму і виділення (екскреції) ЛЗ. Фармакологія є однією з основних фундаментальних дисциплін у медичній та фармацевтичній освітi. Вивчення дисципліни «Загальна фармакокінетика» допоможе майбутнім клінічним провізорам у забезпеченні індивідуальної, 19

20 безпечної фармакотерапії і фармакопревентивних заходів: визначати взаємозв'язок фізико-хімічних властивостей діючих речовин з фармакокінетичними та фармакологічними параметрами ЛЗ (біодоступність, шлях введення, можливість проникнення крізь гісто-гематичні бар'єри тощо), здійснювати вибір оптимального шляху і способу його введення; визначати індивідуальні особливості хворого (вікові, статеві, анатомо-фізіологічні, генетичні), що можуть вплинути на фармакокінетику ліків; розраховувати разові, добові та курсові дози ЛЗ, враховуючи індивідуальні особливості людини; визначати можливий вплив їжі на фармакокінетичні та фармакологічні властивості ЛЗ (час та кількість всмоктування, тривалість дії, шлях виведення, можливість прояву небажаної дії та ін.) для підвищення безпечності та зменшення побічних ефектів тощо [3]. Ця дисципліна зазнала еволюційних змін у викладанні, насамперед відносно курсу, на якому студенти її вивчають, кількості аудиторних годин та їх розподілу. До 2009 року студенти вивчали цю дисципліну на 4 курсі в обсязі 32 аудиторні години, з яких по 16 год відводилося на лекційні та практичні заняття. Відповідно до Наказу МОЗ 258 від р. «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців за спеціальністю «Клінічна фармація» ця дисципліна почала викладатися на 2 курсі в обсязі 42 аудиторні години, з яких лише 8 год припадали на лекції. Викладання на другому курсі є доцільнішим з огляду на те, що вивчення дисципліни «Фармакологія» починається на 3 курсі і розділ «фармакокінетика» є вступним для дисципліни «фармакологія». Наказом МОЗ України від «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньокваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «клінічний провізор» у вищих навчальних закладах IV рівня акредитації за спеціальністю «Клінічна фармація» відкореговано розподіл аудиторних годин для вивчення дисципліни: з 40 аудиторних годин 20 припадали на лекції. Наказ 543 від р. не вніс змін щодо кількості та розподілу аудиторних годин [4-6]. Якщо вивчення загальної фармакокінетики ґрунтується на отриманих інтегративних знаннях із фізіології; анатомії людини та основ гістології; медичної біології, паразитології та генетики; біофізики, фізичних методів аналізу та метрології; вищої 20

21 математики, то отримані базові знання з фармакокінетики закладають основи подальшого засвоєння студентами технології лікарських засобів, фармакології, біофармації, фармакотерапії. Враховуючи те, що на вивчення розділу «Фармакокінетика» для клінічних провізорів з дисципліни «Фармакологія» відводиться лише 3 год., то знання та навички, отримані попередньо, безпосередньо дозволять об єктивно краще та швидше зрозуміти основні фармакокінетичні та фармакодинамічні параметри конкретних ЛЗ. Загалом весь процес навчання на практичних заняттях із загальної фармакокінетики поділяється на 3 етапи: мотиваційний, пізнавальний і контрольно-корегуючий. На першому етапі викладач подає цілі і завдання практичного заняття, ознайомлює студентів з новими поняттями, фармакокінетичними параметрами, подає приклади застосування нових знань для майбутньої практичної або наукової діяльності клінічного провізора та організовує навчально-пізнавальну діяльність студентів (другий етап). На цьому етапі проходить власне діяльність студентів при виконанні практичних завдань: сприйняття нових знань, пізнання закономірностей фармакокінетики (наприклад, залежність часу досягнення максимальної концентрації від шляху введення ЛЗ), набування навичок і умінь аналізу, систематизації та інтерпретації фармакокінетичних параметрів ЛЗ при роботі з інструкціями для медичного застосування тощо. Під час контрольнокорегуючого етапу викладач проводить оцінку набутих знань і навичок студентів. За умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу необхідно використовувати стандартизовані методи оцінювання. Для поточного та підсумкового модульного контролю успішності студентів з дисципліни «Загальна фармакокінетика» нами були запропоновані поліморфні тести тести, які об'єднують завдання різних типів: завдання з вибором однієї або кількох правильних відповідей, відкриті завдання з короткою та розгорнутою відповіддю, завдання на встановлення причиннонаслідкових відношень та інші. Усі дистрактори в тестових завданнях з вибором правильної відповіді повинні бути правдоподібні, однаково привабливі для студентів, граматично послідовні, логічно сумісні, однакового рівня важкості та довжини з правильною відповіддю. Відкриті тестові завдання, в основі яких лежить завершення думки студентом, є корисним засобом тестування здатності студентів створювати прийнятні відповіді. Якісно розроблені тестові завдання з 21

22 використанням сучасних підходів тестології сприяють об єктивності оцінювання знань та мотивації навчальної діяльності студентів при вивченні дисципліни «Загальна фармакокінетика». Приклади тестових завдань різних типів були опубліковані нами раніше у статті [1]. Дидактичним матеріалом для вивчення «Загальної фармакокінетики» є сучасний підручник «Загальна фармакокінетика» за редакцією академіка Б.А. Самури та методичні рекомендації, розроблені працівниками кафедри, з дисципліни «Загальна фармакокінетика» для студентів 2 курсу фармацевтичного факультету спеціальності «Клінічна фармація» (2013 р.) [2]. Одним із складних завдань для студентів 2 курсу є вивчення фармацевтичної та фармакокінетичної термінології та формул для розрахунку фармакокінетичних параметрів. Складність пов язана з великою кількістю необхідних термінів, без розуміння яких важко пізнавати фармакокінетичні процеси. Тому метою першого практичного заняття є вивчення основних задач фармакокінетики, фармакокінетичних процесів та параметрів ЛЗ та взаємозв язку між ними, фізичних основ проникності мембран, механізмів абсорбції та шляхів введення ЛЗ. На практичному занятті студенти розв язують задачі для закріплення розуміння взаємозв язку фармакокінетичних параметрів; працюють з Державним реєстром ЛЗ: знаходять інструкції для медичного застосування на ЛЗ, вказані викладачем, та працюють окремими підгрупами (по 3-4 особи). Результатом опрацювання інструкції для медичного застосування є характеристика фармакокінетичних процесів діючої речовини в конкретній лікарській формі. На другому занятті вивчаються фази дії ЛЗ в організмі, особливості кожної фази, кількісні характеристики фаз дії ЛЗ, принципи біофармацевтичної класифікації діючих речовин та класифікацію лікарських форм, терміни, пов язані з даною темою. Студенти опрацьовують інструкції для медичного застосування (розділ «Фармакологічні властивості») на зареєстровані референтні лікарські засоби в Україні у формі таблеток, сиропу та супозиторіїв, які вміщують однаковий активний фармацевтичний інгредієнт (АФІ), порівнюють фармакокінетичні властивості АФІ у різних лікарських формах і роблять висновок про вплив лікарської форми на фармакокінетичні властивості ЛЗ. 22

23 На третьому та четвертому заняттях студенти вивчають особливості абсорбції лікарських засобів при оральному, сублінгвальному та защічному введенні, фармацевтичні та фізіологічні чинники, які впливають на абсорбцію при цих шляхах введення. Проводиться аналіз інструкцій для медичного застосування (розділ «Фармакологічні властивості») на зареєстровані референтні ЛЗ в Україні у різних лікарських формах з фармакологічно активними речовинами, які відносяться до простої хімічної модифікації, порівняння фармакокінетичних властивостей цих діючих речовини у різних лікарських формах з висновком про вплив простої хімічної модифікації, лікарської форми та шляху введення на фармакокінетичні властивості ЛЗ. Вивчення фармакокінетичних властивостей ЛЗ у різних лікарських формах дозволить клінічному провізору в майбутньому ґрунтовно обирати оптимальні шляхи введення ЛЗ в організм, раціонально їх дозувати, запобігати побічним ефектам, передозуванню. На п ятому занятті студенти набувають теоретичних знань з питань фармацевтичної та терапевтичної еквівалентності генеричних ЛЗ, біоеквівалентності, методів встановлення еквівалентності ЛЗ, розрахунку фармакокінетичних параметрів для оцінки їх еквівалентності, освоюють нові терміни «фармацевтично еквівалентні ЛЗ», «фармацевтично альтернативні ЛЗ», «терапевтично еквівалентні» тощо. Введення даної теми пов язано з тим, що з одним з аспектів практичної діяльності клінічного провізора є участь клінічного провізора в організації та проведенні досліджень з біоеквівалентності [3]. Шосте, сьоме та восьме заняттях студенти присвячені вивченню моделювання фармакокінетичних процесів, оволодінню навиками визначати тип фармакокінетичної моделі на основі кривої «концентрація-час» і напівлогарифмічної кривої «концентраціячас» при внутрішньосудинному та позасудинному шляху введення для різних типів моделей, розрахунку фармакокінетичних параметрів при одноразовому позасудинному та внутрішньосудинному способі введення при використанні одно- і двокамерної моделі декількома методами: графічним, за допомогою програмного забезпечення, методом найменших квадратів. На дев ятому завданні студенти ознайомлюються із зміною кінетики лікарських речовин при гепато- і нефропатіях, особливостями розрахунку фармакокінетичних параметрів, віковими 23

24 фармакокінетичними аспектами лікарських засобів, дозуванням ЛЗ при термінальній стадії хронічної ниркової недостатності. Пізнання та систематизація набутих знань проходить крізь призму розв язування фармакокінетичних задач для встановлення підтримуючої дози ЛЗ залежно від віку, маси, розмірів тіла пацієнта, кліренсу креатиніну, швидкості клубочкової фільтрації тощо. Особлива увага студентів акцентується на понятті діалізабельність ЛЗ, розрахунку і корекції дози ЛЗ залежно від швидкості клубочкової фільтрації у пацієнтів, як перебувають на гемо- або перитонеальному діалізі. Зауважується важливість врахування значного впливу параметрів замісної ниркової терапії методами гемодіалізу та перитонеального діалізу на фармакокінетику і, як наслідок, ефективність різних ЛЗ [7]. Висновки та перспективи подальших розробок Вище викладена організація проведення практичних занять з загальної фармакокінетики підвищує компетентність студентів, яка включає не тільки виключно професійні знання й уміння, а й такі якості, як ініціативність, здатність до роботи в групі, вміння логічно мислити, здобувати, відбирати й аналізувати інформацію. У подальшому планується запровадження у навчальний процес програмного забезпечення для здійснення складних розрахунків, які використовуються в основі багатокамерного фармакокінетичного моделювання. Література 1. Гудзь Н.І. Особливості розробки тестових завдань з дисципліни «Загальна фармакокінетика» / Н.І. Гудзь, Т.Г. Калинюк, А.М. Корецька // Фармацевтичний часопис С Загальна фармакокінетика /За ред. акад. Б.А. Самури. - Тернопіль: ТДМУ, с. 3. Наказ Міністерства освіти та науки України 629 від р. «Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальностей «Фармація», «Технологія парфумерно-косметичних засобів», «Технологія фармацевтичних препаратів», «Клінічна фармація» напряму підготовки 1102 «Фармація» та спеціальності «Лабораторна діагностика» напряму підготовки 1101 «Медицина». Режим доступу: 24

25 4. Наказ МОЗ України 258 від р. «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців за спеціальністю «клінічна фармація» Режим доступу від 31 серпня 2015 р.: 5. Наказ МОЗ України 931 від р. «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «клінічний провізор» у вищих навчальних закладах IV рівня акредитації за спеціальністю «клінічна фармація». Режим доступу від 31 серпня 2015 р.: 6. Наказ МОЗ України 543 від р. «Про внесення змін до Навчального плану підготовки фахівців освітньокваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «клінічний провізор» у вищих навчальних закладах IV рівня акредитації за спеціальністю «клінічна фармація», затвердженого наказом МОЗ від ». Режим доступу від 31 серпня 2015 р. : 7. Фармакокінетичні особливості лікарських засобів у хворих з хронічною нирковою недостатністю: метод. рекомендації / Укл.: М.О.Колесник, Н.М.Степанова, Х.В.Сенюк / МОЗ України. Державний фармакологічний центр. Київ, с. Яковлева О.А., Жамба А.О., Дорошкевич И.А. Яковлева О.А., Жамба А.О., Дорошкевич И.А. Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, г. Винница, ул. Пирогова, 56. КЛИНИЧЕСКАЯ ФАРМАКОЛОГИЯ КАК ПРЕДМЕТ ПРЕПОДАВАНИЯ НА ПОСТДИПЛОМНОМ УРОВНЕ Нет необходимости утверждать, что самые современные диагностические технологии в медицине только первый шаг к последующему решению о необходимой индивидуальной тактике 25

26 фармакотерапии, которая может быть реализована при достаточном знании клинической фармакологии. Эта непреложная истина странным образом недооценивается на всех уровнях обучения эффективному врачеванию. На студенческом уровне, низведение предмета клинической фармакологии до минимального количества часов с учебного года (18 на медицинском факультете), при отсутствии лекций и экзамена вызывает возмущение студентов и преподавателей. И все наши предшествующие резолюции конференций, решения опорных кафедр с предложениями увеличить возможности изучения клинической фармакологии остаются «гласом вопиющего в пустыне». Тем более, что ориентир на международный опыт высшей школы также нарушается, так как в европейских странах объём изучения фармакологии значительно больше и насыщеннее. Целью изучения данной учебной дисциплины является совершенствование и получения более глубоких знаний клинических ординаторов, магистрантами и аспирантами всех клинических специальностей по клинической фармкологии относительно основ эффективной и безопасной индивидуализированной фармакотерапии путем овладения знаниями фармакокинетики и фармакодинамики, взаимодействия и побочного действия основных групп лекарственных средств (ЛС), их изменения при патологии различных органов и систем, рационального выбора ЛС при различных заболеваниях. Для формирования современного квалифицированного специалиста важны глубокие знания не только теоретического материала, но и рациональное применение теоретически полученных знаний на практике, особенно в условиях современного многообразия ЛС. На основании программ МЗО Украины, для обучения клинических ординаторов, мы пытались восполнить этот пробел для этого контингента введением для них предмета клинической фармакологии, что и реализуем несколько последних лет. Лекционный курс (50 часов) охватывает наиболее важные для практического врача темы, в которых излагаются часто применяемые лекарственные группы препаратов. При этом, разделив лекционный курс для группы ординаторов терапевтического или хирургического профиля, тематические планы приближаются к специфике этих медицинских направлений и специальностей. 26

27 Учитывая многолетний положительный опыт такого подхода, в последние годы научным отделом ВНМУ и решением ректората также дополнены программы обучения аспирантов (50 часов) и магистрантов (32 часа) в университете. Однако тематические планы для аспирантов носят более высокие требования, с учётом того, что они представляют научно-педагогический резерв университета. Поэтому в лекционный курс включены вопросы фармакокинетики, основы фармакогенетики, взаимодействия лекарственных средств на фармацевтическом, фармакокинетическом и фармакодинамическом уровнях. Программа цикла по клинической фармакологии для клинических ординаторов, магистрантов и аспирантов медицинских заведений III-IV уровней аккредитации составлена в соответствии с действующими нормативными документами. Введение данного цикла в программу обучения продиктовано необходимостью повышения уровня их подготовки по вопросам клинической фармакологии. Программа цикла включает получение и совершенствование умений использовать основные подходы доказательной медицины и современную информацию для оптимизации ассортимента лекарственных средств и повышение эффективности и безопасности фармакотерапии. Задача учебной программы включает: изучение особенности системы фармакологического надзора в Украине; содержание основных регламентирующих документов МЗ Украины по вопросам осуществления фармакологического надзора в Украине, источники информации о побочном действии ЛС; основные принципы проведения фармакокинетических исследований и мониторинга наблюдения за концентрацией ЛС; основные фармакокинетические параметры ЛС, их динамику при различной патологии, в зависимости от возраста, в период беременности и лактации; фармакодинамические эффекты основных групп ЛС; особенности и основные виды взаимодействия препаратов; методы оценки клинической эффективности применения основных групп ЛС; 27

28 побочное действие наиболее распространенных ЛС, способы профилактики и коррекции; особенности ведения историй болезни и листов назначений больных, наблюдения за динамикой заболевания. Наиболее глубоко аспекты такой динамичной современной клинической фармакологии излагаются для аспирантов (50 часов), потребность в которой для них не вызывает сомнений. В своих научных исследованиях они часто планируют изучение эффективности лекарственных препаратов, но при этом совершенно не владеют основами необходимых знаний по клинической фармакологии: нередко не уделят внимания аспектам взаимодействия ЛС, проблемам фармакокинетики, возрастным ее аспектам, зависимости безопасности фармакотерапии от сопутствующих диагнозов и функционального состояния выделительных органов. Именно этим проблемам уделяется внимание при обучении, тематику лекций включены вопросы фармакокинетики, фармакогенетики, основы доказательной медицины, роль стандартов терапии в регламентирущих документах, контроль биодоступности генерических препаратов. Для совершенного понимания вопросов об особенностях фармакокинетики аспирантам предложена методичка с базовой информацией и заданиями. Задания по фармакокинетике представлены в виде ситуационных задач, тестов, графиков, заполнение таблиц, реферативных сообщений. Это является логическим заключительным этапом проверки знаний после каждого раздела фармакокинетики и дает возможность разобраться аспирантам в особенностях дозировки, подбора лекарственных средств с учетом индивидуалних особенностей пациента. На понимании этапов фармакокинетики базируется мышление относительно дозирования, прогноза побочных реакций, предвидения взаимодействия лекарств, увеличения эффективности и безопасности фармакотерапии. Следовательно, знание этих вопросов можно считать неотъемлемой частью профессионального уровня врача. Тем более, что растущий объем фармакологического рынка, внедрение новых методов лечения и новых групп препаратов все больше привлекает внимание именно к безопасности фармакотерапии, взаимодействия с известными группами препаратов. 28

29 Обучение в магистратуре имеет свои особенности: это наиболее молодой контингент специалистов, которые только вступают на научную дорог. У них минимальные навыки научной работы, они мало ориентируются в требованиях к планированию работы, оформлению как научных статей, так и магистерской работы. Поэтому, при изложении магистрантам клинической фармакологии также акцентируются те аспекты, которые могут быть им необходимыми в научной работе при оценки эффективности и безопасности фармакотерапии, и которые мало освещались в студенческих программах. Аналогичный подход соблюдается и для врачей иностранных граждан, что обучаются в университете на постдипломном уровне, им циклы лекций по клинической фармакологии также обязательны в программах. Методы контроля усвоения прослушанных лекций вынуждают нас к достаточно строгому и требовательному подходу. После ряда прослушанных тем проводится промежуточный тестовый контроль, а с перечнем итоговых вопросов (они шире лекционного курса и охватывают ряд тем для самоподготовки) слушатели знакомятся в начале цикла, а после его окончания проводится экзамен через 2-3 недели, этот срок используется слушателями, чтобы более глубоко к нему подготовиться. Оценки заносятся в индивидуальные планы слушателей и контролируются во время аттестационных комиссий на уровне университета. Итак, учебная дисциплина "Клиническая фармакология" рядом с дифференциальной диагностикой составляет основу для качественного лечения заболеваний любой нозологии. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНТЕРНІВ КЛІНІЧНИХ ПРОВІЗОРІВ НА БАЗІ ВНМУ ІМ. М.І. ПИРОГОВА Барало Р.П. Вінницький національний медичний університет ім.. М.І. Пирогова, 21018, вул. Пирогова, 56, м. Вінниця, Україна, Актуальність. Згідно із затвердженою Концепцією розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров'я України на роки (наказ 769 від р), основними напрямками i прiоритетами функцiонування фармацевтичного сектору галузi 29

30 охорони здоров я України є його діяльність вiдповiдно до свiтових стандартiв та органiзацiї контролю за їх виконанням у сферi створення, випробування, виробництва, реалiзацiї та застосування лiкарських засобiв у вiдповiдностi до положень належних практик GMP, GLP, GCP, GDP, GPP тощо «Клінічна фармація», згідно з визначенням Європейської асоціації клінічної фармації (European Society of Clinical Pharmacy), це раціональне і належне застосування лікарських засобів і використання виробів медичного призначення суспільством і окремим пацієнтом. Отже, підготовка висококваліфікованого фахівця клінічного провізора є актуальною задачею додипломної і післядипломної освіти в Україні. Мета дослідження. Підготувати спеціаліста клінічного провізора, спроможного провести раціональну фармакотерапію застосувати лікарський засіб, при якому кожен пацієнт отримає препарат відповідної якості, що відповідає умовам його індивідуальної клінічної ситуації, за найнижчою ціною для себе та для суспільства. Матеріали та методи: Об єктом дослідження є навчальні плани підготовки інтерна- клінічного провізора на кафедрі клінічної фармації та клінічної фармакології ВНМУ ім.. М.І. Пирогова, ліцензійна системна «Крок-2». Використано методи дослідження аналізу та синтезу. Результати. Важливість присутності клінічного фармацевта в медичній команді, яка приймає рішення про призначення лікування, полягає в тому, що саме такий фахівець перевіряє можливі варіанти лікарської взаємодії і підбирає таке поєднання препаратів, яке дозволить досягти максимального терапевтичного ефекту при мінімумі побічних реакцій. Досвід країн Європи, США, Канади, де діяльність клінічного провізора вимірюється терміном в 40 років і більше, переконливо свідчить: клінічний провізор в аптеці це, перш за все, зростання обсягу продажу рецептурних і безрецептурних препаратів; госпітальний провізор сприяє зниженню вартості лікування на 10-15%. Перебороти недовіру лікарської громадськості, переконати лікарів, що клінічний провізор не конкурент, а помічник лікаря в нелегкій справі медикаментозного лікування хворого задача надзвичайно важка для України. Вирішення цієї задачі вимога часу. Клінічний провізор має чітко окреслене коло завдань і його діяльність має спрямовуватись на раціональну фармакотерапію. Завданнями клінічного провізора у стаціонарах є моніторинг безпеки та ефективності ліків на основі 30

31 проведення оцінки листків лікарських призначень, вивчення проблем, пов язаних із ліками, розробка заходів з їх мінімізації, здійснення фармацевтичної опіки, інформування медичної громадськості медичного закладу з питань раціональної фармакотерапії, проведення АВС/VEN-аналізу, розрахунок вартості нераціональної фармакотерапії, участь у розробці, перегляді та оновленні локального формуляра лікарських засобів. Враховуючи поставлені вимоги до діяльності клінічного провізора, є розуміння, що такий фахівець має мати достатній рівень теоретичної підготовки, комунікативні здібності, на це і націлена навчальна програма підготовки даного фахівця. З орієнтацією на пропозиції опорної кафедри з клінічної фармації, навчальна програма на кафедрі була поділена на декілька розділів. Лекційний курс охоплював 30 годин, та був присвячений найбільш важливим питанням основам фармакогенетики, небажаним лікарським реакціям, віковім особливостям фармакотерапії, хронофармакології тощо. Практичні заняття були розраховані на 90 годин, вони включали окремі підрозділи за групами препаратів в пульмонології, кардіології, неврології, ревматології, ендокринології, гастроентерології, анестезіології, хірургії тощо. Семінарські заняття (312 годин) охоплювали питання клінічних випробувань ліків, фармакокінетики, взаємодію ліків з їжею, алкоголем, нікотином, організацію інформаційної роботи, питання фармацевтичної опіки, характеристики окремих груп препаратів в фармацевтичній практиці, особливості в онкології, педіатрії, психіатрії, неврології, стоматології, питання терапії отруєнь та медицини катастроф тощо, заліки по окремим темам. Для реалізації такої програми на кафедрі використовуються наступні напрямки роботи з інтернами клінічними провізорами: розбір теоретичного матеріалу з питань клінічної фармакології ліків, аналіз фахових протоколів надання медичної допомоги, вивчення сучасних стандартів лікування окремих захворювань, аналіз листів призначень згідно вимог практичної діяльності клінічного провізора. За інтернодень кожний інтерн-клінічний провізор має змогу оцінити свої можливості з оволодіння навичками, побачити свої прогалини в знаннях і свої здобутки в динаміці. Викладач аналізує і оцінює знання кожного інтерна по різним напрямках, що виражається в традиційній оцінці. Однак, основна функція викладача, на нашу думку, полягає у виявленні 31

32 прогалин в теоретичних знаннях та їх заповненні, навчанні щодо вміння інтернів провести раціональну фармакотерапію визначити відповідність призначеного лікування згідно сучасних вимог терапії, виявити ризики небажаних побічних реакцій з урахуванням механізму дії ліків, дози, способу введення, особливостей взаємодії призначених комбінацій, доцільності, присутність засобів профілактики побічних реакцій. Розглядаються варіанти можливих замін ліків чи відмови від них в разі їх дорогої вартості, з урахуванням супутньої патології пацієнта, що обмежує застосування чи є протипоказанням до застосування даного лікарського засобу, вікових обмежень. Набуті навички це запорука успішної практичної діяльності, можливість клінічному провізору краще порозумітись при проведенні фармацевтичної опіки як із лікарем, так і з пацієнтом. Ліцензійний іспит «Крок-2» - підсумок навчання, доказ можливості займатись професійною діяльністю. Це синтез всіх теоретичних і практичних знань і навичок, що набуваються щоденною кропіткою працею інтернів клінічних провізорів і їх викладачів шляхом тренувань, знаходження відповідей на незрозумілі, невідомі, складні варіанти запитань. Висновок. В умовах створення клініко-фармацевтичної служби в стаціонарних та аптечних закладах охорони здоров я України діяльність клінічного провізора має стати дуже важливою допоміжною ланкою в забезпеченні раціонального і безпечного лікування. Для підготовки такого спеціаліста необхідно об єднати зусилля медичної спільноти вузів в плані їх підготовки і практичної ланки охорони здоров я в їх потрібності. ВИКЛАДАННЯ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАЦІЇ ПРОВІЗОРАМ ІНТЕРНАМ З УРАХУВАННЯМ СУЧАСНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ВИЩОЇ ОСВІТИ Білай І.М., Демченко В. О., Красько М.П., Остапенко А.О. Запорізький державний медичний університет, 69035, пр. Маяковського, 26, м. Запоріжжя, Україна, belay_im@mail.ru Згідно з новітніми уявленнями, безперервне професійне навчання має тривати протягом усього періоду фахової діяльності провізора. Провізор повинен інтегрувати в собі комплекс знань і умінь з питань 32

33 створення, збереження, реалізації та застосування лікарських засобів. Вирішальна роль належить вмінню провізора в умовах ринкової економіки своєчасно, якісно та ефективно забезпечувати населення і лікувально-профілактичні заклади лікарськими препаратами. Для виконання робочої програми у процесі навчання проводяться такі види занять: лекції, практичні заняття, семінари. Також передбачена самостійна робота провізорів-інтернів. При цьому основним завданням провізора сучасної доби є надання допомоги пацієнтові, беручи його під свою професійну опіку, та навіть більше того гарантувати, що така допомога є раціональною, найбільш ефективною з-поміж усіх доступних варіантів та найбільш безпечною. Цей новий підхід одержав назву «фармацевтична допомога» або «фармацевтична опіка» (pharmaceutical care) тобто комплексна програма взаємодії провізора з пацієнтом (провізора з лікарем), яка здійснюється починаючи з моменту відпуску ліків до повного припинення їх дії з метою досягнення певних результатів, що покращують або підтримують якість життя пацієнта. У зв язку з цим на практичних та семінарських заняттях провізори-інтерни виконують творчі завдання: вирішують ситуаційні задачі, проводять ділові ігри, курацію хворих з написанням протоколу ефективності та безпечності фармакотерапії, аналізують карти динамічного контролю лікарської терапії, що дозволить поліпшити якість підготовки інтернів факультету післядипломної освіти до самостійної практичної діяльності. 25-РІЧНИЙ ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇВ ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ Войтенко Г.М., Степаненко В.В. Національна медична академія післядипломної освіти ім.п.л.шупика, 04112, вул. Дорогожицька, 9,Київ, Україна, Участь системи вищої освіти України в європейських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. У зв язку з вищенаведеним, маємо за необхідне поділитись багаторічним досвідом викладання клінічної фармакології в вищій школі. Кафедра клінічної фармакології та фітотерапії КІУЛ - НМАПО (завідувач професор Войтенко Г.М.) була організована в 33

34 1989 році першою на теренах СРСР, готувала фахівців з питань клінічної фармакології і фітотерапії (лікарів і провізорів) на 2-1,5 місяних циклах тематичного удосконалення з клінічної фармакології та фітотерапії. З 2008 року секція клінічної фармакології та фітотерапії була реорганізована у кафедру промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології, і продовжує цю роботу за кількома затвердженими програмами і навчальними планами. Кафедра є головною по післядипломній підготовці лікарів, провізорів та викладачів системи післядипломної освіти, лікарів та провізорів, інтернів, та ординаторів всіх суміжних кафедр НМАПО по клінічній фармакології та фітотерапії ( протягом року слухачів). Так, цикли тематичного удосконалення Клінічна фармакологія при захворюваннях внутрішніх органів тривалістю 1 місяць (156 годин: лекції 50 годин, семінари 30 годин, практичні 70 годин, іспит 6 годин) цикли ТУ Клінічна фармакологія і фітотерапія при захворюваннях внутрішніх органів тривалістю 1 місяць складаються із 50 лекційних годин, семінари 36, практичні 70 годин. В програми включено цикли ТУ для викладачів «Сучасні аспекти навчання в клінічній фармакології» 156 годин 1 місяць. Затверджені програми і вже почалось проведення циклів тематичного удосконалення Клінічна фармакологія при захворюваннях внутрішніх органів тривалістю 2 (лекції 18 годин, семінари 22, практичні 38 годин; всього 78 годин) і 1 тиждень. Заняття з клінічними ординаторами всіх кафедр НМАПО проходять по 80- годинній програмі (лекції 32 години, семінари 44 години, вступна конференція і заключна конференції 4 години) і включають питання клінічної фармакології та фітотерапії. Підготовка провізорів в інтернатурі з клінічної фармації в очній 6-місячній частині (Учбових годин всього 516; лекційних 26; практичних 92; семінарських 346). В 2013 році була успішно захищені магістерські роботи з клінічної фармації 2-х провізорів, в тому числі вперше громадянки Ісламської республіки Іран. Варто наголосити, що викладання клінічної фармакології та клінічної фармації відбувається з використанням сучасних мультимедійних технологій (лекцій, учбових відеофільмів тощо). Творча співпраця авторів з науковцями фармацевтичної фабрики ФІТО ФАРМА (В єтнам) завершилась реєстрацією в Україні нових лікарських засобів: екстракту гриба Ganodermalucidum Лінь Чісуан (високо ефективний в комплексному лікуванні туберкульозу, онкозахворювань, наслідків радіаційного 34

35 опромінення) та препарату Сонг Хао (корисний при статевих розладах, ендокринних захворюваннях, тощо). Професор Войтенко Г.М. і доцент Степаненко В.В. були особисто запрошені і прийняли участь в ІІІ Міжнародній конференції азійського регіону «The Vietnameseold traditional medicine-the tradition and modernity» в 2013 році в місті Хо Ши Мін (В єтнам), та виступили там з доповіддю: «Results of clinical studies of Fitodrugsinthe CIS countries». Доповідь була відзначена грамотою уряду В єтнаму. В наш час для інтеграції України в спільноту передових країн Європи потрібно, щоб підготовка молоді була у відповідності до сучасних світових стандартів. Складний процес об єднання Європи супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах нашого континенту. Знання нашими слухачами клінічної фармакології та клінічної фармації не тільки розширять їх світогляд у відповідності до Болонської концепції реформування вищої освіти, а й додадуть їм додаткову можливість працевлаштування. ДОСВІД СТВОРЕННЯ СУЧАСНОГО ТИПОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ ТА ПРОГРАМИ ІНТЕРНАТУРИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ» Зіменковський А.Б., Настюха Ю.С., Борецька О.Б. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, вул. Пекарська, 69, м. Львів, Україна, Актуальність. Позитивний досвід діяльності клінічних фармацевтів (КФ) за кордоном, необхідність забезпечення умов раціонального використання лікарських засобів (ЛЗ), що передбачено Концепцією розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров я України на рр., а також важливість створення клініко-фармацевтичної служби в закладах охорони здоров я (ЗОЗ) України та її адекватного організаційнометодичного супроводу, підтверджують необхідність підготовки кваліфікованих кадрів для успішної реалізації означених завдань. Мета дослідження. Створення типового навчального плану та програми інтернатури випускників вищих медичних 35

36 (фармацевтичного) навчальних закладів (ВМ(Ф)НЗ) III IV рівнів акредитації за спеціальністю «Клінічна фармація» для підготовки фахівців у відповідності до вимог часу та сучасного стану розвитку клінічної фармації в Україні та світі. Матеріали та методи: Як об єкти дослідження використано інформаційні потоки (релевантні літературні джерела та Інтернетресурси) щодо міжнародного досвіду діяльності КФ, чинну нормативно-правову базу професійної діяльності клінічного провізора (КП) в Україні. Використано методи системного аналізу, бібліографічний, структурно-логічний, аналітичний та моделювання. Результати. Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників (ВМ(Ф)НЗ) III IV рівнів акредитації за спеціальністю «Клінічна фармація» (далі Програма) передбачає підготовку спеціалістів за основними напрямками майбутньої професійної діяльності, окреслюючи роботу і в умовах стаціонару, і в аптечних закладах, зокрема за такими векторами, як: клінічний, клінікофармакологічний, інформаційний, навчально-дидактичний, експертний, формулярний, фармако- та клініко-економічний. Клінічна діяльність здійснюється КП, як членом медичної команди, під час обходів, розборів, консиліумів та передбачає його комунікацію з пацієнтом, лікарем та середнім медичним персоналом; інформаційна діяльність включає надання індивідуалізованої та колективної фармацевтичної опіки (ФО); навчально-дидактична проведення семінарів, зокрема, для середнього медичного персоналу; формулярна участь в опрацюванні та оновленні локального формуляру; фармакота клініко-економічна застосування методів фармакоекономічного аналізу; експертна здійснення оцінки якості фармакотерапії за листками лікарських призначень, рецептами, дослідження споживання певних груп ЛЗ, моніторинг виконання чинних клінічних протоколів; клініко-фармакологічна діяльність проведення фармаконагляду, а також участь у клінічних випробуваннях ЛЗ. Враховуючи окреслені напрямки професійної діяльності КП, нами була підготована відповідна тематика навчання, що в результаті сформувала 8 основних розділів: «Організаційно-методичні засади діяльності клініко-фармацевтичної служби в ЗОЗ», «Формулярна система як стандарт раціонального медикаментозного забезпечення», «Експертна діяльність КП в ЗОЗ України стаціонарі, поліклініці та аптеці», «Клініко-фармакологічний 36

37 напрям діяльності КП», «Організація інформаційної роботи, зокрема ФО, в професійній діяльності КП», «Фармакоекономічна оцінка раціональності фармакотерапії», «Загальна та прикладна клінічна фармація» та «Фітотерапія». Планом передбачено також додаткові програми, зокрема «Організація та управління фармацією», «Елементи практичної психології», «Спеціальна підготовка». Перелік та кількість розділів додаткової програми є рекомендаційним і може бути зміненим відповідно до особливостей підготовки фахівців та специфіки навчального закладу. Інтернатура зі спеціалізації «Клінічна фармація» проводиться на профільних кафедрах ВМ(Ф)НЗ та на базах стажування. Вибір стаціонарних ЗОЗ та аптечних установ навчальних баз для проходження інтернатури, персонального складу керівників інтернів, їх щорічне затвердження здійснюють Регіональні органи управління ЗОЗ разом із провідним ВМ(Ф)НЗ, відповідальним за підготовку інтернів в регіоні. Висновок. Оскільки, створеною Програмою передбачена основна тематика підготовки клінічного провізора, що забезпечує зв язок різних напрямків діяльності цього фахівця у співпраці з іншими учасниками діагностично-лікувального процесу, в умовах створення та діяльності клініко-фармацевтичної служби у стаціонарних та аптечних ЗОЗ України, вважаємо її такою, що відповідає сучасному стану впровадження клінічної фармації в Україні із врахуванням перспектив майбутнього розвитку. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ АНКЕТУВАННЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ) Хайтович М.В., Голопихо Л.І., Половинка В.О., Ткаченко О.П., Мягка Н.М., Дружина О.В., Ластовецька Л.Д., Борисова Г.А., Юрків І.В. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, 01601, бул. Т. Шевченка 13, м.київ, Україна, Актуальність. В Україні не готують спеціалістів із клінічної фармакології (КФ), тому питання підготовки студентів медичних факультетів з дисципліни стоїть особливо гостро. Засвоюючи 37

38 інформацію щодо проведення лікарської терапії без належного наукового керівництва, молодому лікарю часто важко зробити свій мотивований вибір лікування, це сприяє засвоєнню неправильної методики призначення ЛЗ, яку потім важко змінити. В сучасних умовах відсутність достатньої підготовки з КФ не дозволяє молодим лікарям самостійно оцінювати об'єктивність «агресивної» реклами лікарських препаратів. В Україні студент медичного факультету вивчає КФ на 5 році навчання у ВНЗ. Відповідно до типової програми, на це до останнього часу виділялось 30 аудиторних годин та 15 годин для самостійної роботи, а згідно нової типової програми відповідно 20 і 10 годин. Метою дослідження було встановити з якими проблемами стикається студент медичного факультету, вивчаючи КФ. Матеріали та методи. За допомогою спеціально розробленої анкети (10 запитань) анонімно проанкетовано 154 студенти (136 студентів медичних факультетів та 18 студентів медикопсихологічного факультету). Результати. 74,0 % студентів відповіли «так» і лише 20,1 % студентів - «ні» на питання «Чи хотіли б Ви прослухати курс лекцій з КФ». На питання «Що Ви вважаєте за необхідне змінити у навчальному процесі на кафедрі» 55,8 % студентів відповіли «подовжити термін вивчення КФ замість 1 до 2-4 тижнів». Серед інших пропозицій: перенести КФ на період інтернатури або на 6 курс (5,2 %); вдосконалити тестові завдання або не використовувати їх на практичних заняттях (8,4 %); лише 15,6% студентів зазначили, що їх все влаштовує. Жоден студент не вважав, що необхідно скоротити тривалість вивчення дисципліни. Загалом 71,4 % студентів вважали, що вони не отримують достатньо знань та вмінь для ефективної професійної діяльності. Висновки. Більшість студентів медичних факультетів незадоволені кількістю академічних годин, які відведені на вивчення дисципліни «Клінічна фармакологія», відсутністю лекцій з дисципліни, рівнем готовності до професійної діяльності. Вказані результати треба врахувати при проблемно-орієнтованому викладанні дисципліни. 38

39 ИННОВАЦИИ ШВЕЙЦАРСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В СФЕРЕ ФАРМАЦЕВТИЧЕСКОГО МЕНЕДЖМЕНТА УЖЕ В УКРАИНЕ Фролов А.В., Грицова Н.А. Швейцарский Кембриджский Корпоративный Университет, Seeburgstrasse 20, 6006 Люцерн Официальный представитель в Украине, Фролов А.В., Актуальность. Своевременность и актуальность представленной информации заключается в тех возможностях, которые открывают пути решения задач, в соответствии с европейским вектором интеграционных процессов, стоящих перед украинской медицинской образовательной системой и, в частности, фармацевтической индустрией, а именно: развитие посредством прямого обмена информацией и современными тенденциями с европейскими партнерами; сложности и подводные камни выхода украинских фармацевтических компаний на европейский рынок для создания стратегических отношений, увеличения объёмов производства и улучшения качества выпускаемой продукции, инноваций в индустрии и поднятия общего уровня украинской медицины, исходя из международных стандартов. Цель: Повышение уровня образовательных услуг в сфере фармацевтики посредством входа Кембриджского Корпоративного Университета в Украину и предоставленияобразования нового поколения специалистам и профессионалам в индустрии, включая ТОП-менеджеров, региональных менеджеров, вплоть до председателей международных операций. Программа обучения в сфере фармацевтического менеджмента - первая и единственная аккредитованнаяпрограмма в Мире. Доказана её огромная технологическая и экономическая эффективность в развитии, благодаря модели корпоративного образования, применяемой Кембриджским Корпоративным Университетом в двадцати странах по всему Миру на практике многих фармацевтических компаний и транснациональных корпораций. Профессора бизнесмены, предприниматели, эксперты, которые занимают лидирующие позиции в индустрии фармацевтики вплоть до должностей председателей международных операций и 39

40 региональных менеджеров. Люди, которые имеют огромный опыт и управляют многомиллиардными долларовыми проектами с ТОП - транснациональными компаниями, как Bristol-MyersSquibb, Organon, AkzoNobel, Novartis. Профессора, которые сотрудничают, и оказывают экспертизы бизнес-трансформаций компаниям Microsoft, Chevron, Oracle, Siemens и другим компаниям мирового уровня, являются самыми влиятельными специалистами и учредителями основ в индустриях, определяют политику правительств в целом списке стран Европы и Мира. Уникальностью и показателями эффективности является: 1). Благодаря обучению на программе, всего за 18 месяцев получают практические знания, приобретённые навыки и опыт, которые нарабатываются в течение от 8 до 10 лет в международных фармацевтических компаниях. 2). Создание украинскими частными и государственными структурами стратегических отношений с европейскими партнёрами во многих странах как Европы, так Ближнего Востока и Азии, позволяющее с минимальными затратами значительно расширить многостороннее сотрудничество. 3). Обучение занятых людей высокопоставленных должностей на ключевых, исполнительных позициях производится университетом более 30 лет. С помощью модели образования в режиме реального времени, обучающиеся студенты смогут оставаться работать в корпорации или государственном учреждении, не покидая страну, продолжая приносить более эффективные результаты и пользу в собственную корпорацию и государство. 40

41 РОЗДІЛ 2. СТАТТІ Іванова С.А., Яковлева О.О., Крижановська А.В. УДК : Іванова С.А., Яковлева О.О., Крижановська А.В. Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова, (вул. Пирогова, 56, м. Вінниця, 21018) БІОТЕРАПІЯ ДИСБІОЗІВ: ПРОБЛЕМИ ТА РІШЕННЯ Резюме В роботі представлені сучасні погляди на роль мікрофлори кишківника, причини виникнення дисбіозів. Автори приводять аналіз літературних джерел та власні результати досліджень щодо алгоритмів використання біопрепаратів для корекції дисбіозів, механізм їх дії. Ключові слова Мікрофлора, дисбіоз, бактеріотерапія. Мікроорганізми, які заселяють нестерильні порожнини організму, є важливими факторами загальної неспецифічної резистентності. Це положення найбільш детально вивчене відносно біоценозу шлунково-кишкового тракту, станом якого визначається формування місцевого та гуморального імунітету, розщеплення та утилізація речовин, ентерального синтезу вітамінів, зв язування та нейтралізація токсичних субстанцій, алергенів, факторів множинної лікарської стійкості тощо. Широке розповсюдження різних форм дисбіотичних станів, які обумовлені порушенням взаємної адаптації між макроорганізмом та існуючою мікрофлорою, потребує створення надійного арсеналу засобів відновлювальної бактеріальної терапії. Фармацевтичні фірми широко рекламують бактеріальні біопрепарати з найрізноманітнішим мікробним складом та лікарськими формами. Однак, відсутня достатня інформація про ефективність бактеріальної терапії при певній патології, трактування механізмів дії на біоценози. Такий стан проблеми створює передумови для своєрідного використання декількох видів мікроорганізмів (від 41

42 одного до шести-восьми), завищеної або заниженої дози біопрепарату, тривалості бактеріотерапії [1]. Мета роботи На основі огляду наукових літературних джерел, результатів власного досвіду систематизувати принципи доцільної бактеріотерапії як необхідної умови успішного розвитку методу лікування біопрепаратами. Вивченню ролі симбіотичної мікрофлори в організмі людини присвячена велика кількість робіт, накопичений значний експериментальний та клінічний матеріал, який свідчить про участь мікрофлори в багатьох життєво важливих функціях макроорганізму. Нормальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту є складною, полікомпонентною, збалансованою екологічною системою, кожний з членів якої складає важливу ланку в забезпеченні стану еубіозу. В організмі людини нормальна мікрофлора приймає активну участь в процесах обміну речовин та синтезі біологічно активних сполук, антагоністичній активності відносно патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів. У виконанні фізіологічних функцій нормальної мікрофлори провідна роль належить представникам «захисної» мікрофлори - біфідобактеріям, лактобактеріям, ешерихіям. Головним представником захисної мікрофлори кишківника є рід Bifidobacterium, який об єднує більш як 20 видів. Вони реалізують різноманітну позитивну дію на організм людини, як від створення в кишківнику кислого середовища (продукція оцтової, молочної кислот, попередження розвитку патогенної та гнилісної флори), так і приймають участь у синтезі амінокислот, білків, вітамінів груп К, В, нікотинової та фолієвої кислот. Відсутність або зменшення кількості біфідумбактерій є одним з патогенетичних факторів дисфункції кишківника та порушення оптимальної фізіологічної діяльності багатьох органів та систем. Усі 11 родів молочнокислих бактерій продукують бактеріоцини. Встановлено, що лактобактерії трансформують жовчні кислоти та стероїдні гормони, контролюють рівень сироваткового холестерину та цукру крові. Вони приймають участь в колонізаційній резистентності, стимулюють фагоцитарну активність макрофагів та нейтрофілів, синтез імуноглобулінів, утворення цитокінів. Особливе значення мають лактобактерії у здатності інгібувати 42

43 продукцію канцерогенів і тим самим проявляти гальмівну дію на розвиток пухлин [2]. Кишкова паличка з нормальною ферментативною активністю є важливим компонентом кишкової мікрофлори, виконує багато біологічних функцій. Однією з них є здатність Escherichia coli до гідролізу лактози, синтезу вітамінів В та К, продукції антибіотикоподібних речовин коліцинів, мікроцинів. Ліпополісахарид компонент клітинної стінки грамнегативних бактерій посилює мітогенну активність Т- та В- лімфоцитів, активізує систему нейтрофілів, приймає участь в секреції фактора некрозу пухлин. Різноманітні порушення якісного та кількісного складу нормальної мікрофлори, які об єднують терміном «дисбактеріоз», пов язані за визначенням А.Ф. Білібіна «з проявами обриву адаптації, порушенням захисних та компенсаторних механізмів». В основі розвитку дисбіозу є зміни умов проживання в біотопі мікроекологічний дисбаланс. В результаті останнього популяції одного або декількох видів аутофлори, занесених із інших біотопів або зовнішнього середовища, отримують переваги росту та розмноження перед своїми конкурентами та набувають не властивих їм домінуючим положенням в мікробіоценозі. Зміни мікрофлори шлунково-кишкового тракту стосуються, в першу чергу, кількісної зміни біфідумбактерій, лактобактерій та кишкових паличок. При зменшенні кількості вказаних бактерій, аж до їх відсутності, в цих умовах відбувається активація представників умовно патогенної мікрофлори (атипові ешерихії, клебсієли, ентеробактери, протеї). Мікроорганізми, які отримали селективні можливості розмноження клонів умовно патогенних бактерій, часто володіють складними плазмідами резистентності. Вони містять гени, пов язані із синтезом різноманітних факторів патогенності (загальновідомий приклад з ешерихіями) [3]. Дисбіоз шлунково-кишкового тракту супроводжує багато соматичних та інфекційних хвороб. Використання потужних сучасних антибактеріальних препаратів у лікуванні інфекційних та інших захворювань сприяє порушенню колонізаційної резистентності і може призвести до зміни нормофлори. При цьому антимікробні препарати, з огляду на спектр їх активності, в першу чергу, знижують рівень біфідо- та лактофлори, кишкової палички. В той же час вони збільшують кількість атипових гемолітичних 43

44 ешерихій, протеїв, клебсієл, грибів роду Candida. Відомо багато факторів, які спричиняють дисбіоз. Основними дійовими особами є умовно патогенні мікроорганізми. Як правило, вони утворюють в організмі капсулу, низку факторів, які забезпечують їм внутрішньоклітинне паразитування. Результатом цього може бути розвиток тривалої персистуючої інфекції та хронізація захворювання. Мікрофлора шлунково-кишкового тракту макроорганізму взаємопов язана з імунною системою. Індигенна мікрофлора кишківника, головним представником якої є біфідобактерії, стимулює лімфоїдний апарат, синтез імуноглобулінів, інтерферону, цитокінів, підвищує рівень лізоциму. Імунодефіцитні стани є наслідком дисбіозу (дефіцит секреторних імуноглобулінів). Порушення складу нормальної мікрофлори, стан імунного статусу та прояв хвороби слід розглядати в єдності. До того ж роль пускового механізму може належати одному з описаних вище факторів. Ймовірно, дисбіоз ініціює розвиток патологічного процесу внаслідок зниження імунної реактивності та розвитку імунодефіциту та прогресу основної патології [4]. Для корекції дисбіозу кишкової мікрофлори використовують комплекс лікувальних заходів з обов язковим врахуванням клінічних проявів основного захворювання, вираженості дисбіозу із визначенням глибини та ступеню уражень мікробом-агресором, а також стану реактивності організму. Нами розглянуті основні складові розвитку дисбіозу, який завжди виникає за основним захворюванням. Тому необхідно проводити лікування основної патології, не забуваючи про дієту, ферменти та вітаміни. Селективну деконтамінацію кишківника від умовно патогенної флори проводять бактеріофагами (тільки після визначення чутливості до них бактерій), кишковими антисептиками, антибактеріальними препаратами. Не слід забувати і про бацилярні пробіотики, які належать до групи самоелімінуючих антагоністів (до складу препаратів входять транзиторні Bacillus subtilis). Особливості дії бацилярних пробіотиків висока антагоністична активність щодо патогенної та умовно патогенної флори, виражена ферментативна активність стосовно розщеплення білків, ліпідів, вуглеводів та імуномодулююча ефективність. Основну роль в корекції мікрофлори кишківника відіграє диференційоване використання різних біологічних бактеріальних препаратів 44

45 пробіотиків, які є найбільш фізіологічними для корекції мікрофлори та профілактики дисбіотичних змін, а також препарати, які використовують для підвищення резистентності організму, відновлення імунного статусу (пребіотики, сінбіотики) [5]. Для розробки пробіотиків були використані мікроорганізми, які проявляють свій позитивний вплив на макроорганізм: біфідобактерії, лактобактерії, лактококи, непатогенні бацили (B. subtilis), Streptococcus thermophilus, E. coli, Enterococcus faecium та інші. Тактика використання пробіотиків проводиться з урахуванням віку пацієнтів, характеру харчування, преморбідного фону, основного захворювання, обов,язково з урахуванням мікробіологічного дослідження випорожнень. При цьому враховують вираженість та глибину дисбактеріозу кишківника (компенсаторний, субкомпенсаторний, декомпенсаторний), його ступінь. В епоху масового використання протимікробних лікарських засобів (сульфаніламіди, хінолони, нітрофурани, антибіотики тощо) потреби медицини в біологічних препаратах для відновлювальної бактеріальної терапії значно виросли. Ідея корегуючої дії на зміну складу симбіотичної мікрофлори належить І.І. Мечнікову. Сьогодення диктує зростаючу потребу практичної медицини в сучасних препаратах, які відновлюють природний бактеріоценоз, цим самим стимулює виробників до створення біопрепаратів. Основна роль пробіотиків із живих культур створення тимчасового штучного мікробіоценоза, відновлення оптимальних умов для активації власних біоварів мікроорганізмів. Функціональні порушення, які виникають при кількісній та якісній зміні складу мікрофлори кишківника, можуть бути прямими показаннями для використання біопрепаратів. Клінічні прояви при цьому залежать як від глибини порушень мікробіоценозу, так і від конкретного захворювання, на фоні якого розвинувся дисбіоз. Функціональні порушення при дисбіозі кишківника проявляються нестійким апетитом, зниженням маси тіла, підвищеним газоутворенням, яке супроводжується дисахаридною недостатністю, зміною характеру і частоти випорожнень, розвитком алергічних проявів, в першу чергу, харчової алергії, частими проявами захворювань вірусної та вірусно-бактеріальної етіології (дефіцит секреторних імуноглобулінів А) [6]. 45

46 Корекція мікробіоценозу шлунково-кишкового тракту основана на створенні умов для колонізації представниками нормальної мікрофлори та деконтамінації умовно патогенних бактерій, які активно розмножились. Для замісної терапії використовують біологічні бактеріальні препарати, які містять представники нормальної мікрофлори кишківники (пробіотики). З метою селективної деконтамінації кишківника від умовно патогенної мікрофлори широко використовують біологічні препарати. Одними з них є біопрепарати на основі спорових бацил (бактисубтіл, споробактерин, біоспорин). Це препарати конкурентної дії, які інгібують умовно патогенні та патогенні бактерії і в подальшому не здатні колонізувати кишківник. До них належать нетипові мешканці шлунково-кишкового тракту, а саме непатогенні представники роду Bacillus. Бацили у вигляді спор потрапляють до кишківника, проростаючи у вегетативні форми, бактерії починають синтезувати комплекс ферментів, які стимулюють процеси травлення. Виділення протеолітичних, фібринолітичних ензимів сприяє звільненню запальних осередків від некротизованих ткании. Враховуючи, що лактобацили володіють вираженими антагоністичними властивостями стосовно до ентеробактерій та коків, лактовмісні препарати також можуть використовувати для селективної деконтамінації кишківника (за виключенням кандидозу) [7, 8]. При всіх видах дисбіозу для селективної деконтамінації кишківника рекомендують використовувати антимікробну терапію. В своїй практиці ми дуже рідко використовували антибіотики і лише у тих критичних випадках, коли зволікання неприпустиме: генералізована форма дисбіозу, токсикоз, діарейний синдром та відсутність лікування іншими препаратами. Антибіотики використовували лише після визначення чутливості до них мікроорганізмів винуватців дисбіозу. Для селективної деконтамінації кишківника широко застосовували оксихінолони (ентероседів). Кишковий антисептик проявляв протимікробну активність на коки (стафілококи, ентерококи), грамнегативні бактерії (ешерихії, протеї, клебсієли, цитробактери, псевдомонади, інші ентеробактерії), гриби та клостридії [9]. Використання бактеріофагів для деконтамінації кишківника не знайшло широкого застосування, так як вибір необхідного препарату проводять строго індивідуально (визначаючи чутливість клінічного штаму до різних бактеріофагів). Перевага застосування бактеріофагів 46

47 полягає в тому, що вони не пригнічують природну мікрофлору, можуть поєднуватися з антимікробними препаратами. При різних формах дисбіотичних змін товстого кишківника провідними агентами можуть бути різні умовно патогенні мікроорганізми (атипові ешерихії, клебсієли, протеї, дріжджі подібні гриби, аспергіли). Зважаючи на це, виділяють різні форми дисбіозів: протейний, кандидозний тощо. Така трактовка з виділенням провідного агента може бути виправданою, так як дає можливість клініцистам направлено орієнтуватись та призначати лікарські антимікробні препарати. Лікарські антимікробні препарати призначають курсом лише при дисбіозах ІІІ-ІV ступенів для проведення селективної деконтамінації кишківника. При грибкових ураженнях (кандидозі, аспергильозі) використовують протигрибкові препарати, тобто препарати направленої дії. Найбільш фізіологічним при дисбіозах ІІІ-ІV ступенів, за нашими спостереженнями, є двохетапне лікування. Перший етап включає антибактеріальну терапію, яку ми поділяємо на два ступені. Перша ступінь елімінація атипових кишкових паличок, клебсієл, протеїв, ентнробактерій, які активно розмножуються і порушують колонізаційну резистентність. На цьому етапі ми використовували ерсефурил, або фуразолідон, або сульгін протягом 5-7 днів. При відсутні позитивної динаміки застосовували фторхінолони третього покоління, але лише після визначення чутливості бактерій до них. Друга ступінь використання біологічних антагоністів (самоелімінуючі бацили) протягом 3-5 днів. Другий етап лікування включає використання пробіотиків. Протипоказання для використання пробіотиків відсутні. Як показує наш досвід, при призначенні біологічних бактеріальних препаратів необхідно враховувати характер та фазу основного захворювання (за результатами бактеріологічних досліджень) та бактеріологічний діагноз. Як правило, використовують монопробіотики, до яких належать біфідовмісні, лактовмісні, колівмісні, а також сорбовані пробіотики, комбіновані та метаболітні. Використання біфідогенних факторів разом з пробіотиком підвищує ефективність лікування біопрепаратами. Пацієнтам доцільно призначати вітаміни, мікроелементи, ферментні препарати з метою покращення процесів травлення, а також ентеросорбенти, жовчогінні та інші препарати. 47

48 Серед функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту найчастіше зустрічається синдром подразнення товстого кишківника (СПТК). Дисбіотичні зміни при СПТК зазвичай характеризуються дефіцитом біфідобактерій та збільшенням популяційного рівня умовно патогенної мікрофлори. У хворих, яких ми спостерігали, при умові відсутності патогенної флори та переважання одного з представників умовно патогенних мікроорганізмів кишкового мікробіоценозу, проводили терапію біфідумвмісними препаратами (біфідобактрин, біфікол, біфідок тощо). Проведена терапія протягом двох тижнів була успішна, пробіотик елімінував умовно патогенні мікроорганізми та нормалізував кількість біфідобактерій, тим самим стабілізував нормофлору. В результаті проведеного лікування біфідумвмісними препаратами хворих з хронічними післяінфекційними колітами стійка ремісія наступала у 74 % пацієнтів, а у 26 % спостерігали зменшення рецидивів у 3-4 рази. Біль та дискомфорт в кишківнику вдалося ліквідувати у 94 % випадків, а нормалізація випорожнення досягнута у 80 % пацієнтів. Аналогічний позитивний лікувальний ефект використання пробіотиків отримали при антихелікобактерній терапії хелікобактерасоційованих захворювань (хронічний гастрит, виразкова хвороба). Позитивний ефект виражався нормалізацією фізіологічної мікрофлори кишківника та моторно-рухової функції шлунково-кишкового тракту. Висновок Використання пробіотиків на другому етапі терапії є фізіологічним методом лікування дисбіозу. Але слід підкреслити, що біопрепарати потрібно призначати тільки у відповідності із змінами окремих представників нормофлори кишківника, підтвердженими бактеріологічними дослідженнями. Тому для профілактики дисбіозів практикуючі лікарі досить часто поєднують призначення антимікробної терапії з використанням біопрепаратів, пробіотиків, що неможна вважати доцільним, а навпаки, воно може бути неадекватним та навіть небезпечним. Практикуючий лікар є відповідальним за життя та здоров я пацієнта, а клінічний мікробіолог та клінічний фармаколог складає його групу супроводження. Без їх кваліфікаційної професійної допомоги лікарю жодної спеціальності непросто знайти правильний шлях у величезному різноманітті антимікробних препаратів. Тому 48

49 нами запропонований раціональний напрям на шляху вибору єдино правильних препаратів серед величезного арсеналу біопрепаратів та лікарських засобів. Література: 1. Khristich T. N. The intestinal microbiocenosis: the mechanisms of the development, clinical manifestations of dysbiosis and possible correction of its disturbances // Contemporary gastroenterology Р Sakhnyuk O.M. at al. Role of milk acidic bacteria for human dysbacteriosis correction and contemporary problems of probiotic preparations working out and hygienic estimation (literature survey) // Environment & Health P Shentsova M.A., Surmasheva E.V. Probiotic preparations, their quality and safety: current state (part II) // Environment & Health P Shyrobokov V. P., Yankovsky D. S., Diment H. S. Human microbiom and modern methods of its sanitation // Infection disease (Ternopol) P Tkach S. M., Puchkov K. S. The role of probiotics in correction of alterations of gut microbiota // Contemporary gastroenterology Р Borshch S.K. The combined therapy of microbiocenosis for prophylaxis and treatment of irritable bowel syndrome and intestinal diseases // Contemporary gastroenterology Р Koning C.J.M. Topical aspects of the use of probiotics in the prevention and treatment of antibioticassociated diarrhea // Contemporary gastroenterology Р Zaharenko S. M. Modern approaches to the prevention of antibiotic-associated depression microflora of the gastrointestinal tract // Lechaschiy vrach P V. Rudichenko et al. Gut Microbiota: the Influence Probiotics and Prebiotics // Liki Ukraine Р Ivanovа Svetlana, Yakovleva Olga, Kryzhanovskaya Alla Vinnitsa National Pirogov Memorial Medical University, Department of Microbiology, Pirogova str., 56, Vinnytsya,

50 Biologic for correction of microflora of large intestine and principles of their use The article presents current views on the role of intestinal microflora, causes dysbiosis. The authors lead analysis of the literature on the use of biologics algorithms for correcting dysbiosis, mechanism of action. Key words: microflora, dysbiosis, bakterioterapy. Иванова С.А., Яковлева О.А., Крижановская А.В. Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, кафедра микробиологии, кафедра клинической фармации и клинической фармакологии. (ул. Пирогова, 56, г. Винница, 21018) Биотерапия дисбиозов: проблемы и решения Резюме. В работе представлены современные взгляды на роль микрофлоры кишечника, причины развития дисбиозов. Авторы анализируют данные современной научной литературы и собственные результаты исследований относительно алгоритмов использования биопрепаратов для коррекции дисбиозов, механизма их действия. Ключевые слова: микрофлора, дисбиоз, бактериотерапия. Nataliya Savchenko Cambridge University Hospitals NHS Foundation Trust (Cambridge Biomedical Campus, Hills Road, Cambridge, CB2 0QQ, DETERMINATION AND COMPARISON OF THE PURITY OF ASPIRIN, PARACETAMOL AND IBUPROFEN IN THE UNITED KINGDOM Summary The aim of this investigation is to determine the purity of aspirin, paracetamol and ibuprofen and make a comparison of those results.this will be achieved by measuring the melting points,solubility of drugs and using thin-layer chromatography (TLC) for separating the components of these medicines.the hypothesis is that aspirin, paracetamol and ibuprofen are not very pure drugs so null hypothesisis tested. 50

51 Key words: aspirin, paracetamol and ibuprofen. Introduction Nowadays, aspirin,paracetamol and ibuprofen are the most widely used drugs in the world. These medicines are classified as the non-steroid anti-inflammatory drugs (NSAID).Aspirin has been known for hundreds of years and has been used to relieve pain. In 1897, Felix Hoffman, who was a German chemist, synthesised acetylsalicylic acid for treatment arthritis[lewis, 2003].Professor Kussmaul discovered paracetamol in 1880 at the University of Strasburg. These tablets was given for reducing worming, however, it was noticed the reducing in fever temperature instead[ellis, 2003].Dr Steward Adams at Nottingham University invented ibuprofen in 1950s[Polymenis, 2014].According to the statistics in the UK, more than 130,000 deaths would be avoided, if Britain s 50 to 64 years olds take a daily aspirin for ten years [Ellis, 2003].Researcher Dr Michael Polymenis from Texas A&M University mentioned that ibuprofen is a safe drug to use with further investigation [Polymenis,2014]. Despite many benefits, there aresome issues about the purity of these medications as it is vitalfor increasing the effect of treatments.one of the tests of purity is measuring the melting point of substances giving a small temperature rangein which a pure solid and a liquid are in equilibrium at a total pressure of one atmosphere [Facer, 2009].The presence of impurities in the sample can be one a wide melting point range. Also, if two samples have different melting points, therefore their molecules have some difference in structure or impurities. If the melting points are the same, the samples have similar structures and this substance is pure [Carter, 1995].The crude aspirin, paracetamol and ibuprofen will have a lower melting point than pure drugs because they contain impurities. The melting point should be not very pure because of the additional ingredients in tablets. Another technique for determining the purity, separating the components and following the process of reaction is thin-layer chromatography (TLC). The principle of TLC is a compound has different empathies for the mobile and stationary phases. The substance is pure, if pattern of pure compound on the chromatography plate is the same as the compound that is identified. However, if extra spots arevisible, the substance is expected to be impure [Menta, 2012].The TLC analyse will demonstrate that less polar substance move more quickly than more 51

52 polar. The solubility of aspirin can be increased by raising the temperature or by adding NaOH [Lewis, 2003]. The titration was chosen for verifying the solubility of drugs because the more soluble it is, the more quickly it moves from the digestion system into the bloodstream and they are more effective [Levie, 1999]. The planned methods are controlled reliability and accuracy. They are simple in use, relatively low cost and high sensitivity. Materials and methods The plan was developed according to the aim of a practical scientific project. According to the timescale, the melting point was repeated four times for each drug and the titration was done 11 times for each medication. The TLC was repeated one using the chromatography paper and the TLC plates were used twice. Each type of practical work was done once or twice per week. The analysis showed that dose of aspirin tablet was 300 mg, dose of paracetamol tablet was 500 mg and ibuprofen coated tablet contained 200 mg of active ingredient. Aspar Pharmaceutical Ltd manufactured aspirin; paracetamol was produced by Bristol Laboratories Ltd and ibuprofen by CP Pharmaceutical Ltd. The acquisition of equipment was presented in the logbook.all apparatus were collected each time before the experiment. The predicted method of data collection was analysed. The scientific practical was carried out according to the risk assessment in logbook. Risk assessment was recorded and it was no ethical or practical issues [Facer, 2009]. Results and analysis Tab.1. The melting points of aspirin, paracetamol and ibuprofen. Sample Mpt 0 C Mpt 0 C Mpt 0 C Mpt 0 C Aspirin Paracetamol Ibuprofen The heating rate (1-2 degree per minutes) was appropriate for aspirin and ibuprofen; however, it was too fast for paracetamol that was an error. Also, the sample of ibuprofen was not firmly packed in the capillary tube. It should be done to insure efficient heat transfer. 52

53 Mpt C Mpt C Mpt C Mpt C Aspirin (if pure Mpt C) Paracetamol (if pure Mpt C) Ibuprofen (if pure Mpt C) Fig. 1 The comparison of melting points of drugs. Mean (x = ) of aspirin is ;mean ofparacetamol and ibuprofen and 68.25, respectively.the median (x = ) of aspirin is 130; it is ofparacetamol and ibuprofen 162 and 69.5, respectively. The mode is not possible to verify, some more data is needed. The standard deviation (SD) of aspirin is 1.92 (3 s.f.); the standard deviation of paracetamol and ibuprofen is the same (3 s.f.) and 1.48 (3 s.f.). The formula for SD was used _ 2 SD = The results of solubility (titration) were collected and recorded in the tables. Tab. 2 The volumetric analysis of aspirin. Burette: 50 cm 3 NaOH (0.020 M) Mass of aspirin tablets (4 d.p.) = 0.5 g Indicator: phenolphthalein (4 drops) - colourless to very pale pink Burette reading, cm 3 Titration number Final Initial Volume used Tick (mean) Mean cm 3 53

54 The purity of aspirin, paracetamol and ibuprofen was calculated [Lewis, 2003] separately for each experiment. Firstly, the number of NaOH moles and aspirin were found: cm 3 of mol dm 3 ; x = 2.65 x 10-4 moles (NaOH); 1 mole of aspirin is neutralised by 1 mole of NaOH, so 2.65 x 10-4 = 2.65 x 10-4 Working out purity: 1 mole of aspirin has a mass g.pure aspirin would have = 2.77 x The purity of aspirin is defined by formula:, so 2.65 x 10-4 /2.77 x 10-3 = = 96% pure Tab. 3 The summary of titration presenting by the mean value. The mean of the burette reading, cm 3 Aspirin Paracetamol Ibuprofen 1 st practical nd practical rd practical Mean % 80% 60% 40% 20% 0% Aspirin Paracetamol Ibuprofen Fig. 2 The comparison of drugs purity based on titration. 54

55 Discussion. The errors can be reduced, if the bigger starting mass was used for reducing the weighing errors. Freshly made solution should be used for every experiment and the solution should be added very slowly for controlling the colour carefully. Approaching the endpoint should be more slowly than it wasand reading the burette should be accurate to avoid parallel error. Representing and analysing the results of TLC was done for each experiment and the retention factor (R f ) was defined according to the formula. R f = It was calculated for the TLC experiments that was used a chromatography paper. Aspirin: R f = = (3 s.f.); R f = = (3 s.f.); R f = = (3 s.f.) Paracetamol: R f = = (3 s.f.);r f = = (3 s.f.); R f = = (3 s.f.) Ibuprofen: R f = = (3 s.f.); R f = = (3 s.f.);r f = = (3 s.f.) Tab. 4 Summary of TLC results. R f (chromatography paper) R f (chromatography plates) Mean Aspirin Paracetamol Ibuprofen The mean of aspirin was , rounded to 0.3; the mean of paracetamol was , rounded to 0.3 and ibuprofen was 0.156, rounded to 0.2. However, the mean of drugs in the 2 nd and 3 rd experiments where the chromatography plates were used, was the next: aspirin 0.244, paracetamol and ibuprofen

56 0,6 0,4 0,2 0 chromatography paper chromatography plates Fig. 3. The comparison of drugs mean at TLC experiment with using chromatography paper and plates. In the first TLC experiment the chromatography paper was used and the side of the chromatography paper was touching the side of the container. This should be avoided in order to reduce errors.the repeated measurements were under unchanged environment conditions because the same equipment was used and experiments were repeated in the same laboratory. However, hydrolysis took place as solutions were kept for weeks. As a result of it, the data was different when the titration and TLC procedure were used. The melting points were measured accurately and preciously because the solution was not used during this experiment. The equipment was used correctly and it was reliable. The experiment was controlled well, therefore, no systematic errors. Nevertheless, the random error occurred sometimes and it was rear with more repeatability or reproducibility. Following it, the modification can be made such as solutions should be taken new, avoid random error and repeat experiment more times. Also, the one type of experiment should be done in one go. Analysing the range of temperature, the lower melting point was noticed for all drugs so it was the crude products. It can be explained that forces, such as hydrogen bonding, van der Waals forces and dipole-dipole forces between the polar molecules, keep the molecules together in lattice. 56