ПОЛІТИКА ТА ПРАВО ЄС З ПИТАНЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДОВКІЛЛЯ

Transcription

1 Проект Європейського Союзу «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні Секторальної бюджетної підтримки» ПОЛІТИКА ТА ПРАВО ЄС З ПИТАНЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДОВКІЛЛЯ Посібник Проект фінансується Європейським Союзом Проект впроваджується консорціумом на чолі з компанією ЕПТІСА

2 Проект Європейського Союзу «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні секторальної бюджетної підтримки» ПОЛІТИКА ТА ПРАВО ЄС З ПИТАНЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДОВКІЛЛЯ ПОСІБНИК Київ 2013

3 Це видання здійснено проектом технічної допомоги ЄС «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні секторальної бюджетної підтримки», який фінансується Європейським Союзом та впроваджується консорціумом на чолі з Eptisa з січня 2012 р. Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу. Політика та право ЄС з питань, що стосуються довкілля / European Union Policy and Legislation on Environmental Matters Підготовлено експертом проекту Владиславом Бізеком. Посібник є методичним забезпеченням навчального курсу «Політика та право ЄС з питань, що стосуються довкілля». Посібник складається із загальної частини (основна інформація про ЄС, нормативно правові основи екологічної політики та права ЄС, органи ЄС, основні допоміжні установи, головні етапи формування екологічної політики ЄС, управління у сфері охорони навколишнього середовища на рівні ЄС та на рівні держав членів ЄС та ін.) та особливої частини щодо восьми секторів у сфері охорони навколишнього середовища, згідно із списком довкіллєвих Директив ЄС Додатку ХХІХ до Глави 5 «Навколишнє середовище» Розділу 6 «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом і його членами (горизонтальне законодавство, якість атмосферного повітря, управління відходами та ресурсами, охорона природи, якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище, промислове забруднення та техногенні загрози, зміна клімату та захист озонового шару, генетично модифіковані організми). Посібник також містить приклади впровадження екологічної політики в Чеській Республіці в період підготовки до вступу та після набуття членства в ЄС. Проект технічної допомоги ЄС «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні секторальної бюджетної підтримки»

4 Зміст Зміст... 1 Як користуватися посібником... 2 Загальний огляд... 4 Сектор 0: Вступ до вторинного права ЄС Сектор 1: Горизонтальне законодавство Сектор 2: Якість атмосферного повітря Сектор 3: Управління відходами та ресурсами Сектор 4: Охорона природи Сектор 5: Якість води та управління водними ресурсами (включаючи морське середовище) Сектор 6: Промислове забруднення та техногенні загрози Сектор 7: Зміна клімату та захист озонового шару Сектор 8: Генетично модифіковані організми Приклад 1. Охорона навколишнього середовища в Чеській Республіці рр Приклад 2. Чеська Республіка на шляху до Європейського Союзу Приклад 3. Горизонтальні питання ( рр.) Приклад 4. Якість атмосферного повітря в Чеській Республіці рр Приклад 5. Управління відходами у Чеській Республіці рр Приклад 6. Охорона природи в Чеській Республіці рр Приклад 7. Якість води в Чеській Республіці у рр Приклад 8. Промислове забруднення в Чеській Республіці у рр Приклад 9. Зміна клімату та захист озонового шару в Чеській Республіці у рр Приклад 10. Природоохоронні витрати в Чеській Республіці рр Приклад 11. Міжнародне порівняння Чеської Республіки за показниками Приклад 12. Моніторинг навколишнього природного середовища в Чеській Республіці Перелік скорочень

5 Як користуватися посібником Посібник складається із загальної частини (загальний огляд, вступ до вторинного права ЄС) та особливої частини, присвяченої окремим секторам у сфері охорони навколишнього середовища: Горизонтальне законодавство, Якість атмосферного повітря, Управління відходами та ресурсами, Охорона природи, Якість води та управління водними ресурсами (включаючи морське середовище), Промислове забруднення та техногенні загрози, Зміна клімату та захист озонового шару, Генетично модифіковані організми. Загальна частина посібника орієнтована на широке коло читачів, надаючи їм основну інформацію про систему оцінки та управління якістю навколишнього середовища в ЄС. Вона охоплює наступні питання: Основна інформація про ЄС, Нормативно правові основи екологічної політики та права ЄС (первинне право), Органи ЄС, Основні допоміжні установи, Головні етапи формування екологічної політики ЄС, Основні принципи екологічної політики ЄС, Роль основних заінтересованих сторін (приватного сектору/бізнес спільноти, наукових кіл, неурядових організацій), Нормотворча процедура ЄС, Механізм планування та реалізації політики, Управління у сфері охорони навколишнього середовища на рівні ЄС та на рівні державчленів ЄС, Моніторинг довкілля, оцінка та звітність, Інтеграція екологічної політики, Посилання (головним чином відповідні вебсайти), Розширення ЄС, Політика сусідства ЄС. Особлива частина орієнтована головним чином на читачів фахівців з окремих проблем охорони навколишнього середовища. Водночас, її структура дозволяє неспеціалістам отримати основну інформацію з вказаних питань. Кожен розділ має однакову структуру: Політичне підґрунтя (відповідні положення програмних документів), Короткий опис усіх відповідних правових актів ЄС, Міжнародні угоди, Посилання та відповідні вебсайти, Докладний опис правових актів, зазначених у проекті Угоди про асоціацію. Докладні описи мають однакову структуру: Назва правового акту, Поправки, Короткий опис, Відношення до екологічної політики ЄС, 2

6 Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС, Контекст зв язок з міжнародними угодами, Предмет, Зміст. Посібник складено станом на 31 липня 2013 року. 3

7 Загальний огляд Європейський Союз основна інформація 1 Європейський Союз (ЄС) це економічний і політичний союз 28 держав членів, які розташовані переважно в Європі. ЄС працює через систему наднаціональних самостійних органів та спільних рішень держав членів, що досягаються шляхом проведення міжурядових переговорів. До органів ЄС належать: Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу, Європейська Рада, Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк, Рахункова палата та Європейський Парламент. Європейський Парламент обирається кожні п ять років громадянами ЄС. Де факто столицею ЄС є Брюссель. ЄС походить від Європейського Співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС) та Європейського економічного Співтовариства (ЄЕС), утворених «європейською шісткою» (Бельгією, Францією, Німеччиною, Італією, Люксембургом та Нідерландами) у 1951 та 1958 рр. відповідно. У наступні роки Співтовариства та їх наступники збільшилися у розмірах завдяки приєднанню нових держав членів та зміцнили вплив завдяки розширенню своєї компетенції. Європейський Союз під його нинішньою назвою було створено на підставі Маастрихтського договору у 1992 році. Амстердамський договір 1997 р. запровадив поняття сталого розвитку. Останні значні зміни до конституційних основ ЄС Лісабонський договір набрали чинності у 2009 році. ЄС створив єдиний ринок на основі стандартизованої системи правил, що застосовуються в усіх державах членах. У Шенгенській зоні (яка включає в себе 22 держави члени ЄС та 4 держави, які не входять до складу ЄС) був скасований паспортний контроль. Політика ЄС спрямована на забезпечення вільного руху робочої сили, товарів, послуг і капіталу, введення в дію законодавства у сфері юстиції та внутрішніх справ, а також підтримку спільної політики в галузі торгівлі, сільського господарства, рибальства, екологічної політики та регіонального розвитку. Єврозона валютний союз була створена у 1999 році і вступила в повну силу у 2002 році. Наразі до її складу входять 17 держав членів. Через Спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС забезпечив свою роль у сфері зовнішніх відносин та оборони. По всьому світу були створені постійні дипломатичні місії. ЄС представлений в Організації Об єднаних Націй, СОТ, «Великій вісімці» та «Великій двадцятці». Із загальним населенням, що перевищує 500 мільйонів осіб, або складає 7,3% населення світу, у 2012 році номінальний валовий внутрішній продукт (ВВП) ЄС становив 16,584 трильйони доларів США, що дорівнює приблизно 20% від світового ВВП з точки зору паритету купівельної спроможності і являє собою найбільший номінальний ВВП та ВВП ПКС у світі. Нормативно правові основи екологічної політики та права ЄС (первинне право) Європейський Союз засновано на принципі верховенства права. Це означає, що кожна дія, вчинена ЄС, базується на договорах, які були добровільно та демократично затверджені усіма державами членами ЄС. Наприклад, якщо певна сфера політики не прописана у договорі, Комісія не може пропонувати правові акти у цій області. Договір є обов язковою угодою між державами членами ЄС. У ньому закріплено цілі ЄС, правила для інститутів ЄС, порядок прийняття рішень та взаємовідносини між ЄС і його державами членами. Зміни до договорів вносяться для того, щоб зробити ЄС більш ефективним і прозорим, підготуватися до вступу нових держав членів та запровадити нові напрямки співпраці такі як єдина валюта. Відповідно до договорів, органи ЄС можуть ухвалювати правові акти, які потім впроваджуються 1 Вступний текст взятий з Вікіпедії (див. 4

8 державами членами ЄС. З повними текстами міжнародних договорів, джерел права, судової практики та пропозицій правових актів можна ознайомитися он лайн за допомогою бази даних права ЄС «EUR Lex». Наразі, чинними є два договори: Договір про Європейський Союз та Договір про функціонування Європейського Союзу. Загальні положення щодо охорони навколишнього середовища включені у Договір про функціонування Європейського Союзу (зведений текст): (Пункт 1 статті 3): Союз має виняткову компетенцію у наступних сферах:...(d) збереження морських біологічних ресурсів у рамках спільної політики рибальства; (Пункт 2 статті 4): Спільна компетенція Союзу та держав членів поширюється на такі основні сфери:... (e) охорона навколишнього середовища; (Стаття 11): Вимоги щодо охорони навколишнього середовища повинні бути інтегровані у визначення та здійснення політики та діяльності Союзу, зокрема з метою сприяння сталому розвиткові. Конкретні положення щодо охорони навколишнього середовища містяться у РОЗДІЛІ ХХ: Навколишнє середовище Договору про функціонування Європейського Союзу (зведений текст): Стаття 191 (колишня стаття 174 ДЄC) 1. Політика Союзу у сфері навколишнього середовища сприятиме досягненню наступних цілей: збереження, захист і поліпшення якості навколишнього середовища, охорона здоров я населення, розумне та раціональне використання природних ресурсів, підтримка заходів на міжнародному рівні щодо вирішення регіональних або глобальних проблем навколишнього середовища, зокрема протидія зміні клімату. 2. Політика Союзу у сфері охорони навколишнього середовища направлена на досягнення високого рівня захисту, враховуючи при цьому відмінність ситуації у різних регіонах Союзу. Вона ґрунтується на принципі вжиття заходів перестороги, а також на принципах вжиття запобіжних заходів, відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу, передусім у джерелі забруднення, і принципі «забруднювач заплатить». У цьому контексті заходи щодо гармонізації, які відповідають вимогам охорони навколишнього середовища, включають, за необхідності, захисне застереження, яке дозволяє державамчленам вживати тимчасових заходів з неекономічних причин екологічного характеру, які підлягатимуть процедурі перевірки з боку Союзу. 3. У підготовці своєї політики у сфері навколишнього середовища Союз бере до уваги: наявні наукові і технічні дані, стан навколишнього середовища у різних регіонах Союзу, потенційні вигоди та витрати від вжиття або невжиття заходів, економічний і соціальний розвиток Союзу в цілому та збалансований розвиток його регіонів. 4. У рамках своїх відповідних сфер компетенції, Союз та держави члени співпрацюють з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями. Домовленості про співпрацю Союзу можуть бути предметом окремих угод між Союзом та заінтересованими третіми сторонами. 5

9 Попередній підпункт не зашкоджує компетенції держав членів вести переговори з міжнародними органами та укладати міжнародні угоди. Стаття Європейський Парламент і Рада, діючи відповідно до звичайної нормотворчої процедури та після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів, приймають рішення щодо заходів, які повинні бути вжиті Союзом для досягнення цілей, визначених у статті Відступаючи від процедури прийняття рішень, визначеної у пункті 1, та без шкоди для статті 114, Рада, діючи одностайно відповідно до спеціальної нормотворчої процедури та після консультацій з Європейським Парламентом, Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів, приймає: (a) положення переважно фіскального характеру; (б) заходи, що стосуються: планування міст та сільської місцевості, кількісного управління водними ресурсами або прямо чи опосередковано стосуються доступності таких ресурсів, землекористування, за винятком управління відходами; (в) заходи, що суттєво впливають на вибір державою членом між різними джерелами енергії та загальної структури енергопостачання. Рада, діючи одностайно, за пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів, може встановити, що до питань, зазначених у першому підпункті, застосовується звичайна нормотворча процедура. 3. Програми загальних дій, що встановлюють пріоритетні завдання, виконання яких слід досягти, ухвалюються Європейським Парламентом та Радою відповідно до звичайної нормотворчої процедури та після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів. Заходи, необхідні для здійснення цих програм, ухвалюються згідно з положеннями пункту 1 або 2, відповідно. 4. Без шкоди для певних заходів, ухвалених Союзом, держави члени фінансують та здійснюють свою екологічну політику. 5. Без шкоди для принципу «забруднювач платить», якщо заходи, передбачені положеннями пункту 1, вимагають витрат, які органам влади держави члена видаються непропорційно високими, для таких заходів закріплюються відповідні положення, у формі: тимчасових відхилень, та/або фінансової підтримки з Фонду Об єднання, утвореного відповідно до статті 177. Стаття 193 (колишня стаття 176 ДЄС) Захисні заходи, ухвалені відповідно до статті 192, не забороняють будь якій державі члену підтримувати або запроваджувати більш суворі захисні заходи. Такі заходи не повинні суперечити Договорам. Про них слід повідомити Комісію. Договір про Європейський Союз містить наступні положення щодо охорони навколишнього середовища, особливо по відношенню до держав, які не є членами ЄС: (Пункт 2 (d) статті 21): сприяння сталому економічному, соціальному та екологічному розвитку країн, що розвиваються, перш за все з метою подолання бідності; 6

10 (Пункт 2 (h) статті 21): сприяння розробленню міжнародних заходів зі збереження та поліпшення якості навколишнього середовища та сталого управління світовими природними ресурсами з метою забезпечення сталого розвитку. Органи ЄС Органами Союзу є: Європейський Парламент (обирається кожні 5 років), Європейська Рада (складається з глав держав чи урядів держав членів, разом Президентом Ради і Головою Комісії), Рада ЄС (складається з міністрів), Європейська Комісія, Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк, Рахункова палата. До складу Європейського Парламенту входять, зокрема, Комітет з питань навколишнього середовища, охорони здоров я та безпеки харчових продуктів. Крім того, Комітети з промисловості, досліджень та енергетики, транспорту і туризму, регіонального розвитку, сільського господарства та сільського розвитку дотичні до питань охорони навколишнього середовища. Європейська Комісія, яка є вищим органом виконавчої влади ЄС, складається з 33 Генеральних директоратів (ГД) та 11 служб. До питань охорони навколишнього середовища дотичні наступні ГД: Генеральний директорат з питань навколишнього середовища («ENV»), Генеральний директорат з питань клімату («CLIMA»), Генеральний директорат з питань енергетики («ENER»), Генеральний директорат з питань мобільності та транспорту («MOVE»), Генеральний директорат з питань сільського господарства та розвитку сільських районів («AGRI»), Статистичне бюро Європейського Союзу («ЄВРОСТАТ»). Для держав, які не входять до складу ЄС, важливими є два наступні Генеральних директорати: Генеральний директорат з питань розширення («ELARG»), Генеральний директорат з питань розвитку і співробітництва EuropeAid («DEVCO»). Завданням Генерального директорату з питань навколишнього середовища (ГД «ENV»), який був створений у 1973 році, є охорона, збереження та поліпшення навколишнього середовища для нинішнього і майбутніх поколінь. Для досягнення цього ГД «ENV» пропонує політику та правові акти, які забезпечують високий рівень охорони навколишнього середовища в Європейському Союзі, а також збереження якості життя громадян ЄС. ГД «ENV» забезпечує правильне застосування державами членами екологічного права ЄС. В рамках цієї діяльності він розглядає скарги громадян та неурядових організацій і може вживати правових заходів, якщо вважатиме, що право ЄС було порушено. У окремих випадках ГД «ENV» представляє ЄС з питань, що стосуються довкілля, на міжнародних зустрічах, таких як Конференції Сторін універсальних або регіональних багатосторонніх природоохоронних угод. ГД «ENV» також фінансує проекти, які сприяють охороні навколишнього середовища в ЄС. З 1992 року близько 2600 проектів отримали фінансування від «LIFE», фінансового інструменту ЄС з навколишнього середовища. Сфери політики, за які відповідає ГД «ENV» включають повітря, хімічні речовини, промисловість, землекористування, морське середовище та прибережні зони, 7

11 природу та біорізноманіття, шумовий вплив, ефективність використання ресурсів, сталий розвиток, відходи та водні ресурси. Крім розроблення та реалізації власної екологічної політики, ГД «ENV» також відповідає за інтеграцію екологічної політики у галузеві політики у таких сферах інтеграції як: сільське господарство, політика об єднання, розвиток, план відновлення економіки, зайнятість, енергетика, підприємства, рибне господарство, внутрішній ринок, дослідження, торгівля та зовнішні зв язки, транспорт, економічні та фінансові справи. Генеральний директорат з питань клімату (ГД «CLIMA») був створений у лютому 2010 року; питання зміни клімату раніше належали до компетенції ГД «ENV» Європейської Комісії. Директорат веде міжнародні переговори з питань клімату, допомагає ЄС у протидії наслідкам зміни клімату та досягненні визначених цілей ЄС 2020, а також розробляє і застосовує систему торгівлі викидами ЄС. Генеральний директорат з питань енергетики (ГД «ENER») керує роботою в галузі енергетичної політики ЄС, включаючи відновлювані джерела енергії та енергоефективність. Шляхом розроблення та впровадження інноваційних стратегій, ГД «ENER» має на меті сприяння сталому виробництву, транспортуванню та споживанню енергії відповідно до цілей ЄС 2020 та з метою досягнення декарбонізації до 2050 року. Генеральний директорат з питань мобільності та транспорту (ГД «MOVE») працює у взаємодії з державами членами ЄС, промисловістю, громадянами та заінтересованими сторонами з метою сприяння ефективній, безпечній, надійній та екологічно чистій мобільності та створення умов для конкурентної промисловості, що забезпечує зростання та робочі місця. Генеральний директорат з питань сільського господарства та розвитку сільських районів (ГД «AGRI») відповідає за розроблення та реалізацію спільної сільськогосподарської політики ЄС. ЄВРОСТАТ регулярно збирає дані від держав членів ЄС, у тому числі про навколишнє середовище та пов язані з довкіллям галузі (енергетику, транспорт, сільське господарство, лісове господарство, рибальство). Завдання Генерального директорату з питань розширення (ГД «ELARG») полягають в управлінні процесом вступу держав до ЄС, допомозі державам кандидатам та потенційним кандидатам у досягненні «Копенгагенських критеріїв» 2, моніторингу їх прогресу, здійсненні двосторонніх та багатосторонніх відносин ЄС з державами кандидатами та потенційними кандидатами (в основному через механізми Східного виміру Політики сусідства та Угод про асоціацію), а також управлінні основною частиною фінансової допомоги ЄС державам кандидатам, потенційним кандидатам та новим державам членам протягом перехідного періоду після вступу. 2 Критерії приєднання (Копенгагенські критерії): Будь яка держава, яка прагне членства у Європейському Союзі (ЄС) має відповідати умовам, визначеним у статті 49 та принципам, викладеним у статті 6(1) Договору про Європейський Союз. Відповідні критерії були встановлені на Копенгагенському засіданні Європейської Ради у 1993 році та посилені на Мадридському засіданні Європейської Ради у 1995 році. Для того, щоб вступити до ЄС, нова держава член має відповідати трьом критеріям: політичний: стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та повага і захист меншин; економічний: наявність функціонуючої ринкової економіки та здатність справлятися з конкурентним тиском та ринковими силами в межах Союзу; прийняття acquis Співтовариства: здатність взяти на себе зобов язання членства, включаючи відданість цілям політичного, економічного та валютного союзу. Для того, щоб Європейська Рада ухвалила рішення про початок переговорів, необхідно виконати політичні критерії. Будь яка держава, яка прагне вступити до Союзу, повинна відповідати критеріям приєднання. Стратегія підготовки до вступу та переговори про вступ забезпечують необхідну основу та інструменти. 8

12 Генеральний директорат з питань розвитку і співробітництва EuropeAid (ГД «DEVCO») відповідає за розроблення європейської політики розвитку та надання допомоги по всьому світу. EuropeAid надає допомогу через низку фінансових інструментів з акцентом на забезпеченні якості допомоги ЄС та її ефективності. Активний діяч у галузі розвитку, він сприяє належному врядуванню, людському та економічному розвиткові та вирішенню таких глобальних завдань, як боротьба з голодом та збереження природних ресурсів. Основні допоміжні установи Європейське агентство охорони навколишнього середовища Європейське агентство охорони навколишнього середовища (EEA) є агентством Європейського Союзу, завданням якого є надання надійної, незалежної інформації про довкілля. Агентство є основним джерелом інформації для учасників процесу розроблення, прийняття, реалізації та оцінки екологічної політики, а також для широкого загалу. Наразі до Агентства входять 32 держави члена. Регламент про створення Агентства 3 був прийнятий Європейським Союзом у 1990 році. Він набрав чинності в кінці 1993 року відразу після прийняття рішення про розташування Агентства у Копенгагені. Ґрунтовна робота розпочалася у 1994 році. Регламентом також було засновано Європейську мережу інформації та спостереження за навколишнім середовищем (EIONET). Мандат Агентства передбачає: Надання допомоги Співтовариству та державам членам у прийнятті поінформованих рішень щодо поліпшення стану навколишнього середовища, інтеграції екологічних міркувань в економічну політику та переходу до сталого розвитку, Координацію Європейської мережі інформації та спостереження за навколишнім середовищем (EIONET). Агентство підтримує екологічні бази даних та публікує багато технічних звітів, присвячених конкретним проблемам охорони навколишнього середовища та іншим актуальним питанням. Економічний і соціальний комітет Представники роботодавців, працівників та інших заінтересованих груп з Європи можуть висловлювати свою думку з питань ЄС через Європейський економічний і соціальний комітет (ЄЕСК). Це консультативний орган, який надає висновки більшим установам зокрема, Раді, Комісії та Європейському Парламенту. Європейський економічний і соціальний комітет був створений у 1957 році як форум для обговорення питань, пов язаних з єдиним ринком. ЄЕСК надає можливість заінтересованим групам профспілкам, роботодавцям, фермерам офіційно коментувати пропозиції правових актів ЄС. У середньому ЄЕСК надає 170 консультативних документів та висновків на рік. Усі висновки направляються до органів ЄС, які відповідають за прийняття рішень, а потім публікуються в Офіційному журналі ЄС. Роль ЄЕСК у прийнятті рішень чітко визначена у Договорі (стаття 192). Комітет регіонів Комітет регіонів (КР) є органом, що забезпечує представництво регіональних та місцевих інтересів у роботі ЄС. КР є політичним органом, до якого входять представники регіональних або місцевих органів, що мають виборний мандат, слугуючи справі європейської інтеграції. Через свою політичну легітимність, КР забезпечує інституційне представництво для усіх 3 Регламент Ради (ЄEC) 1210/90 про створення Європейського агентства навколишнього середовища та Європейської мережі інформації та спостереження за навколишнім середовищем; замінений у 2009 році Регламентом (EC) 401/2009 Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про Європейське агентство навколишнього середовища та Європейської мережі інформації та спостереження за навколишнім середовищем. 9

13 територій, регіонів, міст та муніципалітетів Європейського Союзу. Його місія полягає у залученні регіональних і місцевих органів влади до процесу прийняття рішень і, таким чином, заохоченні більш активної участі співгромадян ЄС. Роль ЄЕСК у прийнятті рішень чітко визначена у Договорі (стаття 192). Головні етапи формування екологічної політики ЄС Примітка: Текст першої, другої, третьої, четвертої та п ятої Програм дій з охорони навколишнього середовища (ЕПД) узятий з Довідника з екологічної політики ЄС 4. Екологічна політика Європейського Союзу, починаючи з 1973 року втілюється у програмах чи планах дій з охорони навколишнього середовища. Перша Програма дій з охорони навколишнього середовища (ЕПД) була прийнята у липні 1973 року і представляла першу екологічну політику ЄС. Серед найбільш важливих цілей були наступні: запобігання, зменшення і обмеження екологічної шкоди, збереження екологічної рівноваги, раціональне використання природних ресурсів. У першій ЕПД було підкреслено необхідність комплексної оцінки впливу інших політик з метою уникнення шкідливої діяльності. Таким чином, у першій ЕПД уже містилися, у зародковій формі, багато з пізніших ідей щодо «сталого розвитку». Екологічна політика ЄС спочатку мала екологічне обґрунтування, без підпорядкування цілям внутрішнього ринку. Друга ЕПД ( рр.) була по суті продовженням першої з точки зору підходу та завдання, у ньому лише був зазначений більш широкий спектр проблем, які належало вирішити. Особлива увага приділялася охороні природи. З точки зору практичного підходу, Перша та Друга програми дій ( рр.) містили показники якості води і атмосферного повітря. Цілі у сфері якості питної води були дуже жорсткими цілі щодо атмосферного повітря могли бути досягнуті, зважаючи на ситуацію в середині 1970 х років, без значного політичного втручання. Третя ЕПД ( рр.) і частково Четверта ( рр.) відображають значну зміну у політичному підході завдяки набагато тіснішому зв язку з внутрішнім ринком, ніж їхні попередниці. У Третій ЕПД підкреслюються потенційні ризики та переваги екологічної політики для внутрішнього ринку, а об єднання питань внутрішнього ринку та екологічної політики стало основною рушійною силою для розробки програм та діяльності. Екологічні норми викидів необхідно було узгодити для того, щоб уникнути порушення конкурентоспроможності галузі. Правила виробництва продукції мали бути узгоджені для того, щоб уникнути нетарифних бар єрів, що виникали з різних національних норм виробництва продукції. З іншого боку, у третій ЕПД відзначалися економічні вигоди, особливо позитивний ефект для сфери зайнятості, який можна отримати від реалізації екологічної політики. Підхід до екологічної політики також був змінений. У третій ЕПД було здійснено перехід від якісного підходу до підходу, орієнтованого на викиди. Було запропоновано розробити гранично допустимі викиди для стаціонарних та мобільних джерел. Крім цього нового підходу, для запровадження кращих технологій фільтрації з метою скорочення викидів на «кінці труби», цілі першої і другої ЕПД були переформульовані. У третій ЕПД також було схвальне посилання на першу глобальну стратегію «сталого розвитку», визначену МСОП у 1980 році. Запобігання утворенню відходів, 4 Див. Довідник з екологічної політики Європейського Союзу, Глава III: екологічна політика ЄС: короткий огляд політичних стратегій (див. 3.pdf). 10

14 ефективне використання ресурсів та комплексні екологічні технології були одними із завдань третьої ЕПД. Екологічна політика у вісімдесяті, головним чином, стосувалася політики чистого повітря, шумового забруднення та управління ризиками для промислових об єктів. Четверта ЕПД знаменує собою подальшу зміну у підході до екологічної політики. Недоліки колишніх підходів (а саме політика у сфері якості, викидів) були підходами, які покладалися виключно на цілі щодо якості навколишнього середовища, та були визнані такими, що переносили проблеми на інші середовища або регіони (випадок транскордонного забруднення). Крім того, було визнано, що підхід, який зосереджувався на контролі викидів із стаціонарних джерел навряд чи сприяв би досягненню цілей в області якості певної екосистеми або охорони здоров я. Замість цього, у четвертій ЕПД було запропоновано більш комплексний підхід. Вперше охорона навколишнього середовища не розглядалася в якості додаткового напряму, а більше в якості інтегрованої діяльності протягом усього виробничого процесу. Частково, комплексний підхід полягав у зменшенні споживання енергії або матеріалів та закритті циклів, щоб звести до мінімуму потоки відходів. Крім того, контроль за забрудненням полягав у систематичному контролі за усіма компонентами навколишнього середовища (водою, повітрям та ґрунтом) і включав оцінку проблемних речовин. Таким чином, у четвертій ЕПД почав обговорюватися «секторальний підхід», з аналізом впливу стратегічних секторів економіки на навколишнє середовище. Вперше була представлена оцінка нових, стимулюючих інструментів, таких як податки, субсидії або комерційні дозволи на викиди. Ця стратегічна переорієнтація в подальшому знайшла відображення у п ятій Програмі дій з охорони навколишнього середовища ( рр.). Серед найбільш цікавих та інноваційних елементів п ятої Програми дій були: Основна мета щодо сталого розвитку відповідно до визначеної у Брундтландському звіті. Посилання на секторальний підхід, який інтегрує екологічний аспект у найбільш забруднюючі галузі (транспорт, енергетику, сільське господарство тощо), а також на обмеження старого підходу «кінця труби». Замість цього, програмою дій були запропоновані структурні зміни на користь громадського транспорту, енергоефективності та запобігання утворенню відходів. Акцент на нових інструментах, особливо на ринкових інструментах, таких як податкові пільги або добровільні інструменти, які посилюють інтереси виробників і споживачів у процесі прийняття рішень. Новий консенсус орієнтований підхід враховує важливу роль неурядових прихильників та місцевих/регіональних органів влади у представленні спільного інтересу навколишнього середовища. Це може сприяти розробці інноваційних концепцій, підвищенню обізнаності громадськості та забезпечити виконання директив ЄС. Визначення середньо і довгострокових цілей щодо скорочення викидів деяких забруднюючих речовин та пропоновані інструменти для досягнення цих цілей. Таким чином, п ята Програма дій з охорони навколишнього середовища у своїй доказовій частині включала усі необхідні елементи політики, орієнтованої на «структурні екологічні зміни». Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища ( рр.) була викладена у Постанові 1600/2002/EC Європейського Парламенту і Ради від 22 липня 2002 року, про Шосту Програму дій Співтовариства з охорони навколишнього середовища. Її цілі відповідають основним екологічним пріоритетам, які повинні бути досягнуті Співтовариством у наступних загальних пріоритетних сферах: зміни клімату, природа та біорізноманіття, навколишнє середовище, здоров я та якість життя, 11

15 природні ресурси і відходи. Для кожної з цих загальних пріоритетних областей були запропоновані детальні цілі та пріоритетні напрямки діяльності. Програма спрямована на: визначення зміни клімату головним викликом на найближчі 10 років і надалі та сприяння досягненню довгострокової мети щодо стабілізації концентрації парникових газів у атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Таким чином, довгострокова мета підвищення глобальної температури не більше ніж на 2 Цельсія у порівнянні з доіндустріальним рівнем та концентрації CO2 нижче 550 проміле, є керівною для Програми. У довгостроковій перспективі це, ймовірно, вимагатиме глобального скорочення викидів парникових газів на 70% порівняно з 1990 роком, як це було визначено Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК); захист, збереження, відновлення і розвиток функціонування природних систем, природних середовищ існування, дикої флори і фауни з метою припинення опустелювання і втрати біорізноманіття, у тому числі різноманіття генетичних ресурсів, як в Європейському Союзі так і в глобальному масштабі; сприяння досягненню високого рівня якості життя і соціального благополуччя для громадян, забезпечуючи навколишнє середовище, де рівень забруднення не призводить до посилення шкідливого впливу на здоров я населення і навколишнє середовище та підтримка сталого розвитку міст; більш ефективне використання ресурсів, управління ресурсами та відходами для досягнення більш сталої моделі виробництва і споживання, тим самим відокремлюючи використання ресурсів та утворення відходів від темпів економічного зростання та забезпечуючи, щоб споживання відновлюваних і невідновлюваних ресурсів не перевищувало пропускну здатність навколишнього середовища. Відповідно до положень статті 4 цієї Програми були розроблені тематичні стратегії для наступних сфер: Атмосферне повітря, Запобігання утворенню відходів та вторинне перероблення, Морське середовище, Ґрунт, Пестициди, Природні ресурси, Міське середовище. Ці тематичні стратегії створили основу для підготовки нового екологічного права у відповідних областях. Сьома Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейська Комісія у 2012 році представила нову Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети», яка буде керівною для екологічної політики на період до 2020 року. Вона направлена на підвищення екологічної сталості в Європі та перетворення ЄС у інклюзивну і сталу «зелену» економіку. Вона включає в себе наступні тематичні пріоритети: Пріоритетна мета 1: Захист, збереження та розвиток природного капіталу ЄС, Пріоритетна мета 2: Перетворення ЄС на ресурсозберігаючу, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку, 12

16 Пріоритетна мета 3: Захист громадян ЄС від екологічних тисків та ризиків для здоров я і благополуччя, Пріоритетна мета 4: Максимізація переваг екологічного права ЄС, Пріоритетна мета 5: Поліпшення доказової бази екологічної політики, Пріоритетна мета 6: Забезпечення інвестицій у екологічну та кліматичну політику та досягнення відповідної вартості інвестицій, Пріоритетна мета 7: Поліпшення екологічної інтеграції та узгодженості політики, Пріоритетна мета 8: Підвищення сталості міст ЄС, Пріоритетна мета 9: Підвищення ефективності діяльності ЄС щодо реагування на регіональні та глобальні екологічні та кліматичні виклики. Відповідно до статті 191 Договору про функціонування Європейського Союзу ця Програма ґрунтується на принципі вжиття заходів перестороги, а також на принципах вжиття запобіжних заходів, відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу, передусім у джерелі забруднення, і принципі «забруднювач заплатить». 5. Усі заходи, дії та цілі, визначені у Програмі, повинні реалізовуватися відповідно до принципів «розумного» регулювання та з проведенням комплексної оцінки впливу у разі необхідності. Основні принципи екологічної політики ЄС Рамки політики ЄС забезпечуються у концепції сталого розвитку 6. Сталий розвиток зазначається у Договорі в якості всеосяжної довгострокової мети ЄС. Стратегія сталого розвитку Європейського Союзу (ССР ЄС), в редакції 2006 року (Оновлена ССР ЄС) та переглянута у 2009 році (Інтеграція сталого розвитку в політику ЄС: перегляд Стратегії сталого розвитку Європейського Союзу 2009 р. COМ (2009 р.) 400 фінальний) є основою для довгострокового бачення сталості, за якої економічне зростання, соціальна згуртованість та охорона навколишнього середовища йдуть поряд та є взаємно підтримуючими. Більше того, принцип субсидіарності 7 широко застосовується в політиці ЄС поряд із принципом «розумного регулювання» 8. 5 Ці принципи були включені у Договір про заснування Європейського Співтовариства у 1992 році. 6 Сталий розвиток відноситься до моделі людського розвитку, в рамках якої використання ресурсів спрямоване на задоволення людських потреб з одночасним забезпеченням сталості природних систем та навколишнього середовища, щоб ці потреби могли бути задоволені не тільки для нинішнього, а й для майбутніх поколінь. Термін «сталий розвиток» був використаний Комісією Брундтланд, яка ввела у вжиток найбільш часто уживане визначення сталого розвитку: «розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби». Сталий розвиток пов язує турботу про пропускну здатність природної екосистеми з соціальними проблемами, з якими стикається людство. Ще у 1970 х роках, термін «сталість» використовувався для опису економіки, яка знаходиться «в рівновазі з основними екологічними системами підтримки».[3] Екологи вказують на межі зростання та представили альтернативу «стійкої економіки держави» для вирішення екологічних проблем. В минулому, концепція сталого розвитку часто розділялася на три складові частини: екологічну, економічну та соціально політичну сталість. Останнім часом було висловлено припущення, що більш послідовним аналітичним розділенням є виділення чотирьох областей економічної, екологічної, політичної та культурної сталості. Це узгоджується з намірами ОММВ зробити «культуру» четвертою складовою сталості (див. Вікіпедію: 7 Принцип субсидіарності спрямований на визначення рівня втручання, який є найбільш відповідним в областях компетенції Євросоюзу та держав членів. Це може стосуватися дій на європейському, національному та місцевому рівнях. В усіх випадках, ЄС може втручатися лише якщо зможе діяти ефективніше, ніж держави члени. Протокол про застосування принципів субсидіарності та пропорційності визначає три критерії, спрямовані на визначення доцільності втручання на європейському рівні: Чи мають дії транснаціональні аспекти, які не можуть бути вирішені державами членами? Чи національні дії або відсутність дій суперечать вимогам Договору? 13

17 Нещодавно з явилися дві нові парадигми стійкість 9 і «зелена» економіка 10 /«зелене зростання» 11 які знаходяться в основі нещодавно представленої Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». Крім того, застосовуються конкретні принципи, наприклад принцип «забруднювач платить» 12, принцип вжиття заходів перестороги 13, принцип вжиття запобіжних заходів, відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу, передусім у джерелі забруднення. Чи мають дії на європейському рівні очевидні переваги? Принцип субсидіарності також спрямований на зближення ЄС та громадян, гарантуючи, що дії на місцевому рівні вживатимуться лише там, де це необхідно. Тим не менш, принцип субсидіарності не означає, що дії завжди повинні вживатися на рівні, який є найближчим до громадян (див. 8 Загальна концепція «розумного» регулювання визначається Європейською Комісією наступним чином: ««Розумне» регулювання не означає більшу або меншу кількість законів правових актів, йдеться про досягнення результатів найменш обтяжливим шляхом». Можна стверджувати, що «розумне» регулювання де в чому походить від принципу пропорційності, закріпленого у статті 5(4) ДЄС: «Відповідно до принципу пропорційності, зміст і форма дій Союзу не повинні перевищувати того, що необхідно для досягнення цілей Договорів». 9 В екології, стійкість означає здатність екосистеми реагувати на відхилення чи порушення, протистоячи пошкодженню та швидко відновлюючись. Такі відхилення і порушення можуть включати стохастичні явища, такі як пожежі, повені, урагани, спалахи масового розмноження комах, а також діяльність людини, а саме вирубку лісів і введення екзотичних видів рослин або тварин. Порушення достатньої величини і тривалості можуть значно вплинути на екосистему та змусити її досягти порогу, за яким переважає інший режим процесів і структур. Діяльність людини, яка негативно впливає на стійкість екосистеми, а саме скорочення біорізноманіття, використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, землекористування та антропогенна зміна клімату призводять до зрушень режиму в екосистемах, часто в бік менш бажаних і деградованих умов. Міждисциплінарний дискурс щодо стійкості наразі включає в себе розгляд взаємодії людей і екосистем в рамках соціальноекологічних систем, а також необхідність переходу від парадигми максимально сталої продуктивності до екологічного управління, спрямованого на розвиток екологічної стійкості шляхом «аналізу стійкості, адаптивного управління ресурсами та адаптивного врядування» (див. Вікіпедію: 10 ЮНЕП розробила робоче визначення «зеленої» економіки, визначивши її як таку, яка призводить до поліпшення добробуту людей та соціальної справедливості при значному зниженні екологічних ризиків та екологічного дефіциту. У найпростішому визначенні, «зелену» економіку можна розглядати як таку, яка є низьковуглецевою, забезпечує ефективне використання ресурсів та соціальну інклюзивність (див «Зелене» зростання означає стимулювання економічного зростання і розвитку, забезпечуючи при цьому, щоб природні активи продовжували надавати ресурси та екологічні послуги, від яких залежить наше благополуччя. Для цього воно повинно стимулювати інвестиції та інновації, які забезпечуватимуть стале економічне зростання та приведуть до появи нових економічних можливостей (див В області екологічного права, принцип «забруднювач платить» прийнятий для того, щоб зробити сторону, відповідальну за забруднення, відповідальною за відшкодування збитків, завданих навколишньому середовищу. Він розглядається як регіональне мито через значну підтримку, яку він отримав у більшості країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та країн Європейського Співтовариства (ЄС) (див. Вікіпедію: 13 Принцип вжиття заходів перестороги забезпечує швидке реагування в умовах можливої небезпеки для здоров я людини, тварин або рослин, а також для захисту навколишнього середовища. Зокрема, якщо наукові дані не дозволяють здійснити повну оцінку ризику, звернення до цього принципу може, наприклад, бути застосоване для того, щоб зупинити реалізацію або вилучити з ринку продукцію, яка може бути небезпечною. Див. Повідомлення Комісії від 2 лютого 2000 року про принцип вжиття заходів перестороги [COM(2000 р.) 1 кінцева редакція: (див. 14

18 Роль основних заінтересованих сторін: приватного сектору/бізнесспільноти, наукових кіл, неурядових організацій Договір передбачає участь заінтересованих сторін у політичному та нормотворчому процесі прийняття рішень як в інституційному, так і в загальному контексті. З інституційної точки зору, представники роботодавців, робітників та інших заінтересованих груп можуть висловлювати свою думку з питань діяльності ЄС через Європейський економічний і соціальний комітет (ЄЕСК), а регіональні та місцеві органи влади представлені у Комітеті регіонів (КР). Загальні принципи включені у Договір про Європейський Союз наступним чином: Стаття Інститути відповідними способами забезпечують можливість громадянам та представницьким асоціаціям довести до відома свої думки та публічно обмінюватися ними у всіх сферах діяльності Союзу. 2. Інститути підтримують відкритий, прозорий і регулярний діалог з представницькими асоціаціями та громадянським суспільством. 3. З метою забезпечення послідовності та прозорості дій Союзу, Європейська Комісія проводить широкі консультації із заінтересованими сторонами. 4. Громадяни Союзу в кількості не менше одного мільйона чоловік, які належать до громадянства значної кількості держав членів, можуть виступити з ініціативою запросити Європейську Комісію, в рамках її повноважень, внести відповідну пропозицію з питань, щодо яких, на думку цих громадян, необхідно видання правового акта Союзу з метою застосування Договорів. Процедури та умови, необхідні для такої ініціативи громадян, визначаються згідно з першим пунктом статті 24 Договору про функціонування Європейського Союзу. З практичної точки зору: Європейська Комісія, при підготовці важливих політичних і правових документів, організовує засідання груп заінтересованих експертів та консультації з громадськістю (останнім часом доступні в режимі онлайн). Бізнес асоціація BUSINESSEUROPE може бути прикладом представника бізнес спільноти, її членами є 41 центральна промислова федерація та федерації роботодавців з 35 країн, які працюють разом для досягнення зростання та конкурентоспроможності в Європі. BUSINESSEUROPE представляє малі, середні та великі компанії. Альянс за конкурентну європейську промисловість був утворений у 2004 році 11 основними європейськими промисловими асоціаціями та BUSINESSEUROPE. Загальна мета його членів полягає у сприянні конкурентоспроможності європейської промисловості в глобальному масштабі. Альянс підтримує розробку політичної та нормативно правової бази, яка підтримує цю мету, посилюючи і доповнюючи зусилля BUSINESSEUROPE в цьому напрямку, забезпечуючи секторальну перспективу. Зацікавлені сектори промисловості на рівні ЄС представляють інтереси приблизно 6000 великих компаній та 1,7 млн малих і середніх підприємств із загальною продуктивністю на рівні близько 5000 млрд євро обороту та 1300 млрд євро доданої вартості. У цих компаніях безпосередньо зайнято близько 23 мільйонів чоловік в ЄС. Європейське екологічне бюро (ЄЕБ) являє собою приклад важливої європейської екологічної НУО. Створене у 1974 році, ЄЕБ сьогодні є найбільшою в Європі федерацією екологічних організацій до якої входить більше 140 організацій членів, які отримують членство завдяки широкій громадськості. Через це, ЄЕБ керується думкою 15 мільйонів європейських громадян та діє як аудиторія для відповідальних за прийняття рішень в ЄС. ЄЕБ працює над вирішенням широкої низки екологічних проблем, співробітники бюро залучають експертів, учених, членів бюро та політиків до розробки та підтримки екологічної політики. 15

19 Нормотворча процедура ЄС Нормотворча процедура ЄС визначена Договором про функціонування Європейського Союзу наступним чином: Стаття 288 (колишня стаття 249 ДЄC) Для виконання компетенції Союзу інститути приймають регламенти, директиви, рішення, рекомендації та висновки. Регламенти мають загальне застосування. Вони є обов язковими в усіх своїх елементах і мають пряму дію в усіх державах членах. Директива є обов язковою для кожної держави члена, якій вона направляється, щодо результатів, які мають бути досягнуті, залишаючи при цьому право вибору форм і методів національним владним органам. Рішення є обов язковим в усіх своїх частинах для тих, кому воно адресоване. Рекомендації та висновки не мають обов язкової сили. Стаття Звичайна нормотворча процедура полягає у спільному прийнятті Європейським Парламентом та Радою регламентів, директив або рішень за поданням Комісії. Ця процедура визначена у статті В особливих випадках, передбачених Договорами, прийняття регламентів, директив або рішень Європейським Парламентом за участю Ради або останньою за участю Європейського Парламенту, становить спеціальну нормотворчу процедуру. 3. Правові акти, прийняті в рамках нормотворчої процедури, становлять нормативно правові акти. 4. В особливих випадках, передбачених Договорами, нормативно правові акти можуть прийматися за ініціативою групи держав членів або Європейського Парламенту, за рекомендацією Європейського центрального банку або на вимогу Суду або Європейського інвестиційного банку. Стаття Нормативно правовий акт може делегувати Комісії повноваження приймати ненормативноправові акти загального застосування для доповнення або внесення поправок до деяких несуттєвих елементів нормативно правових актів. Цілі, зміст, обсяг і тривалість передачі повноважень чітко визначені у нормативно правових актах. Основні елементи повинні бути залишені для нормативно правового акту і, відповідно, не можуть бути предметом передачі повноважень. 2. Нормативно правові акти чітко визначають умови, на яких відбувається делегування; ці умови можуть бути наступними: (a) Європейський Парламент або Рада може прийняти рішення відкликати делегування; (б) делегований акт може набрати чинності лише за відсутності заперечень з боку Європейського Парламенту чи Ради протягом терміну, встановленого нормативно правовим актом. Для цілей (а) і (б) Європейський Парламент приймає рішення більшістю голосів своїх членів, а Рада кваліфікованою більшістю. Механізм планування та реалізації політики Розробка політики в ЄС відбувається відповідно до логічної послідовності кроків: Політичний документ (наприклад, шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища), 16

20 Стратегічний документ (наприклад Тематична стратегія по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря), Правовий акт (наприклад, Директива 2008/50/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 21 травня 2008 року про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи) Принципи застосування (наприклад, Рішення Комісії про виконання 2011/850/ЄС від 12 листопада 2011 року, що встановлює правила для Директив 2004/107/ЄC та 2008/50/ЄC Європейського Парламенту і Ради щодо взаємного обміну інформацією та звітності про якість атмосферного повітря) Крім громадського обговорення та консультацій з групами експертів, кожен проект політичного документу або проект правового акту підлягає оцінці впливу (перед тим, як пропонувати нові ініціативи, Європейська Комісія оцінює потенційні економічні, соціальні та екологічні наслідки, які вони можуть мати. Оцінка впливу складається з послідовності логічних кроків, які допомагають Комісії виконати її. Це процес, який готує докази для політиків, які приймають рішення про переваги і недоліки можливих варіантів політики на основі оцінки їх потенційного впливу). Принципи оцінки впливу були прийняті у 2005 році, переглянуті у 2009 році та містять детальний опис процедури. У деяких випадках, підготовчі документи можуть передувати розробці програмних документів (програм дій): «Зелені книги»: документи, опубліковані Європейською Комісією з метою стимулювання обговорення відповідних тем на європейському рівні. Вони запрошують заінтересовані сторони (органи або приватних осіб) до участі в процесі консультацій та обговорень на основі висунутих пропозицій. «Зелені книги» можуть викликати зміни у правових актах, які потім будуть викладені у «Білих книгах» (наприклад, «Зелена книга» 2010 р. про охорону лісів та інформацію в ЄС: підготовка лісів до зміни клімату), «Білі книги»: «Білі книги» Комісії є документами, що містять пропозиції щодо дій ЄС в конкретних областях. У деяких випадках вони публікуються після «Зелених книг» для того, щоб розпочати процес консультацій на європейському рівні. Якщо «Біла книга» прихильно приймається Радою, це може призвести до розроблення програми дій для Союзу у відповідній галузі (наприклад, «Біла книга» 2009 р. з адаптації до зміни клімату: на шляху до європейської рамкової програми дій). Управління у сфері охорони навколишнього середовища на рівні ЄС та на рівні держав членів ЄС Управління у сфері охорони навколишнього середовища включає в себе правила, практики, політику та інститути, які формують процес людської взаємодії з навколишнім середовищем. Належне управління у сфері охорони навколишнього середовища враховує роль усіх суб єктів, які мають вплив на навколишнє середовище. Від уряду до НУО, приватного сектору та громадянського суспільства, співпраця має вирішальне значення для досягнення ефективного управління, яке може допомогти нам рухатися в напрямку більш сталого майбутнього. З практичної точки зору управління у сфері охорони навколишнього середовища можна розуміти як «оцінку якості навколишнього середовища та систему управління». Загальна схема такої системи, яка застосовується як на рівні ЄС, так і на рівні окремих держав членів представлена в таблиці нижче: Політичний рівень Законодавчий рівень МІЖНАРОДНИЙ РІВЕНЬ Політика ЄС Право ЄС (директиви, регламенти, рішення) Багатосторонні і двосторонні конвенції, 17

21 протоколи та угоди Інституційний рівень Європейська Комісія Європейське агентство охорони навколишнього середовища Інструментальний рівень Схема торгівлі викидами ЄС (СТВ) Фонди ЄС EMAS (Екологічний менеджмент та аудит), екомаркування ЄС EIONET (Європейська мережа інформації та спостереження за навколишнім середовищем) Функціональний рівень (реалізація) IMPELL (Мережа Європейського Союзу з імплементації та застосування екологічного права) НАЦІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ (держави члени) Політичний рівень Національна політика, стратегії, програми, плани Законодавчий рівень Національні правові акти (транспоновані директиви та національні положення) Документи впровадження, методології, керівні принципи Інституційний рівень Компетентні органи (міністерства, регіональні та місцеві органи влади) Допоміжні установи (інспекції, агентства, інститути) Інструментальний рівень Командно контрольні інструменти (заборони, вимоги, стандарти, граничні значення, дозволи, погодження, ліцензії) Економічні та ринкові інструменти (податки, збори, штрафи, дозволи з правом продажу) Фінансові інструменти (пільги, субсидії) Інформаційні інструменти (моніторинг, оцінка, звітність, освіта, підвищення обізнаності громадськості, дослідження) Інструменти участі (участь громадськості/заінтересованих сторін у прийнятті рішень, ОВНС оцінка впливу на навколишнє середовище, СЕО стратегічна екологічна оцінка) Добровільні інструменти (ISO 14000, EMAS, екологічне маркування, добровільні угоди, кодекси поведінки) Функціональний рівень (реалізація) Дозволи Правозастосування (інспекція, коригувальні заходи, санкції) Екологічний моніторинг, оцінка та звітність Більшість правових актів ЄС у сфері охорони навколишнього середовища докладно регламентують моніторинг 14, оцінку 15 та звітність. Дані моніторингу, а також інформація, яка ґрунтується на їх оцінці, регулярно подаються до Європейської Комісії. Усі дані та інформація 14 Екологічний моніторинг описує процеси і заходи, які необхідно провести для визначення характеристик та моніторингу якості навколишнього середовища. Екологічний моніторинг використовується у підготовці ОВНС, а також в багатьох випадках, коли діяльність людини несе ризик шкідливого впливу на навколишнє середовище. Див. Вікіпедію: 15 Екологічна оцінка означає огляд, аналіз та інтерпретацію даних, отриманих шляхом проведення моніторингу, вимірювання або експертної оцінки для отримання інформації про стан навколишнього середовища та його тенденції. 18

22 про навколишнє середовище в ЄС збираються Європейським агентством охорони навколишнього середовища (EEA див. вище) та ЄВРОСТАТОМ. Разом з EEA була створена EIONET (Європейська мережа інформації та спостереження за навколишнім середовищем), яка складається з EEA, шести європейських тематичних центрів (ЄТЦ) та мережі близько 1000 фахівців з 39 країн з більш ніж 350 національних агентств охорони навколишнього середовища та інших органів, які займаються екологічною інформацією. Ними є національні координаційні центри (НКЦ) та національні довідкові центри (НДЦ). EIONET покликана забезпечувати своєчасні та якісні дані, інформацію та досвід для оцінки стану навколишнього середовища в Європі та впливів на нього. Це дозволяє політикам приймати рішення про належні заходи охорони навколишнього середовища на національному та європейському рівні, а також здійснювати моніторинг ефективності впроваджуваної політики та заходів. EIONET веде Центральний банк даних (ЦБД), де можна знайти екологічні дані (надані установам ЄС та в рамках багатосторонніх природоохоронних угод) не лише щодо державчленів ЄС, але, певною мірою, і щодо багатьох інших європейських держав, включаючи Україну. На підставі представлених результатів моніторингу та оцінки, EEA регулярно публікує Європейські звіти про стан довкілля (останні з них «Довкілля Європи: стан і перспективи 2010 року оцінка глобальних мегатенденцій» або «Довкілля Європи: оцінка оцінок»), а також багато звітів про оцінку, присвячених конкретним екологічним темам. Згідно з фактичними тенденціями, EEA розробило широкий перелік з 225 екологічних показників по 12 екологічних темах, при цьому 37 показників входять до ОПП основного переліку показників (див. Звіт за екологічними показниками 2012 р.). Останнім часом діяльність була спрямована на створення спільної системи екологічної інформації (SEIS), яка є спільною ініціативою Європейської Комісії та EEA, яка має на меті заснування спільно з державами членами загальної інтегрованої загальноєвропейської системи екологічної інформації. Ця система краще поєднає існуючий збір даних та усі інформаційні потоки, пов язані з екологічною політикою та правом ЄС. Вона буде базуватися на технологіях, таких як мережа Інтернет та супутникові системи, і, тим самим, зробить екологічну інформацію більш доступною і зрозумілою для політиків та громадськості. Основна мета SEIS також полягає у переході від паперової звітності до системи, де інформація знаходиться якнайближче до її джерела та є доступною для користувачів відкритим і прозорим чином. Нещодавно ЄК/ГД EuropeAid доручили EEA здійснювати проект поступового поширення принципів спільної системи екологічної інформації (SEIS) серед південних та східних сусідів Європейської політики сусідства (ЄПС) та у Російській Федерації. Проект ENPI SEIS спрямований на поліпшення екологічного моніторингу та обміну даними та інформацією завдяки поступовому поширенню принципів SEIS в рамках європейського сусідства. Інтеграція екологічної політики Інтеграція екологічних питань у секторальні політики є однією з найважливіших концепцій останньої екологічної політики ЄС. Правові засади інтеграції закріплені у Договорі про функціонування Європейського Союзу наступним чином (зведений текст): (Стаття 11): Вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища повинні бути інтегровані у визначення і здійснення політики та діяльності Союзу, зокрема з метою сприяння сталому розвитку. Концепція інтеграції була вперше чітко закріплена у Четвертій ЕПД, а її застосування можна прослідкувати не лише в усіх наступних ЕПД, але й в усій секторальній політиці ЄС. 19

23 Галузева політика Енергетика У 2007 році в рамках стратегії «Європа 2020: стратегія розвитку Європейського Союзу» Рада ухвалила енергетичні цілі, спрямовані на скорочення викидів парникових газів на 20%, збільшення частки відновлюваних джерел енергії до 20% та підвищення енергоефективності на 20%. Тим не менше, ці цілі буде важко досягти до 2020 року. Тому необхідно переглянути інструменти, які дозволять ЄС стати на шлях до конкурентоспроможної, безпечної та сталої енергетики. У зв язку з цим, Комюніке Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічному і соціальному комітету та Комітету регіонів від 10 листопада 2010 р. «Енергетика 2020: стратегія конкурентоспроможної, сталої і безпечної енергетики» [COM (2010) 639 кінцева редакція], передбачає 5 пріоритетних завдань: Транспорт обмеження використання енергії в Європі; створення пан європейського інтегрованого енергетичного ринку; розширення прав і можливостей споживачів та досягнення високого рівня безпеки; розширення лідерства Європи у розвитку енергетичних технологій та інновацій; зміцнення зовнішнього виміру енергетичного ринку ЄС. «Біла книга 2011: план розвитку єдиного європейського транспортного простору на шляху до конкурентоспроможної та ресурсоефективної транспортної системи» включає в себе 40 ініціатив на наступне десятиліття, які мають на меті створення конкурентоспроможної транспортної системи, яка сприятиме підвищенню мобільності, усуненню основних перешкод в ключових областях, стимулюватиме зростання та зайнятість. У той же час, пропозиції дозволять значно скоротити залежність Європи від імпорту нафти та скоротити на 60% викиди вуглекислого газу транспортом до 2050 року. До 2050 року основні цілі будуть включати: REACH Відсутність у містах автомобілів, які працюють на традиційному паливі. 40% використання палива із сталим низьким вмістом вуглецю в авіації, скорочення викидів з суден принаймні на 40%. 50% перехід міжміських пасажирських та вантажних перевезень на середні відстані з автомобільного транспорту на залізничний і водний транспорт. Загалом це сприятиме 60% скороченню викидів транспортом до середини століття. REACH є Регламентом ЄС про хімічні речовини та їх безпечне використання (ЄC 1907/2006). Йдеться про реєстрацію, оцінку, санкціонування та обмеження використання хімічних речовин. Регламент набрав чинності 1 червня 2007 року. Метою REACH є поліпшення захисту здоров я населення і навколишнього середовища шляхом кращого та раннього виявлення властивостей хімічних речовин. У той же час, REACH спрямований на підвищення інноваційності та конкурентоспроможності хімічної промисловості ЄС. Переваги системи REACH проявлятимуться поступово, коли все більше речовин будуть введені в REACH. Регламент REACH передбачає більшу відповідальність промисловості щодо управління ризиками, пов язаними з використанням хімічних речовин, а також надання інформації про безпеку речовин. Виробники та імпортери зобов язані збирати інформацію про властивості відповідних хімічних речовин, що дозволить безпечно їх використовувати, а також заносити 20

24 інформацію до центральної базі даних Європейського хімічного агентства (ECHA) в Гельсінкі. Агентство виступає центральною ланкою у системі REACH: воно керує базами даних, необхідними для роботи системи, координує поглиблену оцінку підозрілих хімічних речовин та нарощує публічну базу даних, в якій споживачі і фахівці можуть знайти інформацію про небезпечні речовини. ССП спільна сільськогосподарська політика Інтеграція екологічних аспектів у Спільну сільськогосподарську політику (CСП) спрямована на попередження небезпеки деградації навколишнього середовища та підвищення сталості агроекосистем. Зв язок між багатством природного середовища та методами ведення сільського господарства є комплексним. Багато цінних природних середовищ існування у Європі підтримуються екстенсивним землеробством, що є запорукою виживання широкого спектру диких видів. Проте неналежні методи ведення сільськогосподарських робіт та землекористування також можуть чинити негативний вплив на природні ресурси, саме таких як забруднення ґрунту, води і атмосферного повітря, фрагментація природних середовищ існування та втрата дикої природи. ССП визначає три пріоритетні сфери діяльності по захисту і зміцненню сільськогосподарської спадщини ЄС: Біорізноманіття та збереження і розвиток «природних» систем сільського та лісового господарства і традиційних сільськогосподарських ландшафтів; управління і використання водних ресурсів; протидія наслідкам зміни клімату. ССП забезпечує сумісність своїх правил з екологічними вимогами, а також сприяння заходами ССП розвиткові сільського господарства із збереженням навколишнього середовища та сільської місцевості. Фермерам рекомендується продовжувати відігравати позитивну роль у підтримці сільської місцевості та навколишнього середовища. Інтегрована політика щодо продукції Інтегрована політика щодо продукції (IPP) має на меті мінімізацію, з огляду на всі етапи життєвого циклу продукції, та вжиття заходів, де це найбільш ефективно. Життєвий цикл продукції часто довгий і складний. Він охоплює всі області від видобутку природних ресурсів, до розробки, виготовлення, монтажу, маркетингу, розповсюдження, продажу та використання до остаточного видалення у якості відходів. Водночас він також включає в себе багато різних суб єктів, а саме розробників, виробників, маркетологів, продавців та споживачів. IPP намагається стимулювати кожну частину цих окремих етапів для поліпшення їх екологічних показників. В умовах існування такої великої кількості різної продукції та суб єктів не може бути єдиного простого універсального політичного засобу. Замість цього є цілий ряд інструментів добровільних та обов язкових, які можуть бути використані для досягнення цієї мети. Вони включають в себе економічні інструменти, заборони речовин, добровільні угоди, екологічне маркування та керівні принципи розробки продукції. Еко інновації Зростаючий попит на поліпшення стану навколишнього середовища призвів до розширення розробки екологічних методів, продуктів та послуг як в промислово розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Перше велике прагнення Європи сприяти еко інноваціям було втілене у «Плані дій щодо розвитку технологій захисту довкілля» (ЕТАР). Прийнятий у 2004 році, План дій зосереджувався на подальшому розвиткові і використанні екологічних технологій. Його метою було подолання фінансових, економічних та інституційних бар єрів, що 21

25 перешкоджають розвитку цих технологій, а також сприяння їх прийняттю ринком. Завдяки ЕТАР екологічні галузі виробництва Європи процвітають. Цей сектор сьогодні, за оцінками, має річний обіг у розмірі 227 млрд євро або близько 2,2% від валового внутрішнього продукту ЄС випереджаючи європейську аерокосмічну або фармацевтичну промисловість та забезпечує робочі місця для 3,4 млн чоловік. Близько половини європейських компаній, які працюють у сфері виробництва, сільського господарства, водного господарства та продуктів харчування останнім часом запроваджують еко інновації та отримують в результаті вигоду. Очевидно, що існує великий потенціал для еко інновацій у створенні нових можливостей для бізнесу, робочих місць та економічного зростання в Європі. «План дій з еко інновацій» (EcoAP) є логічним наступником ЕТАР. Представлений Європейською Комісією у грудні 2011 року, новий План дій буде спиратися на цінний досвід, накопичений на сьогоднішній день особливо щодо сприяння розвитку та застосуванню екоінновацій по всій Європі. EcoAP є значним кроком вперед щодо еко інновацій, який забезпечує вихід ЄС за межі «зелених» технологій та сприяє широкому спектру еко інноваційних процесів, продуктів і послуг. Амбітний план буде також спрямований на розвиток міцніших та ширших еко інноваційних заходів всередині і за межами Європи. Екомаркування Екознак ЄС допомагає виявити продукти та послуги, які мають знижений вплив на навколишнє середовище протягом всього їх життєвого циклу, від видобутку сировини до виробництва, використання та видалення. Визнаний по всій Європі, екознак ЄС є добровільним маркуванням, яке відзначає екологічну досконалість, якій можна довіряти. Функціонування екознаку ЄС закріплене Регламентом (ЄС) 66/2010 Європейського Парламенту і Ради від 25 листопада 2009 року про екознак ЄС. Управління здійснюється Європейською Комісією спільно з органами держав членів та іншими заінтересованими сторонами. Екознак ЄС є добровільною системою, яка означає, що виробники, імпортери та роздрібні торговці можуть на свій розсуд звертатися для отримання його для своїх продуктів. Життєвий цикл продукту починається з видобутку добування або вирощування сировини, таких як бавовни (для текстилю) або дерева (для паперових виробів). Він продовжується виробництвом та упаковкою, реалізацією, використанням і, нарешті, кінцевим етапом, коли продукт видаляється або відправляється на переробку. Розширення ЄС Умови членства В ЄС діють комплексні процедури погодження, які забезпечують прийняття нових членів лише коли вони можуть продемонструвати, що зможуть бути повноцінними членами, а саме: дотримуються усіх стандартів і правил ЄС отримали згоду інститутів ЄС та держав членів ЄС отримали згоду своїх громадян виражену через затвердження національним парламентом або референдумом. Критерії членства Хто може приєднатися? У Договорі про Європейський Союз зазначено, що будь яка європейська країна може подати заявку на членство, якщо вона поважає демократичні цінності ЄС і вважає своїм обов язком підтримувати їх. 22

26 Перший кроком для країни є відповідність основним критеріям вступу. Вони були головним чином визначені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у 1993 році і, отже, отримали назву «Копенгагенських критеріїв». Країни, які хочуть вступити до ЄС, повинні мати: стабільні інститути, які гарантують демократію, верховенство права, права людини, повагу та захист прав меншин; функціонуючу ринкову економіку та здатність впоратися із тиском конкуренції та ринкових сил в ЄС; здатність прийняти та ефективно виконувати зобов язання членства, включаючи відданість політичним, економічним та грошово кредитним цілям Союзу. ЄС також повинен бути в змозі інтегрувати нових членів. Для країн Західних Балкан додаткові умови членства були викладені у документі «Процес стабілізації та асоціації», вони головним чином стосуються регіонального співробітництва та добросусідських відносин. Що є предметом переговорів? Умови і строки прийняття кандидата, виконання та дотримання усіх діючих правил ЄС («acquis»). Ці правила діляться на 35 різних сфер політики (глав), а саме транспорт, енергетику, навколишнє середовище тощо, кожна з яких обговорюється окремо. Не підлягає обговоренню: Кандидати по суті погоджуються коли приймати і здійснювати їх. ЄС отримує гарантії щодо строків та ефективності заходів кожного кандидата. Серед інших питань: фінансові механізми (наприклад, яку суму новий член планує вносити та отримувати з бюджету ЄС (у формі трансфертів) перехідні механізми іноді окремі правила застосовуються поступово, щоб дати новому члену або існуючим членам час для адаптації. Нагляд з боку інститутів ЄС У ході переговорів Комісія здійснює моніторинг прогресу кандидата у застосуванні права ЄС та виконання інших зобов язань, у тому числі будь яких критеріїв. Це забезпечує кандидатові додаткове керівництво у процесі прийняття членських зобов язань, а також гарантію для нинішніх членів, що кандидат виконує умови вступу. Комісія також інформує Раду ЄС та Європейський Парламент протягом усього процесу через регулярні звіти, документи про стратегію та роз яснення умов подальшого прогресу. Кроки у напрямку приєднання Процес вступу до ЄС в цілому складається з 3 х етапів: 1. За готовності держави, вона стає офіційним кандидатом на вступ але це не обов язково означає, що офіційні переговори розпочаті. 2. Кандидат переходить до офіційних переговорів щодо членства, процесу, який включає в себе прийняття права ЄС, підготовку до правильного його застосовування та впровадження та проведення судової, адміністративної, економічної та інших реформ, необхідних для дотримання державою умов вступу, відомих як критерії вступу. 3. Коли переговори та супроводжуючі реформи будуть завершені на задоволення вимог обох сторін, держава може вступити до ЄС. 23

27 Переговори про членство докладно Переговори про членство не розпочинаються доки уряди усіх держав членів ЄС не домовляться, у формі одностайного рішення Ради ЄС, щодо рамок або мандата на переговори з державою кандидатом. Переговори проходять між міністрами та послами урядів держав членів ЄС та державкандидатів на міжурядовій конференції. Переговори по кожному розділу спираються на наступні елементи: 1. Скринінг Комісія здійснює докладне дослідження, спільно з державою кандидатом, кожної сфери політики (глави), щоб визначити ступінь готовності держави. Результати дослідження по главах Комісія представляє державам членам у вигляді звіту зі скринінгу. Висновок цього звіту є рекомендацією Комісії про початок переговорів або вимогою про виконання спочатку вихідних вимог. 2. Позиція на переговорах до початку переговорів держава кандидат повинна представити свою позицію і ЄС повинен прийняти спільну позицію. З більшості глав (політик) ЄС встановить заключні критерії, які повинні бути виконані державоюкандидатом до того, як переговори по відповідній сфері політики можуть бути завершені. Для глав 23 і 24 Комісія пропонує, щоб у майбутньому ці глави були відкриті на основі планів дій, а проміжні вимоги були виконані на основі їх реалізації до визначення заключних критеріїв. Швидкість переговорного процесу залежить від темпів проведення реформ та узгодження з правом ЄС у кожній державі. Тривалість переговорів може змінюватись одночасний початок переговорів для декількох держав не є гарантією одночасного завершення переговорів. Завершення переговорів 1. Закриття глав Жодні переговори по будь якій окремій главі не будуть закриті доки уряди усіх держав членів ЄС не будуть задоволені прогресом кандидата у відповідній сфері політики, аналізованій Комісією. Весь переговорний процес остаточно завершується лише після закриття усіх глав. 2. Договір про вступ Це документ, який закріплює членство держави у ЄС. Він містить докладні умови членства, усі тимчасові домовленості та терміни, а також докладну інформацію про механізми фінансування та будь які застережні положення. Договір не є остаточним і обов язковим до: Отримання підтримки з боку Ради ЄС, Комісії та Європейського Парламенту; Підписання державою кандидатом та представниками усіх держав членів ЄС; Ратифікації державою кандидатом та окремо кожною державою членом ЄС, відповідно до їх конституційних норм (парламентського голосування, референдуму тощо). 3. Держава, що приєднується Проте, одразу після підписання договору держава кандидат стає державою, що приєднується. Це означає, що, як очікується, вона стане повноправним членом ЄС у момент, визначений у Договорі, за умови ратифікації Договору. 24

28 Тим часом, вона користується спеціальними умовами, такими як можливість коментувати проекти пропозицій, комюніке, рекомендацій чи ініціатив ЄС, та «статусом активного спостерігача» в органах та агентствах ЄС (з правом висловлюватися, але не голосувати). Спеціальний процес для Західних Балкан Відносини ЄС з країнами Західних Балкан відбуваються в рамках спеціального Процесу стабілізації та асоціації. Він має 3 цілі: Політична стабілізація країн та підтримка їх швидкого переходу до ринкової економіки, Сприяння регіональному співробітництву, Набуття згодом членства в ЄС. Державі пропонується перспектива членства (вона стає потенційним кандидатом). Це означає, що їй буде запропонований офіційний статус кандидата, коли вона буде готова. Процес допомагає заінтересованим країнам у нарощуванні їх потенціалу по прийняттю та впровадженню права ЄС, а також європейських та міжнародних стандартів. Він заснований на більш тісному партнерстві, при цьому ЄС пропонує: торгівельні пільги (безмитний доступ на ринки ЄС) економічну та фінансову допомогу надання допомоги у реконструкції, розвитку та стабілізації угоди про стабілізацію та асоціацію далекосяжні договірні відносини з ЄС, що передбачають взаємні права та обов язки. Кожна держава поступово рухається до членства у ЄС, коли виконує свої зобов язання у процесі стабілізації та асоціації. Комісія оцінює досягнутий прогрес у щорічних звітах, які публікуються щоосені. Політика сусідства ЄС Загальні засади Європейську політику сусідства (ЄПС) було розроблено у 2004 році, щоб запобігти появі нових меж між розширеним ЄС та країнами, що є його сусідами, а також для сприяння зміцненню добробуту, стабільності та безпеці усіх країн. ЄПС заснована на принципах демократії, верховенства права та поваги прав людини. ЄПС розповсюджується на 16 найближчих сусідів ЄС Алжир, Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Єгипет, Грузію, Ізраїль, Йорданію, Ліван, Лівію, Молдову, Марокко, Палестину, Сирію, Туніс та Україну. ЄПС головним чином є двосторонньою політикою між ЄС та кожною країною партнером. Вона доповнюється регіональними та багатосторонніми ініціативами щодо співпраці: «Східним партнерством» (започаткованим у Празі у травні 2009 року), «Євро середземноморським партнерством» (EUROMED) (Європейсько середземноморське партнерство, відоме також як Барселонський процес, було повторно започатковано в Парижі у липні 2008 року) та «Чорноморською синергією» (започаткованою у Києві у лютому 2008 року). У рамках Європейської політики сусідства ЄС пропонує своїм сусідам привілейовані відносини, що будуються на взаємних зобов язаннях стосовно відданості спільним цінностям (демократії та прав людини, верховенства права, належного врядування, принципів ринкової економіки та сталого розвитку). ЄПС пропонує країнам учасницям глибші взаємини на політичному рівні та ширшу економічну інтеграцію, підвищення мобільності та більшу взаємодію народів. Рівень очікувань від таких відносин залежатиме від міри, у якій ці цінності поділятимуть партнери. 25

29 У роках ЄС здійснив перегляд ЄПС та зробив сильний акцент на підтримці глибокої та сталої демократії поряд з інклюзивним економічним розвитком. Глибока та стала демократія включає в себе, зокрема, вільні і чесні вибори, свободу слова, зборів та асоціацій, незалежність судової системи, боротьбу з корупцією та демократичний контроль над збройними силами. ЄС також підкреслив роль громадянського суспільства у забезпеченні глибокої та сталої демократії. ЄС представив принцип «більше за більше», відповідно до якого ЄС буде розвивати більш тісні партнерські відносини з тими сусідами, які досягнуть більшого прогресу у проведенні демократичних реформ. ЄПС залишається відмінною від процесу розширення і не має на меті визначити, як у майбутньому розвиватимуться відносини країн партнерів з ЄС відповідно до умов Договорів. У рамках своєї Європейської політики сусідства (ЄПС) ЄС працює зі своїм південними і східними сусідами для забезпечення якомога тісніших взаємин на політичному рівні та максимально можливого рівня економічної інтеграції. Ця мета спирається на спільні інтереси і цінності демократію, верховенство права, повагу до прав людини та соціальну згуртованість. Країни партнери погодили з ЄС План дій ЄПС, продемонструвавши свою відданість принципам демократії, прав людини, верховенства права, належного врядування, принципам ринкової економіки та сталого розвитку. ЄС підтримує досягнення цих цілей. Фінансова підтримка гранти на суму 12 млрд євро були надані проектам, пов язаним з ЄПС у період з 2007 по 2013 рр.; Економічна інтеграція та доступ на ринки ЄС у 2011 році торгівля між ЄС та його партнерами по ЄПС склала 230 млрд євро; Спрощення правил в їзду до ЄС 3,2 млн шенгенських віз були видані громадянам, зокрема, студентам з країн ЄПС у 2012 році; Технічна та політична підтримка. ЄС також підтримує громадянське суспільство, яке відіграє важливу роль у забезпеченні глибокої і сталої демократії в країнах партнерах. Східне партнерство Ініціатива «Східне партнерство» була започаткована у 2009 році на саміті у Празі. ЄС та його східні європейські партнери мали на меті сприяти політичній та економічній реформі та допомагати країнам регіону наблизитися до ЄС. У її основі лежить спільна відданість дотриманню норм міжнародного права та основним принципам, включаючи демократію, верховенство права та повагу до прав людини та основних свобод, а також до умов ринкової економіки, сталого розвитку та належного врядування. Незважаючи на те, що кожна країна має індивідуальні відносини з ЄС, під егідою «Східного партнерства» ЄС та його партнери висловили відданість подальшому розвиткові багатостороннього виміру за участю усіх держав членів ЄС та країн партнерів. Такий багатосторонній вимір покликаний зміцнити та доповнити відносини на двосторонньому рівні, а також сприяти розробці спільних позицій та спільної діяльності. Другий саміт Східного партнерства, який відбувся у Варшаві у вересні 2011 року підтвердив програму, погоджену у Празі та визнав значний прогрес, якого було досягнуто в ряді областей. Тим не менш, учасники Саміту також визнали, що реформи необхідно посилити, що темпи реформ будуть визначати інтенсивність співробітництва, а також те, що партнери, які найбільш активно проводять реформи, отримають найбільшу користь від їх відносин з Європейським Союзом. Вони також закликали знову заявити про відданість загальним цінностям. Дуже важливо забезпечувати зміни на місцях, створювати сталі демократичні інститути, мирно вирішувати тривалі конфлікти та створити міцну основу для сталого та інклюзивного економічного зростання та створення робочих місць. Прогрес на шляху до глибокої і сталої 26

30 демократії має вирішальне значення з точки зору майбутніх відносин між ЄС та його східними європейськими партнерами. Особливий акцент було зроблено на необхідності забезпечення взаємодії з суспільством в цілому. Громадянське суспільство є одним з основоположних елементів належно функціонуючої демократичної системи. Таким чином підтримка та взаємодія ЄС з громадянським суспільством у країнах Східної Європи була значно посилена. Україна ЄС прагне налагодити більш тісні відносини з Україною, виходячи за рамки простого двостороннього співробітництва у напрямку поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва. Україна є пріоритетною країною партнером у рамках Європейської політики сусідства (ЄПС) та Східного партнерства (СП). Угода про партнерство і співробітництво (УПС) набрала чинності у 1998 році та забезпечує всеосяжні та амбітні рамки співпраці між ЄС та Україною по усіх ключових напрямах реформ. На саміті в Парижі у вересні 2008 року була досягнута домовленість про початок переговорів щодо Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, яка має стати наступником УПС. Відтоді було проведено декілька раундів переговорів в Брюсселі та Києві (див.: Четвертий спільний звіт про прогрес у переговорах щодо Угоди про асоціацію). У листопаді 2009 року Рада з питань співробітництва прийняла Порядок денний асоціації Україна ЄС, який згодом був оновлений у 2011 році. Цей Порядок денний прийшов на зміну Плану дій та сприятиме набранню чинності новою Угодою. З огляду на нинішній рівень відносин між Україною та ЄС, 24 червня 2013 року Рада з питань співробітництва між Україною та ЄС схвалила оновлену версію Порядку денного асоціації Україна ЄС. На 15 му Саміті Україна ЄС, який відбувся 19 грудня 2011 року, лідери ЄС та Президент В. Янукович заявили, що сторони досягли взаєморозуміння щодо тексту Угоди про асоціацію. 10 грудня 2012 року Рада у закордонних справах ЄС схвалила Висновки Ради щодо України, в яких була підтверджена готовність ЄС підписати Угоду (включаючи ЗВТ) як тільки Україною будуть вжиті рішучі дії та досягнуто відчутного прогресу у напрямку досягнення показників, зазначених у Висновках. 15 травня 2013 року Європейська Комісія ухвалила, без шкоди для майбутнього політичного рішення про можливе підписання, пропозиції до Рішень Ради про підписання та тимчасове застосування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, та скерувала їх до Ради для подальшого розгляду. Ухваливши це важливе рішення, ЄС здійснив необхідний підготовчий крок для того, щоб забезпечити технічну готовність до можливого підписання Угоди про асоціацію (включаючи ЗВТ) на саміті Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді 2013 року. У окремій заяві Європейська Комісія також висловила думку, що підписання Угоди залишається залежним від рішучих дій та відчутного прогресу України у напрямку досягнення усіх показників, визначених у Висновках Ради від 10 грудня 2012 року. Таким чином, Комісія спільно з Європейською дипломатичною службою продовжуватиме стежити за успіхами України. Угода про асоціацію сприятиме значному поглибленню політичної асоціації та економічної інтеграції України з ЄС. Набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі (СОТ) у травні 2008 року відкрило можливість розпочати переговори про створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невід ємної частини Угоди про асоціацію. 27

31 Посилання та відповідні вебсайти Основний вебсайт ЄС: База даних права ЄС EUR Lex: lex.europa.eu/en/index.htm Договори ЄС: law/treaties/index_en.htm Європейський Парламент: Політика сусідства ЄС: Політика сусідства ЄС Україна: Європейська Комісія: Генеральний директорат з питань навколишнього середовища: Генеральний директорат з питань клімату: Генеральний директорат з питань енергетики: Генеральний директорат з питань мобільності та транспорту: Генеральний директорат з питань сільського господарства та розвитку сільських районів: ЄВРОСТАТ: Генеральний директорат з питань розширення: Генеральний директорат з питань розвитку і співробітництва EuropeAid: Європейське агентство охорони навколишнього середовища (EEA): Економічний і соціальний комітет: Комітет регіонів: Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища: Пропозиції до сьомої Програми дій з охорони навколишнього середовища: Оновлена Стратегія сталого розвитку ЄС: Інтеграція сталого розвитку в політику ЄС: Огляд Стратегії сталого розвитку Європейського Союзу 2009 року: BUSINESSEUROPE: Європейське екологічне бюро: Керівництво Європейської Комісії щодо оцінки впливу: «Зелені» і «Білі книги» Європейської Комісії: papers/index_en.htm Мережа Європейського Союзу з імплементації та застосування екологічного права (IMPEL): EIONET Європейська мережа інформації та спостереження за навколишнім середовищем: Центральний банк даних EIONET (CDR): Навколишнє середовище Європи: стан і перспективи 2010 Оцінка глобальних тенденцій (російською мовою): sredaevrop44b sostoyanie i 28

32 Довкілля Європи: Оцінка оцінок (російською мовою): otsenokokruzhayushtey 2014 sred44bevrop Спільна система екологічної інформації (SEIS): Звіт EEA за екологічними показниками 2012: indicator report 2012 Проект ENPI SEIS: seis.ew.eea.europa.eu/ Європейська енергетична політика: Європа 2020: стратегія зростання Європейського Союзу: m Енергетика Стратегія конкурентоспроможної, сталої і безпечної енергетики: lex.europa.eu/lexuriserv/lexuriserv.do?uri=celex:52010dc0639:en:not Стратегія мобільності та транспорту ЄС: Вебсайт REACH: Регламент REACR: Європейське хімічне агентство: Спільна сільськогосподарська політика сільське господарство та навколишнє середовище: Інтегрована політика ЄС щодо продукції: План дій з еко інновацій ЄС (EcoAP): Вебсайт екомаркування ЄС: Регламент ЄС про екомаркування: 29

33 Сектор 0: Вступ до вторинного права ЄС Головною метою ЄС є поступова інтеграція економічних і політичних систем держав членів та створення єдиного ринку, заснованого на вільному переміщенні товарів, робочої сили, капіталу та послуг. З цією метою держави члени поступаються частиною своїх суверенних прав в рамках Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), який уповноважує органи ЄС приймати правові акти. Ці правові акти (регламенти, директиви та рішення) мають пріоритет над національним законодавством та є обов язковими для національних органів влади. ЄС також видає документи необов язкового характеру, такі як рекомендації та висновки, а також правила, що регулюють роботу органів, програм ЄС тощо. Види вторинного права ЄС Існує три основні види вторинного права ЄС: регламенти, директиви та рішення. Регламенти подібні до внутрішньодержавних законів з тією різницею, що вони підлягають застосуванню в усіх країнах ЄС. Регламенти є найбільш прямою формою права ЄС одразу після прийняття, вони мають обов язкову юридичну силу для всіх держав членів, нарівні з національним законодавством. Органам державної влади не потрібно вживати додаткових заходів для впровадження регламентів ЄС. Вони відрізняються від директив, що адресовані національним органам влади, які повинні потім вжити заходів, щоб інтегрувати їх у національне право, та рішень, які застосовуються лише в конкретних випадках за участю відповідних органів влади чи окремих осіб. Регламенти приймаються або спільно Радою ЄС та Європейським Парламентом, або самостійно Комісією. Регламенти не є типовими для екологічного права ЄС, за винятком питань захисту озонового шару Землі та хімічної політики (REACH). Директиви встановлюють загальні правила, які повинні бути перенесені до національного права кожної країни таким чином, як вони вважають за потрібне. Директиви ЄС визначають певні кінцеві результати, які повинні бути досягнуті в кожній державі члені. Національні органи влади повинні адаптувати своє законодавство для досягнення цих цілей, але можуть самі вирішувати, як це робити. Директиви можуть стосуватися однієї або декількох держав членів, або усіх разом. Кожна директива визначає строк, до якого національне законодавство має бути адаптованим надаючи національним органам влади простір для маневру в рамках встановлених строків для врахування особливостей різних країн. Директиви використовуються для узгодження різних національних законів, і особливо часто використовуються для вирішення питань, що впливають на функціонування єдиного ринку (наприклад, стандарти безпеки продукції). Директиви приймаються або спільно Радою ЄС та Європейським Парламентом, або самостійно Комісією. Екологічне право ЄС в основному ґрунтується на директивах. Рішення стосуються лише конкретних питань, у них зазначаються конкретні особи або організації. Рішення це акти ЄС, що стосуються конкретних справ. Вони можуть прийматися Радою ЄС (іноді спільно з Європейським Парламентом) або Комісією. Вони можуть вимагати від органів влади та окремих осіб у державах членах здійснення певних дій або припинення певних дій, та можуть також надавати їм права. Рішення ЄС адресовані конкретним сторонам (на відміну від регламентів) та є повністю обов язковими. Як читати правові акти Кожен регламент, директива та рішення починаються з декларативної частини, яка має вирішальне значення для розуміння правового акту, оскільки вона посилається на відповідну статтю Договору, докладно пояснює причини прийняття цього правового акту і представляє більш широкий контекст (інші правові акти ЄС, міжнародні угоди). 30

34 Через часті оновлення, доцільно перевіряти вебсайт «Чинне екологічне право ЄС» (див. нижче), де всі правові акти представлені з усіма змінами і часто у вигляді зведеного тексту. Транспозиція директив Положення директив мають бути перенесені (транспоновані) у національне законодавство протягом визначеного періоду часу. Окремі питання детально закріплені у директивах (наприклад визначення, екологічні стандарти, технічні вимоги, правила моніторингу та оцінки стану навколишнього середовища, методики, звітність, дозвільні процедури), а інші мають регулюватися національним законодавством (наприклад, інституційні рамки або економічні інструменти). З регуляторної точки зору, право ЄС встановлює основні стандарти, які є обов язковими для усіх держав членів («обов язкові положення»), проте часто дозволяє державам членам визначити більш суворі або додаткові вимоги на національному рівні («можливі положення») за умови, що такі вимоги не створюють перешкоди для спільного внутрішнього ринку. Крім того, директиви часто не охоплюють усіх питань, пов язаних з відповідним предметом. Наприклад, Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди (IPPC) передбачає контроль лише за великими спалювальними установками (з номінальною тепловою потужністю, яка дорівнює або перевищує 50 МВт), тоді як установки з потужністю нижче 50 МВт підлягають регулюванню національним законодавством. Посилання та відповідні вебсайти Право ЄС головна сторінка (сайт англійською мовою): Чинне екологічне право ЄС (сайт англійською мовою): Резюме джерел екологічного права ЄС: 31

35 Сектор 1: Горизонтальне законодавство Вступ Примітка: Для отримання додаткової інформації див. документ Горизонтальне екологічне законодавство ЄС, короткий довідник політики, вересень 2007 року. Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 16 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики. Відповідно до статті 2 (Принципи та загальні цілі) основну увагу приділено широкому діалогу із заінтересованими сторонами, підвищенню екологічної обізнаності та участі громадськості, а також даним та інформації про стан і тенденції навколишнього середовища. Відповідно до статті 3 (Стратегічні підходи до вирішення екологічних завдань) ЕПД 6 передбачає розширення співпраці і партнерства з групами споживачів та НУО, а також підтримку кращого розуміння та участі громадян ЄС у вирішенні питань, що стосуються довкілля, що потребує: забезпечення доступу до інформації, участі та правосуддя шляхом якнайшвидшої ратифікації Орхуської конвенції Співтовариством та державами членами; підтримки забезпечення громадянам доступної інформації про стан і тенденції навколишнього середовища у взаємозв язку із соціальними, економічними тенденціями та тенденціями в галузі охорони здоров я; загального підвищення екологічної обізнаності; розроблення загальних правил та принципів ефективного управління довкіллям у процесі діалогу. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» 17. Наступні положення дотичні до горизонтального законодавства: Пріоритетна мета 5: Поліпшення доказової бази екологічної політики (пункт 68): подальше застосування принципу Спільної системи екологічної інформації «виробляй один раз використовуй часто» та спільних підходів і стандартів отримання і зіставлення просторової інформації в рамках систем «INSPIRE» та «GMES», що допоможе уникнути дублювання зусиль та усунути зайве адміністративне навантаження на органи державної влади, так само як і зусилля щодо раціоналізації зобов язань щодо звітності в рамках різних правових актів. Держави члени повинні зробити інформацію, зібрану для оцінки впливу планів, програм та проектів на навколишнє середовище (наприклад, в рамках оцінки впливу на навколишнє середовище або стратегічної екологічної оцінки) більш доступною для громадськості. Пріоритетна мета 7: Поліпшення екологічної інтеграції та узгодженості політики (пункт 83): незважаючи на те, що інтеграція питань охорони навколишнього середовища в інші напрямки політики та діяльність ЄС вимагалася Договором починаючи з 1997 року, загальний стан довкілля в Європі показує, що прогрес, якого було досягнуто на сьогоднішній день, незважаючи на схвальні результати в окремих областях, не був достатнім для подолання усіх негативних тенденцій. Досягнення багатьох пріоритетних завдань цієї програми потребуватиме ще більш 16 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 17 COM(2012) 710 заключна редакція. 32

36 ефективної інтеграції екологічних та кліматичних міркувань в інші сфери політики, а також застосування більш послідовних, узгоджених політичних підходів, які забезпечують численні переваги. Це має сприяти тому, що важкі компроміси будуть досягнуті на ранній стадії, а не на стадії реалізації, і що неминучі наслідки можуть бути більш ефективно пом якшені. Директива про стратегічну екологічну оцінку та Директива про оцінку впливу на навколишнє середовище, при правильному застосуванні, є ефективними інструментами для забезпечення інтегрування вимог охорони навколишнього середовища у плани і програми, а також проекти. Місцеві та регіональні органи влади, які, як правило, відповідають за прийняття рішень щодо використання земельних ресурсів та морських районів, відіграють особливо важливу роль в оцінці впливу на навколишнє середовище та забезпеченні захисту, збереження і примноження природного капіталу, а також досягнення більшої стійкості до наслідків зміни клімату та надзвичайних ситуацій природного характеру. Горизонтальне право Горизонтальне екологічне право ЄС передбачає доступ громадськості до екологічної інформації, оцінку впливу на навколишнє середовище на проектному та стратегічному рівнях, включаючи участь громадськості (ОВНС 18, СЕО 19 ) та надання інформації. Директива 2003/4/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви Ради 90/313/ЄEC передбачає наступні цілі: забезпечення права на доступ до екологічної інформації, яка знаходиться у розпорядженні державних органів та визначення основних умов і практичних механізмів його реалізації; та забезпечення, щоб зазвичай екологічна інформація дедалі ставала доступнішою та розповсюджувалася серед громадськості з метою досягнення найбільш широкої систематичної доступності та розповсюдження екологічної інформації серед громадськості. З цією метою буде забезпечуватися підтримка використання, зокрема, комп ютерної телекомунікації та/або електронних технологій, де це можливо. Директива 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище (ОВНС) кодифікувала положення Директиви Ради 85/337/ЄEC від 27 червня 1985 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище та трьох директив про внесення змін до неї: Директиви Ради 97/11/ЄС від 3 березня 1997 року про внесення поправок до Директиви 85/337/ЄEC про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище, Директиви 2003/35/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 травня 2003 року про забезпечення участі громадськості у підготовці окремих планів та програм, що 18 Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) це оцінка можливого позитивного чи негативного впливу, який пропонований проект може мати на навколишнє середовище, що включає екологічні, соціальні та економічні аспекти. Метою оцінки є забезпечення того, щоб особи, які приймають рішення, розглядали можливі впливи на навколишнє середовище при прийнятті рішень щодо доцільності реалізації проекту. 19 Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) представляє собою систематичний процес підтримки прийняття рішень, який має на меті забезпечення того, щоб аспекти охорони навколишнього середовища та, можливо, інші аспекти сталого розвитку, були належним чином враховані при розробленні політики, планів і програм. 33

37 стосуються навколишнього середовища, та внесення змін і доповнень до Директив Ради 85/337/ЄEC і 96/61/ЄC про участь громадськості та доступ до правосуддя, Директиви 2009/31/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання вуглекислого газу та внесення змін до Директиви Ради 85/337/ЄEC, Директив Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС, 2001/80/ЄС, 2004/35/ЄC, 2006/12/ЄC, 2008/1/ЄC та Регламенту (ЄС) 1013/2006. Директива 2011/92/ЄС стосується оцінки екологічних наслідків державних і приватних проектів, які ймовірно матимуть значний вплив на навколишнє середовище (ОВНС). Процедуру ОВНС можна узагальнити наступним чином: замовник може звернутися до компетентного органу для того, щоб дізнатися, що мають включати матеріали ОВНС, які має представити замовник (етап визначення технічного завдання на ОВНС); замовник має надати інформацію про вплив на навколишнє середовище (звіт з ОВНС Додаток IV); слід повідомити природоохоронні органи та громадськість (а також зачеплені держави члени) та провести з ними консультації; компетентний орган приймає рішення, беручи до уваги результати консультацій. Громадськість інформується про остаточне рішення і може оскаржити рішення в суді. У результаті процесу перегляду Європейська Комісія прийняла пропозицію про нову редакцію Директиви з ОВНС. Директива 2001/42/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище (СЕО) забезпечує високий рівень охорони навколишнього середовища і підтримує інтеграцію екологічних міркувань у процес підготовки та прийняття планів і програм з метою сприяння сталому розвиткові, шляхом забезпечення того, що, відповідно до цієї Директиви, необхідно проводити оцінку впливу окремих планів і програм, які ймовірно матимуть значний вплив на навколишнє середовище. Примітка: процедури ОВНС та СЕО дуже схожі, але є деякі відмінності: СЕО вимагає звернення за консультацією до природоохоронних органів на етапі скринінгу; визначення технічного завдання (тобто етап процедури СЕО, на якому визначається зміст і обсяг питань, які повинні бути висвітлені у звіті з СЕО для подання до компетентного органу) в рамках процедури СЕО є обов язковим; СЕО вимагає проведення оцінки розумних альтернатив (в рамках процедури ОВНС замовник обирає альтернативи, які необхідно вивчити); в рамках процедури СЕО держави члени повинні здійснювати моніторинг значних наслідків виконання планів/програм для навколишнього середовища з метою виявлення непередбачених негативних наслідків та вжиття належних заходів щодо їх усунення. СЕО зобов язує держави члени забезпечити належну якість екологічних звітів. Директива Ради 91/692/ЄEC від 23 грудня 1991 року про стандартизацію та раціоналізацію звітів про виконання окремих Директив, що стосуються навколишнього середовища передбачає забезпечення раціоналізації та вдосконалення на галузевій основі положень про передачу інформації та публікацію звітів, які стосуються окремих Директив Співтовариства про охорону навколишнього середовища. Міжнародні угоди ЄС, а також більшість держав членів є Сторонами Конвенції Європейської економічної комісії ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до 34

38 правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції) та Протоколу до неї про регістри викидів та перенесення забруднювачів (Київський протокол), а також Конвенції Європейської економічної комісії ООН про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенція Еспо) та Протоколу до неї про стратегічну екологічну оцінку. Посилання та відповідні вебсайти Горизонтальне екологічне законодавство ЄС, короткий довідник політики, вересень 2007 року: Екологічна оцінка у ЄС (ОВНС, СЕО): Орхуська конвенція: Конвенція Еспо: Горизонтальні директиви, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2003/4/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви Ради 90/313/ЄEC Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Ця Директива спрямована на підвищення обізнаності з питань, що стосуються довкілля, шляхом забезпечення громадськості права на доступ до екологічної інформації, яка знаходиться у розпорядженні державних органів. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище та Директивою 2001/42/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) та Протоколом про регістри викидів та перенесення забруднювачів (Київський протокол) до неї. Предмет Цілями цієї Директиви є: забезпечення права на доступ до екологічної інформації, яка знаходиться у розпорядженні державних органів та визначення основних умов і практичних механізмів його реалізації; та 35

39 забезпечення, щоб зазвичай екологічна інформація дедалі ставала доступнішою та розповсюджувалася серед громадськості з метою досягнення найбільш широкої систематичної доступності та розповсюдження екологічної інформації серед громадськості. З цією метою буде забезпечуватися підтримка використання, зокрема, комп ютерної телекомунікації та/або електронних технологій, де це можливо. Зміст Ця Директива охоплює наступні питання: Доступ до екологічної інформації за запитом (права громадян та обов язки державних органів), Виключення (умови, за яких запит про надання екологічної інформації може бути відхилений), Збори (умови, за яких надання інформації може буде платним), Доступ до правосуддя, Поширення екологічної інформації (активне поширення екологічної інформації, пов язаної з відповідними законами, політикою, планами, програмами з питань, що стосуються довкілля, звітами про виконання, звітами про стан навколишнього середовища та даними моніторингу). Назва: Директива 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище (ОВНС) Примітка: Директива кодифікувала положення Директиви Ради 85/337/ЄEC від 27 червня 1985 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище та трьох директив про внесення змін до неї: Директиви Ради 97/11/ЄС від 3 березня 1997 року про внесення поправок до Директиви 85/337/ЄEC про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище, Директиви 2003/35/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 травня 2003 року про забезпечення участі громадськості у підготовці окремих планів та програм, що стосуються навколишнього середовища, та внесення змін і доповнень до Директив Ради 85/337/ЄEC і 96/61/ЄC про участь громадськості та доступ до правосуддя, Директиви 2009/31/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання вуглекислого газу та внесення змін до Директиви Ради 85/337/ЄEC, Директив Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС, 2001/80/ЄС, 2004/35/ЄC, 2006/12/ЄC, 2008/1/ЄC та Регламенту (ЄС) 1013/2006. Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Ця Директива встановлює правила проведення процедури оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС). Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». 36

40 Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2003/4/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви Ради 90/313/ЄEC та Директивою 2001/42/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) та Протоколом про регістри викидів та перенесення забруднювачів (Київський протокол) до неї, Конвенцією ЄЕК ООН про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенція Еспо) та Протоколом про стратегічну екологічну оцінку до неї. Предмет Ця Директива застосовується до оцінки екологічних наслідків державних і приватних проектів, які ймовірно матимуть значний вплив на навколишнє середовище. Зміст Ця Директива охоплює наступні питання: Фактори, що підлягають оцінці (людей, фауну і флору, ґрунт, воду, повітря, клімат і ландшафт, матеріальні об єкти, культурну спадщину та потенційний взаємозв язок між ними), Проекти, що підлягають обов язковій оцінці (Додаток I), Проекти, для яких має визначатися необхідність проведення оцінки на індивідуальній основі або з використанням національних порогових значень (Додаток II), Інформація про проект, яку замовник має надати компетентному органу (опис проекту, що включає інформацію про місце розташування, характеристики і масштаб проекту, опис заходів, передбачених для попередження, зменшення і, якщо можливо, усунення значних негативних наслідків; дані, необхідні для виявлення та оцінки основних наслідків для навколишнього середовища, які проект ймовірно матиме; огляд основних альтернатив, вивчених замовником та визначення основних причин його вибору, з урахуванням наслідків для навколишнього середовища, а також нетехнічне резюме наведеної інформації), Правила доступності інформації для громадськості, Правила участі громадськості (консультації), Правила участі відповідних органів, Правила транскордонної процедури ОВНС (у разі, якщо проект ймовірно матиме серйозний вплив на територію іншої держави члена), Правила надання або відмови у наданні дозволу 20. Назва: Директива 2001/42/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище (СЕО). Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. 20 «Дозвіл» означає рішення компетентного органу або органів, яке дає право замовнику приступити до реалізації проекту. 37

41 Короткий опис Ця Директива встановлює правила проведення процедури стратегічної екологічної оцінки (СЕО). Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2003/4/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви Ради 90/313/ЄEC та Директивою 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище (ОВНС). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) та Протоколом про регістри викидів та перенесення забруднювачів (Київський протокол) до неї, Конвенцією ЄЕК ООН про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенція Еспо) та Протоколом про стратегічну екологічну оцінку до неї. Предмет Метою цієї Директиви є забезпечення високого рівня охорони навколишнього середовища і підтримка інтеграції екологічних міркувань у процес підготовки та прийняття планів і програм 21 з метою сприяння сталому розвиткові шляхом забезпечення того, що відповідно до цієї Директиви, здійснюється екологічна оцінка окремих планів і програм, які ймовірно матимуть значний вплив на навколишнє середовище. Зміст Ця Директива охоплює наступні питання: Сфера застосування (екологічна оцінка проводиться для усіх планів і програм, які розробляються для сільського господарства, лісового господарства, рибальства, енергетики, промисловості, транспорту, управління відходами, водного господарства, телекомунікацій, туризму, планування міст та сільської місцевості або землекористування, та які визначають основу для видачі в майбутньому дозволів на реалізацію проектів, перелічених у Додатках I і II до Директиви 2011/92/ЄС); Умови для держав членів щодо визначення інших планів та програм, що підлягають оцінці; Загальні зобов язання; Зміст Екологічного звіту (у випадку, коли відповідно до статті 3 (1) вимагається проведення екологічної оцінки, має бути підготовлений екологічний звіт, в якому зазначаються, описуються та оцінюються ймовірні значні наслідки для навколишнього середовища від реалізації плану чи програми, а також розумні альтернативи з 21 «Плани і програми» означає плани і програми, у тому числі які спільно фінансуються Європейським Союзом, а також будь які зміни до них, які підлягають підготовці та/або прийняттю відповідними органами на національному, регіональному або місцевому рівні або які готуються такими органами для прийняття, відповідно до законодавчої процедури, Парламентом або Урядом, і які вимагаються законодавчими, регуляторними або адміністративними положеннями. 38

42 урахуванням цілей і географічного сфери застосування плану або програми. Інформація, яку необхідно для цього надати, зазначена у Додатку I); Консультації (проект плану чи програми та Екологічний звіт мають бути доступними для відповідних органів влади та громадськості, їм необхідно також надати можливість висловити свою думку); Транскордонні консультації (у разі, коли план або програма ймовірно матиме серйозний вплив на територію іншої держави члена); Прийняття рішень (Екологічний звіт, міркування, висловлені відповідними органами та громадськістю, та результати будь яких транскордонних консультацій повинні бути враховані в ході розроблення плану або програми та до їх прийняття або подання в рамках законодавчої процедури); Інформація про рішення (якщо план або програма була прийнята, відповідні органи, громадськість та будь яка держава член, які брали участь у консультаціях, повинні бути повідомлені про те, що план або програма були прийняті, яким чином екологічні міркування були інтегровані у план або програму, та як були враховані Екологічний звіт, висловлені думки та результати консультацій). Назва: Директива 2003/35/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 травня 2003 року про забезпечення участі громадськості у підготовці окремих планів та програм, що стосуються навколишнього середовища, та внесення змін і доповнень до Директив Ради 85/337/ЄEC і 96/61/ЄC про участь громадськості та доступ до правосуддя Зміни Цю Директиву змінено Директивою 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 р. Стислий опис Ця Директива реалізує зобов язання, передбачені Орхуською конвенцією (участь громадськості у процесі СЕО, інтегрований дозвіл, доступ до правосуддя). Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива пов язана з шостим Планом дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. і з нещодавно розробленою Загальною Програмою дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива зв язана з Директивою 2003/4/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви Ради 90/313/ЄEC, Директивою 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище (ОВНС), Директивою 2001/42/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище (СЕО) та з Директивою 2010/75/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 р. про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуською конвенцією) та Протоколом про регістри викидів і перенесення забруднювачів до неї (Київським протоколом), а також із Конвенцією ЄЕК ООН про оцінку впливу на навколишнє 39

43 середовище у транскордонному контексті (Конвенцією Еспо) та Протоколом про стратегічну екологічну оцінку до неї. Предмет Мета цієї Директиви сприяти виконанню зобов язань, передбачених Орхуською конвенцією, зокрема шляхом: (a) забезпечення участі громадськості у розробленні окремих планів і програм, що стосуються навколишнього середовища; (b) покращення участі громадськості та забезпечення доступу до правосуддя згідно з Директивами Ради 85/337/ЄEC та 96/61/ЄC. Зміст Держави члени забезпечують, щоб громадськості завчасно надавалися реальні можливості для участі у підготовці та внесенні змін або перегляді планів або програм, які вимагається складати згідно з положеннями, наведеними у Додатку І. Держави члени визначають громадськість, яка має право брати участь, включаючи відповідні неурядові організації, які відповідають вимогам національного законодавства, зокрема організації, що пропагують ідеї охорони довкілля. Держави члени визначають докладні механізми участі громадськості так, щоб забезпечити громадськості можливість ефективної підготовки та участі. Встановлюються розумні строки, що передбачають достатній час на кожний з етапів участі громадськості. 40

44 Сектор 2: Якість атмосферного повітря Вступ Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 22 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики. У пріоритетній сфері «Навколишнє середовище та здоров я» передбачені наступні заходи, пов язані з якістю атмосферного повітря: удосконалення системи моніторингу та оцінки якості атмосферного повітря, в тому числі осадження забруднюючих речовин, а також надання інформації громадськості, включаючи розроблення і використання індикаторів, зміцнення узгодженої та комплексної політики у сфері забруднення атмосферного повітря для врахування пріоритетів для подальших дій, перегляд та оновлення, у разі необхідності, стандартів якості атмосферного повітря та національних гранично допустимих викидів з метою досягнення довгострокових цілей неперевищення критичних навантажень і рівнів та розроблення більш досконалих систем збору інформації, моделювання і прогнозування, ухвалення відповідних заходів щодо приземного озону і твердих частинок. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» 23. «Пріоритетна мета 3: захист громадян ЄС від екологічного впливу та ризиків для здоров я і благополуччя» включає наступні пункти, зосереджені на якості атмосферного повітря: (43) Значна частина населення ЄС, як і раніше, піддається впливу забруднення атмосферного повітря, яке знаходиться на рівні, що перевищує стандарти, рекомендовані ВООЗ. Вжиття заходів є особливо необхідним у тих районах, де населення, особливо чутливі або уразливі соціальні групи, та екосистеми піддаються впливу високих рівнів забруднюючих речовин, а саме у містах або будівлях, (45) Нездатність повною мірою реалізувати існуючу політику не дозволяє ЄС досягти відповідних стандартів якості атмосферного повітря та води. ЄС оновлюватиме цілі у відповідності до останніх наукових досліджень та більш активно прагнутиме до забезпечення взаємодії з іншими цілями політики в таких сферах, як зміна клімату, біорізноманіття та морське і земне середовище. Наприклад, скорочення окремих забруднювачів атмосферного повітря може зробити важливий внесок у пом якшення наслідків зміни клімату. Подальша робота в цьому напрямку буде супроводжуватися комплексним оглядом права ЄС у сфері якості атмосферного повітря та Проектом збереження водних ресурсів Європи. Підготовлена відповідно до шостої Програми дій Тематична стратегія боротьби із забрудненням повітря 2005 р. є основним стратегічним документом у галузі оцінки та управління якістю атмосферного повітря. 22 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 23 COM(2012) 710 заключна редакція. 41

45 Пріоритетними сферами впливу, що окреслені у Тематичній стратегії, є: Вплив на здоров я: дрібні частинки (PM 2.5 ) та озон, Підкислення (діоксид сірки, оксиди азоту та амоній) та евтрофікація (осадження азоту вище критичних навантажень), Непов язаний зі здоров ям вплив приземного озону на рослинність. Першочергові заходи в рамках Тематичної стратегії включають: Стандарти Євро 5 для легкових автомобілів і фургонів, Стандарти Євро VI для великовантажних автомобілів, Перегляд національних гранично допустимих викидів, Регулювання спалювальних установок малої потужності, Скорочення викидів амонію в сільському господарстві, Перегляд правових актів у сфері якості атмосферного повітря. Тематична стратегія заклала політичну основу для «нового покоління» правових актів, а саме нової Рамкової директиви про якість атмосферного повітря (2008/50/ЄC) та нової Директиви про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями IPPC) (2010/75/ЄC), а також для постійного перегляду Директиви про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні (2001/81/ЄC). Наразі ЄС готує фундаментальний комплексний огляд політики ЄС у сфері якості атмосферного повітря, який має бути завершений до 2013 року 24. Огляд «матиме на меті створення ґрунтовного пакету документів «Чисте повітря ЄС», з оновленням існуючої політики та директив, у тому числі Директиви про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні, у відповідності до останніх наукових досліджень та визначення подальших економічно ефективних заходів для наближення до мети шостої Програми дій, а саме досягнення рівнів якості атмосферного повітря, які не призводять до неприпустимих впливів та ризику для здоров я населення і навколишнього середовища. Право у сфері якості атмосферного повітря Директива 2008/50/ЄC про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи (Рамкова директива про якість атмосферного повітря) створює основу для оцінки якості атмосферного повітря на рівні Співтовариства та скасовує і замінює попередню Рамкову директиву про якість атмосферного повітря (96/62/ЄС), три «дочірні Директиви» (1999/30/ЄC, 2000/69/ЄC, 2002/3/ЄC) та Рішення Ради 97/101/ЄC. Директива 2008/50/ЄC доповнюється Директивою 2004/107/ЄC про миш як, кадмій, ртуть, нікель та поліциклічні ароматичні вуглеводні у атмосферному повітрі. Основні положення цих Директив включають стандарти якості атмосферного повітря (граничні значення, цільові значення, порогові значення, критичні рівні, довгострокові цілі), а також строки дотримання, докладні правила оцінки якості атмосферного повітря, докладні правила моніторингу та вимірювань, правила створення зон і агломерацій, підготовки планів якості атмосферного повітря та короткострокових планів дій. Директива 2001/81/ЄС про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні відображає положення Протоколу ЄЕК ООН про боротьбу з підкисленням, евтрофікацією і приземним озоном (Ґетеборзький протокол) і визначає національні гранично допустимі викиди діоксиду сірки, оксидів азоту, летючих органічних сполук та амонію, які слід було виконати до 2010 року. 24 Див. Робочий документ співробітників Комісії про здійснення політики ЄС у сфері якості повітря та підготовки до її всеосяжного огляду; SEC(2011)342 заключна редакція. 42

46 Останнім часом готується перегляд цієї Директиви для транспозиції переглянутого у 2012 році Ґетеборзького протоколу 25. Нещодавно прийняті національні гарнично допустимі рівні викидів до 2020 (2025) року охоплюють діоксид сірки, оксиди азоту, летючі органічні сполуки, аміак та тверді частинки PM 2.5. Директива 2010/75/ЄC про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями IPPC) являє собою основний інструмент регулювання для окремих важливих стаціонарних джерел (великих спалювальних установок, сміттєспалювальних установок, установок з використанням органічних розчинників, установок, що належать до сфери застосування колишньої Директиви IPPC). Ця Директива поступово скасовує та замінює 7 Директив: Директиву 96/61/ЄС про всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями (зведена редакція Директиви 2008/1/ЄС), Директиву 1999/13/ЄС про обмеження викидів летючих органічних сполук, що утворюються в результаті використання органічних розчинників у окремих видах діяльності та установках (із змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2004/42/ЄС), Директиву 2000/76/ЄC про спалювання відходів, Директиву 2001/80/ЄC про обмеження викидів окремих забруднюючих речовин з великих спалювальних установок у атмосферне повітря та три Директиви, які стосуються використання діоксиду титану у промисловості (78/176/ЄEC, 82/883/ЄEC та 92/112/ЄEC). Основні положення включають гранично допустимі викиди та технічні вимоги до експлуатації великих спалювальних установок, сміттєспалювальних установок та установок сумісного спалювання, установок з використанням органічних розчинників, використання діоксиду титану у промисловості, правила видачі інтегрованих дозволів для важливих промислових і сільськогосподарських установок, найкращі наявні методики (ННМ), довідкові документи по ННМ (BREFs), висновки по ННМ. Крім Директиви про промислові викиди (IPPC), Директива 2004/42/ЄС про обмеження викидів летючих органічних сполук за рахунок використання органічних розчинників у деяких фарбах і лаках та продукції полірування транспортних засобів встановлює гранично допустимий вміст летючих органічних сполук для фарб, лаків та лакофарбової продукції та передбачає маркування та розміщення на ринку такої продукції. Ряд Директив регулюють якість палива, зокрема Директива 98/70/ЄС Європейського Парламенту і Ради про якість бензину та дизельного палива та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 93/12/ЄEC, Директива Ради 1999/32/ЄC від 26 квітня 1999 року про зменшення вмісту сірки у деяких видах рідкого палива та внесення змін і доповнень до Директиви 93/12/ЄEC, Директива 2009/30/ЄC про внесення змін і доповнень до Директиви 98/70/ЄС щодо специфікації бензину, дизельного палива та газойлю та запровадження механізму моніторингу та зниження викидів парникових газів, та внесення змін і доповнень до Директиви 1999/32/ЄС щодо специфікації палива для суден внутрішнього плавання і скасування Директиви 93/12/ЄEC та Директива 2003/17/ЄС щодо якості бензину та дизельного палива. Реалізація бензину регулюється Директивою 94/63/ЄC про обмеження викидів летючих органічних сполук (ЛОС), що виникають зі сховищ нафти та при її транспортуванні з терміналів до сервісних станцій та Директивою 2009/126/ЄC про Етап II відновлення парів бензину під час заправки автотранспортних засобів на сервісних станціях. Стосовно мобільних джерел, викиди транспортних засобів та позашляхової рухомої техніки регулюються наступними основними Директивами: 25 Протокол про боротьбу з підкисленням, евтрофікацією і приземним озоном до Конвенції ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. 43

47 Директива 2005/55/ЄС про наближення законодавства держав членів щодо вжиття заходів до викидів газоподібних забруднювачів та твердих частинок з дизельних двигунів при використанні у транспортних засобах, а також викидів газоподібних забруднювачів з двигунів з примусовим запалюванням, які працюють на природному газі або зрідженому нафтовому газі при використанні у транспортних засобах, Директива 2002/88/ЄС про наближення законодавства держав членів щодо вжиття заходів до викидів газоподібних забруднювачів та твердих частинок з двигунів внутрішнього згоряння, які встановлюються на позашляховій рухомій техніці, та внесення змін і доповнень до Директиви 97/68/ЄС. Крім Директив, які чітко встановлюють вимоги до якості атмосферного повітря, впровадження окремих Директив в галузі пом якшення наслідків зміни клімату та досягнення енергоефективності може призвести до значного скорочення забруднення атмосферного повітря, зокрема Директиви 2010/31/ЄС про енергетичні характеристики будівель та Директиви 2006/32/ЄC про ефективність кінцевого споживання енергії та енергетичні послуги. Міжнародні угоди ЄС, а також більшість держав членів ЄС є Сторонами Конвенції Європейської економічної комісії ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (КТЗВБР ЄЕК ООН) та восьми протоколів до неї: Протокол 1999 року про боротьбу з підкисленням, евтрофікацією і приземним озоном (Ґетеборзький протокол), Протокол 1998 року про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), Протокол 1998 року про важкі метали, Протокол 1994 року про подальше скорочення викидів сірки, Протокол 1991 року про обмеження викидів летючих органічних сполук або їх транскордонного переміщення, Протокол 1988 року про обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків, Протокол 1985 року про скорочення викидів сірки або їх транскордонних потоків принаймні на 30 відсотків, Протокол 1984 року про довгострокове фінансування Спільної програми моніторингу й оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані в Європі (ЄМЕП). ЄС, а також усі держави члени ЄС є Сторонами Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). Посилання та відповідні вебсайти Політика ЄС щодо атмосферного повітря (сайт англійською мовою): Право ЄС щодо якості атмосферного повітря (сайт англійською мовою): Європейське агентство охорони навколишнього середовища повітря (сайт англійською мовою): Конвенція ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (сайт англійською і російською мовами): pollution/transgranichnoe zagrjaznenie vozdukha glavnaja stranica.html, Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (сайт англійською мовою): 44

48 Проект ЄС «Управління якістю атмосферного повітря в країнах ЄІСП Схід» (сайт англійською і російською мовами): Директиви, пов язані з якістю атмосферного повітря, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2008/50/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 21 травня 2008 року про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Директива 2008/50/ЄС встановлює стандарти якості атмосферного повітря щодо вмісту найбільш шкідливих забруднювачів атмосферного повітря (діоксиду сірки, діоксиду та оксидів азоту, твердих частинок PM 10 і PM 2.5, озону, бензолу, свинцю та окису вуглецю) та містить докладні правила оцінки якості атмосферного повітря (включаючи доступність інформації для громадськості) та управління якістю атмосферного повітря (створення зон і агломерацій, планів якості атмосферного повітря). Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр., нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2004/107/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 15 грудня 2004 року про миш як, кадмій, ртуть, нікель та поліциклічні ароматичні вуглеводні у атмосферному повітрі та Виконавчим рішенням Комісії 2011/850/ЄС від 12 грудня 2011 року про встановлення правил для Директив 2004/107/ЄC та 2008/50/ЄC Європейського Парламенту і Ради щодо взаємного обміну інформацією та звітності про якість атмосферного повітря. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та вісьмома протоколами до неї. Предмет Ця Директива визначає заходи, спрямовані на: визначення і встановлення цілей для якості атмосферного повітря, направлених на уникнення, попередження або зменшення шкідливого впливу на здоров я населення та навколишнє середовище в цілому, проведення оцінки якості атмосферного повітря в державах членах на основі загальних методів і критеріїв, отримання інформації про якість атмосферного повітря з метою надання підтримки у боротьбі із забрудненням атмосферного повітря та шкідливими наслідками та здійснення моніторингу довгострокових тенденцій та покращень в результаті впровадження національних заходів та заходів Співтовариства, забезпечення того, щоб інформація про якість атмосферного повітря була доступною для громадськості, 45

49 підтримка якості атмосферного повітря, де вона є високою, та покращення ситуації в інших випадках, сприяння розширенню співробітництва між державами членами щодо зменшення забруднення атмосферного повітря. Зміст Ця Директива встановлює декілька типів стандартів якості атмосферного повітря: граничні значення задля захисту здоров я населення (фіксовані рівні, яких необхідно досягти протягом певного періоду часу та не перевищувати після досягнення) для PM 10, PM 2.5, SO 2, NO 2, бензолу, CO та свинцю, цільові значення задля захисту здоров я населення (фіксовані рівні, яких необхідно досягти, по можливості) для O 3, PM 2.5, порогові значення (фіксовані рівні, перевищення яких становить ризик для здоров я населення від короткочасного впливу) для SO 2, NO 2 та O 3, критичні рівні (фіксовані рівні, при перевищенні яких можуть виникнути прямі негативні наслідки для деяких рецепторів, а саме дерев, інших рослин або природних екосистем, але не для населення) для SO 2 та NO X, довгострокова мета (фіксований рівень, якого необхідно досягти у довгостроковій перспективі, за винятком випадків, коли він не може бути досягнутий у рамках відповідних заходів з метою забезпечення ефективного захисту здоров я населення та навколишнього середовища) для O 3. щодо PM 2.5 встановлюються додаткові тимчасові норми (середній показник впливу, зобов язання щодо концентрації впливу, національні цілі щодо зниження впливу). Всі граничні та цільові значення, крім значень для SO 2, O 3 та СО встановлюються як середні річні значення. У окремих випадках, також встановлюються більш короткострокові граничні значення. Основні граничні значення для захисту здоров я населення, встановлені вищезазначеними Директивами, є наступними: PM 10 (середньорічне 40 мкг/м 3, 24 годинне граничне значення 50 мкг/м 3, не повинно перевищуватися більш ніж 35 разів протягом календарного року), строк забезпечення дотримання 2005 рік, PM 2.5 (цільове значення та граничне значення для етапу 1 середньорічне 25 мкг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2015 рік, PM 2.5 (граничне значення для етапу 2 середньорічне 20 мкг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2020 рік, SO 2 (погодинне граничне значення 350 мкг/м 3, не повинно перевищуватися більш ніж 24 рази протягом календарного року; 24 годинне граничне значення 125 мкг/м 3, не повинно перевищуватися більш ніж 3 рази протягом календарного року), строк забезпечення дотримання 2005 рік, NO 2 (середньорічне 40 мкг/м 3, погодинне граничне значення 200 мкг/м 3, не повинно перевищуватися більш ніж 18 разів протягом календарного року), строк забезпечення дотримання 2010 рік, Свинець (середньорічне 0,5 мкг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2005 рік, Бензол (середньорічне 5 мкг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2010 рік, CO (граничне добове 8 годинне значення 10 мг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2005 рік, O 3 (цільове значення граничне добове 8 годинне значення 120 мкг/м 3, не повинно перевищуватися більш ніж 25 днів протягом календарного року за 3 роки), строк забезпечення дотримання 2012 рік. 46

50 Крім стандартів якості атмосферного повітря, Директива охоплює наступні питання: Докладні правила оцінки якості атмосферного повітря (верхній і нижній пороги оцінки, вимірювання, моделювання, комбінування, цілі щодо якості даних), Докладні правила вимірювання (критерії для визначення мінімальної кількості та розташування точок відбору проб, стандартні методи оцінки концентрації), Утворення зон та агломерацій, Підготовка місцевих, регіональних або національних планів якості атмосферного повітря для поліпшення якості атмосферного повітря (перелік відомостей, які мають бути включені) та короткострокових планів дій (включаючи їх докладний зміст), Подання звітів про якість атмосферного повітря до Європейської Комісії, Інформація має бути доступною для громадськості. Назва: Директива 2004/107/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 15 грудня 2004 року про миш як, кадмій, ртуть, нікель та поліциклічні ароматичні вуглеводні у атмосферному повітрі Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Директива 2004/107/ЄC встановлює стандарти якості атмосферного повітря (цільові значення) щодо вмісту миш яку, кадмію, ртуті та поліциклічних ароматичних вуглеводнів (у перерахунку на бенз(а)пірен та докладні правила оцінки якості атмосферного повітря (включаючи доступність інформації для громадськості та управління якістю атмосферного повітря (створення зон і агломерацій, запровадження заходів). Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2008/50/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 21 травня 2008 року про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи та Виконавчим рішенням Комісії 2011/850/ЄС від 12 грудня 2011 року про встановлення правил для Директив 2004/107/ЄC та 2008/50/ЄC Європейського Парламенту і Ради щодо взаємного обміну інформацією та звітності про якість атмосферного повітря. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та протоколами про важкі метали до неї та стійкі органічні сполуки, а також Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі. Предмет Цілями Директиви є: встановлення цільового значення щодо концентрації миш яку, кадмію, нікелю та бенз(а)пірену в атмосферному повітрі з метою уникнення, попередження або зменшення шкідливого впливу миш яку, кадмію, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів на здоров я населення і навколишнє середовище, забезпечення, щоб якість атмосферного повітря щодо миш яку, кадмію, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів, підтримувалася, де вона є високою, та поліпшувалася в інших випадках, 47

51 визначення загальних методів і критеріїв для оцінки концентрації миш яку, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів у атмосферному повітрі, а також осадження миш яку, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів, забезпечення доступу громадськості до належної інформації про концентрацію миш яку, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів у атмосферному повітрі, а також про осадження миш яку, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів. Зміст Цільові значення задля захисту здоров я населення (фіксовані рівні, яких необхідно досягти по можливості) щодо вмісту миш яку, кадмію, нікелю та бенз(а)пірену 26 є наступними: Миш як (цільове значення середньорічне 6 нг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2012 рік, Нікель (цільове значення середньорічне 20 нг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2012 рік, Кадмій (цільове значення середньорічне 5 нг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2012 рік, Бенз(а)пірен (цільове значення 1 нг/м 3 ), строк забезпечення дотримання 2012 рік. Крім стандартів якості атмосферного повітря, Директива охоплює наступні питання: Докладні правила оцінки якості атмосферного повітря (верхній і нижній пороги оцінки, вимірювання, моделювання, комбінування, цілі щодо якості даних), Докладні правила вимірювання (критерії для визначення мінімальної кількості та розташування точок відбору проб, стандартні методи оцінки концентрації), Утворення зон та агломерацій, Звітність про якість атмосферного повітря до Європейської Комісії, Інформація має бути доступною для громадськості. Назва: Директива 2010/75/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями) Примітка: У цьому секторі опис цієї Директиви в основному зосереджений на питаннях, пов язаних з якістю атмосферного повітря, повний опис представлено в секторі 6 (промислове забруднення та техногенні загрози) Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Директива 2010/75/ЄС встановлює граничні допустимі викиди 27, технічні вимоги до експлуатації та правила отримання інтегрованих дозволів для великих спалювальних установок (пил, діоксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю), сміттєспалювальних установок та установок сумісного спалювання, установок з використанням органічних розчинників, використання діоксиду титану у промисловості та інших важливих промислових та сільськогосподарських 26 Вважається, що бенз(а)пірен відноситься до поліциклічних ароматичних вуглеводнів. 27 «Граничний допустимий викид» означає масу, виражену у спеціальних параметрах, концентрацію та/або рівень викиду, який не повинен перевищуватися протягом одного або декількох періодів часу. 48

52 установок 28. Вона передбачає найкращі наявні методики (ННМ) 29, довідкові документи по ННМ 30 (BREFs) та висновки по ННМ 31. Крім комплексного підходу до декількох сфер, пов язаних з охороною навколишнього середовища, Директива дозволяє застосовувати гнучкий підхід у межах загальнообов язкових екологічних стандартів. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря, запобігання утворенню та вторинній переробці відходів, захисту ґрунтів та природних ресурсів. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2001/81/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2001 року про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні та декількома Виконавчими рішеннями Комісії: Виконавчим рішенням Комісії 2013/84/ЄС від 11 лютого 2013 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для дублення кож та шкір в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2013/163/ЄС від 26 березня 2013 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для виробництва цементу, вапна та оксиду магнію в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2012/134/ЄС від 28 лютого 2012 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для виробництва скла в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2012/135/ЄС від 28 лютого 2012 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для виробництва чавуну і сталі в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2012/249/ЄС від 7 травня 2012 року про визначення періодів пуску і зупинки для цілей Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, 28 «Установка» означає стаціонарний технічний об єкт, на якому здійснюється один або декілька видів діяльності, зазначених у Додатку I або Частині 1 Додатку VII, а також будь які інші заходи, безпосередньо пов язані з тим же майданчиком, які технічно пов язані з діяльністю, включеною до цих Додатків, та які могли б мати вплив на викиди та забруднення навколишнього середовища. 29 «Найкращі наявні методики» найбільш ефективний і передовий етап у розробці діяльності та методів її провадження, що свідчить про практичну застосовність конкретних методик для забезпечення основи для граничних допустимих викидів та інших умов дозволів, покликаних попередити і, там, де це не можливо, зменшити викиди і вплив на навколишнє середовище. 30 «Довідковий документ по ННМ (BREF)» документ, складений в результаті обміну інформацією, забезпеченого відповідно до статті 13, для окремих видів діяльності, в якому міститься опис, зокрема, застосовних методик, поточних рівнів викидів та споживання, методик, які використовуються для визначення найкращих наявних методик, а також висновки по ННМ та будь які нові методики, з приділенням особливої уваги критеріям, зазначеним у Додатку III. 31 «Висновки по ННМ» документ, що містить частини BREF та висновки про найкращі наявні методики, їх опис, інформацію для оцінки їх застосовності, рівні викидів, пов язані з найкращими наявними методиками, моніторинг, рівні споживання та, у разі необхідності, відповідні заходи з відновлення місцевості. 49

53 Виконавчим рішенням Комісії 2012/115/ЄС від 10 лютого 2012 року про визначення правил щодо національних перехідних планів, передбачених Директивою 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та вісьмома протоколами до неї, а також Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі. Предмет Ця Директива встановлює правила комплексного запобігання та контролю за забрудненнями, що виникає в результаті промислової діяльності. Вона також містить правила, покликані попередити або, якщо це неможливо, зменшити викиди у атмосферне повітря, воду і землю, запобігти утворенню відходів з метою досягнення високого рівня охорони навколишнього середовища в цілому. Основною метою комплексного підходу є запобігання переміщенню забруднення з одного середовища в інше. Зміст Ця Директива охоплює наступні забруднювачі атмосферного повітря: діоксид сірки та інші сполуки сірки, оксиди азоту та інші сполуки азоту, окис вуглецю, летючі органічні сполуки, метали та їхні сполуки, пил, у тому числі дрібні тверді частинки, азбест (зважені частинки, волокна), хлор та його сполуки, фтор та його сполуки, миш як та його сполуки, ціаніди, речовини і суміші, які, як було доведено, мають канцерогенні або мутагенні властивості або властивості, які можуть вплинути на репродуктивну функцію через повітря, поліхлоровані дібензодіоксини та поліхлоровані дібензофурани. Ця Директива охоплює широке коло промислових і сільськогосподарських установок: енергетику, виробництво та обробку металів, виробництво мінеральної сировини, хімічну промисловість, управління відходами та інші види діяльності, а саме використання розчинників, целюлозно паперове виробництво, харчову промисловість або розведення свиней та домашньої птиці (Додаток I). Основні положення цієї Директиви включають: Правила щодо отримання та видачі інтегрованих дозволів (які включають в себе усі необхідні заходи, а саме граничні допустимі викиди, еквівалентні параметри та технічні заходи по експлуатації установок, вимоги до моніторингу), Правила підготовки та застосування довідкових документів по ННМ (BREFs) та висновків по ННМ, Звітність по викидах, Доступ до інформації, Спеціальні умови для великих спалювальних установок (загальна номінальна теплова потужність дорівнює або перевищує 50 МВт): граничні допустимі викиди пилу, діоксиду сірки, оксидів азоту та оксиду вуглецю, швидкість десульфурації, правила агрегації, моніторинг викидів, Спеціальні умови для сміттєспалювальних установок та установок сумісного спалення відходів: граничні допустимі викиди (пил, діоксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю, ЗОВ 32, хлористий водень, фтористий водень, Cd, Tl, Hg, Sb, As, Pb, Cr, Co, Mn, Ni, V, дібензо п діоксини та дібензофурани), умови експлуатації, заходи з обмеження викидів, моніторинг викидів, 32 Газоподібні та пароподібні органічні речовини виражені як загальний органічний вуглець (ЗОВ). 50

54 Спеціальні положення, що стосуються об єктів і діяльності з використанням органічних розчинників: граничні допустимі викиди (концентрація вуглецю у газоподібних відходах), обмеження викидів (схема скорочення викидів, план регулювання використання розчинників), заміна небезпечних речовин, моніторинг викидів, Спеціальні положення для установок. що виробляють діоксид титану: граничні допустимі викиди (пил, діоксид сірки, хлор), моніторинг викидів. Назва: Директива 98/70/ЄС Європейського Парламенту і Ради про якість бензину та дизельного палива та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 93/12/ЄEC Поправки У Директиву були внесені поправки Директивою Комісії 2000/71/ЄС від 7 листопада 2000 року, Директивою 2003/17/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 3 березня 2003 року, Регламентом (ЄС) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року, Директивою 2009/30/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року і Директивою Комісії 2011/63/ЄС від 1 червня 2011 року. Короткий опис Директива 98/70/ЕС встановлює технічні умови з міркувань охорони здоров я населення та навколишнього середовища щодо палива для автомобілів, оснащених двигунами з примусовим запалюванням та дизельними двигунами. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2009/30/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про внесення змін і доповнень до Директиви 98/70/ЄС щодо специфікації бензину, дизельного палива та газойлю та запровадження механізму моніторингу та зниження викидів парникових газів, та внесення змін і доповнень до Директиви 1999/32/ЄС щодо специфікації палива для суден внутрішнього плавання і скасування Директиви 93/12/ЄEC, та Директивою 2001/81/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2001 року про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та протоколами до неї, а також Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі. Предмет Цілі Директиви є наступними: Заборона на продаж етилованого бензину (2000 рік), Поетапне забезпечення відповідності неетилованого бензину і дизельного палива параметрам охорони навколишнього середовища. 51

55 Зміст Екологічні параметри бензину (фізичні параметри, вміст вуглеводнів, кисню, сірки і свинцю), Екологічні параметри дизельного палива (фізичні параметри, вміст сірки і поліциклічних ароматичних вуглеводнів). Назва: Директиви Ради 1999/32/ЄC від 26 квітня 1999 року про зменшення вмісту сірки у деяких видах рідкого палива та внесення змін і доповнень до Директиви 93/12/ЄEC Примітка: дизельне паливо, як воно визначено у статті 2 (2) Директиви 98/70/ЄС Європейського Парламенту і Ради про якість бензину та дизельного палива та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 93/12/ЄEC, з поправками, не охоплюється цією Директивою. Паливо для позашляхової рухомої техніки та сільськогосподарських тракторів, також не охоплюється цією Директивою. Поправки У Директиву були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року, Директивою 2005/33/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 6 липня 2005 року, Регламентом (ЄС) 219/2009 Європейського Парламенту і Ради від 11 березня 2009 року, Директивою 2009/30/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року та Директивою 2012/33/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 21 листопада 2012 року. Короткий опис Директива 1999/32/ЄС встановлює максимальний вміст сірки у важкому мазуті 33, судновому паливі (газойлі для морського транспорту) 34 та газойлі 35. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2001/81/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2001 року про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні та Директивою 2009/30/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про внесення змін і доповнень до Директиви 98/70/ЄС щодо специфікації бензину, дизельного палива та газойлю та 33 Важкий мазут означає будь яке рідке нафтове паливо, яке охоплюється кодом ОН , або будь яке рідке нафтове паливо, за винятком газойлю, як це визначено в пунктах 2 і 3, яке, з причини обмежених можливостей його перегонки, відноситься до категорії важких нафт, призначених для використання в якості палива, і принаймні 65% об єму якого (включаючи втрати) переганяється при температурі 250 С по методу ASTM D86. Якщо перегонка не може бути визначена за методом ASTM D86, нафтопродукт може бути класифікований як важкий мазут. 34 Газойль для морського транспорту означає паливо, призначене для використання на морських суднах, які відповідають визначенню у виносці 14 або які мають в язкість або щільність, що знаходиться в межах в язкості або щільності, визначених для морських дистилятів у Таблиці I ISO 8217 (1996 року). 35 Газойль означає будь яке рідке нафтове паливо, яке охоплюється кодом ОН або , або ¾ будь якого рідкого нафтового палива, яке, з причини обмежених можливостей його дистиляції, підпадає під категорію середніх дистилятів, призначених для використання в якості палива, і принаймні 85% об єму якого (включаючи втрати) переганяється при температурі 350 C за методом ASTM D86. 52

56 запровадження механізму моніторингу та зниження викидів парникових газів, та внесення змін і доповнень до Директиви 1999/32/ЄС щодо специфікації палива для суден внутрішнього плавання і скасування Директиви 93/12/ЄEC. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та протоколами до неї. Предмет Метою цієї Директиви є зниження викидів діоксиду сірки в результаті згоряння окремих видів рідкого палива і, таким чином, зменшення шкідливого впливу таких викидів на людину і навколишнє середовище, Скорочення викидів діоксиду сірки, що утворюється при згоранні деяких видів рідкого нафтового палива досягаються шляхом введення обмежень на вміст сірки в паливі як умови для їх використання в межах території держав членів, територіального моря та виключних економічних зон або зон обмеження забруднення. Зміст Граничний вміст сірки у важкому мазуті 1%, Граничний вміст сірки в судновому паливі 3,5%, Граничний вміст сірки в газойлі 0,1%, Положення про методи боротьби з викидами на суднах. Назва: Директива Європейського Парламенту і Ради 94/63/ЄС від 20 грудня 1994 року про обмеження викидів летючих органічних сполук (ЛОС), що виникають зі сховищ нафти та при її транспортуванні з терміналів до сервісних станцій Поправки У цю Директиву були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року і Регламентом (ЄC) 1137/2008 Європейського Парламенту і Ради від 22 жовтня 2008 року. Короткий опис Директива 94/63/ЄС визначає технічні заходи по скороченню викидів летючих органічних сполук, що утворюються при зберіганні і реалізації бензину. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2009/126/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 21 жовтня 2009 року про Етап II відновлення парів бензину під час заправки автотранспортних засобів на сервісних станціях та Директивою 2001/81/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2001 року про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні. 53

57 Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та протоколами до неї. Предмет Ця Директива застосовується до операцій, установок, транспортних засобів і суден, що використовуються для зберігання, вантаження і транспортування бензину від одного терміналу до іншого або від терміналу до сервісної станції. Зміст Директива встановлює технічні вимоги щодо обладнання та/або експлуатації під час: Установок зберігання на терміналах, Завантаження та вивантаження мобільних контейнерів на терміналах, Мобільних контейнерів, Завантаження в установки для зберігання на сервісних станціях. Назва: Директива 2004/42/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 21 квітня 2004 року про обмеження викидів летючих органічних сполук за рахунок використання органічних розчинників у деяких фарбах і лаках та продукції полірування транспортних засобів та внесення змін і доповнень до Директиви 1999/13/ЄC Поправки У цю Директиву були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1137/2008 Європейського Парламенту і Ради від 22 жовтня 2008 року, Директивою 2008/112/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 16 грудня 2008 року та Директивою Комісії 2010/79/ЄС від 19 листопада 2010 року. Короткий опис Директива 2004/42/ЄC наближує технічні вимоги для окремих фарб і лаків та продукції полірування транспортних засобів. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2010/75/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями) та Директивою 2001/81/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2001 року про гранично допустимі викиди для окремих забруднюючих атмосферу речовин, що встановлюються на національному рівні. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та протоколами до неї. Предмет Метою цієї Директиви є обмеження загального вмісту ЛОС у окремих фарбах, лаках та продукції полірування транспортних засобів з метою попередження або зменшення забруднення атмосферного повітря в результаті участі ЛОС в утворенні тропосферного озону. 54

58 Зміст Цією Директивою вимагається, щоб продукти, зазначені у Додатку I, були представлені на ринку в межах відповідної території після дати, зазначеної у Додатку II, тільки якщо вміст ЛОС у них не перевищує граничні значення, визначені у Додатку II, і якщо продукти, зазначені у Додатку I, мають етикетку при розміщенні на ринку. 55

59 Сектор 3: Управління відходами та ресурсами Вступ Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 36 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики. У главі Цілі та пріоритетні напрямки діяльності у сфері сталого використання та управління природними ресурсами та відходами (стаття 8), представлені наступні цілі: Досягнення значного загального зниження обсягів утворення відходів у рамках ініціатив щодо запобігання утворенню відходів, підвищення ефективності використання ресурсів та переходу до більш сталої моделі виробництва та споживання; Значне зменшення кількості відходів, що спрямовуються на видалення та обсягів утворення небезпечних відходів, уникаючи при цьому збільшення викидів у атмосферне повітря, воду і ґрунт; Стимулювання повторного використання відходів, що утворюються: рівень їх небезпеки повинен бути зменшений і вони повинні представляти найменший можливий ризик; перевагу слід віддавати відновленню та, особливо, вторинній переробці; обсяги відходів для видалення повинні бути зведені до мінімуму та безпечно видалені; відходи, призначені для видалення, повинні оброблятися якнайближче до місця їх утворення, в тій мірі, щоб це не призводило до зниження ефективності оброблення відходів. Досягнення зазначених цілей повинно здійснюватися з урахуванням Комплексного стратегічного виробничого підходу та Стратегії Співтовариства щодо управління відходами у рамках наступних пріоритетних дій: Розроблення тематичної стратегії щодо сталого використання та управління ресурсами; Розроблення та реалізація заходів щодо запобігання утворенню та поводження з відходами (наприклад, розроблення низки кількісних і якісних цільових показників зменшення, які охоплюють всі відповідні відходи, та повинні бути досягнуті на рівні Співтовариства до 2010 року, заохочення розроблення екологічно безпечної і сталої продукції); Розроблення тематичної стратегії щодо вторинної переробки відходів; Розроблення або перегляд правових актів про відходи, включаючи, зокрема, відходи будівельних робіт та будівельний лом, осад стічних вод, біорозкладані відходи, упаковку, батарейки та перевезення відходів, уточнення відмінності між відходами та невідходами. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» 37. «Пріоритетна мета 3: перетворення ЄС у ресурсозберігаючу, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку», включає наступні пункти, зосереджені на управлінні відходами: (37) В ЄС існує значний потенціал для поліпшення управління відходами для забезпечення більш ефективного використання ресурсів, відкриття нових ринків, створення нових робочих місць та зменшення залежності від імпорту сировини, з одночасним зменшенням впливу на навколишнє середовище. Щороку в ЄС 36 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 37 COM(2012) 710 заключна редакція. 56

60 виробляється 2,7 млрд тонн відходів, з яких 98 млн тонн є небезпечними. У середньому лише 40% твердих відходів використовується повторно або скеровується на вторинну переробку. Решта відправляється на полігони або спалювання. У деяких державахчленах ЄС більше 70% відходів скеровується на вторинну переробку, демонструючи як відходи можуть бути використані в якості одного з ключових ресурсів ЄС. У той же час багато держав членів більше 75% побутових відходів відправляють на полігони. (38) Перетворення відходів на ресурси, як це передбачено у Дорожній карті ефективного використання ресурсів, вимагає комплексного впровадження права ЄС про відходи на всій території ЄС, на основі суворого дотримання ієрархії відходів та охоплення різних видів відходів. Необхідно докласти додаткових зусиль для зниження обсягів відходів на душу населення в абсолютному вираженні, застосування рекуперації енергії лише для непереробних матеріалів, поетапної відмови від захоронення відходів на полігонах, забезпечення високої якості вторинної переробки та розвитку ринків вторинної сировини. Поводження з небезпечними відходами повинно бути організоване таким чином, щоб звести до мінімуму значні несприятливі наслідки для здоров я населення та навколишнього середовища, як було погоджено на Саміті «Ріо +20». Для досягнення цього, ринкові інструменти, що сприяють запобіганню утворенню, переробці та повторному використанню відходів, повинні застосовуватися набагато більш систематично на всій території ЄС. Бар єри, які існують в галузі вторинної переробки на внутрішньому ринку ЄС, повинні бути подолані, а існуючі цілі щодо запобігання утворенню, повторного використання, вторинної переробки, відновлення та захоронення переглянуті з тим, щоб забезпечити рух у напрямку «кругової» економіки, з каскадним використання ресурсів та обсягом залишкових відходів близьким до нуля. (41) Для перетворення ЄС у ресурсозберігаючу, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку, програма має забезпечити, щоб до 2020 року управління відходами було безпечним та відбувалося як з ресурсами, обсяг утворення відходів на душу населення повністю знизився, рекуперація енергії застосовувалася лише для непереробних матеріалів, а захоронення відходів, які підлягають вторинній переробці та є біорозкладаними було ефективно викоренене. Це вимагає, зокрема, комплексного впровадження права ЄС у сфері управління відходами, що передбачає застосування ієрархії відходів та ефективне використання ринкових інструментів та заходів щодо забезпечення ефективного припинення захоронення відходів, застосування рекуперації енергії лише для непереробних матеріалів, використання вторинно перероблених відходів в якості основного, надійного джерела сировини для ЄС, безпечного поводження з небезпечними відходами та зменшення обсягів їх утворення, викорінення незаконних перевезень відходів та внутрішніх ринкових бар єрів в галузі екологічно безпечної вторинної переробки відходів в ЄС. Підготовлена відповідно до шостої Програми дій, Тематична стратегія щодо запобігання утворенню та переробки відходів (з переходом до сталого використання ресурсів) року є основним стратегічним документом у сфері управління відходами. Основною метою Тематичної стратегії є запобігання утворенню відходів та сприяння повторному використанню, вторинній переробці та відновленню відходів з метою зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Для досягнення цих цілей і, отже, забезпечення більш високого рівня охорони навколишнього середовища, пропонується вжити наступних заходів: Поновлений акцент на комплексному впровадженні чинних правових актів, Спрощення та модернізація існуючого права, Запровадження принципу життєвого циклу у політику щодо відходів, 38 COM(2005) 666 заключна редакція. 57

61 Сприяння розробленню більш амбітної політики щодо запобігання утворенню відходів Покращення знань та інформації Розроблення загальних вихідних стандартів вторинної переробки Подальше розроблення політики ЄС в галузі вторинної переробки У Програмі роботи Комісії на 2013 рік вказується, що буде здійснено перегляд політики та права у сфері управління відходами. Результати цього єдиного. комплексного та послідовного перегляду будуть представлені у 2014 році та охоплюватимуть наступні три напрями: перегляд ключових цілей права ЄС у сфері управління відходами (паралельно з переглядом положень Рамкової директиви про відходи, Директиви про захоронення відходів та Директиви про упаковку); фактичну оцінку (перевірка відповідності) п яти Директив ЄС про окремі потоки відходів: осад стічних вод, поліхлорбіфеніли/поліхлортерфеніли, упаковку та відходи пакування, автомобілі, що відслужили свій термін та батарейки; оцінку того, як проблема пластикових відходів може бути найкращим чином вирішена в контексті поточної політики у сфері відходів, на основі опублікованої «Зеленої книги» з Європейської стратегії про пластикові відходи у навколишньому середовищі. Процес перегляду детально викладений у «Плані перегляду політики та права у сфері управління відходами». Право у сфері управління відходами Директива 2008/98/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких Директив (Рамкова директива про відходи) закріплює основні поняття та визначення у сфері управління відходами, а саме визначення відходів, вторинної переробки та відновлення. У ній пояснюється коли відходи перестають бути відходами та перетворюються у вторинну сировину (так званий критерій припинення стану відходів) та як відрізнити відходи і побічні продукти. Директива встановлює деякі основні принципи управління відходами: у ній вимагається, щоб управління відходами здійснювалося не піддаючи небезпеці здоров я населення та не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, зокрема без ризику для води, повітря, ґрунту, рослин або тварин, без створення негативних подразників у вигляді шуму або запаху, та без шкоди для сільської місцевості або місць особливого значення. Право та політика держав членів ЄС у сфері управління відходами застосовується у пріоритетному порядку відповідно до наступної ієрархії управління відходами: Директивою запроваджується принцип «забруднювач платить» та принцип «розширеної відповідальності виробника». Вона включає в себе положення, що стосуються небезпечних відходів та відпрацьованих мастил (попередні Директиви про небезпечні відходи та відпрацьовані мастила втрачають чинність з 12 грудня 2010 року) та дві нових цілі, що 58

62 стосуються вторинної переробки та відновлення відходів, які мають бути досягнуті до 2020 року: 50% готовності до повторного використання та вторинної переробки окремих побутових відходів та відходів з інших джерел, схожих на домогосподарства, та 70% готовності до повторного використання, вторинної переробки та відновлення інших відходів будівельних робіт та будівельного лому. Директива вимагає, щоб держави члени приймали плани управління відходами та програми щодо запобігання утворенню відходів. Метою Директиви Ради 1999/31/ЄC від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів є запобігання або зменшення, наскільки це можливо, негативного впливу на навколишнє середовище від захоронення відходів завдяки запровадженню суворих технічних вимог до відходів та полігонів. Директива призначена для запобігання або зменшення несприятливих наслідків захоронення відходів для навколишнього середовища, зокрема для поверхневих та підземних вод, ґрунту, повітря та здоров я населення. У ній визначаються різні категорії відходів (побутові відходи, небезпечні відходи, безпечні відходи та інертні відходи), її дія поширюється на всі полігони, визначені як об єкти захоронення відходів у наземних або підземних горизонтах. Полігони розділені на три класи: полігони для небезпечних відходів; полігони для безпечних відходів; полігони для інертних відходів. Стандартний порядок прийняття відходів закріплений таким чином, щоб уникнути будь яких ризиків: відходи повинні оброблятися, перш ніж потрапити на полігон; небезпечні відходи у значенні, передбаченому Директивою, повинні бути призначені на полігони для небезпечних відходів; полігони для безпечних відходів повинні використовуватися для твердих побутових відходів та безпечних відходів; полігони для інертних відходів повинні використовуватися лише для інертних відходів; критерії для прийняття відходів на полігони кожного класу повинні бути затверджені Комісією відповідно до загальних принципів, викладених у Додатку II. Наступні види відходів не можуть бути прийняті на полігони: рідкі відходи; горючі відходи; вибухові або окислювальні відходи; відходи лікарняного походження та інші клінічні відходи, які є інфекційними; використані шини, за деякими винятками; будь які інші види відходів, які не відповідають критеріям прийняття, викладеним у Додатку II. Директива визначає систему видачі дозволів на діяльність полігонів. Спалювання відходів регулюється Директивою 2010/75/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями IPPC), яка встановлює граничні допустимі викиди забруднюючих атмосферне повітря речовин (пилу, діоксиду сірки, оксидів азоту, окису вуглецю, ЗОВ, хлористого водню, фтористого водню, Cd, Tl, Hg, Sb, As, Pb, Cr, Co, Mn, Ni, V, дибензо п діоксинів та дібензофуранів), граничні допустимі викиди по забрудненню води, умови експлуатації, заходи з обмеження викидів, моніторинг викидів. Управління окремими потоками відходів (осад стічних вод, відходи упаковки, поліхлорбіфеніли/поліхлортерфеніли, автомобілі, що відслужили свій термін, відходи 59

63 видобувної промисловості, батарейки та акумулятори, відходи електричного та електронного обладнання) регулюється наступними Директивами: Директива Ради 86/278/ЄЕС від 12 червня 1986 року про охорону навколишнього середовища, і, зокрема ґрунту, при використанні осаду стічних вод у сільському господарстві; Директива Європейського Парламенту і Ради 94/62/ЄC від 20 грудня 1994 року про упаковку та відходи упаковки із змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2004/12/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 11 лютого 2004 року про внесення змін і доповнень до Директиви 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки; Директива Ради 96/59/ЄС від 16 вересня 1996 року про видалення поліхлорбіфенілів та поліхлортерфенілів (PCB/PCT); Директива 2000/53/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 18 вересня 2000 року про автомобілі, що відслужили свій термін; Директива 2006/21/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 15 березня 2006 року про управління відходами видобувної промисловості та внесення змін і доповнень до Директиви 2004/35/ЄC; Директива 2006/66/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 6 вересня 2006 року про батарейки та акумулятори та відходи батарейок і акумуляторів та про скасування Директиви 91/157/ЄEC; Директива 2012/19/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 липня 2012 року про відходи електричного та електронного обладнання. Перевезення відходів регулюється Регламентом (ЄС) 1013/2006 Європейського Парламенту і Ради від 14 червня 2006 року про перевезення відходів та Регламентом Ради (ЄС) 1420/1999 від 29 квітня 1999 року про створення загальних правил і процедур перевезення окремих видів відходів до деяких країн, які не є членами ОЕСР. Процедури статистичного обліку відходів закріплені Регламентом (ЄС) 2150/2002 Європейського Парламенту і Ради від 25 листопада 2002 року про статистичний облік відходів. Міжнародні угоди ЄС, а також усі держави члени ЄС є Сторонами Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням та Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі. Посилання та відповідні вебсайти Політика ЄС у сфері управління відходами: Право ЄС про відходи: Тематична стратегія щодо відходів: План перегляду політики і права про відходи: pdf Європейське агентство охорони навколишнього середовища Відходи: Базельська конвенція: Стокгольмська конвенція: 60

64 Проект ЄС «Управління відходами в країнах ЄІСП Схід» (сайт англійською і російською мовами): Директиви, пов язані з управлінням відходами, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2008/98/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких Директив (Рамкова директива про відходи) Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Директива 2008/98/ЄC закріплює основні поняття та визначення у сфері управління відходами, а саме визначення відходів, вторинної переробки та відновлення. У ній пояснюється коли відходи перестають бути відходами та перетворюються на вторинну сировину (так званий критерій припинення стану відходів) та як відрізнити відходи і побічні продукти. Директива встановлює деякі основні принципи управління відходами. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС щодо запобігання утворенню та переробки відходів. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2010/75/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями) та Директивою Ради 1999/31/ЄC від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів та створює основу для усього правового регулювання, пов язаного з управлінням окремими потоками відходів (див. вище). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Базельською конвенцією про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням та Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі. Предмет У цій Директиві визначаються заходи з охорони навколишнього середовища та здоров я населення шляхом запобігання або зменшення негативних наслідків утворення та управління відходами, а також за рахунок зменшення загального впливу використання ресурсів та підвищення ефективності їх використання. Зміст Ця Директива встановлює правову основу процесу поводження з відходами у рамках Союзу. Вона спрямована на забезпечення охорони навколишнього середовища та здоров я населення шляхом запобігання шкідливого впливу утворення відходів та управління відходами. Вона застосовується до всіх видів відходів, крім: газоподібних відходів, радіоактивних елементів, списаних вибухових речовин, фекалій, стічних вод, побічних продуктів тваринного походження, 61

65 туш загиблих тварин, які не були убиті, елементів, які утворилися на основі мінеральних ресурсів. Ієрархія відходів: Для забезпечення кращої охорони довкілля, держави члени повинні вжити заходів для поводження зі своїми відходами у відповідності до наступної ієрархії, яка представлена у порядку пріоритетності: попередження утворення; підготовка для повторного використання; вторинне перероблення; інше відновлення, зокрема, відновлення енергії; видалення. Держави члени можуть вживати регуляторних заходів з метою зміцнення представленої ієрархії поводження з відходами. Однак вони повинні забезпечити, щоб управління відходами не становили загрози здоров ю населення та не було шкідливим для навколишнього середовища. Управління відходами: будь який виробник або власник відходів повинен здійснювати поводження з ними самостійно або, в іншому випадку, таке поводження має здійснюватися брокером, установою чи підприємством. Держави члени можуть співпрацювати, при необхідності, для створення мережі об єктів видалення відходів. Ця мережа повинна забезпечувати незалежність Європейського Союзу у сфері поводження з відходами. Небезпечні відходи повинні зберігатися та оброблятися в умовах, що забезпечують охорону здоров я та навколишнього середовища. Вони не повинні в жодному випадку бути змішані з іншими небезпечними відходами та повинні бути упаковані або марковані відповідно до міжнародних норм або норм ЄС. Дозволи та реєстрація: будь яка установа або підприємство, яке має намір здійснювати поводження з відходами, повинно отримати дозвіл від компетентних органів, які визначають, зокрема, обсяг і вид оброблюваних відходів, методи поводження, а також процедуру моніторингу та контролю. Будь який метод спалювання або сумісного спалювання, спрямований на відновлення енергії повинен застосовуватися лише якщо таке відновлення відбувається з високим рівнем енергоефективності. Плани і програми: компетентні органи повинні розробити один або декілька планів управління для охоплення всієї території відповідних держав членів. Ці плани містять, зокрема, види, обсяги та джерела відходів, існуючі системи збору та критерії розміщення. Програми запобігання утворенню повинні бути розроблені з метою розірвання зв язку між економічним зростанням та екологічними наслідками, пов язаними з утворенням відходів. Такі програми повинні передаватися державами членами до Європейської Комісії. Директива включає в себе: Докладний перелік заходів з видалення (Додаток I); Докладний перелік заходів з відновлення (Додаток II); Перелік властивостей відходів, які роблять їх небезпечними (Додаток III); Приклади заходів щодо запобігання утворенню відходів (Додаток IV). Назва: Директива Ради 1999/31/ЄC від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів Поправки У Директиву були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року, Регламентом (ЄС) 1137/2008 Європейського Парламенту і Ради від 22 жовтня 2008 року та Директивою Ради 2011/97/ЄС від 5 грудня 2011 року. 62

66 Короткий опис Мета Директиви Ради 1999/31/ЄC полягає у запобіганні або зменшенні, наскільки це можливо, негативного впливу на навколишнє середовище від захоронення відходів шляхом запровадження суворих технічних вимог до відходів та полігонів. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС щодо запобігання утворенню та переробки відходів. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2008/98/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких Директив (Рамковою директивою про відходи) та Директивою 2010/75/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями), а також з усіма правовими актами, пов язаними з управлінням окремими потоками відходів (див. вище). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана зі Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі. Предмет Метою цієї Директиви є, шляхом застосування суворих експлуатаційних та технічних вимог до відходів та полігонів, визначення заходів, процедур та керівних принципів запобігання або зменшення, наскільки це можливо, негативного впливу на навколишнє середовище, зокрема, забруднення поверхневих вод, підземних вод, ґрунту та повітря, а також на глобальне навколишнє середовище, включаючи парниковий ефект, а також будь якого ризику для здоров я населення від захоронення відходів, протягом усього життєвого циклу полігону. Зміст Директива призначена для запобігання або зменшення негативних наслідків захоронення відходів для навколишнього середовища. У ній визначаються різні категорії відходів (побутові відходи, небезпечні відходи, безпечні відходи та інертні відходи), її дія поширюється на всі полігони, які визначаються як об єкти видалення відходів для захоронення відходів у наземні або підземні горизонти. Полігони розділені на три класи: полігони для небезпечних відходів; полігони для безпечних відходів; полігони для інертних відходів. У Директиві детально визначаються: загальні вимоги для всіх класів полігонів; критерії та процедури прийняття відходів; процедури контролю і моніторингу експлуатації та подальшого використання. Дія Директиви не поширюється на: внесення осаду у ґрунт (у тому числі осаду стічних вод та мулу від днопоглиблювальних робіт); використання на полігонах інертних відходів для реконструкції або реставраційних робіт; складування незабруднених ґрунтів або безпечних інертних відходів геологорозвідувальних робіт, видобутку, переробки та зберігання мінеральних ресурсів, а також експлуатації кар єрів; 63

67 зберігання безпечного днопоглиблювального осаду поряд з малими водотоками, з яких він був добутий та безпечного мулу в поверхневих водах, у тому числі на дні та його підґрунті. Стандартний порядок прийняття відходів закріплений таким чином, щоб уникнути будь яких ризиків: відходи повинні оброблятися, перш ніж потрапити на полігон; небезпечні відходи у значенні, передбаченому Директивою, повинні бути призначені на полігони для небезпечних відходів; полігони для безпечних відходів повинні використовуватися для твердих побутових відходів та безпечних відходів; полігони для інертних відходів повинні використовуватися лише для інертних відходів. Наступні види відходів не можуть бути прийняті на полігони: рідкі відходи; горючі відходи; вибухові або окислювальні відходи; відходи лікарняного походження та інші клінічні відходи, які є інфекційними; використані шини, за деякими винятками; будь які інші види відходів, які не відповідають критеріям прийняття, викладеним у Додатку II. Директива визначає систему дозволів для полігонів. Заява на отримання дозволу має містити наступну інформацію: особу заявника, а в деяких випадках оператора; опис видів та загальних кількості відходів, що підлягають видаленню; ємність полігону; опис об єкту; пропоновані методи запобігання та скорочення забруднення; план експлуатації, моніторингу та контролю; план закриття та подальших процедур; інформацію про фінансове забезпечення заявника; матеріали оцінки впливу, якщо це вимагається Директивою 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище (ОВНС). Держави члени до року повинні розробити національні стратегії скорочення біорозкладаних муніципальних відходів, які розміщуються на полігонах, на 35% від загального обсягу (за вагою) біорозкладаних муніципальних відходів, вироблених у 1995 році. Держави члени якомога швидше повинні забезпечити, щоб існуючі полігони не використовувалися надалі, якщо вони не відповідають положенням Директиви. Держави члени повинні кожні три роки звітувати перед Комісією про реалізацію Директиви. Назва: Директива 2006/21/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 15 березня 2006 року про управління відходами видобувної промисловості та внесення змін і доповнень до Директиви 2004/35/ЄC Поправки У Директиву були внесені поправки Регламентом (ЄС) 596/2009 Європейського Парламенту і Ради від 18 червня 2009 року. Короткий опис У Директиві визначаються заходи, процедури та керівні принципи запобігання або зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та здоров я населення в результаті управління відходами видобувної промисловості. 64

68 Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС щодо запобігання утворенню та переробки відходів. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2008/98/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких Директив (Рамковою директивою про відходи) та Директивою 2010/75/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива безпосередньо не пов язана з будь якої міжнародною угодою. Предмет Цією Директивою передбачаються заходи, процедури та керівні принципи запобігання або зменшення, наскільки це можливо, будь якого негативного впливу на навколишнє середовище, зокрема, на воду, повітря, ґрунт, флору, фауну та ландшафт, а також будь яких ризиків для здоров я населення в результаті управління відходами видобувної промисловості. Зміст Дія цієї Директиви поширюється на відходи, що утворюються при видобутку, переробці та зберіганні мінеральних ресурсів та роботі кар єрів. Відходи, що належать до сфери застосування цієї Директиви, більше не підпадають під дію Директиви 1999/31/ЄC про захоронення відходів. Управління зазначеними відходами видобувної промисловості повинно здійснюватися на спеціалізованих об єктах відповідно до визначених правил. У відповідності до Директиви 2004/35/ЄC, оператори таких об єктів несуть відповідальність щодо екологічної шкоди, заподіяної в результаті їх експлуатації. Держави члени повинні вжити усіх запобіжних заходів для обмеження ризику для здоров я населення та навколишнього середовища, пов язаного з експлуатацією об єктів по переробці відходів видобувної промисловості, зокрема шляхом застосування концепції «найкращих наявних методик». Об єкти поводження з відходами видобувної промисловості: жодні об єкти поводження з відходами видобувної промисловості не можуть працювати без дозволу, виданого компетентними органами. Для того, щоб отримати такий дозвіл, оператор об єкту повинен відповідати положенням цієї Директиви. Компетентні органи зобов язані інформувати громадськість про подані заяви на видачу дозволів. Це положення забезпечує можливість громадськості надавати зауваження та брати участь у процедурі оцінки заяв. При будівництві нових об єктів поводження з відходами або реконструкції існуючих, компетентні органи повинні гарантувати вжиття наступних заходів: об єкти повинні бути відповідним чином розташовані; має бути забезпечена фізична стабільність об єкту та попереджене забруднення ґрунту, повітря та води; об єкти повинні контролюватися та перевірятися компетентними особами; повинні бути вжиті заходи для закриття об єктів, відновлення земель та проведення робіт після закриття об єкту. Оператори об єктів поводження з відходами, які становлять потенційну небезпеку для здоров я населення та навколишнього середовища (категорія А) повинні розробити: політику запобігання великих аварій; систему управління безпекою; 65

69 внутрішній план дій при надзвичайних ситуаціях, в якому вказуються заходи, яких необхідно вжити на місці у разі аварії. Для об єктів категорії А компетентний орган повинен також скласти зовнішній план дій при надзвичайних ситуаціях, в якому вказуються заходи, яких необхідно вжити за межами об єкту у разі аварії. Ці два типи планів дій при надзвичайних ситуаціях (складених оператором та компетентним органом) призначені для зниження потенційного впливу великих аварій на здоров я населення та навколишнє середовище, та забезпечення відновлення довкілля після таких аварій. Вони повинні забезпечувати участь громадськості та враховувати представлені зауваження і пропозиції. Оператори об єктів поводження з відходами повинні надати фінансові гарантії до початку діяльності для того, щоб забезпечити дотримання положень Директиви та підтвердження існування та наявності коштів для відновлення ділянки розташування об єкту після його закриття. Об єкт поводження з відходами вважається остаточно закритим, коли компетентний орган проведе заключну інспекцію, здійснить оцінку звітів, представлених оператором, підтвердить, що ділянка розташування об єкту була відновлена та надасть відповідне погодження. Після закриття, оператор повинен підтримувати і контролювати ділянку розташування об єкту впродовж періоду часу, визначеного компетентним органом. Витрати на ці заходи, в основному, покриваються за рахунок оператора. Заходи з управління відходами видобувної промисловості: держави члени повинні забезпечити, щоб оператори об єктів поводження з відходами розробили плани управління відходами, які повинні переглядатися кожні п ять років. Цілі плану повинні бути наступними: запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та/або їх шкідливості; стимулювання відновлення відходів шляхом їх вторинного перероблення, повторного використання або рекультивації; стимулювання безпечного видалення відходів у короткостроковій та довгостроковій перспективі. План має включати в себе принаймні наступні елементи: опис відходів та їхні характеристики (хімічні, фізичні, геологічні та ін.), опис речовин, що використовуються для обробки мінеральних ресурсів, методів, що використовуються для транспортування і переробки відходів; процедури контролю і моніторингу; при необхідності, класифікацію об єкту поводження з відходами (категорія A); заплановані заходи по закриттю об єкту та подальшого моніторингу; заходи по запобіганню забрудненню води і ґрунту. Компетентний орган повинен переконатися в тому, що оператори об єктів поводження з відходами вжили необхідних заходів для запобігання забрудненню води і ґрунту, зокрема шляхом: оцінки утворення фільтрату (фільтрат означає будь яку рідину, яка просочується через видалені відходи, у тому числі забруднені стоки); запобігання утворенню фільтрату та запобігання забрудненню поверхневих і підземних вод відходами; очищення забрудненої води та фільтрату з метою забезпечення їх скиду. Директива також містить спеціальні заходи, спрямовані на обмеження концентрації ціаніду в хвостосховищах та стічних водах, якщо ціанід використовується для видобутку корисних копалин. 66

70 Сектор 4: Охорона природи Вступ Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 39 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики. У главі Цілі та пріоритетні напрямки діяльності у сфері охорони природи та біорізноманіття (стаття 6), представлені наступні цілі: припинення занепаду біорізноманіття з метою досягнення цієї мети до 2010 року, у тому числі попередження та пом якшення впливу інвазивних чужорідних видів і генотипів; охорона і належне відновлення природи та біорізноманіття від шкідливих забруднень; збереження, відповідне відновлення та стале використання морського середовища, прибережних районів і водно болотних угідь; збереження та відповідне відновлення територій цінного ландшафту, включаючи оброблені та екологічно чутливі зони; збереження видів і природних середовищ існування з приділенням особливої уваги запобіганню фрагментації природних середовищ існування; сприяння сталому використанню ґрунту з приділенням особливої уваги запобіганню ерозії, деградації, забрудненню і опустелюванню. Визначені цілі досягаються за допомогою наступних пріоритетних дій з урахуванням принципу субсидіарності, на основі існуючих глобальних та регіональних конвенцій і стратегій, а також повного впровадження відповідних актів Співтовариства. Екосистемний підхід, прийнятий у Конвенції про біологічне різноманіття, повинен застосовуватися де це доречно: Біорізноманіття: забезпечення реалізації та сприяння моніторингу та оцінці Стратегії охорони біорізноманіття Співтовариства та відповідних планів дій, у тому числі в рамках програми збору даних та інформації, розроблення відповідних показників та стимулювання використання найкращих наявних методик та найкращих екологічних практик; сприяння науковим дослідженням в області біорізноманіття, генетичних ресурсів, екосистем та взаємодії з діяльністю людини; розроблення заходів для розширення сталого використання, сталого виробництва та сталих інвестицій, пов язаних з біорізноманіттям; стимулювання проведення послідовної оцінки, подальших досліджень та співробітництва щодо видів, які перебувають під загрозою зникнення; сприяння на глобальному рівні справедливому та рівноправному розподілу вигод від використання генетичних ресурсів для виконання положень статті 15 Конвенції про біологічне різноманіття щодо доступу до генетичних ресурсів, які походять з третіх країн; розроблення заходів, спрямованих на запобігання та обмеження інвазивних чужорідних видів, включаючи чужорідні генотипи; створення мережі «Natura 2000» та застосування необхідних технічних і фінансових інструментів та заходів, необхідних для її повноцінного функціонування, а також захисту, за межами мережі «Natura 2000», видів, що охороняються відповідно до Директив про природні середовища існування та про захист птахів; 39 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 67

71 сприяння розширенню мережі «Natura 2000» у державах кандидатах; Аварії і катастрофи: сприяння координації дій Співтовариства та держав членів у випадку аварій та стихійних лих, наприклад, створення мережі для обміну практиками та інструментами попередження; розроблення подальших заходів із попередження великих аварій з приділенням особливої уваги до аварій, пов язаних з трубопроводами, видобувною промисловістю, транспортуванням небезпечних речовин та розроблення заходів щодо відходів видобувної промисловості; Тематична стратегія охорони ґрунтів, яка стосується запобігання, зокрема, забрудненню, ерозії, опустелюванню, деградації, вилученню земель та гідрогеологічних ризиків з урахуванням регіонального різноманіття, включаючи особливості гірських і посушливих районів; Сприяння сталому управлінню видобувними галузями з метою зменшення їхнього впливу на навколишнє середовище; Сприяння інтеграції питань збереження і відновлення ландшафтів у інші галузеві політики, включаючи туризм, з урахуванням відповідних міжнародних документів; Сприяння інтеграції питань збереження біорізноманіття у сільськогосподарську політику та стимулювання сталого розвитку сільських районів, багатофункціонального та сталого сільського господарства, шляхом: стимулювання використання повною мірою існуючих можливостей Спільної сільськогосподарської політики та інших політичних заходів; стимулювання більш екологічно відповідального фермерства, у тому числі, необхідності де це доцільно, екстенсивних методів виробництва, інтегрованих методів ведення сільського господарства, органічного фермерства та агро біорізноманіття, у майбутніх переглядах Спільної сільськогосподарської політики з урахуванням необхідності збалансованого підходу до багатофункціональної ролі сільських громад; Сприяння сталому використанню морів та збереженню морських екосистем, включаючи морське дно, гирлові та прибережні райони, з приділенням особливої уваги цінним за біорізноманіттям районам, шляхом: сприяння більшій інтеграції екологічних міркувань у Загальну політику у сфері рибальства з можливістю її перегляду у 2002 році; розроблення тематичної стратегії щодо захисту та збереження морського середовища, беручи до уваги, зокрема, умови та зобов язання щодо виконання морських конвенцій, а також необхідність скорочення викидів і впливу морського транспорту та інших видів морської та наземної діяльності; сприяння комплексному управлінню прибережними зонами; подальшого сприяння охороні морських районів, зокрема в мережі «Natura 2000», а також інших можливих механізмів Співтовариства; Реалізація та подальше розроблення стратегій та заходів у сфері лісництва відповідно до Лісової стратегії Європейського Союзу з урахуванням принципу субсидіарності та збереження біорізноманіття, включаючи наступні елементи: вдосконалення існуючих заходів Співтовариства, які спрямовані на захист лісів та забезпечення сталого лісокористування, зокрема, в рамках національних лісових програм, пов язаних з планами розвитку сільських районів, з особливим акцентом на моніторинг множинних функцій лісів відповідно до рекомендацій, прийнятих на Конференції міністрів щодо захисту лісів Європи, Форумі Організації Об єднаних Націй з лісів, в рамках Конвенції про біологічне різноманіття та інших форумів; стимулювання ефективної координації політики між усіма секторами, задіяними у лісовому господарстві, включаючи приватний сектор, а також координація усіх заінтересованих сторін, що опікуються питаннями лісового господарства; 68

72 стимулювання збільшення частки ринку для сталого виробництва деревини, зокрема, шляхом стимулювання сертифікації сталого лісокористування та маркування відповідної продукції; продовження активної участі Співтовариства та держав членів у виконанні глобальних та регіональних резолюцій та обговореннях і переговорах з питань, що стосуються лісів; вивчення можливості вжиття активних заходів щодо запобігання та припинення торгівлі незаконно заготовленою деревиною; стимулювання врахування впливу зміни клімату в лісовому господарстві; Генетично модифіковані організми (ГМО): розроблення положень та методів оцінки ризику, ідентифікації, маркування та відстеження ГМО з метою забезпечення ефективного моніторингу та контролю наслідків для здоров я населення та навколишнього середовища; якнайшвидша ратифікація та виконання Картахенського протоколу про біобезпеку та підтримка створення нормативно правової бази у третіх країнах, шляхом, де це необхідно, надання технічної та фінансової допомоги. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» 40. «Пріоритетна мета 1: забезпечення захисту, збереження та підвищення природного капіталу ЄС», включає наступні пункти, зосереджені на охороні природи та біологічного різноманіття: (17) Результати останніх оцінок свідчать про те, що біорізноманіття в ЄС продовжує занепадати, а більшість екосистем значно деградовані. Стратегія біорізноманіття ЄС на період до 2020 року містить цілі та дії, необхідні для подолання цих негативних тенденцій та розширення екосистемних послуг. Вона повинна бути реалізована в повному обсязі, що дозволить ЄС виконати головну мету щодо збереження біорізноманіття до 2020 року. У той час як Стратегія включає в себе заходи щодо удосконалення та виконання директив про природні середовища існування та про захист птахів, у тому числі щодо створення мережі «Natura 2000», досягнення головної мети вимагатиме комплексного виконання усіх існуючих правових актів, спрямованих на захист природного капіталу. (20) Стосовно морського середовища, у той час як морський сектор пропонує економічні можливості від рибальства, судноплавства та аквакультури до сировини, офшорного виробництва енергії та морських біотехнологій, необхідно забезпечити, щоб їх використання відповідало принципам збереження та сталого управління морськими і прибережними екосистемами. (21) Екосистемні підходи до пом якшення наслідків зміни клімату та адаптації, які також сприяють збереженню біорізноманіття та наданню інших екосистемних послуг, повинні використовуватися більш широко, в рамках політики ЄС з питань зміни клімату, у той час як інші екологічні цілі, а саме збереження біорізноманіття та охорона вод, повинні бути повністю враховані при прийнятті рішень, пов язаних з відновлюваними джерелами енергії. Нарешті, необхідно вжити заходів щодо вирішення питання забруднення атмосферного повітря викидами транспортних засобів та викидами СО 2. (25) Заходи, вжиті в рамках Стратегії біорізноманіття, спрямовані на відновлення 15% деградованих екосистем в ЄС та розширення використання екологічно чистої інфраструктури, сприятимуть подоланню фрагментації земель. Це сприятиме подальшому зміцненню природного капіталу та підвищенню стійкості екосистем, і може запропонувати економічно ефективні механізми пом якшення наслідків зміни клімату та адаптації, а також управління 40 COM(2012) 710 заключна редакція. 69

73 ризиками природних лих. Тим часом, зусилля держав членів по ревізії та оцінці екосистем та їхніх послуг, а також ініціатива «відсутності чистих втрат», запланована на 2015 рік, сприятимуть підтримці запасів природного капіталу в різних масштабах. Інтеграція економічної цінності екосистемних послуг в системи обліку та звітності на рівні ЄС та національному рівні до 2020 року, призведе до поліпшення управління природним капіталом ЄС. (26) З метою захисту, збереження та збільшення природного капіталу ЄС, програма має забезпечити до 2020 року: Припинення втрати біорізноманіття та деградації екосистемних послуг, а також підтримку та зміцнення екосистем та їхніх послуг. Значне зменшення наслідків впливу на прісні, перехідні та прибережні води, підтримка або поліпшення гарного стану, як це визначено Водною Рамковою Директивою. Зменшення наслідків впливу на морські води для досягнення або підтримки гарного екологічного стану, як це визначено Рамковою Директивою про морську стратегію. Подальше зменшення впливу забруднення атмосферного повітря на екосистеми та біорізноманіття. Стале землекористування в ЄС, відповідний захист ґрунтів та відновлення забруднених земельних ділянок. Більш стале та ресурсоефективне управління кругообігом поживних речовин (азоту та фосфору). Захист лісів та їхніх послуг, поліпшення їх стійкості до змін клімату та пожеж. Це вимагає, зокрема: Комплексної реалізації Стратегії біорізноманіття ЄС. Комплексної реалізації Програми захисту водних ресурсів Європи. Активізації зусиль, зокрема для забезпечення якісних рибних запасів до 2020 року, починаючи від рибальства на рівні або нижче рівня максимального сталого вилову починаючи з 2015 року в усіх рибогосподарствах, а також визначення загальноєвропейських цілей скорочення обсягів морського сміття. Посилення зусиль щодо досягнення повної відповідності праву ЄС у сфері якості атмосферного повітря та визначення стратегічних цілей і дій після 2020 року. Активізації зусиль щодо зменшення ерозії ґрунтів та збільшення вмісту органічної речовини у ґрунті, відновлення забруднених ділянок та розширення інтеграції аспектів землекористування у скоординоване прийняття рішень за участю усіх відповідних рівнів влади, за підтримки прийняття цілей щодо ґрунту та землі як ресурсу, а також завдань територіального планування. Подальших кроків щодо скорочення викидів азоту і фосфору, в тому числі з міських і промислових стічних вод та від використання добрив. Розроблення та впровадження нової Лісової стратегії ЄС, спрямованої на задоволення численних потреб лісів, яка сприяє застосуванню більш стратегічного підходу до охорони та збільшення площі лісів. «Наше страхування життя, наш природний капітал: стратегія біорізноманіття ЄС до 2020 року» 41, прийнята у 2011 році, є основним стратегічним документом у галузі охорони природи. У березні 2010 року лідери ЄС визнали, що цілі біорізноманіття на 2010 рік не будуть досягнуті, незважаючи на деякі великі успіхи, а саме створення «Natura 2000», найбільшої в світі мережі природоохоронних територій. Тому вони схвалили довгострокове бачення та головну мету: 41 COM(2011) 244 заключна редакція. 70

74 Бачення на період до 2050 року: станом на 2050 рік біорізноманіття та екосистемні послуги Європейського Союзу його природний капітал охороняються, цінуються та відповідним чином відновлюються з огляду на цінність біорізноманіття та його важливий внесок в людське благополуччя та економічне процвітання, а також для уникнення катастрофічних змін, викликаних втратою біорізноманіття. Головна мета на період до 2020 року: припинення втрат біорізноманіття та деградації екосистемних послуг в ЄС на період до 2020 року, забезпечення їх відновлення наскільки це можливо, збільшення внеску ЄС у запобігання глобальних втрат біорізноманіття. Для досягнення цих цілей, Стратегією визначаються наступні завдання: Завдання 1: Повне виконання Директив про природні середовища існування та про захист птахів Завдання 2: Збереження та відновлення екосистем та їхніх послуг (станом на 2020 рік екосистеми та їхні послуги підтримуються та поліпшуються шляхом створення зеленої інфраструктури та відновлення не менше 15% деградованих екосистем) Завдання 3: Збільшення вкладу сільського та лісового господарства у збереження та поліпшення біорізноманіття Завдання 4: Забезпечення сталого використання рибних ресурсів (досягнення максимального сталого вилову (МСВ) до 2015 року) Завдання 5: Боротьба з інвазивними чужорідними видами (до 2020 року інвазивні чужорідні види (ІЧВ) та їхні маршрути виявлені та визначена їхня пріоритетність, пріоритетні види регулюються або викоренені, а маршрути контролюються з метою запобігання появі нових ІЧВ. Завдання 6: Допомога у запобіганні втрат біорізноманіття на глобальному рівні (до 2020 року ЄС збільшить свій внесок у запобігання втрат біорізноманіття). Виходячи з цих завдань передбачається 20 конкретних заходів (Додаток). Право у сфері охорони природи Директива про захист птахів: Директива 2009/147/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 30 листопада 2009 року про захист диких птахів (кодифікована версія Директиви 79/409/ЄEC із змінами і доповненнями) забезпечує далекосяжний захист усіх видів диких птахів на Європейській території, з визначенням 194 їх видів та підвидів, які знаходяться під загрозою зникнення та потребують вжиття спеціальних заходів щодо їх збереження. Схема включає наступні компоненти: Держави члени повинні визначити особливо охоронні природні території (ООПТ) для 194 видів, які знаходяться під особливою загрозою та усіх мігруючих видів птахів. ООПТ є науково визначеними територіями, які мають вирішальне значення для виживання цільових видів, такі як водно болотні угіддя. Вони входять до екологічної мережі «Natura 2000», створеної в рамках Директиви про природні середовища існування 92/43/ЄEC. У рамках другого компоненту забороняється здійснення діяльності, яка безпосередньо загрожує птахам, а саме забій або ловля птахів, знищення гнізд та збір яєць, а також суміжної діяльності, а саме продажу живих або мертвих птахів (за деякими винятками). Третій компонент встановлює правила, які обмежують кількість видів птахів, на яких можна полювати (82 види і підвиди) та періоди, коли на них можна полювати. Він також визначає дозволені способи полювання (наприклад, неселективне полювання заборонене). 71

75 Директива про природні середовища існування: Основною метою Директиви Ради 92/43/ЄEC від 21 травня 1992 року про збереження природного середовища існування, дикої фауни та флори, є сприяння збереженню біорізноманіття з урахуванням економічних, соціальних, культурних та регіональних вимог. У той час, як Директива робить свій внесок у досягнення спільної мети щодо сталого розвитку, вона забезпечує збереження широкого спектру рідкісних, зникаючих або ендемічних видів, у тому числі близько 450 видів тварин та 500 видів рослин. Необхідно також забезпечити збереження близько 200 рідкісних і характерних типів ареалів природних середовищ існування. Директива передбачає заборону на погіршення якості місць випасу та відпочинку для певних особливо охоронних видів тварин. Винятки із суворих правил охорони обумовлюються дуже конкретними умовами. Директива про природні середовища існування також передбачає створення на території ЄС екологічної мережі охоронних територій «Natura 2000». Для цих територій забезпечується високий рівень захисту від потенційно небезпечних подій. Разом з Директивою про захист птахів, Директива про природні середовища існування лежить в основі права ЄС у сфері охорони природи. Інші правові акти, які стосуються охорони природи та біологічного різноманіття включають: Регламент Ради (ЄС) 338/97 від 9 грудня 1996 року про захист видів дикої фауни і флори шляхом регулювання торгівлі ними; Регламент Ради (ЄС) 708/2007 від 11 червня 2007 року щодо використання чужорідних та локально відсутніх видів у аквакультурі. Міжнародні угоди Наступні універсальні та регіональні багатосторонні угоди є актуальними з точки зору охорони природи: Конвенція ООН про біологічне різноманіття (КБР) та протоколи до неї (Картахенський протокол про біобезпеку та Нагойський протокол про регулювання доступу до генетичних ресурсів та спільне використання на справедливій і рівній основі вигод від їх застосування); Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція); Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES); Конвенція про збереження європейської дикої природи і природних проживання середовищ існування (Бернська конвенція); Конвенція про водно болотні угіддя, що мають міжнародне значення (Рамсарська конвенція). Посилання та відповідні вебсайти Політика ЄС щодо охорони природи та біорізноманіття: Право ЄС у сфері охорони природи: Стратегія біорізноманіття ЄС: Європейське агентство охорони навколишнього середовища Біорізноманіття: Конвенція ООН про біологічне різноманіття (КБР): Стратегічний план КБР ООН щодо охорони біорізноманіття на роки: Боннська конвенція: 72

76 Бернська конвенція: CITES: Рамсарська конвенція: Директиви, пов язані з охороною природи, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2009/147/ ЄC Європейського Парламенту і Ради від 30 листопада 2009 року про захист диких птахів (Директива про захист птахів) Примітка: Ця Директива є кодифікованою версією Директиви Ради 79/409/ЄEC від 2 квітня 1979 року про захист диких птахів із змінами і доповненнями. Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Ця Директива забезпечує далекосяжний захист усіх видів диких птахів на Європейській території, з визначенням видів і підвидів, які знаходяться під особливою загрозою зникнення та потребують вжиття спеціальних заходів щодо їх збереження. Разом з Директивою про захист птахів, Директива про природні середовища існування лежить в основі права ЄС у сфері охорони природи. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Стратегії біорізноманіття ЄС до 2020 року. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Директива пов язана з Директивою Ради 92/43/ЄEC від 21 травня 1992 року про збереження природного середовища існування, дикої фауни та флори та Регламентом Ради (ЄС) 338/97 від 9 грудня 1996 року про захист видів дикої фауни і флори шляхом регулювання торгівлі ними. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття, Конвенцією про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннською конвенцією), Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕS) та Конвенцією про збереження європейської дикої природи і природних середовищ існування (Бернською конвенцією). Предмет Ця Директива стосується збереження всіх видів диких птахів, які зустрічаються в природі на Європейській території держав членів, на яку поширюється дія Договору. Вона охоплює захист, управління та контроль за цими видами та встановлює правила їх використання. Зміст Держави члени Європейського Союзу (ЄС) повинні вжити заходів для забезпечення збереження та регулювання використання диких птахів, що зустрічаються в природі на 73

77 Європейській території, з метою підтримки їх популяції на задовільному рівні або адаптації їх популяції до такого рівня. Охорона природних середовищ існування: зникнення або погіршення природних середовищ існування становить загрозу для збереження диких птахів. Відтак, їхній захист має величезне значення. Для збереження, підтримки або відновлення біотопів та природних середовищ існування птахів, держави члени зобов язуються: визначити охоронні райони; забезпечити утримання та управління природними середовищами існування відповідно до екологічних потреб; відновити зруйновані біотопи та створити нові біотопи. Особливо охоронні природні території: держави члени повинні створити особливо охоронні природні території (ООПТ) для зникаючих видів птахів та мігруючих видів птахів (див. Додаток I). Ці території повинні бути розташовані у природних ареалах птахів та можуть включати місця зимівлі та гніздування або перевалочні пункти вздовж шляхів міграції. Держави члени повинні звертати особливу увагу на водно болотні угіддя, які перебувають у занепаді по всій Європі. Вони також повинні створити сприятливі умови для виживання або розмноження видів, що зустрічаються на особливо охоронних природних територіях. З цією метою вони повинні вжити необхідних заходів для уникнення забруднення або погіршення місць проживання або будь яких порушень, що впливають на птахів. Вони також повинні здійснювати оцінку впливу проектів, які можуть спричинити значний вплив на визначені райони та вжити відповідних заходів, щоб уникнути його. Особливо охоронні природні території (ООПТ), а також спеціальні зони збереження (СЗЗ) відповідно до Директиви про природні середовища існування (92/43/ЄEC), формують європейську мережу охоронних природних територій «Natura 2000». Охорона диких птахів: Директивою визначається загальна система захисту всіх видів диких птахів, що зустрічаються на території Європи. Вона забороняє, зокрема: умисний забій або ловлю диких птахів; знищення або пошкодження гнізд; збирання чи зберігання яєць, навіть порожніх; діяльність, яка умисно порушує спокій птахів та ставить під загрозу збереження виду; продаж та утримання живих або мертвих видів птахів, забій і ловля яких не допускається (ця заборона також поширюється на будь які частини чи похідні птиці). За певних умов, держави члени можуть відступати від положень, встановлених щодо охорони диких птахів. Проте, наслідки таких відступів не повинні бути несумісними з цілями щодо збереження, зазначеними у Директиві. Держави члени повинні сприяти проведенню наукових досліджень з метою забезпечення управління, охорони та розумного використання видів диких птахів, які зустрічаються на Європейській території (див. Додаток V). Полювання: можна полювати на види птахів, чисельність, розподіл і темпи розмноження яких це дозволяють. Проте, практика полювання повинна відповідати певним принципам: кількість впольованих птахів не повинна ставити під загрозу підтримання на задовільному рівні популяції видів, на які можна полювати; полювання не дозволяється в період виведення чи вирощування потомства; полювання на мігруючі види не дозволяється під час їх повернення до місць розмноження; методи великомасштабного або неселективного відлову птиці заборонені (див. Додаток IV). Перелік видів, на які можна полювати, наводиться у Додатку II (в частині А представлений перелік видів, на які можна полювати на всій території ЄС, а в частині Б перелік видів, на які можна полювати лише в деяких країнах). 74

78 Назва: Директива Ради 92/43/ЄEC від 21 травня 1992 року про збереження природного середовища існування, дикої фауни та флори (Директива про природні середовища існування) Поправки У цю Директиву були внесені поправки Директивою Ради 97/62/ЄC від 27 жовтня 1997 року, Регламентом (ЄC) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року і Директивою Ради 2006/105/ЄC від 20 листопада 2006 року. Короткий опис Ця Директива забезпечує збереження широкого спектру рідкісних, зникаючих або ендемічних видів, у тому числі близько 450 видів тварин та 500 видів рослин. Необхідно також забезпечити збереження близько 200 рідкісних і характерних типів природних середовищ існування. Директива також передбачає створення на території ЄС екологічної мережі охоронних територій «Natura 2000», яка забезпечує високий рівень захисту від потенційно небезпечних подій. Разом з Директивою про захист птахів, Директива про природні середовища існування лежить в основі права ЄС у сфері охорони природи. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Стратегії ЄС щодо охорони біорізноманіття на період до 2020 року. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2009/147/ ЄC Європейського Парламенту і Ради від 30 листопада 2009 року про захист диких птахів та Регламентом Ради (ЕС) 338/97 від 9 грудня 1996 року про захист видів дикої фауни і флори шляхом регулювання торгівлі ними. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття, Конвенцією про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннською конвенцією), Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕS) та Конвенцією про збереження європейської дикої природи і природних середовищ існування (Бернською конвенцією). Предмет Метою цієї Директиви є сприяння забезпеченню збереження біологічного різноманіття шляхом збереження природних середовищ існування та дикої фауни і флори на Європейській території держав членів, на яку поширюється дія Договору. Зміст Ця Директива призначена для підтримки збереження біорізноманіття у державах членах шляхом визначення загальної основи для збереження диких рослин і тварин та природних середовищ існування, які представляють інтерес для Співтовариства. Директивою про природні середовища існування було закріплене створення мережі «Natura 2000». Ця мережа є найбільшою екологічною мережею в світі. Вона включає в себе спеціальні природоохоронні території, визначені державами членами в рамках цієї Директиви. Крім того, вона також включає в себе особливо охоронні природні території, класифіковані у відповідності до Директиви про захист птахів 2009/147/ЄC. 75

79 У Додатках I і II до Директиви перераховані типи природних середовищ існування та види, збереження яких потребує визначення спеціальних охоронних територій. Деякі з них визначаються як «пріоритетні» природні середовища існування або види (які знаходяться під загрозою зникнення). У Додатку IV перераховані види тварин і рослин, що потребують особливо суворої охорони. Визначення спеціальних охоронних територій відбувається в три етапи. Відповідно до критеріїв, викладених у Додатках, кожна держава член повинна скласти перелік територій, на яких розташовані природні середовища існування та дика фауна і флора. На основі національних переліків та за погодженням з державами членами, Комісія затверджує перелік територій загальноєвропейського значення для кожного з дев яти біогеографічних регіонів ЄС (Альпійського, Атлантичного, Чорноморського, Бореального, Континентального, Макронезії, Середземномор я, Паннонії та Степпік). Не пізніше, ніж через шість років після вибору району загальноєвропейського значення, відповідна держава член повинна визначити його в якості спеціальної охоронної території. Якщо Комісія вважає, що район, в якому знаходиться пріоритетне природне середовище існування або пріоритетний вид, не був включений до національного переліку, Директивою передбачається процедура проведення двосторонніх консультацій між відповідною державоючленом та Комісією. Якщо результат консультацій є незадовільним, Комісія повинна направити пропозицію до Ради щодо вибору району в якості об єкту, значущого для Співтовариства. Держави члени повинні вжити усіх необхідних заходів для забезпечення збереження природних середовищ існування на спеціальних охоронних територіях, уникнення їх пошкодження та значного порушення спокою видів. Директива передбачає співфінансування заходів щодо збереження з боку Співтовариства. Держави члени повинні також: стимулювати управління особливостями ландшафту, які необхідні для міграції, поширення та генетичного обміну між дикими видами; створити системи суворої охорони видів тварин і рослин, які знаходяться під особливою загрозою (Додаток IV), а також вивчити питання доцільності повторного занесення цих видів на їх території; заборонити використання неселективних методів добування, відлову або відстрілу певних видів тварин і рослин (Додаток V). Кожні шість років держави члени повинні звітувати про заходи, вжиті ними відповідно до вимог Директиви. На основі звітів держав членів Комісія складає загальний звіт. У Додатки до Директиви були внесені поправки з урахуванням біорізноманіття держав, які приєдналися до ЄС у 2004 та 2007 роках. Розширення призвело до появи нових проблем в галузі збереження біорізноманіття, а також нових елементів, у тому числі трьох нових біогеографічних регіонів (Чорноморського регіону, регіону Паннонії та регіону Степпік). Мережа «Natura 2000» наразі включає близько 18% сухопутної території ЄС. 76

80 Сектор 5: Якість води та управління водними ресурсами (включаючи морське середовище) Вступ Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 42 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики та передбачає наступні цілі: збереження, належне відновлення та стале використання морського середовища, прибережних районів та водно болотних угідь (стаття 6) досягнення рівня якості підземних і поверхневих вод, який не призводить до значного впливу та ризиків для здоров я населення та навколишнього середовища, та забезпечення сталості темпів видобутку з водних ресурсів у довгостроковій перспективі Виконання цих цілей забезпечується за рахунок вжиття наступних пріоритетних дій з урахуванням принципу субсидіарності, на основі існуючих універсальних та регіональних конвенцій та стратегій, а також виконання у повному обсязі відповідних нормативних актів Співтовариства: Сприяння сталому використанню морів та збереженню морських екосистем включаючи морське дно, гирлові та прибережні райони, з приділенням особливої уваги цінним за біорізноманіттям районам, шляхом: сприяння більшій інтеграції екологічних міркувань у Спільну політику рибальства з можливістю її перегляду у 2002 році; розроблення тематичної стратегії захисту та збереження морського середовища, враховуючи, зокрема, умови та зобов язання щодо виконання морських конвенцій, а також необхідність скорочення викидів і впливу морського транспорту та інших видів морської та наземної діяльності; сприяння комплексному управлінню прибережними зонами; подальшого сприяння охороні морських районів, зокрема в мережі «Natura 2000», а також інших можливих механізмів Співтовариства; Стале використання та висока якість води: забезпечення високого рівня охорони поверхневих і підземних вод, запобігання забрудненню та сприяння сталому водокористуванню; діяльність в напрямку забезпечення повного виконання Водної Рамкової Директиви, з метою досягнення хорошого екологічного, хімічного та кількісного стану вод, а також узгодженого і сталого управління водними ресурсами; розроблення заходів, спрямованих на припинення скидів, викидів і втрат Пріоритетних небезпечних речовин, відповідно до положень Водної Рамкової Директиви; забезпечення високого рівня захисту води, призначеної для купання, у тому числі перегляд Директиви про якість води для купання; забезпечення інтеграції концепцій і підходів Водної Рамкової Директиви та інших водоохоронних директив в інші політики Співтовариства. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах 42 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 77

81 можливостей нашої планети» 43. «Пріоритетна мета 1: забезпечення охорони, збереження та підвищення природного капіталу ЄС», включає наступні пункти, зосереджені на питаннях, пов язаних з водними ресурсами: (18) Незважаючи на значні зусилля, на сьогоднішній день, вимоги, передбачені Водною Рамковою Директивою щодо досягнення «хорошого екологічного стану» до 2015 року, ймовірно будуть виконані лише по 53% поверхневих водних об єктів ЄС. Існує також ризик того, що мета Рамкової Директиви про морську стратегію щодо досягнення «хорошого екологічного стану» до 2020 року може бути невиконана, зокрема через триваюче виснаження рибних запасів та наявність сміття в морях Європи. (20) У випадку морського середовища, у той час як морський сектор пропонує економічні можливості, від рибальства, судноплавства та аквакультури до сировини, офшорного виробництва енергії та морських біотехнологій, необхідно забезпечити, щоб їх використання відповідало принципам збереження та сталого управління морськими і прибережними екосистемами. (26) З метою охорони, збереження та збільшення природного капіталу ЄС, програма має забезпечити до 2020 року: Значне зменшення наслідків впливу на прісні, перехідні та прибережні води задля досягнення, підтримки або поліпшення хорошого стану, як це визначено Водною Рамковою Директивою. Зменшення наслідків впливу на морські води для досягнення або підтримки хорошого екологічного стану, як це визначено Рамковою Директивою про морську стратегію. Це вимагає, зокрема: Реалізації в повному обсязі Програми захисту водних ресурсів Європи. Активізації зусиль, зокрема, для забезпечення до 2020 року якісних рибних запасів, починаючи від рибальства на рівні або нижче рівня максимального сталого вилову починаючи з 2015 року в усіх рибогосподарствах, а також визначення загальноєвропейських цілей щодо скорочення обсягів морського сміття. Подальших кроків щодо скорочення викидів азоту і фосфору, в тому числі з міських і промислових стічних вод та від використання добрив. «Пріоритетна мета 2: Перетворення ЄС на ресурсозберігаючу, «зелену», конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку» включає наступні пункти, зосереджені на питаннях, пов язаних з водними ресурсами: (39) Ефективність використання водних ресурсів буде розглянута в пріоритетному порядку з метою сприяння досягненню хорошого стану вод. Незважаючи на те, що посухи та обмеженість водних ресурсів впливають на все більшу кількість районів Європи, за оцінками 20 40% наявних водних ресурсів у Європі втрачаються, зокрема, через протікання у системі водопостачання. Відповідно до наявного моделювання, в ЄС існують значні можливості для підвищення ефективності використання водних ресурсів. Крім того, зростання попиту та наслідки зміни клімату, як очікується, сприятимуть значному збільшенню тиску на водні ресурси Європи. Відтак, Союз та держави члени повинні вжити заходів для забезпечення до 2020 року відповідності встановлених рівнів відновлюваних водних ресурсів при водозаборі, у тому числі за рахунок підвищення ефективності використання водних ресурсів за рахунок використання ринкових механізмів, таких як ціноутворення на воду, які відображають справжню цінність 43 COM(2012) 710 заключна редакція. 78

82 води. Прогресу в цьому напрямку сприятиме прискорена демонстрація та впровадження інноваційних технологій, систем і бізнес моделей на основі Стратегічного плану реалізації Європейського інноваційного водного партнерства. (41) Для перетворення ЄС на ресурсозберігаючу, «зелену», конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку, програма має забезпечити до 2020 року... запобігання або значне зменшення дефіциту води в ЄС. Це вимагає, зокрема:... Поліпшення ефективності використання водних ресурсів шляхом встановлення цільових показників на рівні річкових басейнів та використання ринкових механізмів, а саме ціноутворення на воду. «Пріоритетна мета 3: Захист громадян ЄС від екологічного впливу та ризиків для здоров я і благополуччя» включає наступні пункти, зосереджені на питаннях, пов язаних з водними ресурсами: (44) Доступ до води задовільної якості залишається проблематичним у ряді сільських районів ЄС, при цьому забезпечення хорошої якості води, призначеної для купання, приносить користь як здоров ю населення, так і туристичній галузі ЄС. Негативні наслідки повеней для здоров я населення та економічної діяльності виникають частіше, частково через зміни у гідрологічному циклі та методах землекористування. (45) Нездатність повною мірою втілити існуючу політику не дозволяє ЄС досягти відповідних стандартів якості атмосферного повітря та води. ЄС буде оновлювати цілі у відповідності до останніх наукових досліджень та більш активно забезпечуватиме координацію з іншими цілями політики в таких сферах, як зміни клімату, біорізноманіття та морське і земне середовища. Наприклад, скорочення деяких забруднювачів атмосферного повітря може забезпечити важливий внесок у пом якшення наслідків зміни клімату. Подальша робота в цьому напрямку буде керуватися комплексним переглядом законодавства ЄС у сфері якості атмосферного повітря та положеннями Програми збереження водних ресурсів Європи. (52) З метою захисту громадян ЄС від екологічного впливу та ризиків для здоров я і благополуччя, програма має забезпечити до 2020 року... Щоб громадяни на всій території ЄС користувалися питною водою та водою, призначеною для купання, яка відповідає високим стандартам безпеки. Це вимагає, зокрема:... Посилення зусиль щодо виконання Директиви про питну воду, зокрема, для дрібних постачальників питної води та Директиви про якість води, призначеної для купання. У 2012 році був прийнятий важливий стратегічний документ «Програма збереження водних ресурсів Європи» 44, в які пропонуються заходи у наступних сферах: Землекористування та екологічний стан вод ЄС, Хімічний стан та забруднення вод ЄС, Ефективність використання водних ресурсів, Уразливість вод ЄС, Наскрізні рішення, Глобальні аспекти. Водне право Рамкові правові акти Директива 2000/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (Водна Рамкова Директива, ВРД) спрямована на досягнення до 2015 року «хорошого екологічного стану» усіх 44 COM(2012) 673 заключна редакція. 79

83 підземних та поверхневих вод (річок, озер, перехідних і прибережних вод) в ЄС. Стан поверхневих вод оцінюється відповідно до наступних критеріїв: Біологічні показники (риба, донні безхребетні, водна флора); Гідроморфологічні показники, а саме структура берегів річок, безперервність річок або субстрату русла річок; Фізико хімічні показники, а саме температура, насиченість киснем та живильні умови; Хімічні показники, які стосуються стандартів якості навколишнього середовища щодо специфічних забруднюючих речовин басейнів річок. Ці стандарти визначають гранично допустимі концентрації специфічних забруднювачів води. Якщо концентрація хоча б одного такого забруднювача перевищена, водний об єкт не буде класифікований як такий, що має «хороший екологічний стан». ВРД передбачає, що для ґрунтових вод досягнення «хорошого кількісного стану» та «хорошого хімічного стану» (тобто незабрудненості) повинно бути забезпечене до 2015 року. Стан підземних водних об єктів класифікується як «хороший» чи «поганий». ВРД запроваджує райони річкових басейнів, визначені не відповідно до адміністративних чи політичних кордонів, а відповідно до меж річкового басейну (просторового водозбірного басейну річки) як природного географічного та гідрологічного об єкту. Вони управляються відповідно до Планів управління річковими басейнами, які повинні містити чіткі механізми досягнення цілей, визначених щодо річкових басейнів, що мають бути досягнуті у встановлені строки. Вони повинні оновлюватися кожні шість років. Директива 2008/56/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 17 червня 2008 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища (Рамкова Директива про морську стратегію, РДМС) спрямована на досягнення хорошого екологічного стану морських водних об єктів ЄС до 2020 року та забезпечення охорони бази морських ресурсів, від якої залежить економічна та соціальна діяльність. Рамкова Директива про морську стратегію закріплює Європейські морські регіони на основі географічних та екологічних критеріїв. Кожна держава член, яка співпрацює з іншими державами членами та державами, які не входять до складу ЄС в межах морського регіону, повинна розробити стратегію для власних морських вод. Морські стратегії, розроблені кожною державою членом, повинні містити докладну оцінку стану навколишнього середовища, визначення «хорошого екологічного стану» на регіональному рівні та чіткі екологічні цілі і програми моніторингу. Кожна держава член повинна розробити програму економічно ефективних заходів. До розроблення будь яких нових заходів необхідно провести оцінку впливу, яка включає проведення докладного аналізу витрат і вигод пропонованих заходів. Право у сфері питної води Директива Ради 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 року про якість води, призначеної для споживання людиною (Директива про питну воду) спрямована на забезпечення охорони здоров я населення від негативного впливу будь якого забруднення води, призначеної для споживання людиною, гарантуючи, що така вода є безпечною та чистою. Директива закріплює необхідні стандарти якості на рівні ЄС. Загалом, 48 мікробіологічних, хімічних та індикаторних параметрів, а також керівні принципи Всесвітньої організації охорони здоров я щодо якості питної води повинні ретельно і регулярно перевірятися. Право у сфері води, призначеної для купання Директива 2006/7/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 15 лютого 2006 року про управління якістю води, призначеної для купання, та про скасування Директиви 76/160/ЄEC стосується якості води, призначеної для купання в державах членах Європейського Союзу (ЄС). Вона стосується водних об єктів, у яких купання дозволене національними органами влади та регулярно практикується значною кількістю купальщиків. Дія Директиви не поширюється на 80

84 водні об єкти, призначені для використання в лікувальних цілях, або на воду, яка використовується в басейнах. Якість води оцінюється на підставі мікробіологічних даних, які визначаються згідно з параметрами, представленими у Додатку I. Держави члени повинні запровадити класифікацію якості води за категоріями погана, достатня, хороша або добра. Така класифікація повинна відповідати критеріям, викладеним у Додатку II. Вода в усіх об єктах, призначених для купання в ЄС, повинна бути щонайменше достатньої якості до кінця купального сезону 2015 року. Крім того, держави члени повинні вжити необхідних заходів щодо збільшення кількості об єктів, призначених для купання, де якість води оцінюється як хороша або добра. Вода для риби та іншої водної фауни Директива Ради 2006/44/ЄC від 6 вересня 2006 року про якість прісних вод, що потребують охорони або поліпшення задля підтримки популяції риб охоплює проточні або стоячі прісноводні водойми, які підтримують або можуть підтримувати популяцію риб у достатній кількості для підтримки природного балансу та різноманітності. Дія Директиви не поширюється на води у природних або штучних риборозплідних ставках, які використовуються для інтенсивного рибництва. Держави члени повинні визначити прісноводні об єкти, які вважаються придатними для вирощування риби. Вони поділяються на дві категорії: лососеві: які підтримують або здатні підтримувати популяції риб, що відносяться до таких видів, як лосось, форель, харіус або сиг; коропові: які підтримують або здатні підтримувати популяції риб, що відносяться до коропових або інших видів, таких як щука, окунь и вугор. Держави члени повинні розробити 5 річні національні програми зниження забруднення або поліпшення якості визначених водних об єктів. Директива закріплює: фізичні та хімічні параметри для визначених лососевих і коропових водних об єктів, орієнтовні та обов язкові значення, методи аналізу або інспекції, та мінімальну частоту відбору проб та вимірювання. Відповідно до цих критеріїв, держави члени розробляють значення, яких слід дотримуватися на спеціально відведених для рибництва водних об єктах. Такі граничні значення можуть бути більш суворими, ніж закріплені цією Директивою. Директива 2006/113/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 12 грудня 2006 року про якість вод, що потребують молюски і ракоподібні стосується якості вод, придатних для розвитку молюсків і ракоподібних (двостулкових та черевоногих молюсків). ЇЇ дія поширюється на прибережні та солонуваті води, які потребують охорони або поліпшення якості для забезпечення розвитку молюсків і ракоподібних та високої якості молюсків і ракоподібних, призначених для споживання людиною. Держави члени несуть відповідальність за визначення вод, придатних для розвитку молюсків і ракоподібних. Перелік визначених вод може бути змінений для врахування факторів, які не були передбачені в момент визначення вод. Директива встановлює параметри, застосовні до визначених вод, придатних для розвитку молюсків і ракоподібних, орієнтовні значення, обов язкові значення, референтні методи аналізу та мінімальну частоту відбору проб та вимірювання. Параметри, застосовні до вод, придатних для розвитку молюсків і ракоподібних, включають рівень рн, температуру, забарвлення, суспендовані тверді частинки, солоність, розчинений кисень та присутність або концентрацію певної речовини (вуглеводнів, металів, галогенорганічних сполук). На основі цих критеріїв держави члени встановлюють значення, яким повинні відповідати визначені води, придатні для розвитку молюсків і ракоподібних. Такі граничні значення можуть бути більш суворими, ніж закріплені цією Директивою. Для металів або галогенорганічних сполук ці 81

85 значення повинні відповідати правилам щодо викидів, встановленим відповідно до Директиви 2006/11/ЄC про викиди окремих речовин у водне середовище. Держави члени повинні розробити програми, які дозволять їм дотримуватися граничних значень, встановлених протягом шести років після визначення вод. Забруднення вод Директива Ради 91/271/ЄEC про очистку міських стічних вод була прийнята 21 травня 1991 року. ЇЇ метою є забезпечення охорони навколишнього середовища від негативного впливу скидів міських стічних вод та скидів підприємств окремих галузей промисловості (див. Додаток III Директиви), а також вирішення питань збору, очистки та видалення: Побутових стоків; Суміші стічних вод; Стічних вод підприємств окремих галузей промисловості (див. Додаток III Директиви). Зокрема, Директивою вимагається здійснення: Збору та очистки стічних вод у всіх агломераціях з населенням, що перевищує 2000 еквівалентів чисельності населення; Вторинної очистки всіх скидів з агломерацій з населенням, що перевищує 2000 еквівалентів чисельності населення, та більш глибокої очистки для агломерацій з населенням, що перевищує еквівалентів чисельності населення, у спеціально визначених уразливих районах та їх водозборах; Попереднього санкціонування усіх скидів міських стічних вод, скидів підприємств харчової промисловості та промислових стоків у міські системи водовідведення; Моніторингу роботи очисних споруд та водоприймальників, та Контролю видалення та повторного використання осаду стічних вод, а також повторного використання очищених стічних вод, де це доцільно. Директива 2008/105/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 16 грудня 2008 року про стандарти якості навколишнього середовища у сфері водної політики, внесення поправок та подальше скасування Директив Ради 82/176/ЄEC, 83/513/ЄEC, 84/156/ЄЕС, 84/491/ЄEC, 86/280/ЄEC та внесення поправок до Директиви 2000/60/ЄC встановлює стандарти якості навколишнього середовища щодо вмісту у поверхневих водах деяких забруднюючих речовин та сполук або груп речовин, визначених як пріоритетні у зв язку з істотним ризиком, який вони представляють для або через водне середовище. Пріоритетні речовини визначаються Директивою 2000/60/ЄC (Водною Рамковою Директивою), яка містить перелік з 33 пріоритетних речовин, включаючи кадмій, свинець, ртуть, нікель та його сполуки, бензол, поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ) та ДДТ. Двадцять пріоритетних речовин класифікуються як небезпечні. Стандарти якості диференційовані для внутрішніх поверхневих вод (річок і озер) та інших поверхневих вод (перехідних, прибережних і територіальних вод). Спеціальні стандарти встановлені також щодо металів та деяких інших речовин. Держави члени повинні забезпечити дотримання цих стандартів. Вони також повинні перевіряти, щоб концентрації зазначених речовин істотно не збільшувалися в осаді та/або відповідних біотах. Директива 2006/118/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12 грудня 2006 року про захист підземних вод від забруднення та виснаження направлена на запобігання та боротьбу із забрудненням підземних вод. ЇЇ положення включають: Критерії оцінки хімічного стану підземних вод; Критерії для визначення значних та стійких тенденцій підвищення рівня забруднення підземних вод, а також визначення бази для зміни цих тенденцій; Механізми попередження та обмеження непрямих скидів (після протікання через ґрунт або підґрунтя) забруднюючих речовин у підземні води. 82

86 Директива Ради 91/676/ЄEC від 12 грудня 1991 року про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел (Директива про нітрати) спрямована на забезпечення захисту вод в Європі шляхом запобігання забрудненню підземних і поверхневих вод нітратами з сільськогосподарських джерел шляхом стимулювання застосування кращих методів ведення сільськогосподарських робіт. Директива є невід ємною частиною Водної Рамкової Директиви та одним із ключових інструментів захисту вод від сільськогосподарського впливу. Виконання Директиви здійснюється у декілька етапів. Державичлени мають: Визначити поверхневі і підземні води, які потерпають від забруднення або піддаються ризику забруднення, на основі процедур та критеріїв, викладених у Директиві (зокрема, коли концентрація нітратів у підземних або поверхневих водах досягає 50 мг/л або коли поверхневі води є евтрофними або існує ризик евтрофікації); Визначити уразливі зони, які є відомими ділянками землі на їхній території, з яких відбувається стік води у поверхневі і підземні води, які потерпають від забруднення або піддаються ризику забруднення; Розробити кодекс кращих методів ведення сільськогосподарських робіт для застосування фермерами на добровільній основі, який включає заходи, викладені у Додатку II до Директиви; Розробити обов язкові програми дій для усіх фермерів, які працюють в уразливих зонах. Ці програми повинні містити заходи, зазначені кодексі кращих методів ведення сільськогосподарських робіт, а також додаткові заходи, зазначені у Додатку III до Директиви, метою яких є обмеження внесення у ґрунт мінеральних і органічних добрив, що містять азот, а також внесення у ґрунт гною. Регламент (ЄC) 648/2004 Європейського Парламенту і Ради від 31 березня 2004 року про миючі засоби дозволяє поліпшити захист водного середовища від поверхнево активних речовин, які містяться у миючих та інших чистячих засобах. Такі поверхнево активні речовини тенсиди входять до складу миючих та інших чистячих засобів для зменшення поверхневого натягу рідини, що дає змогу змочувати поверхню та більш ефективно її чистити. Правове регулювання стало більш обмежувальним, оскільки включає всі типи поверхнево активних речовин та більш суворі методи тестування миючих засобів для визначення кінцевої, а не початкової здатності до біологічного розкладання. Управління ризиками затоплення Директива 2007/60/ЄC про оцінку та управління ризиками затоплення набрала чинності 26 листопада 2007 року. Директива вимагає від держав членів проведення до 2011 року попередньої оцінки для визначення річкових басейнів та пов язаних з ними прибережних районів, де існує ризик затоплення. Для таких зон необхідно до 2013 року розробити карти ризиків затоплення та до 2015 року плани управління ризиками затоплення, спрямовані на попередження, захист та забезпечення готовності. Директива застосовується до внутрішніх вод, а також усіх прибережних вод на території ЄС. Міжнародні угоди Наступні універсальні та регіональні багатосторонні угоди є дотичними з точки зору охорони природи: Конвенція ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Протокол про воду та здоров я та Протокол про цивільну відповідальність; Конвенція про захист морського середовища регіону Балтійського моря HELCOM (Гельсінкі, 1974 рік); 83

87 Конвенція про захист Середземного моря від забруднення (Барселона, 1976 рік); Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (Бухарест, 1992 рік); Рамкова конвенція про захист морського середовища Каспійського моря (Тегеран, 2003 рік). Посилання та відповідні вебсайти Політика ЄС у сфері водних ресурсів: Програма захисту водних ресурсів Європи: lex.europa.eu/lexuriserv/lexuriserv.do?uri=celex:52012dc0673:en:not Конвенція ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер Європейське агентство охорони навколишнього середовища Вода: Конвенція про захист морського середовища регіону Балтійського моря HELCOM: Конвенція про захист Середземного моря від забруднення: Конвенція про захист Чорного моря від забруднення: Рамкова конвенція про захист морського середовища Каспійського моря: Директиви, пов язані з водними ресурсами, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2000/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (Водна Рамкова Директива, ВРД) Поправки У цю Директиву були внесені поправки Рішенням 2455/2001/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 20 листопада 2001 року, Директивою 2008/32/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 11 березня 2008 року, Директивою 2008/105/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 16 грудня 2008 року та Директивою 2009/31/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року Короткий опис Ця Директива встановлює ціль досягнення до 2015 року «хорошого екологічного стану» усіх підземних та поверхневих вод (річок, озер, перехідних і прибережних вод) в ЄС та запроваджує концепцію управління річковими басейнами. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Програми захисту водних ресурсів Європи. 84

88 Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2008/56/ ЄC Європейського Парламенту і Ради від 17 червня 2008 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища (Рамкова Директива про морську стратегію) та як Рамкова Директива у сфері водної політики, з усім правом у сфері охорони вод. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер. Предмет Метою цієї Директиви є забезпечення створення рамкової основи для захисту внутрішніх поверхневих вод, перехідних, прибережних та підземних вод, яка сприяла б: запобіганню подальшому виснаженню, забезпеченню захисту та покращенню стану водних екосистем, та, з урахуванням потреб у воді, наземних екосистем та водноболотних угідь, що безпосередньо залежать від водних екосистем; сталому водокористуванню на основі довгострокового захисту наявних водних ресурсів; посиленню захисту та поліпшенню стану водного середовища, зокрема, шляхом вжиття конкретних заходів для поступового скорочення скидів, викидів і втрат пріоритетних речовин, а також припинення скидів, викидів і втрат пріоритетних небезпечних речовин; поступовому зменшенню забруднення підземних вод та запобіганню їх подальшому забрудненню, та пом якшенню наслідків повеней і засух. Зміст Рамкова Директива має низку цілей, таких як запобігання та скорочення забруднення, сприяння сталому використанню водних ресурсів, охорона навколишнього середовища, поліпшення стану водних екосистем та пом якшення наслідків повеней і засух. Її головною метою є забезпечення досягнення «хорошого екологічного та хімічного стану» для всіх водних ресурсів Співтовариства до 2015 року. Адміністративні питання: Держави члени повинні визначити всі річкові басейни*, які знаходяться в межах їх території та віднести їх до окремих районів річкових басейнів *. Басейни річок, які знаходяться на території більш ніж однієї держави члена будуть віднесені до міжнародного району річкового басейну. Держави члени повинні визначити компетентні органи для застосування правил, передбачених у цій Рамковій Директиві в межах кожного району річкового басейну. Визначення та аналіз водних ресурсів: До 2004 року кожна держава член повинна забезпечити: аналіз особливостей кожного району річкового басейну; огляд антропогенного впливу на водні ресурси; економічний аналіз використання водних ресурсів; реєстр територій, які потребують спеціального захисту; обстеження всіх водних об єктів, що використовуються для забору води, призначеної для споживання людиною та виробляють більше 10 м³ на день або обслуговують більше 50 людей. Аналіз повинен бути переглянутий у 2013 році та в подальшому переглядатися кожні шість років. Плани управління та програми заходів: у 2009 році, через дев ять років після того, як Рамкова Директива набрала чинності, були підготовлені плани управління для кожного району річкового басейну з урахуванням результатів проведених аналізів та досліджень. Ці плани охоплюють період рр. Вони повинні бути переглянуті у 2015 році, та в подальшому 85

89 переглядатися кожні шість років. Плани управління повинні бути реалізовані у 2012 році. Вони спрямовані на: запобігання виснаженню, поліпшення стану та відновлення поверхневих водних об єктів, досягнення хорошого хімічного та екологічного стану таких водних об єктів не пізніше 2015 року та скорочення забруднення від викидів та скидів шкідливих речовин; забезпечення захисту, поліпшення та відновлення стану всіх підземних водних об єктів, запобігання забрудненню та виснаженню підземних вод, а також забезпечення балансу забору та поповнення підземних вод; збереження охоронних територій. Плани управління річковими басейнами можуть бути доповнені більш детальними програмами управління та планами щодо суб басейнів, секторальних або водних ресурсів конкретного типу. Тимчасове відхилення водойм не є порушенням вимог цієї Рамкової Директиви, якщо воно є результатом виняткових або непередбачуваних обставин внаслідок аварії, природних причин або дії непереборної сили. Держави члени повинні стимулювати участь усіх заінтересованих сторін у впровадженні цієї Рамкової Директиви, зокрема, щодо розроблення планів управління річковими басейнами. Проекти планів управління повинні бути представлені для громадського обговорення тривалістю принаймні 6 місяців. З 2010 року держави члени повинні забезпечувати, щоб їхня політика ціноутворення на воду передбачала достатні стимули для користувачів раціонально використовувати водні ресурси, а також для різних секторів економіки брати участь у відшкодуванні витрат на послуги водопостачання, у тому числі, пов язаних з навколишнім середовищем і ресурсами. Держави члени повинні створювати умови для забезпечення накладення ефективних, пропорційних та стримуючих штрафів у разі порушення положень цієї Рамкової Директиви. На європейському рівні був складений список пріоритетних речовин, які становлять значний ризик для водного середовища. Цей перелік представлений у Додатку X до цієї Рамкової Директиви. Назва: Директива 2008/56/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 17 червня 2008 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища (Рамкова Директива про морську стратегію) Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Ця Директива спрямована на досягнення хорошого екологічного стану морських вод ЄС до 2020 року та забезпечення захисту бази морських ресурсів, від якої залежить економічна та соціальна діяльність. Ця Директива створює Європейські морські регіони на основі географічних та екологічних критеріїв. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Програми захисту водних ресурсів Європи. 86

90 Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2000/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (Водна Рамкова Директива, ВРД). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією про захист морського середовища регіону Балтійського моря HELCOM (Гельсінкі, 1974 рік), Конвенцією про захист Середземного моря від забруднення (Барселона, 1976 рік), Конвенцією про захист Чорного моря від забруднення (Бухарест, 1992 рік) та Рамковою конвенцією про захист морського середовища Каспійського моря (Тегеран, 2003 рік). Предмет Ця Директива встановлює рамки, на основі яких держави члени повинні вжити необхідних заходів для досягнення або підтримки хорошого екологічного стану морського середовища на період до 2020 року. Для цього необхідно розробити та реалізувати морські стратегії. Зміст Директива встановлює загальні принципи, на основі яких держави члени повинні розробити власні стратегії, у співпраці з іншими державами членами та третіми країнами, для досягнення хорошого екологічного стану морського середовища, за яке вони несуть відповідальність. Ці стратегії спрямовані на забезпечення захисту та відновлення морських екосистем в Європі та забезпечення екологічної сталості економічної діяльності, пов язаної з морським середовищем. Моря Європи можна розділити на чотири регіони (з можливим поділом на субрегіони): Балтійське море, Північно Східна Атлантика, Середземне і Чорне моря. У кожному регіоні і, можливо, у субрегіонах, до яких вони належать, держави члени повинні координувати дії між собою, а також з відповідними третіми країнами. З цією метою вони можуть скористатися досвідом та можливостями існуючих регіональних організацій. Морські стратегії на регіональному рівні: держави члени повинні спочатку оцінити екологічний стан своїх водних ресурсів та антропогенний вплив. Така оцінка включає: аналіз основних характеристик водних ресурсів (фізичних та хімічних властивостей, типів природних середовищ існування, популяцій тварин і рослин тощо); аналіз основних впливів і тиску, зокрема в результаті людської діяльності, які впливають на характеристики водних ресурсів (забруднення токсичними продуктами, евтрофікації, знищення або закупорення природних середовищ існування в результаті проведення будівельних робіт, занесення немісцевих видів, фізичних ушкоджень якорями кораблів тощо); економічний та соціальний аналіз використання водних ресурсів та вартість деградації морського середовища. Така первинна оцінка допоможе поліпшити знання європейських водних ресурсів завдяки інструментам, які використовуються для інших політик, а саме GMES та програми INSPIRE. Держави члени повинні далі визначити «хороший екологічний стан»* вод на основі таких критеріїв, як біорізноманіття, присутність немісцевих видів, стан фауни, харчовий ланцюг, евтрофікація, зміни гідрографічних умов та концентрація забруднюючих речовин, кількість відходів та шумове забруднення. На основі оцінки вод держави члени повинні визначити цілі та показники для досягнення хорошого екологічного стану. Цілі повинні бути вимірюваними, узгодженими в межах конкретного морського регіону або субрегіону та мати чіткі строки виконання. Держави члени повинні розробити програми конкретних заходів для досягнення цих цілей. Такі заходи повинні враховувати економічні та соціальні наслідки. Держави члени повинні вказати причини, що перешкоджають успішній реалізації будь якого з цих заходів (дії чи відсутність дій з боку іншої держави, форс мажорні обставини тощо). До початку реалізації, 87

91 заходи, визначені державами членами повинні бути оцінені в контексті наслідків та аналізу витрат/вигод. Держави члени також повинні розробити узгоджені програми моніторингу з метою проведення регулярної оцінки стану вод, за які вони несуть відповідальність, а також прогресу щодо досягнення встановлених цілей. Основні елементи стратегій повинні переглядатися кожні шість років, а проміжні звіти необхідно складати раз на три роки. Спільні рамки співробітництва: Комісія є гарантом узгодженості дій держав членів, вони повинні подавати відомості про основні елементи своїх стратегій на кожному етапі їх розробки. Ця інформація розглядається Комісією, яка може надати державам рекомендації щодо забезпечення відповідності стратегії та узгодженості пропонованих заходів. Держави члени, розташовані в одному морському регіоні, зобов язані координувати свої дії. З цією метою стратегією рекомендується використовувати механізми співробітництва, передбачені чинними міжнародними конвенціями. Міжнародні організації, засновані в рамках цих конвенцій, надають свої наукові та технічні розробки та сприяють розширенню співробітництва з третіми країнами Сторонами конвенцій. Підхід Співтовариства також забезпечує узгодженість між секторами та іншими європейськими політиками, для яких ця Рамкова Директива утворює компонент/основу «довкілля». Назва: Директива Ради 91/271/ЄEC від 21 травня 1991 року про очистку міських стічних вод Поправки У цю Директиву були внесені поправки Директивою Комісії 98/15/ЄC від 27 лютого 1998 року, Регламентом (ЄС) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року та Регламентом (ЄC) 1137/2008 Європейського Парламенту і Ради від 22 жовтня 2008 року Короткий опис Ця Директива спрямована на забезпечення охорони навколишнього середовища від негативного впливу скидів міських стічних вод та скидів підприємств окремих галузей промисловості і стосується збору, очистки та скидання. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Програми захисту водних ресурсів Європи. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2000/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (Водна Рамкова Директива, ВРД) та Директивою Ради 91/676/ЄEC від 12 грудня 1991 року про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел (Директива про нітрати). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер та Протоколом про воду та здоров я. Предмет Ця Директива стосується збору, очистки та скидання міських стічних вод, а також очистки і скидання стічних вод підприємств окремих галузей промисловості. Метою Директиви є 88

92 забезпечення охорони навколишнього середовища від негативного впливу вищевказаних скидів стічних вод. Зміст Директива стосується збору, очистки та скидання міських стічних вод, а також очистки і скидання стічних вод підприємств окремих галузей промисловості. Метою Директиви є забезпечення охорони навколишнього середовища від негативного впливу скидів таких стічних вод. Промислові стічні води, які потрапляють у системи збору та видалення стічних вод, а також осад з міських водоочисних споруд, підпадають під дію положень та/або спеціальних дозволів компетентних органів. Директивою визначається графік, якого держави члени повинні дотримуватися для забезпечення роботи систем збору та очистки міських стічних вод у агломераціях відповідно до категорій, викладених у Директиві. Основні терміни є наступними: 31 грудня 1998 року: усі населені пункти з населенням більше «еквіваленту чисельності населення»*, які здійснюють скиди стоків у чутливих районах, повинні мати належні системи збору та очистки; 31 грудня 2000 року: усі населені пункти з населенням більше еквіваленту чисельності населення, які не здійснюють скиди стоків у чутливих районах, повинні мати системи збору та очистки, які дозволяють виконати вимоги, наведені у Таблиці 1 Додатку I; 31 грудня 2005 року: усі населені пункти з населенням еквіваленту чисельності населення, які здійснюють скиди стоків у чутливих районах, а також усі населені пункти з населенням еквіваленту чисельності населення, які не здійснюють скиди стоків у чутливих районах, повинні мати системи збору та очистки. Додаток II зобов язує держави члени скласти списки чутливих і менш чутливих районів, які приймають очищені стоки. Ці списки мають регулярно оновлюватися. Очистка міських вод залежить від чутливості водоприймальників. Директива встановлює конкретні вимоги до стічних вод підприємств окремих галузей промисловості, а саме щодо невідведення біорозкладаних промислових стічних вод у міські водоочисні споруди перед скидом у водоприймальник. Держави члени несуть відповідальність за моніторинг скидів з очисних споруд та водоприймальників. Вони повинні забезпечити, щоб компетентні національні органи публікували звіти про стан справ кожні два роки. Такі звіти також повинні подаватися до Комісії. Держави члени повинні розробити національні програми виконання цієї Директиви та представити їх на розгляд Комісії. Директива також передбачає тимчасові відхилення. Назва: Директива Ради 91/676/ЄEC від 12 грудня 1991 року про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел (Директива про нітрати). Поправки У цю Директиву були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року та Регламентом (ЄC) 1137/2008 Європейського Парламенту і Ради від 22 жовтня 2008 року. Короткий опис Ця Директива спрямована на забезпечення охорони вод у Європі шляхом запобігання забрудненню підземних і поверхневих вод, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел за рахунок стимулювання використання кращих методів ведення сільськогосподарських робіт. 89

93 Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Програми захисту водних ресурсів Європи. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Директивою 2000/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (Водна Рамкова Директива, ВРД) та Директивою Ради 91/271/ЄEC від 21 травня 1991 року про очистку міських стічних вод Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер та Протоколом про воду та здоров я. Предмет Ця Директива має на меті забезпечення зменшення забруднення вод, спричиненого або викликаними нітратами з сільськогосподарських джерел та запобігання такому забрудненню на майбутнє. Зміст Директива про нітрати є невід ємною частиною Водної Рамкової Директиви та одним з ключових інструментів охорони вод від сільськогосподарського впливу. Виконання Директиви здійснюється у кілька етапів. Держави члени мають: визначити поверхневі і підземні води, які потерпають від забруднення або піддаються ризику забруднення, на основі процедур та критеріїв, викладених у Директиві (зокрема, коли концентрація нітратів у підземних або поверхневих водах досягає 50 мг/л або коли поверхневі води є евтрофними або існує ризик евтрофікації); визначити уразливі зони, які є відомими ділянками землі на їхній території, з яких відбувається стік води у поверхневі і підземні води, які потерпають від забруднення або піддаються ризику забруднення. Директива про нітрати надає можливість державамчленам звільнитися від вимог щодо визначення вразливих зон, якщо програми дій охоплюють територію всієї держави; розробити кодекс кращих методів ведення сільськогосподарських робіт для застосування фермерами на добровільній основі, який включає заходи, викладені у Додатку II до Директиви; розробити обов язкові програми дій для усіх фермерів, які працюють в уразливих зонах. Ці програми повинні містити заходи, зазначені кодексі кращих методів ведення сільськогосподарських робіт, а також додаткові заходи, зазначені у Додатку III до Директиви, метою яких є обмеження внесення у ґрунт мінеральних і органічних добрив, що містять азот, а також внесення у ґрунт гною. Директива уповноважує держави члени вжити додаткових заходів або зміцнити свої програми дій для досягнення цілей Директиви. Держави члени повинні здійснювати моніторинг якості води, застосовуючи стандартизовані методи вимірювання вмісту сполук азоту. Комісія надала державам членам рекомендації щодо методів моніторингу та інформації, яка повинна бути включена у звіти про виконання Директиви. Такі звіти повинні подаватися Комісії державами членами кожні чотири роки. 90

94 Назва: Директива Ради 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 року про якість води, призначеної для споживання людиною (Директива про питну воду) Поправки У цю Директиву були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1882/2003 Європейського Парламенту і Ради від 29 вересня 2003 року та Регламентом (ЄC) 596/2009 Європейського Парламенту і Ради від 18 червня 2009 року. Короткий опис Ця Директива спрямована на забезпечення захисту здоров я населення від негативного впливу будь якого забруднення води, призначеної для споживання людиною, гарантуючи, що така вода є безпечною та чистою. Директива закріплює необхідні стандарти якості на рівні ЄС. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Програми захисту водних ресурсів Європи. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Директива пов язана з Директивою 2000/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (Водна Рамкова Директива, ВРД). Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер та Протоколом про воду та здоров я. Предмет Ця Директива стосується якості води, призначеної для споживання людиною. Метою цієї Директиви є захист здоров я населення від негативного впливу будь якого забруднення води, призначеної для споживання людиною, шляхом забезпечення, що така вода є безпечною та чистою. Зміст Директива призначена для забезпечення захисту здоров я населення шляхом встановлення санітарних вимог, яким повинна відповідати питна вода у Європейському Союзі (ЄС). Директива поширюється на всю воду, призначену для споживання людиною, крім природних мінеральних вод та вод, які вживаються у якості лікарських засобів. Загальні зобов язання: Держави члени повинні забезпечити, щоб питна вода: не містила будь якої концентрації мікроорганізмів, паразитів або будь яких інших речовин, які становлять потенційну небезпеку для здоров я населення; відповідала мінімальним вимогам (мікробіологічним та хімічним параметрам, а також параметрам щодо радіоактивності), встановленим Директивою. Вони будуть вживати будь яких інших заходів, необхідних для того, щоб гарантувати безпечність та чистоту води, призначеної для споживання людиною. Стандарти якості: Держави члени повинні визначити параметричні значення, які відповідають принаймні, значенням, закріпленим у Директиві. Якщо окремі параметри не закріплені у Директиві, держави члени повинні визначити граничні значення, якщо це необхідно для забезпечення охорони здоров я. Контроль: Директива вимагає від держав членів забезпечення регулярного моніторингу якості води, призначеної для споживання людиною, використовуючи методи аналізу, зазначені у 91

95 Директиві, або еквівалентні методи. Для цього вони повинні визначити точки відбору проб та розробити програми моніторингу. Коригувальні заходи та обмеження використання: У випадках невідповідності якості води параметричним значенням, відповідні держави члени повинні забезпечити якнайшвидше вжиття коригувальних заходів, направлених на відновлення якості води. Незалежно від відповідності або невідповідності параметричним значенням, держави члени повинні заборонити постачання питної води або обмежити її споживання та вжити усіх необхідних заходів, якщо вода становить потенційну небезпеку для здоров я населення. Споживачі повинні бути проінформовані про будь які такі заходи. Винятки: Директива передбачає для держав членів звільнення від обов язку дотримання параметричних значень до гранично допустимого значення, за умови, якщо: звільнення не становить небезпеки для здоров я населення; немає ніяких інших засобів підтримки постачання питної води у відповідному районі; звільнення повинно бути максимально обмеженим у часі та не перевищувати трьох років (з можливістю продовження терміну звільнення ще на два трирічних періоди). Будь яке надане звільнення повинно супроводжуватися докладним обґрунтуванням, за винятком випадків, коли відповідна держава член вважає, що недотримання граничних значень не становить серйозної проблеми та може бути швидко виправлено. Звільнення не надається щодо води, яка реалізується у пляшках або контейнерах. Будь яка держава член, яка отримала звільнення, повинна повідомити про таке звільнення: населення; Комісію протягом двох місяців, якщо звільнення охоплює постачання більше 1000 м³ води на день в середньому або постачання відбувається для більш ніж 5000 людей. Гарантії якості щодо процесів, обладнання та матеріалів: матеріали і речовини, що використовуються в нових установках для підготовки та постачання питної води не повинні міститися у питній воді за межами суворо необхідного рівня. Повторна перевірка: принаймні раз на п ять років Комісія переглядає параметри, встановлені Директивою у світлі досягнень науково технічного прогресу. Перегляд здійснюється у співпраці з Комітетом у складі представників держав членів. Інформація та звіти: кожні три роки держави члени повинні публікувати звіт про якість питної води для споживачів. На основі цих звітів, раз на три роки, Комісія складає зведений звіт про якість води, призначеної для споживання людиною на території Співтовариства. Термін виконання: протягом п яти років держави члени вживають усіх необхідних заходів для того, щоб гарантувати, що якість води відповідає вимогам Директиви. У виняткових випадках термін може бути подовжений за умови, що він не перевищуватиме трьох років. Назва: Директива 2007/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2007 року про оцінку та управління ризиками затоплення Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Директива вимагає від держав членів проведення до 2011 року попередньої оцінки для визначення річкових басейнів та пов язаних з ними прибережних районів, де існує ризик затоплення. Для таких зон необхідно до 2013 року розробити карти ризиків затоплення та до 2015 року плани управління ризиками затоплення, спрямовані на попередження, захист та забезпечення готовності. 92

96 Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Програми захисту водних ресурсів Європи. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Директива пов язана з Директивою 2000/60/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (Водна Рамкова Директива, ВРД). Контекст зв язок з міжнародними угодами Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер. Предмет Метою цієї Директиви є створення рамкової основи для оцінки та управління ризиками затоплення для забезпечення зменшення негативних наслідків затоплення для здоров я населення, навколишнього середовища, культурної спадщини та економічної діяльності у межах Співтовариства. Зміст Директива спрямована на створення спільної рамкової основи для оцінки та зниження ризику затоплення для здоров я населення, навколишнього середовища, власності та економічної діяльності на території Європейського Союзу. Директива охоплює всі типи затоплення, як уздовж річок, так і в прибережних районах. Існують також інші ризики, а саме затоплення у містах та каналізаційні виливи, які також повинні бути прийняті до уваги. Пропоновані заходи із запобігання та управління забезпечуються у районах річкових басейнів (який можуть охоплювати декілька річкових басейнів), відповідно до положень Водної Рамкової Директиви. Такі заходи включають попередню оцінку ризиків, розроблення карт районів, де існує ризик затоплення та розроблення планів управління ризиками затоплення. Попередня оцінка: держави члени повинні до 22 грудня 2011 року провести попередню оцінку ризику для кожного району річкового басейну або його частини, розташованих на їхній території. Це включає в себе збір інформації про кордони річкових басейнів у відповідних районах, дані про минулі затоплення, ймовірність майбутніх затоплень та передбачувані наслідки. На основі оцінки держави члени повинні розподілити басейни річок за категоріями, залежно від наявності або відсутності значного потенційного ризику затоплення. Така оцінка та категорії, присвоєні річковим басейнам, повинні бути опубліковані та переглянуті до 22 грудня 2018 року та кожні наступні шість років. Карти ризику затоплення: держави члени повинні скласти карти із зазначенням усіх районів, в яких існує ризик затоплення та вказати ймовірність (висока, середня або низька) затоплення кожного з цих районів, а також потенційний збиток для місцевого населення, майна та навколишнього середовища. Такі карти мають бути розроблені та опубліковані до 22 грудня 2013 року. Вони повинні переглядатися кожні шість років. Плани управління ризиками затоплення: держави члени повинні підготувати та виконувати плани управління ризиками затоплення для кожного району річкового басейну. Якщо відповідний район охоплює декілька країн, держави члени повинні співпрацювати з метою підготовки, по можливості, єдиного плану управління. При підготовці плану управління, відповідні рівні захисту повинні бути встановлені для кожного річкового басейну, суб басейну та протяжності берегової лінії, також необхідно розробити заходи для досягнення визначених рівнів захисту. 93

97 Заходи з управління ризиками повинні бути спрямовані на зменшення ймовірності затоплення та їх можливих наслідків. Вони повинні охоплювати діяльність з попередження, захисту та забезпечення готовності та повинні враховувати відповідні аспекти, а саме управління водними ресурсами, раціональне використання земельних ресурсів, територіальне планування, землекористування та охорону природи. Такі заходи не повинні сприяти збільшенню ризику затоплення у сусідніх країнах, за винятком випадків, коли заходи були узгоджені і було знайдено рішення для заінтересованих держав членів. Кожен план управління ризиками повинен містити певні компоненти, у тому числі рівень захисту, заплановані заходи, карту ризику затоплення, а в подальших планах управління, оцінку прогресу, досягнутого після реалізації останнього плану управління ризиками. Карти ризиків затоплення та плани управління ризиками повинні бути узгоджені з Водною Рамковою Директивою, особливо щодо характеристик річкових басейнів, планів управління річковими басейнами, консультацій з громадськістю та інформаційних процедур. Всі заінтересовані сторони повинні мати можливість у відповідному порядку брати участь у підготовці планів управління ризиками затоплення. Плани повинні бути завершені та опубліковані до 22 грудня 2015 року. Вони повинні переглядатися кожні шість років. 94

98 Сектор 6: Промислове забруднення та техногенні загрози Вступ Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 45 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики. У главі Цілі та пріоритетні напрямки діяльності у сфері охорони природи та збереження біорізноманіття (стаття 6), представлені наступні пріоритетні напрямки: сприяння координації дій Співтовариства та держав членів щодо аварій та стихійних лих, наприклад, шляхом створення мережі для обміну практикою та інструментами з попередження; розроблення додаткових заходів для запобігання великих аварій і приділенням особливої уваги тим, які пов язані з трубопроводами, видобувною промисловістю, морським транспортуванням небезпечних речовин та розроблення заходів з поводження з відходами видобувної промисловості. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» 46. «Пріоритетна мета 2: перетворення ЄС на ресурсозберігаючу, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку», включає наступні пункти, зосереджені на зменшенні промислового забруднення: (32) Використання у промисловості найкращих наявних методик у рамках Директиви про промислові викиди забезпечить більш якісні моделі використання ресурсів та скорочення викидів для більш ніж великих промислових установок в ЄС, забезпечуючи тим самим істотний внесок у стимулювання розвитку інноваційних технологій, екологізацію економіки та зниження витрат для промисловості у довгостроковій перспективі. (41) Для перетворення ЄС на ресурсозберігаючу, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку, програма має забезпечити до 2020 року:... Значне зменшення загального впливу на навколишнє середовище усіх основних галузей промисловості ЄС, а також підвищення ефективності використання ресурсів. «Пріоритетна мета 3: захист громадян ЄС від екологічних тисків та ризиків для здоров я і благополуччя» включає наступні пункти, зосереджені на зменшенні промислового забруднення: (46) Боротьба із забрудненням у джерелі залишається пріоритетним завданням, а виконання Директиви про промислові викиди сприятиме подальшому скороченню викидів основними галузями промисловості. Досягнення цілей, визначених Дорожньою картою розвитку Єдиного європейського транспортного простору, також призведе до більш сталої мобільності в ЄС, що дозволить усунути одне з основних джерел шумового забруднення та забруднення атмосферного повітря на місцевому рівні. 45 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 46 COM(2012) 710 заключна редакція. 95

99 Право у сфері промислового забруднення та техногенних загроз Директива 2010/75/ ЄC Європейського Парламенту і Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями IPPC) являє собою основний інструмент регулювання для окремих важливих стаціонарних джерел (великих спалювальних установок, сміттєспалювальних установок, установок з використанням органічних розчинників, установок, що належать до сфери застосування колишньої Директиви IPPC). Ця Директива поступово скасовує та замінює 7 Директив: Директиву 96/61/ЄС про всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями (зведена редакція Директиви 2008/1/ЄС), Директиву 1999/13/ЄС про обмеження викидів летючих органічних сполук, що утворюються в результаті використання органічних розчинників у окремих видах діяльності та установках (із змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2004/42/ЄС), Директиву 2000/76/ЄC про спалювання відходів, Директиву 2001/80/ЄC про обмеження викидів окремих забруднюючих речовин з великих спалювальних установок у атмосферне повітря та три Директиви, які стосуються використання діоксиду титану у промисловості (78/176/ЄEC, 82/883/ЄEC та 92/112/ЄEC). Директива замінює Директиву IPPC (96/61/ЄС) та галузеві Директиви з 7 січня 2014 року, за винятком Директиви про великі спалювальні установки (2001/80/ЄC), яка буде скасована з 1 січня 2016 року. У Директиві визначаються основні принципи видачі дозволів та контролю установок на основі інтегрованого підходу, а також застосування найкращих наявних методик (ННМ), які є найбільш ефективними методами досягнення високого рівня охорони навколишнього середовища, з урахуванням витрат і вигод, а також визначаються мінімальні вимоги, у тому числі гранично допустимі викиди для окремих галузей промисловості (великих спалювальних установок, сміттєспалювальних установок, використання органічних розчинників та виробництво діоксиду титану). Регламент (ЄC) 166/2006 Європейського Парламенту і Ради від 18 січня 2006 року про створення Європейського реєстру викидів і перенесення забруднювачів та про внесення змін і доповнень до Директив Ради 91/689/ЄEC та 96/61/ЄC забезпечує доступ громадськості до докладної інформації про викиди та переміщення забруднюючих речовин і відходів з близько промислових об єктів. Директиви Seveso I, II і III Seveso І: Директива Ради 82/501/ЄEC про значні небезпеки окремих видів промислової діяльності, пов язані з небезпечними речовинами так звана Директива Seveso була прийнята у 1982 році. У Директиву двічі вносилися поправки, у 1987 році Директивою 87/216/ЄEC від 19 березня 1987 року та у 1988 році Директивою 88/610/ЄEC від 24 листопада 1988 року. Обидві поправки були спрямовані на розширення сфери дії Директиви, зокрема, щодо зберігання небезпечних речовин. Поправки були внесені у зв язку з масштабною аварією на заводі «Union Carbide» у Бхопалі, Індія, у 1984 році, де внаслідок витоку метілізоціаната загинуло більше 2500 людей, а також з аварією на складі «Sandoz» в Базелі, Швейцарія, у 1986 році, де вода для пожежогасіння, забруднена ртуттю, фосфорорганічними пестицидами та іншими хімічними речовинами, спричинила масштабне забруднення Рейну та призвела до загибелі півмільйона риби. Seveso II: 9 грудня 1996 року була прийнята Директива Ради 96/82/ЄС про контроль за загрозами значних небезпек, пов язаних з небезпечними речовинами так звана Директива Seveso II та замінила Директиву Seveso І. Seveso II включала перегляд і розширення сфери дії, введення нових вимог щодо систем управління промисловою безпекою, планування дій у надзвичайних ситуаціях та планування землекористування, а також посилення положення про інспектування з боку держав членів. У світлі промислових аварій (у Тулузі, Бая Маре та Енсхеде) та досліджень канцерогенів та речовин, небезпечних для навколишнього середовища, Seveso II була розширена Директивою 2003/105/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 16 грудня

100 року з внесенням поправок у Директиву Ради 96/82/ЄС. Найбільш важливі нові положення охоплювали ризики, пов язані із зберіганням та переробкою у видобувній промисловості, піротехнічними та вибуховими речовинами, а також зберіганням нітрату амонію та нітратних добрив. Seveso III: Подальша адаптація положень про запобігання великим промисловим аваріям відбулася 4 липня 2012 року із оприлюдненням Директиви 2012/18/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 липня 2012 року про контроль за загрозами значних небезпек, пов язаних з небезпечними речовинами, та про внесення змін та подальше скасування Директиви Ради 96/82/ЄС. Основні зміни у цій, так званій Директиві Seveso III включали: Технічні оновлення з урахуванням змін у класифікації хімічних речовин ЄС. У 2008 році Рада та Європейський Парламент ухвалили Регламент про класифікацію, маркування та упаковку (КМУ) речовин і сумішей, забезпечуючи адаптацію системи ЄС до нової міжнародної класифікації хімічних речовин ООН (Всесвітньої гармонізованої системи ВГС). Відтак, виникла необхідність адаптації Директиви Seveso, оскільки сфера її застосування базувалася на колишній класифікації хімічних речовин, яка буде скасована Регламентом про КМУ до червня 2015 року. Покращення доступу громадян до інформації про ризики, які виникають в результаті діяльності близько розташованих компаній, та правила поведінки на випадок аварії. Більш ефективні правила участі заінтересованої громадськості у розробленні проектів землекористування, пов язаних з підприємствами Seveso. Доступ до правосуддя для громадян, яким не було відмовлено у відповідному доступі до інформації або участі у розробці проектів. Більш суворі стандарти щодо інспекції установ для забезпечення більш ефективного дотримання правил техніки безпеки. Директива Seveso III 2012/18/ЄU набрала чинності 13 серпня 2012 року. Держави члени мають транспонувати та виконати Директиву до 1 червня 2015 року, яке також є датою початку повного застосування нової класифікації хімічних речовин у Європі. Міжнародні угоди Наступні міжнародні угоди є дотичними: Конвенція ЄЕК ООН про транскордонний вплив промислових аварій та Протокол про цивільну відповідальність та компенсацію за шкоду, заподіяну транскордонним впливом промислових аварій на транскордонні води; Конвенція ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер; Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (та Кіотський протокол); Конвенція ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) та Протокол про регістри викидів і перенесення забруднювачів. Посилання та відповідні вебсайти Промислові викиди у ЄС: Хімічні аварії у ЄС (SEVESO): Європейське агентство охорони навколишнього середовища Промисловість: Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій: 97

101 Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер: Рамкова конвенція про зміну клімату: Орхуська конвенція: Директиви, пов язані з промисловим забрудненням та техногенними загрозами, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2010/75/ЄC про промислові викиди (всеохоплююче запобігання і контроль за забрудненнями IPPC) Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. Короткий опис Директива 2010/75/ЄС встановлює гранично допустимі викиди 47, технічні вимоги до експлуатації та правила отримання інтегрованих дозволів для великих спалювальних установок (пил, діоксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю), сміттєспалювальних установок та установок сумісного спалювання, установок з використанням органічних розчинників, використання діоксид титану у промисловості, та інших важливих промислових та сільськогосподарських установок 48. Вона включає найкращі наявні метоки (ННМ) 49, довідкові документи по ННМ 50 (BREFs) та висновки по ННМ 51. Крім інтегрованого підходу до декількох сфер, пов язаних з охороною навколишнього середовища, Директива дозволяє застосовувати гнучкий підхід у межах загальнообов язкових екологічних стандартів. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» та Тематичної стратегії ЄС по боротьбі із забрудненням повітря, запобіганню утворенню та вторинній переробці відходів, захисту ґрунтів та природних ресурсів. 47 «Гранично допустимі викиди» означає масу, виражену у формі спеціальних параметрів, концентрацію та/або рівень викиду, який не може бути перевищений протягом одного або декількох періодів часу. 48 «Установка» означає стаціонарний технічний об єкт, на якому здійснюється один або декілька видів діяльності, перелічених у Додатку I або в Частині 1 Додатку VII, а також будь які інші заходи, безпосередньо пов язані з тим же майданчиком, які технічно пов язані з діяльністю, включеною до цих Додатків, та які могли б мати вплив на викиди та забруднення навколишнього середовища. 49 «Найкращі наявні методики» найбільш ефективний і передовий етап у розробці діяльності та методів її провадження, що свідчить про практичну застосовність конкретних методів для забезпечення основи для гранично допустимих викидів та інших умов дозволів, покликаних запобігти і, там, де це не можливо, зменшити викиди і вплив на навколишнє середовище в цілому. 50 «Довідковий документ по ННМ» документ, складений в результаті обміну інформацією, організованого відповідно до статті 13, для окремих видів діяльності, в якому міститься опис, зокрема, застосовних методик, поточних рівнів викидів та споживання, методів, які використовуються для визначення найкращих наявних методик, а також висновки по ННМ та будь які нові методики, з приділенням особливої уваги критеріям, зазначеним у Додатку III. 51 «Висновки по ННМ» документ, що містить частини довідкового документу по ННМ та висновки про найкращі наявні методики, їх опис, інформацію для оцінки їх застосовності, рівні викидів, пов язані з найкращими наявними методиками, моніторинг, рівні споживання та, у разі необхідності, відповідні заходи з відновлення місцевості. 98

102 Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з декількома Виконавчими рішеннями Комісії: Виконавчим рішенням Комісії 2013/84/ЄС від 11 лютого 2013 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для дублення кож та шкір в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2013/163/ЄС від 26 березня 2013 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для виробництва цементу, вапна та оксиду магнію в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2012/134/ЄС від 28 лютого 2012 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для виробництва скла в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2012/135/ЄС від 28 лютого 2012 року про встановлення найкращих наявних методик (ННМ) для виробництва чавуну і сталі в рамках Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2012/249/ЄС від 7 травня 2012 року про визначення періодів пуску і зупинки для цілей Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди, Виконавчим рішенням Комісії 2012/115/ЄС від 10 лютого 2012 року про визначення правил щодо національних перехідних планів, передбачених Директивою 2010/75/ЄС Європейського Парламенту і Ради про промислові викиди. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та вісьмома протоколами до неї, Конвенцією ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату (та Кіотським протоколом) та Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі. Предмет Ця Директива встановлює правила комплексного запобігання та контролю за забрудненнями, що виникають у результаті виробничої діяльності. Вона також містить правила, покликані запобігти або, якщо це неможливо, зменшити викиди у атмосферне повітря, воду і землю, запобігти утворенню відходів з метою досягнення високого рівня охорони навколишнього середовища в цілому. Основною метою інтегрованого підходу є запобігання переміщення забруднення з одного середовища в інше. Зміст Дія цієї Директиви поширюється на виробничу діяльність, яка має великий потенціал спричинення забруднення, визначену у Додатку I до Директиви (енергетику, виробництво та обробку металів, видобувну промисловість, хімічну промисловість, управління відходами, розведення тварин тощо). Директива містить спеціальні положення щодо наступних установок: спалювальних установок ( 50 МВт); спалювання відходів або сумісного спалювання; окремих установок та діяльності з використанням органічних розчинників; установок, що виробляють діоксид титану. Директива не застосовується до науково дослідної діяльності, дослідно конструкторських робіт або тестування нових продуктів і процесів. Екологічні вимоги: будь яка виробнича установка, яка здійснює діяльність, включену до Додатку I до Директиви, повинна відповідати основним обов язковим вимогам: забезпечення вжиття заходів із запобігання забрудненню; забезпечення застосування найкращих наявних методик (ННМ); 99

103 відсутність значного забруднення; зменшення обсягів, вторинне перероблення або видалення відходів у порядку, який забезпечує найменше забруднення; максимальна енергоефективність; запобігання аваріям та обмеження їх впливу; відновлення ділянок після завершення діяльності. Застосування найкращих наявних методик: на промислових установках необхідно застосовувати найкращі наявні методики для досягнення високого загального рівня охорони навколишнього середовища, які розробляються в масштабі, що дозволяє впроваджувати їх у відповідному промисловому секторі за економічно й технічно здійсненних умов. Європейська Комісія повинна прийняти висновки по ННМ, в яких будуть визначені рівні викидів, пов язані з ННМ. Ці висновки є основою для розроблення умов дозволів. Умови видачі дозволів: дозволи мають передбачати необхідні заходи для забезпечення дотримання основних зобов язань операторів та стандартів якості навколишнього середовища. Такі заходи повинні включати принаймні: гранично допустимі викиди забруднюючих речовин; правила, що гарантують захист ґрунту, води та атмосферного повітря; моніторинг відходів та заходи управління відходами; вимоги щодо методології вимірювання обсягів викидів, його частоти та оцінки; обов язкове інформування компетентного органу про результати моніторингу, принаймні щорічно; вимоги до підтримки і контролю стану ґрунту та підземних вод; заходи, пов язані з винятковими обставинами (витоками, несправностями, короткочасними або остаточними зупинками тощо); положення про зведення до мінімуму забруднення на великі відстані або транскордонного забруднення; умови для оцінки дотримання гранично допустимих викидів. Спеціальні положення: Спеціальні положення застосовуються до спалювальних установок, сміттєспалювання та сумісного спалювання, установок з використанням органічних розчинників та установок, що виробляють діоксид титану. Гранично допустимі викиди для великих спалювальних установок, встановлені у Додатку V до Директиви, є більш суворими, ніж у Директиві 2001/80/ЄC. Для існуючих установок передбачене запровадження гнучкості (Національні плани переходу, тимчасові відхилення). Для інших видів діяльності, на які поширюються спеціальні положення, діють положення чинної Директиви. Екологічне інспектування: держави члени повинні створити систему екологічного інспектування відповідних установок. Усі установки повинні бути включені у план екологічного інспектування. План повинен регулярно переглядатися та оновлюватися. На підставі планів інспектування, компетентні органи повинні регулярно розробляти програми екологічного інспектування, включаючи дані про частоту відвідувань різних типів установок. Частота відвідувань буде визначена на основі систематичної оцінки екологічних ризиків відповідних установок. Період між відвідуваннями не повинен перевищувати одного року для установок з найвищим ризиком, та трьох років для установок з найнижчим ризиком. Назва: Директива 2012/18/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 липня 2012 року про контроль за загрозами значних небезпек, пов язаних з небезпечними речовинами, та про внесення змін та подальше скасування Директиви Ради 96/82/ЄС (Seveso III) Поправки До цієї Директиви поправки не вносилися. 100

104 Короткий опис Метою цієї Директиви є підвищення безпеки об єктів, на яких знаходяться великі обсяги небезпечних речовин, шляхом повідомлення компетентних органів про кількість таких небезпечних речовин та реалізацію превентивної політики (розробка звітів з безпеки, планів дій при надзвичайних ситуаціях). Громадськість повинна бути поінформована про потенційні ризики. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Регламентом (ЄС) 1272/2008 Європейського Парламенту і Ради від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та упаковку речовин і сумішей та внесення поправок і скасування Директив 67/548/ЄЕС та 1999/45/ЄC та внесення поправок до Регламенту (ЄC) 1907/2006. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Конвенцією ЄЕК ООН про транскордонний вплив промислових аварій та Протоколом про цивільну відповідальність і компенсацію за шкоду, заподіяну транскордонним впливом промислових аварій на транскордонні води. Предмет Ця Директива встановлює правила запобігання великим аваріям, пов язаним з небезпечними речовинами, та обмеження їх наслідків для здоров я населення і навколишнього середовища, з метою послідовного та ефективного забезпечення високого рівня захисту на всій території Союзу. Зміст Ця Директива застосовується для будь яких об єктів, на яких знаходяться або ймовірно можуть утворитися в результаті аварії небезпечні речовини, в обсягах, які дорівнюють або перевищують обсяги, зазначені у Додатку. Директива не поширюється на: військові установи; загрози, пов язані з іонізуючим випромінюванням; перевезення небезпечних речовин автомобільним, залізничним, повітряним транспортом або внутрішніми водними шляхами; транспортування небезпечних речовин трубопроводами за межі об єктів, охоплених Директивою; розробку родовищ корисних копалин, за винятком операцій хімічної та термічної обробки та зберігання, пов язаного з такими операціями, які призводять до наявності небезпечних речовин; розвідку надр та розробку морських родовищ; полігони відходів. Загальні обов язки оператора: держави члени повинні забезпечити, щоб оператори були зобов язані: вживати усіх необхідних заходів для запобігання великим аваріям та для обмеження їхніх наслідків для людей і навколишнього середовища; довести компетентним органам, що вони вжили усіх необхідних заходів, передбачених Директивою. Обов язок такого доведення лежить на операторах. 101

105 Повідомлення: Директива передбачає зобов язання повідомлення відповідно до принципу, що незаконним для підприємств є зберігання великої кількості небезпечних речовин без повідомлення про це компетентних органів в строки, зазначені у Директиві. Таке повідомлення повинно містити наступні дані: повну назву оператора та адресу об єкту; зареєстроване місце діяльності оператора; ПІБ або посаду особи, відповідальної за роботу об єкту; інформацію, достатню для ідентифікації небезпечних речовин або категорій речовин; кількість і фізичну форму небезпечної речовини або речовин; діяльність або плановані види діяльності об єкту або пункту зберігання; безпосереднє навколишнє середовище об єкту. У разі зміни ситуації (наприклад, остаточного закриття об єкту) оператор повинен негайно повідомити про це компетентний орган. Політика запобігання: держави члени повинні забезпечити: розробку оператором документу, у якому буде описана його політика щодо запобігання великим аваріям; належне впровадження такої політики. Звіт з безпеки: держави члени повинні вимагати від операторів складання звітів з безпеки для наступних цілей: демонстрації того, що політика запобігання великим аваріям і система управління безпекою були впроваджені; демонстрації того, що були визначені основні загрози великих аварій і були вжиті необхідні заходи щодо запобігання таким аваріям та обмеження їх наслідків; демонстрації того, що відповідні заходи щодо забезпечення безпеки й надійності були включені в проект, будівництво, функціонування й обслуговування будь якої споруди, складу, устаткування й об єкту інфраструктури, пов язаних з його функціонуванням, що мають відношення до загроз великих аварій усередині об єкту; демонстрації того, що були розроблені внутрішні плани дій у надзвичайних ситуаціях; надання інформації для забезпечення можливості розроблення зовнішнього плану; надання достатньої інформації компетентним органам. Звіт з безпеки повинен містити специфічну інформацію, у тому числі оновлений перелік небезпечних речовин, які знаходяться на об єкті. Звіти повинні переглядатися: принаймні раз на п ять років, або в будь який інший час з ініціативи оператора або на запит компетентного органу, якщо це виправдано новими фактами, або у випадку реконструкції об єкту. За певних умов оператору може бути надано дозвіл компетентного органу не надавати окрему інформацію у звіті з безпеки, не відміняючи при цьому зобов язання щодо подання звіту. Держави члени повинні повідомити Комісію про будь які такі дозволи та причини їх надання. Плани дій у надзвичайних ситуаціях: держави члени повинні забезпечити, щоб усі оператори, на яких лежить обов язок подавати звіти з безпеки, також склали внутрішні плани дій у надзвичайних ситуаціях та надали компетентним органам інформацію, необхідну для розроблення зовнішнього плану дій у надзвичайних ситуаціях. Плани дій у надзвичайних ситуаціях повинні розглядатися, перевірятися та, при необхідності, переглядатися і оновлюватися принаймні раз на три роки. Запобіжні заходи щодо розташування: компетентний орган повинен: визначити об єкти або групи об єктів, щодо яких ризик або наслідки великої аварії можуть збільшитися через розташування та близькість об єктів та їх складів небезпечних речовин; забезпечити обмін інформацією та налагодження співпраці між об єктами. 102

106 Інформація про заходи безпеки: держави члени повинні забезпечити, щоб цілі щодо запобігання великим аваріям були враховані при розробленні політики у сфері землекористування, зокрема шляхом контролю розміщення нових об єктів, реконструкції існуючих об єктів та нового будівництва (транспортних шляхів, житлових районів тощо) поблизу існуючих об єктів. Вони повинні брати до уваги необхідність гарантувати, у довгостроковій перспективі, збереження або утворення відповідних відстаней між об єктами і житловими районами. Держави члени повинні забезпечити, щоб інформація про заходи безпеки та правила поведінки на випадок аварії були надані, без спеціального запиту, усім, хто може постраждати у випадку великої аварії. Вони також повинні гарантувати, щоб звіти з безпеки були постійно доступні для громадськості. Інформація, яку необхідно надати після виникнення великої аварії: після виникнення великої аварії, оператор повинен: повідомити компетентний орган; надати йому інформацію про обставини аварії, задіяні небезпечні речовини, наявні дані для оцінки впливу аварії на населення та навколишнє середовище, а також заходи, вжиті у надзвичайній ситуації; інформувати його про заходи, передбачені для пом якшення наслідків аварії та запобігання повторенню подібних аварій; оновлювати надану інформацію. Компетентний орган повинен: переконатися, що заходи на випадок надзвичайних ситуацій були вжиті; зібрати інформацію, необхідну для повного аналізу аварії; переконатися, що оператор вживає усіх необхідних відновлювальних заходів; розробити рекомендації щодо майбутніх заходів із запобігання аваріям. Інспектування: компетентні органи повинні організувати систему інспектування з метою забезпечення: демонстрації того, що оператор розробив відповідні механізми для запобігання великим аваріям та обмеження їх наслідків; того, що звіт з безпеки є точним і повним; того, що інформація надана громадськості. Заборона діяльності: держави члени повинні заборонити використання або введення у дію будь якого об єкту, установки або складу, де заходи, вжиті оператором для запобігання аваріям, є невідповідними. Держави члени можуть також заборонити здійснення діяльності, якщо оператор не надасть, протягом зазначеного періоду: повідомлення; звіти; будь яку іншу інформацію згідно з вимогами Директиви. 103

107 Сектор 7: Зміна клімату та захист озонового шару Вступ Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 52 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики. Програма спрямована на: визначення зміни клімату головним викликом на найближчі 10 років і надалі та сприяння досягненню довгострокової мети щодо стабілізації концентрації парникових газів у атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Таким чином, довгострокова мета підвищення глобальної температури не більше ніж на 2 Цельсія у порівнянні з доіндустріальним рівнем та концентрації CO 2 нижче 550 проміле, є керівною для Програми. У довгостроковій перспективі це, ймовірно, вимагатиме глобального скорочення викидів парникових газів на 70% порівняно з 1990 роком, як це було визначено Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК). У главі Цілі і пріоритетні напрямки діяльності з протидій зміні клімату (стаття 5) представлені наступні пріоритетні заходи: Виконання міжнародних зобов язань з питань клімату, включаючи Кіотський протокол шляхом: проведення аналізу результатів Європейської програми зі зміни клімату та прийняття ефективної загальної та скоординованої політики та заходів на її основі, у міру необхідності, для різних галузей на доповнення до внутрішніх заходів держав членів; забезпечення створення рамок Співтовариства для розвитку ефективної схеми торгівлі викидами CO 2 з можливим її розширенням для включення інших парникових газів; удосконалення моніторингу парникових газів та прогресу в напрямку виконання державами членами зобов язань, прийнятих відповідно до Внутрішньої угоди про спільне виконання зобов язань; Скорочення викидів парникових газів у енергетичному секторі: якнайшвидше проведення інвентаризації та перегляду субсидій, які перешкоджають ефективному та сталому використанню енергії, з метою поступової відмови від них; стимулювання використання відновлюваного та низьковуглецевого викопного палива для виробництва електроенергії; стимулювання використання відновлюваних джерел енергії, включаючи використання стимулів, у тому числі на місцевому рівні, з метою досягнення орієнтовного цільового показника 12% від загального споживання енергії до 2010 року; впровадження стимулів для розширення мережі ТЕЦ та здійснення заходів, спрямованих на подвоєння загальної частки комбінованого виробництва тепла та електроенергії у Співтоваристві в цілому до 18% від загального валового виробництва електроенергії; запобігання та скорочення викидів метану від виробництва і розподілу енергії; підвищення енергоефективності; Скорочення викидів парникових газів у транспортному секторі: визначення та здійснення конкретних заходів щодо скорочення викидів парникових газів авіацією, якщо такі заходи не були узгоджені Міжнародною організацією цивільної авіації до 2002 року; 52 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 104

108 визначення та здійснення конкретних заходів щодо скорочення викидів парникових газів при морських перевезеннях, якщо такі заходи не були узгоджені Міжнародною морською організацією до 2003 року; стимулювання переходу на використання більш ефективних та екологічно чистих видів транспорту, включаючи поліпшення організації та логістики; в контексті цілі ЄС щодо скорочення на 8% викидів парникових газів, пропонування Комісії представити до кінця 2002 року Комюніке про кількісні екологічні цілі для системи сталого транспорту; визначення та вжиття подальших конкретних заходів, включаючи розроблення та прийняття відповідних правових актів, для скорочення викидів парникових газів автотранспортом, у тому числі N2O; сприяння розробці та використанню альтернативних видів палива та автомобілів з низьким рівнем споживання палива з метою істотного та постійного збільшення їх частки у транспортній системі; сприяння вжиттю заходів для врахування екологічної складової у вартості перевезень; розділення економічного зростання та попиту на перевезення з метою зменшення впливу на навколишнє середовище; Скорочення викидів парникових газів у промисловому виробництві: сприяння використанню екологічно ефективних практик і методик у промисловості; розроблення засобів для надання допомоги МСП для адаптації, впровадження інновацій та підвищення продуктивності; стимулювання розроблення більш екологічно безпечних та технічно доцільних альтернатив, у тому числі розроблення заходів на рівні Співтовариства, спрямованих на скорочення викидів, поступову відмову від виробництва, де це доцільно і можливо, та скорочення використання промислових фторовмісних газів ГФУ (гідрофторвуглеців), ПФУ (перфторвуглеців) та SF6 (гексафториду сірки); Скорочення викидів парникових газів у інших галузях: підвищення енергоефективності насамперед для системи опалення, охолодження та гарячого водопостачання при проектуванні будівель; урахування необхідності скорочення викидів парникових газів, поряд з іншими екологічними міркуваннями, при розробці спільної сільськогосподарської політики та стратегії Співтовариства управління відходами; Використання інших відповідних інструментів, а саме: сприяння використанню фіскальних заходів, у тому числі своєчасної та належної схеми Співтовариства з оподаткування енергії, з метою стимулювання переходу до більш ефективного використання енергії, більш чистої енергії та транспорту, а також для стимулювання технологічних інновацій; стимулювання укладання природоохоронних угод з промисловими секторами щодо скорочення викидів парникових газів; забезпечення включення зміни клімату як головної теми політики Співтовариства у галузі досліджень, технологічного розвитку та національних дослідницьких програм. На додаток до пом якшення наслідків зміни клімату, Співтовариство повинно розробити заходи, спрямовані на адаптацію до наслідків зміни клімату шляхом: перегляду політики Співтовариства, зокрема, у сфері зміни клімату, для забезпечення належного врахування питання адаптації при прийнятті інвестиційних рішень; стимулювання регіонального кліматичного моделювання та оцінки для підготовки регіональних адаптаційних заходів, а саме управління водними ресурсами, збереження біорізноманіття, запобігання опустелюванню та затопленню, та підтримки підвищення обізнаності громадян та бізнес спільноти. 105

109 Необхідно переконатися, що проблема зміни клімату враховується при розширенні Співтовариства. Це вимагатиме, зокрема, наступних дій з державами кандидатами: підтримки нарощування потенціалу для застосування внутрішніх заходів для використання механізмів Кіотського протоколу та поліпшення звітності та моніторингу викидів; підтримка більшої сталості транспортного та енергетичного секторів; забезпечення розширення співробітництва з країнами кандидатами з питань зміни клімату. Боротьба зі зміною клімату буде невід ємною частиною зовнішньої політики Європейського Союзу та стане одним із пріоритетів політики сталого розвитку. Це вимагатиме узгоджених і скоординованих зусиль з боку Співтовариства та його держав членів, направлених на: створення потенціалу для надання допомоги країнам, що розвиваються та країнам з перехідною економікою, наприклад, шляхом стимулювання розроблення проектів, пов язаних з механізмом чистого розвитку (МЧР) у рамках Кіотського протоколу та їх спільного впровадження; забезпечення реагування на виявлені потреби передачі технологій; надання допомоги у адаптації до змін клімату у відповідних країнах. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» 53, яка враховує домовленість Союзу домогтися скорочення викидів парникових газів (ПГ) в ЄС не менш ніж на 20% до 2020 року (30%, за умови, що інші розвинені країни візьмуть на себе зобов язання щодо відповідного скорочення викидів, а країни, що розвиваються забезпечать належний внесок в залежності від своїх зобов язань та відповідних можливостей), забезпечення, щоб 20% споживаної енергії надходило з відновлюваних джерел енергії до 2020 року, та скорочення на 20% споживання первинної енергії порівняно з прогнозованим рівнем, які повинні бути досягнуті за рахунок підвищення енергоефективності. Для досягнення цього амбітного зобов язання, План включає, в розділі «Пріоритетна мета 2: перетворення ЄС на ресурсозберігаючу, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку» наступні положення: (27) Провідна ініціатива стратегії 2020 «Ресурсоефективна Європа» спрямована на підтримку переходу до ефективної економіки в контексті використання усіх ресурсів, абсолютного відокремлення економічного зростання від споживання ресурсів та енергії та його впливу на навколишнє середовище, скорочення викидів парникових газів, посилення конкурентоспроможності за рахунок підвищення ефективності та інновацій та сприяння більшій енергетичній безпеці. Дорожня карта «Ресурсоефективна Європа» та план переходу до конкурентної низьковуглецевої економіки є основними складовими Ініціативи, які закладають основу для майбутніх дій, спрямованих на виконання визначених цілей. (30) Реалізація в повному обсязі кліматичних та енергетичних ініціатив ЄС має важливе значення для досягнення головних цілей, визначених на період до 2020 року та становлення конкурентоспроможної, низьковуглецевої економіки до 2050 року. У даний час ЄС спрямовує зусилля на скорочення внутрішніх викидів парникових газів на 20% нижче рівня 1990 року у період до 2020 року, проте досягнення мети щодо збільшення енергоефективності на 20% потребуватиме набагато швидших темпів підвищення ефективності. Це також важливо в умовах зростаючого попиту на енергію та продовження дебатів щодо використання землі для виробництва продуктів харчування та біо енергії. Очікується, що нова Директива з енергоефективності сприятиме вирішенню окреслених питань. 53 COM(2012) 710 заключна редакція. 106

110 (31) Усі сектори економіки повинні долучитися до скорочення викидів парникових газів для того, щоб ЄС зміг забезпечити свій внесок у глобальні зусилля. ЄС необхідно узгодити наступні кроки рамкової політики у сфері клімату та енергетики на період після 2020 року для того, щоб підготуватися до міжнародних переговорів про нову юридично обов язкову угоду, а також для розробки для держав членів та промисловості чітких механізмів забезпечення середньострокових інвестицій. Відтак ЄС повинен розглянути варіанти політики для забезпечення скорочення викидів, зазначених у Дорожній карті створення низьковуглецевої економіки на період після 2020 року. Дорожня карта «Енергетика 2050» та «Біла книга» з транспорту повинні бути підкріплені ефективною рамковою політикою. Крім того, державичлени повинні розробити і запровадити довгострокові, економічноефективні стратегії низьковуглецевого розвитку, спрямовані на досягнення мети ЄС щодо скорочення викидів парникових газів на 80 95% до середини століття у порівнянні з 1990 роком, у рамках глобальних зусиль з підвищення глобальної температури не більше ніж на 2 Цельсія. Схема торгівлі викидами ЄС залишатиметься центральним компонентом кліматичної політики ЄС на період після 2020 року. (41) Для забезпечення перетворення ЄС на ресурсозберігаючу, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку, програма має забезпечити, щоб до 2020 року ЄС виконав поставлені кліматичні та енергетичні цілі на 2020 р. та здійснював кроки у напрямку скорочення викидів парникових газів на 80 95% до 2050 року у порівнянні з 1990 р., в рамках глобальних зусиль з підвищення глобальної температури не більше ніж на 2 Цельсія. Це вимагає, зокрема, повної реалізації кліматичних та енергетичних ініціатив та узгодження рамкової політики у сфері клімату та енергетики на період після 2020 року. Право у сфері зміни клімату Кліматичні та енергетичні ініціативи ЄС це низка обов язкових правових актів, спрямованих на забезпечення виконання Європейським Союзом своїх амбітних цілей у сфері клімату та енергетики на період до 2020 року. Ці цілі, відомі як цілі « », передбачають три основні завдання на 2020 рік: Скорочення на 20% викидів парникових газів в ЄС від рівня 1990 року; Збільшення частки споживання енергії в ЄС, виробленої з відновлюваних ресурсів до 20%; Підвищення ефективності використання енергії в ЄС на 20%. Прагнення до створення низьковуглецевої економіки Кліматичні та енергетичні ініціативи включають в себе чотири взаємодоповнюючі елементи правового регулювання, які спрямовані на забезпечення цілей « »: Реформа схеми торгівлі викидами ЄС (СТВ ЄС): СТВ ЄС є ключовим інструментом для найбільш економічноефективного забезпечення скорочення промислових викидів парникових газів. Кліматичні та енергетичні ініціативи включають в себе комплексний перегляд та зміцнення права, яке лежить в основі СТВ ЄС, Директиви 2003/87/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 13 жовтня 2003 року про встановлення схеми торгівлі викидами парникових газів у рамках Співтовариства та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 96/61/ЄС (Директиви про торгівлю викидами). Перегляд застосовується з 2013 року, початку третього періоду торгівлі згідно з СТВ ЄС. Основні зміни включають запровадження єдиного загальноєвропейського обмеження на квоти на викиди замість існуючої системи національних обмежень. Обмеження буде скорочуватися щороку, відтак до 2020 року обсяги викидів будуть на 21% нижче рівня 2005 року. Безкоштовний розподіл квот буде поступово замінений на аукціон, починаючи з енергетичного сектора. Кількість секторів і газів, охоплених схемою буде дещо збільшена. 107

111 Національні цілі щодо викидів, які не включені до СТВ ЄС: Відповідно до Рішення 406/2009/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про зусилля держав членів зі скорочення викидів парникових газів для виконання зобов язань Співтовариства зі скорочення викидів парникових газів на період до 2020 року (так зване Рішення про спільні зусилля), держави члени прийняли зобов язання щодо виконання щорічних цільових показників скорочення викидів парникових газів з секторів, які не включені до СТВ ЄС, а саме житлового сектору, сільського господарства, відходів та транспорту (за винятком авіаційного). Близько 60% загального обсягу викидів в ЄС надходить із секторів, не включених до СТВ ЄС. Національні цілі, що охоплюють період рр., диференційовані залежно від показника добробуту держав членів. Вони варіюються від 20% скорочення викидів (у порівнянні з 2005 р.) для найзаможніших держав членів до 20% збільшення обсягів викидів для найменш забезпечених (проте всі країни повинні докласти зусиль щодо обмеження викидів). Держави члени повинні щороку звітувати про викиди у рамках механізму моніторингу ЄС. Національні цілі в галузі відновлюваної енергетики: Відповідно до Директиви 2009/28/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел та внесення змін і доповнень і подальше скасування Директив 2001/77/ЄC та 2003/30/ЄC (Директиви з відновлюваної енергетики), держави члени прийняли зобов язання щодо виконання національних цілей щодо збільшення частки відновлюваної енергії в їх структурі споживання енергії до 2020 року. Ці цілі, які відображають різні стартові позиції та потенціал держав членів щодо збільшення виробництва енергії з відновлюваних джерел, знаходяться в діапазоні від 10% на Мальті до 49% у Швеції. Національні цілі дозволять ЄС досягти своєї 20% цілі в галузі відновлюваної енергетики на 2020 рік збільшення більш ніж у два рази рівня 2010 року (9,8%), а також 10% частки споживання відновлюваної енергії в транспортному секторі. Досягнення цілей також сприятиме скороченню викидів парникових газів та зменшенню залежності ЄС від імпорту енергоносіїв. Уловлювання та зберігання вуглецю: четверта складова кліматичних та енергетичних ініціатив це Директива 2009/31/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання вуглекислого газу та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 85/337/ЄEC, Директив Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС, 2001/80/ЄC, 2004/35/ЄC, 2006/12/ЄC, 2008/1/ЄC та Регламенту (ЄС) 1013/2006 (Директиви про УЗВ), яка створює правову основу для екологічно безпечного використання технологій уловлювання та зберігання вуглецю. Уловлювання та зберігання вуглецю включає уловлювання вуглекислого газу, що викидається під час здійснення виробничих процесів та зберігання його в підземних геологічних утвореннях, де він не сприяє глобальному потеплінню. Директива охоплює всі геологічні формації для зберігання CO 2 в ЄС та встановлює вимоги, які застосовуються до усього періоду існування місць зберігання. Кліматичні та енергетичні ініціативи безпосередньо не спрямовані на забезпечення досягнення цілі щодо підвищення енергоефективності. Для цього був розроблений План підвищення енергоефективності 2011 р. 54 та Директива 2012/27/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 25 жовтня 2012 року про енергоефективність та внесення змін і доповнень до Директив 2009/125/ЄC та 2010/30/ЄС і скасування Директиви 2004/8/ЄC та 2006/32/ЄC (Директива з енергоефективності). 54 Комюніке Комісії Європейському Парламенту, Раді, Економічному і соціальному комітету та Комітету регіонів від 8 березня 2011 року План підвищення енергоефективності 2011 р. [COM (2011) 109 заключна редакція. 108

112 Метою Регламенту (ЄС) 842/2006 Європейського Парламенту і Ради від 17 травня 2006 року про окремі фторовані парникові гази є локалізація, запобігання та, відтак, скорочення викидів фторованих парникових газів, передбачених Кіотським протоколом. Він застосовується до фторованих парникових газів, зазначених у Додатку А до Протоколу. Додаток I до Регламенту містить перелік фторованих парникових газів, на які поширюється дія чинного Регламенту, а також їх потенціал щодо впливу на глобальне потепління. У світлі змін, внесених відповідно до статті 5 (3) Кіотського протоколу та прийнятих Співтовариством і його державамичленами, Додаток I може бути переглянутий і, при необхідності, оновлений. Право у сфері захисту озонового шару Землі Регламент (ЄС) 1005/2009 Європейського Парламенту і Ради від 16 вересня 2009 року про речовини, що руйнують озоновий шар встановлює правила щодо виробництва, імпорту, експорту, розміщення на ринку, використання, рекуперації, рециркуляції, утилізації та знищення речовин, що руйнують озоновий шар, щодо подання інформації про ці речовини, а також імпорт, експорт, розміщення на ринку і використання продуктів і обладнання, які містять або використовують ці речовини. Регламент застосовується до підконтрольних речовин, нових речовин, а також продуктів та обладнання, що містять або використовують підконтрольні речовини. Регламент скасовує Регламент (ЄC) 2037/2000 з 1 січня 2010 року. Міжнародні угоди Наступні міжнародні угоди є дотичними: Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК) та Кіотський протокол Віденська конвенція про охорону озонового шару та Монреальський протокол до неї (з поправками) Посилання та відповідні вебсайти Європейська комісія ГД з питань клімату: Європейське агентство охорони навколишнього середовища Зміна клімату: Рамкова конвенція про зміну клімату (РКЗК): Віденська конвенція про охорону озонового шару: Директиви, пов язані зі зміною клімату та захистом озонового шару, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2003/87/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 13 жовтня 2003 року про встановлення схеми торгівлі викидами парникових газів у рамках Співтовариства та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 96/61/ЄС (Директива про торгівлю викидами) Поправки У цю Директиву були внесені поправки Директивою 2004/101/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 27 жовтня 2004 року, Директивою 2008/101/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 19 листопада 2008 року та Регламентом (ЄС) 219/2009 Європейського Парламенту і Ради від 11 березня 2009 року. 109

113 Короткий опис Ця Директива закріплює створення схеми торгівлі викидами ЄС (СТВ ЄС) та встановлює правила її функціонування. Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Рішенням Комісії 2013/162/ЄС від 26 березня 2013 року про визначення щорічних квот на викиди у державах членах на період рр. відповідно до Рішення 406/2009/ЄC Європейського парламенту і Ради. Контекст зв язок з міжнародними угодами Ця Директива пов язана з Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї. Предмет Ця Директива закріплює схему торгівлі квотами на викиди парникових газів в рамках Співтовариства (далі «Схема Співтовариства») з метою сприяння економічно ефективному скороченню викидів парникових газів. Зміст Ця Директива спрямована на забезпечення значного скорочення викидів парникових газів з метою зменшення впливу цих викидів на клімат. Дозволи на викиди парникових газів: з 1 січня 2005 року всі об єкти, що виконують будь які види діяльності, зазначені у Додатку I до Директиви (діяльність в енергетичному секторі, виробництво та обробка заліза та сталі, видобувна промисловість, виробництво деревини, паперу і картону) та здійснюють викиди парникових газів, пов язані з виробничою діяльністю, повинні мати відповідні дозволи, видані компетентними органами. У заяві на отримання дозволу на викиди парникових газів необхідно зазначити: тип об єкту, вид діяльності та використовувані технології; використовувані матеріали, які можуть виділяти парникові гази, зазначені у Додатку II; джерела викидів газів; заплановані заходи з моніторингу та дані про викиди. Органи влади видають дозвіл за умови, якщо оператор об єкту доведе власну здатність здійснювати моніторинг та звітність щодо викидів. Дозвіл може охоплювати один або декілька об єктів, розташованих на одній ділянці та контрольованих одним оператором. У дозволі зазначається: повна назва та адреса оператора; вид діяльності об єкту та викиди; програма моніторингу; вимоги до звітності щодо викидів; зобов язання повернути, протягом перших чотирьох місяців року кількість квот, співставну загальному обсягу викидів у попередньому році. Компетентний орган переглядає дозволи на викиди парникових газів принаймні кожні п ять років та вносить необхідні зміни. Управління квотами: Кількість квот, які щорічно видаються у Співтоваристві, повинна лінійно зменшуватися, починаючи з 2013 року. Для 2013 року, абсолютна кількість квот у Співтоваристві розраховується на основі національних планів, прийнятих Комісією та запроваджених у період між 2008 і 2012 роками. Держави члени повинні провести аукціон для усіх квот на викиди, які 110

114 не видаються безкоштовно. Розподіл квот в рамках аукціону здійснюється відповідно до наступних процедур: 88% квот розподіляються між державами членами на основі обсягів їх викидів; 10% квот розподіляються з метою сприяння солідарності та розвитку; 2% квот розподіляються між державами членами, викиди парникових газів яких у 2005 році були принаймні на 20% нижче рівня їх викидів у базовому році відповідно до Кіотського протоколу. Принаймні 50% доходів від аукціонів квот повинні використовуватися для наступних цілей: скорочення викидів парникових газів; розвиток відновлюваних джерел енергії та інших технологій, які сприяють переходу до низьковуглецевої економіки; вжиття заходів щодо запобігання збезлісенню та збільшення залісення та лісовідновлення; лісової секвестрації; уловлювання та геологічного зберігання; переходу до низького рівня викидів та громадських видів транспорту; дослідження в галузі енергоефективності та чистих технологій; поліпшення енергоефективності та ізоляції; покриття адміністративних витрат на управління європейською схемою. До 31 грудня 2010 року Європейська Комісія мала прийняти загальноєвропейські узгоджені заходи з розподілу квот. До 30 червня 2010 року Комісія мала подати Європейському Парламенту та Раді аналітичний звіт з оцінкою ситуації у енергоємних галузях чи підгалузях, які становлять значний ризик витоку вуглецю. Моніторинг та звітність про викиди: до 31 грудня 2011 року Комісія приймає регламент для забезпечення моніторингу та звітності про викиди. Регламент повинен враховувати найбільш точні та актуальні наукові дані. Держави члени та Комісія повинні забезпечити, щоб усі рішення та звіти, що стосуються кількості та розподілу квот, а також моніторингу, звітності та верифікації викидів одразу публікувалися із забезпеченням недискримінаційного доступу. Верифікація та акредитація: до 31 грудня 2011 року Комісія повинна представити регламент щодо верифікації звітів про викиди та акредитації і контролю верифікаторів. У ньому вказуються умови акредитації та позбавлення акредитації, взаємного визнання та незалежної оцінки органів акредитації, при необхідності. Проектні механізми, передбачені Кіотським протоколом: Директива 2004/101/ЄC зміцнює зв язок між схемою торгівлі квотами на викиди парникових газів ЄС та Кіотським протоколом, забезпечивши сумісність проектних механізмів (спільного впровадження та механізму чистого розвитку) зі схемою. Це дозволить операторам використовувати ці два механізми у схемі торгівлі квотами з метою виконання своїх зобов язань. В результаті буде знижено витрати установок на забезпечення дотримання вимог схеми. За оцінками, щорічні витрати установок, розташованих у розширеному ЄС, на забезпечення дотримання вимог у період рр. будуть скорочені більш ніж на 20%. Директива таким чином визнає кредити механізму спільного впровадження (СВ) та механізму чистого розвитку (МЧР) як еквівалент квотам на викиди ЄС, за винятком викидів, які здійснюються ядерними установками та викидів у галузі землекористування, змін у землекористуванні та лісовому господарстві. Кредити в рамках проектів СВ мають назву «одиниць скорочення викидів» (ОСВ), а кредити у рамках проектів МЧР називаються «сертифіковані скорочення викидів» (ССВ). Директива також передбачає заходи для запобігання подвійному підрахунку ОСВ та ССВ у сферах діяльності, які також призводять до скорочення або обмеження викидів з установок, охоплених Директивою 2003/87/ЄC. Реєстри, звіти та угоди: Комісія прийняла Регламент (ЄС) 920/2010 про створення системи стандартизованих реєстрів у формі електронних баз даних для моніторингу, зберігання, 111

115 передачі та скасування квот. Такі реєстри також гарантують доступ громадськості до інформації, конфіденційність та відповідність положенням Кіотського протоколу. Комісія призначить Центрального адміністратора для ведення незалежного журналу операцій, пов язаних з видачею, передачею та скасуванням квот на рівні Співтовариства. Центральний адміністратор здійснює автоматичну перевірку кожної операції, яка стосується квот. При виявленні порушень, відповідні операції буде припинено до виправлення порушень. Щорічно держави члени повинні представляти Комісії звіти про виконання Директиви. Можуть бути досягнуті угоди для забезпечення визнання квот між європейською схемою та сумісними системами обов язкової торгівлі викидами парникових газів з визначенням обмежень абсолютних рівнів викидів у будь якій країні, суб єкті федерації або регіоні. З третіми країнами, суб єктами федерації або регіонами можуть бути досягнуті неофіційні домовленості для забезпечення адміністративної та технічної координації щодо квот європейської схеми або інших систем обов язкової торгівлі викидами парникових газів з обмеженнями абсолютних рівнів викидів. Коригування, які можуть бути застосовані після схвалення Співтовариством міжнародної угоди з питань зміни клімату: підписання такої угоди зобов язує держави члени забезпечити скорочення викидів парникових газів більш ніж на 20% порівняно з рівнем 1990 року, як це передбачено зобов язанням по скороченню на 30%, схваленим Європейською Радою у березні 2007 року. У зв язку з цим Комісія зобов язується надати звіт з оцінкою наступних елементів: заходів, вжитих на міжнародному рівні; дій, які необхідно вжити для досягнення цілі скорочення на 30% викидів парникових газів; ризику витоку вуглецю в контексті конкурентоспроможності бізнесу; наслідків угоди для інших секторів економіки; впливу на сільськогосподарський сектор; залісення, лісовідновлення, запобігання збезлісення та деградації лісів. Оператори мають право використовувати кредити, передбачені Директивою, ССВ (сертифіковані скорочення викидів), ОСВ (одиниці скорочення викидів) або інші схвалені кредити третіх країн, які ратифікували міжнародні угоди. Назва: Регламент (ЄC) 842/2006 Європейського Парламенту і Ради від 17 травня 2006 року про окремі фторовані парникові гази Поправки У цей Регламент були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1137/2008 Європейського Парламенту і Ради від 22 жовтня 2008 року. Короткий опис Метою цього Регламенту є локалізація, запобігання та, відтак, скорочення викидів фторованих парникових газів, передбачених Кіотським протоколом. Відношення до екологічної політики ЄС Цей Регламент відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». 112

116 Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Цей Регламент пов язаний з Регламентом Комісії (ЄС) 308/2008 від 2 квітня 2008 року про визначення, відповідно до Регламенту (ЄС) 842/2006 Європейського Парламенту і Ради, формату повідомлення про програми підготовки та сертифікації держав членів, Регламентом Комісії (ЄС) 1516/2007 від 19 грудня 2007 року про визначення, відповідно до Регламенту (ЄС) 842/2006 Європейського Парламенту і Ради, стандартних вимог перевірки витоку для стаціонарних холодильних установок, установок кондиціонування повітря та теплонасосного обладнання, що містять окремі фторовані парникові гази, Регламентом Комісії (ЄС) 1497/2007 від 18 грудня 2007 року про визначення, відповідно до Регламенту (ЄС) 842/2006 Європейського Парламенту і Ради, стандартних вимог перевірки витоку для стаціонарних систем протипожежного захисту, що містять окремі фторовані парникові гази, та Регламентом Комісії (ЄС) 1494/2007 від 17 грудня 2007 року про визначення, відповідно до Регламенту (ЄС) 842/2006 Європейського Парламенту і Ради, форми етикеток та додаткових вимог до маркування продуктів та обладнання, які містять окремі фторовані парникові гази. Контекст зв язок з міжнародними угодами Цей Регламент пов язаний з Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї. Предмет Метою цього Регламенту є локалізація, запобігання та, відтак, скорочення викидів фторованих парникових газів, передбачених Кіотським протоколом. Він застосовується до фторованих парникових газів, зазначених у Додатку А до Протоколу. У Додатку I до Регламенту міститься перелік фторованих парникових газів, на які поширюється дія чинного Регламенту, а також їх потенціал щодо впливу на глобальне потепління. У світлі змін, внесених відповідно до статті 5 (3) Кіотського протоколу та прийнятих Співтовариством і його державами членами, Додаток I може бути переглянутий і, при необхідності, оновлений. Регламент охоплює локалізацію, використання, відновлення та знищення фторованих парникових газів, зазначених у Додатку I; маркування та видалення продуктів та обладнання, що містять такі гази; подання інформації про такі гази; контроль використання, передбачений статтею 8 та заборону розміщення на ринку продуктів та обладнання, зазначених у статті 9 та Додатку II, а також підготовку та атестацію персоналу і компаній, які займаються діяльністю, передбаченою Регламентом. Зміст Регламент спрямований на скорочення викидів окремих фторованих газів (ДФУ, ПФУ та гексафториду сірки) для поліпшення локалізації та моніторингу таких газів, а також обмеження їх збуту та використання. ДФУ використовуються в якості холодоагентів, розчинників та піноутворювачів. ПФУ використовуються у виробництві напівпровідників, як розчинники та піноутворювачі. Гексафторид сірки використовується у високовольтних розподільних пристроях та виробництві магнію. Викиди цих трьох газів, згідно з прогнозами, збільшаться приблизно до 98 млн тонн еквівалента діоксиду вуглецю до 2010 року, що становить від 2 до 4% загального обсягу прогнозованих викидів парникових газів у вказаний період. Ці гази є вкрай стійкими в атмосфері, що означає, що їх вплив продовжується протягом тривалого часу після їх викиду. Попередження витоку фторованих газів: з метою поліпшення попередження витоку фторованих парникових газів Регламент встановлює: всі особи, відповідальні за контроль викидів, зобов язані вживати усіх заходів, які є технічно та економічно доцільними, для запобігання та мінімізації витоків; системи охолодження, кондиціонування повітря, теплові насоси та системи протипожежного захисту повинні перевірятися щодо наявності витоків щонайменше 113

117 раз на рік (частота перевірок залежить від кількості фторовмісних газів, що містяться у обладнанні); власники систем охолодження, кондиціонування повітря, теплових насосів та систем протипожежного захисту, що містять 300 кг або більше фторовмісних газів, повинні облаштувати системи виявлення витоків; власники систем охолодження, кондиціонування повітря, теплових насосів та систем протипожежного захисту, що містять 3 кг або більше фторовмісних газів повинні вести облік кількості та типів газів. Вимоги, що застосовуються до перевірок наявності витоків, визначаються Комісією. Обмеження продажу і використання: використання гексафториду сірки заборонено: з 1 січня 2008 року для лиття магнієвих сплавів (крім випадків, коли щорічне споживання газу нижче 850 кілограмів); з 1 липня 2007 року для заповнення автомобільних шин. Розміщення на ринку фторовмісних газів для приладів, зазначених у Додатку II до Регламенту, забороняється з дати, зазначеної в Додатку. Вжиття більш обмежувальних заходів допускається до 31 грудня 2012 року, якщо вони сумісні з Договором та повідомлені Комісії. Маркування: деякі види продуктів та обладнання, які містять фторвмісні гази, повинні бути чітко марковані незмивним способом, із зазначенням виду та кількості газу, які вони містять. Вони включають продукти та обладнання для охолодження та кондиціонування (крім установок для транспортних засобів), теплові насоси, системи протипожежного захисту, розподільні пристрої та контейнери. Маркування може включати в себе екологічну інформацію, наприклад, потенціал впливу на глобальне потепління, а також піктограми, застосовні для обладнання та продуктів. Звітність: до 31 березня 2008 року та надалі щороку, усі особи, які займаються виробництвом, імпортом або експортом більше однієї тонни будь яких фторованих парникових газів, повинні надавати інформацію про обсяг виробництва, імпорту або експорту, прилади, в яких вони будуть використовуватися, обсяги очікуваних викидів, обсяги рекуперованих, утилізованих або знищених газів. Рекуперація фторовмісних газів: по можливості, фторовані гази з контуру охолодження холодильного обладнання, з обладнання, що містить розчинники, з систем протипожежного захисту та високовольтних розподільних пристроїв повинні бути рекуперовані для рециркуляції, утилізації або знищення. Те саме стосується і невикористаних газів у контейнерах. Навчання та атестація персоналу: до 4 липня 2008 року держави члени повинні розробити навчальні програми та умови атестації для персоналу, який бере участь у перевірках витоку, а також рекуперації, рециркуляції, утилізації та знищенні фторовмісних газів. Необхідно забезпечити відповідність програм мінімальним вимогам та умовам, визначеним Комісією до 4 липня 2007 року. Оцінка: до 31 грудня 2007 року Комісія повинна провести широку оцінку положень та звітувати Європейському Парламенту та Раді. Вона також має до 31 грудня 2011 року опублікувати звіт про виконання Регламенту. Керуючий комітет: з питань, що стосуються фторовмісних газів, Комісії надаватиме підтримку Керуючий комітет, створений відповідно до Регламенту про речовини, що руйнують озоновий шар. Назва: Регламент (ЄC) 1005/2009 Європейського Парламенту і Ради від 16 вересня 2009 року про речовини, що руйнують озоновий шар Поправки У цей Регламент були внесені поправки Регламентом Комісії (ЄС) 744/2010 від 18 серпня 2010 року. 114

118 Короткий опис Цей Регламент встановлює правила виробництва, імпорту, експорту, розміщення на ринку, використання, рекуперації, рециркуляції, утилізації та знищення речовин, що руйнують озоновий шар. Відношення до екологічної політики ЄС Цей Регламент відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. та нещодавно підготовленої Загальної Програми дій Союзу з охорони навколишнього середовища на період до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети». Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Цей Регламент пов язаний з Виконавчим рішенням Комісії від 11 грудня 2012 року про визначення кількісних обмежень та розподіл квот на речовини, підконтрольні відповідно до Регламенту (ЄС) 1005/2009 Європейського Парламенту і Ради про речовини, що руйнують озоновий шар на період з 1 січня по 31 грудня 2013 року. Контекст зв язок з міжнародними угодами Цей Регламент пов язаний з Віденською конвенцією про охорону озонового шару та Монреальським протоколом до неї (з поправками). Предмет Регламент встановлює правила виробництва, імпорту, експорту, розміщення на ринку, використання, рекуперації, рециркуляції, утилізації та знищення речовин, що руйнують озоновий шар, правила щодо звітності про ці речовини, а також імпорту, експорту, розміщення на ринку і використання продуктів та обладнання, які містять або використовують такі речовини. Регламент застосовується до підконтрольних речовин, нових речовин, продуктів та обладнання, які містять або використовують підконтрольні речовини. Зміст Регламент замінює Регламент (ЄС) 2037/2000. Він забезпечує узгодженість правил Співтовариства з технічними розробками та змінами, внесеними у Монреальський протокол 1987 року про речовини, що руйнують озоновий шар. Відтак, Регламент дозволяє Європейському Союзу (ЄС) продовжувати реалізацію на світовому рівні заходів з охорони озонового шару та гарантувати його відновлення. Сфера застосування: Регламент охоплює: підконтрольні речовини, а саме хлорфторвуглеці (ХФВ), галони, чотирихлористий вуглець, бромистий метил, гідрохлорфторвуглеводи (ГХФВ) тощо (див. Додаток I); нові речовини (див. Додаток II); продукти та обладнання, що містять або використовують такі речовини. Заборона: виробництво, розміщення на ринку та використання підконтрольних речовин або продуктів і обладнання, які містять ці речовини, повинні бути заборонені, за винятком окремих випадків використання як сировини, агентів, або для лабораторних та аналітичних цілей. Розміщення на ринку та використання систем протипожежного захисту та вогнегасників, які містять підконтрольні речовини, зокрема галони, забороняється. Відхилення: підконтрольні речовини можуть бути вироблені, розміщені на ринку та використовуватися в якості сировини або технологічних агентів. Такі речовини також можуть бути використані для лабораторних або аналітичних цілей. Кількість речовин, щорічно дозволена для використання, повинна бути обмежена за допомогою системи квот. Виробники та імпортери повинні мати ліцензію, яка видається на обмежений період часу компетентним органом відповідної держави члена. 115

119 Гідрохлорфторвуглеводи (ГХФВ) повинні бути вилучені. Після 31 грудня 2019 року забороняється виробництво ГХФВ. Використання бромистого метилу було заборонене з 18 березня 2010 року, за винятком надзвичайних ситуацій, з метою запобігання поширенню шкідників чи хвороб. Однак це відхилення є дійсним лише на період, що не перевищує 120 днів, в кількості не більше 20 тон. Галони можуть бути розміщені на ринку та використовуватися у разі крайньої необхідності (див. Додаток VI). Будь який виробник або імпортер, який має право використовувати або розміщувати на ринку підконтрольні речовини, може передати це право іншим виробникам або імпортерам таких речовин у межах Співтовариства. Інформація про будь яку передачу прав повинна бути завчасно повідомлена Комісії. Виробнику також може бути дозволено перевищити встановлений рівень виробництва за умови, що максимальний рівень національного виробництва не буде перевищений. Торгівля: імпорт та експорт підконтрольних речовин, а також продуктів та обладнання, що містять такі речовини, забороняються. Тим не менше, передбачаються відхилення для окремих випадків застосування підконтрольних речовин або їх знищення відповідно до належних методів. Імпорт та експорт підлягають ліцензуванню. Ліцензії видаються Комісією з використанням електронної системи ліцензування. Контроль речовин: підприємства повинні створити системи для відновлення підконтрольних речовин, що містяться в: обладнанні для охолодження, кондиціонування повітря та теплових насосах; обладнанні, що містить розчинники; системах протипожежного захисту та вогнегасниках. Після відновлення такі речовини повинні бути перероблені, утилізовані або знищені екологічно прийнятним способом з метою запобігання їх викиду в атмосферу. Підприємства також повинні вжити заходів для запобігання будь якого ризику витоку або викиду підконтрольних речовин. Усі підприємства, які використовують обладнання, що містить такі речовини, повинні проводити регулярні перевірки щодо наявності витоку. У разі виявлення витоку, підприємство повинно ліквідувати його якомога швидше і, в будь якому випадку, протягом 14 днів після виявлення. 116

120 Сектор 8: Генетично модифіковані організми Вступ Політичне підґрунтя Шоста Програма дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. 55 (ЕПД 6) являє собою основний загальний документ з екологічної політики. У главі Цілі та пріоритетні напрямки діяльності у сфері охорони природи та збереження біорізноманіття (стаття 6), представлені наступні пріоритетні напрямки: розроблення положень та методів оцінки ризику, ідентифікації, маркування та відстеження ГМО з метою забезпечення ефективного моніторингу та контролю наслідків для здоров я населення та навколишнього середовища; якнайшвидша ратифікація та виконання Картахенського протоколу про біобезпеку та підтримка створення нормативно правової бази у третіх країнах, шляхом, де це необхідно, надання технічної та фінансової допомоги. Наразі готується до прийняття новий документ екологічної політики ЄС: Загальна Програма дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре, в межах можливостей нашої планети» 56, який не включає чітких положень про ГМО. «Наше страхування життя, наш природний капітал: стратегія біорізноманіття ЄС на період до 2020 року» 57, прийнята у 2011 році, не містить чітких положень про ГМО. Право у сфері поводження з ГМО Директива 2001/18/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів та про скасування Директиви Ради 90/220/ЄЕС: Відповідно до принципу вжиття заходів перестороги, метою Директиви є наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав членів та забезпечення захисту здоров я населення та навколишнього середовища при здійсненні вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів в цілях інших, ніж розміщення на ринку в межах Співтовариства, або розміщення на ринку генетично модифікованих організмів у якості продукції або в ній у межах Співтовариства. Директива 2009/41/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 6 травня 2009 року про використання генетично модифікованих мікроорганізмів у замкненій системі передбачає спільні заходи щодо використання генетично модифікованих мікроорганізмів (ГММ) у замкненій системі, спрямовані на забезпечення захисту здоров я населення та навколишнього середовища. Регламент (ЄС) 1946/2003 від 15 липня 2003 року Європейського Парламенту і Ради про транскордонні перевезення генетично модифікованих організмів спрямований на забезпечення реалізації положень Картахенського протоколу щодо попередження біотехнологічних ризиків та закріплює спільну систему повідомлення та обміну інформацією про транскордонне перевезення ГМО у треті країни. Головна мета полягає в забезпеченні того, 55 Рішення 1600/2002/ЄC Європейського Парламенту і Ради. 56 COM(2012) 710 заключна редакція. 57 COM(2011) 244 заключна редакція. 117

121 щоб при перевезенні ГМО, які можуть мати негативний вплив на стале використання біологічного різноманіття та на здоров я населення, були належним чином враховані аспекти, пов язані із охороною навколишнього середовища та здоров я населення. Регламент (ЄС) 1830/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року стосовно відстеження та маркування генетично модифікованих організмів та відстеження продуктів харчування і кормів, вироблених з генетично модифікованих організмів та про внесення змін і доповнень до Директиви 2001/18/ЄC створює основу для забезпечення відстеження ГМО уздовж харчового ланцюга, у тому числі у оброблених харчових продуктах, в яких при виробництві генетично модифікована ДНК була знищена або змінена (наприклад, у оліях). Ці правила застосовуються не тільки до ГМО, які використовуються в продуктах харчування, а й до тих, які використовуються для сільськогосподарських культур (наприклад, насіння). Регламент (ЄС) 1829/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані продукти харчування і корми доповнює Регламент (ЄC) 1830/2003 стосовно відстеження та маркування генетично модифікованих організмів. Міжнародні угоди Наступні міжнародні угоди є дотичними: Конвенція ООН про біологічне різноманіття (КБР) та Протоколи до неї (Картахенський протокол про біобезпеку та Нагойський протокол про доступ до генетичних ресурсів та розподіл на справедливій і рівній основі вигод від їх використання) Посилання та відповідні вебсайти ЄС ГМО: Конвенція ООН про біологічне різноманіття (КБР): Директиви, пов язані з ГМО та інші законодавчі акти, включені до проекту Угоди про асоціацію докладний опис Назва: Директива 2001/18/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів та про скасування Директиви Ради 90/220/ЄЕС Поправки У цю Директиву були внесені поправки Рішенням Комісії 2002/623/ЄC від 24 липня 2002 року, Регламентом (ЄС) 1829/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року, Регламентом (ЄС) 1830/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року та Директивою 2008/27/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 11 березня 2008 року. Короткий опис Метою Директиви є наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав членів та забезпечення захисту здоров я населення та навколишнього середовища при здійсненні вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів в цілях інших, ніж розміщення на ринку в межах Співтовариства, або розміщення на ринку генетично модифікованих організмів у якості продукції або в ній у межах Співтовариства.. 118

122 Відношення до екологічної політики ЄС Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Директива пов язана з Регламентом (ЄС) 1830/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року стосовно відстеження та маркування генетично модифікованих організмів та відстеження продуктів харчування і кормів, вироблених з генетично модифікованих організмів та про внесення змін і доповнень до Директиви 2001/18/ЄC, Регламентом (ЄС) 1829/2003 Європейського п Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані продукти харчування і корми та Регламентом (ЄС) 1946/2003 від 15 липня 2003 року Європейського Парламенту і Ради про транскордонні перевезення генетично модифікованих організмів. Контекст зв язок з міжнародними угодами Директива пов язана з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття (КБР) та Протоколами до неї (Картахенським протоколом про біобезпеку та Нагойським протоколом про доступ до генетичних ресурсів та розподіл на справедливій і рівній основі вигод від їх використання) Предмет Відповідно до принципу вжиття заходів перестороги, метою Директиви є наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав членів та забезпечення захисту здоров я населення та навколишнього середовища при здійсненні: вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів в цілях інших, ніж розміщення на ринку в межах Співтовариства, розміщення на ринку генетично модифікованих організмів у якості продукції або в ній у межах Співтовариства. Зміст Основною метою Директиви є забезпечення більшої ефективності та прозорості порядку надання погодження щодо вивільнення у навколишнє середовище та розміщення на ринку генетично модифікованих організмів (ГМО), обмеження терміну дії такого погодження до десяти років (з можливістю продовження) та запровадження обов язкового моніторингу після розміщення ГМО на ринку. Вона також визначає загальну методологію оцінки на індивідуальній основі ризиків для навколишнього середовища, пов язаних з вивільненням ГМО (принципи, що стосуються оцінки екологічних ризиків викладені у Додатку II до Директиви), спільні цілі моніторингу ГМО після їх вивільнення у навколишнє середовище або розміщення на ринку, а також механізм, що дозволяє змінювати, зупиняти або припиняти вивільнення ГМО при появі нової інформації щодо ризиків такого вивільнення. Консультації з громадськістю та маркування ГМО є обов язковими відповідно до нової Директиви. Система обміну інформацією, яка міститься у повідомленнях, створена відповідно до Директиви 90/220/ЄEC, зберігається. Комісія зобов язана проводити консультації з компетентними науковими комісіями з будь яких питань, які можуть вплинути на здоров я населення та/або стан навколишнього середовища. Вона також може звернутися до етичних комітетів. Директива вимагає забезпечення створення регістрів з метою запису інформації про генетичні модифікації ГМО та розташування ГМО. Кожні три роки Комісія повинна публікувати звіт про заходи, вжиті у державах членах щодо виконання цієї Директиви, а також звіт про досвід у розміщені ГМО на ринку. Цей звіт повинен містити окремий розділ, присвячений соціально економічним перевагам і недолікам кожного типу ГМО, дозволених для розміщення на ринку, з належним урахуванням інтересів фермерів та споживачів (перший звіт мав бути опублікований у 2003 році). Річний звіт з етичних питань 119

123 також повинен бути опублікований. Директивою Комісії було запропоновано представити пропозицію щодо реалізації Картахенського протоколу про біобезпеку, що призвело до прийняття Регламенту (ЄС) 1946/2003 про транскордонні перевезення генетично модифікованих організмів. Назва: Директива 2009/41/ЄC Європейського Парламенту і Ради від 6 травня 2009 року про використання генетично модифікованих мікроорганізмів у замкненій системі Поправки У цю Директиву були внесені поправки Короткий опис Ця Директива передбачає спільні заходи щодо використання генетично модифікованих мікроорганізмів (ГММ) у замкненій системі, спрямовані на забезпечення захисту здоров я населення та навколишнього середовища. Відношення до екологічної політики ЄС Ця Директива відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Ця Директива пов язана з Регламентом (ЄС) 1946/2003 від 15 липня 2003 року Європейського Парламенту і Ради про транскордонні перевезення генетично модифікованих організмів Контекст зв язок з міжнародними угодами Директива пов язана з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття (КБР) та Протоколами до неї (Картахенським протоколом про біобезпеку та Нагойським протоколом про доступ до генетичних ресурсів та розподіл на справедливій і рівній основі вигод від їх використання) Предмет Директива передбачає спільні заходи щодо використання генетично модифікованих мікроорганізмів (ГММ) у замкненій системі, спрямовані на забезпечення захисту здоров я населення та навколишнього середовища. Зміст Держави члени повинні вжити усіх заходів, необхідних для уникнення використання генетично модифікованих мікроорганізмів (ГММ) у замкненій системі, яке має негативні наслідки для здоров я населення та навколишнього середовища. Дія Директиви не поширюється на: генетичні зміни внаслідок використання окремих засобів чи методів, зазначених у Додатку II, Частина A; використання у замкненій системі ГММ, зазначених у Додатку II, частина В. ГММ з цього переліку відповідають критеріям, викладеним у Додатку II, Частина Б, які встановлюють їх безпеку для здоров я населення та навколишнього середовища; транспортування ГММ автомобільним, залізничним, внутрішнім водним, морським або повітряним транспортом; зберігання, вирощування, транспортування, знищення, видалення або використання ГММ, які були розміщені на ринку відповідно до Директиви 2001/18/ЄC про вивільнення ГМО або відповідно до інших правових актів Співтовариства, які передбачають проведення оцінки екологічних ризиків, подібної до передбаченої у зазначеній Директиві, за умови, що використання у замкненій системі відповідає умовам, якщо такі є, погодження на розміщення на ринку. 120

124 Оцінка даних про ГММ є основою для розроблення ієрархії ризиків використання у замкненій системі, яка складається з чотирьох класів. Заходи із забезпечення замкненості, які повинні застосовуватися, також класифікуються у чотири рівня ієрархії. Клас 1: Відсутність або незначний ризик, рівень 1 замкненості; Клас 2: Низький ступінь ризику, рівень 2 замкненості; Клас 3: Помірний ризик, рівень 3 замкненості; Клас 4: Високий ризик, рівень 4 замкненості. Використання ГММ у замкненій системі вимагає перевірки замкненості та вжиття захисних заходів для запобігання вивільненню. Коли використання у замкненій системі проводиться у приміщеннях вперше, користувач зобов язаний до початку такого використання, надіслати до компетентних органів повідомлення, яке міститиме, принаймні, відомості, зазначені у Додатку V, Частині A, Б або В, відповідно. Після повідомлення компетентних органів про використання у замкненій системі класу 1, наступне використання у замкненій системі класу 1 може проводитися без додаткового повідомлення. Користувачі ГММ при використанні у замкненій системі класу 1 зобов язані вести облік кожної оцінки, та подавати інформацію компетентному органу за запитом. Якщо приміщення було включене до попереднього повідомлення про використання у замкненій системі класу 2 або більш високого класу та пов язані з ним вимоги щодо погодження були дотримані, використання у замкненій системі класу 2 може відбуватися відразу після подання нового повідомлення. Разом з цим, заявник може сам звернутися до компетентного органу з метою отримання рішення про видачу офіційного дозволу. Рішення повинно бути прийняте протягом щонайбільше 45 днів з дати повідомлення. Якщо приміщення не було включене до попереднього повідомлення про використання у замкненій системі класу 2 або вище, використання у замкненій системі класу 2 може відбуватися, за відсутності заперечень з боку компетентного органу, через 45 днів після подачі повідомлення або раніше за згодою компетентного органу. Використання у замкненій системі класу 3 або вище не може проводитися без попереднього погодження компетентного органу, який повідомляє про своє рішення у письмовому вигляді: не пізніше 45 днів після подачі нового повідомлення, у випадку якщо приміщення, яке було включене у попереднє повідомлення про використання у замкненій системі класу 3 або вище і щодо якого були дотримані вимоги погодження для такого самого класу або класу вище; не пізніше 90 днів після подачі повідомлення, в інших випадках. У Додатках до Директиви докладно викладені критерії оцінки ризиків, які ГММ становлять для здоров я населення та навколишнього середовища, а також захисні заходи для кожного з чотирьох рівнів замкненості. Держави члени можуть передбачити можливість проведення консультацій з групами населення або широким загалом щодо будь яких аспектів планованого використання у замкненій системі. Перед початком використання у замкненій системі, держави члени повинні забезпечити: розроблення плану дій у надзвичайних ситуаціях для забезпечення ефективного реагування у випадку аварії, та інформування осіб, що піддаються ризику у разі аварії, про всі аспекти забезпечення їхньої безпеки. 121

125 У разі аварії, користувач повинен негайно поінформувати компетентний орган та повідомити інформацію, необхідну для оцінки впливу цієї аварії та вжиття відповідних заходів. Державачлен повинна також повідомити Комісію та будь яку державу член, яка може постраждати від наслідків аварії. Комісія повинна створити реєстр аварій, включаючи аналіз причин, накопичений досвід та заходи, вжиті для запобігання подібним аваріям. Комісія отримуватиме допомогу від Комітету, який має виносити рішення з питань, пов язаних з виконанням Директиви та її адаптації в світлі досягнень технічного прогресу. Назва: Регламент (ЄС) 1830/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року стосовно відстеження та маркування генетично модифікованих організмів та відстеження продуктів харчування і кормів, вироблених з генетично модифікованих організмів та про внесення змін і доповнень до Директиви 2001/18/ЄC Поправки У цей Регламент були внесені поправки Регламентом (ЄС) 1137/2008 Європейського Парламенту і Ради від 22 жовтня 2008 року Короткий опис Цей Регламент створює основу для забезпечення відстеження ГМО уздовж харчового ланцюга, у тому числі у оброблених харчових продуктах, в яких при виробництві генетично модифікована ДНК була знищена або змінена (наприклад, у оліях). Ці правила застосовуються не тільки до ГМО, які використовуються в продуктах харчування, а й до тих, які використовуються для сільськогосподарських культур (наприклад, насіння). Відношення до екологічної політики ЄС Регламент відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Регламент пов язаний з Директивою 2001/1 ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів та про скасування Директиви Ради 90/220/ЄЕС, Регламентом (ЄC) 1829/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані продукти харчування і корми та Регламентом (ЄС) 1946/2003 від 15 липня 2003 року Європейського Парламенту і Ради про транскордонні перевезення генетично модифікованих організмів. Контекст зв язок з міжнародними угодами Цей Регламент пов язаний з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття (КБР) та Протоколами до неї (Картахенським протоколом про біобезпеку та Нагойським протоколом про доступ до генетичних ресурсів та розподіл на справедливій і рівній основі вигод від їх використання) Предмет Цей Регламент забезпечує рамки для відстеження продуктів, що містять або складаються з генетично модифікованих організмів (ГМО), а також продуктів харчування та кормів, вироблених із ГМО, з метою полегшення точного маркування, моніторингу впливу на навколишнє середовище та, при необхідності, на здоров я населення, а також вжиття відповідних заходів з управління ризиками, у тому числі, при необхідності, вилучення продуктів. 122

126 Зміст Європейський Союз повинен створити основу для забезпечення відстеження ГМО уздовж харчового ланцюга, у тому числі у оброблених харчових продуктах, в яких при виробництві генетично модифікована ДНК була знищена або змінена (наприклад, у оліях). Ці правила застосовуються не тільки до ГМО, які використовуються в продуктах харчування, а й до тих, які використовуються для сільськогосподарських культур (наприклад, насіння). Цілі: Європейський Союз переслідує дві основні цілі: забезпечення інформування споживачів через обов язкове маркування, що забезпечує їм свободу вибору; створення «системи безпеки» на основі відстеження ГМО на всіх етапах виробництва та розміщення на ринку. Така «системи безпеки» сприятиме здійсненню моніторингу маркування, нагляду за можливими наслідками для здоров я населення або навколишнього середовища та вилучення продукції у випадках, коли вони становлять загрозу для здоров я населення або навколишнього середовища. Сфера застосування: Регламент поширюється на: всі продукти, що складаються з ГМО або містять їх (у тому числі продукти, призначені для потрапляння в харчові ланцюги людей або тварин, продукти, призначені для промислової переробки для використання в інших цілях, крім споживання (наприклад, для виробництва біопалива), або навіть продукти, призначені для використання для декорування (наприклад, для зрізаних квітів)); продукти харчування та корми для тварин, виготовлені з ГМО. Маркування та відстеження: усі продукти, на які поширюється дія Регламенту, підлягають обов язковому маркуванню, що дозволить споживачам бути краще поінформованими та забезпечить їм свободу вибору щодо придбання продуктів, що складаються, містять, або виготовлені з ГМО. Вимоги Регламенту щодо маркування не застосовуються окремо, оскільки вони є доповненням до наступних правил, які також стосуються маркування: загальних правил маркування харчових продуктів, призначених для споживання людиною (Директива 2000/13/ЄC); загальних правил маркування, передбачених для розміщення на ринку кормів (Регламент (ЄC) 767/2009); конкретних правил маркування, що застосовуються до продуктів харчування та кормів із ГМО (Регламент (ЄC) 1829/2003). Відстеження дозволяє стежити за ГМО та їхніми продуктами уздовж всього виробничого ланцюга. Ця система заснована на передачі та зберіганні інформації кожним оператором. ГМО або продукти, що містять ГМО: оператори повинні передавати наступну інформацію у письмовому вигляді: зазначення того, що продукти містять або складаються з ГМО; унікальні ідентифікатори, присвоєні ГМО. Якщо продукт являє собою суміш з ГМО, промисловий оператор може подати декларацію про використання таких продуктів, а також перелік унікальних ідентифікаторів, присвоєних всім ГМО, які були використані у суміші. Ця інформація повинна зберігатися протягом п яти років. Оператори, які розміщують на ринку розфасовані продукти, що містять або складаються з ГМО, повинні, на всіх етапах виробництва і реалізації, забезпечити, щоб слова «Даний продукт містить генетично модифіковані організми» або «Продукт, вироблений з ГМ (назва організму)» були вказані на етикетці продукту. Щодо продуктів, у тому числі у великих кількостях, які не мають упаковки і використання етикетки для них неможливо, оператор повинен забезпечити надання такої інформації разом з продуктом. Вона може подаватися, наприклад, у супровідних документах. Продукти, вироблені з ГМО: при розміщенні продукту на ринку, оператор повинен передати таку інформацію у письмовій формі операторові, який отримує продукт: 123

127 зазначення кожного харчового інгредієнта, виробленого із ГМО; зазначення кожної сировини або добавки для кормів, вироблених із ГМО; якщо переліку інгредієнтів немає, повинно бути вказано, що продукт був вироблений із ГМО. Ця інформація також повинна зберігатися протягом п яти років. Поріг випадкової присутності ГМО: усі харчові продукти або корми, у тому числі призначені безпосередньо для переробки, підлягають маркуванню, якщо вони складаються, містять або вироблені з ГМО. Лише щодо слідів ГМО вимога може не застосовуватися, якщо вони не перевищують поріг 0,9% та якщо їхня присутність є випадковою і технічно неминучою. Держави члени повинні вживати заходів інспекції та моніторингу продукції, у тому числі відбір проб і кількісний та якісний аналіз продуктів харчування та кормів. Ці заходи передбачають можливість для держав членів вилучити з ринку продукт, який не відповідає умовам, викладеним у Регламенті. Назва: Регламент (ЄC) 1946/2003 від 15 липня 2003 року Європейського Парламенту і Ради про транскордонні перевезення генетично модифікованих організмів Поправки До цього Регламенту поправки не вносилися. Короткий опис Цей Регламент спрямований на забезпечення реалізації положень Картахенського протоколу щодо попередження біотехнологічних ризиків та закріплює спільну систему повідомлення та обміну інформацією про транскордонне перевезення ГМО у треті країни. Головна мета полягає в забезпеченні того, щоб при перевезенні ГМО, які можуть мати негативний вплив на стале використання біологічного різноманіття та на здоров я населення, були належним чином враховані аспекти, пов язані із охороною навколишнього середовища та здоров я населення. Відношення до екологічної політики ЄС Регламент відноситься до шостої Програми дій з охорони навколишнього середовища Європейського Співтовариства на рр. Контекст зв язок з іншими правовими актами ЄС Регламент пов язаний з Директивою 2001/18/ ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів та про скасування Директиви Ради 90/220/ЄЕС, Регламентом (ЄC) 1830/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року стосовно відстеження та маркування генетично модифікованих організмів та відстеження продуктів харчування і кормів, вироблених з генетично модифікованих організмів та про внесення змін і доповнень до Директиви 2001/18/ЄC та Регламентом (ЄС) 1829/2003 Європейського Парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані продукти харчування та корми. Контекст зв язок з міжнародними угодами Регламент пов язаний з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття (КБР) та Протоколами до неї (Картахенським протоколом про біобезпеку та Нагойським протоколом про доступ до генетичних ресурсів та розподіл на справедливій і рівній основі вигод від їх використання) Предмет Відповідно до принципу вжиття заходів перестороги та без шкоди положенням Директиви 2001/18/ЄС, цілі Регламенту передбачають створення спільної системи повідомлення та обміну інформацією про транскордонне перевезення генетично модифікованих організмів (ГМО) та забезпечення узгодженого виконання положень Протоколу від імені Співтовариства для того, 124

128 щоб сприяти забезпеченню належного рівня захисту в галузі безпечної передачі, обробки та використання ГМО, які можуть мати негативний вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням ризиків для здоров я населення. Зміст Регламент спрямований на створення спільної системи повідомлення та обміну інформацією про транскордонне перевезення ГМО у треті країни. Головна мета полягає в забезпеченні того, щоб при перевезенні ГМО, які можуть мати негативний вплив на стале використання біологічного різноманіття та на здоров я населення, були належним чином враховані аспекти, пов язані із охороною навколишнього середовища та здоров я населення. Експорт ГМО в треті країни: Регламент розрізняє ГМО, призначені для вивільнення у навколишнє середовище, та ГМО, призначені для використання у якості продуктів харчування, корму або для обробки. Експортери ГМО, призначених для вивільнення у навколишнє середовище, повинні повідомляти в письмовому вигляді компетентний національний орган країни імпортера перед транскордонним перевезенням. Повідомлення повинно містити інформацію, зазначену в Додатку I до Регламенту. Таке повідомлення дає можливість імпортерам прийняти лише продукти, щодо яких вони надали своє попереднє обґрунтоване погодження. Якщо імпортер не відповідає протягом 270 днів з дати отримання повідомлення, експортер повинен надіслати нагадування компетентному національному органу країниімпортера із зазначенням терміну для відповіді у 60 днів з моменту отримання. Експортер повинен направити копію повідомлення та підтвердження отримання компетентному органу своєї держави члена та Комісії. Транскордонне перевезення у жодному разі не може здійснюватися без попередньої письмової згоди імпортера. Експортери повинні зберігати копії повідомлення, підтвердження отримання та погодження імпортера протягом не менше 5 років. Вони також повинні повідомити про перевезення ГМО будь яку країну за запитом. Комісія або держава, яка прийняла рішення, повинна повідомити про це Механізм посередництва з біобезпеки (МПБ) (створений у рамках Картахенського протоколу) про будьяке рішення щодо використання, у тому числі розміщення на ринку, ГМО, призначених для виробництва продуктів харчування, корму або для обробки, які можуть стати об єктом транскордонного перевезення. Повідомлення повинно містити відомості, зазначені в Додатку II до Регламенту. ГМО, призначені для виробництва продуктів харчування, корму або для обробки, не можуть бути переміщені через кордони, якщо вони не були погоджені в межах Співтовариства, та якщо імпортер не надав прямого погодження (з урахуванням положень Регламенту (ЄC) 178/2002). Експортери повинні забезпечити, щоб експортовані ГМО були чітко визначені, зокрема, вони повинні вказати, що продукт містить або складається з ГМО та надати коди, присвоєні вказаним ГМО. Експортери ГМО, призначених для виробництва харчових продуктів, корму або для обробки, повинні підписати декларацію про те, що ГМО не будуть вивільнені у навколишнє середовище. ГМО, призначені для використання в замкненому середовищі, повинні супроводжуватися правилами безпеки при їх зберіганні, транспортуванні та використанні. Ненавмисне транскордонного переміщення: держави члени повинні вжити необхідних заходів для запобігання ненавмисному транскордонному переміщенню ГМО. Якщо державічлену стає відомо про вивільнення ГМО, яке може призвести до неумисного транскордонного переміщення, що може спричинити негативний вплив на навколишнє середовище або здоров я населення, держава член повинна: забезпечити інформування громадськості; повідомити Комісію, інші держави члени, МПБ та відповідні міжнародні організації; провести консультації із зачепленими державам, щоб вони могли вжити необхідних заходів. Загальні положення: з метою створення процедури обміну інформацією в цілях експорту ГМО у треті країни, Регламент визначає інформацію, яку держави члени повинні надавати Комісії та МПБ, а також інформацію, яку Комісія повинна надавати МПБ. 125

129 Комісія та держави члени повинні призначити національні координаційні пункти (осіб, відповідальних за зв язок із Секретаріатом Протоколу від свого імені). Держави члени повинні також призначити компетентні національні органи. Комісія та кожна держава член, на дату набрання Протоколом чинності у відповідній державі, повинна надати Секретаріату Протоколу ПІБ та адресу своїх національних координаційних пунктів та компетентних національних органів. Не пізніше 5 листопада 2004 року, держави члени повинні встановити правила щодо штрафів за порушення вимог Регламенту. Не рідше, ніж раз на три роки, держави члени повинні представляти звіт Комісії про виконання Регламенту. Комісія потім складає звіт та направляє його Нараді Сторін Картахенського протоколу. 126

130 Приклад 1. Охорона навколишнього середовища в Чеській Республіці рр. Історична довідка На поточну ситуацію в Чеській Республіці вплинула геополітична ситуація в Європі після 1945 року. Чехословаччина, яка була однією з найрозвинутіших країн у світі з сильною промисловістю до Другої світової війни, у Радянському блоці була змушена переорієнтувати економіку на важку промисловість, особливо металургію, чорну металургію, вугільну карбонізацію, важку хімічну промисловість та машинобудування. Величезний попит на енергію важкої промисловості задовольнявся за рахунок електроенергії, яка вироблялася в основному вугільними електростанціями, які мали дуже великі обсяги викидів забруднюючих речовин та впливали на більшу частину країни внаслідок діяльності з відкритого видобутку. Радянськосоціалістичний тип господарювання мав схожий негативний вплив на сільськогосподарський ландшафт (земельні переділи, меліорація) з надмірним використанням добрив та хімічного контролю шкідників. Хоча охорона деяких елементів довкілля була офіційно забезпечена (водне законодавство, лісове законодавство, законодавство про державну охорону природи та земель сільськогосподарського призначення, заходи по боротьбі із забрудненням атмосферного повітря), розвиток промислового та сільськогосподарського виробництва завжди був пріоритетом. Екологічні проблеми нерідко вирішувалися шляхом видачі застережень (які часто застосовувалися до скидання промислових стічних вод). З одного боку, в країні був національний парк і заповідники, з іншого на жодній з вугільних електростанцій не було систем сіркоочищення, а ліси, в тому числі в охоронних районах, страждали від забруднення атмосферного повітря. Негативні наслідки забруднення стали дуже помітними у 1970 х і 1980 х роках. При проході через Рудні гори (Крушне Гори) можна було побачити мертві дерева, а відвідувачі Усті над Лабем на півночі Чехії не могли не помітити неприродний колір води в річці; райони відкритого видобутку називали «місячний ландшафт». Середня тривалість життя людей, що жили у забруднених регіонах північно західної Богемії та північної Моравії, була значно нижчою, ніж в середньому по країні, та набагато нижчою, ніж в середньому по Західній Європі. У відповідь на таку ситуацію з явилося багато професійних та громадських екологічних ініціатив, деякі з яких були сприйняті комуністичним режимом, а деякі були заборонені, а їх учасники покарані, а іноді, навіть, відправлені у в язницю. В кінці 1980 х років важливість проблеми була очевидною і були застосовані практичні «рішення», наприклад, створені екологічні комітети з представників Комуністичної партії, а Міністерство внутрішніх справ було перейменовано на Міністерство внутрішніх справ і навколишнього середовища. Були вжиті також деякі конкретні заходи. Наприклад, на електростанціях були встановлені сепаратори летючої золи. У другій половині 1980 х років переважна більшість громадян усвідомили той факт, що навколишнє середовище знаходиться в поганому стані. Захист навколишнього середовища став пріоритетним у суспільстві після «Оксамитової революції» (листопад 1989 року). Розвиток галузі охорони навколишнього середовища у Чеській Республіці з 1989 року по теперішній час можна розділити на чотири етапи, які включають різні події, що призвели до змін у стані довкілля: Установчий період ( рр.), 127

131 Період реалізації ( рр.), Період підготовки до вступу ( рр.) Період членства в ЄС (2004 р. ) Установчий період ( рр.) Установчий період розпочався розробкою програми «Rainbow», політичного документу, який зосереджувався на підготовці та прийнятті нових природоохоронних законів (особливо нових законів про відходи, атмосферного повітря, охорону природи та ландшафти, а також оцінку впливу на навколишнє середовище) і внесенні змін до деяких попередніх законів. Нові нормативно правові акти мали амбітні цілі досягнення найкращого можливого поліпшення стану навколишнього середовища в найкоротші терміни та містили ряд трансформаційних заходів (наприклад, дуже суворі правила щодо транскордонного переміщення відходів, застосування тимчасових граничних допустимих викидів або тимчасово небезпечних полігонів відходів). Оцінка економічного впливу не була пріоритетом. Це був період економічних перетворень, коли здійснення оцінки економічного впливу було практично неможливим. Старі органи державного управління були реформовані та були створені нові установи (насамперед, Міністерство охорони навколишнього середовища та Державна екологічна інспекція Чеської Республіки), а також допоміжні організації (а саме, Державний екологічний фонд Чеської Республіки та Інститут екології Чеської Республіки). Суспільний інтерес до проблем навколишнього середовища був високим. Стан елементів навколишнього середовища покращувався, що було викликано, головним чином, економічними перетвореннями (скороченням або закриттям багатьох енергоємних та забруднюючих галузей). Період реалізації ( рр.) За першою хвилею нового законодавства настав період реалізації. Було підготовлене природоохоронне законодавство та розпочата його реалізація. Небезпечні полігони відходів були закриті, очисні системи були встановлені на електростанціях та інших підприємствахзабруднювачах, газопроводи були встановлені у містах та сільській місцевості в рамках глобальної програми, а в деяких районах були споруджені установки очищення стічних вод та системи водовідведення. Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) стала звичайною практикою. Річна вартість інвестицій становила від 2 до 2,4% ВВП. Стан основних елементів навколишнього середовища, а саме атмосферного повітря та води, почав швидко поліпшуватися (значення деяких індикаторів забруднення знижувалися більш ніж на 10% на рік). З іншого боку, суспільний інтерес до проблем навколишнього середовища знижувався. У 1995 році, після довгих політичних дебатів, була затверджена нова національна екологічна політика, направлена на досягнення того ж рівня якості навколишнього середовища, як у середньому в ЄС 15 до 2005 року. Основна увага приділялася технічним, економічним та іншим заходам, спрямованим на поліпшення незадовільної якості навколишнього середовища, а також вимогам, пов язаним з майбутнім членством в ОЕСР та ЄС. Низка конкретних пріоритетів була обмежена до 5 ти у короткостроковій перспективі, 4 х в середньостроковій перспективі та 3 х у довгостроковій перспективі, визначених за ступенем важливості. Для досягнення цих пріоритетів були запропоновані 37 першочергових заходів. Кількісні цілі не були включені, оскільки не були прийнятними для Кабінету. У 1994 році Чеська Республіка вступила в переговори з ОЕСР, які призвели як до певної лібералізації існуючих законів (особливо у частині управління відходами), так і до підготовки нових законів (особливо про поводження з хімічними речовинами та хімічними препаратами). 128

132 Період підготовки до вступу ( рр.) Уряд, сформований після виборів 1998 року, визначив нові екологічні пріоритети. Політика, прийнята Рішенням 323 від 14 квітня 1999 року відображала інший підхід до охорони навколишнього середовища, порівняно з періодом 1990 х років. Акцент змістився від здоров я населення до довкілля. Така концепція передбачала найшвидшу транспозицію, запровадження та забезпечення дотримання права ЄС у сфері охорони довкілля. Низка дуже амбітних цілей, пов язаних з цією політикою, була заснована на чіткому визначенні існуючих екологічних проблем Чеської Республіки, і ці цілі були досягнуті. Тим не менш, деякі з них були дуже вартісними та не були досягнуті (наприклад, забезпечення механічної та біологічної очистки стічних вод в усіх районах з населенням більш ніж 2000 еквівалентів чисельності населення до 2005 року, вторинна переробка не менше ніж 25% від загального обсягу пакувального матеріалу, запровадження системи екоменеджменту і аудиту (EMAS) до 2000 року на 150 підприємствах). 10 січня 2001 року уряд прийняв Постанову 38 про оновлення державної екологічної політики, яка містила докладний перелік цілей та необхідних заходів. Крім загальних принципів, політика була заснована на принципі сталого розвитку, участі громадськості у розробці та реалізації політики, міжвідомчій співпраці та координації галузевої політики. Основною метою періоду підготовки до вступу була підготовка Чеської Республіки до вступу в Європейський Союз. Після вивчення європейських норм було підготовлене та прийняте друге покоління екологічного законодавства. Практично усі існуючі правові норми були замінені на нові, а питання, які раніше не були охоплені (наприклад, ГМО, запобігання промисловим аваріям, комплексне запобігання та контроль за забрудненнями IPPC, упаковки та відходів упаковки, а також доступу до екологічної інформації) були включені до законодавства. У період підготовки до вступу, наступні нові нормативно правові акти були прийняті з метою транспозиції правових норм ЄС: Закон про доступ до екологічної інформації (1998 рік) Закон про попередження впливу шкідливих виробничих факторів (1999 рік) Закон про водні ресурси (2001 рік) Закон про комунальне водопостачання та водовідведення (2001 рік) Закон про відходи (2001 рік) Закон про упаковку (2001 рік) Закон про ОВНС (2001 рік) Закон про охорону атмосферного повітря (2002 рік) Закон про комплексне запобігання та контроль за забрудненням (2002 рік) Закон про хімічні речовини та хімічні препарати Закон про ГМО (2004 рік) Процес транспозиції природоохоронного законодавства закінчився у червні 2003 року. Європейська Комісія визначила для Чеської Республіки три перехідні періоди (щодо Директиви по упаковку та відходи упаковки, Директиви про очистку міських стічних вод та термін визначення обмежень на викиди діоксиду сірки від двох великих спалювальних установок). Стан елементів навколишнього середовища був стабілізований на рівні «гіршого середнього рівня по ЄС», інвестиції в охорону навколишнього середовища знизилися до 0,7% ВВП, а суспільний інтерес залишався досить низьким. На подальший розвиток істотно вплинула реформа системи державного управління, у рамках якої багато повноважень були передані у нові регіони (13 регіонів та Прагу). Членство в ЄС (з 2004 р.) Європейський період означав в основному продовження тенденцій, які виникли у попередній період, а саме стабілізацію стану навколишнього середовища, інвестиції на суму менш ніж 1% ВВП, низький рівень суспільного інтересу. До законодавства постійно вносилися поправки з 129

133 огляду на розроблення європейських регламентів та на основі існуючого досвіду впровадження. У 2004 році національна екологічна політика Чеської Республіки була оновлена з терміном дії до 2010 року. Була збільшена кількість пріоритетів (чотири пріоритетні галузі включали 16 підпріоритетів), які охоплювали усі екологічні питання без визначення порядку важливості. Загалом, більше 300 екологічних цілей і заходів були запропоновані в рамках пріоритетних напрямів. Крім того, більше 170 вимог та/або заходів були запропоновані для 9 інших економічних і соціальних секторів. Деякі цілі і заходи були виражені в кількісних значеннях. Спеціальний розділ документу був присвячений показникам (екологічним показникам, соціальним та економічним показникам). Часові рамки значень показників для Чеської Республіки були зіставлені з фактичними значеннями по ЄС 15 та більша частина з 79 показників були доповнені кількісними показниками на 2005 рік та якісними показниками (збільшення або зниження без кількісних значень) на 2010 рік. Остання програма державної екологічної політики на рр. була прийнята у 2013 році. Документ повністю відповідає вимогам ЄС (як щодо політики/стратегій, так і права ЄС). 31 ціль розподіляються по 11 пріоритетах та 4 тематичних областях. Із загального числа цілей, 12 мають високий/першочерговий пріоритет, 15 середній пріоритет і 4 нижчий пріоритет, при цьому 4 цілі представлені у кількісному вимірі. Загалом налічується 251 пропонованих заходів. Спеціальний розділ документу присвячений екологічним показникам. Соціально економічні показники не представлені. Документ відображає актуальні тенденції та проблеми. 130

134 Приклад 2. Чеська Республіка на шляху до Європейського Союзу 4 жовтня 1993 року Угода про асоціацію між Чеською Республікою та Європейським Співтовариством була підписана в Люксембурзі. Угода була ратифікована Європейським Парламентом 27 жовтня 1993 року і набрала чинності після її ратифікації Парламентом Чеської Республіки 8 грудня 1993 року. Аналогічна угода, укладена на федеральному рівні 16 грудня 1991 року, так і не набула чинності, оскільки федеральний Парламент не зміг ратифікувати її до того часу, коли Чехословаччина припинила своє існування. Відповідно до цієї Угоди, Чеська Республіка повинна була забезпечити гармонізацію національного законодавства із правом ЄС (у 1994 році гармонізація екологічного законодавства Чеської Республіки та Європейського Союзу була на рівні близько 64%). У 1998 році Міністерством охорони навколишнього середовища було створено Відділ представника Міністерства, відповідального за вступ до ЄС, а в березні 1999 року був створений Департамент європейської інтеграції, і його обов язки включали скринінг (перевірку рівня гармонізації чеського та європейського права), ведення переговорів (Департамент з переговорів з ЄС) та іншу діяльність, пов язану з обміном інформацією, проектним та двостороннім співробітництвом (Департамент європейського співробітництва). Програма підготовки до вступу в ЄС була викладена в Екологічній стратегії апроксимації (затвердженій Постановою Уряду Чеської Республіки 677 від 28 червня 1999 року), яка була замінена більш докладним документом у 2000 році Планом екологічних заходів (затвердженим Постановою Уряду Чеської Республіки 772 від 26 липня 2000 року), який об єднує конкретні завдання, пов язані з правом Співтовариства у сфері охорони довкілля. Перед вступом до Європейського Союзу Чеська Республіка приєдналася до Європейського агентства навколишнього середовища (EEA) та Європейської мережі інформації та спостереження за навколишнім середовищем (ЕІОNЕТ). Переговори між Чеською Республікою та EEA розпочалися у березні 1999 року, разом з іншими державами кандидатами. Результатом було набрання чинності 1 січня 2002 року Договору про приєднання до EEA. EEA було першим агентством ЄС, до якого Чеська Республіка офіційно приєдналася. Участь Чеської Республіки в європейській системі збору, оцінки та надання екологічної інформації до вступу в ЄС була спрямована на поліпшення умов для приведення національних екологічних інформаційних систем у відповідність з європейськими та сприяння наближенню між Чеською Республікою та Європейським Союзом. Глава 22 Охорона навколишнього середовища з професійної та фінансової точки зору один із основних викликів для Чеської Республіки на шляху до ЄС, була в попередньому порядку закрита 1 червня 2001 року; остаточне закриття відбулося в листопаді 2002 року в рамках спільної позиції з поправками, затвердженої Директивою 2001/80/EA про встановлення обмежень на викиди забруднюючих речовин великими спалювальними установками. Переговори про вступ до ЄС були офіційно закриті на Копенгагенському саміті ЄС (який відбувся грудня 2002 року). Угоди про приєднання між державами членами ЄС та 10 державами кандидатами були підписані 16 квітня 2003 року в Афінах і набрали чинності 1 травня 2004 року. В контексті охорони навколишнього середовища ЄС погодив три перехідних періоди для Чеської Республіки (тобто, для визначених завдань були встановлені пізніші терміни виконання) лише по трьох Директивах, що нижче середнього показника серед усіх держав кандидатів: 131

135 У відповідності до Директиви Європейського Парламенту і Ради 94/62/ES, Чеська Республіка повинна виконати завдання в галузі використання та вторинної переробки матеріалів упаковки до 31 грудня 2005 року. У відповідності до Директиви Ради ЄС 91/271/EHS про очистку міських стічних вод, Чеська Республіка не зобов язана дотримуватися вимог щодо систем водовідведення та очистки міських стічних вод до 31 грудня 2010 року. Що стосується відповідності до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/80/EEC про встановлення обмеження викидів забруднюючих речовин великими спалювальними установками, ЄС погодив перехідний період до 31 грудня 2007 року для двох окремих установок. Економічні інструменти допомоги підготовці до вступу з боку Європейського Співтовариства у сфері охорони навколишнього середовища Фонд співробітництва PHARE Фонд PHARE був створений в якості економічного інструменту Європейського Співтовариства, спрямованого на підтримку реформ у країнах Центральної та Східної Європи. Запроваджена у 1990 році екологічно орієнтована програма складалася з двох частин: національної (лише проекти Чеської Республіки) та регіональної (спільні проекти, розроблені рядом країн). Бюджет Національної програми PHARE в Чеській Республіці склав 19,826 млн ЕКЮ. Програма надала підтримку у впровадженні 13 проектів, спрямованих на забезпечення захисту атмосферного повітря, поліпшення умов утримання водних шляхів, поводження з небезпечними відходами, поліпшення якості питної води, підвищення безпеки атомних електростанцій та удосконалення системи охорони здоров я та освіти. В рамках регіональної програми PHARE, Чеська Республіка взяла участь у дев яти проектах, наприклад, «Чорному трикутнику», спрямованому на поліпшення стану навколишнього середовища у північній частині країни та сусідніх районах Польщі і Німеччини. Іншим важливим регіональним проектом в рамках програми PHARE, який включав Чеську Республіку, був проект CORINE (Координація інформації про довкілля), який підтримував інтеграцію інформаційних систем по всій Європі. Було також ще три підпроекти «Land Cover» (віддалене межування), «Corinair» (база даних по викидах) та «Corine Biotopes» (огляд рослинних угруповань). Загальний бюджет для усіх країн учасників склав 5,5 млн ЕКЮ. ISPA Інструмент фінансової допомоги ISPA (Програма перед вступних структурних реформ) була розроблена для підтримки інвестиційних проектів, що сприяють поліпшенню інфраструктури навколишнього середовища, а також транспортних мереж транс європейських коридорів (TEN). Державам кандидатам була надана інвестиційна допомога для забезпечення впровадження права ЄС, зокрема у сфері зменшення забруднення атмосферного повітря та води, а також поводження з відходами. У період рр. Чеська Республіка щорічно отримувала близько 70 млн ЕКЮ, приблизно ¼ з яких була використана на заходи з охорони довкілля. 132

136 Приклад 3. Горизонтальні питання ( рр.) Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) та Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) Перший закон про ОВНС та СЕО був прийнятий у 1992 році. У 2001 році цей закон був замінений новим законом, який транспонував відповідні Директиви ЄС. Основне питання для країни полягає у розумінні ролі ОВНС/СЕО, а саме зобов язанні щодо збору інформації до прийняття рішень. Таким чином, результат процесу висновок ОВНС/СЕО не є обов язковим у Чеській Республіці. Тим не менше, кількість проектів, завершених без позитивного висновку ОВНС досить обмежена. Очевидним результатом процесу ОВНС є «позитивний висновок з умовами» (екологічні вимоги повинні бути дотримані). У процедурі видачі дозволів висновок ОВНС є одним з обов язкових документів, які додаються до заяви на отримання дозволу на землекористування. Більшість заяв на проведення ОВНС/СЕО розглядаються регіональними (обласними) органами влади, в той час як Міністерство охорони навколишнього середовища (МОНС) займається цим питанням лише у випадку дуже великих проектів та транскордонної ОВНС. Доступ до екологічної інформації Попит на екологічну інформацію протягом 1990 х років був настільки значним, що закон про право на доступ до екологічної інформації (Закон 123/1998 Coll.) був прийнятий до прийняття загального закону про вільний доступ до інформації (Закон 106/1999 Coll.). Це єдиний галузевий закон, що регулює доступ до інформації (крім законів про захист особистих даних). Він також був першим законом періоду наближення, протягом якого було прийнято правові акти Європейського Співтовариства. Закон передбачав підписання Чеською Республікою Орхуської конвенції, яке відбулося у червні 1998 року на 4 й Конференції міністрів у Орхусі, Данія. Закон 123/1998 Coll. про право на отримання інформації про довкілля встановлює правила взаємодії державної адміністрації (адміністратора даних) та заявників (користувачів). Закон також мав непрямий позитивний вплив на режим збору даних від суб єктів (зокрема, підприємств), які мають зобов язання щодо подання звітності. Завдяки цьому Закону громадяни можуть отримувати інформацію, яка є основною передумовою їхньої участі у прийнятті рішень та вирішенні екологічних проблем. Закон 123/1998 Coll. забезпечує доступ до інформації про загальний стан навколишнього середовища, екологічний тиск і вплив, використання природних ресурсів, вплив будівництва, діяльності людини та промислових технологій, а також до інформації про природоохоронні заходи. З початку 1990 х років щорічно публікується два основні регулярні екологічні звіти: Звіт про стан довкілля подається Міністерством охорони навколишнього середовища до Кабінету Міністрів для затвердження, а потім до Парламенту для інформації, Статистичний щорічник Довкілля. Крім того, публікується декілька щорічних звітів з конкретних екологічних питань (наприклад, Звіт про якість атмосферного повітря в Чеській Республіці або Щорічник водного господарства). Екологічні дані та інформація збираються CENIA Екологічним інформаційним агентством Чеської Республіки, яке веде загальну систему екологічної інформації та спеціалізовані бази даних (РВПЗ, ОВНС, IPPC). Інформація про фактичну якість атмосферного повітря (дані майже в реальному часі) доступна он лайн на вебсайті Чеського гідрометеорологічного інституту. 133

137 Приклад 4. Якість атмосферного повітря в Чеській Республіці рр. Забруднення атмосферного повітря було найбільш актуальним питанням на початку Установчого періоду, як з суб єктивної, так і з об єктивної точки зору. Національні викиди більшості основних забруднювачів, особливо зважених частинок, діоксиду сірки та оксидів азоту, були одними з найвищих у світі, а забруднення атмосферного повітря в деяких регіонах (особливо у північно західній Богемії та північній Моравії) викликало серйозні проблеми зі здоров ям населення та станом лісів. Перше покоління нових комплексних нормативно правових актів з охорони атмосферного повітря, прийнятих у 1991 році, було спрямоване на забезпечення найбільш можливого зниження забруднення повітря в найкоротші терміни. Воно містило цілий ряд трансформаційних елементів. Строком виконання заходів зі зниження викидів був кінець 1998 року. На основі затверджених нормативно правових актів Чеська Республіка реалізувала масштабну та унікальну, з точки зору строків, програму по скороченню викидів. В кінці 1990 х років рівні викидів та забруднення були більш менш стабільними і більше уваги приділялося транспозиції нормативів ЄС, яке було завершене у 2002 році прийняттям нового закону про охорону атмосферного повітря та виконавчих розпоряджень. У 2012 році новий закон про охорону атмосферного повітря був прийнятий для забезпечення реагування на поточні проблеми у сфері якості атмосферного повітря. Широка громадськість вважає, що питання зменшення забруднення атмосферного повітря було в значній мірі вирішене, що не в повній мірі так. Охорону атмосферного повітря можна розділити на дві області: викиди (викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря) та рівні забруднення повітря (концентрація забруднюючих речовин у повітрі). Тенденції викидів основних забруднюючих речовин (пилу TZL, діоксиду сірки, оксидів азоту оксиду вуглецю, летючих органічних сполук ЛОС та аміаку) в повітря на території Чеської Республіки у роках представлені на Малюнку 1. Як видно на Малюнку 1, викиди усіх контрольованих забруднюючих речовин знизилися в період рр. Як і у випадку з викидами ПГ, основною причиною цього протягом Установчого періоду були економічні перетворення, в результаті яких були скорочені або закриті деякі енергоємні та забруднюючі галузі. У період рр. зниження забруднення атмосферного повітря було досягнуто завдяки здійсненню заходів щодо скорочення викидів, а саме використання пиловловлюючих фільтрів, систем знесірчування або первинних заходів щодо скорочення викидів оксидів азоту з великих і середніх джерел забруднення. Скорочення викидів пилу та діоксиду сірки може вважатися унікальним. Що стосується оксидів азоту, зміни є менш визначними, що можна пояснити одночасним існуванням антагоністичних впливів: позитивного впливу заходів, направлених на скорочення викидів зі стаціонарних джерел, та збільшенням чисельності транспорту. Кількість транспортних засобів і, відповідно, пропускна здатність, зростають, хоча вона частково регулюється розвитком автомобільної галузі (збільшення кількості автомобілів з каталізаторами з нуля у 1990 році до приблизно 47,5% у 2004 році). Після 1998 року скорочення викидів сповільнилося і наразі можна говорити скоріше про стабілізацію. Виняток становить тільки 50 ти відсоткове, порівняно з аналогічним періодом минулого року, зниження викидів свинцю, що стало результатом заборони реалізації етилованого бензину, яка набрала чинності 1 січня 2001 року. Зростання рівня викидів твердих частинок у 2002 і 2003 роках та зростання рівня викидів аміаку у 2003 році не були фактичними, а були викликані змінами у методології обліку (інвентаризація викидів була розширена за рахунок інших джерел забруднення повітря). У міжнародному контексті, Чеська Республіка зобов язалася дотримуватися гранично допустимих викидів у 2010 році та в наступні роки. Найбільш актуальною проблемою викидів у Чеській Республіці є 134

138 високий рівень викидів пилу, який перевищує граничні значення щодо захисту здоров я населення для зважених частинок PM 10 та PM 2,5. Малюнок 1: Викиди основних забруднюючих речовин в Чеській Республіці у рр. (1000 т рік); TZL означає пил 135

139 У результаті скорочення викидів, концентрація забруднюючих речовин у атмосферному повітрі різко скоротилася. Порівняння середньорічних концентрацій діоксиду сірки у рр. представлене на Малюнку 2. Малюнок 2: Середньорічна концентрація діоксиду сірки у Чеській Республіці у рр. Як видно на графіку вище, концентрація діоксиду сірки (а також TSP) істотно зменшилася. Спочатку, головною причиною цього були економічні перетворення, в результаті яких були скорочені або закриті деякі енергоємні та забруднюючі виробничі підприємства. Дотримання нових нормативів захисту атмосферного повітря, затверджених на початку 1990 х рр., стало більш пріоритетним в середині 1990 х років. Ці нормативи призвели до встановлення пилових фільтрів та систем знесірчення на великих джерелах енергії, встановлення газопроводів у містах і селах та реалізації захисних заходів на промислових джерелах забруднення. Встановлення систем попередження та регулювання смогу також було важливим кроком. Нові граничні значення, визначені ЄС щодо якості атмосферного повітря були транспоновані у 2002 році. Крім граничних значень, визначених для захисту здоров я населення, окремо були визначені граничні значення для екосистем і рослинності. Незважаючи на істотне скорочення викидів, у Чеській Республіці зберігаються певні проблеми у сфері якості атмосферного повітря. Актуальною проблемою для Чеської Республіки (і ряду інших держав) в контексті забруднення атмосферного повітря є недотримання стандартів якості атмосферного повітря щодо вмісту зважених частинок PM 10 та PM 2,5. Ці стандарти не виконуються в основному в Моравсько Сілезькому регіоні, у Празі та деяких районах центральної Богемії та Усті над Лабем (див. Малюнок 3). 136

140 Малюнок 3: Райони з перевищенням граничних значень в Чеській Республіці у 2011 році, райони з перевищенням граничних значень виділені червоним Найбільша частка забруднення атмосферного повітря належить місцевим печам, що працюють на твердому паливі та транспорту (не лише вихлопні гази, а й абразивний знос шин, гальм і дорожнього покриття). Інша група основних забруднювачів атмосферного повітря це «вторинні частки» з газових прекурсорів (діоксид сірки, оксиди азоту, ЛОС і аміак). Це означає, що навіть якщо гіпотетично викиди пилу будуть нульовими, забруднення через зважені частки не дорівнюватиме нулю, оскільки викиди деяких прекурсорів є неминучим супутнім явищем нинішніх технологій в галузі енергетики та транспорту. З урахуванням впливу на здоров я населення, зважені частки PM 2,5 (або менші) наразі становлять найбільшу небезпеку. ЄС ввів правила, що стосуються цих частинок у 2008 році. Довготривалою проблемою всієї Європи є забруднення, викликане тропосферним («приземним») озоном, який утворюється внаслідок фотохімічних реакцій між газовими прекурсорами (оксидами азоту та ЛОС). Оскільки основним джерелом прекурсорів є двигуни внутрішнього згоряння, дуже важко забезпечити зменшення викидів. Позитивним є той факт, що граничні значення для діоксиду сірки дотримані в цілому по країні, а граничні значення для діоксиду азоту перевищені лише в Празі. Чеська Республіка виконує свої міжнародні зобов язання в галузі охорони атмосферного повітря (Конвенцію ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та 8 протоколів до неї). 137

141 Приклад 5. Управління відходами у Чеській Республіці рр. Управління відходами Що стосується управління відходами, то до 1989 року у Чеській Республіці існували несанкціоновані звалища, були відсутні законодавчої основи в галузі управління відходами та дуже мало інформації про відходи, їх видалення та полігони. Практика видалення відходів значно змінилася за останні 24 роки. Перше покоління нормативно правових актів з 1991 року містило ряд обмежених за часом трансформаційних елементів (наприклад, більш суворі правила транскордонного переміщення відходів, тимчасово небезпечних полігонів відходів). На початку 1990 х років небезпечні полігони були закриті (близько 8000 полігонів) та були побудовані нові, з дотриманням відповідних стандартів екологічної безпеки та європейських норм. У даний час ємність безпечних полігонів є достатньою на декілька десятиліть. У 1997 році друге покоління нормативно правових актів було прийняте для дотримання вимог ОЕСР та у відповідності до Базельської конвенції про контроль за транскордонним переміщенням небезпечних відходів, що забезпечило певну лібералізацію переміщення відходів (кольорові переліки відходів відповідно до їх рівня ризику) та припинення дії програм управління відходами. У період підготовки до вступу, було прийняте третє покоління нормативно правових актів. Ці нормативно правові акти відповідають вимогам ЄС. Практика видалення окремих відходів була змінена на комплексній основі (електричний лом, розбиті автомобілі, батарейки та акумулятори, осад тощо), відходи упаковки та деякі відпрацьовані продукти. З одного боку, видалення відходів тісно пов язане з охороною навколишнього середовища, а з іншого боку, це галузь з важливим оборотом. Три покоління нормативно правових актів свідчать про те, що визначення параметрів у цій галузі є дуже складним, і ця область вимагає подальших нових розробок, включаючи докладне перерахування видів та обсягів відходів. Рішення приймаються на основі інформації про обсяг та переміщення відходів, проте ця інформація не досягла достатнього рівня в Чеській Республіці. У 1990 х роках утворення небезпечних відходів скоротилося. Поточний обсяг міських відходів знаходиться на рівні кг на душу населення/рік, що більш менш дорівнює показникам в інших розвинених європейських країнах. У 1990 х роках було досить важко забезпечити моніторинг відходів. Враховуючи видалення відходів, збільшення обсягів переробки відходів та їх використання в якості вторинної сировини є дуже позитивними тенденціями. На даний момент існує 171 полігони відходів, з них 21 можуть бути використані для небезпечних відходів. Муніципальні відходи спалюються на трьох сміттєспалювальних заводах (у Празі, Брно та Ліберці) із загальною потужністю 336 тис. тон. Кількість сміттєспалювальних заводів для небезпечних відходів скорочується (67 у 2001 році, 44 у 2011 році). Номінальна потужність складає близько 160 тис. тон. Загальний обсяг спалюваних відходів та їх використання в енергетичному секторі у 2011 році склав близько одного мільйона тон. У той час як розташування полігонів є в основному рівномірним, існує багато відмінностей у сміттєспалювальних заводів (див. Малюнок 4 нижче). 138

142 Малюнок 4: Установки для спалювання відходів (зелені кружки) та цементні печі (сині квадрати) у Чеській Республіці У порівнянні з більшістю європейських країн, у Чеській Республіці відсоток відходів, розміщених на полігонах продовжує залишатися досить високим. Це є головним питанням, оскільки більша частина відходів на полігонах є розкладними та спричиняють викиди метану (парникового газу). 139

143 Приклад 6. Охорона природи в Чеській Республіці рр. Природа і ландшафт Діяльність у сфері охорони природи і ландшафту включає охорону ландшафтів та видів. На початку Установчого періоду стан природи і ландшафту був еквівалентним стану основних елементів навколишнього середовища атмосферного повітря і води. Ландшафтна інфраструктура була порушена (зокрема, потенціал збереження) а біологічне різноманіття знижувалося. Єдиний національний парк, створений до 1989 року, знаходився у горах Крконоше (1963 р.). Там було розташовано 20 охоронних природних територій. Такий тип захисту охоплював 12% території країни. Закон 114/1992 Coll. про охорону природи був прийнятий у 1992 році та служив комплексним регулятором охорони природи і ландшафтів; до Закону двічі вносилися поправки та він був підтриманий окремими законами (наприклад, Законом 16/1997 Coll. про умови експорту та імпорту зникаючих видів або Законом 115/2000 Coll. про компенсацію за шкоду, заподіяну охоронними видами). Загальні засади охорони ландшафту Чеська Республіка є порівняно густонаселеною країною з розвиненою лінійною інфраструктурою, яка ділить ландшафт на фрагменти та обмежує природну міграцію видів. Через порушення інфраструктури ландшафту, великі частини території перебувають під загрозою водної ерозії та затоплення (обмежена утримуюча здатність). Гострою проблемою є конфлікт інтересів в галузі розподілу земельних ділянок, необхідних для будівництва транспортної інфраструктури та комунального житла та зусиль з поліпшення стану ландшафту. Охоронні території Схема розташування охоронних природних територій представлена на наступному Малюнку 5 : Малюнок 5: Особливо охоронні природні території станом на 31 грудня 2011 року (національні парки забарвлені жовтим, особливо охоронні природні території забарвлені зеленим) 140

144 Частка особливо охоронних природних територій в Чеській Республіці (16,5%) є дещо вищою, ніж в середньому у 15 країнах ЄС (12,1%) та в середньому в ОЕСР (12,4%). Три з чотирьох існуючих національних парків (Шумава, Подийе і Чеська Швейцарія), а також 5 з 25 існуючих ландшафтних заповідників (Броумовско, Літовелске Помораві, Поодржі, Залізні гори та Чеськіле) були створені після 1989 року. Чеська Республіка входить до європейської мережі охоронних територій «NATURA 2000». Параметри охорони були впроваджені в чеській правовій системі Законом 114/1992 Coll. з поправками, прийнятим у 2004 році. Мережа «NATURA 2000» включає райони Паннонії (4,3% території ЧР), зони захисту птахів (8,8%) та зони європейського значення (9,2%). Загальна площа особливо охоронних природних територій, включаючи мережу «NATURA 2000», становить близько 18,6% усієї території Чеської Республіки. Малюнок 6: «NATURA 2000»: Об єктів загальноєвропейського значення (забарвлені зеленим) Малюнок 7: «NATURA 2000» Особливо охоронні природні території (зони захисту птахів), забарвлені рожевим Що стосується охорони ландшафту, Чеська Республіка стикається з частими конфліктами інтересів в галузі економічного розвитку та особливо розвитку інфраструктури. 141

145 Охорона видів Рівень небезпеки для особливо охоронних видів тварин знаходиться в діапазоні від 29% (риба) до 95% (земноводні), за винятком круглоротих, та дуже мало змінився за останні 24 роки. Ситуація з особливо охоронними видами рослин є кращою і відсоток зникаючих видів у найгіршій групі (вищих судинних рослин) нижче 2%. Чеська Республіка стикається з досить частими конфліктами інтересів між необхідністю охорони видів рослин та економічного розвитку та розвитку інфраструктури. Поточною проблемою у сфері охорони видів є генетично модифіковані організми (ГМО), які можуть становити загрозу для природної біологічної безпеки при неконтрольованому поширенні, іншими словами, вони можуть порушити баланс природних видів. Перші нормативно правові акти стосовно ГМО були прийняті в кінці 1990 х років. Ліси Катастрофічний стан лісів у 1989 році був найвідомішою ознакою поганого стану навколишнього середовища у Чеській Республіці. Основною причиною такого стану було забруднення атмосферного повітря, яке впливало в основному на ялинові монокультури. Ослаблена рослинність страждала від чуми. Незважаючи на те, що вплив викидів забруднюючих речовин на ліси знижувався («пасивні заходи»), завдяки вапнуванню, внесенню добрив та штучному відтворенню лісів, включаючи поступові зміни складу лісів, стан лісів не було поліпшено. У середині 1990 х років були затверджені нові комплексні нормативно правові акти стосовно лісів. З того часу до нормативно правових актів кілька разів вносилися поправки. Чеська Республіка є країною з середньою площею лісів (відсоток лісів становить 32,9%). Більше 28% площі на південному заході, півночі Богемії та північному сході Моравії вкрито лісами. Найменша площа лісів (менше 14%) знаходиться у Празі, і дещо більший відсоток лісів знаходиться у східній Богемії та південній Моравії (близько 14 28%). Основною проблемою є здоров я лісів, яке оцінювалося в Чеській Республіці з 1986 року в контрольованих зонах у рамках Міжнародної спільної програми ЄЕК ООН та ЄС з оцінки та моніторингу впливу забруднення повітря та лісів (ICP). Основним параметром цієї оцінки був рівень дефоліації, виражений у відсотках з точністю до 5%. За останні 24 роки, до того як було знижено навантаження на ліси, рівень дефоліації зріс, а стан хвойних та листяних дерев, який оцінювався відповідно до цього параметру, трохи погіршився. Стан лісів є постійною проблемою для Чеської Республіки, відтак її вирішення займе багато часу. Що стосується охорони навколишнього середовища та функцій лісу за межами виробництва, вік, види та просторова структура не є належними. Більше 75% лісових площ складаються з сільськогосподарських лісів, відсоток лісів, які не використовуються для сільського господарства, росте дуже повільно. Терміновою, постійно виникаючою проблемою є пошкодження короїдами, викликане невибірковою рубкою. Невибіркова рубка складала 73,7% загальних лісозаготівель у 1990 році та 24,8% у 2011 році. Значне поліпшення стану лісів можна очікувати в довгостроковій перспективі. Ґрунт Зменшення посівних площ сільськогосподарських земель відбувається дуже повільно. Культивація майже 72% земель залишається відносно високим показником, порівняно з показником в середньому в ЄС 15 (60,1%). Новою проблемою є необроблені землі, які не використовуються та заростають бур яном. Статистичне управління Чеської Республіки оцінює загальну площу таких земель у га. На якість ґрунту в Чеській Республіці на початку Установчого період вплинула «соціалістична» практика ведення сільського господарства (масштабне виробництво продукції рослинництва і тваринництва з широким використанням добрив і пестицидів), а також атмосферні опади, 142

146 спричинені високим рівнем викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Період реалізації був охарактеризований позитивними екологічними змінами у сільському господарстві, скороченням деяких галузей сільськогосподарського виробництва та зниженням забруднених опадів. Швидке зниження негативного впливу на ґрунти має дуже повільні результати, хоча в період підготовки до вступу та членства в ЄС спостерігалися в основному позитивні зміни. Після 1990 року відбулося радикальне зменшення використання мінеральних добрив і пестицидів. Використання добрив зменшилося (використання поживних речовин NPK) з 224 кг/га у 1990 році до 119 кг/га у 2011 році. Використання пестицидів (інсектицидів, гербіцидів, фунгіцидів та регуляторів росту) скоротилося з 8812 тон у 1990 році майже вдвічі, і в 2011 році становило менше 2 кг/га. Питання доцільності зменшення використання кальцієвих добрив є актуальним, враховуючи кислотність ґрунту в Чеській Республіці. Вміст небезпечних елементів в сільськогосподарських угіддях (As, Be, Cd, Co, Cr, Cu, Mo, Ni, Pb, V, Zn) змінюється. На початку 1990 х років вміст кадмію і свинцю в центральній Богемії, а також вміст кадмію і ртуті в північній Моравії були вище порогових рівнів, а вміст хрому в південній Моравії іноді був високим. На даний момент, рівні вмісту контрольованих небезпечних елементів в основному нижче порогового рівня. Це може бути пояснено скороченням використання мінеральних добрив та їх якістю, а також зниженням рівня атмосферних опадів. Рівень органічних забруднювачів (поліхлорованих біфенілів, поліциклічних ароматичних вуглеводнів та органічних хлорвміщуючих пестицидів) іноді перевищує пороговий рівень. Ці речовини використовувалися у великих неконтрольованих кількостях в минулому і завдяки своїй стійкості виводяться повільно. Дуже актуальною проблемою є ерозія, особливо водна ерозія. Вона є результатом тривалого інтенсивного використання ґрунту. Інші питання, пов язані зі станом ґрунтів включають ущільнення, викликане використанням важкої техніки та, як наслідок, утримання води і погіршення росту рослин. 143

147 Приклад 7. Якість води в Чеській Республіці у рр. Вступ На початку 1990 х років забруднення води вважалося другим найбільш актуальним питанням охорони довкілля в Чеській Республіці. Найважливіші водотоки відносилися до категорії забруднених або сильно забруднених, забруднення підземних вод також було високим. На відміну від забруднення атмосферного повітря, не були підготовлені ніякі нові нормативноправові акти, і питання вирішувалося шляхом внесення поправок до Закону, прийнятого у 1970 ті роки. Увага була зосереджена в основному на вирішенні проблеми забруднення поверхневих вод, а саме на будівництві, реконструкції та інтенсифікації діяльності установок очистки стічних вод (в основному великих заводів) та будівництві каналізаційних систем. Скорочення або закриття деяких великих промислових підприємств також призвело до важливого зниження забруднення з точкових джерел. Наприклад, надзвичайно швидке зниження забруднення нафтовими продуктами можна віднести до промислових виробничих підприємств, які були звільнені від виконання водного законодавства. Деякі виробництва були поетапно закриті, а всі звільнення від виконання водного законодавства були скасовані у 1990 році. Виправлення старих екологічних збитків, а саме завдяки очищенню ґрунтових вод, призвело до поліпшення якості підземних вод. На початку періоду підготовки до вступу якість поверхневих вод було значно покращено, а якість підземних вод стабілізувалася. Більше уваги було приділено транспозиції правових норм ЄС, яка завершилася прийняттям нових комплексних водних нормативно правових актів. Водоохоронні заходи зосереджені на двох напрямках: викидах (забруднення води, особливо поверхневих вод) та якості води (як поверхневих, так і підземних водних джерел). Забруднення поверхневих вод Забруднення поверхневих вод відбувається з точкових джерел (муніципальні стічні води і промислові стічні води) та дифузних джерел (змив мінеральних добрив та засобів захисту рослин з ґрунту). Розвиток забруднення поверхневих вод відповідно до БСК5 (біохімічного споживання кисню), ХСК (хімічного споживання кисню) та нерозчинних речовин у період рр. представлений на Малюнку 8 нижче: Малюнок 8: Забруднення води в Чеській Республіці (БСК5 забарвлено червоним, ХСК синім, нерозчинні речовини зеленим) Наведені дані показують, що забруднення поверхневих вод в період рр. було суттєво зменшено. Спочатку головною причиною була трансформація національної економіки, яка призвела до скорочення або закриття деяких виробничих підприємств, або зниження споживання води та утворення стоків. У середині 1990 х років нові та реконструйовані/розширені водоочисні споруди почали впливати на якість води. Кількість 144

148 підприємств очищення стічних вод збільшилася більш ніж на 1600 (загалом до 2250) з 1990 по 2011 рік. У 2000 році очисні споруди були побудовані в усіх агломераціях з населенням більше Із загальної кількості 633 агломерацій з понад 2000 населення, 590 були оснащені КОС до кінця 2011 р. Кількість домогосподарств, підключених до систем водовідведення також зросла, з 72,6% (з яких у 71,2% була забезпечена очистка) у 1990 році до 82,6% (з яких у 96,8% була забезпечена очистка) у 2011 році. Актуальним питанням в галузі забруднення поверхневих вод є відсутність системи водовідведення та очистки стічних вод у 43 агломераціях з населенням від 2000 до 5000 жителів (деякі частини каналізаційної системи не підключені до жодної системи очистки стічних вод). Відповідно до Директиви 91/271/ЄEC очистка стічних вод повинна бути забезпечена в усіх населених пунктах з більш ніж 2000 жителів з 2005 року. Чеська Республіка не змогла дотриматися встановленого терміну з економічних причин, і тому з Європейською Комісією був узгоджений перехідний період для виконання цього зобов язання до 2010 року. У той час, як очищення стічних вод з точкових джерел є технічно можливим, незважаючи на високі витрати, поверхневі джерела є актуальною проблемою. Це обумовлено неможливістю зменшити обсяги внесення добрив у ґрунт та лікування рослин до певного рівня, а також тим, що добрива вимиваються з ґрунту дуже повільно. Якість поверхневих вод Скорочення забруднюючих речовин, що скидаються у воду, призвело до поліпшення якості поверхневих вод. У той час як на початку 1990 х років більшість великих водотоків належали до категорій IV і V (надзвичайно або дуже забруднених вод), у 2010 і 2011 роках водотоки у найгіршому стані належали до категорії III (забруднені води), а більшість водотоків до категорії I або II (незабруднені і слабо забруднені води). Поточна проблема полягає у забрудненні деяких частин водотоків конкретними забруднювачами (небезпечними хімічними речовинами, радіоактивними речовинами) та існуванні ризику евтрофікації водойм, викликаного головним чином нітратами та фосфатами зі стічних вод (з точкових джерел без третього ступеня очищення води для видалення фосфору і нітратів) та оголенням орних земель (з дифузійних джерел). Оскільки усі водотоки витікають з Чеської Республіки та з огляду на відсутність водних ресурсів, які потрапляють в країну, Чеська Республіка була визначена як «чутливий регіон» в термінології ЄС. Такий чутливий регіон має більш суворі параметри щодо оброблених стічних вод. Малюнок 9 Якість води в річках у рр. (I + II забарвлено блакитним, III зеленим, IV жовтим, V червоним) 145

149 Малюнок 10 Якість води в річках у рр. (I+II забарвлено блакитним, III зеленим, IV жовтим, V червоним) Проблема з якістю поверхневих вод полягає в тому, що більша частина водойм мають високий рівень вмісту поживних речовин, що призводить до евтрофікації, іншими словами, така вода є непридатною для використання для більшості цілей (виробництво питної води, купання). Підземні води Поточна якість підземних вод може вважатися стабілізованою та більш менш задовільною. Існує певний ризик «старого екологічного навантаження» (старих звалищ відходів, забруднених промислових зон, наприклад, колишніх ділянок підземного вилуговування урану в північній Богемії, важкий вплив на треті водоносні горизонти крейдяних районів в північній Богемії, спричинений АЕС «Ralsko»). Забруднення підземних вод, наприклад амонізованими іонами з сільського господарства, яке спостерігалося на початку 1990 х років, було ліквідовано. Питна вода Кількість користувачів, підключених до системи комунального водопостачання збільшилася з 83,2% у 1990 році до 93% у 2011 році. Якість питної води є в основному належною. Найнижчий відсоток домогосподарств, підключених до системи комунального водопостачання знаходиться в центральній Богемії. Питна вода надходить в основному з поверхневих джерел. Проблема полягає в тому, що більше 10% користувачів, підключених до системи комунального водопостачання, не підключені до системи водовідведення. 146

150 Приклад 8. Промислове забруднення в Чеській Республіці у рр. Вступ Охорона навколишнього середовища тісно пов язана з економічною діяльністю та видаленням усіх видів небезпечних речовин. Основна мета полягає в забезпеченні охорони здоров я людей. Одразу після вирішення найбільш актуальних проблем у 1990 х роках, більше уваги було зосереджено на важливих питаннях, які не були серед пріоритетів у перший період це стосувалося головним чином регулювання хімічних речовин, ГМО та запобігання аварій. Історично склалося, що в Чеській Республіці були прийняті певні правила технічної безпеки, плани на випадок надзвичайних ситуацій тощо (за винятком щодо ГМО), і ці питання певним чином вирішувалися, в тому числі з екологічної точки зору. Нормативно правові акти в галузі поводження з хімічними речовинами та запобігання промислових аварій були підготовлені в рамках приєднання до ОЕСР та ЄС. Утилізація хімічних речовин була включена у законодавство у 1998 році. На рубежі підготовки до вступу та членства у ЄС були прийняті нові нормативноправові акти. Закон про запобігання промисловим аваріям був прийнятий у 1999 році. Вимоги нових нормативно правових актів поступово впроваджуються. Закон від 2000 року, передбачав правила щодо ГМО, а новий закон був підготовлений у 2004 році. Процедура видачі інтегрованих дозволів забезпечила новий (інтегрований) підхід до вирішення проблеми екологічних наслідків господарської діяльності. Цей процес має велике значення для регулювання найбільших джерел забруднення. Інтегровані дозволи Директива 96/61/ЄС про комплексне запобігання та контроль за забрудненнями (IPPC) є одним з найбільш важливих, проте одночасно найбільш складних екологічних нормативно правових актів ЄС з точки зору інтерпретації. Деякі його положення роблять акцент на запровадженні інтегрованого (комплексного) підходу до боротьби з забрудненням, а інші підкреслюють необхідність впровадження найкращих наявних методик (ННМ). Дуже важливою частиною комплексного управління є гнучкість, тобто можливість визначення індивідуальних вимог об єктів по відношенню до навколишнього середовища. Директива передбачає окремі гранично допустимі викиди, наприклад, щодо забруднення води чи атмосферного повітря. IPPC також важливе для запобігання утворенню відходів, а економне використання сировини та енергії в якості обов язкової умови здійснення діяльності, наведеної у інтегрованих дозволах, також може вважатися такою вимогою. Закон про комплексне запобігання та контроль за забрудненнями був прийнятий у 2002 році. Інтегровані дозволи, які видаються регіональними (обласними) органами влади, є одним з обов язкових додатків до заяви на отримання дозволу на будівництво. Оператори усіх відповідних існуючих установок були зобов язані отримати інтегровані дозволи до кінця 2007 року. 147

151 Приклад 9. Зміна клімату та захист озонового шару в Чеській Республіці у рр. Клімат Вразлива кліматична система Землі, яка вважається найбільшою глобальною екологічною проблемою нашого часу, була лише другорядним питанням у Чеській Республіці у 1990 х роках, оскільки більше уваги приділялося актуальним питанням, а саме забрудненню атмосферного повітря і води або управлінню відходами. На початку періоду підготовки до вступу, коли більшість актуальних проблем були вирішені, проблема зміни клімату стала більш важливою і наразі це питання номер один, так само як і для решти держав членів Європейського Союзу. Розвиток викидів парникових газів у Чеській Республіці в період між 1990 і 2010 рр. представлений на Малюнку 11 нижче: Малюнок 11: Викиди ПГ в Чеській Республіці (енергетика/згоряння забарвлено синім, промисловість коричневим, транспорт рожевим, енергетика/неорганізовані викиди помаранчевим, сільське господарство світло зеленим, відходи чорним, ЗЗЗЛГ темнозеленим) Абсолютна більшість основних парникових газів, а саме вуглекислий газ, виділяється при спалюванні викопного палива в енергетиці (викопне паливо становить майже 90% первинних внутрішніх джерел енергії), а також в секторі транспорту, де обсяг викидів зростає. Зниження викидів в період між 1990 і 1992 роками було, без жодного сумніву, викликано падінням промислового виробництва та економічними перетвореннями, що призвело до скорочення або повного закриття деяких енергоємних виробництв. У 1990 х роках більшість вугільних електростанцій з 2000 МВт встановленої потужності були закриті, у менших джерелах змінився тип палива (на природний газ), а збільшення промислового виробництва було обумовлене використанням сучасних та енергоефективних установок. З 1998 року викиди стабілізувалася на рівні близько 75% від базового 1990 року, у той же час існують деякі відхилення. Поточна 148

152 проблема викликана порівнянням конкретних викидів двоокису вуглецю на душу населення та років. Приблизне значення на рівні 13,2 тон в Чеській Республіці перевищує середній показник по 27 країнах ЄС (близько 9,4 т). Позитивним є той факт, що Чеська Республіка на сьогоднішній день дотримується вимоги Кіотського протоколу щодо утримання викидів парникових газів на рівні на 8% нижче рівня 1990 року. Вуглецевоємність національної економіки Чеської Республіки у період рр. представлена на Малюнку 12 нижче: Малюнок 12: Вуглецевоємність чеської економіки (ВВП забарвлено синім, CO 2 /ВВП червоним, СО 2 екв./ввп зеленим) Озоновий шар Землі Ризик виснаження озонового шару Землі також вважається серйозною глобальною проблемою, проте на відміну від зміни клімату, вона була успішно вирішена на міжнародному рівні. Вирішення цієї проблеми було вперше забезпечене в Чеській Республіці на початку 1990 х років. Відповідні правові норми на основі відповідних міжнародних договорів (Віденської конвенції та Монреальського протоколу і поправок до нього) були прийняті та впроваджені. На початку 1990 х років щорічне використання озоноруйнуючих речовин в Чеській Республіці становило більше 5000 тон. У зв язку з вжитими законодавчими заходами, ці обсяги значно скоротилися. Починаючи з 1 січня 1996 року виробництво та імпорт ХФУ були оголошені незаконними та поступово були встановлені обмеження на інші категорії регульованих речовин. Основний спосіб використання озоноруйнуючих речовин в даний час відбувається за рахунок імпорту та не перевищує 200 тон на рік. Чеська Республіка належним чином виконує свої зобов язання по виконанню Монреальського протоколу та поправок до нього. Оскільки всі необхідні заходи були здійснені, Чеська Республіка не може зробити більше для поліпшення стану озонового шару Землі. 149

153 Приклад 10. Природоохоронні витрати в Чеській Республіці рр. Частка екологічних інвестицій у ВВП у період рр. представлена у наступній таблиці: Рік Частка екологічних інвестицій у ВВП (%) , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,65 На незвичайно високий рівень інвестицій у період рр. особливо вплинув встановлений законом строк (до кінця 1998 року), до якого оператори усіх великих і середніх джерел забруднення атмосферного повітря повинні були жорстко обмежити викиди. У рамках цього на усіх електростанціях та великих котельнях були ліквідовані викиди пилу та сірки. Такий високий рівень інвестицій, сконцентрованих у дворічному періоді, ніколи не повториться знову. На початку цього десятиліття Чеська Республіка знаходиться на етапі, коли усі відносно «дешеві» заходи були реалізовані, а будь які інші удосконалення є помітно дорожчими (криві витрат потрапили в нелінійні області). 150

154 Приклад 11. Міжнародне порівняння Чеської Республіки за показниками Порівняння здійснюється за допомогою низки показників, розроблених на основі офіційних та опублікованих даних Євростату та інших міжнародних організацій (наприклад, ОЕСР, ФАО тощо), чиї показники використовуються для міжнародних статистичних порівнянь. Окремі показники, зазначені у цьому розділі, в основному бралися з набору показників Європейського статистичного бюро Eurostat, яке забезпечує дані не лише про окремі держави члени ЄС, а й про ЄС загалом, що дозволяє здійснити міжнародне порівняння у різних економічних, соціальних та екологічних галузях. На додаток до визначення взаємозв язків між цими показниками (або їх групами), а також причин розвитку та рівня вказаних показників, цілі щодо моніторингу цих показників також включають визначення актуальних напрямів відповідно до міжнародного порівняння. Природоохоронна діяльність оцінюється за ступенем досягнення як загальних, так і конкретно визначених цілей та планів або виконання міжнародних зобов язань та рекомендацій по конкретній державі. Можна визначити держави, які служитимуть базовим рівнем для всіх інших держав. Міжнародне порівняння спирається на кількісні та якісні значення, пов язані з одиницею площі, жителів, одиницею ВВП, іншими фізичними одиницями або одиницями значення. У цьому процесі дуже важливо забезпечити взаємну узгодженість показників, використаних у сенсі статистичної порівнянності (узгодження) щоб досягти застосовності даних до відстежуваних держав. Для обраних показників у цьому розділі приводяться міжнародні зіставлення стану і розвитку навколишнього середовища в Чеській Республіці з середніми показниками по ЄС 27, країнах ОЕСР та Словаччини, Польщі, Угорщини, Словенії, Німеччини, Австрії, Португалії, Бельгії. Вибір країн був проведений на основі спільних з Чеською Республікою характеристик, в основному з економіко географічної точки зору. Відповідно, можна оцінити тенденції в країнах з перехідною економікою та порівняти їх з більш розвиненими країнами. Для узгодження даних по різних країнах, деякі дані щодо Чеської Республіки були отримані з міжнародних джерел. Вони можуть бути скориговані відповідно до методології використання цих джерел і можуть іноді відрізнятися від вихідних даних, опублікованих в Чеській Республіці. 151

155 Таблиця: Порівняння рівня та тенденцій явищ, що впливають на навколишнє середовище в Чеській Республіці та окремих країнах Показник Одиниця виміру CZ SK PL HU SI AT DE BE PT В середньому по ОЕСР В середньому по ЄС 27 Соціально економічні показники для Чеської Республіки та окремих країн ЄС Населення Загальна чисельність населення в середньому, 2010 р. млн жителів 10,520 5,430 38,184 10,000 2,049 8,390 81,776 10,879 10, ,52 (ОЕСР) 501,794 Щільність населення, 2008 р. жителів/км 2 135,0 110,3 121,9 107,9 100,4 101,1 229,9 353,1 115,3. 116,0 Очікувана тривалість життя при народженні чоловіки, 2009 р. років 74,2 71,4 71,5 70,3 75,9 77,6 77,8 77,3 76,5 76,30 (07)(ОЕСР) 76,4 (08) Очікувана тривалість життя при народженні жінки, 2009 р. років 80,5 79,1 80,1 78,4 82,7 83,2 82,8 82,8 82,6 81,90 (07)(ОЕСР) 82,4 (08) Рівень довгострокового безробіття, 2010 р. % фактичного нас. 3,0 9,2 3,0 5,5 3,2 1,1 3,2 4,1 5,7 2,0 (09)(ОЕСР) 3,8 Рівень загрози бідності до соціальних трансфертів, 2009 р. % від заг. нас. 17,9 17,1 23,6 28,9 22,0 24,1 24,1 26,7 24,3 22,7 (05)(ОЕСР) 25,1 Рівень загрози бідності після соціальних трансфертів, 2009 р. % від заг. нас. 8,6 11,0 17,1 12,4 11,3 12,0 15,5 14,6 17,9 5,7 (05)(ОЕСР) 16,3 Валовий внутрішній продукт та інші економічні показники ВВП на душу населення (СКС індекс), 2010 р. СКС, c.p./на душу населення, індекс: ЄС 27 = (o) ВВП на душу населення по СКС, 2010 р. СКС, c.p./ на душу населення (o) ВВП на душу населення в дол. США (ОЕСР), 2008 р. дол. США, ПКС c.p./ на душу населення Валова додана вартість (2010 р.) у сільському господарстві, лісовому господарстві, рибальстві % усіх галузей 2,4 3,8 3,5 3,5 2,4 1,5 0,9 0,7 2,4 1,8 (06)(ОЕСР) 1,7 Промисловості, вкл. енергетику % усіх галузей 30,5 25,8 24,6 26,8 24,3 22,3 23,7 16,6 17,0 20,5 (06)(ОЕСР) 18,8 будівництві % усіх галузей 7,2 9,0 7,1 4,0 6,7 6,9 4,1 5,3 6,0 5,9 (06)(ОЕСР) 6,0 торгівлі, послугах транспорту і зв язку % усіх галузей 24,0 24,2 27,5 20,4 22,2 23,3 17,2 21,8 25,5 20,7 (06)(ОЕСР) 20,8 підприємницькій діяльності та фінансових послугах % усіх галузей 18,4 19,1 18,2 23,3 23,4 24,1 30,5 30,3 23,1 28,6 (06)(ОЕСР) 29,0 Інших послугах % усіх галузей 17,5 18,0 19,2 22,1 21,3 21,9 23,6 25,3 26,0 22,5 (06)(ОЕСР) 23,8 Продуктивність праці на одного зайнятого, 2010 р. Індекс (ЄС 27 = 100) 71,8 (o) 82,6 66,6 70,9 81,9 113,2 106,1 127,5 77,

156 Продуктивність праці за одну годину роботи (ОЕСР, 2008 р. ) дол. США, ПКС c.p./годин роботи 24,4 30,2 21,0 24,1 29,1 45,6 50,5 54,0 27,5 41,8 46,5 (EA16) Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, 2010 р. % ВВП 50,8 (o) 58,6 61,5 52,7 56,7 53,8 57,8 52,4 66,8. 58,3 Витрати на кінцеве споживання домогосподарств (ОЕСР), 2009 р. % ВВП 50,66 60,49 61,08 53,36 55,41 54,32 58,87 52,42 66,77 57,71 57,71 (EA16) Витрати на кінцеве споживання сектору державного управління, 2010 р. % ВВП 21,8 (o) 19,3 18,8 21,5 20,1 19,6 19,4 24,3 21,4. 22,2 Інфляція в узгодженому середньорічному індексі споживчих цін, 2010 р. індекс (2005 р. = 100) 113,70 112,21 115,60 129,70 115,62 109,53 108,40 111,40 108,85 108,80 (08)(ОЕСР) 111,91 Консолідований валовий борг сектору державного управління, 2010 р. % ВВП 38,5 41,0 55,0 80,2 38,0 72,3 83,2 96,8 93,0 78,4 (08)(ОЕСР) 80,0 Інтенсивність прямих іноземних інвестицій (ПІІ), 2009 р. % (середнє значення внутрішніх і зовнішніх потоків ПІІ поділене на ВВП)*100 1,1 0,2 2,2 1,7 0,4 2,0 1,5 7,4 0,9. 2,1 Енергетика Енергоємність економіки, 2009 р. кг.не /1000 євро 514,09 496,57 363,72 413,48 252,28 136,24 150,55 205,69 186,5. 165,2 Енергоємність економіки (ОЕР) 2008 р. тне/тис дол. США ПКС 0,21 0,19 0,18 0,16 0,16 (07) 0,12 0,14 0,18 0,13 0,17 0,14 (07) Загальне кінцеве споживання первинних джерел енергії, 2009 р. тне /населення 2,32 1,97 1,60 1,64 2,29 3,14 2,60 3,20 1,71 3,11 (08)(ОЕСР) 2,23 кінцеве споживання твердого палива тне /населення 0,28 0,32 0,30 0,05 0,03 0,14 0,10 0,10 0,00 0,11 (08)(ОЕСР) 0,09 кінцеве споживання нафтових палив (сирої нафти, нафтопродуктів) тне /населення 0,66 0,37 0,52 0,51 1,21 1,24 1,01 1,44 0,89 1,52 (08)(ОЕСР) 0,92 кінцеве споживання газу тне /населення 0,55 0,65 0,22 0,59 0,28 0,53 0,70 0,88 0,14 0,62 (08)(ОЕСР) 0,50 кінцеве споживання електроенергії тне /населення 0,45 0,37 0,25 0,28 0,48 0,59 0,52 0,62 0,39 0,67 (08)(ОЕСР) 0,47 кінцеве споживання тепла тне /населення 0,20 0,14 0,17 0,11 0,09 0,18 0,13 0,05 0,03 0,05 (08)(ОЕСР) 0,10 кінцеве споживання ВДЕ тне /населення 0,16 0,12 0,12 0,10 0,20 0,42 0,13 0,10 0,26 0,14 (08)(ОЕСР) 0,14 Валове внутрішнє споживання ядерної енергії, 2009 р. тне /населення 0,67 0,68. 0,40 0,73. 0,42 1,13. 0,50 (08)(ОЕСР) 0,46 Частка відновлюваних джерел енергії у валовому внутрішньому споживанні енергії (ОЕСР) 2008 р. % 5,1 5,1 6 6,1 10,4 (07) 25,8 8,4 4,4 18,2 7,1 (ОЕСР) 8,2 (07) 153

157 Частка електроенергії з відновлюваних джерел енергії у валовому внутрішньому споживанні електроенергії, 2008 р. % 5,2 15,5 4,2 5,6 29,1 62,0 15,4 5,3 26,9. 16,7 Інтенсивність викидів парникових газів при споживанні енергії, 2008 р. індекс (2000 р. = 100) 84,9 89,3 90,2 89,7 89,3 94,1 92,8 99,2 93,9. 94,5 Промисловість Річний індекс виробництва промисловість в цілому (за винятком будівництва, з поправкою по днях тижня) 2010 р. індекс (2005 р. = 100) 114,48 (p) 143,15 133,95 107,76 101,61 (p) 109,29 103,64 117,03 (p) 92,03 99,50 (ОЕСР) 97,95 Annual production index construction (adjusted by weekdays) 2010 індекс (2005 р. = 100) 104,73 116,15 160,97 69,64 103,88 102,79 180,67 106,89 (p) 75,95. 89,32 Транспорт Індекс внутрішнього об єму вантажного транспорту, 2009 р. тон кілометрів (внутрішні режими)/ввп (при обмінному курсі 2000 р.) (індекс 2000 р. = 100) 79,2 85,5 124,4 131,1 147,0 79,1 101,9 67,2 124,6. 96,4 (o) Індекс внутрішнього об єму пасажирського транспорту, 2008 р. пасажирів кілометрів (внутрішні режими)/ввп (при обмінному курсі 2000 р.) (індекс 2000 р. = 100) 77,7 61,8 112,5 69,1 84,0 93,7 93,1 96,4 109,3 (o). 93,5 (o) Частка доріг у внутрішніх вантажних перевезеннях, 2009 р. % тон кілометрів 77,8 77,9 80,5 78,8 84,0 59,5 67,0 72,9 94,3 47,8 (07)(ОЕСР) 77,5 (o) Частка автомобілів у внутрішніх транспортних пасажирських перевезеннях, 2008 р. % пасажирів кілометрів 76,0 74,9 85,5 62,1 86,2 78,6 85,1 78,4 85,2 (o) 81,7 (07)(ОЕСР) 83,3 (o) Легкових автомобілів на 1000 жителів, 2009 р. кількість/1000 жителів (08) 540 (03)(ОЕСР) 473 (o) Легкових автомобілів на 1000 жителів, 2009 р. індекс (1995 р. = 100) 143,7 154,7 222,1 138,2 148,4 115,5 102,6 114,5 162,7 (08) 126,1 (o) Частка біопалива в загальному обсязі споживання палива на транспорті, 2008 р. % 0,2 6,3 3,3 3,9 1,5 7,1 6,5 1,2 2,4. 3,5 Сільське і лісове господарство Валова додана вартість в основних цінах сільськогосподарської галузі, 2009 р. євро/га використаної площі сільськогосподарських земель (ВПСЗ) 201,66 150,29 426,30 294,37 819,79 747,25 760, ,00 557, ,28 (08) Загальне споживання мінеральних добрив (N, P, K), 2009 р. кг/ га використаної площі сільськогосподарських земель (ВПСЗ) 81,2 83,4 103,3 38,4 86,8 37,4 119,8 142,8 (BE+LU) 26,8 110 (05)(ОЕСР 104 (08) 154

158 Споживання пестицидів (ОЕСР) 2009 р. кг/га орних земель 1,7 2,3 1,3 (07) 2,8 (04). 2,4 (05) 2,7 (07) 8,2 13,2 (05).. Частка площ під органічне сільське господарство в загальному обсязі сільськогосподарських угідь, 2009 р. % використаної площі сільськогосподарських земель (ВПСЗ) 10,6 7,5 2,3 2,4 6,3 18,5 5,6 3,0 5,7 (o). 4,7 (o) Виробники органічних продуктів із загальної кількості агрохолдингів, 2007 р. % 4,30 2,74 0,64 (08) 0,32 2,74 12,97 (05) 3,25 7,24 0,60 (05). 1,33 Площа лісів (СБ) 2010 р. % площі земель 34,4 40,2 30,7 22,6 62,2 47,1 31,8 22,4 37,8 30,6 37,5 Лісові дерева пошкоджені дефоліацією, 2007 р. % 51,1 31,1 20,1 14,4 29,5 12,2 27,6 23,9 31,0. 22,9 Екологічні показники для Чеської Республіки та окремих країн ЄС Повітря Сумарні викиди парникових газів (без урахування ЗЗЗЛГ) (CO2, CH4, N2O, фторовмісні гази) (EEA) індекс (1990 р. = 100) 68,0 58,6 83,2 68,9 104,7 102,4 73,7 86,8 125,5 114,0 (05)(ОЕСР) 82,6 Сумарні викиди парникових газів (без урахування ЗЗЗЛГ) (CO2, CH4, N2O, фторовмісні гази) (EEA) 2009 р. т CO2екв./душу населення 12,70 8,02 9,88 6,65 9,52 9,58 11,22 11,57 7,02 14,02 (05)(ОЕСР) 9,23 Сумарні викиди парникових газів по секторах (EEA) 2009 р. енергетика % загального обсягу викидів ПГ 44,4 22,7 44,5 24,5 31,5 15,9 37,4 21,3 26,3 78,9 (05)(ОЕСР) 30,6 переробна промисловість та будівництво % загального обсягу викидів ПГ 11,8 14,6 8,1 8,1 9,9 18,0 11,2 15,6 11,3 11,5 транспорт % загального обсягу викидів ПГ 13,9 14,3 11,8 19,0 27,6 27,0 16,7 21,5 25,3 20,2 наземний транспорт % загального обсягу викидів ПГ 13,6 14,1 11,3 18,6 27,4 26,2 15,8 20,9 24,5 19,0 летючі емісії від палива % загального обсягу викидів ПГ 3,5 2,6 3,1 3,3 1,9 0,7 1,3 0,4 1,8 0,5 (05)(ОЕСР) 1,8 промислові процеси % загального обсягу викидів ПГ 8,4 21,6 6,5 6,3 4,4 11,9 8,0 9,2 7,0 5,5 (05)(ОЕСР) 7,0 сільське господарство % загального обсягу викидів ПГ 5,9 7,0 9,4 12,6 10,3 9,5 7,9 7,7 10,5 6,8 (05)(ОЕСР) 10,3 відходи % загального обсягу викидів ПГ 2,7 4,9 2,4 5,6 3,0 2,4 1,3 0,8 10,3 3,3 (05)(ОЕСР) 3,2 інше % загального обсягу викидів 9,3 12,2 14,2 20,7 11,5 14,5 16,4 23,5 7,6 5,0 (05)(ОЕСР) 15,5 155

159 ПГ Зважені викиди кислотоутворюючих забруднювачів (SOx, NH3, NOx) (EEA) 2007 р. кг кислотного екв./на душу населення 1,59 1,10 1,88 1,09 1,24 1,14 0,97 1,29 1,29. 1,42 Викиди частинок PM10 (EEA) 2009 р. кг/ на душу населення 3,46 6,15 6,36 4,77 7,74 4,20 2,21 2,08 9,94. 3,94 Зважені викиди тропосферного озону, (EEA) 2007 р. кг NMVOC екв./ на душу населення 56,50 38,81 60,01 43,89 52,59 64,76 39,94 51,70 60,51. 51,65 Викиди окису вуглецю (EEA) 2009 р. кг/ на душу населення 38,48 38,22 70,63 31,21 61,10 77,56 37,78 33,99 43,40 118,6 (05)(ОЕСР) 48,11 Викиди неметанових летких органічних сполук (EEA) 2009 р. кг/ на душу населення 14,41 12,07 16,12 12,78 15,23 14,72 15,69 10,04 16,86 26,6 (04)(ОЕСР) 15,51 Водні ресурси Відновлювані водні ресурси (ФАО) 2008 р. м 3 / на душу населення (o) (o) (o) (o) (o) (o) (o) (o).. Всього прісних вод, 2009 р. м 3 / на душу населення 186,0 127,5 (07) 302, ,6 (06) 464,0 459,5 (99) 392,0 (07) 587,0 (07) 103,2 (98) 860 (07)(ОЕСР). Забір поверхневих вод, 2009 р. м 3 / на душу населення 149,9 61,1 (07) 234,1 490,7 369,2 319,4 (99) 321,8 (07) 524,2 (07) 473,9 (98).. Забір підземних вод, 2009 м 3 / на душу населення 35,9 66,3 (07) 67,8 36,8 93,2 139,5 (99) 70,8 (07) 61,0 (07) 621,0 (98).. Обсяги води, що забирається з поверхневих і підземних вод за основними секторами, 2009 р. господарсько питне водопостачання % загального забору 34,51 46,44 17,95 11,80 (08) 17,50 16,99 (99) 15,88 (07) 11,71 (07) 5,82 (98).. сільське господарство % загального забору 2,05 3,27 10,06 5,61 (08) 0,21 2,73 (99) 0,25 (07) 0,60 (07) 78,94 (98).. обробна промисловість % загального забору 13,00 44,62 3,86 1,49 (08) 5,09 34,88 (99) 15,16 (07) 20,72 (07) 3,57 (98).. охолодження на електростанціях % загального забору 35,08. 56,86 80,06 (08) 76,99 44,16 (99) 60,31 (07) 64,21 (07) 11,15 (98).. Населення, забезпечене очисткою міських стоків: всього, 2008 р. % загального населення (07) 64 (09) 57 (06) 52 (09) (07) 71 (o) 70.. Відходи Обсяг утворюваних відходів, 2008 р. кг/ на душу населення Утилізація відходів (в тому числі рекуперація енергії), 2008 р. % від загального обсягу утворюваних відходів Побутові відходи, утворені, 2009 р. кг/ на душу населення (o) (o) (07)(ОЕСР) 512 Побутові відходи відправлені на полігони, 2009 р. кг/ на душу населення (o) Побутові відходи, спалені, 2009 р. кг/ на душу населення (o) Побутові відходи відправлені на полігони, 2009 р. % від загальної кількості 72,2 80,7 65,2 (o) 74,4 68,8 0,7 0,3(o) 5,1 60,7. 37,5 156

160 утворених побутових відходів Побутові відходи, спалені, 2009 р. % від загальної кількості утворених побутових відходів 10,4 6,8 0,9 (o) 9,5 1,6 29,4 32,4(o) 34,4 19,7. 19,9 Утворення небезпечних відходів, 2008 кг/ на душу населення 144,9 97,5 106,9 66,8 75,6 159,5 271,9 515,8 317,1. 201,9 Біорізноманіття Достатність об єктів, визначених відповідно до Директиви ЄС про місця проживання, 2010 р. індекс Популяційні тенденції птахів сільгоспугідь, 2007 р. індекс (1990 р. = 100) 63,3 89,4 86,3 90,1. 90,3 75,3 67,6 (05) 104,8. 82,6 (08) Екологічний облік та наукові розробки Всього доходів від екологічних податків як частки ВВП, 2009 р. % ВВП 2,49 1,94 2,56 2,62 3,56 2,43 2,26 2,03 2,50. 2,62 Природоохоронні інвестиції державного сектору,2009 р. % ВВП 0,20 0,03 0,32 0,13 (08) 0,53 (07) 0,04 (07) 0,09 (08) 0,09 (07) 0,09 (08). 0,13 (EU25)(02) Природоохоронні інвестиції промисловості, 2009 р. % ВВП 0,3 0,31 0,38 0,13 (08) 0,34 (07) 0,08 (07) 0,08 (07) 0,22 (06) 0,17 (07). 0,1 (o)(06) Продуктивність ресурсів (ВВП/DMC), 2007 р. євро/кг 0,65 0,81 0,48 0,92 0,55 1,57 1,85 1,71 0,77. 1,51 Матеріальна інтенсивність ВВП (DMC/ВВП), 2007 р. кг/ євро кг/ євро 1,54 1,24 2,06 1,09 1,8 0,63 0,54 0,58 1,29. 0,66 Валові внутрішні витрати на наукові розробки (GERD), 2009 р. % ВВП 1,53 0,48 0,68 1,15 1,86 2,75 (o) 2,82 (o) 1,96 (p) 1,66 (p). 2,01 (o) Загальні внутрішні витрати на наукові розробки (GERD) по галузях науки, 2008 р. Природничі науки, сільськогосподарські науки, техніка і технології, медичні науки % від GERD 93,35 89,15 91,40 85,16 90, ,77.. Соціальні та гуманітарні науки % від GERD 6,65 10,85 8,60 12,84 9, ,23.. Добровільні екологічні інструменти Організації з системою екологічного менеджменту та аудиту (EMAS), 2010 р. кількість Надані знаки екологічного маркування, 2010 р. кількість Примітка: CZ Чеська Республіка, SK Словаччина, PL Польща, HU Угорщина, SI Словені AT Австрія, DE SRN, BE Бельгія, PT Португалія, (o) оцінка, (p) попередні дані, (r) без рекуперації енергії, (ФАО) джерело: ФАО, (EEA) джерело: EEA, (ОЕСР) джерело: ОЕСР, (СБ) джерело: Світовий Банк, (ЄС 25) дані по ЄС 25, (ЄС 15) дані по ЄС 15, (ЄЗ 16) дані по єврозоні 16, (BE+LU) дані по Бельгії та Люксембургу, (98) дані за 1998 р., (99) дані за 1999 р., (00) дані за 2000 р., (02) дані за 2002 р., (03) дані за 2003 р., (04) дані за 2004 р., (05) дані за 2005 р., (06) 2006 р./дані за 2006 р., (07) дані за 2007 р., (08) дані за 2008 р., (09) дані за 2009 р. Джерело: Євростат, ФАО, EEA, ОЕСР, СБ 157

161 Приклад 12. Моніторинг навколишнього природного середовища в Чеській Республіці Правові основи Наразі немає чинного спеціального нормативно правового акту про моніторинг, але кожний профільний закон передбачає моніторинг відповідних питань. Екологічні компоненти Повітря Національною інформаційною системою про якість атмосферного повітря керує Чеський гідрометеорологічний інститут (CHMI), вона включає в себе: Національну базу даних про викиди (оновлюється щороку), яка охоплює TSP, PM 10, PM 2,5, SO 2, NO x, ЛОС, NH 3, CO, важкі метали та СОЗ. Моніторинг якості атмосферного повітря: Державна мережа моніторингу, якою керує Чеський гідрометеорологічний інститут (120 станцій) та станції моніторингу, якими керує Національний інститут здоров я (39 станцій), кілька муніципалітетів та компаній. Загалом 200 станцій моніторингу, з яких 70% є автоматизованими. До вимірюваних забруднювачів відносяться PM 10, PM 2,5, SO 2, NO 2, O 3, CO, бензол, As, Cd, Ni, Pb та бенз(а)пірен. На більшості станцій вимірюються метеорологічні параметри, а на деяких додаткові забруднювачі. Моніторинг вологих та сухих опадів (сірка, азот, іон водню, хлорид, Pb, Cd та Ni). Результати моніторингу також доступні в режимі онлайн на вебсайті Чеського гідрометеорологічного інституту. Інститут публікує спеціалізований Щорічник про якість атмосферного повітря в Чеській Республіці. Клімат Чеський гідрометеорологічний інститут вимірює відповідні дані (температуру, опади тощо) та несе відповідальність за підготовку щорічних кадастрів викидів ПГ на запит РКЗК ООН та Кіотського протоколу. Водні ресурси Гідрологічні дані (підземні стоки, норми стоків, поверхневі стоки, ємність водосховищ, опади, рівні ґрунтових вод, виходи джерел, якість поверхневих та підземних вод) збираються Чеським гідрометеорологічним інститутом. Дані та інформація про забруднення та очищення води (питної води, стічних вод) збираються Науково дослідним інститутом води, басейновими управліннями (5 державних компаній) та Статистичним управлінням Чеської Республіки. Деякі гідрологічні дані доступні онлайн на вебсайті Чеського гідрометеорологічного інституту. Щорічно публікується кілька спеціалізованих видань Гідрологічний щорічник (CHMI), Щорічник «Якість води» (CHMI), Системи водопостачання, водовідведення та потоків (Статистичне управління Чеської Республіки), Звіт про охорону вод (Міністерство навколишнього середовища), Звіт про стан управління водними ресурсами (Міністерство сільського господарства). 158

162 Відходи Дані про відходи (їх утворення, переробку, експорт/імпорт, управління відходами) збираються в Інформаційній системі управління відходами, якою керує Інститут водних досліджень. Ґрунт Дані про землекористування збираються Управлінням геодезії, картографії та кадастру Чеської Республіки. Дані про якість ґрунту збираються Центральним інститутом з нагляду та контролю у сільському господарстві. Дані про споживання мінеральних добрив та пестицидів збираються Міністерством сільського господарства. Дані про водну та вітрову ерозію збираються Інститутом дослідження води та рекультивації земель. Ліси Дані про ліси (площу, деревні породи, структуру зростання, стан, валку) збираються Інститутом управління лісами та Інститутом управління лісовим та мисливським господарством. Природа та біорізноманіття Відомості про природу та біорізноманіття (національні парки, охоронні території, «Natura 2000», види) збираються Агентством з охорони природи і ландшафтів Чеської Республіки. Вплив на здоров я Дані про стан навколишнього середовища (вплив на здоров я забруднення атмосферного повітря, небезпечні речовини у харчовому ланцюгу, рівень шуму) збираються Національною інформаційною системою охорони здоров я. Природоохоронні витрати Дані (державні і приватні витрати) збираються Статистичним управлінням Чеської Республіки. Реєстр викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ) РВПЗ в Чеській Республіці знаходиться у веденні Екологічного інформаційного агентства Чеської Республіки. Екологічне інформаційне агентство Чеської Республіки (CENIA) CENIA Екологічне інформаційне агентство Чеської Республіки є агентством Міністерства охорони навколишнього середовища Чеської Республіки. Завданням CENIA є збір, аналіз, тлумачення та розповсюдження екологічної інформації. Усі наявні джерела інформації, електронні версії видань, у тому числі посилання та способи використання ресурсів і послуг, які пропонуються CENIA, доступні за адресою: CENIA також керує Комплексною системою зобов язань щодо звітності, додаткову інформацію можна отримати за адресою: Система забезпечує дотримання вимог законодавства щодо обов язкової звітності, яке спрямоване на охорону навколишнього середовища, забезпечуючи при цьому профільні дані, необхідні для отримання важливої екологічної інформації. Основною системою вихідних даних для CENIA є Інформаційна система екологічної статистики та звітності, більш детальну інформацію можна знайти за адресою: Ця система містить різноманітні організовані статистичні дані та показники щодо навколишнього середовища. 159

163 Департамент картографічних послуг CENIA керує порталом громадського управління (більш детальну інформацію можна знайти за адресою: який являє собою практичне застосування екологічних даних. CENIA співпрацює з усіма постачальниками джерел даних в галузі екології та з рядом наукових інститутів та факультетів університетів. У Чеській Республіці CENIA є основним координаційним центром для Європейського агентства навколишнього середовища (EEA), яке бере участь у Європейській мережі інформації та спостереження за навколишнім середовищем EIONET. Інформаційні системи У Чеській Республіці в даний час працює близько 40 різних систем в галузі екології, в тому числі географічні інформаційні системи та декілька тисяч баз даних. Більшість з них є безпосередньо доступними для широкої громадськості без урахування застосовності даних. Найбільш важливими з них є наступні: HEIS Гідроекологічна інформаційна система Інформаційні системи ОВНС/СЕО Інформаційна система ВОДА (WATER) Інформаційна система IPPC Інформаційна система «Якість атмосферного повітря» WMIS Інформаційна система «Управління відходами» ISOP Інформаційний портал з охорони природи і ландшафтів ISSR Інформаційна система статистики та звітності ISTOZP Інформаційна система технічного захисту навколишнього середовища IRP Єдиний реєстр забруднювачів (РВПЗ) Інформаційний портал державної геологічної служби Основні публікації Стан довкілля в Чеській Республіці Річний звіт про оцінку на основі показників, підготовлений CENIA для Міністерства охорони навколишнього середовища. Звіт подається до Кабінету міністрів для затвердження та до Парламенту для інформації. Звіт доступний для громадськості чеською та англійською мовами (див. cenia). Статистичний щорічник Довкілля Щорічна статистична публікація (дані представлені в таблицях та рисунках без оцінки), підготовлений CENIA та опублікований Міністерством охорони навколишнього середовища у співпраці зі Статистичним управлінням Чеської Республіки. Публікація доступна для громадськості чеською та англійською мовами (див

164 Перелік скорочень ННМ: найкращі наявні методики МПБ: Механізм посередництва з біобезпеки BREF: довідковий документ по ННМ ССП: Спільна сільськогосподарська політика CBD: Конвенція ООН про біорізноманіття ЦБД: Центральний банк даних ХФВ: Хлорфторвуглеці CLRTLAP: Конвенція ЄЕК ООН про транскордонне забруднення повітря на великі відстані CITES: Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення КМУ: Класифікація, маркування та упаковка КР: Комітет регіонів ОНП: Основний набір показників ЗВТ (DCFTA): Поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі ДДТ: Діхлорбіфенілтріхлоретан ГД: Генеральний директорат ГД AGRI: Генеральний директорат з питань сільського господарства та розвитку сільських районів ГД CLIMA: Генеральний директорат з питань клімату ГД DEVCO: Генеральний директорат з питань розвитку і співробітництва EuropeAid ГД ELARG: Генеральний директорат з питань розширення ГД ENER: Генеральний директорат з питань енергетики ГД ENV: Генеральний директорат з питань навколишнього середовища ГД MOVE: Генеральний директорат з питань мобільності та транспорту ДНК: Дезоксирибонуклеїнова кислота ЕПД: Програма дій з охорони навколишнього середовища СП: Східне партнерство ЄК: Європейська Комісія EcoAP: План дій з еко інновацій ЄОВС: Європейське об єднання вугілля та сталі EEA: Європейське агентство охорони навколишнього середовища ЄЕБ: Європейське екологічне бюро ЄЕС: Європейське економічне співтовариство ЄЕСК: Європейський економічний і соціальний комітет ОВНС: Оцінка впливу на навколишнє середовище EIONET: Європейська мережа інформації та спостереження за навколишнім середовищем ЄПС: Європейська політика сусідства ETAP: План дій щодо розвитку технологій захисту довкілля в Європейському Союзі ЄС: Європейський Союз ЄВРОСТАТ: Статистичне управління Європейського Союзу СТВ: Система торгівлі викидами ЄС ГС: Гармонізована система опису та кодування товарів ВВП: Валовий внутрішній продукт ПГ: Парникові гази GMES: Глобальний моніторинг навколишнього середовища і безпеки 161

165 ГММ: Генетично модифіковані мікроорганізми ГМО: Генетично модифікований організм G8: «Велика вісімка» форум урядів восьми з одинадцяти найбільших економік світу ГХФВ: Гідрохлорфторвуглеводні HELCOM: Конвенція про захист морського середовища регіону Балтійського моря ГФВ: Гідрофторвуглеці ІЧВ: Інвазивні чужорідні види IMPEL: Мережа Європейського Союзу з імплементації та застосування екологічного права INSPIRE: Європейська інфраструктура просторових даних МГЕЗК: Міжурядова група експертів зі зміни клімату IPP: Інтегрована політика щодо продукції IPPC: Всеосяжне (комплексне) запобігання і контроль за забрудненнями МСОП (IUCN): Міжнародний союз охорони природи LIFE: Фінансовий інструмент ЄС з підтримки екологічних та природоохоронних проектів на всій території ЄС НУО: Неурядова організація ПАВ: Поліциклічні ароматичні вуглеводні УПС: Угода про партнерство та співробітництво PCB/PCT: Поліхлоровані біфеніли/терфеніли ПФВ: Перфторвуглеці PM 10 : тверді частинки, які проходять через розмірний пристрій з 50% відсіканням за аеродинамічним діаметром у 10 мкм PM 2,5 : тверді частинки, які проходять через розмірний пристрій з 50% відсіканням за аеродинамічним діаметром у 2,5 мкм відповідно REACH: Регламент про хімічні речовини та їх безпечне використання ССР: Стратегія сталого розвитку СЕО: Стратегічна екологічна оцінка ООПТ: Особливо охоронні природні території ДЄС: Договір про заснування Європейського Співтовариства ЗОВ: Загальний органічний вуглець ООН: Організація Об єднаних Націй ЄЕК ООН: Європейська економічна комісія Організації Об єднаних Націй ЛОС: Летючі органічні сполуки ВЕЕО: Відходи електричного та електронного обладнання ВРД: Водна Рамкова Директива СОТ: Світова організація торгівлі 162

166 ПРО АВТОРА: Владислав Бізек (вік 59 років) має ступені магістра та кандидата технічних наук, одержані в Празькому інституті хімічних технологій (відповідно в 1978 та 1982 рр.). З 2000 по 2002 рр. пан Бізек закінчив курси навчання для керівників вищої ланки в Університеті Нінроде (Нідерланди) та Рочестерському університеті (США). Після десяти років дослідницької роботи у сфері хімічних технологій (рідинно рідинна екстракція) в Академії наук Чехословаччини, в 1992 році його запросили очолити Управління досліджень і розробок, а потім Управління захисту довкілля (включно з Управлінням реалізації проектів PHARE) в Міністерстві навколишнього середовища Чеської Республіки. В 1993 році Владислава Бізека призначено заступником Міністра навколишнього середовища Чеської Республіки. На цій посаді він працював до 1998 року. Серед іншого, він відповідав за міжнародні відносини міністерства, у тому числі діяльність з підготовки до вступу Чеської Республіки до Європейського Союзу (розробка та реалізація стратегії країни у сфері охорони довкілля у зв язку на етапі підготовки до вступу до ЄС та приведення чеського законодавства у відповідність із законодавством ЄС). У період з 1999 по 2007 рр. Владислав Бізек працював директором Чеського представництва нідерландської інжинірингової та консультативної компанії ДіЕйчВі (DHV). З 2008 року працює самозайнятим міжнародним консультантом з питань охорони довкілля, а також за сумісництвом у Міжнародному центрі охорони довкілля при Карловому університеті у Празі. Брав участь у впровадженні понад ста проектів у сфері охорони довкілля у Чеській Республіці та інших країнах (Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Боснії та Герцеговині, Грузії, Казахстані, Молдові, Нідерландах, Російській Федерації, Сербії, Швейцарії, Туркменістані та Україні). До сфери професійних інтересів Владислава Бізека відносяться оцінка та управління якістю повітря, зміни клімату, екологічна політика, екологічна економіка, звітування з питань охорони довкілля, показники стану довкілля та сталості та оцінка впливу енергетики і транспорту на стан довкілля. Починаючи з 2006 року, експерт регулярно співпрацює з Робочої групою з моніторингу та оцінки стану довкілля Економічної комісії ООН по країнах Європи. З 2008 по 2012 рік Владислав Бізек працював у складі Групи радників з питань охорони довкілля Генерального Директорату ЄС з досліджень та інновацій.

167

168 Цей посібник є методичним забезпеченням навчального курсу «Політика та право ЄС з питань, що стосуються довкілля». Посібник складається із загальної частини (загальний огляд, вступ до вторинного права ЄС) та особливої частини щодо восьми секторів у сфері охорони навколишнього середовища, згідно із списком довкіллєвих Директив ЄС Додатку ХХІХ до Глави 5 «Навколишнє середовище» Розділу 6 «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом і його членами. Цю публікацію було видано за підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації повну відповідальність несе автор, експерт проекту «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні секторальної бюджетної підтримки» Владислав Бізек. Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу. Європейський Союз об єднує 28 країн-членів, які вирішили поступово об єднати свої знання, ресурси та долі. Це унікальне політичне та економічне партнерство, засноване на цінностях поваги до людської гідності, свободи, рівності, верховенства права і прав людини. Понад п ятдесят років нам знадобилось для створення зони миру, демократії, стабільності і процвітання на нашому континенті. Водночас нам вдалось зберегти культурне розмаїття, толерантність і свободу особистості. ЄС налаштований поділитись своїми цінностями та досягненнями з країнами-сусідами ЄС, їх народами, та з народами з-поза їх меж. Для подальшої інформації: Представництво «Ептіса Сервісіос де Індженеріа, С.Л.» Проект технічної допомоги ЄС «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні секторальної бюджетної підтримки» 04070, Київ, вул. Ігорiвська, 12-Б, 2-й поверх Тел.: (044) [email protected] Web-site: Веб-сайт Представництва ЄС: Сторінка Представництва ЄС у Facebook: