ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВОЇ СИСТЕМИ

Transcription

1 ДЕРЖАВА і СУСПІЛЬСТВО ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВОЇ СИСТЕМИ Постановка проблеми. Науковий аспект з ясування шляхів удосконалення діяльності судової влади пов язаний із аналізом умов здійснення державного управління у цій сфері. У теорії державного управління є твердження про те, що належна організація діяльності будь-якого структурного елементу державного апарату є одним із визначальних факторів його ефективної та продуктивної діяльності. Як підкреслює В.В.Цвєтков: Людські і матеріально-технічні ресурси лише тоді використовуватимуться з успіхом, а суспільне виробництво стане ефективним, коли управлінська діяльність та її суб єкти будуть організовані [1. с. 19]. Отже дослідження проблеми державного управління забезпеченням діяльності судової влади, пов язано, в першу чергу, із з ясуванням форм і принципів функціонування системи, що певним чином є малодослідженим сферою теорії державного управління. Однак, це безпосередньо зв язано з підвищенням ефективності роботи органів правосуддя. А тому, слід підкреслити актуальність дослідження питань управління в сфері діяльності судової системи, оскільки це спрямовано на побудову правової держави в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. При розробці теоретичної концепції досліджуваного питання фундаментальне значення мали наукові роботи відомих представників вітчизняної науки таких як: В.Б. Авер янова, О.Ф. Андрійко, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Є.Б. Кубка, Б.М. Лазарєва, Н.Р. Нижник, В.П. Пєткова, Г.І. Петрова, А.О. Селіванова, Ю.О. Тихомирова, М. М. Тищенка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, М.К. Якимчука, Ц.А. Ямпольської та ін. Мета статті полягає у здійсненні наукового аналізу функціонування чинної системи державного управління в сфері забезпечення діяльності судової системи. Виклад основного матеріалу. Судова система України являє собою достатньо складне і розгалужене формування. При цьому потреби її належного функціонування об єктивно вимагають існування певних системоутворючих зв язків і взаємозалежностей у сфері її організаційно-матеріального забезпечення. Наука управління, яка включає дослідження питань організації та діяльності державних органів, визначає, що функцією будьякої організованої системи (біологічної, технічної, соціальної), яка забезпечує її цілісність, тобто досягнення поставлених перед нею завдань, збереження структури, підтримання належного режиму діяльності є управління. Воно слугує інтересам взаємодії складових елементів цієї системи [2; с.671, 672]. Іншими словами, управління постає перед нами у вигляді внутрішньої взаємодії складових ланок системи суб єктів забезпечення діяльності судової системи, необхідність існування якої обумовлюється потребами уможливлення здійснення об єктивного і неупередженого правосуддя в державі. Разом з тим, жодна система не може існувати автономно, оскільки її зв язок з іншими системами одного і того ж порядку є органічно обґрунтованим. Тому дану організовану ТУРКІНА Ірина Євгенівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету м. Севастополь. Анотація: У статті аналізується діяльність з реалізації державного управління в галузі функціонування правосуддя, розглядаються основні форм управлінської діяльності у сфері судової влади. Ключові слова: судова влада, форми державного управління, судова система, суб єкти судового управління, управлінська діяльність. УДК

2 спільність можливо й розглядати і як складову більш загальної системи (системи державного управління) [3. с. 84]. Судова влада в Україні є однією з гілок єдиної державної влади, що наділена власними і особливими принципами, завданнями та функціями. Це особливий вид влади. Діяльність з реалізації державного управління в галузі уможливлення функціонування правосуддя практично проявляється у певних діях компетентних державних органів і посадових осіб, які пов язані з досягненням цілей організаційного забезпечення функціонування судової влади. Формою державного управління вважають будь-яке зовнішнє вираження конкретних однорідних дій державного органу, його структурних підрозділів та службових осіб, котрі здійснюються з метою реалізації функцій управління [4. с. 80]. У загальнонауковому і філософському тлумаченні категорія «форма» органічно зв язана з категорією «зміст». Це обумовлено тим, що всі явища світу мають форму і зміст, які взаємозв язані, взаємодіють і визначають ті образи відповідних процесів, які ми зовнішньо сприймаємо. У зв язку з цим, під формою розуміють той чи інший варіант зовнішнього вираження змісту. Якщо застосувати цей підхід до управлінської діяльності, то це дасть представлення проте, як здійснюється сама управлінська діяльність. Стосовно до судової влади форма є способом вираження її державно-правового змісту, тобто всіх тих якостей, що характеризують її як специфічну галузь державної влади. Ця посилка вірна в методологічному плані, однак, досить загальна. Справа в тому, що зміст судової влади розкривається і у її функціях, і в компетенції її суб єктів, і в методах, використовуваних ними в інтересах вирішення поставлених перед ними задач та інше. У сукупності все це дає представлення про те, для чого формується система судової влади. Як відзначає Є.О. Агєєва: Проблема форм управлінської діяльності знаходиться на межі двох наук: адміністративного права і науки управління. Стосовно проблем форм управлінської діяльності це загальне положення конкретизується у наступному: а) органи державного управління та їх посадові особи здійснюють свою діяльність не тільки у правових формах; б) питання про удосконалення форм управлінської діяльності знаходиться в площині дослідження шляхів підвищення ефективності діяльності державного апарату, що входить у предмет науки управління [5, с. 5, 6]. Таким чином, дослідження форм управлінської діяльності у сфері забезпечення діяльності судової системи повинно провадитися з позицій удосконалення організації та діяльності відповідного апарату управління. Форми державного управління розглядаються як опрацьовані практикою стійкі способи фіксації функціональної організації і сукупності оптимальних прийомів і методів, за допомогою яких суб єкт управління досягає поставленої мети. При цьому у відповідній літературі на підставі положень діалектичного методу пізнання суспільних явищ встановлюється, що форма змістовна, вона організовує зміст, надає йому закінченість і стрункість. У формах державного управління компетенція державних органів отримує свій предметний зміст [6, с. 414]. Існуючі в науці управління визначення форм державного управління хоча і відрізняються певними термінологічними розбіжностями, однак у сукупності дають підстави для формулювання поняття узагальненого плану. Зокрема, під формами державного управління в сфері забезпечення діяльності судової системи слід розуміти певні управлінські дії, в яких знаходить вираз діяльність компетентних посадових осіб щодо організації і забезпечення функціонування правосуддя. Суб єкти судового управління, як і будь-які інші уповноважені особи державного управління, під час виконання покладених на них завдань провадять різноманітні, опрацьовані теорією та практикою державно-управлінської діяльності, дії, від умілого і адекватного вибору яких залежить успішне досягнення поставленої перед ними мети [7, с.10-18]. У той же час різноманіття форм судово-організаційної роботи дозволяє відокремлювати серед них певні однотипні групи, які позначають той чи 128

3 ДЕРЖАВА і СУСПІЛЬСТВО інший напрямок управлінської діяльності у сфері забезпечення діяльності органів правосуддя. Іншими словами, мова йде про можливість і необхідність, з огляду на закладений у цьому потенціал спрощення та підвищення ефективності функціонування управлінського процесу, систематизації (класифікації) форм управлінської діяльності в сфері забезпечення роботи органів судової влади України. В цілому неодноразово робились спроби типізації форм управлінської діяльності, але у ній і досі не сформульовані єдині підходи до цієї проблеми [8, с ]. І.І. Євтихієв, розрізняв такі форми діяльності виконавчо-розпорядчих органів як: а) здійснення матеріально-технічних операцій, що не викликають безпосередніх правових наслідків; б) укладення цивільно-правових угод, які стосуються майнових інтересів певної державної установи (організації); в) видання актів управління (адміністративних актів), які зумовлюють певні юридичні наслідки; г) проведення дій, котрі мають обов язкове значення без одночасного видання акта управління (адміністративний примус) [9, с. 8]. Він вважає, що впливу держави на свідомість і поведінку осіб, які допускають протиправні вчинки, безумовно розглядається як один із методів (способів) державного управління, а не як форма управлінської діяльності [9, с. 28]. А.С. Васильєв розрізняє дві групи форм управління: правові, тобто ті, використання яких тягне певні юридичні наслідки (видання актів управління, здійснення юридично значущих дій та укладання адміністративних договорів) і неправові (виконання організаційних дій і здійснення матеріально-технічних операцій) [10, с ]. В.А. Козбаненко підкреслює, - в самому загальному вигляді форми державного управління можливо розділити на два блоки: правові і організаційні [11, с. 415]. Поділ форм державно-управлінської діяльності на правові та неправові (організаційні) передбачає з ясування характеру наслідків, які настають в результаті вчинення тієї чи іншої управлінської дії. В правових формах органи державного управління здійснюють державно-владні повноваження шляхом встановлення правових норм чи іншим визначальним чином впливають на правовідносини, тоді як діяльність цих суб єктів у решті випадків хоча і має державно-владний характер, але не створює при цьому юридично-значимих результатів. О.П. Рябченко, зазначає, що багато авторів, аналізуючи форми державного управління, поділяють їх на правові та неправові. Таке визначення потребує уточнення обидві форми регулюються нормами права. Коли говорять про правові форми, мають на увазі юридичні наслідки цих форм створення чи внесення змін до правового режиму, породження, зміну або припинення конкретних правовідносин. Юридичні наслідки відбуваються при виданні актів управління, укладанні угод, здійсненні нормотворчої діяльності [12, с. 71, 72]. Усі форми управлінської роботи у будь-якому випадку мають правовий характер. Вважаємо, що вищезазначені теоретичні положення мають загальний характер. Аналіз практики державного управління забезпеченням діяльності органів судової системи дозволяє стверджувати, що відповідні компетентні посадові і службові особи можуть виконувати свої управлінські завдання у наступних формах: 1) організаційна робота; 2) матеріально-технічні заходи; 3) прийняття загальнообов язкових норм поведінки; 4) видання індивідуальних актів управління; 5) вчинення юридично-значимих дій. При цьому перші дві форми управлінської роботи мають організаційний (неправовий) характер, а інші допускають настання певних правових наслідків. Під час здійснення державного управління в сфері забезпечення діяльності органів правосуддя провідне місце належить саме організаційним формам, адже саме завдяки їм практично налагоджуються функціональні зв язки між елементами судової системи, динамічно і оперативно підтримується необхідний режим її життєздатності, визначаються шляхи і засоби забезпечення потреб. Організаційні дії лише у загальному плані передбачаються правом, а тому виступають як способи достатньо 129

4 вільного пошуку оптимального варіанту вирішення певної управлінської проблеми у галузі організації та забезпечення функціонування судів [13, с. 172]. В організаційних формах більш розгорнуто представлені компромісні позиції, підходи які влаштовують як суб єктів, так і об єктів управління, на відміну від правової форми, де яскраво виражено одностороннє волевиявлення уповноваженого державного органу чи посадової особи. Нормотворча діяльність суб єктів державного управління забезпеченням діяльності судів полягає у у прийнятті нормативних актів управління, які спрямовані на організаційно-матеріальне забезпечення діяльності судових установ. За допомогою нормативних актів суб єкти державного управління забезпеченням діяльності органів правосуддя вирішують найбільш важливі, принципові управлінські питання в даній сфері. Загалом ці акти видаються у формі наказів, положень, інструкцій, правил тощо. У системі нормативного регулювання державно-управлінських відносин у сфері забезпечення процесу судочинства центральне місце займають накази Голови Державної судової адміністрації України, керівників територіальних управлінь. В цілому ці акти багаторазової дії можуть видаватися з питань організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, створення системи кадрового добору судової гілки влади, формування висококваліфікованого суддівського корпусу, організації проходження навчальної практики в судових установах, програм підготовки юридичних кадрів, нормативів фінансового забезпечення судів, налагодження плановофінансової роботи і бухгалтерського обліку в судах та установах судової системи, медичного і санаторно-курортного забезпечення суддів та працівників апаратів судів, надання їм житла, діяльності служби судових розпорядників, інформаційного і технічного оснащення судів тощо. Застосовуючи норми права у процесі управлінської діяльності, компетентна посадова особа, фактично вирішує в межах наданих повноважень і за допомогою наявних у неї юридично-владних засобів ті чи інші конкретні проблеми управління у царині задоволення потреб організації та діяльності судів [14, с. 34, 35]. В якості прикладу індивідуального акту можливо навести указ Президента України про призначення судді на посаду в межах 5-річного терміну тощо. Нормативні та індивідуальні акти у сфері забезпечення діяльності судової системи складають поняття правових актів судового управління, виступають основною юридичною формою реалізації завдань і функцій управління, пов язаного з організацією та забезпеченням правосуддя. У сфері організації та забезпечення діяльності судової влади вони фактично є односторонніми волевиявленнями суб єктів управління, приймаються в рамках закону і призводять до встановлення, зміни чи припинення конкретних правових відносин управлінського типу. Правові акти судового управління безпосередньо зумовлюють настання певних наслідків, які мають юридичне значення відносно внутрішнього життя судів, розглядаються як юридичні варіанти управлінських рішень [15, с. 4, 5]. Хоча ряд правових актів судового управління, як і акти органів судової влади щодо реалізації правосуддя (судові рішення), мають індивідуальний (конкретний) підзаконний характер, їх безумовно не можна ототожнювати. Акти державного управління в судах завжди мають внутрішнє для органів правосуддя значення, не передбачають наявності серед їх адресатів інших суб єктів окрім персоналу суду. На відміну від судових рішень, вони містять у більшості випадків позитивний (управлінсько-процедурний) зміст, не допускають застосування державно-примусових заходів. Акти реалізації правосуддя завжди мають зовнішньосистемний, яскраво виражений правоохоронний (юридичний) характер, приймаються тільки уповноваженими органами правосуддя (суддями) у випадку заявленої суперечки щодо права чи вчинення суспільно-небезпечних дій. Висновки з даного дослідження і перспективи. Головною умовою ефективного здійснення управлінської діяльності у сфері забезпечення діяльності органів правосуддя, з огляду на потреби неухильного дотримання ідеї незалежності суддів, у по- 130

5 ДЕРЖАВА і СУСПІЛЬСТВО дальшому вбачається уміле використання саме організаційно-правових заходів, що передбачають налагодження творчих, позбавлених формалізму, координуючих волю як посадової особи, так і об єкта управління, відносин за одночасного дотримання вимог пріоритету юридично встановленої загальної управлінської процедури. Організаційну діяльність у сфері державного управління забезпеченням діяльності судової системи можна сформулювати як сукупність управлінських дій, що здійснюються уповноваженими суб єктами спрямованих на забезпечення високоефективного рівня якості відправлення правосуддя в державі. Судова практика викликає необхідність теоретичного узагальнення існуючих організаційно-правових відносин у сфері забезпечення діяльності органів правосуддя, розробки концепції ефективного здійснення державного управління в органах судової влади України щодо забезпечення діяльності суддів, виявлення і наукової оцінки прогресивних форм та методів судово-управлінської діяльності Вбачається доцільною практика нормативного закріплення обов язку уповноважених суб єктів судово-управлінської діяльності щодо погодження найбільш важливих їх дій з іншими владними учасниками у цій сфері, виконавчими органами суддівського самоврядування (радами суддів). На будь-якому етапі розвитку судової системи дослідження форм управління в сфері забезпечення діяльності судів є об єктивно необхідним і важливим завданням, що потребує уваги всіх учасників управлінського процесу. Література: 1. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). / В. В. Цветков. Х. : Право, с. 2. Словарь по кибернетике / Под ред. В.С.Михайлевича. 2-е изд. К. : Гл. ред. УСЭ им. М.П.Бажана, с. 3. Якимчук М.К. Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика. / М. К. Якимчук. К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, с. 4. Коваль Л. Адміністративне право. Курс лекцій. /Л. В. Коваль. К. : Право. 80 с. 5. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М.Н.Марченко. М. : Зерцало, с. 6. Государственное управление: основы теории и организации/ Под ред. В.А. Козбаненко. М. : Статут, с. 7. Селивон Н.Ф. Исполнительный комитет местного Совета / Н. Ф. Селивон. К. : Политиздат Украины, с. 8. Бахрах Д.Н. Форма государственного управления / Д.Н. Батрах // Советское государство и право С Евтихиев И.И. Административное право СССР / И.И. Евтихиев, Власов В.А. М. : Госюриздат, с. 10. Васильев А.С. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие / А.С. Васильев. Х. : Одиссей, с. 11. Общая теория государства и права / Под ред. В.В.Лазарева. М. : Юристъ, с. 12. Рябченко О.П. Державне управління економікою України (адміністративний аспект): Дис... д.ю.н.: / Університет внутрішніх справ МВС України. Харків, с. 13. Административное право / Под ред. А.Е. Лунева. М. : Юрид. лит, с. 14. Советское административное право: Методы и формы государственного управления / Редкол.: д-ра юрид. наук Ю.М. Козлов [и др.], Ин-т гос. и права АН СССР. М. : Юрид. лит., с. 15. Богуцький В.В. Акты государственного управления: Курс лекцій / В.В. Богуцький. Х. : Нац. юрид. акад. Украины, с. 131