Конституційний Суд України 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14. Суб єкт права на конституційне подання: народних депутатів України

Transcription

1 Конституційний Суд 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14 Суб єкт права на конституційне подання: народних депутатів Уповноважений представник суб єкта права на конституційне подання за дорученням: народний депутат КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» Відповідно до статей 147, 150 Конституції, пункту 1 статті 13, статей 39, 40, 71 Закону «Про Конституційний Суд» від 16 жовтня 1996 року 422/96-ВР, суб єкт права на конституційне подання народних депутатів звертається до Конституційного Суду з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» від 21 лютого 2014 року 743-VII (далі Закон) (опублікований у газеті «Голос» від 27 лютого 2014 року 37). Підставою для конституційного подання є невідповідність Конституції (неконституційність) Закону, яка полягає у порушенні встановленої Конституцією процедури набрання ним чинності. Враховуючи вимоги пункту 4 частини другої статті 39 Закону «Про Конституційний Суд», суб єкт права на конституційне подання наводить наступне правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності Закону. Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй; органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (стаття 1, частина друга статті 6, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Основного Закону ).

2 2 У Рішенні від 23 грудня 1997 року 7-зп Конституційний Суд зазначив, що верховенство конституційних норм поширюється на всі сфери державної діяльності, в тому числі і на законотворчий процес (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини). Конституційний Суд у Рішенні від 30 вересня 2010 року 20- рп/2010 наголосив, що дотримання встановленої Конституцією процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами є однією з умов легітимності законодавчого процесу (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). При цьому у Рішенні від 7 липня 2009 року 17-рп/2009 Конституційний Суд підкреслив, що офіційне оприлюднення, опублікування закону є конституційно встановленою процедурою, необхідною для набрання ним чинності (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини). Конституція визначає етапи законодавчого процесу, суб єктів цього процесу та їх повноваження. Як зазначив Конституційний Суд у Рішенні від 9 жовтня 2007 року 7-рп/2007, у законодавчій процедурі забезпечується безперервність і наступність у проходженні законопроекту шляхом унормованих послідовних дій суб єктів права на законодавчу ініціативу, органів Верховної Ради, її Голови, Президента, які завершуються лише після оприлюднення та опублікування закону (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Основний Закон чітко регулює порядок підписання та офіційного оприлюднення закону, передбачаючи, зокрема, що прийнятий парламентом закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові. Президент протягом п ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду (частини перша, друга статті 94 Конституції ). Конституційний Суд у Рішенні від 10 вересня 2009 року 20- рп/2009 зазначив, що у Конституції визначено повноваження Президента в законодавчому процесі. Зокрема, як глава держави він має право законодавчої ініціативи в парламенті, право вето, здійснює підписання і офіційне оприлюднення законів. Виходячи з положень частин першої, другої, третьої статті 94 Конституції підписання та офіційне оприлюднення Президентом закону за своєю правовою суттю є процедурою, спрямованою на надання йому чинності (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). При цьому, з урахуванням положень статті 112 Основного Закону, у разі дострокового припинення повноважень Президента його повноваження із підписання та офіційного оприлюднення законів здійснюються особою, яка виконує обов язки Президента.

3 3 Враховуючи викладені положення, суб єкт права на конституційне подання вважає, що Закон не відповідає Конституції, оскільки при його підписанні та опублікуванні мали місце порушення конституційних норм. Як свідчать дані на офіційному веб-сайті Верховної Ради Закон було прийнято 21 лютого 2014 року, а 26 лютого 2014 року його було підписано. Відповідно до тексту Закону його підписання було здійснено виконуючим обов язки Президента, Головою Верховної Ради О.Турчиновим. Однак, стаття 112 Конституції (у редакції, яка діяла на день підписання Закону 26 лютого 2014 року) передбачала, що у разі дострокового припинення повноважень Президента виконання обов язків Президента на період до обрання і вступу на пост нового Президента покладається на Прем єр-міністра. Прем єр-міністр в період виконання ним обов язків Президента не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції. Повноваження Президента підписувати та офіційно оприлюднювати закони передбачалися на день підписання Закону (26 лютого 2014 року) положеннями статті 94 та пунктом 29 частини першої статті 106 Конституції, тобто вони не підпадали під обмеження, встановлені статтею 112 Основного Закону для виконуючого обов язки Президента, яким відповідно до положень Конституції міг бути лише Прем єр-міністр. Таким чином Голова Верховної Ради О.Турчинов був не вправі здійснювати повноваження виконуючого обов язки Президента щодо підписання та офіційного оприлюднення Закону, оскільки Голова Верховної Ради відповідно до чинних на день підписання Закону (26 лютого 2014 року) конституційних норм не міг бути виконуючим обов язки Президента. Зміна такого конституційного підходу можлива лише шляхом внесення змін до Конституції, оскільки винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією, а не іншими нормативними актами (пункт 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду від 30 жовтня 1997 року 5-зп). У Рішеннях від 23 грудня 1997 року 7-зп та від 26 червня 2008 року 13-рп/2008, Конституційний Суд також прийшов до висновку, що перерозподіл чи зміна конституційної компетенції є можливим тільки шляхом внесення змін до Конституції. З огляду на це, наявність Постанови Верховної Ради від 25 лютого 2014 року 788-VII «Про уповноваження виконуючого обов язки Президента, Голову Верховної Ради Турчинова О.В. на підписання законів», жодним чином не впливала на можливість Голови Верховної Ради

4 4 О.Турчинова виконувати обов язки Президента щодо підписання та офіційного оприлюднення законів, оскільки така постанова встановлювала виняток із діючої на той час редакції статті 112 Основного Закону, який міг бути зроблений лише самою Конституцією, а не іншими правовими актами. Таким чином, суб єкт права на конституційне подання вважає, що стосовно Закону була порушена конституційна процедура набрання ним чинності, оскільки підписання та офіційне оприлюднення цього Закону було здійснено суб єктом, який не мав на це конституційних повноважень. Конституційний Суд у Рішенні від 12 липня 2000 року 9-рп/2000 зазначив, що неконституційним може бути визнаний той правовий акт, стосовно якого були порушені процесуальні вимоги, що встановлюються Конституцією (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини). Стаття 152 Основного Закону передбачає, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо, зокрема, була порушена встановлена Конституцією процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Відповідно до усталеної практики Конституційного Суду (зокрема, рішення від 7 липня 2009 року 17-рп/2009, від 24 листопада 2009 року 29-рп/2009, від 26 листопада 2009 року 30-рп/2009, від 30 вересня 2010 року 20-рп/2010) порушення конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності законами є підставою для визнання їх неконституційними повністю. Враховуючи викладене, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції, статтями 13, 39, 40, 57, 71, 73 Закону «Про Конституційний Суд», ПРОСИМО: 1. Відкрити конституційне провадження у справі за цим конституційним поданням. 2. Визнати конституційне провадження за цим конституційним поданням невідкладним. 3. Визнати таким, що повністю не відповідає Конституції (є неконституційним) Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» від 21 лютого 2014 року 743-VII. 4. Залучити до участі в конституційному провадженні уповноваженого представника суб єкта права на конституційне подання за дорученням :

5 5 Додатки: 1. Витяг із Конституції від 28 червня 1996 року 254к/96-ВР (чинна редакція); 2. Витяг із Конституції від 28 червня 1996 року 254к/96-ВР (у редакції, яка діяла станом на 26 лютого 2014 року). 3. Витяг із Закону «Про Конституційний Суд» від 16 жовтня 1996 року 422/96-ВР 4. Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» від 21 лютого 2014 року 743-VII; 5. Постанова Верховної Ради «Про уповноваження виконуючого Президента, Голову Верховної Ради Турчинова О.В. на підписання законів» від 25 лютого 2014 року 788-VII; 6. Рішення Конституційного Суду від 30 жовтня 1997 року 5-зп (справа К.Г.Устименка); 7. Рішення Конституційного Суду від 23 грудня 1997 року 7-зп (справа про Рахункову палату); 8. Рішення Конституційного Суду від 12 липня 2000 року 9- рп/2000 (справа про ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.); 9. Рішення Конституційного Суду від 9 жовтня 2007 року 7- рп/2007 у справі за конституційним поданням 51 про офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 94 Конституції ; 10. Рішення Конституційного Суду від 26 червня 2008 року 13- рп/2008 (справа про повноваження Конституційного Суду ); 11. Рішення Конституційного Суду від 7 липня 2009 року 17- рп/2009 (справа про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом); 12. Рішення Конституційного Суду від 10 вересня 2009 року 20- рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради»; 13. Рішення Конституційного Суду від 24 листопада 2009 року 29-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента щодо відповідності Конституції (конституційності) пункту 11 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів»;

6 6 14. Рішення Конституційного Суду від 26 листопада 2009 року 30-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради» та Регламенту Верховної Ради ; 15. Рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2010 року 20- рп/2010 (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції ); 16. Роздрукована версія веб-сторінки Верховної Ради, яка містить інформацію про дати і стан проходження законопроекту, який став Законом «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» від 21 лютого 2014 року 743-VII. [Електронний ресурс] Режим доступу: Два примірники конституційного подання і доданих до нього матеріалів.

7 7 Додаток до конституційного подання щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» п/п Прізвище, ім я та по батькові Номер посвідчення Підпис Дата підпису

8 8 Додаток до конституційного подання щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» п/п Прізвище, ім я та по батькові Номер посвідчення Підпис Дата підпису

9 9 Додаток до конституційного подання щодо відповідності Конституції (конституційності) Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів» п/п Прізвище, ім я та по батькові Номер посвідчення Підпис Дата підпису