ПОСТАТЬ ВІТАЛІЯ КИРЕЙКА

ІРИНА ШЕСТЕРЕНКО (Київ) ПОСТАТЬ ВІТАЛІЯ КИРЕЙКА В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ У час докорінних змін в усіх сферах життя, час духовних і мистецьких пошуків, коли особливо гостро постають питання відродження і примноження людських цінностей, традицій і надбань, необхідно вшановувати корифеїв музичної культури, доносити до широких мас їхні твори, турбуватися про те, що залишиться нашим нащадкам і прийдешнім поколінням. Ім я видатного українського композитора, народного артиста України, Лауреата премій імені М. Лисенка та імені І. Нечуя-Левицького Віталія Дмитровича Кирейка добре відоме не тільки в Україні, а й за її межами. Постать творця стала визначним явищем в історії української музики. Проте доробок українського композитора відомий набагато менше, ніж він того заслуговує, залишається маловивченою сторінкою історії вітчизняної музики. Достатньо вказати на відсутність імені композитора у програмах вивчення історії української музики у вищих та середніх мистецьких навчальних закладах. Митець плідно працює, відображаючи у своїй різножанровій творчості історичні події та актуальне сьогодення проблемне й суперечливе. Творчість композитора яскравого представника національної композиторської школи становить важливий етап на шляху розвитку українського музичного мистецтва другої половини ХХ початку ХХІ ст. Послідовник і втілювач ідеалів свого вчителя Л. Ревуцького, В. Кирейко знайшов свій власний шлях у мистецтві, поєднавши у творчості романтичний ліризм, класичну витонченість форм, тяжіння до народно-фольклорних джерел зі своєю мелодійною, специфічною музичною мовою, вишуканим професіоналізмом та оптимістичним світосприйняттям із чистими душевними устремліннями. 168

Національна спілка композиторів України: історія та сучасність Композиторська творчість охоплює різноманітні теми і практично всі музичні жанри, великі й малі музичні форми. Вражає надзвичайна насиченість і різноаспектність доробку композитора у списку його творів сьогодні налічується 268 опусів. У творчому доробку є 5 опер (драма-феєрія «Лісова пісня», романтична драма «У неділю рано», гротесковосатирична феєрія «Марко в пеклі», камерна комічна опера «Вернісаж на ярмарку» і опера-драма «Бояриня»), 4 балети («Тіні забутих предків», «Відьма», «Оргія» і «Сонячний камінь»), 10 симфоній, симфонічні поеми, фантазії, 4 струнні квартети, 2 фортепіанні тріо, фортепіанний квінтет, концерти для скрипки, для віолончелі, для скрипки та віолончелі (подвійний) з оркестром, «Симфонічні варіації», Поема й Фантазія для фортепіано з оркестром. Багато творів написано для фортепіано, серед них 10 сонат, цикли варіацій та п єс. Композитор не оминув увагою й інші інструменти, створивши композиції для скрипки, віолончелі, альта, усіх оркестрових і народних інструментів. В. Кирейко є також автором двох кантат, ораторії та понад 100 романсів і хорових творів. Основною ознакою композиторського стилю В. Кирейка є яскрава національна визначеність його музики. Поряд з інтелектуальністю, витонченістю, письму композитора притаманна душевна щирість, чистота емоцій, досконале художнє відтворення душевного світу митця. У ліричній наповненості емоційного настрою відчувається поетика художнього вислову, помітним є психологічно вивірене ставлення до оспіваних у творах подій, відображення світосприйняття і світогляду українського народу. В. Кирейко є носієм глибоких національних та класико-романтичних традицій української академічної музики. У його творчості органічно синтезуються національні та європейські здобутки. З особливим пієтетом ставлячись до української класичної літератури (усі лібрето музично-сценічних творів митця написані на сюжети українських класиків), композитор запропонував нову концепцію філософського credo Лесі Українки (згадаймо опери «Лісова пісня», «Бояриня», балет «Оргія», романси на слова поетеси). Притому розширено 169

палітру жіночих образів, які підіймаються до рівня трагічного. Відкриваючи заборонену раніше драму «Бояриня», В. Кирейко заглиблюється в концепційний простір п єси Лесі Українки, пропонує нове трактування її змісту, музичними засобами відтворює не тільки поетику, а й соціальнополітичний контекст літературного першоджерела. Митець виступив новатором-експериментатором на рівні жанрів, написавши перший в Україні Подвійний концерт для скрипки й віолончелі з оркестром, першу сатиричну оперу-феєрію «Марко в пеклі» та камерно-комічну оперу «Вернісаж на ярмарку». Розвиваючи традиції М. Лисенка, М. Леонтовича, Л. Ревуцького, В. Кирейко підняв до рівня філософських узагальнень основоположні риси національного світовідчуття в «Обробках пісень з Полтавщини» та інших творах, у яких використовуються фольклорні зразки (особливо в опері «Лісова пісня», балеті «Тіні забутих предків» і найкращих вокальних та інструментальних творах). Симфонічна творчість В. Кирейка продовжує традиції російських композиторів-кучкістів і примножує досягнення українського симфонізму після полотен Л. Ревуцького та Б. Лятошинського, що вже стали класичними. Традиційні жанри й форми композитор наповнює оригінальним змістом і палкою творчою енергією, надає індивідуального відтінку кожному з них. У симфонічних творах митця немає зовнішнього винахідництва. Драматургія й засоби виразності підпорядковуються розкриттю змісту, утіленню ідеї звеличення Людини, утвердженню цінності її внутрішнього світу. Ідея гуманізму, притаманна естетиці романтизму, є визначальною й у творчості В. Кирейка. Творчий шлях В. Кирейка не був легким: митцеві довелося пережити голодомори, війну та труднощі соціальноісторичних зрушень. Проте він залишився вільнодумним українським патріотом, який завжди вболіває за долю свого народу, збереження рідної мови, традицій та духовної культури нації. За довгі роки педагогічної діяльності в Київській консерваторії (нині Національній музичній академії України 170

Національна спілка композиторів України: історія та сучасність імені П. І. Чайковського) Віталій Дмитрович виховав плеяду цікавих музикантів, навчаючи їх основам професійної композиторської майстерності, формуючи бездоганний смак. Усіх, хто спілкувався з Віталієм Дмитровичем, вражає його всебічна обдарованість та енциклопедична обізнаність у багатьох галузях знань: крім іноземних мов (він володіє німецькою, французькою, англійською, іспанською та італійською), композитор добре обізнаний з історією (особливо українською), літературою, поезією, усіма видами мистецтва. Маючи чудовий літературно-поетичний дар, він власноруч написав лібрето до опер «Лісова пісня» та «Марко в пеклі». Як яскравий публіцист, він постійно виступав у пресі з критичними статтями, ратуючи за справжнє професійне музичне мистецтво. Психологічний тип особистості В. Кирейка можна визначити як інтровертний, тобто заглиблений у свій внутрішній світ, митець глибоко переживає душею всі події, схильний до трагічних сплесків. Як свідчить його колегакомпозитор Геннадій Ляшенко, «за своєю натурою Віталій Дмитрович м яка, інтелігентна, не схильна до конфліктів чи категоричних суджень людина. Але якщо йдеться про якісь важливі речі в мистецтві, то він непохитно дотримується тих високих принципів, що дістались нам у спадок від великих попередників, сміливо захищає їх. У ньому прокидається темперамент публіциста, коли доводиться виступати з трибуни або у пресі. І це робить йому честь, бо він рішуче та відкрито захищає справжні цінності в мистецтві» 1. О. Губко відзначає його «виняткову інтелігентність й інтелектуальність, непідробну делікатність й душевну цнотливість, щиру доброзичливість < >, що скоряє ваші серця» 2. 1 Шестеренко І. В. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики : навчально-методичний посібник. К. : Купріянова О. О., 2008. С. 365. 2 Творець чарівних мелодій: Розповіді про Віталія Кирейка. К. : Криниця, 2002. С. 61. 171

Видатна особистість, визнаний корифей, Віталій Дмитрович завжди залишається скромною людиною. За спогадами творчого побратима Антона Мухи, він ніколи «< > не афішує себе, швидше ладен приховувати свої достоїнства й переваги. З одного боку, він знаний в Україні і за її межами композитор, педагог, музичний діяч, автор великої кількості творів у всіх традиційних музичних жанрах академічного рангу. Він володар почесних звань, премій, наукового ступеня і педагогічного звання, зрештою, має і неформальний заслужений авторитет. А з іншого боку, він, як автор, не мав змоги почути цілий ряд своїх творів у живому звучанні < > Зате критики, здатні безжально хвицьнути автора, знаходяться < > Не вміє Віталій подавати» себе, обходити всі перепони. Не менеджер. Не сучасний. Він пише музику не на продаж, не на замовлення, не на догоду швидкоплинній моді. Пише так, як підказує йому своє я, своє переконання, своя совість» 1. Маючи тверду політичну позицію, В. Кирейко протестує проти несправедливості в усіх сферах життя, виступає за свободу й незалежність українського народу, за відродження його духовності та примноження культурних традицій. Оспівуючи красу людського життя, він є справжнім громадянином у своєму мистецтві, подаючи своєю творчістю, самовідданістю і цілеспрямованістю приклад іншим. Щоб доторкнутися до суспільної значущості задумів митця-громадянина, спробуймо трохи відкрити завісу життя та творчості цієї талановитої, незалежної у своїх поглядах, широко ерудованої, національно свідомої, чесної, принципової та водночас скромної людини. Віталій Дмитрович Кирейко народився 23 грудня 1926 року в мальовничому селі Широкому, що на Дніпропетровщині (нині це Солоняниський район), в інтелігентній сільській сім ї. Рід Кирейків козацького походження, був 1 Шестеренко І. В. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики : навчально-методичний посібник. К. : Купріянова О. О., 2008. С. 360. 172

Національна спілка композиторів України: історія та сучасність гордим, незалежним, сильним, ніколи не знав підневільного кріпацтва. Саме ці риси характеру передалися майбутньому композиторові від його прадідів. Дід, Костянтин Максимович Кирейко, був заможним роботящим селянином, мав багатодітну сім ю. Під час колективізації 1920-х років він був змушений покинути все своє господарство й хату і, аби не бути висланим до Сибіру, податися жити до дітей. Його непокірний дух, бажання боротися з несправедливостями життя глибоко запали в душу Віталія. Батько майбутнього композитора, Дмитро Костянтинович, учитель української мови і музикант-аматор, який організовував у всіх селах, де вони жили, хори, які виконували твори М. Лисенка, М. Леонтовича, М. Вериківського та інших композиторів, за що переслідувався органами НКВС. Людина чесна, порядна й талановита в усіх сферах, він навчив малого Віталія музичній грамоті та гри на скрипці й фісгармонії. Від матері, Віри Яківни, виховательки дитячих садків, хлопчик увібрав любов до народної пісні, тонкий музичний та естетичний смак, любов до народної пісні, а також інтелігентність, духовність, щирість і порядність, які проніс через усе життя. У пам яті Віталія Дмитровича закарбувалися не лише приємні спогади перших занять із батьком та милувань рідною природою з широкими безкрайніми степами та дзеркально чистими річками. Є й спомини про страшний 1933-й рік, коли від голоду вимирали цілі села: загинули тоді й дідусь із бабусею по материнській лінії. Мати, аби врятувати сім ю, варила юшку з лободи та щириці, усі обдирали й їли кору дерев, бур ян. Того ж 1933 р. матір Віталія, Віру Яківну, виключили з Кобеляцького педагогічного технікуму як «класово ворожий елемент» (і батько, і мати були з багатодітних та працьовитих селянських родин «середняків»). Страшною подією для сім ї стало виселення з рідної хати в 1947 р.: один із членів місцевого НКВС облюбував хату, де жили матір і сестра композитора (батько помер 1943 р. від виразки шлунку) і вигнав безправних господарів на вулицю. 173

У часи безкарного знищення і заслання тисяч українських сімей просте виселення з власної оселі здавалось не такою вже страшною подією. Звернувшись до прокурора з проханням залишитись жити у своїй хаті, Кирейки отримали відповідь: «Ваши жалобы не обоснованы». Тож довелося Вірі Яківні їхати з дочкою до сестри в Луганськ, а після невдоволення батьків сестриного чоловіка повертатись до Києва, де їх прийняв у гуртожитку Віталій Дмитрович. У душі Віталія Дмитровича ще з юнацьких років (у трагічні періоди голодоморів 1933 та 1947 рр., часи сталінських репресій, другої світової війни та винищення «класових ворогів») формувалась ідея справжньої любові до свого народу, переконання у неправоті дій партійних діячів, почуття внутрішнього протесту і незгоди, що змусило свідомо стати на захист національних інтересів, ідея непоказного патріотизму, яка генетично вкарбувалась у менталітет митця. Музична обдарованість Віталія Кирейка проявилась ще в ранньому дитинстві. Здобувши початкові основи музичної грамоти, хлопець самотужки продовжував навчатися: діставав і переписував фортепіанні ноти для своєї першої бібліотеки, знайомлячись із безсмертною класикою, з величезним задоволенням відвідував усі спектаклі Кобеляцького драмтеатру, захоплюючись вдалими постановками і грою акторів. Із 14 років Віталій почав пробувати писати власну музику. Юний композитор соромився комусь показати перші «спроби пера», вважаючи їх незрілими та наївними. Саме перші фортепіанні мініатюри, дитячі пісні, романси й хори поклали початок майбутній композиторській творчості В. Кирейка. Віталій Дмитрович любить згадувати про свою першу подорож до Києва та доленосну зустріч із тодішнім Головою Комітету у справах мистецтв П. О. Козицьким. Ця зустріч навесні 1944 р. стала найбільш знаменною подією для В. Кирейка. П. О. Козицький, ознайомившись із творами талановитого юнака, сприяв його влаштуванню на композиторський факультет Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, до класу видатного українського митця й 174

Національна спілка композиторів України: історія та сучасність чуйного викладача Л. М. Ревуцького. 18-річний В. Кирейко, який не мав досвіду ні музичної школи, ні тим більше училища, жадібно вбирав професійні знання, які давали йому Л. Ревуцький з композиції, Б. Лятошинський та Г. Таранов з інструментування, М. Скорульський з аналізу музичних форм, М. Вериківський з гармонії та М. Вілінський з поліфонії. Теплотою і любов ю пройняті «Спогади» В. Кирейка про свого улюбленого викладача Л. Ревуцького і роки навчання. Професор учив своїх вихованців (серед найвідоміших згадаємо Георгія і Платона Майбород, Г. Жуковського, А. Філіпенка, В. Гомоляку, М. Дремлюгу, А. Свєчникова, А. Коломійця та ін.) художній чесності, мистецькій правді, спрямовував на творчий пошук, повноту художнього вислову. Суворий до стилю, форми й майстерності своїх студентів, Л. Ревуцький радів щирості та безпосередності їх музичного вислову, умінню пройнятись образністю і стильовою природою фольклору. На художніх прикладах Л. Ревуцький доводив: «Не все, що у віршованих творах заримовано, є поезією. Окрім рим у поезії, окрім правильних акордів і вишуканих ритмів у музиці має бути художній вислів, художній образ». Культурне життя столиці, високий професійний рівень викладачів Київської консерваторії, спілкування з талановитими й цікавими людьми епохи позитивно вплинули на розквіт таланту композитора, який упевнено прокладав свій творчий шлях. Дружні й теплі стосунки об єднали В. Кирейка з Георгієм і Платоном Майбородами, М. Дремлюгою, А. Коломійцем, письменником-гумористом О. Вишнею, поетами М. Рильським і П. Тичиною, художником В. Забаштою та скульптором і поетом А. Німенком. Не могли не позначитись на світогляді В. Кирейка ідеологічні Постанови ЦК ВКП(б) 1948 та 1949 рр. Будучи тоді студентом четвертого курсу, він став свідком звинувачення видатних композиторів у формалізмі, незрозумілості та непотрібності народу. В Україні до «формалістичних» та «космополітичних» постанов приєдналися звинувачення в буржуазному націоналізмі. Для молодого, талановитого юнака, який тільки розпочав свій творчий шлях, було страшно ді- 175

знатися, що його викладачі з консерваторії звинувачені у «формалізмі» й «національній обмеженості». Негативний вплив партійних ідеологічних кліше позначився на творчій особистості майже всіх композиторів того часу, які відчули заборону на пошук нових шляхів розвитку українського мистецтва, і став причиною трагічного зламу творчих доль митців, боязні творити щось новаторське, самобутнє. Згадані щойно події стали драматичними і для В. Кирейка, який переживав у ті роки етап свого творчого змужніння. Ці події вплинули на формування світогляду та смаків композитора. Творчість його несе тавро трагічного часу, коли винищувались цілі покоління, ламались життя мільйонів людей, викривлялись їхні душі та долі, і показує протест проти несправедливого ставлення до української національної культури та історії, ставлячи питання про істинне місце людини в суспільстві. Індивідуальна позиція митця полягала у збереженні чистих національних джерел, а не у створенні модерних творів. Ставлячись з особливою пошаною до творчості основоположника української національної класичної школи М. В. Лисенка, продовжуючи традиції свого вчителя Л. М. Ревуцького та улюблених романтиків, він ніби оберігає свій смак, залишаючись у своєму поетичному світі внутрішньо відчуженим від музичного процесу, який іде врозріз із його ідеалами. Після успішного закінчення п ятого курсу (1949 р.) В. Кирейка залишають навчатися в аспірантурі та працювати викладачем музично-теоретичних дисциплін у Київській консерваторії імені П. І. Чайковського. Він продовжує навчатись і розвиватись як музикант, вивчати історію, поезію, літературу, філософію та іноземні мови. За словами самого композитора, він усе життя вчиться та відкриває для себе щось нове. У 1953 р. В. Кирейко блискуче закінчив аспірантуру, створивши своє перше велике полотно «Українську симфонію», а також захистив кандидатську дисертацію на тему «Обробки українських народних пісень для голосу з супро- 176

Національна спілка композиторів України: історія та сучасність водом фортепіано радянських композиторів». Неослабну любов до фольклору композитор проніс через усе своє життя, постійно звертаючись до нього у своїй творчості. Найкращим доказом цього була його перша опера «Лісова пісня» за драмою Лесі Українки, написана в 1957 р. на власне лібрето. Опера, яка принесла автору заслужену славу одного з кращих композиторів України, стала знаковим твором, який виводив українську музику кінця 1950-х років на світовий рівень, заперечуючи думку деяких музикознавців про неї як про «фарватер» російської культури. Опера «Лісова пісня» стала яскравим кульмінаційним злетом, який відкрив етап творчої зрілості митця. В. Кирейко стверджується як композитор постромантично-фольклорного поетичного напряму з тяжінням до відображення філософської сутності людської свободи, національної міфології, конфліктного бачення дійсності. Композитору, який увійшов до когорти найталановитіших українських митців, пророчили світову славу. За спогадами композитора Г. Ляшенка, «щирість, чистота, пластичність музики, національна означеність мелодизму, свіжість гармонічної мови, доцільність оркестрової палітри були сприйняті як ознаки високопрофесійного, неординарного за своєю художньою значимістю твору, якому судиться гарне майбутнє. На жаль, це передчуття виявилось дещо неадекватним обставинам розвитку музично-театрального життя країни» 1. Так, «Лісова пісня» була вилучена з репертуару театрів через кілька років без жодних пояснень. Друга опера В. Кирейка лірико-психологічна романтична драма «У неділю рано зілля копала» за повістю О. Кобилянської створена у 1966 р. на лібрето М. Зоценка. У ній засобами музичної виразності тонко передано людські характери й переживання. 1 Шестеренко І. В. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики : навчально-методичний посібник. К. : Купріянова О. О., 2008. С. 365. 177

За третю оперу, «Марко в пеклі» (першу в Україні сатиричну оперу-феєрію) за драмою І. Кочерги на власне лібрето, композитору постійно дорікали: у 1966 р. критикували за те, що під виглядом чортів нібито зображено партійну еліту, а в наш час говорять про прославлення червоноармійців у драмі та в опері, хоча композитор зробив своє закінчення, у якому пекельна цариця Ліліт пророкує загибель Марка від меча революції. За словами В. Кирейка, він «сватався» з цією оперою до Київського оперного театру вже 40 років, проте вона так і не побачила сцени. Опера «Марко в пеклі» знаменувала поворот творчості митця у г р о т е с к н о - с а т и р и ч н и й бік, у чому вбачається вияв однієї з генеральних тенденцій слов янської музики 1960-х років. До лірико-побутових мотивів митець повернувся у своїй комічній опері «Вернісаж на ярмарку», створеній 1985 р. за повістю Г. Квітки-Основ яненка «Салдацький патрет» (лібрето Едуарда та Надії Яворських). Опера, з успіхом поставлена Оперною студією при Київській консерваторії, ще раз підкреслила ідейну невичерпність та дотепний гумор композитора. Про цю рису В. Кирейка згадував у своїх спогадах колега А. Муха: «Не дуже схильний до безоглядної відкритості у спілкуванні < > Віталій Дмитрович у сприятливій обстановці здатний розкритись як талановитий оповідач з неабияким почуттям специфічно українського полтавського гумору, м якого, незлостивого» 1. У новітній час знаковим сценічним твором В. Кирейка стала історична опера-драма «Бояриня» (2003 р., лібрето В. Туркевича), на яку композитора надихнула однойменна драматична поема геніальної Лесі Українки, заборонена в період радянської влади. В. Кирейко зміг відчути й утілити в музиці улюблену тематику Лесі Українки проблему жіноцтва, цікаво інтерпретуючи тему жіночої долі: духовно багата, 1 Шестеренко І. В. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики : навчально-методичний посібник. К. : Купріянова О. О., 2008. С. 360. 178

Національна спілка композиторів України: історія та сучасність розумна й освічена жінка-особистість і провидиця не зможе пристосуватись до життя в рабстві та покорі. Композиторапатріота схвилювали гострі зовнішні політичні події історичної епохи ХVII ст. та відображений у драмі внутрішній світ героїні. На тлі трагічно суперечливої соціальної лінії розгортається і драма людська. Опера вражає тонким психологізмом, правдивістю, умінням розкрити музичними засобами внутрішній світ і характери героїв, а також філософськоузагальнюючий підтекст літературного шедевру поетеси. Талант театрального композитора виявився і в яскравих балетах В. Кирейка. Вагомим внеском у скарбницю української балетної музики став його перший балет «Тіні забутих предків» (1959) за однойменною повістю М. Коцюбинського. За своєю ідейною концепцією та музичною мовою балет близький до лірико-психологічної опери-феєрії «Лісова пісня». Композитор змінює не ідею, а жанр утілення своїх думок. В. Кирейко стояв на порозі славнозвісного «шістдесятництва», втіливши вперше романтичне бачення трагічного і, водночас, світлого почуття героїв повісті М. Коцюбинського, яку можна назвати українським варіантом трагедій про Ромео і Джульєтту, Орфея й Еврідіку, трагічна загибель головних героїв стає символом величі людського духу. Важливою рисою балету, як і опери «Лісова пісня», є використання й перетворення мотивів національного фольклору, яскравий симфонічний розвиток основних музичних образів, відтворення складних психологічних переживань героїв. Не можна не згадати також інших балетів В. Кирейка: «Відьма» одноактний балет за поемою Т. Шевченка, написаний у 1976 р. (лібрето В. Нероденка); «Оргія» драматичний балет у двох актах за драмою Лесі Українки (1976 р.) та «Сонячний камінь» (1982 р.) балет за мотивами легенд донецького краю. Усі сюжети, які обрав композитор для музичносценічних творів, об єднуються спільною ідеєю боротьби головних героїв за торжество справедливого, вільного й висо- 179

кого начала в житті, ідеєю непокори всьому принизливому і злому, яке не дає здійснитися світлій мрії. Митець звертається до шедеврів української класичної літератури, спираючись на національний фольклор, яскраво змальовуючи та розвиваючи основні музичні образи. В. Кирейко створив величезну кількість творів практично в усіх музичних жанрах (крім оперети), у кожному з яких виявляється самобутність його таланту. Масштабність обдарування композитора відчувається і в с и м ф о н і ч н і й т в о р ч о с т і, яка відзначається широким колом музичної образності, фольклорною наповненістю інтонаційного змісту, концепційністю драматургії, володінням формою, а також майстерними прийомами розвитку матеріалу. Д е с я т ь с и м ф о н і й В. Кирейка, симфонічні поеми, серед яких виділяється «Дон Кіхот», увертюри, сюїти, інтермецо та симфонієти презентують лірико-драматичний та лірико-епічний жанри; у них утілене індивідуальне бачення симфонізму на основі національного тематизму. Автор практично не використовує фольклорних цитат, проте мелодизм його тем близький до народнопісенного у цьому стверджуються композиторські пошуки синтезу національного та загальноєвропейського. Досить плідною була творчість В. Кирейка й в інших жанрах. Різноманітна камерно-інструментальна музика була не тільки лабораторією композитора для створення крупних жанрів, а й самостійною та цікавою галуззю, у якій здійснювались пошуки власної стилістики, музичної мови. Вона відзначається внутрішньою експресією, емоційною наповненістю, умінням розкрити найпотаємніші думки та переживання людини, вивіреністю композиції. Визначне місце у творчості В. Кирейка посідає ф о р - т е п і а н н а м у з и к а. Володіючи вільно фортепіано, композитор любив писати для цього інструмента і сам залюбки грав свої твори. Починаючи з 1970 р. (час появи Першої сонати), композитор не полишав творити для фортепіано, написавши десять сонат, чотири рапсодії; Поему та Симфонічні варіації для фортепіано з оркестром; Сюїту, Фантазію та 180

Національна спілка композиторів України: історія та сучасність фугу, Пасакалію; Тему з варіаціями та Варіації на народні теми, цикли «Двадцять чотири прелюдії» та «Альбом для юнацтва»; «Листки з альбому», «Музичні моменти», Ноктюрни та багато інших п єс. На жаль, більшість фортепіанних творів Віталія Дмитровича досі не опубліковані. Можливо, тому вони й залишаються невідомими для широкого кола музикантів і слухачів їх нечасто можна почути зі сцен концертних залів. Хочеться виправити цю ситуацію, адже високопрофесійні, глибоко змістовні, сповнені мелодійності та яскравої образності, піаністично вишукані й оригінальні композиції митця не залишають музикантів байдужими. К а м е р н о - в о к а л ь н і й х о р о в і твори В. Кирейка найбільш відомі та численні: налічується понад 100 романсів і хорів на тексти українських та зарубіжних поетів. Вони створювались у різні періоди творчого життя композитора, відображаючи події та людські настрої, почуття та емоції; серед них є і світлі лірично-пейзажні замальовки, і драматично-конфліктні монологи, і веселі, жартівливі романси та обробки народних пісень. Рельєфність, майже зрима конкретність образів, картинність зображення різножанрових творів В. Кирейка свідчать про індивідуальне бачення навколишнього світу. Ідея національної самосвідомості виявляється через глибинні пласти фольклору. Усе своє життя В. Кирейко незмінно залишається «охоронцем» класично-романтичних традицій, митцем романтичного світобачення. Його світогляд визначає не тільки особисту лінію творчої поведінки, а й високі духовні та морально-етичні принципи. Відчуваючи весь драматизм сучасної епохи, композитор щиро вірить у перемогу добра, моральної чистоти, надії й любові, залишаючись, за словами Олексія Губка, «останнім романтиком українського мелосу» і своєї епохи. 181

Л І Т Е Р А Т У Р А 1. Майбурова К. В. Віталій Кирейко. К. : Муз. Україна, 1979. 48 c. (Творчі портрети українських композиторів). 2. Творець чарівних мелодій. Розповіді про видатного композитора сучасності Віталія Кирейка / [упоряд. І. В. Лобовик]. К. : Криниця, 2002. 127 с. 3. Шестеренко І. В. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики : навчально-методичний посібник. К. : Купріянова О. О., 2008. 428 с. Ірина Шестеренко. Постать Віталія Кирейка в історії української музики. Розглянуто творчий шлях визначного національного композитора в контексті історії української музичної культури другої половини ХХ початку ХХІ ст. Ключові слова: творчий шлях, жанри, музична мова, традиції, фольклор. Ирина Шестеренко. Личность Виталия Кирейко в истории украинской музыки. Рассмотрен творческий путь выдающегося национального композитора в контексте истории украинской музыкальной культуры второй половины ХХ начала ХХІ вв. Ключевые слова: творческий путь, жанры, музыкальный язык, традиции, фольклор. Iryna Shesterenko. The Figure of Vitaliy Kyreiko in the History of Ukrainian Music. The creative activities of the outstanding national composer in the context of the history of Ukrainian musical culture of the second part of the 20 th early 21 st centuries have been analyzed. Key words: creative activities, genres, musical language, tradition, folklore. 182