ДУХОВНІ ТВОРИ ФРАНСІСА ПУЛЕНКА: ОСОБЛИВОСТІ ПРОЧИТАННЯ САКРАЛЬНИХ ТЕКСТІВ

Transcription

1 МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО КОГУТ ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА УДК (44) ДУХОВНІ ТВОРИ ФРАНСІСА ПУЛЕНКА: ОСОБЛИВОСТІ ПРОЧИТАННЯ САКРАЛЬНИХ ТЕКСТІВ Спеціальність Музичне мистецтво Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Київ 2017

2 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі історії світової музики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського Міністерства культури України (Київ). Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, професор ГНАТІВ Тамара Франківна Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, професор кафедри історії світової музики Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор САМОЙЛЕНКО Олександра Іванівна Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри історії музики та музичної етнографії кандидат мистецтвознавства НЕВІНЧАНА Тамара Сергіївна Національна Спілка композиторів України відповідальний секретар правління Захист відбудеться «31» травня 2017 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеню доктора наук у Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського за адресою: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11, 4-й поверх, фойє Малого залу. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського за адресою: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11. Автореферат розісланий квітня 2017 року. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства О.Ю. Волосатих

3 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Постать Франсіса Пуленка ( ) одного з найбільш яскравих та самобутніх представників французького музичного мистецтва 1-ї пол. ХХ ст., ще за життя часто викликала суперечливі судження. Він композитор-лірик, названий сучасниками «французьким Шубертом», і, водночас, майстер епатажу, «вередливий хлопчисько» і «монах». Виступивши на початку творчого шляху як задиркуватий бунтівник, учасник групи «Шести», Ф. Пуленк поступово відкривав все нові й нові сторони свого багатоликого «я». Попри важливе місце інструментальної музики у творчості композитора, провідними для нього завжди були жанри, пов язані зі словом, камерновокальна лірика (понад 160 mélodies), хорові твори, опери. Поезія і музика «ці дві сестри поміж собою» (У. Шекспір) становили невід ємну складову життя і творчості Ф. Пуленка, який прекрасно знав класичну і сучасну французьку літературу. Таке ж захоплення викликали в нього і сакральні тексти, наділені особливою духовною силою і красою, зворушливі молитви до Діви Марії, натхненна поезія св. Франциска Ассізького, сповнені скорботи і трагізму респонсорії Страсного тижня. Починаючи з другої половини 30-х років і до кінця життя, духовна музика була важливою сферою багатогранної творчості Ф. Пуленка. Композитор створив 12 опусів, що охоплюють великий жанровий діапазон для різних виконавських складів від окремих мотетів та циклів хорових мініатюр a cappella до масштабних творів, таких як «Меса G-dur» й кантати «Stabat Mater», «Gloria», «Sept répons des ténèbres» для хору, оркестру й солістів. При всій самобутності духовних творів Ф. Пуленка, написаних майстром ХХ ст., в них чітко простежується органічний зв язок з традицією католицької церковної музики, що надає його релігійним творам виняткової піднесеності поруч з непідробною щирістю висловлювання та глибокою змістовністю. Хорова духовна музика Ф. Пуленка, якою захоплювались ще його сучасники, не залишає байдужими слухачів та виконавців й сьогодні. Вона активно пропагується «Товариством друзів Франсіса Пуленка» (l Association des Amis de Francis Poulenc), заснованим ще 1963 р. Д. Мійо, Ж. Оріком, А. Соге та П. Бернаком. На жаль, в Україні духовні твори композитора відомі не так широко і звучать значно рідше, ніж камерно-вокальні та інструментальні. В українському музикознавстві досі немає ґрунтовного монографічного дослідження, присвяченого Ф. Пуленку, зокрема й праці про хорову духовну музику композитора. Ця прогалина не дозволяла повноцінно осмислити творчу особистість митця, простежити взаємозв язки духовних і світських опусів двох взаємодоповнюючих сторін його єства і творчості, органічно і глибинно взаємопов язаних. Враховуючи велику роль релігії в житті Ф. Пуленка, важливо якомога ґрунтовніше дослідити хорову духовну спадщину композитора. Рівень наукової розробленості теми. Інтерес музикознавців до неординарної, складної і, на перший погляд, суперечливої постаті Ф. Пуленка не згасає вже понад 50 років. У науковому обігу перебувають монографії А. Еля

4 2 (H. Hell) («Francis Poulenc, musicien francais», 1958), Ж. Руа (J. Roy) («Francis Poulenc: l homme et son œuvre», 1964), Р. Машара (R. Machart) («Poulenc», 1995), К. Шмідта (C. Schmid) («Entrancing muse: a documented biography of Francis Poulenc», 2001), Е. Лякомба (H. Lacombe) («Francis Poulenc», 2013), в яких використано великий обсяг документальних джерел, опубліковано спогади сучасників і різноманітні архівні матеріали. Серед робіт про камерно-вокальну і хорову творчість Ф. Пуленка праці П. Бернака (P. Bernac) («Francis Poulenc et ses mélodies», 1978), А. Рамо (A. Ramaut) («Francis Poulenc et la voix», 2005), Т. Мошерда (T. Moshard) («The Sacred Choral Music of Francis Poulenc: a contextual and analytical study», 2004). Важливим джерелом інформації про особистість митця, його життя і творчість стало найбільш повне видання «Листів» Ф. Пуленка («Correspondance », 1994) під редакцією М. Шимон (M. Shimenes). Опубліковані й оригінальні вислови композитора про свою творчість в інтерв ю з К. Ростаном (C. Rostand) («Entretiens avec Claude Rostand», 1954) й С. Оделем (S. Audel) («Moi et mes amis», 1963), а також невелика змістовна праця Ф. Пуленка, присвячена його вокальній ліриці («Journal de mes mélodies», 1993). Останньою і винятково значущою подією у сфері дослідження творчості Ф. Пуленка стало видання збірки статей («Du langage au style singularités de Francis Poulenc», 2016) під редакцією Л. Каяс (L. Kayas) та Е. Лякомба (H. Lacombe) на основі матеріалів конференції, що відбулася у Парижі 2013 р. Важливо, що духовній музиці композитора тут відведено окремий розділ «Du profane au sacré» («Від світського до духовного»), до якого увійшли статті В. Анжи (V. Anger), С. Етшарі (S. Etchary), А. Корбеларі (A. Corbellari), Л. Каяс (L. Kayas), М. Шнейдера (M. Schneider). Теми, представлені сучасними європейськими музикознавцями, підтверджують актуальність порушених у дисертації проблем, а саме взаємопроникнення духовного і світського начал у творчості Ф. Пуленка, особливості трактування жанрів церковної музики і прочитання сакральних текстів, специфіка просторово-часової організації у хорових опусах, виявлення характерних ознак церковного співу у вокальному стилі опери «Діалоги кармеліток». Починаючи з кінця 60-х років творчості Ф. Пуленка приділяли увагу і російські науковці. Перша і наразі єдина російськомовна монографія належить І. Мєдвєдєвій («Франсис Пуленк», 1969). Композитору присвячені окремі розділи праць Г. Шнеєрсона («Французская музыка XX века», 1970), М. Друскіна («О западноевропейской музыке ХХ века», 1973), Г. Філенко («Французская музыка первой половины ХХ века», 1983). У російськомовному перекладі було видано частину листів Ф. Пуленка («Письма», 1970), книги і статті сучасників, друзів і колег композитора (Р. Дюменіля, Е. Журдан-Моранж, А. Онеггера, Л. Дюрея, Д. Мійо), праці «Я и мои друзья» (1977) і «Дневник моих песен» (1977). Перші кроки у вивченні духовної музики Ф. Пуленка були здійснені О. Левською (стаття «Нотр-Дам де Рок-Амадур и духовные сочинения Франсиса Пуленка», 2006). Автором дисертаційного дослідження, присвяченого духовним творам композитора, є М. Бакун («Трактовка жанров духовной музыки в творчестве Франсиса Пуленка», 2013).

5 3 Різні вектори творчості Ф. Пуленка активно і ґрунтовно досліджуються українськими музикознавцями. Були захищені дисертації, присвячені фортепіанній музиці композитора (О. Жукової, 2006) й камерно-вокальній ліриці (О. Міхайлової, 2009). У статтях Г. Різаєвої продовжується вивчення оперної спадщини Ф. Пуленка, розпочате дипломною роботою Т. Невінчаної (1975). Камерні сонати композитора стали об єктом дослідження Д. Менделенко. Тривалий час єдиною науковою розвідкою з духовної музики Ф. Пуленка залишалася стаття Т. Гнатів («Ф. Пуленк. Stabat Mater. Своєрідність прочитання композитором середньовічної секвенції», 1999). Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії світової музики НМАУ ім. П. І. Чайковського та відповідає темі 9 «Історія світової музичної культури» перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського ( рр.). Мета дисертаційного дослідження виявити особливості авторського прочитання сакральних текстів, а також взаємодію вербального та музичного рядів у духовних творах Ф. Пуленка на основі їх комплексного аналізу. Заявлена мета дослідження висуває ряд завдань: визначити місце духовної музики у творчості Ф. Пуленка; акцентуючи увагу на особливостях втілення у звуковій матерії сакральних текстів, здійснити комплексний аналіз усіх хорових духовних творів композитора; розглянути специфіку методів роботи Ф. Пуленка з вербальним текстом у різних жанрах духовної музики; виявити неокласичні тенденції в духовних творах композитора; дослідити взаємопроникнення духовного і світського начал у творчості Ф. Пуленка; простежити значний вплив хорової духовної музики композитора на його оперу «Діалоги кармеліток». Об єктом дослідження виступає творчість Франсіса Пуленка, а предметом його хорова духовна музика. Аналітичним матеріалом дослідження є ноти та аудіозаписи всіх духовних хорових творів Ф. Пуленка: «Літанії до чорної Богоматері Рокамадурської», «Меса G-dur», хорові цикли a cappella («Чотири покаянні мотети», «Чотири різдвяні мотети», «Чотири маленькі молитви св. Франциска Ассізького», «Лауди св. Антонію Падуанському»), окремі мотети a cappella («Exultate Deo», «Salve Regina», «Ave verum corpus»); вокально-симфонічні твори («Stabat Mater», «Gloria». «Сім респонсоріїв Страсного тижня»); клавір та відеозапис опери «Діалоги кармеліток». Теоретична база дослідження спирається на роботи, що висвітлюють проблеми музичного стилю, жанру, композиції та драматургії таких радянських й українських дослідників, як Б. Асаф єв, Л. Мазель, Б. Ярустовський, Ю. Холопов, В. Холопова, Є. Назайкінський, Ю. Чекан, С. Шип. Специфіка аналізу вокальної музики вимагала опрацювання робіт В. Васіної-Гросман, К. Руч євської, В. Холопової, в яких простежується взаємодія слова і музики.

6 4 Основними дослідженнями творчості Ф. Пуленка, використаними в дисертації, є роботи зарубіжних авторів монографії А. Еля, Ж. Руа, К. Шмідта, Е. Лякомба, праці А. Рамо, П. Бернака, Т. Мошерда; статті В. Анжи, Ж.-П. Бартолі, К. Беффа, С. Етшарі, Л. Каяс, Б. Келлі, А. Корбеларі, П.- М. Льопе, М. Шнейдера; перекладені з французької мови роботи Р. Дюменіля та Е. Журдан-Моранж; дослідження російських та українських музикознавців І. Медведєвої, Г. Філенко, Г. Шнеєрсон, М. Друскіна, Є. Левської, М. Бакун, Є. Кандюхіної, Т. Гнатів, Т. Невінчаної, О. Жукової, Г. Різаєвої, О. Міхайлової, Д. Менделенко; ряд праць, залишених самим Ф. Пуленком, а також його об ємний епістолярій. Історичний контекст та загально-естетичні питання, пов язані з французьким музичним мистецтвом 1-ї пол. ХХ ст. вивчалися у працях Б. Асаф єва, В. Конен, Г. Філенко, М. Друскіна, Т. Гнатів, В. Жаркової. Звернення композитора до старовинних жанрів, опора на традиції мистецтва минулого викликали необхідність залучення праць, в яких розглядаються різні форми західноєвропейського багатоголосся: Н. Герасимової- Персидської, Т. Ліванової, К. Розеншильда, Ю. Євдокимової, Т. Дубравської, М. Лобанової, О. Захарової, І. Барсової, В. Жаркової, А. Єфименко, О. Зосім, О. Чекан, А. Буличевої, О. Зубової, О. Беркій, М. Кушпильової, Н. Іванько, а також роботи, присвячені музичному неокласицизму та необароко В. Варунца, С. Савенко, Л. Мельник. Залучено також культурологічні роботи А. Гуревича, Ж. Ле Гоффа, У. Еко, І. Еренгбурга, О. Анікста, Г. Бояджиєва, Б. Віппера, Ж. Брюнель-Лобришон, Н. Ептон та ін. Важливими для усвідомлення різних релігійних питань стало звернення до офіційних джерел Католицької Церкви, серед яких: Документи ІІ Ватиканського Собору (зокрема, Догматична Конституція про Церкву Lumen gentium), Апостольське послання Marialis Cultus, Апостольське послання про Святий Розарій. Методи дослідження. У роботі застосовано ряд методів сучасного історичного та теоретичного музикознавства. Порівняльно-типологічний метод дозволяє виявити відмінності та спільні риси у роботі з вербальним текстом у хорових мініатюрах та масштабних вокально-оркестрових творах. Предмет дослідження вимагає залучення філологічних методів аналізу вербального ряду; застосування герменевтичного методу необхідне для виявлення глибинного змісту молитовних текстів. Метод історизму сприяє встановленню закономірностей розвитку західноєвропейських культових жанрів та їх новаторському втіленню в духовній творчості Ф. Пуленка. Виявлення та «розшифрування» елементів музичної культури минулого вимагає застосування етимологічного методу аналізу. У роботі також використані методи комплексного, історико-стильового, контекстуального, компаративного аналізу, а також культурологічний підхід. Наукова новизна дослідження. Дисертація є першою україномовною розвідкою, присвяченою хоровій духовній спадщині Ф. Пуленка. Репрезентуючи духовну музику, як одну з важливих і пріоритетних сфер творчості митця, ця робота відкриває для українського музикознавства новий погляд на постать Ф. Пуленка релігійного композитора, продовжувача

7 5 багатовікових традицій французької духовної музики. Окрім цього, до наукового обігу введено значний обсяг матеріалів, в яких розкриваються релігійні погляди Ф. Пуленка, маловідомі факти з історії написання його духовних опусів, одержані з багатої епістолярної спадщини композитора, інтерв ю та його записів у щоденнику. Вперше: детально проаналізовано усі духовні опуси Ф. Пуленка; розглянуто хорові сцени з опери «Діалоги кармеліток» в контексті духовної музики композитора; з латини та французької мови на українську були перекладені тексти духовних творів Ф. Пуленка; визначено методи роботи композитора з сакральними текстами у різножанрових творах (хорових мініатюрах a cappella та масштабних вокальносимфонічних творах); сформульовано найважливіші риси стилю духовної музики Ф. Пуленка; розкрито особливе значення образу Діви Марії в житті і творчості композитора, обумовлене не тільки особистими причинами, а й багатовіковими традиціями вшанування Богоматері в католицизмі. Допрацьовано: провідні теми духовної творчості Ф. Пуленка, які утворюють дві взаємодоповнюючі лінії маріанську та страсну; розширено уявлення про зв язок творчості композитора з музичною культурою минулого; подальший розвиток отримало дослідження жанрів духовної музики та їх втілення у творчості митців ХХ ст. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх в навчальних курсах історії зарубіжної музики, поліфонії, хорознавства. Введення духовної спадщини Ф. Пуленка в український культурно-мистецький простір, що сприятиме розширенню та збагаченню репертуару різноманітних хорових колективів. Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії світової музики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського та висвітлені в доповідях на багатьох конференціях, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Молоді музикознавці України» ( , Київ), Науково-практична конференція за підсумками Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з «Музичного мистецтва» у Донецькій консерваторії імені С. С. Прокоф єва (Донецьк, 2009); Наукова конференція «Музичне мистецтво ХХІ ст.», що проходила в рамках Всеукраїнської акції «Мистецтво молодих 2009» з нагоди 155-річчя Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (Львів, 2009); Науково-практична конференція українського товариства аналізу музики «Просторово-часова організація фактури у багатоголоссі музичної творчості» (2012, Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців «Музикознавчі студії» (2015, Львів).

8 6 Публікації. Основні положення дисертації викладено у дев яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що затверджені МОН України, одна стаття у зарубіжному виданні. Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку літератури (184 позиції), а також додатків, що містять ілюстрації, нотні приклади, текстові доповнення. Обсяг роботи становить 219 сторінок, з них 172 сторінки основного тексту. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У Вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, окреслюється рівень її наукової розробленості, визначається головна мета і конкретні завдання, поставлені в дисертації, її теоретико-методологічні засади, формулюються наукова новизна і результати дослідження, а також практичне значення роботи. РОЗДІЛ 1 «ДВОЛИКИЙ ЯНУС ФРАНЦУЗЬКОЇ МУЗИКИ» складається з чотирьох підрозділів, в яких характеризується непересічна творча особистість Ф. Пуленка, а також репрезентуються багатоканальні зв язки композитора зі словом. У підрозділі 1. 1 «Бешкетник і монах» характеризуються дві полярні іпостасі життя і творчості Ф. Пуленка, на які часто вказує більшість дослідників. Ключ до розуміння складної і, на перший погляд, суперечливої особистості композитора в його походженні, а також особливих умовах його творчого становлення, нерозривно пов язаного з мистецькою атмосферою повоєнного Парижа. У пункті «Шалені 20-ті» підкреслюється важлива роль у формуванні естетичних поглядів Ф. Пуленка його літературно-мистецького оточення, що дало змогу аж до середини 30-х років називати його «voyou» (бешкетник). «Духовними наставниками» для молодого композитора стали пропагандисти нового французького мистецтва Ж. Кокто й Е. Саті, які вели боротьбу проти «розпливчатості» у мистецтві, виступали за повернення до мелодії, контрапункту, чіткості форми, «нової простоти». Музика ярмаркових вистав, цирку, мюзик-холу, вуличних комедій, популярні мелодії, а також джаз стали важливим джерелом оновлення музичної мови Ф. Пуленка і його товаришів, членів «Шістки». Після музичних «експериментів» 20-х років, раптовий інтерес композитора до релігії й духовної музики здивував багатьох його друзів і колег (пункт «Франсіс Пуленк homo religios»). Показово, що у 30-ті роки ХХ ст. звернення до ідей християнства стає симптоматичним для провідних західноєвропейських композиторів, серед яких були: І. Стравінський, П. Хіндеміт, Б. Бріттен, К. Шимановський, Л. Яначек, А. Онеггер, О. Мессіан та ін. Тривожна атмосфера передвоєнних років змусила і Ф. Пуленка по-новому усвідомити сутність людського життя, як і призначення митця. Втім, звернення композитора до етично-вагомої духовної проблематики мало й глибокоособисту причину. Поштовхом до написання його першого духовного твору

9 7 («Літанії», 1936 р.) стало паломництво до Рокамадуру, здійснене після загибелі близького друга П.-О. Ферро. «Зустріч» зі статуєю чорної Богоматері Рокамадурської призвела до своєрідного духовного прозріння Ф. Пуленка, повернувши його до віри дитинства. Родина композитора по батьківській лінії відзначалася глибокими релігійними традиціями. Але для його матері (Ж. Руайє), сім я якої належала до мистецького середовища, релігійність залишалася лише частиною хорошого виховання. Вроджений «дуалізм», успадкований від батьків з їх протилежними сімейними традиціями й уподобаннями, безсумнівно відбився і на особистості Ф. Пуленка. Не випадково композитора називали «придворним абатом», а його релігійну музику порівнювали з картинами Ф. де Сурбарана, який полюбляв одягати своїх святих у вбрання знатних дам. Важливо, що інтерес до релігії не призвів до зменшення уваги Ф. Пуленка до світських жанрів, які він створював паралельно з духовними, встановлюючи поміж ними тонкі взаємозв язки. У підрозділі 1. 2 «Франсіс Пуленк і мистецтво слова» розкривається особливе ставлення композитора до поезії, що визначило жанрові пріоритети його творчості. У пункті «Ф. Пуленк письменник» висвітлюється непересічний літературний талант митця, який проявив себе як журналіст, автор музично-критичних статей, музикознавець-дослідник. Окрім цього, літературний хист композитора яскраво розкрився в його об ємному епістолярії та унікальній книзі «Journal de mes mélodies» (відома в перекладі, як «Дневник моих песен»). Літературою Ф. Пуленк почав захоплюватись з юних років (пункт «Поетичне слово у творчості композитора»). Найбільш привабливою для нього була старовинна поезія ХV XVII ст. й творчість найближчих сучасників, з якими він був особисто знайомий. Серед улюблених старовинних майстрів Ф. Пуленка Жан де Лафонтен ( ). Християнська тематика у його творчості разюче контрастує з казками та байками, які в свій час різко засуджувались церквою. Життєве та літературне кредо Лафонтена: «Розмаїття мій девіз» могло б належати і Ф. Пуленку, який теж органічно поєднував у своїй творчості духовне і світське. З особливою любов ю та пієтетом Ф. Пуленк ставився до поезії Г. Аполлінера ( ) й П. Елюара ( ), будучи першим серед композиторів, який наважився «озвучити» їх складну новаторську поезію. Видається, робота з сучасними поетичними текстами в mélodies допомогла Ф. Пуленку і при написанні духовних творів. Адже для молитовних текстів (як і для модерної поезії) властивими є смислова багатозначність, символічність, внутрішня музикальність, ритмічна гнучкість. У підрозділі 1. 3 «Сакральні тексти і жанри духовної музики Ф. Пуленка» розглядається вербальна першооснова духовних творів композитора. Це переважно канонічні латинські тексти (меси, духовних гімнів, псалмів, респонсоріїв, молитов) за винятком двох франкомовних (у «Літаніях до чорної Богоматері Рокамадурської» й «Маленьких молитвах св. Франциска Ассізького»). Очевидно, робота з латинськими текстами не становила для композитора великої складності, адже синтаксичні особливості й значна частина лексичного запасу французької мови походять саме з латини

10 8 (мови-матері). У духовних творах Ф. Пуленк спирався на старовинні сакральні тексти і жанри, які викристалізувалися в католицькій духовній традиції протягом віків. Це, передусім, меса ( «Меса як головний жанр західноєвропейської духовної музики») і мотет унікальний жанр, який зазнав численних метаморфоз, починаючи від Середньовіччя аж до сьогодення ( «Мотет: розмаїття текстових рішень»). Серед сакральних текстів, до яких звертався композитор, є і такі поширені у музичному мистецтві, як «Stabat Mater», «Salve Regina», «Ave Maria», і доволі рідкісні, навіть унікальні для духовної музики ХХ ст., зокрема респонсорії ( «Респонсорії Страсного тижня»), духовна поезія св. Франциска Ассізького й молитви св. Антонію Падуанському ( «Лауда. Поетична спадщина францисканців у духовній музиці Ф. Пуленка»), літанії до Богоматері Рокамадурської ( «Літанії як особлива форма молитви»). РОЗДІЛ 2 «КУЛЬТ ДІВИ МАРІЇ У ЖИТТІ І ТВОРЧОСТІ Ф. ПУЛЕНКА» складається з трьох підрозділів, присвячених одній з найважливіших тем духовної музики композитора. Серед французьких митців ХХ ст. Ф. Пуленк, можливо, найбільш яскраво втілив у музиці образ Пресвятої Діви, що мало глибоко особисте підґрунтя. Водночас у цьому вбачається зв язок з багатовіковою традицією піднесеним ушануванням Богоматері, характерним для католицизму (підрозділ 2. 1 «Вшанування Богоматері у католицизмі»). У роботі відзначені два періоди розквіту культу Діви Марії. Перший (ХІІ ХІІІ ст.) пов язаний із середньовічним культом Прекрасної Дами. Нова потужна хвиля Богородичного вшанування припала на кінець ХІХ п. п. ХХ ст., що втілилося у деяких догматах, прийнятих католицькою церквою, та відродженні інтересу до Розарію. Підрозділ «Маріанський цикл Ф. Пуленка» охоплює духовні твори композитора, в основі яких богородичні тексти. Скромно називаючи себе «жонглером Богоматері», Ф. Пуленк виступив самобутнім співцем культу Діви Марії у ХХ ст. Важливо, що першим духовним твором композитора стали «Літанії до чорної Богоматері Рокамадурської» (1936) для дитячого (жіночого) хору та органу (пункт «Літанії до чорної Богомарі Рокамадурської : початок шляху). Літанія (від грецького λιτή «молитва», «прохання») особлива форма молитви, кожен рядок якої завершуються проханням помилування душі та прощення гріхів. Текст «Літаній» Ф. Пуленк втілив у піднесеній та зворушливій музиці, яка багатогранно розкриває найтонші смислові відтінки сакрального тексту. У хоровій партії твору яскраво відчувається зв язок з григоріанським хоралом. Стан молитовного споглядання підкреслюється виразним і лаконічним інструментальним супроводом (орган й Viole de Gambe). Органічна єдність музики і слова у «Літаніях» досягається завдяки декільком чинникам: переважає силабічний спів; різноманітними музично-виразовими засобами акцентуються ключові слова молитви «помилуй нас»; звернення до Господа Бога, Діви Марії, окремі прохання виділяються паузами, або цезурами; музичні фрази відповідають синтагмам; зберігаються природні норми вимови франкомовного тексту.

11 9 Своєрідністю та оригінальністю відзначається прочитання Ф. Пуленком відомих сакральних текстів у мотетах (пункт «Мотети на богородичні тексти: Salve Regina та Ave Verum Corpus»). Панегіричний зміст початкових слів маріанського антифону («Salve Regina» / «Слався, Царице», 1941) й причасного гімну («Ave verum corpus» / «Радій істинне тіло», 1952) композитор переосмислює, створюючи ніжно-ліричні «акварелі», сповнені молитовності й смирення. Побудова мотетів зумовлена структурою вербального тексту. «Salve Regina» складається з невеликих музичних строф, що відповідають версифікації. У мотеті «Ave verum corpus», написаному в тричастинній формі, Ф. Пуленк використав лише перші дві строфи тексту, повторюючи у репризі слова, присвячені Богоматері. Серед найвідоміших духовних творів композитора кантата «Stabat Mater» (1950) для сопрано соло, мішаного хору й оркестру (пункт «Stabat Mater : вершина маріанського циклу Ф. Пуленка»). Це натхненнолірична, схвильовано-піднесена фреска, сповнена глибокого та щирого почуття. Доля поетичного тексту «Stabat Mater» (автором вважається Якопоне да Тоді) виняткова у світовій музичній культурі. Існує понад 340 партитур, що належать авторам 37 країн Європи, Америки, Австралії та Африки. Поема «Stabat Mater» відзначається величезною силою художнього виразу та незвичайною емоційністю. Особлива за поетичною формою, вона складається з 10 віршів (20-ти терцин) в хореїчному метрі. Ф. Пуленк розподілив їх на 12 частин кантати, розташованих за принципом контрасту (передусім образного). У структурі поеми виділяються два основних розділи: перший передає страждання Матері Божої біля хреста розп ятого Сина; другий це звернення-благання грішної людини до Марії та Ісуса. Слідуючи за структурою поеми, Пуленк створює дві «хвилі» розвитку, кожна з яких має свою вершину V частина («Quis est homo» / «Хто з людей») набуває значення драматичної кульмінації, а заключна ХІІ («Quando corpus morietur» / «Коли тіло помре») тихої. У прочитанні тексту композитор застосовує «узагальнюючий» принцип, відштовхуючись від «ключової думки» певної терцини (смерть, прославлення, скорбота, гнів тощо). Різноманітна християнська символіка, властива поетичному тексту, втілена в кантаті за допомогою вільно трактованих риторичних фігур. Композиційна цілісність кантати «Stabat Mater» досягається завдяки органічним внутрішніми зв язками. Важливу цементуючу функцію тут виконує терцієва лейтінтонація, яка постійно трансформується залежно від змісту частини. У підрозділі 2. 3 «Хорові епізоди з опери Діалоги кармеліток» аналізуються три хори опери, в основі яких богородичні тексти: Ave Maria, Ave verum сorpus та Salve Regina, кожен з яких відіграє в драматургії опери надзвичайно важливу роль. Лірико-просвітлений хор «Ave Maria» (пункт ), що завершує другу сцену, це підсумок усієї ІІ дії. Хоровий епізод «Ave verum Corpus» (пункт ) з четвертої сцени ІІ дії, сповнений драматизму та величавості (на відміну від однойменного мотету), неначе втілює передчуття смерті. Трагічна кульмінація опери, її драматична розв язка припадає на фінальну (четверту) сцену ІІІ дії, коли кармелітки, співаючи

12 10 молитву «Salve Regina» (пункт ), одна за одною ступають на ешафот. У хорових епізодах опери «Діалоги кармеліток» виникають численні паралелі з духовними творами Ф. Пуленка. «Ave Maria» та «Ave verum Corpus» нагадують мотети Пуленка (тут майже відсутня партія оркестру, прозоре багатоголосся, більш деталізований підхід до тексту). А заключний хор «Salve Regina» перегукується з кантатами (масштабність, більш складна композиція, поєднання декількох пластів фактури, що розвиваються паралельно, значна роль оркестрової партії тощо). У РОЗДІЛІ 3 «ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНІ ВЕКТОРИ ДУХОВНОЇ МУЗИКИ Ф. ПУЛЕНКА», що складається з п яти підрозділів, аналізуються твори для хору a cappella (Меса G-dur, цикли хорових мініатюр, концертний мотет «Exultate Deo») та масштабні вокально-симфонічні композиції («Gloria» та «Сім респосноріїв Страсного тижня»), які стали вершиною і підсумком духовної творчості композитора. На основі аналізу вказаних творів було виявлено важливу спільну рису тяжіння до циклізації (об єднання контрастних частин в єдине ціле саме вербальним текстом, тональною логікою й жанрово-інтонаційним зв язкам). У підрозділі 3. 1 «Меса G-dur: біля витоків духовної музики» розглядається один з перших духовних творів Ф. Пуленка (1937), присвячений пам яті батька. Звернувшись до головного жанру католицького богослужіння, композитор дотримувався канонічних латинських текстів частин ординарію (за винятком Credo). У «Месі» чітко проявилися риси, властиві багатьом наступним релігійним творам Ф. Пуленка: увага до слова, змісту сакрального тексту, «рельєфне» озвучення вербального тексту; органічне поєднання різних жанрово-інтонаційних джерел (гнучкої кантилени, стилізованого григоріанського хоралу, рухливої і танцювальної моторики, декламаційності); застосування прийому темброво-фактурного варіювання; наявність інтонаційно-тематичних арок, які цементують побудову (між «Kyrie» та «Agnus Dei», «Sanctus» і «Benedictus»); завершення просвітлено-ліричною кодою сопрано соло, що набуває значення тихої кульмінації всього твору. Важливо, що саме в «Месі» вперше з являється натяк на сарабанду (кода «Sanctus» та «Benedictus») винятково важливого жанру в духовній музиці Ф. Пуленка, що символізує смерть (Х ч. «Stabat Mater», VI ч. «Респонсоріїв»). У підрозділах 3. 2 («Цикли мотетів для мішаного хору a cappella») і 3. 3 («Хорові цикли для чоловічого хору a capella») розглядаються цикли хорових мініатюр, в яких Ф. Пуленк звернувся до різноманітних сакральних текстів респонсоріїв Страсного тижня і заутрені Різдва (в мотетах), духовної поезії св. Франциска Ассізького і молитов св. Антонію Падуанському. Незважаючи на споріднену структуру (чотири частини) й виконавський склад, кожен твір має оригінальну концепцію, зумовлену особливостями вербального тексту. Цикл «Покаянних мотетів» ( ) (пункт «Чотири покаянні мотети») побудований за принципом наростання трагедійності до кульмінаційної ІІІ ч. «Tenebrae factae sunt» / «Настала темрява» (Респонсорій Великої Суботи), в якій звучать останні слова розп ятого Ісуса. А остання частина «Tristis est anima mea» / «Сумує душа моя» (респонсорій Страсного

13 11 Четверга) це лірико-скорботний епілог. У «Різдвяних мотетах» ( ) (пункт «Чотири Різдвяні мотети») тексти скомпоновані композитором у єдину «сюжетну» лінію: хвилююча мить Благовіщення, розмова пастухів з янголами, прихід волхвів і урочисте прославлення Різдва Христова. У циклі також простежується ідея поступового образного «просвітлення» (від загадково-сутінкового першого мотету до життєрадісного фіналу). У «Чотирьох маленьких молитвах св. Франциска Ассізького» (1948) (пункт ) Ф. Пуленк відібрав тексти у франкомовному перекладі, які концентрують духовне вчення святого, головні настанови його життя: вшанування Діви Марії, прагнення мученицької смерті та любов до ближнього. А молитовні тексти «Лауд» ( ) (пункт «Лауди св. Антонію Падуанському») відповідають значенню слова «lauda» («хвала»). У них прославляється милосердний Господь, який через св. Антонія проповідує грішникам любов та покаяння, смирення та всепрощення. Циклам хорових мініатюр Ф. Пуленка властива стильова «багатомовність». У «Покаянних мотетах» відчувається зв язок з бароковим мистецтвом завдяки використанню своєрідно трактованих риторичних фігур (passus duriusculus, aposiopesis, catabasis, exclamatio), які сприяють глибинному розкриттю змісту тексту, а також підсилюють його емоційну виразність. Особливості техніки композиції, властиві середньовічним формам багатоголосся, спостерігаються у «Різдвяних мотетах». Суворою «аскетичністю», лаконічністю музичновиразових засобів відзначаються «Лауди св. Антонію Падуанському», в яких також присутні елементи середньовічного мистецтва (переважання діатоніки, використання кварто-квінтових співзвуч, дорійського ладу, полімелодична фактура тощо). Натомість «Маленькі молитви св. Франциска Ассізького» відзначаються пишністю гармонічних барв, мелодичним багатством та широко розвиненим багатоголоссям. Серед окремих мотетів Ф. Пуленка своєю масштабністю відзначається «Exsultate Deo» (1941) «мотет для урочистих святкувань для мішаного хору а cappella» (3. 4. «Exsultate Deo як зразок концертного мотету»). В його основі фрагмент 80-го Псалма Давида, в якому прославляється могутність Творця. Як і в циклах, композитор поєднав тут сучасне і старовинне (елементи ренесансної поліфонії, що створюють алюзію на однойменний мотет Палестріни), використав принцип концертування (співставлення ансамблю й tutti), характерного для барокових «концертних мотетів». Новий розвиток образно-тематичних ліній, закладених в мотетах, відбувся в духовних кантатах композитора (підрозділ 3. 5 «Вокальносимфонічні твори Ф. Пуленка»): панегіричної в «Gloria» ( «Gloria : поміж небесним і земним»), а покаянно-скорботної в «Респонсоріях Страсного тижня» ( «Сім респосноріїв Страсного тижня: страсті в мініатюрі»). В основу «Gloria» (1959) для сопрано соло, мішаного хору та оркестру покладено канонічний латинський текст «Gloria in Excelsis Deo» старовинний християнський церковний гімн, що виконується лише в недільних і святкових богослужіннях. Твір Ф. Пуленка належить до святкових багаточастинних

14 12 «Gloria». Композитор зберіг канонічний текст незмінним, розбиваючи його на шість нерівновеликих частин. Образно-інтонаційна драматургія «Gloria» базується на яскравих контрастах. Панегіричний зміст тексту вплинув на переважання тут радісно-святкових образів, що відтіняються двома середніми частинами (лірико-скорботна ІІІ ч. і лірико-трагедійна V ч.). У музиці «Gloria» особливо відчутним є дивовижний баланс світського і духовного, «небесного» і «земного». Піднесений церковний спів (стилізований григоріанський хорал) тут поєднується з танцювальною моторикою, а зворушливе «ламенто» з урочистою ходою. «Gloria» постала під безпосереднім враженням композитора від однойменного твору А. Вівальді. У ній простежуються органічні зв язки з бароковою культурою (перш за все активне використання принципу «концертування», опора на інтонаційний комплекс ламенто в повільних частинах й танцювальність у швидких). «Сім респонсоріїв Страсного тижня» (1961) останній духовний твір Ф. Пуленка, якому судилося стати однією з вершин творчого доробку митця. У «Респонсоріях» композитор використав новий для себе виконавський склад: мішаний чоловічий і дитячий хор, дискант solo та оркестр, немовби орієнтуючись на традиційний склад старовинного церковного хору (без участі жіночих голосів). А. Ель назвав «Респонсорії» Ф. Пуленка «страстями в мініатюрі». Тут композитор знову (після «Покаянних мотетів» та «Stabat Mater») звернувся до найбільш трагічних сторінок Євангелія текстів респонсоріїв Великого Четверга, П ятниці та Суботи. Ф. Пуленк створив семичастинний цикл, в якому окреслені ключові етапи Страстей зрада Іуди (I, II ч.), суд (ІІІ ч.), розп яття (V ч.) та погребіння Ісуса (VI ч.). IV ч. своєрідний ліричний відступ-роздум, а остання VII ч. лірико-скорботний епілог. Драматична кульмінація циклу припадає на V ч. респонсорій Великої Суботи «Tenebrae factae sunt» / «Настала темрява», текст якого був раніше використаний композитором у «Покаянних мотетах». В основі інтонаційної драматургії «Респонсоріїв» зіставлення двох образно-інтонаційних полюсів, які експонуються вже в оркестровому вступі. Для першого, пов язаного з образом Христа та Його учнів притаманні гнучка кантилена з інтонаціями ламенто, стилізований григоріанський хорал, використання музично-риторичних фігур скорботи (зокрема catabasis, passus duriusculus), а також символіки хреста. Для другого, що репрезентує сферу Іуди, фарисеїв, стражників, характерними є рухлива й танцювальна моторика, фанфарність, декламаційний тип вокальної партії. Композитор відділяє їх і темброво, розмежовуючи музичний простір на «верх» (дитячі голоси, високі струнні та дерев яні духові) та «низ» (чоловічі голоси, «важка» мідь, контрабаси). У «Респонсоріях» відчувається безпосередній зв язок з бароковим мистецтвом, що найбільш яскраво проявляється у специфічній організації музичного простору (зіставлення звукових об ємів різної конфігурації, в яких використана велика і складна шкала градацій щільності та інтенсивності звучання). ВИСНОВКИ. Духовне і світське ці два начала є взаємодоповнюючими складовими життя і творчості Ф. Пуленка. Час показав, що «монах» і

15 13 «бешкетник», цей «Дволикий Янус» лише умовна зовнішня оболонка, за якою прихована винятково цільна за своїми філософсько-естетичними поглядами особистість. Піднесені Євангельські сюжети і яскраві замальовки буденного життя, іронічно-веселі образи і палка молитва все це органічно поєднується в багатогранній творчості Ф. Пуленка завдяки натхненному ліризму, який безпомилково упізнається в кожному (навіть ексцентричному) його опусі. У духовних і світських творах композитор однаково щиро втілив непохитну віру у високі цінності людства добро, жертовність, співчуття, а головне у всеохоплюючу Любов. Квінтесенцією морально-етичних поглядів Ф. Пуленка стала його духовна музика, справедливо визнана однією з найпрекрасніших сторінок у мистецтві ХХ ст. За своєю значимістю і художньою досконалістю вона не поступається його камерно-вокальним, інструментальним чи музичнотеатральним творам. Окрім цього, саме духовні твори є своєрідним ключем до усвідомлення складного художнього світу композитора. Адже між ними і світськими опусами Ф. Пуленк вибудував тонкі взаємозв язки (зокрема, інтонаційно-тематичні), виявлення яких відкриває нові смислові рівні прочитання музичного тексту. Духовна музика Ф. Пуленка це філософське осмислення митцем сутності буття. У ній композитор звернувся до тем і образів, співзвучних його власним думкам й переживанням. Так, страсна тематика привертала увагу Ф. Пуленка в передвоєнний період («Покаянні мотети»), після смерті близького товариша («Stabat Mater»), а також в останні роки життя («Сім респонсоріїв Страсного тижня»). Ісус Христос, Агнець Божий для нього був втіленням безмежної любові та жертовності, символом перемоги над смертю. Пережити загальнолюдські й особисті трагедії композитору завжди допомагала віра у заступництво Діви Марії, в образі якої він вбачав не лише Матір Христа, а й цнотливу жіночу красу, душевну чистоту. «Озвучивши» найкрасивіші богородичні тексти, Ф. Пуленк створив унікальний у мистецтві ХХ століття «Маріанський цикл». Він оспівав Пресвяту Діву у різноманітних за змістом та емоційним наповненням творах, кожен з яких пов язаний з найважливішими подіями Її праведного життя: це і хвилююче-піднесена мить Благовіщення, і радість Різдва, і трагедія розп яття єдиного Сина. Саме цей оригінальний музичний «розарій», в якому поєдналися і богородичні молитви, і Євангельські сюжети, став смисловим центром духовної музики Ф. Пуленка. Важливо, що піднесення жінки до ідеалу, розкриття її багатого душевного світу, високих моральних якостей властиве не тільки духовній, а й світській творчості композитора. Про це переконливо свідчать його оперні шедеври, в яких безкорислива і жертовна любов керує всіма вчинками жінки. Без неї не бачать сенсу життя героїні «Людського голосу», «Дами з Монте-Карло». А в «Діалогах кармеліток» любов до Всевишнього і вірність обов язку допомагають монахиням подолати страх й свідомо прийняти мученицьку смерть. Основа-основ духовної музики Ф. Пуленка це Слово, Божественне одкровення, «закодоване» у стародавніх сакральних текстах. Втілення смислової багатомірності молитов у звуковій матерії було непростим випробуванням для композитора. Цю проблему він вирішує, звертаючись до

16 14 методів роботи зі словом, напрацьованих у такому фундаментальному жанрі його творчості, як mélodie. Саме вербальний текст в духовних творах Ф. Пуленка визначив їх образно-емоційне наповнення, вплинув на особливості мелодики, гармонічного розвитку, просторово-часової організації, а також формотворення. Як і в mélodie, в духовних опусах композитор приділив значну увагу як загальному настрою й «колориту» тексту, так і врахував специфіку мовної інтонації. Прагнення до максимальної єдності слова і музики, як і до збереження структури вербального тексту, призвело до широкого застосування Ф. Пуленком силабічного співу, тонкого фразування й складної метроритмічної організації. Важливо, що робота композитора зі словом в акапельних творах (передусім у хорових мініатюрах) й вокально-симфонічних полотнах (кантатах) відрізняється деякими специфічними рисами. У мотетах, «Літаніях» і частково в «Месі» він використовує деталізований підхід до вербальної першооснови, спираючись на музично-текстовий принцип формотворення: музика гнучко слідує за словом, подекуди навіть ілюструючи значення окремих слів, фраз. Натомість у кантатах, написаних «крупним мазком», спостерігається більш узагальнений підхід до тексту. Тут Ф. Пуленк значно менше зупиняється на окремих деталях, втілюючи перш за все загальний образний зміст. Водночас найважливіші «ключові» слова, фрази композитор акцентує відповідними музичними засобами (звуко-зображальними прийомами, гармонією, фактурнорегістровими ефектами тощо). У кантатах (частково і в «Месі») панує інший принцип формотворення, який, тим не менш, теж обумовлений структурою тексту (розділи крупної побудови, як правило, збігаються з вербальними строфами). Симетричності й завершеності розгорнутим побудовам надає використання повторності (тричастинна репризність, рондальність). Звернувшись до сакральних текстів, Ф. Пуленк виступив достойним продовжувачем багатовікової традиції французької духовної музики, глибоке коріння якої сягає епохи Середньовіччя. Спираючись на досягнення своїх попередників, композитор створив свій оригінальний «синтезуючий» стиль, в якому поєдналися характерні риси григоріанської монодії й французької mélodie, елементи середньовічної, ренесансної і барокової стилістики з сучасною гармонічною лексикою. Цей мистецький діалог минулого і сучасності став однією з характерних рис не тільки творчості Ф. Пуленка, а й багатьох митців ХХ ст. Композитор бачив у музичній культурі минулого невичерпні можливості для оновлення й збагачення власної стилістики. Саме тому його ставлення до старовинної музики було не як до чогось застарілого, музейного, а як до вічно живого, завжди актуального. Захоплення культурою минулого не заважало Ф. Пуленку знайомитись із найновішими сучасними мистецькими явищами, навіть якщо вони були далекими від його естетичних уподобань. Цікавлячись новітніми композиторськими техніками й ладо-гармонічними системами, Ф. Пуленк не поспішав втілювати їх у своїй творчості, завжди залишаючись собою майстром «без ярликів», для якого щирість та природність, «інстинктивність» творчого процесу були головними критеріями в мистецтві.

17 15 Композитор ніколи не претендував, щоб його зараховували до новаторів, чи першовідкривачів у музиці. Безсумнівно, доволі скромна оцінка власних новацій, значною мірою обумовлена самокритичністю й професійною вимогливістю до себе автора, аж ніяк не применшує вагомості його відкриття, зокрема у сфері духовної музики. Це стосується не лише вказаних вище оригінальних знахідок у вокальному стилі, організації музичного простору, своєрідності прочитання Слова. Саме Ф. Пуленк відродив у своїй творчості давно забуті духовні жанри (літанії, лауди, респонсорії), звернувшись до рідкісних у композиторській практиці сакральних текстів. Він збагатив мистецтво ХХ ст. об ємним пластом художньо досконалої духовної музики, призначеної для концертного виконання. З притаманним йому вишуканим смаком Ф. Пуленк досягнув у цій сфері дійсно унікального балансу відкритої емоційності, експресії і зосередженої, піднесеної молитовності. При цьому йому вдалося уникнути фальшивого, «фарисейського пафосу», адже найціннішим у молитві композитор вважав смирення. Це й пояснює завершення усіх його духовних творів ліричною кодою (навіть в «Gloria»), а також прочитання окремих панегіричних текстів у ліричному ключі. Духовна музика Ф. Пуленка це його молитва, сповідь і натхненна проповідь. Не випадково композитора так приваблювала францисканська духовна поезія, а постать засновника ордену завжди залишалася ідеалом виняткової внутрішньої краси і досконалості. Неначе слідуючи настановам св. Франциска, він «проповідує» у своїй творчості словом і музикою, невтомно проголошуючи найважливіші християнські істини. Наділена глибоким змістом та яскравою емоційністю, духовна музика Ф. Пуленка розчулює і зворушує, очищує і духовно збагачує, змушуючи піднятися над буденністю й долучитися до Вічності. СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Васіна Т. «Gloria» Ф. Пуленка: проблема жанрово-інтонаційних витоків / Тетяна Васіна // Київське музикознавство : зб. статей. К., Вип. 35 С Васіна Т. «Мотети на час покаяння» Ф. Пуленка : погляд в минуле на шляху до майбутнього / Тетяна Васіна // Київське музикознавство : зб. статей. К С Когут Т. «Sept repons des tenebres» Ф. Пуленка (особливості інтонаційної драматургії та просторово-часової організації) / Тетяна Когут // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського : зб. статей / [Упоряд. В. Г. Москаленко]. К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, Вип. 108 : Механізми новацій у музичній творчості. С Когут Т. «Чотири різдвяні мотети» Ф. Пуленка в дзеркалі традиції старовинного жанру / Тетяна Когут // Київське музикознавство : зб. ст. К., Вип. 44. С

18 16 5. Когут Т. Ф. Пуленк. «Літанії до Чорної Богоматері Рокамадурської»: перший духовний твір композитора / Тетяна Когут // Київське музикознавство : зб. ст. К., Вип. 39. С Когут Т. Ф. Пуленк. Меса G-dur: біля витоків духовної музики композитора / Тетяна Когут // Київське музикознавство : зб. ст. К., Вип. 46. С Когут Т. Франсис Пуленк. «Четыре маленькие молитвы св. Франциска Ассизского»: музыка, рожденная словом [Электронный ресурс] / Татьяна Когут // Израиль ХХІ. Музыкальный журнал, Режим доступа : 8. Когут Т. Франсіс Пуленк. «Laudes de Saint Antoine de Padoue»: особливості прочитання молитовних текстів / Тетяна Когут // Київське музикознавство : зб. ст. К., Вип. 50. С Когут Т. Хорові епізоди опери «Діалоги кармеліток» Ф. Пуленка в контексті духовної творчості композитора / Тетяна Когут // Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Л., Вип. 35 : Музикознавчі студії. С АНОТАЦІЯ Когут Т. В. Духовні твори Франсіса Пуленка : особливості прочитання сакральних текстів. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за фахом музичне мистецтво. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Київ, Дисертація присвячена творчості композитора Франсіса Пуленка ( ) одного з найбільш яскравих та самобутніх представників французької музичної культури 1-ї пол. ХХ століття. Хорова духовна спадщина митця репрезентована в роботі як важлива і невід ємна складова його багатогранної творчості. У дисертації окреслено культурно-мистецький та соціально-історичний контекст, який вплинув на формування творчої особистості Ф. Пуленка, різносторонньо розкрито зв язок композитора з мистецтвом слова, що реалізувався в його літературній та музичній творчості. У роботі проаналізовано всі духовні опуси Ф. Пуленка, до яких належать «Літанії до чорної Богоматері Рокамадурської», «Меса G-dur», чотири хорові цикли, окремі мотети, три кантати («Stabat Mater», «Gloria», «Сім респонсоріїв Страсного тижня»), а також хорові епізоди з опери «Діалоги кармеліток», в яких присутні численні риси, властиві духовним творам композитора. У дисертації визначені провідні теми духовної музики Ф. Пуленка, які утворюють дві взаємодоповнюючі лінії Маріанську та Страсну; розглянуто старовинні сакральні тексти і жанри католицької духовної музики, до яких звертався Ф. Пуленк; охарактеризовано специфічні (для різних жанрів) методи роботи композитора із сакральними текстами; сформульовано найважливіші стильові риси його духовної музики.

19 17 Ключові слова: хорова духовна музика, католицизм, релігія, сакральний текст, вербальний ряд, григоріанський хорал, меса, мотет, кантата, респонсорій, лауда, літанії, mélodie, маріологія, традиція, неокласицизм, цикл. АННОТАЦИЯ Когут Т. В. Духовные произведения Франсиса Пуленка: особенности прочтения сакральных текстов. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности музыкальное искусство. Национальная музыкальная академия Украины имени П. И. Чайковского, Киев, Диссертация посвящена творчеству композитора Франсиса Пуленка ( ) одному из наиболее ярких и самобытных представителей французской музыкальной культуры 1-й пол. ХХ века. Хоровая духовное наследие композитора представлено в работе как важнейшая и неотъемлемая составляющая его многогранного творчества. В диссертации очерчен культурно-художественный и социальноисторический контекст, повлиявший на формирование творческой личности Ф. Пуленка, охарактеризованы причины религиозного обращения композитора, его особое отношение к религии. Рассмотрена разносторонняя связь Ф. Пуленка с искусством слова, реализовавшаяся в его литературном и музыкальном творчестве (ведущая роль вокальных жанров mélodies, оперы, хоровая музыка). В работе проанализированы все духовные опусы Ф. Пуленка: «Литании к черной Богоматери Рокамадурской», «Месса G-dur», хоровые циклы («Четыре покаянных мотета», «Четыре Рождественских мотета», «Четыре маленькие молитвы св. Франциска Ассизского», «Лауды св. Антонию Падуанскому»), кантаты «Stabat Mater», «Gloria», «Семь респонсориев Страстной недели», а также хоровые эпизоды из оперы «Диалоги кармелиток», в которых присутствуют многочисленные черты, присущие духовным произведениям композитора. В диссертации представлены ведущие темы духовной музыки Ф. Пуленка, образующие две взаимодополняющие линии Марианскую и Страстную. Особое внимание уделено значению образа Девы Марии в жизни и творчестве композитора, во многом обусловленное многовековыми традициями почитания Богоматери в католицизме. В работе рассмотрены старинные сакральные тексты и жанры католической духовной музыки, к которым обращался Ф. Пуленк. Это преимущественно канонические латинские тексты (мессы, духовных гимнов, псалмов, респонсориев, молитв), за исключением двух франкоязычных (в «Литаниях» и «Маленьких молитвах»). На основе детального анализа духовных произведений охарактеризованы специфические (для разных жанров) методы работы композитора с сакральными текстами, а также сформулированы важнейшие черты стиля его духовной музыки. Ключевые слова: хоровая духовная музыка, католицизм, религия, сакральный текст, вербальный ряд, григорианский хорал, месса, мотет, кантата,