Про внесення змін до Закону України Про телебачення і радіомовлення. ЗАКОН УКРАЇНИ Про аудіовізуальні послуги. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Transcription

1 Проект З А К О Н У К Р А Ї Н И Про внесення змін до Закону України Про телебачення і радіомовлення Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. Внести до Закону України Про телебачення і радіомовлення (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., 18, ст. 155) зміни, виклавши його в такій редакції: ЗАКОН УКРАЇНИ Про аудіовізуальні послуги Цей Закон спрямований на реалізацію права на свободу вираження поглядів і на отримання різнобічної, достовірної та оперативної аудіовізуальної інформації, на забезпечення плюралізму та вільного поширення такої інформації, на захист прав споживачів аудіовізуальних послуг. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) аудіовізуальна інформація аудіоінформація, візуальна інформація або їх будь-яке поєднання; 2) аудіовізуальна послуга господарська діяльність з поширення за допомогою телекомунікацій аудіовізуальної інформації шляхом мовлення або на замовлення; 3) аудіовізуальна послуга на замовлення здійснення редакційного контролю і надання для перегляду (прослуховування) передач в обраний користувачем час за його бажанням на підставі каталогу передач; 1 Законопроект підготовлено Робочою групою при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації за підтримки проекту Ради Європи/Європейського Союзу Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі. Цей документ не відображає офіційну позицію Ради Європи та Європейського Союзу.

2 4) аудіовізуальний твір сукупність аудіовізуальної інформації, що є об єктом авторського права і суміжних прав та є передачею або її складовою; 5) багатоканальна телемережа телекомунікаційна мережа загального користування, здатна забезпечити одночасне передавання більше ніж однієї програми з використанням радіочастотного ресурсу або без його використання; 6) вихідні дані (логотип, позивні) - будь-яка комбінація позначень (слів, літер, цифр, графічних елементів, звуків тощо), яка може вирізнити одну програми від іншої; 7) власний продукт аудіовізуальні твори або їх частини (крім реклами), які створені суб єктом надання аудіовізуальної послуги або іншою особою за рахунок фінансування цим суб єктом. У разі співфінансування створення твору двома і більше суб єктами надання аудіовізуальної послуги власним продуктом кожного з таких суб єктів вважається його частка у загальному фінансуванні; 8) європейські твори аудіовізуальні твори, виробництво чи спільне виробництво яких контролюється фізичними або юридичними особами з держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, і які відповідать одній з таких умов: - вони виробляються одним чи кількома виробниками, які засновані (проживають для фізичних осіб) в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення; - їх виробництво контролюється одним чи більше продюсерами, які засновані (проживають) в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення; - більше половини фінансування спільного виробництва здійснюється за рахунок продюсера, який заснований (проживає) в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, і жодна з частин виробництва не контролюється продюсером, який заснований (проживає) в іншій державі; 9) істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з пов язаними особами 5 і більше відсотками статутного капіталу та/або прав голосу в юридичній особі; 10) канал мовлення сукупність технічних засобів мовлення, призначених для розповсюдження програми на територію, що визначається параметрами цих засобів, з використанням радіочастотного ресурсу; 11) кодований доступ обмеження можливості перегляду (прослуховування) аудіовізуальної інформації за допомогою спеціальних програмних або технічних засобів; 2

3 12) ліцензіат суб єкт господарювання, що отримав у встановленому цим Законом порядку ліцензію на надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного ефірного мовлення або на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі; 13) мовлення здійснення редакційного контролю і розповсюдження програм шляхом трансляції чи ретрансляції для одночасного масового приймання за допомогою будь-яких побутових пристроїв; 14) передача сукупність аудіовізуальної інформації, що становить змістовно завершену частину програми або каталогу та має відповідну назву, обсяг трансляції, може бути використана незалежно від інших частин програми або каталогу і розглядається як цілісний інформаційний продукт; 15) пов язані особи юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: - юридична особа, що здійснює контроль господарської діяльності суб єкта надання аудіовізуальної послуги або контролюється таким суб єктом чи перебуває під спільним контролем з таким суб єктом; - фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за суб єктом надання аудіовізуальної послуги; - посадова особа суб єкта надання аудіовізуальної послуги, уповноважена здійснювати від його імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; - суб єкти надання аудіовізуальної послуги - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання. Поняття контролю господарської діяльності застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України; 16) програма сукупність передач, яка має постійну назву, вихідні дані і транслюється суб єктом надання аудіовізуальної послуги за певним розкладом. Програма може також включати іншу аудіовізуальну інформацію, наприклад, рекламу, анонси, елементи оформлення ефіру; 17) редакційний контроль вибір та організація передач у програму за хронологічним розкладом або у каталог передач на замовлення; 18) ретранслятор суб єкт господарювання, який здійснює ретрансляцію програм шляхом використання будь-якої технології без здійснення редакційного контролю; 19) ретрансляція прийом і одночасне розповсюдження шляхом використання будь-якої технології повних і незмінних програм або істотних частин програм, що транслюються суб єктами надання аудіовізуальної послуги; 3

4 20) суб єкт надання аудіовізуальної послуги - суб єкт господарювання, що здійснює редакційний контроль при наданні аудіовізуальної послуги. 21) трансляція первинне розповсюдження програм шляхом використання будь-якої технології для масового приймання населенням. 2. Інші терміни, що застосовуються в цьому Законі, вживаються у значенні, встановленому законами України Про радіочастотний ресурс України, Про телекомунікації, Про авторське право і суміжні права та в інших законах України. Терміни конфлікт інтересів, члени сім ї у цьому Законі застосовуються у значенні, визначеному Законом України Про засади запобігання і протидії корупції. Стаття 2. Сфера дії Закону 1. Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов язану з наданням аудіовізуальних послуг та розповсюдженням програм без здійснення редакційного контролю відповідними суб єктами, а також на державне управління, регулювання та нагляд у сфері цієї діяльності. 2. Цей Закон поширюється на суб єктів надання аудіовізуальної послуги та ретрансляторів, що належать до юрисдикції України, а також на розповсюдження програм і передач інших суб єктів на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України. 3. До сфери дії цього Закону не відноситься поширення аудіовізуальної інформації: 1) на веб-сайтах, де інформація створюється користувачами, якщо це не є господарською діяльністю юридичної особи або фізичної особи - підприємця з метою отримання прибутку; 2) на веб-сайтах друкованих засобів масової інформації чи інформаційних агентств та веб-сайтах, що інформують про поточні події, якщо розповсюдження у поєднанні аудіо- та візуальної інформації не є їх основною інформаційною продукцією; 3) шляхом ретрансляції на власному веб-сайті суб єктом надання аудіовізуальної послуги його програм, передач; 4) у вигляді кореспонденції, що надсилається з використанням телекомунікацій; 5) у вигляді он-лайн ігор в мережі Інтернет; 6) іншим чином, якщо така діяльність не є аудіовізуальною послугою відповідно до цього Закону. 4. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють засади створення і діяльності технологічних телемереж і проводових мереж закритого типу та спеціального призначення, не розрахованих на масове приймання їхніх передач. 4

5 5. Відносини, пов язані з рекламною діяльністю та спонсорством у сфері аудіовізуальних послуг, а також трансляцією анонсів передач регулюються Законом України Про рекламу. Особливості діяльності суб єктів надання аудіовізуальної послуги у період проведення виборів та референдумів регулюються законодавством про вибори та референдуми з урахуванням положень цього Закону. Стаття 3. Законодавство про аудіовізуальні послуги та його застосування 1. Законодавство України про аудіовізуальні послуги складається з відповідних положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейської конвенції про транскордонне телебачення, інших міжнародних договорів України, цього Закону, законів України Про телекомунікації, Про радіочастотний ресурс, Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та інших законів України. 2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору. Цей Закон застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Стаття 4. Суб єкти, що належать до юрисдикції України 1. Суб єктами надання аудіовізуальної послуги, що належать до юрисдикції України, вважаються: 1) суб єкти з головним офісом на території України, якщо редакційний контроль здійснюється ними на території України; 2) суб єкти, у яких не менше 30 відсотків працівників, що забезпечують надання ними аудіовізуальної послуги, працюють на території України, і якщо при цьому такі суб єкти мають головний офіс на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, або редакційний контроль здійснюється ними на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу; 3) суб єкти, які були зареєстровані на території України та підтримують стабільні і тісні економічні зв язки в Україні, якщо вони мають головний офіс на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, або редакційний контроль здійснюється ними на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи 5

6 державою-членом Європейського Союзу, але при цьому на території жодної з країн, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, не працює більше 30 відсотків працівників, що забезпечують надання такими суб єктами аудіовізуальної послуги. Головний офіс суб єкта надання аудіовізуальної послуги знаходиться в тій країні, де розташовано офіс, з якого здійснюється щоденне керування діяльністю юридичної особи, або де знаходиться місце державної реєстрації фізичної особи-підприємця. 2. Суб єкти надання аудіовізуальної послуги, які не відповідають жодному з пунктів частини першої цієї статті, належать до юрисдикції України за наявності однієї з таких ознак: 1) користування радіочастотним ресурсом України на підставі рішення державного органу України; 2) використання розташованої на території України станції передачі сигналу на супутник; 3) використання супутникових потужностей України. 3. Ретрансляторами, що належать до юрисдикції України, вважаються суб єкти господарювання, які зареєстровані на території України в порядку, визначеному законодавством України про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Стаття 5. Свобода діяльності у сфері аудіовізуальних послуг 1. Діяльність у сфері аудіовізуальних послуг ґрунтується на принципах свободи поширення та отримання інформації, свободи діяльності засобів масової інформації, у тому числі вільного визначення змісту аудіовізуальної інформації, та свободи підприємницької діяльності. Будь-які обмеження зазначених свобод можуть бути установлені та застосовані лише на підставі закону, якщо це є необхідним у демократичному суспільстві, а відповідне обмеження є ненадмірним стосовно мети, яка переслідується. Обмеження зазначених свобод може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. 2. Цензура інформаційної діяльності у сфері аудіовізуальних послуг забороняється. Не допускається незаконне втручання у діяльність суб єктів надання аудіовізуальної послуги та ретрансляторів з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об єднань, політичних партій, 6

7 власників відповідних суб єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб. 3. На території України не обмежується приймання чи ретрансляція програм і передач, які походять з країн, що є сторонами Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державами-членами Європейського Союзу, а також інших програм і передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення або Директиви 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги. Забороняється визначати перелік адаптованих програм, передач, які дозволені до ретрансляції на території України. У разі порушення законодавства України у програмах, передачах, які походять з-поза меж України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі Національна рада) здійснює заходи, передбачені Європейською конвенцією про транскордонне телебачення, іншими міжнародними договорами України та цим Законом. Ретрансляція на території України може бути обмежена або заборонена тільки за рішенням суду. Стаття 6. Основні принципи державної політики у сфері аудіовізуальних послуг Основними принципами державної політики у сфері аудіовізуальних послуг є: 1) забезпечення плюралізму інформації, її джерел та точок зору у сфері аудіовізуальних послуг, гарантування вільного і відкритого обговорення суспільно важливих проблем, політичний плюралізм, а також забезпечення свободи діяльності у сфері аудіовізуальних послуг; 2) створення умов для забезпечення засобами аудіовізуальних послуг культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України; 3) захист споживачів аудіовізуальних послуг, особливо дітей, від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації у порядку, визначеному цим Законом; 4) сприяння розвитку громадського та суспільного мовлення; 5) стимулювання виробництва оригінальних аудіовізуальних творів шляхом запровадження вимог щодо обсягу трансляції власного продукту; 6) надання підтримки об'єднанню у самоврядні організації суб'єктів надання аудіовізуальної послуги та ретрансляторів, а також сприяння у роботі таких об єднань, їх залучення до прийняття рішень державними органами; 7) запобігання монополізації у сфері аудіовізуальних послуг та забезпечення прозорості і доступності інформації про кінцевих вигодоодержувачів, володільців істотної участі та пов язаних осіб ліцензіатів; 7

8 8) забезпечення прозорості, безсторонності та справедливості діяльності державних органів у сфері аудіовізуальних послуг, зокрема, під час здійснення регулювання і нагляду (контролю); 9) уникнення тотожних або дублюючих повноважень державних органів щодо регулювання у сфері аудіовізуальних послуг; 10) відсутність подвійного ліцензування одного й того ж виду діяльності у сфері аудіовізуальних послуг; 11) державне регулювання сфери аудіовізуальних послуг з урахуванням природи аудіовізуальних послуг, що надаються, незалежно від способу поширення аудіовізуальної інформації (технологічна нейтральність). Стаття 7. Вимоги до суб єктів надання аудіовізуальної послуги 1. Суб єктом надання аудіовізуальної послуги може бути будь-яка юридична особа або фізична особа, крім винятків, передбачених цим Законом. Суб єктом надання аудіовізуальної послуги у формі громадського мовлення не може бути суб єкт господарювання, метою діяльності якого є одержання прибутку або ведення підприємницької діяльності. 2. Не можуть бути суб єктами надання аудіовізуальної послуги у вигляді наземного ефірного мовлення або засновниками (співзасновниками) таких суб єктів чи особами, які здійснюють контроль за господарською діяльністю таких суб єктів: 1) політичні партії та засновані ними юридичні особи; 2) громадські об єднання та засновані ними юридичні особи, крім надання аудіовізуальної послуги у формі громадського мовлення. 3. Ліцензія на ефірне мовлення або ліцензія на розповсюдження програм у багатоканальній ефірній цифровій телемережі не може бути видана юридичній особі, надана інформація про яку не дозволяє Національній раді встановити фізичну особу кінцевого вигодоодержувача такої юридичної особи. Під фізичною особою кінцевим вигодоодержувачем у цьому Законі розуміється особа, яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з пов язаними особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або прав голосу в юридичній особі, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином. При цьому фізичною особою кінцевим вигодоодержувачем не може бути особа, яка має формальне право на 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або прав голосу юридичної особи, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права. 8

9 Стаття 8. Громадське мовлення 1. Громадським мовленням є надання аудіовізуальної послуги шляхом ефірного мовлення з місцевою чи регіональною категорією мовлення, яке здійснюється з метою задоволення інформаційних, культурних, просвітницьких, мовних потреб територіальної громади (громад), національної меншини та не має на меті одержання прибутку чи здійснення підприємницької діяльності. 2. Громадське мовлення здійснюється на підставі ліцензії, що видається в порядку, визначеному цим Законом. 3. Програми громадського мовлення повинні відповідати таким вимогам: 1) власний продукт повинен становити не менше 50 відсотків загального обсягу мовлення; 2) розважальні передачі повинні становити не більше 20 відсотків загального обсягу мовлення; 3) не менше 2 годин добового мовлення у проміжках часу між та повинні становити передачі з інформацією місцевого або регіонального значення. Національна рада визначає критерії віднесення передач до розважальних, передач з інформацією місцевого або регіонального значення. У програмах громадського мовлення забороняється здійснювати політичну агітацію. Стаття 9. Державні та комунальні суб єкти надання аудіовізуальної послуги 1. Державними суб єктами надання аудіовізуальної послуги є юридичні особи, що засновані державними органами відповідно до їхніх повноважень у встановленому законом порядку. Комунальними суб єктами надання аудіовізуальної послуги є юридичні особи, створені у встановленому законом порядку органами місцевого самоврядування, якщо не менше 50 відсотків статутного капіталу такої особи знаходиться у комунальній власності. Порядок діяльності державних та комунальних суб єктів надання аудіовізуальної послуги, порядок призначення їх керівників, формування виконавчих, контрольних та наглядових органів визначаються законами України та іншими нормативно-правовими актами України, виданими на їх підставі. 2. Існуючі державні суб єкти надання аудіовізуальної послуги можуть функціонувати до їх перетворення на суб єкти, що здійснюють суспільне мовлення, або ліквідації. 9

10 Існуючі комунальні суб єкти надання аудіовізуальної послуги можуть функціонувати до їх перетворення на суб єкти, що здійснюють громадське мовлення, або ліквідації. Державним органам та органам місцевого самоврядування, а також заснованим (співзаснованим) ними юридичним особам забороняється створювати, виступати засновником (співзасновником) нових суб єктів надання аудіовізуальної послуги або набувати у пряме чи опосередковане володіння частки статутного капіталу чи права голосу в суб єктах надання аудіовізуальної послуги. 3. Основними завданнями державних та комунальних суб єктів надання аудіовізуальної послуги є: 1) оперативне та збалансоване інформування глядачів і слухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про події місцевого та регіонального значення, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю населення; 2) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, художніх, навчальних, спортивних передач, а також передач для дітей. Стаття 10. Державне управління, регулювання та нагляд у сфері аудіовізуальних послуг 1. Верховна Рада України визначає державну політику у сфері аудіовізуальних послуг та діяльності відповідних засобів масової інформації, законодавчі основи її реалізації. 2. Кабінет Міністрів України, центральні та інші органи виконавчої влади забезпечують реалізацію державної політики у сфері аудіовізуальних послуг та діяльності відповідних засобів масової інформації. 3. Органом державного регулювання діяльності у сфері аудіовізуальних послуг незалежно від способу розповсюдження програм і передач, а також органом нагляду (контролю) у цій сфері є Національна рада. 4. Повноваження інших державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері аудіовізуальних послуг визначаються відповідно до законів України. 5. Засади та напрями реалізації державної політики у сфері аудіовізуальних послуг визначаються Планом розвитку сфери аудіовізуальних послуг (далі - План розвитку), який розробляє Національна рада та затверджує Кабінет Міністрів України згідно з визначеними законами України принципами, завданнями та пріоритетами. План розвитку спрямовується на забезпечення плюралізму інформації, задоволення інформаційних потреб споживачів шляхом отримання різнобічних програм та передач, дотримання інших принципів, визначених у статті 6 цього Закону. 10

11 План розвитку включає детальний план використання радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб надання аудіовізуальних послуг, перелік каналів мовлення із зазначенням вимог до програмної концепції щодо кожного з таких каналів та перелік ефірних багатоканальних телемереж, щодо яких планується оголосити конкурс упродовж наступних двох років окремо по кожній адміністративно-територіальній одиниці (місту, району, області тощо). Національна рада до направлення проекту Плану розвитку чи змін до нього до Кабінету Міністрів України оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті для отримання зауважень і пропозицій. Не раніше ніж через 45 днів після такого оприлюднення Національна рада проводить узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли, та оприлюднює доопрацьований проект Плану розвитку чи змін до нього з обгрунтуванням врахування чи неврахування (неповного врахування) зауважень і пропозицій, що надійшли. Кабінет Міністрів України розглядає та затверджує План розвитку або зміни до нього впродовж трьох місяців з дня отримання від Національної ради відповідного проекту. У разі, якщо Кабінет Міністрів України не затвердив у зазначений строк План розвитку або зміни до нього, рішення про затвердження Плану розвитку або змін до нього приймається Національною радою. План розвитку підлягає регулярному перегляду, але не рідше одного разу на два роки. У своєму щорічному звіті Національна рада дає оцінку стану виконання Плану розвитку, вносить пропозиції щодо його зміни. Відповідно до Плану розвитку Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення та багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає ліцензійні умови та проводить конкурси на отримання ліцензій у передбачених цим Законом випадках. Стаття 11. Створення і розвиток каналів мовлення та ефірних багатоканальних телемереж 1. Канали мовлення та багатоканальні телемережі, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, створюються або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Плану розвитку в порядку, визначеному Національною радою. Передбачаються такі територіальні категорії ефірного мовлення або ефірних багатоканальних телемереж: 1) загальнонаціональна категорія - мовлення не менше ніж у двох третинах областей України з урахуванням Автономної Республіки Крим; 2) регіональна категорія мовлення більше ніж на половину території області або Автономної Республіки Крим, а також мовлення на територію, 11

12 на якій знаходиться населений пункт з чисельністю населення понад один мільйон осіб; 3) місцева категорія - мовлення на один чи кілька суміжних населених пунктів (крім населених пунктів з чисельністю населення понад один мільйон осіб), але не більше ніж на половину території області або Автономної Республіки Крим. 2. Розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб надання аудіовізуальних послуг здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про радіочастотний ресурс України", за замовленням Національної ради. Кошти на розробку висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб надання аудіовізуальних послуг, необхідних для передбаченого Планом розвитку створення та розвитку каналів мовлення та ефірних багатоканальних телемереж, передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком у видатках Національної ради. 3. Перехід від аналогового до цифрового ефірного мовлення, а також інші зміни технології ефірного мовлення, що підлягає ліцензуванню, здійснюються відповідно до Плану розвитку із забезпеченням права споживачів на отримання аудіовізуальних послуг, які вони отримували до такого переходу (змін). Зазначений перехід та припинення використання (відключення) попередньої технології мовлення дозволяється за умови отримання не менше 50% населення відповідної території аудіовізуальних послуг шляхом мовлення за допомогою нової технології та відповідно до встановленого стандарту якості такої технології, але не пізніше термінів, визначених міжнародними договорами України. Стандарт якості технології мовлення встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі зв язку. 4. Ліцензіатам, що мають право здійснювати аналогове ефірне мовлення, при переході на цифрове мовлення або при інших змінах технології мовлення, що були ініційовані державою, забезпечується можливість трансляції програми на таку ж територію поширення та без погіршення якості передавання сигналу. При переході на цифрове мовлення така можливість забезпечується шляхом виділення ліцензіату одного з каналів мовлення нової ефірної цифрової багатоканальної телемережі. Внесення змін до ліцензії у зв язку з таким переходом чи змінами технології здійснюється шляхом її переоформлення в порядку, визначеному цим Законом. Національна рада письмово повідомляє ліцензіата про майбутній перехід чи зміну технології мовлення на каналі ліцензіата упродовж одного місяця з дня прийняття відповідного рішення, а також письмово повідомляє ліцензіата про введення в експлуатацію нового каналу мовлення. У разі неможливості забезпечити ліцензіату трансляцію його програми відповідно до цієї статті та прийняття у зв язку з цим рішення про 12

13 анулювання його ліцензії згідно з цим Законом, такому ліцензіату виплачується справедлива компенсація відповідно до цього Закону. У разі, якщо два чи більше ліцензіатів мають прав здійснювати аналогове ефірне мовлення з використанням одного каналу мовлення, то їм надається аналогічне право мовлення на каналі нової ефірної цифрової багатоканальної телемережі. Стаття 12. Виплата ліцензіату справедливої компенсації за анулювання його ліцензії 1. У випадках, передбачених частиною четвертою статті 11 цього Закону, ліцензіату виплачується справедлива компенсація, яка враховує: 1) розмір сплаченого ліцензійного збору за невикористаний період користування ліцензією; 2) очікуваний прибуток від здійснення діяльності на підставі ліцензії упродовж невикористаного періоду користування ліцензією; 3) суму платежів, які підлягають сплаті ліцензіатом іншим суб єктам на підставі договору у період після після прийняття рішення про анулювання ліцензії, але не довше ніж один рік, і якщо такі платежі прямо пов язані із здійсненням діяльності на підставі ліцензії. 2. Розмір справедливої компенсації розраховується на основі незалежної оцінки, що замовляється Національною радою відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Порядок розрахунку розміру та виплати справедливої компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 13. Розповсюдження програм в ефірних багатоканальних телемережах 1. Розповсюдження програм в ефірних багатоканальних телемережах здійснюється без додаткового кодування (шифрування) сигналу (без використання систем умовного доступу). 2. Тарифи на послуги суб єктів, які отримали ліцензію на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі, регулюються Національною радою, яка встановлює граничні тарифи на такі послуги. Стаття 14. Захист економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг 1. Будь-яка фізична або юридична особа не може контролювати безпосередньо або через пов язаних осіб більше 35 відсотків загальної кількості ефірного часу мовлення усіх ліцензіатів у відповідній 13

14 територіальній категорії мовлення окремо для аналогового та цифрового ефірного мовлення. 2. Контроль за дотриманням обмеження, встановленого в частині першій цієї статті, здійснює Національна рада. Контроль за дотриманням інших вимог законодавства про захист економічної конкуренції та недопущення недобросовісної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг, а також додержання встановлених відповідно до цього Закону тарифів, здійснюють відповідно до своїх повноважень органи Антимонопольного комітету України. Стаття 15. Універсальна аудіовізуальна послуга 1. З метою забезпечення плюралізму інформації та доступу споживачів до різноманітної аудіовізуальної інформації, ретранслятор програм у кабельній багатоканальній телемережі зобов язаний забезпечувати абонентам можливість перегляду програм універсальної аудіовізуальної послуги у складі програм ефірного мовлення місцевої та регіональної категорій мовлення, які технічно приймаються на території розташування відповідної мережі, а також програм загальнонаціональної категорії ефірного мовлення. До універсальної аудіовізуальної послуги не включаються програми цифрового ефірного мовлення, які розповсюджуються з додатковим кодуванням сигналу (з використанням систем умовного доступу). 2. Ліцензіати, що здійснюють ефірне мовлення, зобов язані на підставі звернення ретранслятора програм у кабельній багатоканальній телемережі забезпечити безкоштовно у некодованому вигляді технічний доступ до своїх програм для ретрансляції у складі пакета програм такого ретранслятора. 3. Для розповсюдження програм універсальної аудіовізуальної послуги ретранслятор не зобов язаний укладати договори з відповідними ліцензіатами. Розділ II. ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ Стаття 16. Ліцензування у сфері аудіовізуальних послуг 1. Ліцензуванню підлягає надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного аналогового або цифрового ефірного мовлення та розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі з використанням радіочастотного ресурсу України. 2. Ліцензія на надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного ефірного мовлення (далі ліцензія на ефірне мовлення) та ліцензія на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі 14

15 (далі ліцензія на розповсюдження програм) видаються Національною радою на підставі конкурсу, крім ліцензій на ефірне суспільне мовлення. Ліцензії на ефірне суспільне мовлення надаються в порядку, визначеному Законом України Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України. 3. Ліцензія на ефірне мовлення надає ліцензіату право мовлення з використанням радіочастотного ресурсу України, а також на обслуговування і експлуатацію телекомунікацій за умови отримання дозволу на введення в експлуатацію технічних засобів мовлення відповідно до закону. Ліцензія на розповсюдження програм надає ліцензіату право на використання радіочастотного ресурсу України та експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі. 4. Строк дії ліцензії, що видається згідно з цим Законом, становить 10 років. 5. У межах строку дії ліцензії дозволяється передача прав, які надає відповідна ліцензія, іншому суб єкту господарювання за умови виконання ним ліцензійних умов та за наявності висновку Національної ради про відповідність цього суб єкта вимогам до суб єктів надання аудіовізуальної послуги, визначених цим Законом. Порядок видання та форма висновку затверджуються Національною радою. При зверненні за отриманням висновку Національної ради подається інформація про суб єкта, якому передаються права, що передбачена в пунктах 4-9 частини першої статті 29 цього Закону. Суб єкт господарювання набуває права, які надає ліцензія, з моменту її переоформлення в порядку, визначеному цим Законом. 6. Ліцензіат, що здійснює також надання інших аудіовізуальних послуг чи розповсюдження програм у багатоканальних мережах, що не підлягає ліцензуванню відповідно до цього Закону, повідомляє про це Національну раду в порядку, встановленому цим Законом. Стаття 17. Умови та порядок організації конкурсу 1. Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за наявності вільних каналів мовлення, вільного часу на каналах мовлення, якщо це передбачено Планом розвитку, у таких випадках: 1) отримано висновки про можливість та умови користування радіочастотним ресурсом для надання аудіовізуальних послуг у відповідних смугах радіочастот, на яких ще не відбувалося мовлення, та висновки щодо електромагнітної сумісності відповідних технічних засобів мовлення; 2) прийнято рішення про створення цифрового каналу мовлення; 3) строк дії ліцензії попереднього ліцензіата закінчився; 4) ліцензія попереднього ліцензіата була анульована відповідно до цього Закону; 15

16 5) рішення про переможця попереднього конкурсу було скасовано у зв'язку з несплатою переможцем конкурсу у визначений строк ліцензійного збору відповідно до цього Закону. 2. Конкурс на отримання ліцензії оголошується рішенням Національної ради, яке повинно містити: 1) інформацію про предмет конкурсу, що включає територію розповсюдження каналу мовлення або багатоканальної телемережі, на каналі (каналах) якої передбачається здійснювати мовлення чи розповсюдження програм, обсяг мовлення; 2) максимальний розмір ліцензійного збору; 3) ліцензійні умови. 3. Ліцензійні умови визначаються Національною радою відповідно до Плану розвитку і передбачають: 1) для ліцензії на ефірне мовлення вимоги до програмної концепції, а саме зобов язання майбутнього ліцензіата щодо забезпечення мінімальних обсягів поширення власного продукту, а також передач, які спрямовані на досягнення однієї чи кількох з таких цілей: освіта і культурний розвиток дітей; забезпечення інформаційних потреб територіальної громади; забезпечення мовних та інформаційних потреб національної меншини; пропагування здорового образу життя; висвітлення поточних суспільно-політичних подій (крім новин спорту, розважальних новин). 2) для ліцензії на розповсюдження програм - вимоги щодо строків введення в експлуатацію та технічних параметрів ефірної цифрової багатоканальної телемережі. 4. Повідомлення про проведення конкурсу публікується у бюлетені Національної ради та на її офіційному веб-сайті не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку подачі заяв на участь в конкурсі. У повідомленні зазначається: 1) інформація про предмет конкурсу, яка вказана в рішенні про проведення конкурсу; 2) ліцензійні умови; 3) максимальний розмір ліцензійного збору; 4) перелік документів, що повинні додаватися до заяви, та вимоги до їх оформлення; 5) граничний термін подачі заяв на участь в конкурсі; 6) адреса, за якою мають подаватися заяви на участь в конкурсі, та години їх прийому; 7) банківські реквізити рахунку для внесення гарантії. Стаття 18. Визначення розміру ліцензійного збору 16

17 1. Розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне аналогове мовлення розраховується Національною радою за такою формулою: P аналогове = (Z x T/24 x k) V L, де P аналогове - розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне аналогове мовлення (у гривнях); Z - розмір мінімальної заробітної плати, гривень; T - середньодобовий обсяг мовлення, годин; k - коефіцієнт, який враховує територіальні особливості розповсюдження програм: Територія розповсюдження програм, до якої входять населені пункти з чисельністю населення, тис. осіб Значення коефіцієнта k До і більше 200 Для м. Києва 300 Для передавачів аналогового ефірного радіомовлення ДХ, СХ, КХ діапазонів та діапазону (65,9 74,0) МГц V = (Z x T/24 x k) х (T v / T) х 0,5, де: V - розмір знижки за поширення власного продукту; T v - середньодобовий обсяг поширення власного продукту у проміжках часу між до 23.00; L = (Z x T/24 x k) х (T L / T), де: L - розмір знижки за забезпечення обсягу передач, включених до ліцензійних умов; T L середньодобовий обсяг передач, включених до ліцензійних умов. Сукупний розмір знижок не може перевищувати 25% від розміру ліцензійного збору, обрахованого без урахування таких знижок. Територія розповсюдження програм визначається у порядку, визначеному Національною радою, згідно з радіусом впевненого прийому, що вказується у висновку щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом для потреб аудіовізуальних послуг. 2. Розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне цифрове мовлення розраховується Національною радою за такою формулою: P цифрове = P аналогове х M, де: 10 17

18 P цифрове - розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне цифрове мовлення (у гривнях); P аналогове - розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне аналогове мовлення з такою ж саме територією розповсюдження програм; M - частка у загальному ресурсі ефірної цифрової багатоканальної телемережі, що надається за відповідною ліцензією, %. 3. Розмір ліцензійного збору для ліцензії на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі розраховується Національною радою за такою формулою: P = Z х k, де: P - розмір ліцензійного збору для ліцензії на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі (у гривнях); Z - розмір мінімальної заробітної плати, гривень; k - коефіцієнт, який враховує територіальні особливості розповсюдження програм: Територія розповсюдження програм, до якої входять населені пункти з чисельністю населення, тис. осіб Значення коефіцієнта k До і більше 200 Для м. Києва 300 Населення в межах території України Максимальний розмір ліцензійного збору, що включається в повідомлення про проведення конкурсу, визначається відповідно до передбачених у ліцензійних умовах мінімальних обсягів поширення власного продукту та визначених у ліцензійних умовах передач. 5. Розмір ліцензійного збору, що сплачується переможцем конкурсу на підставі рішення Національної ради, визначається відповідно до обсягів поширення власного продукту та визначених у ліцензійних умовах передач, які були заявлені переможцем конкурсу при поданні ним заяви на участь у конкурсі. Стаття 19. Подання документів на участь в конкурсі та визначення його учасників 18

19 1. Для участі в конкурсі з дня опублікування повідомлення про проведення конкурсу претендент має право подати заяву, у якій повинні бути зазначені такі відомості про нього: 1) для юридичної особи: - повне найменування; - місцезнаходження та адреса головного офісу, контактні дані (телефон, електронна пошта); - код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осібпідприємців; - банківські реквізити; - інформація про засновника (засновників) та осіб, які володіють істотною участю в претенденті (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб); - відомості про особовий склад виконавчих, контрольних та наглядових органів претендента юридичної особи (для кожної з осіб - прізвище, ім я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання); - інформація про пов язаних осіб претендента (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб); - інформація про фізичну особу кінцевого вигодоодержувача юридичної особи прізвище, ім я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання; 2) для фізичної особи-підприємця: - прізвище, ім я, по батькові, дата народження, громадянство; - код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осібпідприємців; - реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); - місце проживання, контактні дані (телефон, електронна пошта); - інформація про пов язаних осіб претендента (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб). Форма подання передбаченої цією частиною інформації про засновників, володільців істотної участі в претенденті юридичній особі, пов язаних осіб претендента та фізичної особи кінцевого вигоодержувача претендента - юридичної особи визначається Національною радою. 2. До заяви додаються: 1) для юридичної особи - нотаріально посвідчені копії установчих (засновницьких) та статутних документів претендента; 19

20 2) документ, що підтверджує внесення гарантії (крім конкурсу про видачу ліцензії на громадське мовлення); 3) для участі в конкурсі з надання ліцензії на ефірне мовлення - програмна концепція, а саме запропоновані обсяги поширення власного продукту та визначених в ліцензійних умовах передач, а також план фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії; 4) для участі в конкурсі з надання ліцензії на розповсюдження програм - запропоновані строки введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі згідно з визначеними в ліцензійних умовах технічними параметрами, а також план фінансового та матеріальнотехнічного забезпечення введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі та її обслуговування впродовж строку дії ліцензії; 5) для участі в конкурсі з надання ліцензії на громадське мовлення - програмна концепція, а саме запропоновані обсяги поширення власного продукту, визначених в ліцензійних умовах передач та передач з інформацією місцевого або регіонального значення, а також план фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії. 3. Інформація та документи, що подаються претендентом відповідно до цієї статті, є відкритими, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національної ради не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення конкурсу та надаються на запит будь-якій особі, крім відомостей про місце проживання, серію і номер паспорту, номер облікової картки платника податків фізичних осіб, банківських реквізитів. 4. Для підтвердження наміру взяти участь в конкурсі (крім конкурсу про видачу ліцензії на громадське мовлення) та оплатити в разі перемоги ліцензійний збір, претендент повинен внести гарантію у розмірі 50 відсотків максимального розміру ліцензійного збору. У разі перемоги в конкурсі внесена таким учасником гарантія зараховується в суму оплати ліцензійного збору. У разі відмови від участі в конкурсі або несплати ліцензійного збору у встановлений цим Законом строк гарантія такого учасника конкурсу зараховується до Державного бюджету України. Гарантії, внесені претендентами, яким було відмовлено в допуску до конкурсу, а також учасниками, які не перемогли в конкурсі, повертаються їм упродовж 30 днів після прийняття рішення про визначення переможця конкурсу або про відмову в допуску до конкурсу. 5. У разі подання неповної інформації, неподання окремих документів (інформації), передбачених у частинах першій-другій цієї статті, подані матеріали на підставі мотивованого рішення Національної ради повертаються претенденту, який може повторно подати їх до Національної 20

21 ради впродовж п яти робочих днів з дня повернення йому матеріалів, але не пізніше граничного терміну для подання заяв на конкурс. 6. Рішенням Національної ради до конкурсу допускаються претенденти, що подали заяву та документи (інформацію), визначені в частинах першійдругій цієї статті. Рішення про допуск чи відмову в допуску до конкурсу приймається упродовж шістдесяти днів з дня подання претендентом повного набору документів (інформації), передбачених цією статтею. Рішення про допуск чи відмову в допуску до конкурсу повідомляється письмово претенденту впродовж трьох робочих днів після прийняття такого рішення. 7. Претендент не допускається до конкурсу, якщо: 1) заяву подано пізніше граничного терміну, визначеного в повідомленні про проведення конкурсу; 2) він не відповідає визначеним цим Законом вимогам до суб єктів надання аудіовізуальної послуги; 3) він не відповідає визначеним цим Законом вимогам щодо захисту економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг; 4) зазначені у заяві та документах, поданих для участі в конкурсі, відомості не відповідають дійсності. 8. Рішення про повернення документів, поданих претендентом, або рішення про відмову в допуску до конкурсу повинно містити його детальне обґрунтування і вказувати на встановлені факти, що підтверджують наявність передбачених цією статтею підстав для прийняття відповідного рішення. Наявність сумнівів щодо повноти чи достовірності наданих документів не може бути підставою для прийняття зазначених рішень. Зазначені рішення можуть бути оскаржені в судовому порядку. Стаття 20. Призначення та проведення конкурсу 1. Якщо у визначений строк для подачі заяв не надійшло жодної заяви на участь в конкурсі або якщо за результатами розгляду заяв на участь в конкурсі Національна рада не допустила до участі жодного претендента, Національна рада може продовжити граничний термін прийому заяв, відкласти проведення конкурсу на певний строк, скасувати конкурс. Національна рада повідомляє про прийняте рішення в порядку, установленому для оголошення конкурсу. 2. У разі допуску до конкурсу принаймні одного претендента Національна рада приймає рішення про проведення конкурсу. Конкурс проводиться не пізніше ніж через дев яносто днів після закінчення строку подачі заяв на участь в конкурсі, але не раніше ніж через п ятнадцять днів після закінчення строку подачі заяв або прийняття рішення про повернення документів, поданих одним з претендентом, чи про відмову в допуску до конкурсу. 21

22 Учасникам конкурсу надсилається письмове повідомлення про день, час, місце проведення конкурсу впродовж п яти робочих днів після прийняття рішення Національною радою про призначення конкурсу, але не пізніше ніж за п ять робочих днів до дня його проведення. Повідомлення вважається надісланим учаснику конкурсу, якщо воно було надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто учаснику чи його уповноваженому представнику під підпис. Інформація про день, час, місце проведення конкурсу оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної ради не пізніше ніж за п ять робочих днів до дня проведення конкурсу. 3. Учасник конкурсу до його проведення може повідомити про відмову від участі в конкурсі. У разі відмови від участі всіх учасників конкурсу Національна рада скасовує такий конкурс та може оголосити про проведення нового конкурсу. 4. Конкурс проводиться під час засідань Національної ради для розгляду та прийняття рішення щодо поданих на конкурс заяв, визначення переможця конкурсу. Такі засідання проводяться у визначеному Національною радою приміщенні за участі членів Національної ради та учасників конкурсу та/або їх уповноважених представників. Під час проведення зазначених засідань Національної ради мають право бути присутніми та здійснювати звукозапис і відеозйомку, пряму трансляцію засідань журналісти, представники засобів масової інформації, громадських об єднань. Національна рада забезпечує пряму трансляцію таких засідань в мережі Інтернет. 5. Присутнім на засіданні Національної ради учасникам конкурсу чи їх уповноваженим представникам надаються рівні можливості для виступу та представлення своїх заяв на участь у конкурсі. Відсутність учасників конкурсу чи їх уповноважених представників під час розгляду та прийняття рішення щодо поданих на конкурс заяв, визначення переможця конкурсу не є перешкодою для розгляду та прийняття відповідних рішень Національною радою. Стаття 21. Встановлення результатів конкурсу 1. Розгляд та обговорення поданих на конкурс заяв проводиться на засіданні Національної ради. Після підготовки проекту рішення щодо розглянутих заяв, які було подано на конкурс, та про визначення переможця конкурсу проводиться додаткове засідання Національної ради для обговорення та затвердження цього рішення. 2. Переможець конкурсу з надання ліцензії на ефірне мовлення визначається за такими критеріями: 22