ЗВІТ ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ ВИВЧЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ СТВОРЕННЯ НПП ЖДИМИР ТА РОЗ РОБКА НАУКОВОГО ОБГРУНТУВАННЯ. (заключний)

Transcription

1 УДК (477.87) держреєстрації 0107U [нв. Міністерство освіти і науки України Ужгородський національний університет (УжНУ) 88000, м. Ужгород, вул. Підгірна, 46, тел. (03122) , факс: ЗАТВЕРДЖУЮ Ректор УжНУ д. і. н., професор М. М. Вегеш ЗВІТ ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ ВИВЧЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ СТВОРЕННЯ НПП ЖДИМИР ТА РОЗ РОБКА НАУКОВОГО ОБГРУНТУВАННЯ (заключний) роректор з наукової роботи,. ф-м. н., проф. ачальник НДЧ УжНУ. ф-м. н., доц. екан біологічного факультету. б. н., проф. авідувач кафедрою зоології. б. н., доц. ерівник НДР. б. н., проф. І. П. Студеняк М. Ю. Баран В. І. Ніколайчук Т. Т. Дудинський А. А. Ковальчук езультат роботи розглянуто Вченою радою біологічного факультету УжНУ ротокол 5 від 11 грудня 2007 року

2 2 АВТОРИ Керівник НДР, провідний науковий співробітник Професор, доктор, біол. наук, А. А. Ковальчук (Вступ, розділи: 1, 2 (пункти: 2,1; 2,2; 2,3; 2,4; 2,6; 2,7; 2,8; 2,10; 2,12), З (пункти: 3,3; 3,5; 3,8), 4,7, 8,9, Висновки) Доцент, кандидат біол. наук JL М. Фельбаба-Клушина (Розділ 2 (пункт 2,9) Старший науковий співробітник, кандидат біол. наук Н. Є. Ковальчук (Розділи: 2, пункт 2,11), 6) Молодший науковий співробітник В. І. Пляшечник (Розділи: 2 (пункт 2,5), З (пункти: 3,1; 3,2; 3,4; 3,6; 3,7), 5)

3 РЕФЕРАТ Звіт ио НДР: 55 с., 40 літературних джерел, додатки Об єкт дослідження Фауністичний і флористичний склад Боржавських полонин, рідкісні і зникаючі види фауни і флори, біотопи що, охороняються. Мета і завдання розробки Мета науково-дослідної роботи: Вивчити доцільність створення НІШ на Боржавських полонинах (Свалявський, Воловецький, Міжгірський райони) та розробити наукове обґрунтування. Для виконання мети були поставлені наступні завдання: 1. Оцінка видового складу наземної та водної фауни і флори: 1.1.Оцінка стану угруповань гідробіонтів, зокрема мікробезхребетних та найпростіших; 1.2.Оцінка видового складу наземної фауни, зокрема комах; 1.3.Оцінка видового складу флори; 1.4.Оцінка ситуації з рідкісними, нечисленними видами, та видами, що потребують чи знаходяться під охороною. 2. Написання наукового обґрунтування для створення Національного природного парку. В умовах Боржавського гірського масиву існують унікальні не лише для Закарпаття чи України, а й для Європи загалом ландшафти та рослинні угруповання, наявність котрих передбачає їхню охорону в межах ОПЗФ високого рангу НІШ Ждимир. На досліджуваній території відмічено значне різноманіття водних найпростіших та безхребетних. Території, котрі пропонуються під заповідання, є важливим осередком збереження високогірної та лісової орнітофауни Закарпаття. Боржавсысии гірський масив характеризується високим видовим багатством ссавців. У межах пропонованих територій виявлено понад 40 видів ссавців, що перевищує 50% ссавців фауни Закарпатської області, а близько 20 видів з них є в червоних списках IUCN, Бернської конвенції чи Директиви Євросоюзу 92/43. В ході опрацювання літератури і проведення польових досліджень, визнано доцільним створення НПП Ждимир загальною площею 6116 в яку б увійшла територія лісфонду Державного підприємства Воловецьке лісове господарство а саме Нижньоволівецького лісництва, Воловецької селищної ради та Гірсько-карпатської лісодослідної станції, Березниківського лісництва, що належить лісфонду Державного підприємства Свалявське лісове господарство і Березниківської сільської ради. Обстежені території є цінними природними об'єктами загальнодержавного та міжнародного значення І потребують надання статусу природоохоронного об' єкту. Ключові слова: НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК, БОРЖАВСЬКІ ПОЛОНИНИ, ФАУНІСТИЧНИЙ СКЛАД, ФЛОРИСТИЧНИЙ СКЛАД, БІОТОПИ, МІЖНАРОДНІ ПРИРОДООХОРОННІ КОНВЕНЦІЇ. з

4 ЗМІСТ ВСТУП 5 ЮЗ ДІЛ 1 КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ОБ'ЄКТУ ПЗФ 6 РОЗДІЛ 2 ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ ТЕРИТОРІЇ 7 РОЗДІЛ З ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА 24 РОЗДІЛ 4 ОБ ЄКТИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ, ПРИРОДНА, НАУКОВА ЦІННІСТЬ ТЕРИТОРІЇ 33 РОЗДІЛ 5 1СТОРИКО-КУЛЫУРНА СПАДЩИНА 34 РОЗДІЛ 6 РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ТЕРИТОРІЇ 35 РОЗДІЛ 7 ЕКОСТАН ТЕРИТОРІЇ 38 ЮЗДІЛ 8 ПОПЕРЕД НЄ ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ПРИГОДНОГО ЗАПОВІДНИКА 39 ЮЗДІЛ 10 НАСЛІДКИ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ 41 ВИСНОВКИ 42 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 44 ДОДАТОК А 48 ДОДАТОК Б 49 ДОДАТОК В 50 ДОДАТОК Г 51 ДОДАТОК Д 52 ДОДАТОК Е 53 ДОДАТОК Є 54 ДОДАТОК Ж 55 4

5 ВСТУП Незважаючи на в цілому досить високий як для України відсоток територій, що знаходяться під охороною в Закарпатті (близько 13,7%), їх розташування у межах Закарпатської області вкрай нерівномірне. Окрім низовинних та передгірних районів до районів області з незначним відсотком площі природнозаповідних об єктів та цілковитою відсутністю ОПЗФ високого рангу відносяться Свалявський та Воловецький райони. Зазначимо також, що нераціональне природокористування у верхів ях закарпатських річок, був порушений природний водорегуляційний баланс, що спричиняє виникнення потужних паводків. Два останні з них, а саме 1988 та 2001 років завдали народу збитків на понад мільярд гривень. Особливо катастрофічні наслідки нанесла економіці та сільгоспугіддям р.боржава, витоки якої знаходяться у межах планованого об єкту природно-заповідного фонду (ОПЗФ) (Антосяк В. М. 1998, Ковальчук А. А. 2002, Стойко C. М. 1965). 5

6 6 РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ОБ'ЄКТУ ПЗФ В умовах Полонинського масиву Українських Карпат Боржавські полонини є найбільші, а їхні екосистеми представляють значну цінність, хоча, на відміну від Чорногори, Свидовця та навіть Горган є суттєво слабкіше вивчени- Підставою для заповідання територій у межах Боржавського масиву є вимоги Постанови ВР України Про програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні (1994 p.), статей Закону України Про природно-заповідний фонд України (1992 p.), Закону Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на роки (2000 p.), Закону України Про тваринний світ (2001 p.), а також ряду міжнародних Конвенцій та Угод, підписаних українським урядом, зокрема: 1. Конвенція щодо охорони Світового культурного та природного спадків (Convention concerning the protection...) 1972 p.; 2. Конвенція про охорону дикої флори та фауни (Бернська конвенція, Convention on the conservation..., Берн, 19 вересня 1979 року), легалізована в Україні Законом від 29 жовтня 1996 року; 3. Д иректива Євросоюзу 92/43 (COUNCIL DIRECTIVES 92/43/EEC Of 21 May 1992 On the conservation of natural habitats and of wild fauna and flora); 4. Конвенція для кооперації і стійкого використання довкілля у басейні Дунаю (Convention on cooperation for the protection..., Софія, 1994); 5. Конвенція про охорону міграційних видів диких тварин (Convention on the conservation of migratory species..., Бонська конвенція, 1979).

7 7 РОЗДІЛ 2 ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ ТЕРИТОРІЇ 2.1 Географічне розташування та положення в системі фізикогеографічного районування Полонини Боржави гірський масив, який знаходиться в межах Полонинського хребта Українських Карпат. Розташований між річками Латориця та Ріка у межах Закарпатської області. В системі фізико-географічного районування за Кондрацьким (Kondracki, 1989) гірський масив Боржав фігурує під номером (додатки А, Б) і межує на півночі з Руною (Рівною), а на півдні з масивом Красна, яка цим автором помилково прописана як Червона. Аналогічний також підхід у В. Різуна (2003), котрий зображує Боржави під номером 11 (додаток В) (Kondracki J. 1989, Різун В. Б. 2003). 2.2 Геологічна будова У цілому субальпійський та верхній лісовий пояс Боржавського масиву характеризуються породами, стійкими до звітрювання, зокрема дрібно- і середньозернистими темнокарбонатними пісковиками палеогену. Не є рідкістю також кварцево-слюдисті та кварцово-глауконітові алевроліти. Однак у нижньому гірському поясі зустрічаються у значних кількостях алеврити, глинисті мергелі і конгломерати у вигляді прошарків і лінз, що відносно легко розмиваються при знелісенні. Де-не-де утворюються розсипи, що характерні для найбільш тріщинуватих пісковиків та тонкоршмічних флішевих порід (Поп C. С. 2003). 2.3 Геоморфологічні умови Складчато-покривні плосковер нійнн І Полонинсько-Боржавські середи ьогір я, виділені в однойменний геоморфологічний район. Масив відноситься до середніх і низьких гір з поперечним розчленуванням. Висота до 1677 м (г. Стій). Пригребневі поверхні вирівняні, з окремими конусоподібними вершинами Томнатик, Великий Діл, Граб та ін. Схили розчленовані притоками річок Боржави, Латориці та Ріки, із сформованими першими-треті ми надзаплавними нижньо- і середньоантропогеновими терасами (Геренчук K ).

8 8 2.4 Гідрогеологія. Для річок і потоків характерне утворення досить глибоких каньйонів (додаток Е), де з під елювіальних чи елюво-делювіальних проступають корінні породи. Лише у нижній частині відбувається формування заплавних терас. Якщо для р. Боржава окрім твердих ґрунтів (глиби, валуни, галька, гравій) характерним є і пісок, то для р.оса (басейн р. Латориця), котра впадає у р. Віча, піщані ґрунти є винятком і подібні відклади зустрічаються лише в заводях. Протягом останніх декількох десятків років спостерігається зникнення окремих гірських джерел субальпійського поясу, що, ймовірно, спричинене штучним зниженням верхньої межі лісу та кліматичними змінами у регіоні, що позначаються на водному балансі (Яцик А. В. 1991, Мережко О ). 2.5 Клімат. Район досліджень розміщений на території декількох висотних кліматичних зон. Помірна зона з границею на рівні м. Суми активних температур з гідротермічним коефіцієнтом від 2 до 3. Прохолодна зона виражена в межах висот м. Суми активних температур , гідротермічний коефіцієнт від 2,5 до 3. Помірно холодна зона знаходиться в межах висот м. Суми активних температур , гідротермічний коефіцієнт від 3,5 до 4. Холодна зона містить дві підеони. Менш холодна - у межах висот м. Нижня її границя співпадає з верхньою межею розповсюдження листяних лісів. Суми активних температур , гідротермічний коефіцієнт від 4 до 5. Більш холодна підзона знаходиться вище м. Нижня її границя охоплює субальпійський пояс, який частково виражений і на найвищих вершинах Боржавських полонин. Суми активних температур тут менше 600, гідротермічний коефіцієнт понад 5. Швидкість вітру у зоні Боржавського масиву зазвичай зростає з висотою і понад верхньою межею лісу становить 2-5 м/сек, зростаючи зранку до обіду і знов знижуючись надвечір. У холодну пору року і в перехідну швидкості вітру зростають принаймні удвічі, до 5-10 м/сек. Осінь настає у межах Боржавського масиву на висотах м уже у третій

9 декаді серпня, а весна - у першій декаді квітня. Безморозний період вище 1000 м триває лише діб. Кількість опадів досить значна і може становити мм на рік. Грози частіші у басейні р. Боржава. Особливо виділяється г. Магура-Жиде, в котру влучає значна кількість блискавок і котра користується недоброю славою у зв язку з неодноразовою загибеллю людей від ураження ними. На найвищих вершинах Боржавських полонин температура навіть влітку не перевищує 12-13, однак на південних полонинах може бути і понад 20. Взимку температура на полонинах може перевищувати 20 морозу (Геренчук K ). 2.6 Поверхневі води. На південних схилах хребта бере свій початок р. Боржава. Довжина річки 106 км, площа водозбору 1360 км2. Вона має гірський характер тільки у верхній частині до с. Довге, де тече по гірській V-подібній долині у південному напрямку. Швид- -з кість течії у межень 0,6...1 J2 м/с, середні витрати 10,1 м /с (с. Довге). Нижче с. Довге Боржава повертає на південний захід, перетинає невисокий хребет Вулканічних гір і виходить на закарпатську низовину, де приймає найбільшу правобережну притоку р.іршаву. З півночі полонина Боржава межує з Воловецько-Міжгірською височиною. На заході та північному заході Боржавський масив відноситься до водозбору Латориці, а точніше її лівої притоки р. Віча (деколи в літературі застосовують назву Веча). Довжина її становить 39 км, а площа водозбору цієї річки становить 352 км2. Річка порожиста, річище слабозвивисте, з V-подібною долиною і ухилом до 20 м на -з кілометр, середня багаторічна витрата води близько 2,1 м /сек.. Долина подекуди має вигляд ущелини. Живлення річки переважно дощове. Вода використовується для технічного водопостачання. Віча впадає в р. Латорицю, котра є важливою транскордонною водною артерією, що впадає в Бодрог, притоку Тиси. Довжина Латориці 191 км, причому в межах України 144 з площею водозбору 2900 км2. Ширина м, зрідка до 40 м. Глибина - до 2 м. Вода використовується для промислового водопостачання та зрошування. 9

10 ю Таким чином, саме на Боржавському масиві формується значна частина стоку Боржави та Латориці. Зазначимо, що з Міжгірського боку також формується стік р. Ріка, важливої правої притоки Тиси (Яцик А. В. 1991, Мережко ). 2.7 Ґрунти Д ослідж уваний район відноситься до Західно-буроземної лісової області суббореальнош поясу, Карпатської гірської провінції Основними ґрунтоутворюючими породами на території району досліджень є продукти вивітрювання Карпатського фттітпу (елювій піщаників, елювіо-делювій піщаників і глинистих сланців елювіоделювій глинистих і менілітових сланців); продукти вивітрювання ямненсысих піщаників; річкові (алювіальні) відкладення. В цілому у межах букових деревостанів переважають щебнюваті буроземи та дерново-буроземні ґрунти в комплексі з оглеєними їх видами (у межах кварталів, що пропонуються до НПП з Нижньов о л ів є ц ь к о г о та Березниківського лісництв). Вище, в субальпійській зоні зустрічаються переважно дерново-буроземні та гірсько-лучні ґрунти (у межах земель запасу сільських рад, колишні КСП Верховина та Боржава ). Бурі гірсько-лісові ґрунти (далі буроземи) сформувалися на основі елювіоделювію Карпатського флішу, а гірсько-підзолисті - на продуктах вивітрювання піщаника. Дернові ґрунти зайняті переважно сінокосами і пасовищами, вони утворювалися під впливом лучної трав янистої формації в умовах надмірного зволоження і сезонного промивання, характеризуються кислою реакцією і поганими властивостями д ля росту рослин. Генетичний профіль кислих буроземів складається з дерново-гумусового, гумусового та перехідного до основної (підстилаючої) породи горизонтів. Вміст гумусу становить 2-9%, рн=4,1-5,2. Процеси нітрифікації практично не відбуваються. З висотою зростає вміст рухомого алюмінію - до 140 мг на 100 г ґрунту, тобто у 10 разів. Оскільки ґрунти дуже водопроникні, то вони легко підлягають ерозійним процесам. Бонітет кислих буроземів досліджуваної території становить від 35 до 44 балів (Поп C. С. 2003).

11 2.8 Ландшафтна характеристика. Для Боржавських полонин властиве значне різноманіття та розчленованість ландшафтів. Боржави -досить високий масив. Мого максимальні висоти коливаються від 1500 до 1600 м з найвищою вершиною г. Стій (1681 м, за деякими даними -напр. Географічна енциклопедія України, т.1,1989 р м, (додаток Є). Дещо нижчими є г. Великий Верх (1598 м) з воловецького боку та г. Маїура-Жиде (1518 м) зі свалявського. Довжина хребта - понад 50 км. Хребет починається біля смт. Міжгір'я горою Кук (1361м), далі через перевал Прислоп (938м), г. Ополонок (1171м) тягнеться на північний захід з поступовим набором висоти. Від гори Високий Верх (1598м) в тому ж напрямі (на Воловець) висоти зменшуються (Плай 1350м, Темнатик 1344м), а на південний захід збільшуються до г. Стій (1681м), далі хребет дуже різко обривається. Зазначимо, що характерними для Боржавських полонин є і значна крутизна ландшафту, котра спричиняє Інтенсивні ерозійні процеси внаслідок лісозаготівлі, що далека від тої, що практикується у подібних випадках у Європі. Подекуди (зрідка) спостерігаються скельні утвори з корінних порід, котрі деколи мають вигляд гребенів. Верхня межа лісу простягається тут від 1100 до 1300 м, що свідчить про штучне знелісення. Зараз спостерігаються процеси природного лісовідновлення. Проникнення бука у зону понад м відбувається руслами гірських потоків, де площа суцільних чорничників суттєво нижча. В умовах заповідання цей процес буде відбуватися значно швидшими темпами, а отже в найближчі декілька десятків років можна сподіватися відновлення верхньої межі лісу та формування повноцінного криволісся. 2.9 Рослинний світ Букові ліси поширені на Боржавському масиві досить широко - від підніжжя 500 м до висоти м. Осередки бука зустрічаються і вище, до м. Проте, тут деревостан не такий могутній і подекуди бук є лише одним з компонентів мішаних лісів. На північно-східному схилі гір поряд з бу- 11

12 ком часто зустрічається смерека. Смеречники часто є похідними, вторинними. Інших порід мало. Найбільш характерними з них є:ялиця, явір, граб, в'яз шорсткий, зрідка зустрічаються, липа, ясен, береза. Бук утворює іусті, тінисті одноярусні деревостани. Переважають літні дерева висотою до 40 м з діаметром стовбурів см. Підлісок і трав'яний покрив розвинені слабо. Найбільш постійними супутниками бука в підліску є бузина червона, вовчі ягоди, жимолость чорна, бруслина бородавчаста. На вологих екотопах зростають верби сілезька і вушката. Трав яний покрив розріджений і розвивається лише на галявинах і в проміжках - вікнах між деревами. Складається він в основному з мезофільних видів: ожини волосистої, цибулі ведмежої, зубниці бульбистої та залозизтої, маренки запашної, вероніки гірської, анемони дібровної та жовтецевої. Різнотрав'я доповнює осока волосиста, зірочник злаковидний і вербозілля гайове. В сирих місцях поширені зарості папороті аспленію, на сухіших ділянках - орляка (Поварніцин В. О. 1954). На межі з субальпійськими луками, на південних схилах, у місцях, де верхню межу лісу утворює бук, розвинені вологі високогірні субучини. Деревостани бука тут досить пригнічені. Висота дерев лише 9-10 м, стовбури скривлені. У трав'яному покриві зустрічаються субальпійські рослини. Зазначимо, що останнім часом спостерігається досить активне відновлення природної верхньої межі лісу на Боржавах. Бук активно просувається руслами потоків, що спостерігається, зокрема, на горі Магура-Жиде, Глемба та інших. У горах вище 900 м, в умовах прохолодного вологого клімату, розвиваються мішані хвойно-широколисті ліси. З підняттям у гори середовище для росту широколистих порід стає дедалі менш сприятливим. Сума активних температур скорочується до Період загальної вегетації не перевищує 135 днів. Вимогливим теплолюбам не вистачає тепла. Бук переважає до висоти 1150 м. Верхньою межею поширення листяних порід є рівень м, однак цей рівень поки-що на Боржавських полонинах практично ніде не досягнутий. Гідротермічні умови верхнього ярусу Боржавського масиву сприяють розвитку 12

13 хвойних порід, однак виражений пояс ялини практично ніде не сформований. Починаючи з висоти 1000 м певну роль у деревостанах починає відігравати ялина. Умови зволоження і затінення у шпильчасто-пшроколистих лісах такі, як і в бучинах. Тому підлісок і трав'яний покрив у них приблизно такий, як і в букових лісах. Але з вершин сюди вже спускаються деякі субальпійські види: сольданелла гірська, герань альпійська, фіалка двоквіткова (Чубатий О. В 1984). У молодих, літніх вторинних ялинниках, по узліссях, прогалинах на вирубках розвиваються густі зарості чагарників, які складаються з малини, таволги, смородини альпійської, глоду, шипшини тощо. Трав яний покрив у суцільних ялинниках бідний. Видовий склад трав своєрідний: це плауни, зокрема баранець колючий, а також різноманітні папороті, купина кільчаста і квасениця звичайна. В тіні розвиваються фіалка двоквіткова та грушанка мала. Постійним компонентом трав яного покриву є також нечуйвітер заокруглений. Зустрічається чудова реліктова рослина стрептопус стеблообгортний (Streptopus amplexifolins (L.). Характерними чагарниками є малина, жимолость чорна (Lonicera nigra L.) і бузина червона. Серед пасовищ верхнього гірського поясу на досліджуваній території зустрічаються переважно еутрофні болота. Вони приурочені до зволожених присхилових ділянок, до місць виходу на поверхню ґрунтових вод, від ємних частин рельєфу, а також до притерасних ділянок гірських потоків та струмків. Особливо цікавими є заболочені вільшняки з вільхи клейкої (Alnus glutinosa (L.) Gaerth), яка заходить аж до верхів я р. Вичі у підніжжі гори Темнатик та характерні для приток, зокрема р. Оса (Малиновський К. А 2000). Асоціація Alnetum (glutinosae) myxoherbosum описана Jl.M. Фельбабою- Клушиною. Деревостан розріджений, зімкненість крон - 0,3-0,5. У трав яному ярусі переважають представники гігрофільного різнотрав я, серед яких з індивідуальним проективним покриттям 3-4% зустрічаються Mentha longifolia (L.) Huds., Caltha palustris L., Tussilago farfara L., Impatiens noli-tangere L., /. parviflora DS., Lycopus вигораєш L., Equsetum sylvaticum L. Filipendula denudata (J. et C. Presl) Fritsch, Cirsium oleraceum (L.) Scop. У перезволожених місцях з 13

14 мулисто-піщаним ґрунтом домінує Glyceria maxima ( C. Hartm.) Holmb., Juncus effusus L., а на заболочених ділянках - Carex remota L. Такі угруповання зустрічаються порівняно часто до висот близько 600 м над р.м. На північно-східних схилах у підніжжях Боржавських полонин та гори Темнатик часто зустрічаються раритетні угруповання вільшняки оживаючолунарієві (А І netum (incanae) lunariosum (redivivae)). Серед пасовищ в межах висот м над р.м. нерідка монодомінантна асоціація Juncus effusus (purum), а також її відміна із домішкою болотного різнотрав я, серед яких найбільш помітна роль належить Caltha palustris L., Juncus effusus, Ranunculus repens L., Veronica beccabunga L., Lycopus europaeus L., Scirpus sylvaticus L., Carex flava L., С. leporina L., С palescens L., С. panicea L., рідше C. remota. У нижньому гірському поясі Боржавського масиву звичайні осокові болота з домінуванням Carex buekii Wimmer асоціація Carex buekii purum, осоковомохові, на яких панівною є асоціація Caricetum (rostratae) - Hypneta та рідше Caricetum (vesicarie) Ranunculosum (repens). В усіх випадках важлива роль у травостої належить видам болотного різнотрав я, що згадувалися раніше. Серед трав яних боліт переважають такі із Scirpus sylvaticus L. Він присутній майже в усіх болотах досліджуваного регіону і найчастіше формує асоціацію Scirpetum (sylvaticus) Filipendulosum (denudatae) (Ковальчук A. A. 2006). Серед рослинних угруповань Боржавського масиву також виявлені декілька рослинних асоціацій, занесених до Зеленої книги України" (1987). Серед таких описані два локалітети рідкісних для Українських Карпат боліт з участю осоки волотистої ( Carex paniculata L.). Асоціація визначена, як Caricetum (paniculatae) - Hypneta. Трав яний покрив густий і утворює проективне покриття %. До її складу з індивідуальним проективним покриттям 3-6% входять Juncus effusus L., J. articulatus L., J. tenuis Willd., Scirpus sylvaticus L., Carex cinerea Poll., C. pallescens L., C. panicea L., C. nigra (L.) Reichard, C. flava L., C. echinata Murr., Eriophorum latifolium Hoppe, Eupatorium cannabium L (Kpiчфалушій В. В. 1999, Стойко C. М. 1998). 14

15 15 Своєрідними є висячі осоково-гіпнові болота, в яких у трав яному ярусі переважають Carex nigra, Equisetum palustre, Epipactis palustris (L.) Crantz, Eriophorum latifolium Hoppe, Potentilla erecta (L.) Rausch. Менш ценотично активними виступають Eupatorium cannabinum, Caltha palustris, та деякі осоки. Такі болота, завдяки значній участі раритетних видів ( 2 і більше) є гарячими точками. Вони пропонуються нами для включення до Зеленої книги, оскільки є оселищем низки видів, включених до Червоної книги України: Epipactis palustris, Dactylorhysa maculata (L.) Soo, D. incamata (L.) Soo, Orchis militaris L. та деяких інших. В Додатку І до Д ирективи Євросоюзу 92/43 перераховано наступні ландшафти та рослинні угруповання з тих, що зустрічаються в умовах Боржавського масиву, що повинні зберігатися в умовах заповідання (* особливо цінні упддя): та Альпійські річки з вегетащєю уздовж бере аж до Ялівцеві зарості *Луки, багаті на види Nardus на кремнієвих субстратах у гірських областях (також нижньогірські області континентальної Європи) Первинна рослинність на поверхні скель J Букові ліси Luzulo-Fagetum Букові ліси Asperalo-Fagetum j Субальпійські букові ліси з Acer та Rumex arifolius Обширні масиви субальпійських лук - Боржавських полонин вкриті чорничниками (Vaccinium myrtillus L.), що мають важливе промислове значення для місцевого населення. Рідше, але також досить часто тут зустрічаєтеся брусниця (Vaccinium vitis-idaea L.). Уздовж потоків та поміж чорничниками значні площі займають зарості тирличу ваточниковош (Gentiana asclepiadea L.). Серед фонових, а проте цікавих видів Боржавських полонин назвемо східнокарпатський ендем смілку маленьку карпатську (Heliosperma quadrifidum subsp. carpaticum Zapal.), без якої важко уявити гірські потоки крутосхилів масиву, а також гравілат гірський (Geum montana (L.), котрий зустрічається в улоговинах до

16 16 найвищих висот. Серед гігрофільного високотрав я, осередки якого зустрічаються у западинах, від ємних елементах рельєфу та ярах переважають доронікум карпатський (Doronicum carpaticum ( Griseb. et Schenk) Nym.), крем яник (Telekia speciosa (Schreb.) Baumg.), аконіт строкатий (Aconitum variegatum L.). На затінених вкритих мохом схилах часто зустрічається сольданелла угорська (<Soldanella hungarica Simonk.). У високогірних лісових та лучних угрупованнях Боржавського масиву зустрічаються обидва види рідкісних декоративних представників дзвоникових - фітеум, а саме фітеума Вагнера та ф. куляста (Phyteuma vagneri A.Kemer та P. orfoculare L.) (Чопик В ). Розглянемо види рослин, що потребують особливої охорони, котрої можна досягнути лише у межах об єктів ПЗФ високого рангу. З рідкісних видів, котрі потребують охорони і зустрічаються на даній території, назвемо, зокрема, таких представників баранцевих та плаунових, як: плаун-баранець (Hyperzia selago L.), плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L.), плаун колючий (L. annotinum L.) та альпійський (L. alpinum L.). В ЧКУ включений баранець звичайний (І кат.) та плаун колючий (П кат.). Із аспленієвих папоротей тут зрідка трапляється листовик сколопендровий (Asplenium scolopendrium (L.), який є третинним реліктом і зростає на скелях у лісовому поясі. Також третинним реліктом є інша папороть - блехнум колосистий (Blechnum spicant (L.), що зустрічається на скелях у букових лісах. Порівняно часто у гірських лісах Темнатика та Боржавського масиву зростає рідкісний для Українських Карпат багаторядник Брауна ( Polystichum braunii (Spenn.) Fee) з родини Aspidiaceae Зникаючі тирличеві представлені зростаючим вище верхньої Межі лісу тирличом жовтим {Gentiana lutea L.), котрому присвоєно П категорію ЧКУ, а також східнокарпатський ендем, що зустрічається лише у межах України тирлич роздільний (Gentiana laciniata Kit) з І категорією ЧКУ. З айстрових (Asteraceae) слід зазначити ендеміка Карпат короли цю Вальдштейна (Leucanthemum waldsteinii (Schultz-Bip.), арніку гірську (Arnica montana L.), котра має лікувальні властивості, але й також П категорію ЧКУ. З інших айстрових

17 17 до Ш категорії ЧКУ віднесено волошку фрігійську карпатську (Centaurea phrygia L. subsp. carpathica (Pore.), високу до 120 см рослину, місцезростання якої знаходяться серед скель. Окрасою гір навесні є шафран весняний Гейфеля (Crocus vernus heuffelianus Herbert) з півникових (Iridaceae), котрий подекуди цвіте уздовж смуг снігу у високогір ї навіть у червні. Йому надано П категорію ЧКУ. І, нарешті, лілійні (Liliaceae) представлені окрасою наших лісів лілією лісовою (Lilium martagon L.), висота стебел якої може досягати 150 см і яку під П категорією занесено до ЧКУ. Флористичний склад родини орхідних на досліджуваній території представлений Listera ovata (L.) R. Br., Epipactis palustris (L.) Crantz, E. helleborine (L. ) Crantz, Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch, Gymnadenia conopsea (L.) R. Br., Platanthera bifolia (L.) Rieh, Orchis militaris L., O. morio L., O. coriophora L., O. laxiflora Lam., O. palustris Jacq., Dactylorhysa sambucina (L.) Soo, D. majalis (Reichenb.) P. F. Hunt et Summerhayes. D. incarnata (L.) Soo та деякими іншими Флора запропонованих для заповідання територій нараховує близько 40 рідкісних видів рослин, що становить не менш як 10% рідкісної флори судинних рослин Закарпаття (зокрема видів Червоної книги України" та декілька десятків видів Червоного Списку Закарпаття"). Окремі види охороняються Бернською конвенцією. Отже, пропоновані для заповідання території є важливіш осередком флористичного різноманіття Найпростіші Інфузорії та корененіжки вивчалися у басейні р.боржава. ІНФУЗОРІЇ (Ciiiophora). Склад інфузорій бентосу та перифітону у межах вивчених ділянок лісового поясу виявився досить різноманітним - близько 40 видів. Серед них більшість є пересічними, котрі звичайні для річок Закарпаття. Фоновими є Aspidisca lynceus, Cyclidium singulare, Cinetochilum m argaritaceum, Philasterides armata, Uronema halophila, Tachysoma pellionellum, Holosticha danubialis, Keronopsis

18 18 monilata. З таких, що зустрічаються суттєво рідше назвемо: Urosoma cienkowskii, Dileptus monilatus, Trithigmostoma srameki, Nassula tumida, Nassulopsis vorax, Loxophyllum meleagris. У паводковий період структура угруповань інфузорій значно спрощується і порушується. Природним депо реконструкції та відновлення перифітонних угруповань є ділянки, зарослі водним мохом Фонтіналіс антипіретіка (Fontinalis antipyretica). Разом із тим якихось особливо рідкісних видів чи угруповань інфузорій у басейні р. Боржава не виявлено. КОРЕНЕНІЖКИ (Rhizopoda, Testacea). Зазначимо нечисленність раковинних амеб (корененіжок). З фонових видів корененіжок можемо назвати Centropyxis discoides, Arcella discoidea, Cyclopyxis kahli, Centropyxis aerophila aerophila та деякі інші.. Досить рідкісним є Centropyxis gibba var. gibbosa, котрий раніше для Закарпаття не відмічався. Очевидно, що обидві зазначені вище групи можуть охоронятися лише в комплексі з біотопами і водними екосистемами у цілому (Ковальчук А. А. 2006) Безхребетні ЧЕРЕВОВІЙЧАСТІ ЧЕРВИ (Gastrotricha). Встановлено два види цих організмів, причому один досить дрібний - Chaetonotus oculifer є досить поширеним у карпатських водотоках, зокрема відомий із сусідньої з нами Польщі. У цілому дана група організмів не характеризується наявністю багатьох представників у гірських річках та потоках. Не рідкісним є і другий - Chaetonotus maximus, котрого однак виявлено лише один раз. Ймовірно, що при детальному вивченні боліт (а саме тут спостерігається найбільше розмаїття гастротріх буде виявлено і рідкісних представників черевовійчастих. КОЛОВЕРТКИ (Rotifera). Встановлено до 10 видів представників червів цього типу. Серед знайдених відмітимо досить звичайних безпанцирних Philodina acuticomis, Cephalodella gibba gibba, Parencentrum saundersi saundersi, панцирних Colurella adriatica та Lecane hamata.

19 З дуже рідкісних назвемо знайдену вперше у межах регіону (і можливо й України) Adineta minor. РАКОПОДІБНІ (Crustacea). На вивченій ділянці не виявлено гіллястовусих рачків. Натомість встановлено три види рачків-гарпактикоїд, зокрема досить рідкісний ендемічний для Карпат підвид Briocamptus spimdosus occidentalis та ймовірно новий для науки підвид Bryocamptus tamogradskyi, номінальна форма якого була описана з Кавказу. І хоч сам рачок не є рідкісним для водойм Українських Карпат, для річок він не є характерним (зустрічається переважно у невеличких потоках) і тому знаходження особини з ознаками, які можуть трактуватися на рівні особливостей нового для науки варієтету в межах верхньої Боржави є обставиною, що заслуговує на увагу. Третій з видів гарпактикоїд (Canthocamptus staphylinus staphylirms) є досить банальним для стоячих водойм і тому цікавим є його знаходження у складі обросту на моху Fontinalis у р.боржава. З черепашкових рачків на піщаному біотопі встановлено Candona protzi, котрий є новим видом для фауни Закарпаття. Цей вид є кріофілом, отже статевозрілі особини зустрічаються лише в холодну пору року (Ковальчук Н. Є. 1988, 1997, Kovalchuk N. 1999) МОЛЮСКИ. За інформацією Т.Дудинського у складі малакофауни досліджуваної території уздовж ріки Боржава Закарпатської області є багато ендеміків, зокрема: Balea stabilis, Vestia turgida, V gulo, Macrogastra tumida, M. latestriata, Vitrea transsylvanica, Oxichilus orientalis, Trichia bielzi, Perforatella dibotrion та ін. До представників південного і чорноморського комплексу відносяться - Succinea elegans, Limax maximus, Chondrula tridens (Байдашников A. A. 1993). Комахи - Insecta. Бабки. До звичайних, але дуже репрезентативних видів з Боржавського масиву відноситься Cordulegaster bidentata Selys. Д ля цього західноєвропейського виду Карпати є північно-східною межею поширення. З інших крупних бабок тут виявлені коромисла Aeschna cyanea Mueller, A. juncea L., A. mixta Latreille. Ймовірним є знаходження A. grandis L. Більшою кількістю видів представлений рід Sympetrum., зокрема S. danae Sulzer, S. pedemontanum Allioni та інші (Горб C. M. 19

20 2000). Всього для Боржавського масиву характерними є близько 15 видів бабок. Прямокрилі. Своєрідними є короткокрилі коники (родина Tettigoniidae), серед яких відзначимо рідкісного високогірного карпатського ендема Isophya brevipennis Вг., котрий зустрічається у чорничниках, на тирличі, малині тощо. З інших цікавих представників короткокрилих коників зазначимо пилохвоста Шмідта (Poecilimon schmidti Fieb.) та ще одного карпатського ендема фолідоптеру трансільванську (Pholidoptera transsilvanica Fisch. Перший зустрічається на кущах узлісь, а останній на великих лісових галявинах. Усього на обстеженій території нами встановлено 14 видів коників (Червоненко О. В. 1993). Твердокрилі (жуки). Пластинчатовусі представлені металічно забарвленими бронзівками з p. Potosia, серед яких є досить рідкісні, хоча й не ендемічні види. Останні трапляються серед восковиків p. Trichius. Такими є Т. zonatus Germ, та Т. sexualis Bed. Водні твердокрилі (жуки) згідно інформації О.Мателешка представлені переважно реобіонтними і реофільними видами плавунчиків (,Haliplus laminatus), плавунців (Bidessus pusillus, Oreodytes rivalis, Platambus maculatus), водобродок (Ochthebius exculptus, O. gibbosus), водолюбів (Coelostoma orbiculare, Laccobius altemus, L. gracilis, L. striatulus), жуків-ельмід (Helmis latreillei, Lathelmis volkmari). Довгоносики. Досить добре вивчені (Т. Тверітіна). Із Закарпаття відомо 475 видів. Для цієї групи характерний високий ендемізм. Так, лише у підродині Otiorhynchinae для Українських Карпат відомо не менш, як 45 видів роду Otiorhynchus, з яких 20 являються карпатськими ендемами, з яких 7 локальні східнокарпатські. На Боржавах досить звичайними представниками цієї групи є О. bisulcatus F., О. scaber L., O. collari Gyll. та інші. Всього лише з цього роду у масиві, що розглядається виявлено 10 видів. І хоча усі ці види знаходили і в інших локалітетах, однак те, що місцезнаходження є для ендемічних довгоносиків сприятливим не викликає сумніву. Туруни. Досить добре вивчена на сьогодні фауна жуків-турунів (В.Різун та ін.). Для Боржавського масиву відомо 89 видів цих комах, з яких 11 є карпатськими, 20

21 чи навіть більш локальними ендеміками. Відмітимо з їх числа яскраво забарвленого Carabus obsoletus Sturm, ряд варієтетів якого (зокрема v. Dudichi Csiki та v.euchromus Palliar) є справжньою окрасою Боржавських полонин. Не менш красивим є карабус Завадського (Carabus zavadskii Krtz.), також представлений рядом варієтетів. З інших рідкісних турунів назвемо представників роду Nebria, а саме високогірного підроду Alpeonebria, зокрема N. fuscipes Fuss, та N. reitteri Ryb (Різун В. Б. 2003). Дровосіки або вусачі представлені у Боржавському масиві не менш як 90 видами. В нижчих локалітетах на складноцвітих зустрічається вусач мускусний (Aromia moschata (L.), а в букових лісах - розалія альпійська (Rosalia alpina (L.), котрі є справжньою окрасою нашої природи. Обидва види мають Ш категорію ЧКУ. А альпійський вусач окрім того включений в Додатки 2 до Директиви 92/43. З інших вусачів широко представлені види роду Leptura, Strangalia, Saperda, Gaurotes таін. Ковалики (Elateridae) представлені тут рідкісними бореальними, монтанними та бореоальпійськими видами, як: Eucnemis сарисіпа Ahr., Corymbites virens Schrk., C. pecticomis L., C. cupreus F., Denticollis rubens Pill., а також карпатськими ендемами Athous mollis Reitt. та A. austriacus Desbr. З рогачів (Lucanidae) тут точно встановлені 4 види (у фауні Закарпаття 6 видів), в тому числі вище с.березники нами було виявлено жука-оленя (Lucanus cervus (L.), котрого занесено до ЧКУ зі статусом П категорії та включено в Додатки 2 до Директиви 92/43. З інших видів цієї групи назвемо не надто численних Dorcus parallelopipedus L. та Sinodendron cylindrieum L. Лускокрилі (метелики). Боржавський масив, як і всяка гірська система, не характеризується значним видовим різноманіттям денних та нічних метеликів. Зокрема, тут виявлено близько трьох десятків видів денних метеликів, з яких махаон (Papilio machaon (L.), і подалірій (Iphiclides podalirius (L.) є в ЧКУ- обидва види мають П категорію. Зазначимо, що махаон зустрічався нам від нижніх гірських локалітетів (долина р. Боржави вище с.березники) і до полонини, що на г. Гимба (близько 1600 м). Сильний вітер не є перешкодою для цього виду. Для подалірія харак- 21

22 терні тепліші локалітети нижнього прського поясу. У долині річки Оса (ліва притока р. Веча, басейн Латориці) нами встановлена наявність популяції мнемозини (Parnassius mnemosyne (L.) - П категорія ЧКУ. Цей вид також включено в Додатки 4 до Директиви 92/43. З інших метеликів, що представлені в ЧКУ у лісовому поясі Боржавського масиву досить часто зустрічається райдужниця велика (Apatura iris (L.) та стрічкарка тополева (Limenitis populi (L.), що як і попередні види мають П категорію. У зоні полонин та криволісся добре представлені види метеликів з роду Erebia, а саме: Е. medusa (Denis & Schiff.), E. euriale (Esper), E. aethiops (Esper), E. ligea (L.) (Некрутенко Ю. 2005). Отже, пропонована для збереження територія є важливим осередком збереження різноманітності комах Закарпаття Хребетні Риби та круглороті. Для обслідуваних ділянок встановлено 5 видів риб, зокрема й такі цінні представники лососевих, як форель струмкова та харіус (Thymallus thymallus (L.). Останнього занесено до ЧКУ з П категорією вразливості. Цей вид відмічено у річці Віча та нижній частині Оси, а також у Боржаві вище с.березники. Ще одним представником ЧКУ є мінога угорська (Eudontomizon danfordi Regan), що має Ш категорію. Міногу відмічали в р.оса та у верхів ях р.боржава. У р. Віча також зустрічається ялець андруга закарпатський (Leuciscus souffia agassizi Valen.) - П категорія ЧКУ (Власова E. K. 1965; Колюшев И. И. 1949, Турянин ). Земноводні. За даними Ф. Куртяка для масиву, що пропонується для заповідання встановлено 9 видів земноводних, що становить приблизно половину видів відомих для Закарпаття. З них саламандра, альпійський та карпатський тритони (Salamandra salamandra (L.), Triturus alpestris (Laurenti), Triturus montandoni (Boulenger)) включені до ЧКУ. Найбільш рідкісним серед них є альпійський тритон, тоді як інші два види хвостатих амфібій є досить звичайними. Усі види амфібій перераховані в додатках Бернської конвенції, як такі, що потребують охорони, а тритон гребенястий - Triturus cristatus та Bombina variegata включені в Додатки 2 до 22

23 23 Директиви 92/43 (Колюшев И. И. 1956,1971; Щербак H. H. 1980). Плазуни. За даними Ф. Куртяка для Боржавського масиву та нижнього гірського поясу цієї частини Закарпаття відомо 7 видів плазунів, серед яких полоз лісовий (Elaphe longissima (Laurenti) та мідянка (Coronella austriaca (Laurenti) занесені до ЧКУ. Ішпі види плазунів, що зустрічаються тут перераховані у Додатках до Бернської конвенції та включені в Додатки 2 та 4 до Директиви 92/43, як види, що потребують охорони. Птахи. Території, які пропонується під заповідання є важливим осередком збереження видового різноманіття орнітофауни Закарпаття. Видовий склад птахів Закарпатської області налічує 229 видів. З них не менше 80 видів зустрічаються у межах пропонованої д ля заповідання території, причому значна частина також тут гніздиться. Вкажемо лише на найбільш рідкісні види, що зустрічаються у вказаних місцях і занесені до ЧКУ. Це сова довгохвоста (Strix uralensis Pallas), сич волохатий (Aegolius funereus (L.), пугач (Bubo bubo (L.), глухар (Tetrao urogallm (L.), лелека чорний (Ciconia nigra (L.), ймовірна наявність підорлика малого (Aquila ротагіпа СХ ВгеЬш) (і^-іраутман Ф. И. 1954, Боднар В. В. 1993). Ссавці. Боржавський масив є важливим місцеперебуванням цілої ірупи мотанного комплексу ссавців. У межах цієї території встановлено не менш, як 40 видів ссавців, що становить більше половини фауни ссавців Закарпатської області (74 вида). З них до Червоної Книги України-(1994) включено ІЗ видів, а саме: бурозубка альпійська (Sorex alpinus Schinz), кутора мала (Neomys anomalus Kabrera), кіт лісовий (Felis silvestris Schreber), рись звичайна (Lynx lynx carpathica Kratoch. Et Stolm.), ведмідь (Ursus arctos arctos (L.), горностай Mustela erminea (L.), борсук Meles meles (L.), видра (Lutra lutra (L.), підковоніс малий (Rhinolophus hipposideros (Bechstein), підковоніс великий (Rhinolophus ferrumequirmm (Schreber), ймовірно нічниця війчаста Myotis nattereri (Kühl) та довгокрил звичайний (Miniopterus schreibersi Kuh!), широковух європейський Barbastelia barbastella Schreber). Ряд видів ссавців (усього близько 20 видів), таких як рись*, ведмідь*, кіт лісовий та перераховані вище лилики також включені до Червоного списку IUCN та в Додатки 2 і 4 до Директиви 92/43 (Власова Е.К. 1959, Колюшев И. И. 1957,1959; Луговой О ; Ковтун М. Ф. 1993).

24 24 РОЗДІЛ З ЕКОНОМПСО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА 3.1 Загальні відомості Свалявський район розміщений в центральній частиш Закарпатської області. На півночі межує з Воловецысим районом, на півдні та південному сході із Іршавським районом, на південному заході з Мукачівським районом, на заході з Перечинським районом. Протяжність району з північного заходу на південний схід 35 км, а з півночі на південь 25 км. Свалявський район займає площу близько 0,7 тис лем2, що становить 5.4 % території області. За розмірами площі район займає восьме місце в області. Район розміщений у передгірній частині Карпат. Висота місцевості в долині р. Латориця м над рівнем моря, висота Полонинського хребта від 1200 м до 1500 м і вище. Річки району відносяться до басейну Латориці та Боржави, Майже всі вони починаються в горах і протікають з північного сходу на південний захід в напрямку загального нахилу поверхні, мають значні падіння і нахили русла. Свалявщина відзначається надзвичайною різноманітністю і видовим багатством рослинного і тваринного світу. Цьому сприяє географічне положення, неоднорідний рельєф, кліматичні умови і ґрунтовий покрив. Районний центр м. Свалява. Вперше воно згадується у документах XII століття. Однак археологічні розкопки свідчать, що територія міста і його околиці були заселені ще в епоху неоліту і бронзи. Перша згадка села в латинському тексті у формі «Золоа» належить до 1236 року. Вірогідно, що назва міста походить назви річки Свалявки. Інша версія назви міста зв язана зі словом слов янського походження «сіль» у тому значенні що в цій околиці знаходяться солоні мінеральні джерела. У різні часи поселення називалось - Золява, Солява, Сольва. Воловецький район розміщений в північній частині Закарпатської області. На півночі межує з Львівською областю, на півдні та південному сході з Свалявським та Міжгірським районами, на заході з Перечинським та Великоберезнянським ра-

25 25 йонами. Воловецький район займає площу близько 0,5 тис. км. Переважну більшість території району займають гори, а найвищою точкою Воловеччини є вершина Стій, що підіймається на 1681 метр. Річки району відносяться до басейну Латориці та Вічі, це Жденіївка, Бескид, Оса. На території району знаходиться водоспад Чортів Млин. Районний центр - м. Воловець. Перша згадка про Воловець, як про старовинне слов янське селище датована 1433 роком. З 1957 року селище міського типу, районний центр. Розташоване у долині річки Віча, біля підніжжя гір Темнатик і IÜкуй, на відстані 115 кілометрів від обласного центру. Міжгірський район. Площа - ІД тис. км2, що становить 9% території області. Міжгірський район Закарпатської області (до 1953 року Волівський округ) розташований у північно-східній частині Закарпаття. На заході район межує з Свалявським та Воловецьким районами, на півночі з Львівською областю, на сході з Івано- Франківською областю, на південному сході з Тячівським районом, на півдні з Хустським районом. Створений район року. Має 44 населені пункти (43 села та 1 селище міського типу). Місцевість гірська, лісиста (букові та хвойні ліси займають 79 тис. гаї багата на мінеральні води (розвідано 53 джерела) вугле-кисло-хлор-кальцієвого типу, і незначні поклади торфу. Через район протікають дві велиш річки Теребля та Ріка, які впадають в Тису. У північно-східній частині району, біля підніжжя гори Озірної, на висоті 989 м над рівнем моря, знаходиться знамените Синевирське озеро площею близько 7 гектарів, середньою глибиною м, найбільшою, встановленою нами у 2000 році 17 м. Район має автобусне сполучення з обласним центром у двох напрямках: через Хуст-Сільце-Мукачево-Ужгород або Міжпр я-воловець-свалява- жгород, а також з м. Львів (Міжгір я-вигода-долина-миколаїв-львів), з Івано-Франківським та Києвом (Хуст-Міжгір я-київ). Найближча залізнична станція знаходиться на відстані 45 км в сусідньому райцентрі Воловець.

26 Населення і трудові ресурси На 2006 рік в Свалявькому районі зареєстровано 54,6 тис.осіб, наявного населення у тому числі 16,9 тис. осіб (31% до всього населення) міське і 37,7 тис. осіб (відповідно 69%) сільське населення. Міграційне сальдо становить -168 осіб в тому числі прибулих 352 вибулих 520. Кількість народжених 699 осіб, померлих - 703, природний приріст (скорочення) населення становить -4 особи (інформація за січень-листопад 2006р.). Середньорічна кількість працівників (без найманих працівників статистично малих підприємств та фізичних осіб-суб єктів підприємницької діяльності) 8600 осіб. Кількість населення незайнятого трудовою діяльністю, зареєстрованого центрами зайнятості 3642 особи. Працевлаштовано 1909 осіб, не заинятих трудовою діяльністю громадян (за 2005 рік). Рівень зареєстрованого безробіття становить по району 5,0 %. Кількість зареєстрованих безробітних 1635 осіб, в тому числі: жінки 1122 особи, молодь у віці до 28 років 451 особа (за 2006 рік). Середньомісячна заробітна плата нарахована працівнику в еквіваленті повної зайнятості 804,05 грн. Сума невиплаченої заробітної становить 514,4 тис. грн. (у 100% до загальної суми, за рахунок підприємств банкротів). У 2006 році у Воловецькому районі зареєстровано 24,7 тис. осіб, наявного населення у тому числі 6,2 тис. осіб (25,1% до всього населення) міське, 18,5 тис. осіб (відповідно 74,9%) сільське населення. Міграційне сальдо становить 145 осіб, в тому числі прибулих 207 вибулих 520. Кількість народжених 268 осіб, померлих - 336, природний приріст (скорочення) населення становить 68 осіб (інформація за 2005 p.). Середньорічна кількість працівників (без найманих працівників статистично малих підприємств та фізичних осіб-суб єкпв підприємницької діяльності), 3400 осіб. Кількість населення незайнятого трудовою діяльністю, зареєстрованого центрами зайнятості, 1953 особи. Працевлаштовано 1140 осіб не заинятих трудовою діяльністю громадян (за 2005 рік). Середньомісячна заробітна плата нарахована працівнику в еквіваленті повної

27 зайнятості 888,22 грн. Сума невиплаченої заробітної платні становить 56,6 тис. грн. (у 94 % до загальної суми, за рахунок економічно активних підприємств, і 5,1 % за рахунок підприємств банкротів). На 2006 рік в Міжгірському районі зареєстровано 48,8 тис. осіб наявного населення, що становить 3,9% всього населення області, у тому числі 9,6 тис. осіб (19,2% до всього населення) міське, 39,7 тис. осіб (відповідно 80,8%) сільське населення. Міграційне сальдо становить - 93 особи, в тому числі прибулих 65, вибулих 158. Кількість народжених 279 осіб, померлих Природний приріст населення становить 15 осіб (інформація за січень-листопад 2006р). Середньорічна кількість працівників (без найманих працівників статистично малих підприємств та фізичних осіб-суб єкгів підприємницької діяльності), 5741 осіб. Рівень зареєстрованого безробіття складає по району 7,6 %. Кількість зареєстрованих безробітних особи, в тому числі: жінки 1549 особи, молодь у віці до 28 років 522 особи (на 2006 рік). Працевлаштовано 2118 осіб не зайнятих трудовою діяльністю громадян (у 2006 році). Середньомісячна заробітна плата нарахована працівнику в еквіваленті повної зайнятості 784 грн. Сума невиплаченої заробітної становить 93,0 тис. грн., з них 81,6 тис. грн. (87 % до загальної суми) за рахунок економічно активних підприємств, 11,4 тис. грн. (12,3 % до загальної суми) за рахунок економічно неактивних Постійно проживаючого населення у зоні перспективного заповідання немає. У теплий період року у полонинах проживає незначна кількість вівчарів. 3.3 Структура господарського комплексу та основні напрямки діяльності Основними напрямками діяльності господарського комплексу трьох районів є промисловість, котра об єднує три секції Української класифікації видів економічної діяльності: «Добувна промисловість» (С), «Обробна промисловість» (Д), «Виробництво та розподілення електроенергії, тепла, газу, та води» (Е), сільське господарство, лісове господарство, сфери будівництва і транспорту. Однак слід відмітити що, у Міжгірському і Воловецькому районі немає підприємств добувної промисловості, а в останньому і підприємств виробництва та розподілення електроенергії, ТІ

28 28 тепла, газу, та води. На територіях перспективного заповідання спостерігається традиційна для місцевого населення діяльність, котра практикується уже багато століть. Це лісозаготівля, непряме лісокористування (збір грибів та лікарської сировини, заготівля ягід) випасання овець та корів, сінокосіння. У незначних обсягах (переважно у басейні Боржави та Вічі) практикується полювання. Звичне браконьєрство. 3.4 Промисловість і сільське господарство Станом на 1 січня 2006 року у Свалявському районі зареєстровано 121 промислове підприємство. Добувна промисловість включає в загальний список 1 підприємство. Найкраще розвинене в Свалявському районі обробна промисловість, кількість підприємств котрої налічує 116. У тому числі: харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів - 33, легка промисловість - 7, виробництво деревини та виробів з деревини 32, целюлозно паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа 6, хімічна та нафтохімічна промисловість 4,.гумова та пластмасова промисловість 3, виробництво інших неметалевих, мінеральних виробів - 7, металургія та обробка металу - 6, виробництво машин та устаткування - З, виробництво електричного та електронного устаткування -1, виробництво меблів 7, оброблення відходів 2, інше виробництво 5. У сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води працювали 4 підприємства. Підприємствами Свалявського району вироблено такі основні види промислової продукції: пиломатеріали 13,1 тис.м3, вугілля деревне 785 т, мінеральна вода 8084 тис. декал., хлібобулочні вироби 506 т. За 2006 рік всіма категоріями господарств зібрано зернових культур 221 ц., І кукурудзи на зерно ц., картоплі ц. овочів ц. І Поголів я ВРХ станом на року в усіх категоріях господарств скла- I ло , у т. ч. корів голів, свиней голів, овець та кіз голів, І птиці - 50,8 тис. голів. І В усіх категоріях господарств району за 2006 рік вироблено 2405 тонн м яса у І живій вазі, тонн молока та12545 тис. пгт. яєць, вовни 17 ц.

29 Станом на 1 січня 2005 року у Воловецькому районі зареєстровано 4 промислові підприємства котрі відносяться до обробної промисловості. У тому числі: харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів 1, виробництво [ деревини та виробів з деревини - 2, виробництво електричного та електронного і І устаткування-1. Підприємствами Воловецького району вироблено такі основні види промислової продукції: хлібобулочні вироби 250 т., деревина уздовж розпилена чи розколота, завтовшки 6 см - 4,3 тис. куб. м, паркет з деревини листяних порід - 0,7 тис. кв. м. За 2006 рік всіма категоріями господарств зібрано зернових культур 8 тонн, картоплі тонн, овочів 1800 тонн. Поголів я ВРХ станом на року в усіх категоріях господарств склало , у т. ч. корів голів, свиней голів, овець та кіз голів, птиці - 33,4 тис. голів. В усіх категоріях господарств району за 2005 рік вироблено 1427 тонн м -іса у живій вазі, тонн молока та 4058 тис. шт. яєць, вовни - 24 ц. Станом на 1 січня 2005 року в Міжгірському районі зареєстровано 24 промислових підприємства, котрі відносяться до обробної промисловості. У тому числі: харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів - 5, виробництво деревини та виробів з деревини - 15, целюлозно паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа - 2, машинобудування - 2. У сфері виробництва та розподілення електроенергії газу та води працювало 1 підприємство. Підприємствами Міжгірського району вироблено такі основні види промислової продукції: хлібобулочні вироби 307 т., пиломатеріали 27,73 тис.куб.м, паркету 0,27 тис.кв.м., цегла будівельна 0,9 млн. шт., ковбасні вироби 2,74 т. Поголів я ВРХ станом на року в усіх категоріях господарств склало , у т. ч. корів голів, синей голів, овець та кіз голів, птиці - 81,4 тис. голів. В усіх категоріях господарств району за 2006 рік вироблено 1875 тонн м яса у живій вазі, тонн молока та 3552 тис. шт. яєць, вовни ц. 29

30 Промисловості у зоні ОПЗФ, створення якого планується, немає. Сільськогосподарська діяльність ґрунтується переважно на вівчарстві, а також заготівлі ягід та грибів, котрі здаються у заготівельних пунктах. Велика рогата худоба утримується переважно за рахунок сінокосіння. Випасання на полонинах ВРХ практично не практикується, але випасаються вівці. 3.5 Лісове господарство У Свалявському районі обсяг продукції (робіт, послуг) за 2005 рік склав 10177,3 тис. грн. Заготівля деревини склала 97,5 тис. щільних м3, у тому числі: кру- глих лісоматеріалів 37,4 тис. щільних м, дров яної деревини для технологічних по- 5-5 треб 19,4 тис. щільних м, дров для опалення 37,8 тис. щільних м. У Воловецькому районі обсяг продукції (робіт, послуг) за 2005 рік склав 6712,1 тис. грн. Заготівля деревини становила 71,6 тис. щільних м, у тому числі: круглих лісоматеріалів 27,0 тис. щільних м, дров яної деревини для технологічних потреб 14,6 тис. щільних м3, дров для опалення 21,4 тис. щільних м3. В Міжгірському районі обсяг продукції (робіт, послуг) за 2006 рік склав ,7 тис. грн. Заготівля деревини склала 70,5 тис. щільних м, у тому числі: круглих лісоматеріалів 30,3 тис. щільних м3, дров яної деревини для технологічних потреб 17,0 тис. щільних м3, дров для опалення 23,2 тис. щільних м3. Досить інтенсивне лісокористування здійснюється в долині р.боржави. Подекуди суцільні рубки проводяться навіть в приполонинських лісах. У долині р.оса рубки зводяться до санітарних вибіркових та рубок догляду. 3.6 Мисливське господарство За даними Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства загальна площа мисливських угідь Свалявського району - 46,2 тис. га. Кількість мисливських тварин і птиці становить 2083 (гол.). У тому числі: копитні 383 (гол.), хутрові звірі 1243 (гол.), перната дичина 457 (гол.). Площа мисливських угідь Воловецького району - 27,1 тис. га. Кількість мисливських тварин і птиці становить 2551 (гол). У тому числі: копитні 234 (гол), хутрові звірі 1402 (гол), перната дичина (915). зо

31 Площа мисливських угідь Міжгірського району 44,1 тис. га. Кількість мисливських тварин і птиці становить 2622 (гол). У тому числі: копитні 441 (гол), хутрові звірі 1651 (гол), перната дичина 530 (гол). 3.7 Транспорт та інженерна інфраструктура Протягом січня-грудня 2006 року всіма видами транспорту у Свалявському районі перевезено 1613,6 тисяч пасажирів, та 25,6 тисяч тонн вантажів. Довжина автомобільних доріг загального користування становить 152 км. Наявність автомобілів усіх типів становить 6,8 тис. одиниць. Будівельними організаціями усіх форм власності за 2006 рік виконано робіт на суму тисяча гривень. Підприємствами недержавної власності виконано 82,5 відсотка загального обсягу будівельних робіт. Основними напрямками будівельної діяльності району є загальне будівництво будівель, будівництво магістральних трубопроводів, будівництво доріг, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв язку та енергопостачання. Протягом січня грудня 2006 року всіма видами транспорту у Воловецькому районі перевезено 459,3 тисяч пасажирів, та 4,9 тисяч тонн вантажів. Довжина автомобільних доріг загального користування 149 км. Наявність автомобілів усіх типів становить 2,4 тис. одиниць. Будівельними організаціями усіх форм власності за 2006 рік виконано робіт на суму 1822 тисяч гривень. В районі зареєстровано 3 великі і середні будівельні організації. Основними напрямками будівельної діяльності району є будівництво та ремонт доріг, мостів та шляхових споруд. Протягом січня грудня 2006 року автомобільним транспортом в Міжгірському районі перевезено 529,5 тисяч пасажирів, та 5,3 тисяч тонн вантажів. Довжина автомобільних доріг загального користування 271 км. Наявність автомобілів усіх типів становить 4,2 тис. одиниць. Будівельними організаціями усіх форм власності за січень-червень 2006 року виконано робіт на суму 3401,0 тисяча гривень. Питома вага в загально обласному обсязі складає всього 2 відсотки. 31

32 Транспортна інфраструктура на території планованого ОПЗФ слаба. Уздовж річки Оса існує ґрунтова лісова дорога. Така ж ґрунтова дорога веде і уздовж р.веча до Сваляви та Воловця. Мости на цій ґрунтовці де-не-де зруйновані, чи узагалі відсутні. З боку долини Боржави існують лісові стежки, які подекуди йдуть не лише на визначніші вершини, але й поперек полонинських схилів, зокрема до джерел, котрі слугують водопоями худобі та питного водопостачання людям, котрі здійснюють господарську діяльність. 3.8 Існуюче землекористування Загальна земельна площа Свалявського району становить 67,3 тис. га. Земельна площа сільськогосподарських підприємств, господарств та громадян - 12,8 тис. га. У тому числі сільськогосподарські угіддя - 12,4 тис. га, з них: рілля - 3,3; сіножаті та пасовища - 8,6 тис. га. Загальна земельна площа Воловецькош району становить 54,4 тис. га. Земельна площа сільськогосподарських підприємств, господарств та громадян - 15,9 тис. га. У тому числі сільськогосподарські угіддя - 15,0 тис. га, з них: рілля - 5,7 тис. га, сіножаті та пасовища - 9,1 тис. га. Ліси та інші лісовкриті площі - 36,5 тис. га. У тому числі лісові землі 33,4 тис. га, чагарники 3,0 тис. га. Загальна земельна площа Міжгірського району становить 116,6 тис. га. Земельна площа сільськогосподарських підприємств, господарств та громадян - 32,2 тис. га. У тому числі сільськогосподарські угіддя - 28,6 тис. га, з них: рілля - 8,8; сіножаті та пасовища - 20,6 тис. га. Орного землекористування в зоні планованого ОПЗФ не практикується. Здійснюється висаджування дерев на лісосіках, де відновлення лісу шляхом природного самосіву недостатнє, а також для поліпшення породного складу деревостоїв. 32

33 РОЗДІЛ 4 ОБ ЄКТИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ, ПРИРОДНА, НАУКОВА ЦІННІСТЬ ТЕРИТОРІЇ У межах пропонованого природного заповідника у басейні р.оса (притока Вечі) міститься лісовий заказник загальнодержавного значення Росішний, площею 461 га, створений ще ПРМ УРСР 500 від p., де охороняється буково-ялицевий ліс із велетенськими річними ялицями, окремі з яких мають діаметр понад 1,5 м (додаток Ж). Нижче за течією Указом Президента України за 1341/98 від р. створено ще один загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення Оса, площею 500 га. У цілому у межах пропонованої до заповідання території буде охоронятися 7 угруповань, що містяться у Додатку І до Директиви Євросоюзу 92/43, не менш, ж 13 видів рослин, представлених в ЧКУ, 26 видів хребетних та 8 видів комах, представлених у ЧКУ, а також на порядок більше видів, котрі є рідкісними, переважно реліктовими чи ендемічними монтанними, альпійськими та бореоальпійськими видами. 33

34 ЮЗДІЛ 5 ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА У м. Свалява працює історичний музей, в якому нараховується 522 експонати, як з історії нашого краю, так і з етнографії, історична частина складається з п яти розділів: "Свалява XX століття", "Дерев яна культова архітектура Свалявщини", "Освіта та культура на початку XX століття", "В сім ї єдиній". Етнографічна частина представлена розділами: "Народний одяг Свалявщини" кінця XIX століття, Вишивки та рукоділля на Свалявщині в XX столітті" та іншими. У м. Свалява збереглася пам ятка історії та культури ХУЛ століття Бистрянська церква, яка діє і донині, чудової архітектури дерев яна споруда церкви збудована без єдиного цвяха, унікальна дерев'яна церква в У клині, а також діє жіночий православний монастир у селі Драчино. На території Міжгірського району організовано і працює 12 музеїв та музейних кімнат, а саме: музейна кімната ім. Івана Ольбрахта в с. Колочава, музей хліба та етнографії в с. Новоселиця, музей "Батьківська хата" в с. Синевир, літературний музей В.С.Гренджі-Донського в смт. Міжгір я, музей ткацтва в с. Вучкове, музей "Сільська хата" в с. Сойми. Єдиним і унікальним у всій Європі є музей сплаву лісу на Чорній Ріці, що діє на території НІНІ "Синевир". Це - диво-об єкт, якому фактично немає аналогів у світі. Ця чудова гідротехнічна споруда XIX століття розміщена просто неба на воді. Вона використовувалася для сплаву лісу, зв язаного у дараби (бокори, плоти). її складне, як на той час, технічне та архітектурне вирішення базувалось на багатстві традицій народного будівництва. До речі, лісосплавні греблі були на багатьох річках Закарпаття, але до наших днів збереглись лише на присілку Свобода, в с. Син. Поляна та урочищі Чорна Ріка (Міжгірський район). Міжгірщина багата на архітектурні пам ятки початку XVII-XVIII століття. їх взято на облік в кількості 11 пам ятників, які знаходяться під постійним контролем органів влади та громадських організацій. Велику шану віддають жителі району вошам-визволителям. На їх честь споруджено у селах району 19 пам ятників. В 2000 році відкрито пам ятник славному земляку, письменнику і поету Василю Гренджі- Донському в селищі Міжгір я. В селі Келечин відкрито пам ятник уродженцю села - Президенту Карпатської України Августину Волошину. В с. Колочава є бюст 34

35 Олександра Духновича, в смт. Міжгір я пам ятник Т. Г. Шевченку. Неоціненними пам ятками культури й духовності на території Воловецького району є культові споруди XVIII століття у селах Котельниця, Задільське, Гукливий, XIX століття - в селах Тишів, Абранка, капличка у селі Верхні Ворота, збудована на честь скасування панщини у 1646 році, а також чоловічий православний монастир у селі Тишів. 35

36 36 РОЗДШ 6 РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ТЕРИТОРІЇ В Закарпатті наявна непогана матеріально-технічна база для розвитку туризму. На сьогодні мережа санаторно-курортних та туристично-рекреаційних закладів нараховує 171 об'єкт, серед них 36 санаторіїв та санаторіїв-профілакторіїв, 87 туристичних та баз відпочинку. Крім цього, в регіоні є 48 готелів (мотелів). Проте значний туристично-рекреаційний потенціал області через невідповідність якості туристичних послуг вимогам відпочиваючих (низький рівень сервісу та нерозвинена інфраструктуру) використовується далеко не повного мірою. У першу чергу це стосується розвитку міжнародного туризму. Однак вперше за останні роки одержано позитивне сальдо від зовнішньої торгівлі туристичних послуг на суму 58,2 тис. дол. США. Провідне місце серед галузей невиробничої сфери Воловецькош району посідає курортно-рекреаційне та туристичне господарство, тут знаходяться кілька баз відпочинку. На Воловеччині є 7 мінеральних джерел. Найвідоміше з них в урочищі Занька. Тривалий час тут працювали купальні, утримувані лісокомбінатом. Відпочиваючих, а також спортсменів приваблюють засніжені гори які оснащені канатнобуксирувальними підйомниками на схилах біля лікувально-оздоровчих комплексів "Форель" у Жденієві, "Пікуй" у Біласовицї, Готель "Плай" у Воловці, туристична база "Думка" та пансіонат "Смерічка" у селі Гукливий, а також вищезгадані лікувально-оздоровчі комплекси "Форель" і "Пікуй" одночасно можуть прийняти понад 650 відпочиваючих. У Свалявському районі налічується 10 санаторно-курортних закладів, серед них: "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Кришталеве джерело", "Квітка Полонини", "Перлина Карпат", "Квасний потік" та 26 дитячих оздоровчих таборів. Свалявська лікувально-оздоровча зона охоплює майже всю територію району. Базується на родовищах лікувальних вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих вод різної мінералізації типу Боржом і, Єсентукі, Нарзан тощо. В цілому тут знаходиться близько 100 мінеральних джерел - майже третина з усіх відомих на Закарпатті. Працюють санаторії, профілакторії, приватні готелі, заводи з розливу мінеральних вод. Найвідоміші з них - "Поляна Квасова", "Лужанська", "Свалява", "Поляна-Купіль".

37 37 Міжгірщина, посідає одне з перших місць в Закарпатті за кількістю рекреаційних ресурсів. Маючи вигідне географічне розташування, Міжгірщина може стати центром туризму, екскурсій та відпочинку. Наявна база сприяє формуванню сучасних оазисів сервісу здорового дозвілля вже в найближчі роки. У Міжгірському районі налічується 3 санаторно-курортні заклади та 32 дитячих оздоровчих табори. Бажаючі з усієї України і зарубіжні гості мають змогу покращити самопочуття, відпочивши в туристично-оздоровчому комплексі "Карпати" (Міжгір я), його філіалах "Синевирське озеро (с. Син. Поляна), Бескид" (с. Верхній Студений), в санаторії "Верховина, що діє на. базі мінерального джерела в с. Сойми, в кемпінгу що, в с. Верхня Бистра, водолікарні-мотелі на Остріках (НІШ "Синевир ). Окрім цього, у верхній частині Тереблянської долини розкинувся унікальний національний природний парк "Синевир", з перлиною Синевирським озером. Не менш мальовничої краси є урочище Озірце, що знаходиться на північно-східному макросхилі гори Гропа. Є тут цінні рідкісні рослини, декотрі з яких знайшли прописку на олігогрофних Із сферичною поверхнею болотах Глуханя та "Замшатка". Утворення верхових боліт різної величини на території Пі 111 "Синевир" є неповторним явищем природи у Горганах. Зрозуміло, що створення ще одного об єкту високого рангу неподалік призведе до формування достатньої екомережі в регіоні Полонинського хребта та Торгам і у цілому поліпшить природоохоронний статус Закарпаття в плані формування крупномас штабних ековузлів та екокоридорів. До цікавих рекреаційно-туристичних об єктів відноситься вершина г. Стій, на котрій свого часу було збудовано радіолокаційний військовий об єкт. Уже самі руїни цього об єкту є привабливими з точки зору туристів. Маршрут на вершину Стоя може бути прокладено з м.сваляви чи с.березники, що зменшить негативні наслідки від руху туристичних груп до мінімуму.

38 38 ЮЗДІЛ 7 ЕКОСТАН ТЕРИТОРІЇ Задовільний. У Свалявському районі стаціонарними джерелами забруднення викидається в атмосферу 1154 тонн шкідливих речовин (дані за 2005 рік). Пересувними засобами викинуто 1335,7 тонн шкідливих речовин. У тому числі: оксиду вуглецю ,1 тонн, вуглеводнів - 193,7 тонн, оксидів азоту - 85,5 тонн, сажі - 3,6 тонн, діоксиду сірки - 4,8 тонн. У Воловецькому районі (на 2005 рік) стаціонарними джерелами забруднення викинуто в атмосферу 204,8 тонн шкідливих речовин, пересувними - 444,2 тонн. У тому числі: оксиду вуглецю - 359,0 тонн, вуглеводнів - 58,0 тонн, оксидів азоту - 25,6 тонн, сажі - 0,5 тонн, діоксиду сірки 1,1 тонн. У 2006 році в Міжгірському районі стаціонарними джерелами забруднення викинуто 402 тонни шкідливих речовин, пересувними засобами 881,7 тонн шкідливих речовин. У тому числі: оксиду вуглецю - 703,2 тонн, вуглеводнів - 107,6 тонн, оксидів азоту - 62,3 тонн, сажі - 4,2 тонн, діоксиду сірки 4,4 - тонн. У зоні перспективного ОПЗФ екоситуація цілком сприятлива у басейні Оси і дещо гірша у верхів ях Боржави, оскільки тут спостерігається досить значна лісогосподарська активність, що спричиняє розвиток інтенсивних ерозійних процесів. Спостерігається також захламления полонин пластиковими пляшками та пакетами. На окремих ділянках поновлене випасання худоби спричиняє перевипасання, однак юно практично не спостерігається на пропонованих ділянках, де старі вівчарські садиби поступово розвалюються і заростають різнотрав ям. Необхідне наведення нормального санітарного стану на вершині г. Стій.

39 ЮЗДІЛ 8 ПОПЕРЕДНЄ ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА Відмітимо, що найбільший інтерес при використанні для заповідання з Боржавського масиву являють території у басейні р. Оса, що є лівою притокою р. Віча, що належать до Нижньоволівецького лісництва. Тут уже є досить значний обсяг заказників загальнодержавного значення, котрі могли б стати ядром наступного об єкта високого рангу. Фактично при створенні подібного вузла екомережі рангу НІШ слід заповідати басейн у цілому, тому й передбачено включення до НІШ усіх кварталів Нижньоволівецького лісництва, що лежать у басейні р. Оса (додатки Г, Д). Це квартали 2-5, 7-13, 15-16, Загальна площа пропонованих з Нижньоволівецького л-ва територій становить 4188 га. Що стосується басейну річки Боржава, то у межах Березниківського лісництва, яке тут розташоване, міститься значно менше цікавих у природоохоронному плані територій і вони приурочені переважно до верхнього лісового поясу, де не проводилися рубки. Причиною такого стану є надзвичайно інтенсивна господарська діяльність, в тому числі інтенсивні рубки на крутосхилах, значні розміри села Березники, де проживає близько 4,5-5,0 тис. людей, котрі здійснюють активну господарську діяльність в долині. Усе це вимагає високого рівня охорони та переважно наукової та природоохоронної функціональної направленості новостворюваного об єкта ПЗФ. З боку Березниківського лісництва під заповідання пропонуються квартали 1-6 та 7 (частково), загальною площею 528 га. Площа субальпійських лук полонин, що знаходяться у віданні КСП Боржава (зараз землі запасу села Березники) і лежать між Березниківським та Нижньоволівецьким лісництвом становлять близько 1 тис. га. Площа субальпійських лук полонин, що знаходяться у віданні КСП Верховина та Гірсько-карпатської лісодослідної станції і межують з кварталом 5 Нижньоволівецького лісництва становить приблизно 400 га. Отже, загальна площа Національного природного парку Ждимир становитиме 6116 га. 39

40 Пропонується таке попереднє функціональне зонування національного природного парку: 1. Заповідна зона розташована виключно в межах Нижньоволівецького лісництва з кварталами 9-13, також частково 15 кв. до лінії межі з 9 кв., а також 16,19,20,24,25 квартали. Загальна площа заповідної зони близько 2000 га. 2. Зона регульованої рекреації розташовується уздовж маршрутів між вершинами г.стій, г. Великий Верх та г.томнатик. 3. Зона стаціонарної рекреації наразі відсутня у зв язку з відсутністю об єктів, на базі яких стаціонарна рекреація може здійснюватися. Однак у перспективі можливе її виділення, оскільки на Боржавах планується зведення туристично-оздоровчого комплексу (ТОВ Профіт-Менеджмент ). 4. Господарська зона. Решта території НІШ. Попередня назва НПП Ждимир. Оскільки територія Ні И1 розташована у межах Боржавських полонин, то більш доцільною була б назва, котра географічно асоціюється з цим масивом, а саме: НІ 111 Боржави. Разом з тим нагадаємо, що в Закарпатті немає ні одного об єкта рангу природного заповідника. А в Українських Карпатах у цілому є лише один природний заповідник Горгани (Івано-Франківська область). Невелика площа, відсутність зони стаціонарної рекреації та невисока господарська активність в межах пропонованого ОПЗФ може послужити хорошою основою для створення саме ПРИРОДНОГО ЗА ПОВІДНИКА - першого в Закарпатті. 40

41 РОЗДІЛ 9 НАСЛІДКИ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ. Національний парк (чи природний заповідник) посприяють виконанню європейських підходів до створення суцільної екомережі в Карпатах, зокрема фіксації екокоридорів на Горганський масив та у напрямку Бескид, розвитку туризму, посиленню охорони рідкісних та зникаючих видав тварин і рослин. Зазначимо, Зазначимо, що пропоновані д ля заповідання місцезнаходження можуть, у перспективі, стати придатним оселшцем для реінтродукування зниклих з фауни Закарпаття видів ссавців, а саме: серни (Rupicapra rupicapra carpatica Count) та бабака альпійського (Marmota marmota L.), котрі колись тут водилися. 41

42 висновки Оцінка ландшафтів та видового складу фауни і флори Боржавських поло В умовах Боржавського гірського масиву існують унікальні не лише для Закарпаття чи України, а й для Європи загалом ландшафти та рослинні угруповання, наявність котрих передбачає їхню охорону в межах ОПЗФ високого рангу - НІШ Ждимир. 2. Ці рослинні угруповання служать важливим осередком підтримання біологічного різноманіття монтанної фауни і флори Східних Карпат. 3. Рідкісна флора запропонованих для заповідання територій нараховує не менше 40 рідкісних види, що становить понад 10% рідкісної флори Закарпаття (зокрема до 15 видів Червоної книги України" та удвічі більше видів Червоного Списку Закарпаття"). 4. Боржавське високогір я характеризується значною кількістю реліктових та ендемічних видів комах, зокрема високогірних турунів та довгоносиків. 5. Потребують охорони у межах ОПЗФ також ендемічні прямокрилі та рідкісні види метеликів. 6. У басейні р.боржава відмічено значне різноманіття водних найпростіших та безхребетних. 7. Унікальний деревостій ялиці віком понад 200 років може стати окрасою НІ 111 Ждимир, де можуть бути розроблені основи природного поновлення вказаного насадження. 8. Території, котрі пропонуються під заповідання, є важливим осередком збереження високогірної та лісової орнітофауни Закарпаття, оскільки тут виявлено не менш як 1/3 усієї орнітофауни Закарпаття. 9. Боржавський гірський масив характеризується високим видовим багатством ссавців. У межах пропонованих територій виявлено понад 40 видів ссавців, що перевищує 50% ссавців фауни Закарпатське і області, а близько 20 видів з них є в червоних списках IUCN, Бернської конвенції чи Директиви Євросоюзу 92/43.

43 43 Пропозиції щодо площі пропонованого ОПЗФ 1. В ході опрацювання літератури і проведення польових досліджень, як перший крок визнано доцільним створення НІНІ Ждимир загальною площею 6116 в яку б увійшла територія лісфонду Державного підприємства Воловецьке лісове господарство а саме Нижньоволівецького лісництва, квартали 2-5, 7-13, 15-16, Загальна площа пропонованих з Нижньоволівецького л-ва територій становить 4188 га. 2. Площа субальпійських лук полонин, що знаходяться у віданні Воловецької селищної ради та Гірсько-карпатської лісодослідної станції і межують з кварталом 5 Нижньоволівецького лісництва та пропонуються до включення в НІШ Ждимир становить приблизно 400 га. 3. З боку Березниківського лісництва, що належить лісфонду Державного підприємства Свалявське лісове господарство під заповідання пропонуються квартали 1-6 та частково 7, загальною площею 528 га. 4. Площа субальпійських лук полонин, що знаходяться у віданні Березниківської сільської ради і лежать між Березниківським та Нижньовол івецьким лісництвом та пропонуються на включення до складу НІШ Ждимир становлять близько 1 тис. га. Отже, обстежені території є цінними природними об'єктами загальнодержавного та міжнародного значення і потребують надання статусу природоохоронного об'єкту.

44 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Антосяк В.М., Довганич Я.О., Павлей Ю.М. та ін. Природно-заповідний фонд Закарпатської області. (Довідник). -Ужгород: Івано-Франківська обласна друкарня, с. 2. Ковальчук А. А. Заповідна справа. - Ужгород: підприємство Ліра, с. 3. Стойко C. М. Заповідники та пам ятники природи Українських Карпат. - Львів: вид-во при Львів, ун-ті с. 4. Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ в Європі (Берн, 1979 рік). -K.: ВАТ КДНК, с, 5. Kondracki J. Karpaty. Wydanie drugie. -Warsawa: Wydawmctwo Naukowe PWN, p. 6. Різун В. Б. Туруни Українських Карпат. - Львів.: Державний природознавчий музей НАН України, с. 7. Поп C. С. Природні ресурси Закарпаття. - Ужгород: ТОВ Спектраль, с. 8. Природа Закарпатської області \\ під ред. K. І. Геренчук - Львів: Вища школа, вид-во при Львів, ун-ті с. 9. Малі річки України// Яцик А.В., Л.Б.Бишовець, Є.О.Богатов та ін. -K.: Урожай, с. 10. Мережко О. І., Хімко Р. В. - Річки Карпат - K.: Інститут гідробіології НАН України, с. 11. Рослинність Закарпатської області УРСР \\ Під ред. В. О. Повари і цина. - K.: Вид-во АН УРСР, с. 12. Чубатий О. В. Гірські ліси - регулятори водного режиму. -Ужгород: Карпати, с. 13. Малиновський К.А., Крічфалушій В.В. Високогірна рослинність (відп. ред. Малиновський К.А., Дідух Л.П.) // Рослинність України (Гол. ред. Соломаха В.А.). - K.: Фітосоціоцентр, с. 44

45 14. Крічфалушій В.В., Будніков Г.Б., Мигаль A.B. Червоний список Закарпаття: види рослин та угруповання, що знаходяться під загрозою зникнення.- Ужгород: Патент, с. 15. Стойко С.М., Мілкіна JI.I., Ященко П.Т. та ін. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Per. «Зелена книга»). - Львів, с. 16. Чопик В.І. (відлов, редактор). Визначник рослин Українських Карпат. -K.: Наукова думка, с. 17. Червона книга України. Рослинний світ / Редкол.: Шеляг-Сосонко Ю.Р. (відп. ред.) та ін. -K.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, с. 18. Болотні екосистеми регіону Східних Карпат в межах України / Ковальчук А. А., Фельбаба Клушина JI. M., Ковальчук Н. Є. Та ін. // Під загальною редакіцєю Ковальчука А. А. - Ужгород: Ліра, с. 19. Ковальчук Н.Е. О нахождении в Карпатах новых для фауны Украины видов ракообразных // Вестник зоологии - Киев, 1988, 5 - С Ковальчук Н. Є. До розповсюдження гарпактикоїд в межах Українських Карпат. // Міжнародні аспекта вивчення та охорони біорізноманіття Карпат (мат. міжнар. наук. - конф). - Рахів, С Ковальчук Н. Є. До розповсюдження гарпактикоїд в межах Українських Карпат. // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат (мат. міжнар. наук. - конф). - Рахів, С Kovalchuk N. Crustaceans (Ostracoda, Cladocera, Copepoda) from basins of the River Tisa region (Ukraine). The Upper Tisa Valley (Preparatory proposal for Ramsar site designation and ecological background Hungarian, Romanian, Slovakian and Ukrainian co-operation).- Szeged, P Байдашников А. А. Редкие наземные моллюски (Gastropoda) в горных ландшафтах Украинских Карпат. //Фауна Східних Карпат: сучасний стан і охорона: Міжнародна конференція (тези доповідей). - Ужгород: Патент, С Горб С.М., Павлюк P.C., Спуріс З.Д. Бабки (Odonata) України: фауністичний огляд/у Вестник зоологии. -15 (отдельный выпуск) с. 45

46 Червоненко О. В. Трофічні зв язки паразитичних їздців надродини Chalcidoidea з попелицями в Закарпатті. // Фауна Східних Карпат: сучасний стан і охорона: Міжнародна конференція (тези доповідей). - Ужгород с. 26. Некрутенко Ю., Чиколовець В. Денні метелики України. -K.: В-во Раєвськош, с. 27. Власова Е. К. О рибах Закарпатья. // Флора і фауна Українських Карпат: Міжвузівська ювілейна конференція присвячена 20 - річчю заснування Ужгородського державного університету (тези доповідей).. - Ужгород С Колюшев І.І. Короткий визначник риб Закарпатської області УРСР. -Ужгород: Видавництво Ужгородського держ. університету, с. 29. Турянин 1.1. Риби карпатських водойм. -Ужгород: В-во Карпати, с. 30. Колюшев И. И. Материалы по амфибиям Закарпатской области. // Науч. зап. Ужшр. гос. ун-та Львов: Изд. ЛьвГУ, С Колюшев І.І. Короткий визначник амфібій і рептилій Закарпатської області. - Ужгород: Обласна друкарня, с. 32. Щербак H. H., Щербань М. И. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских Карпат. -Киев: Наукова думка, с. 33. Страутман Ф. И. Птицы Советских Карпат. - Киев АНУССР, с. 34. Боднар В. В. Матеріали до поширення хижих птахів (Falconiformes) в басейнах річок західної частини Закарпатської області. // Фауна Східних Карпат: сучасний стан і охорона: Міжнародна конференція (тези доповідей). - Ужгород с. 35. Власова E. К. Фауна позвоночных животных Советских Карпат. // Фауна и животный мир Советских Карпат. Научные записки. Том Ужгород C Колюшев И. И. О вертикальном распространении млекопитающих Закарпатья// Доклади и сообщения. Серия биологическая 1. -Ужгород С

47 0,1 37. Колюшев И. И. Фауна позвоночных животных Советских Карпат // Фауна и животный мир Советских Карпат. Научные записки. -Т Ужгород С Луговой О., Ковальчук А. Раритетна фауна Закарпаття. Хребетні тварини. - Ужгород: «Патент», с. 39. Червона книга України. Тваринний світ. Заг. ред. ММ.Щербака. -К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, с. 40. Ковтун М. Ф., Лихотоп Р. И., Муханов В. П., Плосконос А. В. Эмбриональное развитие наружную уха остроухой ночницы. // Фауна Східних Карпат: сучасний стан і охорона: Міжнародна конференція (тези доповідей). - Ужгород с.

48 Додаток А TW

49 Додаток Б KARPATY POtUDNIOWO Baraoltu Göry Vilcan WSCHODNIE Bodoc Göry Mehedinti Pcr ani Poiana Ruscä Göry Sanocko Kotlina Giurgeu Subkarpaty ArdZeszu Turczartskie (Depresiunea Giur-geu) Bieszczady Zachodnie Kotlina Ciuc Subkarpaty Aluty (Utska homatina) (Depresiunea Ciuc) Bieszczady Wschodnie (Beskidy Skolskie) Kotlina Braszowska (Depresiunea Subkarpaty Oltertskie Brasovului) Beskidy Brzeine Obcinele Bukowirtskie Bruzda Temesz-Czema Gorgany Stinifoara Göry Almaj Beskidy Pokucko Tarcäu Göry Locva Bukowihskie Potonina Röwna Dolina Trotuszu і Kotlina Almäj Kotlina Dartnanesti Boräawa Göry CZukaskie Masyw Semenic Potonina Czerwona Göry Oituz Göry Anirtskie öwidowiec Göry Vrancei ObniZenie Cara -Re ita Czarnohora Göry Buzäu Göry Dognecea Potoniny Hryniawskie Göry Girbova Wyzyna Samoszu (Podisul Some an) Karpaty Manmaroskie (Muntii Мага mure ului) Kotlina Marmaroska Subkarpaty Muntenskie Subkarpaty Moteiawskie Rownina Transylwariska (Cimpia Transilvaniei) Dolina Örodkowej Maruszy Bucegi WyZyna Tymawska (Podi ul Timavelor) Göry Rodniartskie (Muntii Rodnei) Obcina Mestecänis Leaofa Kotlina Fogaraska (Depresiunea Giumaläul-Raräul Piatra Craiului Kotlina Sibiu Pietrosul Göry iezerul Kotlina Hateg Budac Göry Fogaraskie Masyw Biharu (Bihor) (Muntii Fagarasului) Ceahläu ObniZenie Lovistei Göry Zarand Giurgeu Pasmo Cozia Rudawy Siedmiogrodzkie (Muntii Metaliferi) Haghima Göry Cäpätini Göry Trascäu Wyhorlat (Vihorlat) Paring Bruzda Maruszy Makowica ObniZenie Lotru Göry Codru BuZora Göry Lotru Kotlina Beiu Tupy Göry Sybirtskie Pädurea Craiului Göry Oa Göry Sebe Kotlina Vad Göry Gutyrtskie (Gutii) Kotlina Petro eni Göry Se Göry Cybieskie Masyw Retezat Göry Mese (Jibles) Bigäu Masyw Godeanu Kötlina imleu Göry Kelimeriskie Göry Tarcu (Cälimän) Pasmo Hargity Bruzda Czerny 49

50 50 Додаток В Фізико-географічні райони Українських Карпат. Умовні позначення: 1 - Передкарпаття, 2 - Бескиди, 3 - Ґоргани, 4 - Покутсько-Буковинські Карпати, 5 - Гриняви, 6 - Чивчини, 7 - Мармарош, 8 - Чорногора, 9 -Свидівець, 10 - Красна, 11 - Боржава, 12 - Рівна, 13 - Вулканічний хребет, 14 -Закарпатська низовина.

51 - 4 '/рчинт.. ї& : ньковица О.ЙСС главачі той вовчиі., Волчий, \лай ml 8141b г.врдо г,/нлобки :овка Ьимый Birp\ Мартынк? _Э]4.9^э>. Мсмчелйн?$},0 & /.По-пр Межі НПП Нижньоволівецьке л-во Зем. зап. (КС II" Верховин Берсзниківськс л-во Зем.зап.(КСП"Боржава)

52

53 Додаток Е Фото З 53

54 Додаток Є Фото 4 54

55 55 і.<