ВПЛИВ НАСИЛЬСТВА В РОДИНІ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Transcription

1 В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка ~ 100 ~ нації обумовило появу ряду фундаментальних робіт з естетичного виховання, автори яких (Г.Даухер, Г.Зелле, Г.Эмер) визнавали необхідність інтенсивної інтеграції теоретичних досліджень з практикою естетичного виховання як нагальної потреби сучасності. Вони дійшли спільної думки, що через естетичну діяльність можна послабити розмежування теорії та практики, порушення зв'язків між когнітивним та емоційним в навчальному процесі. Прагнення навчити людину бачити, сприймати, оцінювати та відбирати естетичні об'єкти в навколишньому середовищі, розуміти їх місце та роль в цілісному естетичному полі стає завданням практики естетичного виховання в Німеччині, націленого на розвиток креативної особистості, на створення умов для гуманного життя, що характеризуються культурою суспільних стосунків та глобальною естетичністю. Як бачимо, у ХХ столітті одночасно в багатьох країнах світу відбувається зміна парадигми естетичного виховання та його прорив за межі предметів художнього циклу. Народжуються нові явища в галузі естетичного виховання: красота стає категорією економіки, слугує засобом технічного прогресу, використовується для збереження природного та культурного середовища. Проте, зарубіжні естетики відокремлюють естетичне виховання як вид духовної діяльності людини від усіх інших видів виховної діяльності людини. Не завжди враховується вплив засобів масової інформації на процес виховання особистості, хоч вони набули такої сили, яку не можна ігнорувати. В Україні проблеми естетичної культури особистості розроблялися майже всіма великими філософами та педагогами минулих століть. Варто згадати такі постаті, як Г. Сковорода, Ф. Прокопович, Т. Шевченко, Л. Українка, І. Франко. Винахід у середині 70-х років минулого століття емоційних функціональних центрів в корі головного мозку та обґрунтування їх впливу на інтелектуальну діяльність поновило інтерес науковців України до естетичного виховання особистості. Значний внесок в теорію естетичного виховання студентської молоді зробили філософи, психологи та педагоги М. Гончаренко, І. Зязюн, А. Молчанова, Л. Новикова, В. Шинкарук, Р. Шульга. Порівнюючи стан естетичного виховання в різних країнах, ми вважаємо розробку проблем з даної теми в нашій державі більш перспективною, спрямованою на гуманізацію й гуманітаризацію всієї системи освіти і виховання, націленої використання духовних надбань та традицій українського народу, кращих зразків спадщини світової культури. Це допоможе подолати деякі негативні зміни в змісті та характері культури. Єдиний засіб проти експансії вульгарності та безсмаку виховання естетичної культури особистості студентів вищих навчальних закладів, які впливатимуть на духовність нації. Рішення цієї проблеми потребує докорінних змін естетичного виховання як єдиного засобу відродження української культури. 1. Каган М.С. Эстетика как философская наука (университетский курс лекций) С-Петербург.: Петрополис, с. 2. Петрова Г.А. Вопросы естетической подготовки будущего учителя. Казань с. 3. Самохвалова В.И. Эстетическая культура как комплексный феномен утверждения и реализации человека в мире // Эстетическая культура/ отв.ред. И.А.Коников М., ИФРАН, с. 4. Эстетика: словарь. / под общ. ред. А.А.Беляева и др. М.: Политиздат, 1989, 447с. 5. Киященко Н.И., Лейзеров Н.Л. Эстетическая и художественная культура // Эстетическая культура и эстетическое воспитание. / Сост. Г. Лобковская М.: Просвещение, 1983, С Selle G. Kuitur der Sinne und ästhetische Erziehung: Allltag, Sozialisation, Kunstunterricht in Deutschland vom Kaiserreich zur Bundesrepublik. Köln: Du Mont, S Thiel A. Еsthetic education, cultural working and the shaping of human consciousness, 2000, Ю.М.Величко, асп. ВПЛИВ НАСИЛЬСТВА В РОДИНІ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В статті розглянуто проблему родинного насильства по відношенню до дитини. Розкрито вплив насильства в сім'ї на психічний розвиток дитини, зокрема на такі сфери як емоційна, мотиваційна, пізнавальна та сфера самосвідомості. Теоретично доведено, що під впливом насильства відбувається гальмування розвитку пізнавальної сфери та викривлення особистості дитини. Отже, зазнає деформації психічний розвиток дитини молодшого шкільного віку в цілому. The author depicts the influence of violence in family on psychic development of the child. She analyses the deformation of the child's psychic development under the action of the family's violence. Also, the author stresses the contraventions of emotional, motivational, cognitive and self-conception child's spheres. Дитинство є таким періодом в житті кожної людини, коли закладаються основи її життєвої позиції, особистісні якості та цінності. Важливим у формуванні особистості дитини є молодший шкільний вік, так як на цьому етапі виникають психологічні новоутворення, які є базовими для подальшого онтогенезу людини та визначають її майбутнє життя. Проте, за умов наявності травматичного життєвого досвіду, відбувається порушення психічного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю з'ясувати, як впливає насильство на психічний розвиток дитини. Аналіз психолого-педагогічної літератури [5, 6, 7 та інші] показав, що під впливом насильства в родині виникають порушення різних сфер особистості дитини, а саме емоційної (страх, тривожність, депресія, порушення самооцінки, злість, почуття провини та комплекс неповноцінності, сором); пізнавальної (порушення сприймання, пам'яті, мислення); мотиваційної сфер (зникає інтерес до навчання, праці тощо); сфери самосвідомості (низька самооцінка, підвищений рівень самокритики). На біологічному рівні (вплив на нервову систему) проявляється гіперзбудливість, соматичні порушення. Спостерігаються поведінкові зміни агресивність, зловживання алкоголем, наркотиками, паління, токсикоманія, суїцидальні тенденції. У міжособистісних стосунках у таких дітей досить часто виникають проблеми у спілкуванні з однолітками у класному колективі, вчителями, дорослими тощо, проблеми у прийнятті соціальних ролей чоловіка чи дружини, оскільки вони схильні до фіксації позиції жертви чи агресора. Таким чином, за умов насильства в родині гальмується психічний розвиток дитини. Проте, недостатньо досліджено, яким чином впливає родинне насильство на психічний розвиток дитини молодшого шкільного віку та в чому полягають його наслідки у відповідності до різних сфер особистості дитини. Мета дослідження полягає у визначенні впливу насильства в сім'ї на психічний розвиток дитини, зокрема на емоційну, пізнавальну, мотиваційну сфери та сферу самосвідомості. Насильство це негативне явище, що призводить до порушення прав і гідності людини. Насильство в сім'ї це різновид насильства взагалі, а отже, це правопорушення чи злочин, яке скоює один член сім'ї щодо ін- Ю.М.Величко, 2005

2 ~ 101 ~ СОЦІОЛОГІЯ. ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА /2005 ших членів сім'ї або осіб, які можуть бути визнані як члени сім'ї, а саме: чоловік, дружина, діти, батьки чоловіка чи дружини, а також інші особи, які постійно проживають разом з агрессором і ведуть з ним спільне господарство. Насильство над дітьми широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів, учителів, вихователів, будь-яких осіб, які старші або сильніші. Виділяють такі різновиди насильства по відношенню до дітей як психологічне, фізичне, сексуальне та нехтування. Психологічне насильство розглядається як поведінка, що наносить шкоду емоційному розвитку дитини та її почуттю власної гідності. Психологічне насильство включає словесні нападки, такі як постійна критика, приниження, образи, висміювання, кепкування, піддражнювання та відмова вислухати дитину взагалі. До категорії фізичного насильства відноситься дії, що призводять до фізичного травмування дитини. Це може бути від легких ударів рукою, стусанів, щипання, смикання до крайніх форм фізичного насильства: побиття, шмагання ремнем тощо. Фізичне насильство відмічається не тільки тоді, коли наявні відповідні ознаки (синці, поранення, переломи тощо), а й тоді, коли наслідки фізичного насильства неможливо виявити одразу. Наприклад, наслідком фізичного насильства може бути синдром "струшеної дитини". Коли дитину трясуть з використанням надмірної сили, це викликає внутрішні крововиливи та пошкодження кісток, але при цьому відсутні явні сліди пошкоджень. Звичайно, будь-який різновид фізичного насильства завжди супроводжується словесними криками, образами. Відповідно, фізичне насильство супроводжується і психологічним кривдженням дітей. Ще одним із видів насильства є сексуальне насильство протиправне посягання одного з батьків на статеву недоторканість дитини. Це всі види сексу між дорослими та дітьми, а також примушення дітей займатися сексом між собою з метою отримання задоволення тим, хто спостерігає це. Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація є одним з найтяжчих порушень прав дитини. За величиною нанесених травм сексуальне насильство та сексуальна експлуатація прирівнюється до тортур і катування. Навіть якщо дитина із задоволенням сприймає дії дорослого, не розуміючи при цьому, що це є злочин зі сторони батьків, це також є проявом насильства. Англійський дослідник проблем сексуального насильства в сім'ї П.Дейл вважає, що "в основі будь-якої форми насильства, в тому числі і сексуального, лежить насилля емоційне, деривація, відторгнення, яке автор називає особливо небезпечним для розвитку особистості дитини". Ще одним із небезпечних видів насильства є нехтування. Це хронічна нездатність чи небажання батьків або осіб, які здійснюють догляд, забезпечити основні потреби дитини у відповідній її віку турботі: їжі, одязі, житлі, медичному догляді, освіті та захисті. В психолого-педагогічній літературі нехтування дуже рідко розглядається як різновид насильства. Проте незадоволення основних потреб дитини, яке очевидне при психологічному, фізичному та сексуальному насильстві також є проявом насильства. Нехтування, як різновид насильства визнається в тому випадку, коли родина середнього матеріального достатку і батьки здатні задовольнити соціальні потреби дитини, але не виконують це. Якщо ж родина знаходиться в скрутному матеріальному становищі і батьки пояснюють дитині, чому вони не можуть її повноцінно нагодувати чи придбати гарний одяг, в такому випадку зазначене ставлення батьків ми не розглядаємо як нехтування, тим паче як прояв насильства. Таким чином, насильство в родині щодо дітей це будь-які дії батьків фізичного, психологічного, сексуального спрямування по відношенню до дітей, які негативно позначаються на всіх рівнях функціонування дитини (фізіологічному, психічному, особистісному, міжособистісному) і можуть призводити до затримки психічного розвитку та до стійких особистісних змін, які перешкоджають здатності дитини реалізувати себе в майбутньому. В основі будь-якого виду насильства лежить психологічне насильство. Як правило, дитина-жертва страждає одночасно від кількох видів насильства. Наприклад, інцест, тобто сексуальне насильство зі сторони батьків, неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуваннями з боку кривдника, що кваліфікується ще й як психологічне насильство. З метою визначення наслідків впливу насильства на емоційну, мотиваційну пізнавальну сфери дитини та сферу самосвідомості необхідно не лише визначити основну складову всіх видів насильства, але необхідно проаналізувати характерні особливості сфер особистості дитини та її основні психологічні новоутворення. Розвиток психіки молодших школярів відбувається на основі провідної діяльності. Включаючись в навчальну роботу, діти поступово починають відповідати її вимогам, а виконання цих вимог передбачає появу нових якостей психіки (психологічних новоутворень), таких як довільність психічних процесів, внутрішнього плану дій та рефлексії [3, 4 та інші]. Так, довільність, як особлива якість психічних процесів проявляється в умінні свідомо ставити цілі дій і заздалегідь шукати та знаходити засоби їх досягнення, долаючи труднощі та перешкоди. Необхідність контролю та самоконтролю в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до планування і виконання дій про себе, у внутрішньому плані. Ще одним із важливих вимог навчальної діяльності є те, що діти повинні розгорнуто обгрунтувати правильність своїх висловлювань і дій. Необхідність розрізняти зразки роздумів і самостійні намагання їх побудувати передбачають формування у молодших школярів уміння ніби-то зі сторони розглядати та оцінювати власні думки і дії. Це уміння лежить в основі рефлексії як важливої якості, яка дозволяє розумно та об'єктивно аналізувати свої судження та вчинки з точки зору їх відповідності задумці та умовам діяльності. За умов насильства в родині гальмується формування психологічних новоутворень дітей молодшого шкільного віку та деформується психічний розвиток в цілому. Це пояснюється тим, що в основі будь-якого різновиду насильства є психологічне насильство. Тому, розглянемо, яким чином відбувається вплив родинного насильства на емоційну сферу дитини. Так, основним джерелом емоцій у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи і невдачі в учінні, взаємини з ровесниками та батьками, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелекттуальні ігри і т. д. Л.С.Виготський відмічав, що "вже 6 7 літні діти досить добре усвідомлюють свої переживання, які зумовлені оцінкою дорослих". Проте на емоційний стан молодших школярів впливають не лише стреси, які виникають під впливом навчальної діяльності, а і взаємини дитини у сім'ї та жорстоке ставлення батьків до дитини (відмовлення у заловоленні потреб дитини, яке супроводжується сильною неприязню; зайва холодність батьків, нездатність їх відповісти на спроби дитини спілкуватись з батьками; прилюдне приниження дитини; загроза застосувати фізичне насильство, яке викликає

3 В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка ~ 102 ~ страх у дитини; заборона спілкуватись з ровесниками чи брати участь у родинних заходах тощо). Жорстокість у родині породжує у дітей почуття провини, невпевненості в собі, сприяє формуванню психологічних комплексів та значною мірою деформує процес соціалізації особистості. Психологічна жорстокість, безперечно, деформує розвиток нервово-психічної системи дитини, що проявляється у підвищеній збудливості, неуважності. Так, у праці "Нові шляхи в психоаналізі" Карен Хорні говорить про спотворення "безпосереднього Власного Я людини" (як про центральну рису неврозу), яке виникає під тиском оточення. В даному випадку, метою лікування за К.Хорні є повернення людині її саму, допомога їй знову набути свою безпосередність і знайти свій центр тяжінння в самій собі [9, с.12]. Хорні вважає, що невроз і особистісний розвиток починаються з відмінності між здоровим розвитком, при якому особистість реалізує власний потенціал, і невротичний розвиток, при якому відбувається відчуження від реального Власного Я. До того ж, реальне Власне Я це не фіксована структура, а набір "притаманних людині потенцій" (таких як темперамент, задатки та здібності), які є частиною нашої спадковості і потребують сприятливих умов для розвитку. Це не продукт научіння, оскільки неможливо нікого навчити бути самим собою; але це і не те, що не піддається зовнішнім впливам, оскільки актуалізація реального Власного Я здійснюється через взаємодію із зовнішнім світом, який надає різні шляхи розвитку. Цей процес може відбуватися різними напрямами в залежності від тих чи інших умов. Проте, в дитинстві людині необхідні певні умови, щоб її реалізація могла здійснитися. Вони включають в себе "теплу атмосферу", яка дозволяє дитині виражати її власні думки і почуття, добру волю близьких в задоволенні її різних потреб. Таким чином, життя дітей жертв жорстокого поводження в сім'ї, готує їх в майбутньому в однаковій мірі як до ролі жертви, так і до ролі агресора (кривдника). Більше того, сімейне насильство має вплив на всіх без виключення членів сім'ї, незалежно від того, стосується воно їх особисто чи інших, оскільки всі змушені до нього пристосовуватись. Відповідними наслідками цього є страх, підозрілість, емоційна та фізична відчуженість від кривдника (в даному випадку дитини від батьків). Для того, щоб відслідкувати ієрархію впливу насильства на психічний розвиток дитини, необхідно визначити наслідки насильства в залежності від виду насильства. Зокрема, психологічне насильство негативно позначається на емоційній сфері дитини. Дитина відчуває тривогу та небезпеку. Так, Аллан Фром писав, що страх значно змінює наш облік: він робить нас нерішучими, невпевненими в собі [1, с.193]. Тому, коли батьки застосовують насильство як засіб виховання, діти починають відчувати до їх неприязнь, недовіру, ненависть. Зазнає негативних деформацій і сфера самосвідомості, оскільки дитина відчуває себе "ніким", отже, формується спотворений Я-образ дитини. Ще одним із центральних завдань розвитку особистості дитини є формування самосвідомості, тобто саме розуміння того, хто "Я" і яке місце займаю в суспільстві [2, 3 та інші]. Однією із передумов встановлення та підтримання бажаних соціальних відносин є здатність регулювати і контролювати власну поведінку, беручи до уваги потреби та почуття інших людей і одночасно, керуючись нормами, прийнятими в даному суспільстві чи в даній культурі. Тобто, у молодшому шкільному віці формується все точніше і повніші уявлення про свої фізичні і психологічні якості та якості оточуючих людей, що призводить до уточнення і ускладнення "Я-образу та образів інших людей. У жертви (в даному випадку дитини) закріплюється почуття даремності, нікчемності, непривабливості, неповноцінності. Оскільки дитина не відчуває себе прийнятою, потрібною, на щось здатною все це гальмує розвиток мотиваційної сфери, так як відчуття нездатності гальмує формування інтересу до навчання, праці, творчої діяльності тощо. Тому, деформації зазнає і пізнавальна сфера дитини, через відсутність стимулювання інтересу до навчання, праці та спотвореного Я-образу дитини. Фізичне насильство негативно позначається в першу чергу на пізнавальній сфері дитини. У молодшому шкільному віці можливості дитини аналізувати та диференціювати сприйняті предмети пов'язані із формуванням у неї більш складного виду діяльності, ніж відчуття спостереження. Якщо батьки застосовують крайні варіанти фізичного насильства, що призводить до черепно-мозкових травм, мінімальних мозкових дисфункцій, порушується розвиток не тільки емоційної, а й пізнавальної сфери дитини, а потім вже буде уражена сфера самосвідомості та мотиваційна. В цьому разі спостерігаються затримки розвитку мислення, розпорошена увага, погіршується пам'ять. Під впливом сексуального насильства, дитина зазнає психічної травми також на рівні емоційної сфери та сфери самосвідомості виникає депресія та відчуття безнадійності. Можливий прояв недиференційованості емоційної сфери, відчуття провини та сорому, гнів, лють, некерований вибух емоцій взагалі. До того ж, можливі думки про самогубство. На рівні сфери самосвідомості дитина відчуває свою нікчемність, бездарність, неприйняття самої себе. Все це гальмує розвиток мотиваційної та пізнавальної сфер дитини, оскільки відсутній інтерес не лише до навчання, праці, а і до життя в цілому. За умов прояву нехтування відбувається негативний вплив перш за все на емоційну сферу та сферу самосвідомості дитини. Зокрема, у дитини виникають емоційні переживання самотності, непотрібності, відчуження. Оскільки батьки залишають дитину наодинці у її "виховному просторі", відповідно вони не навчають її ставити цілі, долати життєві перешкоди. Тому нехтування гальмує розвиток мотиваційної сфери, оскільки батьки не пробуджують у дитини інтерес до навчання, праці, творчої діяльності та інше. Внаслідок цього уповільнюється розвиток пізнавальної сфери, оскільки у дитини відсутня широка соціальна мотивація до навчання. Проте, якщо інтерес до навчання у дитини є, але відсутні засоби для навчання, то у класі вона відчуває сором, комплекс неповноцінності, безпорадність. Як зазначалося вище, у молодшому шкільному віці формується все точніше і повніше уявлення про свої фізичні і психологічні якості та якості оточуючих людей, що призводить до уточнення та ускладнення Я-образу дитини, тобто формується самосвідомість, самооцінка. В разі нехтування спостерігається безвідповідальне ставлення батьків до дітей, що негативно позначається в першу чергу на сфері самосвідомості дитини. Це пояснюється тим, що для того, щоб дитина звернула увагу на свої здібності, творчий потенціал, переваги та недоліки, спробувала виокремити свій Я-образ (тобто, усвідомити себе як особистість), їй необхідна батьківська увага та турбота. В результаті проведеного дослідження вдалося визначити ієрархію порушень сфер особистості дитини в залежності від різновиду насильства в родині, що в цілому деформує її психічний розвиток. А саме: психологічне насильство супроводжується впливом на емоційну сферу, потім на сферу самосвідомості, а потім мотиваційну та пізнавальну сфери дитини; у разі фізичного насильства, насамперед, буває уражена емоційна та пізнавальна сфери особистості

4 ~ 103 ~ СОЦІОЛОГІЯ. ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА /2005 дитини. У випадку його крайніх варіантів вплив першочергово здійснюється на емоційну та пізнавальну сфери, а потім на сферу самосвідомості та мотиваційну сферу. Оскільки, після фізичного травмування (наприклад, черепно-мозкові травми, переломи тощо) у дитини виникають мінімальні мозкові дисфункції, синдром "струшеної дитини". Внаслідок чого, відбувається порушення психічного розвитку дитини; наслідки сексуального насильства можуть виявлятися у двох варіантах послідовності впливу на сфери особистості дитини. В першому варіанті може порушуватися емоційна сфера, сфера самосвідомості, потім мотиваційна та пізнавальна сфери дитини. Проте, якщо сексуальне кривдження супроводжується ще й фізичним насильством, відповідно, спочатку порушується емоційна та пізнавальна сфери, а потім сфера самосвідомості та мотиваційна сфера; в результаті нехтування дитини в першу чергу порушується емоційна сфера, потім мотиваційна та пізнавальна, що в свою чергу негативно впливає й на сферу самосвідомості. Зазначена ієрархія може бути використана при розробці системи діагностики та комплексної програми реабілітації дитини, яка зазнала насильства в родині. Як показало проведене дослідження, під впливом родинного насильства страждає завжди емоційна сфера дитини. Тому, система методів психологічної корекції дитини, яка зазнала насильства, повинна бути спрямована в першу чергу на роботу з її емоційною сферою. Слід зазначити, що в ході соціально-психологічної реабілітації дитини від наслідків насильства не може бути жорсткої прив'язки до визначеної ієрархії впливу насильства на сфери психічного розвитку дитини. Оскільки у дитини може спостерігатися суб'єктивне сприйняття явища насильства. Перспективним напрямом дослідження є визначення критеріїв діагностики тих сфер психічного розвитку дитини, що найбільше постраждали внаслідок родинного насильства. 1. Аллан Фром Азбука для родителей или как помочь ребенку в трудных ситуациях / перевод Ирины Константиновой. Екатеринбург АРДЛТД, с. 2. Блонский П.П. Психология младшего школьника/ Под редакцией А.И.Липкиной и Т.Д.Марцинковской. М.: Издательство "Институт практической психологии", Воронеж: НПО "МОДЭК", с. 3. Выготский Л.С. Детская психология / Под. ред. Д.Б. Эльконина. М., с. 4. Возрастная и педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. Под. ред. проф. А.В.Петровского. М., "Просвещение", с. 5. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства / Навчально-методичне видання. К., с. 6. Ньюкомб Н. Развитие личности ребенка. 8- е междунар. изд. СПб.: Питер, с. 7. Овчарова Р.В. Практическая психология образования: Учеб. Пособие для студ. психол. фак. Университетов. М.: Издательский центр "Академия", с. 8. Психология социальной работы / О.Н.Александрова, О.Н.Боголюбова, Н.Л.Васильева и др.; Под общей ред. М.А.Гулиной. СПб.: Питер, с. 9. Хорни К. Невроз и развитие личности / Пер. с англ. М.: Смысл, с. 10. Хорни К. Невроз и личностной рост. Борьба за самореализацию. Перевод с английского Е.И. Замфир под ред. проф. М.М.Решетникова. СПб.: совместное издание Восточно-Европейского института психоанализаи Б.С.К., с.

5 Наукове видання ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА СОЦІОЛОГІЯ. ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА Випуски Редактор Н.Витвицька Оригінал-макет виготовлено Видавничо-поліграфічним центром "Київський університет" Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, власних імен та інших відомостей. Редколегія залишає за собою право скорочувати та редагувати подані матеріали. Рукописи та дискети не повертаються. Засновник та видавець Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Свідоцтво Міністерства інформації України про державну реєстрацію засобів масової інформації КІ 251 від Видавничополіграфічний центр "Київський університет", директор Г.Л.Новікова. Адреса ВПЦ: 01033, Київ, б-р Тараса Шевченка, 14, кімн. 43. (38044) , ; факс Підписано до друку Формат 60х84 1/16. Вид Гарнітура Arial. Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 500. Ум. друк. арк. 7,6. Обл.-вид. арк. 9,6З. Зам Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет" 01033, Київ, б-р. Т. Шевченка, 14, кімн. 43, (38044) ; (38044) ; (38044) ; факс (38044)