Відділ освіти Таращанської райдержадміністрації Таращанська районна гімназія Ерудит. Проблемний міст Батьки і діти (для учнів 6-7 класів)

Transcription

1 Додаток 14 Відділ освіти Таращанської райдержадміністрації Таращанська районна гімназія Ерудит Проблемний міст Батьки і діти (для учнів 6-7 класів) Автор сценарію вчитель зарубіжної літератури, класний керівник 6-А класу Таращанської районної гімназії Ерудит Котлярчук Г.М. Тараща 2004

2 Важливе місце у виховній роботі належить співпраці з батьками. Родина це природний осередок найглибших людських почуттів. Рідна домівка не дах над головою, а родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Дуже важливо допомогти батькам у вихованні своєї дитини. В сім ях виникають конфлікти з дітьми, особливо в підлітковому віці. Вміти розуміти і прощати дитину, залишаючись вимогливим і до себе, - велике мистецтво життя. Проблемний міст це сходинка до взаєморозуміння, до взаємоповаги та толерантності. Щоб не втратити своєї ідентичності, кожна дитина повинна мати свою життєву позицію, що ґрунтується на власному уявленні про смисл життя. Завдання дорослих будити в дітях добро і любов, шукати це і в своїх серцях, знайти в дітях те, що є найкращого, що розкриває їх особистість. Мета: сприяти взаєморозумінню, терпимості у відносинах батьків і дітей, виховувати повагу, почуття гордості в дітей за батьків, батьків за дітей. Наочне оформлення: плакат Найголовнішого очима не побачиш, проникливим є лише серце А.Екзюпері. Обладнання: мікрофон. Хід заходу Ведучий: Шановні батьки і діти, учасники нашої розмови! Сьогодні ми будемо говорити про проблеми взаємин батьків і дітей. В залі всі ті, хто хоче і може спілкуватись, хто хоче бути ближче один до одного. Людство впродовж свого існування виробило моральні норми, за якими батьки виховують дітей, а діти піклуються про своїх батьків. Швидко минає час. Ви підростаєте і вважаєте, що батьки не розуміють вас ваших проблем. Послухаємо ваших батьків Батько: Сім я це не тільки дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Я думаю, що наша сьогоднішня розмова стосується більше нас, дорослих, ми повинні 131

3 говорити про наше ставлення до успіхів дітей, невдач. Адже вони чекають на нашу підтримку. Ведуча: Ніякі батьки не хочуть зашкодити власній дитині адже ніхто не помиляється добровільно. Діти не люблять, коли ви сердитесь, коли залишаєтесь байдужими до її думок та переживань. Що думають про це діти? Учениця: Мені хочеться, щоб мої батьки були завжди поряд, щоб вислухали мене, допомогли, але вони весь час працюють, тому я залишаюсь завжди наодинці з своїми думками. Учень: Мої батьки розлучені і не проживають разом, а так хочеться жити однією дружною сім єю. Учениця: Мені моя мама допомагає у всьому, я з нею раджусь, розкриваю їй свої таємниці, а ввечері ми довго говоримо про мамину роботу і мою школу. Ведуча: Ми усі родом із дитинства, особливої країни, якої не знайдеш на карті. Це таємнича, щира, милосердна і дещо уразлива країна. Дитинство визначає свою подальшу долю людини, бо її постійно супроводжують яскраві спогади дитинства. Дорогі батьки, любіть дитину, а не її успіхи, не її досягнення і оцінки. Як ви сприймаєте свою дитину? Мати: Наш дім відкритий для всіх друзів дочки, яких обрала вона сама. Тому часто до нас приходять вони з кішками, собаками, і тоді здається, вся сім я складається із тварин. Ми нервуємось, але набираємось терпіння і розважаємось разом з дітьми. Батько: Якби мої заборони змогли б допомогти виховати сина, я б все життя йому забороняв. Але помічаю агресивність, іноді син грубо відповідає на зауваження. Ведучий: Підлітки (12-16 років) надзвичайно уразливі і водночас замкнуті. Кордони дитинства заважають їм, і вони намагаються їх зруйнувати. Це може відбуватись по-різному: це і агресивність, 132

4 дратівливість, демонстративна непокора, надмірна вразливість, прагнення неодмінно сперечатися, непогоджуватися. Будь-яка поведінка дитини варта уваги батьків. Що ж про це скажуть самі діти? Учениця: Мене ніколи не били, але мої успіхи не варті уваги, тому мені не хочеться про них розповідати. Коли батьки про щось запитують, то зразу ж це забувають і я знову залишаюсь наодинці. Тому мене це дратує. Учень: Мої батьки знають точно, що суворість це головні вимоги виховання. Якби вони поставили себе на моє місце, то були б до мене дуже лагідними. Учень: Коли я сам стану батьком, то буду поводитись з своїми дітьми, як поводяться зі мною. Мене всі люблять, і всі намагаються мені в чомусь допомогти. А я інколи не погоджуюсь з цим, бо хочеться самому вирішувати якісь свої проблеми. Ведуча: Отже, конфлікт це зіткнення поглядів, смаків, уявлень. Це той маленький вузлик, не розв язавши якого не можна іти далі і слід не гаяти часу шукати причину насамперед у собі. Чи так думають батьки? Мати: Замінити покарання можна поясненням. Терпляче, спокійно, доброзичливо, аргументовано пояснити, що так чинити не слід. Знову ж таки потрібне терпіння і не квапитися карати, може, проступок не повториться. Батько: Я за вдачею мовчазний і, можливо, суворий. І через це у нас з сином не дуже довірливі стосунки. Я думаю, що мені потрібно зробити крок до сина, і почати відверту розмову. Мати: Бажання покарати виникає тому, що ми не розуміємо поведінки дітей, і нам бракує терпеливості пояснити так, аби дитина погодилась з нами. Сперечаючись із дітьми, в дорослих дуже часто виникає бажання вдарити дитину. Це, мабуть тому, що діти не можуть 133

5 відповісти нам тим самим. Отже, ми повинні визнати за дітьми ті ж права, що маємо їх самі. Ведуча: Шановні батьки! А що найперше ви запитуєте у своїх дітей, коли вони повертаються зі школи? - (відповіді батьків) В нашій анкеті було запитання: Чи вибачаєтеся ви перед батьками і чи вибачаються вони перед вами? 95% дітей просять вибачення, а от серед батьків лише 50%. Просити вибачення це не слабість, це мужність і мудрість, тому батьки повинні перейти міст між собою і дитиною і стати поруч з ними, бо найголовнішого очима не побачиш, проникливим є лише серце. Дві істини батькам: Дитина ніколи не починає любити першою, вона завжди лише дзеркало, в якому відливається наша любов. Дитину вчать, формують не наші слова, навіть найкращі і наймудріші, а наші вчинки! Виховувати означає будити в дітях добро і любов, і давати їм цю любов і добро. Шукати це у своїх серцях. Отже, виховувати і самих себе. На закінчення рядки поезії Коли ти думав, що я не дивлюсь Я бачив, що ти повісив Мій перший малюнок на стіну, І я захотів намалювати ще один. Я бачив, що ти годуєш бездомного Котика, і я думав, що Добре піклуватися про тварин Я бачив, що печеш мій 134

6 Улюблений пиріг, і я зрозумів, Що навіть мале може бути особливим. Я чув, як ти молився, і я Повірив в те, що існує Бог, З яким можна поговорити будь-коли. Я побачив, як сльози капали З твоїх очей, і я зрозумів, що Іноді буває боляче й це нормально плакати. Я бачив, що тебе турбує моє Життя, і я захотів стати Тим, ким можу стати. Я захотів подякувати тобі За все, що ти робив, коли ти думав, що я не дивлюсь Ведуча: Дорогі батьки, ми вдячні вам за те, що ви зараз поруч з нами. Взаєморозуміння Вам у Ваших сім ях. До нових зустрічей. 135