РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ Справа Корецький та інші проти України сторінка 11

Transcription

1 НОВИНИ Європейський суд з прав людини визнав діючу в Україні систему легалізації об єднань громадян недемократичною сторінка 2 Громадська організація у Херсоні захистила право на об єднання: знову підтверджено недосконалість системи легалізації об єднань громадян сторінка 5 Громадські організації вважають прийнятий Закон про заборону реклами тютюну неповноцінним сторінка 6 Нова конституція - чому? коли? як? сторінка 6 ПРАВОВІ ІНІЦІАТИВИ ТА ОБГОВОРЕННЯ Знову проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної діяльності перебуває у центрі дискусій, проте надалі відсутніми є забезпечення умов для сприяння благодійної діяльності сторінка 7 Комітет з питань податкової та митної політики рекомендував парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до статті 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" (щодо оподаткування благодійної допомоги) сторінка 9 Питання про державну реєстрацію релігійних організацій знову відкладається: сторінка 10 РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ Справа Корецький та інші проти України сторінка 11 CТАТТІ Ярослав Жукровський: Громадський діалог у Львові, або як два пальця запхати в двері. Реалії партнерства влада-громада по-львівськи: візія представника третього сектору сторінка 21 Владислав Гладкий: Право бути вільними сторінка 24 ПРАВОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ Юристи та адвокати продовжують надавати безкоштовну правову допомогу громадським, благодійним, релігійним організаціям та профспілкам сторінка 27 Чи може організація із місцевим статусом мати представництва та представників у інших містах та областях України? сторінка 28 ПРОГРАМИ ФІНАНСУВАННЯ Конкурс "Від радянських пільг та привілеїв до європейських стандартів соціальних та економічних прав людини" сторінка 29 Конкурс " Участь народу у здійсненні правосуддя. Здійснення правосуддя мировими суддями" сторінка 30 "Міжнародний досвід впливу громадянського суспільства на демократичні перетворення" сторінка 31 Конкурс " Захист прав людини в установах виконання покарань" сторінка 32 Конкурс "Розвиток самоорганізації населення" сторінка 33 Конкурс "Адвокація доступу до високоякісного лікування і реформування системи наркологічного обліку в Україні» сторінка 34 Конкурс проектів від програми МАТРА КАП сторінка 35 Конкурс «Інструменти стабільності компонент готовності до кризи» сторінка 36 Конкурс «Переклад німецької літератури українською мовою» сторінка 37 1

2 Європейський суд з прав людини визнав діючу в Україні систему легалізації об єднань громадян недемократичною 7 квітня 2008 року в інформаційній агенції УНІАН відбулася прес-конференція заявників у справі 40269/02 «Корецький та інші проти України» Сергія Корецького, Андрія Горбаля, Андрія Толочка, Олексія Лобицького, та їх адвоката Тараса Шевченка, під час якого було озвучено рішення Європейського суду з прав людини у цій справі. Рішення було ухвалено 3 квітня 2008 року. Судове засідання відбулося у закритому режимі 11 березня 2008 р. Цим рішенням Суд кваліфікував відмову державних органів України зареєструвати створену заявниками громадську організацію «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків» (м. Київ), як вчинене державою порушення статті 11 Європейської конвенції з прав людини (право на свободу об єднань і мирних зборів). Державу зобов язано виплатити постраждалим громадянам компенсацію нематеріальних збитків. Також після рішення суду держава зобов язана вжити заходів щодо недопущення подібних порушень у майбутньому для цього вона має змінити законодавство та практику. Рішення Суду створило прецедент для розгляду аналогічних позовів у Європейському судочинстві, а також стало частиною національного законодавства всіх країн підписантів Європейської конвенції з прав людини. «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків» (м.київ) було засновано 7 червня 2000 року у якості пілотного проекту громадської мережі захисту материнської природи Києва від прогнозованого її тотального знищення (прогноз Незалежного інтелектуального центру згодом справдився). Комітет було створено на оригінальній соціо-технології («громадянські комітети дії» розробка Незалежного інтелектуального центру, 2000 рік), і початок його діяльності виявився надзвичайно ефективним. У випадку поширення цієї технології природні об єкти Києва мали шанс отримати потужний захист від забудовників. Діями Управління юстиції в м. Києві «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків» було оголошено поза законом і розповсюдження нової соціальної технології зупинено. Київ віддано на розтерзання «забудовникам». Формальними підставами для заборони громадської організації були: Мета Комітету в Статуті сформульовано у двох пунктах; Виконавча дирекція Комітету має право організовувати поточну господарчу діяльність організації; Комітет фіксує своє право вести неприбуткову видавничу діяльність; Комітет фіксує право мати представників або представництва в інших містах України; Надано ксерокопію документа про сплату реєстраційного збору з можливістю звірки з оригіналом (управління юстиції, вочевидь, намагалося вилучити оригінал квитанції); до окремих своїх акцій Комітет збирався залучати волонтерів. 2

3 Оскільки засновники Комітету вважають, що підстави, які орган державної реєстрації використав для відмови в легалізації новоствореного об єднання громадян, є результатом довільного перекручення законів України дії Управління юстиції в м. Києві були оскаржені до місцевого районного, потім до міського апеляційного, а потім і до Верховного Суду України. Результат судів районного і міського рівня був закономірним, якщо брати до уваги, що сторонами спору були з одного боку декілька рядових громадян, а з іншого авторитет Мін юсту України. Дії Управління юстиції визнати законними було важко, тому їх визнали такими, «що не суперечать законодавству України». Тобто, виходить так, що реєструючому органу дозволено все, що йому прямо не заборонено. Після того, як Верховний Суд України залишив рішення без змін, - заявники обговорили ситуацію, і вирішили підкоритися державному органу легалізації об єднань громадян: і року «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків» було розпущено. Будівельники отримали свободу дій в околицях житлового масиву Березняки. Натомість засновники організації (Сергій Корецький, Андрій Горбаль, Андрій Толочко, Олексій Лобицький) 12 вересня 2002 року звернулись до Європейського Суду з Прав Людини зі скаргою про те, що гарантоване їм статтею 11 Європейської Конвенції право на свободу об єднання було порушено органами державної влади України. Вимоги заявників були сформульовані наступним чином: «19. Предмет заяви пункт 2(а) правила 47 (19). Просимо встановити факт порушення державою Україна ст.11 Конвенції (право на вільне об єднання громадян) в процесі легалізації «Громадянського Комітету за збереження дикої (корінної) природи Березняків» і зобов язати її (рекомендувати їй) привести законодавство, виконавчу та судову практику у відповідність нормам міжнародного права в галузі прав людини. Зокрема вжити заходів для недопущення цензури статутів новостворених об єднань громадян, висунення додаткових рекомендацій, вимог, та інших заходів тиску на новостворені об єднання громадян в процесі їх легалізації.» Майже через вісім років оскаржень нам таки вдалося довести свою правоту і отримати рішення на свою користь. Судовий розгляд справи 40269/02 «Корецький та інші проти України» завершився тим, що 3 квітня 2008 року Європейський суд визнав, що держава Україна порушила наше право зафіксоване у ст.11 Європейської конвенції з прав людини є Державу зобов язано виплатити постраждалим громадянам компенсацію нематеріальних збитків. У своєму рішенні Європейський суд звернув увагу на дві складові: чи було обмеження наших прав передбачено законом і якщо так, то чи було це необхідно у демократичному суспільстві. Рішення суду надзвичайно важливе, оскільки суд розглянув обидва аспекти. Щодо першого питання, суд зазначив, що Закон України «Про об єднання громадян» є дуже нечітким і не прогнозованим щодо його виконання. Він залишає занадто багато можливостей для органу влади на власний розсуд приймати рішення реєструвати чи не реєструвати організацію. Натомість суд відзначив, що не існувало жодних підстав сумніватися у мирному і демократичному характері діяльності організації. 3

4 По-друге, суд визнав претензії управління юстиції до статуту організації такими, що не відповідають вимогам демократичного суспільства. Суд висловив здивування забороною організації займатися видавничою діяльність, забороною мати представників за межами території реєстрації, забороною залучати волонтерів, забороною займатися господарчою діяльністю, навіть якщо така діяльність має елементи економічної діяльності. Європейський суд не побачив жодних проблем у тому що мета організацій сформульована у двох реченнях. Натомість суд відзначив, що не існувало жодних підстав сумніватися у мирному і демократичному характері діяльності організації. Адвокат заявників Тарас Шевченко відзначає: «Рішення у справі «Корецький та інші проти України» є надзвичайно важливим прецедентом і не лише України. Більшість громадських організацій стикалися з незрозумілими і надуманими вимогами з боку представників Міністерства юстиції України. Внаслідок прийняття рішення Європейського суду, Україна буде зобов язана змінити процедуру реєстрації громадських організацій, оскільки так звані «загальні заходи» передбачають, що держава має вжити заходів які не допустять аналогічних порушень прав громадян у майбутньому». Висновок: Відтепер, після того, як Європейський суд визнав Україну винною у справі про відмову управління юстиції в м. Києві зареєструвати організацію «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків» (м. Київ), створено прецедент, який має змінити систему реєстрації громадських організацій в Україні. Зі свого боку, спостерігаючи наслідки таких дій органів легалізації, ми бачимо, що на території, звільненої від захисту нашого Комітету, природу вже майже повністю знищено, тут розгортаються будівельні проекти обсягом в декілька мільярдів доларів; дезорганізована діючою системою легалізації громадськість безуспішно бореться із переважаючими силами забудовників, і поступово програє їм місто Київ. Текст рішення Європейського суду (англійською мовою): =hbkm&source=externalbydocnumber&table=f69a27fd8fb86142bf01c1166dea Прес-реліз щодо рішення суду (англійською мовою): =hbkm&source=externalbydocnumber&table=f69a27fd8fb86142bf01c1166dea Джерело: Громадський простір Переклад Рішення Європейського Суду з прав людини у цій справі здійснено експертами проекту та читайте його далі у Електронному правовому дайджесті для громадського сектору 4

5 Громадська організація у Херсоні захистила право на об єднання: знову підтверджено недосконалість системи легалізації об єднань громадян 7 квітня 2008 року Суворовський районний суд міста Херсон визнав неправомірною відмову у легалізації Херсонської міської молодіжної громадської організації «Розумний народ». У травні 2007 року було прийнято рішення про створення Херсонської міської молодіжної громадської організації «Розумний народ». Засновники організації звернулися до Херсонського міського управління юстиції із заявою про легалізацію об єднання шляхом повідомлення про заснування. Проте управління відмовило у реєстрації організації, вказавши, що заявникам слід звернутися до Херсонської міської ради. Остання також відмовила у реєстрації. Засновники звернулися до суду і оскаржили дії Херсонського міського управління юстиції. 7 квітня 2008 року суд першої інстанції визнав неправомірними дії управління юстиції та зобов язав його провести легалізацію організації. Управління юстиції має намір подавати апеляційну скаргу. У Херсоні продовжується дискусія щодо того, хто має легалізовувати громадські організації міського статусу шляхом повідомлення управління юстиції чи міська рада. Також є ще одне рішення суду, яке зобов язує легалізовувати громадські організації виконавчий комітет міської ради. Детальніше читайте статтю «Право бути вільними» Владислава Гладкого щодо захисту права на об єднання у місті Херсоні у цьому випуску дайжесту. Джерело: Електронний правовий дайджест для громадського сектору 5

6 Громадські організації вважають прийнятий Закон про заборону реклами тютюну неповноцінним Прийнятий 18 березня Верховною радою Закон «Про внесення змін у Закон України «Про рекламу», який заборонив зовнішню рекламу алкоголю і тютюну, вже встигли розкритикувати громадські антитютюнові організації. Останнім Законом депутати заборонили в Україні рекламу тютюнових виробів, алкогольних і слабоалкогольних напоїв у засобах внутрішньої реклами, рекламі на транспорті, на перших і останніх сторінках обкладинок журналів, на радіо, телебаченні (крім відведеного регламентом часу) і спеціальних виставкових заходів. Також «антитютюновий» Закон заборонив також рекламувати сигарети за допомогою зовнішньої реклами (бігбордів, лайтбоксів і т.д.). - Це тільки маленький крок на шляху до повного скасування реклами тютюну й алкоголю. Але цей це аж ніяк не перемога, оскільки закон усе-таки залишає виходи для тютюнових виробників. Наприклад, він не скасовує промо-акцій, реклами по SMS коли людям пропонують привабливі призи. Також не скасовується реклама в інтернеті, - прокоментувала ІМІ «антитютюновий» закон Ганна Гопко, експерт Коаліції громадських організацій і ініціатив за вільну від тютюнового диму Україну. За словами експерта, стосовно бігбордів закон вступить у дію тільки з 1 січня 2009 року, а інші заборони з 1 січня А це - солідна «відстрочка» для тютюнових компаній. Тому незабаром Коаліція має намір розробити новий законопроект: про заборону реклами цигарок у будь-якому вигляді. Нова конституція - чому? коли? як? Організатором круглого столу "Нова конституція - чому? коли? як?", який відбувся 13 березня 2008 р., виступила Луцька міська громадська організація "Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу". Захід проводився з метою створення умов для фахового обговорення теми конституційної реформи в Україні політиками, експертами та широкими колами громадськості. Під час Круглого столу були розглянуті питання, що торкаються проблем реалізації чинної Конституції України та можливості скликання Конституційної Асамблеї для підготовки нової редакції Конституції України для винесення її на затвердження всеукраїнським референдумом. З ключовими доповідями під час заходу виступили експерти організацій, що об єднані в Громадянський конституційний комітет, а саме: Ігор Коліушко, Голова правління Центру політико-правових реформ, Володимир Артеменко, експерт Інституту громадянського суспільства, Юлія Кириченко, керівник проектів Центру політико-правових реформ, Денис Ковриженко, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив та Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва. З місцевих експертів виступили Валентин Малиновський, начальник Управління державної служби Головдержслужби України у Волинській області та Віктор Пенько, директор Інституту аналізу державної та регіональної політики. Участь у заході взяли також представники місцевих органів влади, керівники обласних та міських організацій політичних партій, керівники фракцій у місцевих радах, лідери місцевих громадських організацій, представники засобів масової інформації. Даний захід проходив в рамках реалізації проекту Громадянського конституційного комітету "Участь громадськості у конституційному процесі",що здійснюється за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Джерело : Прес-служба ЦПАВК 6

7 Знову проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної діяльності перебуває у центрі дискусій, проте надалі відсутніми є забезпечення умов для сприяння благодійної діяльності Законопроектом (реєстр. 1293) пропонується внести зміни до законів "Про благодійництво і благодійні організації", "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок з доходів фізичних осіб" з метою уточнення порядку оподаткування благодійної діяльності. Основні пропозиції законопроекту є наступними: 1. Перелік можливих видів благодійної діяльності замінено нормою, згідно з якою благодійна діяльність здійснюється у будь-яких напрямах, формах та видах, прямо не заборонених законами України. 2. Скасовується плата за державну реєстрацію благодійних організацій. 3. Скасовується практика примусового списання органами ДПА коштів, які залишилися невикористаними на рахунку благодійної організації наприкінці фінансового року. 4. Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і пожертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), подають благодійникам та благодійним організаціям звіти про їх використання не в обов язковому порядку, а тільки на вимогу. 5. Збільшено з 5 до 10% максимальну суму оподатковуваного прибутку, яку підприємствам дозволяється направляти на благодійну діяльність, і до 20%, якщо це підприємство було створене благодійною організацією. 6. Від оподаткування пропонується звільнити доходи благодійних організацій, отримані шляхом надання їм послуг безоплатно або на пільгових умовах. 7. Пропонується скасувати оподаткування благодійних організацій у відповідності до Закону Про оподаткування прибутку підприємств. Ця пропозиція обумовлена вимогою статті 20 Закону України Про благодійництво та благодійні організації, згідно з якою благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів. 7

8 8. Пропонується звільнити від сплати податку на доходи фізичних осіб грошову частину винагороди фізичним особам-переможцям творчих конкурсів, змагань, якщо гроші були надані благодійниками або благодійними організаціями - нерезидентами. 10 квітня 2008 року у Кабінеті Міністрів України за ініціативою віцепрем єра з гуманітарних питань п. І. Васюника відбулася нарада стосовно внесення змін до законодавства про благодійництво за участі народних депутатів України, Міністерств Культури і туризму та Юстиції, а також понад 15 донорських організацій та благодійних фондів. Проте проекту у такому вигляді швидше всього не пощастить стати законодавчим актом. Уже 15 квітня 2008 року Комітет з питань податкової та митної політики рекомендує парламенту відхилити проект закону. Члени Комітету вважають, що прийняття цих змін може призвести до неоднозначного тлумачення поняття благодійної діяльності і, як наслідок, створити правові колізії у застосуванні норм податкового законодавства, а також до "зменшення рівня контрольованості за цільовим використанням наданої благодійної допомоги, зробить такі організації привабливими для мінімізації податків, інших зловживань". Як зазначає Комітет, пропозиції до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" полягають у зміні розміру сум, що спрямовуються платником податку на благодійну діяльність. Зокрема, пропонується збільшити верхню межу розміру сум, що спрямовуються на благодійну діяльність, з 5-ти відсотків до 10-ти відсотків, а для підприємств, заснованих благодійними організаціями до 25 відсотків. Пропозиції щодо збільшення розміру сум, що включаються до складу валових витрат, вважають народні депутати, "мають прямий вплив на надходження податку на прибуток до бюджету, оскільки звужується база оподаткування". На думку членів Комітету, заохочення платників податків здійснювати благодійні внески до всіх неприбуткових організацій у значно підвищеному розмірі "фактично означає стимулювання благодійної діяльності за рахунок бюджету, адже ці витрати зменшують об єкт оподаткування". 8

9 Комітет з питань податкової та митної політики рекомендував парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до статті 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" (щодо оподаткування благодійної допомоги) Законопроектом (реєстр. 2043) пропонується не включати до оподатковуваного доходу цільову благодійну допомогу, що надається юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі інвалідам або законному представнику дитини-інваліда для оплати зобов язань держави по забезпеченню технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, автомобілями (за умови зняття інваліда з обліку на забезпечення спецавтотранспортом за рахунок бюджетних коштів). Для реалізації цих пропозицій Кабінет Міністрів України має затвердити категорії інвалідів і дітей-інвалідів, перелік технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, марок автомобілів. Народний депутат В.Сушкевич, один з авторів проекту, зазначив, що необхідність його прийняття обумовлена недостатніми обсягами бюджетного фінансування для виконання державою зобов язань щодо безоплатного забезпечення інвалідів спеціальним автотранспортом, сучасними протезами, ортезами, кріслами-колясками, слуховими і голосоутворювальними апаратами, протезами очей тощо. Водночас, цільова благодійна допомога, що надається юридичними або фізичними особами інвалідам на придбання зазначених технічних засобів відповідно до вимог Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Враховуючи те, що вартість технічних засобів, спеціального автотранспорту є достатньо високою для переважної більшості інвалідів, а необхідність сплати податку самим інвалідом значно погіршує його матеріальне становище, або вимушує його відмовлятися від благодійної допомоги, то така вимога чинного законодавства щодо сплати податку є соціально несправедливою. Під час обговорення голова Комітету С.Терьохін наголосив, що реалізація норм проекту призведе до розширення переліку платників податку, які користуватимуться податковими пільгами, що зменшить надходження до місцевих бюджетів. За його словами, до законопроекту не додано фінансово-економічного обґрунтування, що "унеможливлює об'єктивну оцінку наслідків його запровадження". Кабінетом Міністрів України (висновок від р.) законопроект підтримується лише за умови врахування пропозицій щодо зняття інваліда з обліку на забезпечення за рахунок бюджетних коштів при отриманні ним цільової благодійної допомоги у вигляді технічних та інших засобів реабілітації (а не лише при отриманні такої допомоги у вигляді спецавтотранспорту, як це передбачено законопроектом). На засіданні Комітету йшлося й про те, що у законопроекті необхідно чітко виписати механізм звільнення від сплати податку з доходів фізичних осіб отримувачів такої цільової благодійної допомоги з метою недопущення схем ухилення від оподаткування. Також слід внести зміни до законів "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та "Про благодійництво та благодійні організації", передбачивши можливість надання допомоги інвалідам за рахунок цільової зазначеної благодійної допомоги. 9

10 Питання про державну реєстрацію релігійних організацій знову відкладається: Комітет з питань культури і духовності рекомендував парламенту відхилити законопроект про внесення змін до Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" Питання про подвійну державну реєстрацію релігійних організацій та інших організацій громадянського суспільства залишається відкритим. Законопроектом (реєстр. 1276) пропонується встановити, що релігійна організація набуває статусу юридичної особи не з моменту реєстрації її статуту (положення), як це передбачено чинною нормою закону, а з дня її державної реєстрації, тобто з моменту внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про її реєстрацію. А також конкретизувати перелік підстав, при наявності яких релігійній організації може бути відмовлено в реєстрації її статуту (положення). Під час обговорення законопроекту члени Комітету зазначали, що він не усуває проблему подвійної реєстрації для релігійних організацій. Зверталася увага на те, що Міністерству юстиції доручено розробити і подати в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів проект закону щодо внесення змін до законодавчих актів України з питань державної реєстрації окремих видів юридичних осіб. Народні депутати також наголошували, що Комітет неодноразово розглядав на своїх засіданнях проект Концепції державно-конфесійних відносин в Україні і незабаром має намір внести його на розгляд Верховної Ради. Члени Комітету ухвалили рішення про те, що спочатку необхідно прийняти Концепцію, а потім на її основі вносити зміни в закони, що регулюють діяльність релігійних організацій. 10

11 11 ПРОЦЕДУРА 1. Заява (no /02) проти України подана відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав та основних свобод людини чотирма громадянами України Справа Корецький та інші проти України (Application no /02) Рішення від 3 квітня 2008 року Сергієм Петровичем Корецьким, Андрієм Васильовичем Толочко, Андрієм Миколайовичем Горбалем, Олексієм Григоровичем Лобицьким (надалі заявники) 12 вересня 2002 року. 2. Заявників представляє адвокат Т.Шевченко. Уряд України (надалі уряд) представляє Ю.Зайцев березня 2006 року Суд подав повідомлення уряду. Відповідно до статті 29 3 Конвенції Суд вирішив досліджувати обставини справи одночасно із вирішенням питанням прийнятності заяви. ОБСТАВИНИ СПРАВИ I. Обставини справи 4. Гр.Корецький 1955 р.н., гр.толочко та Лобицький 1975 р.н., гр. Горбаль 1978 р.н. Усі заявники проживають у Києві. 5. У червні 2000 року заявники та двоє інших громадян створили організацію під назвою «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків» (надалі Громадянський комітет). Гр.Корецький обраний головою Комітету липня 2000 року заявники подали заяву про реєстрацію Громадянського Комітету разом із копією статуту до Київського міського управління юстиції. 7. Статут Громадянського комітету передбачав: 1. Загальні положення «1.1. Громадянський комітет. (надалі Комітет) є добровільне об єднання громадян, громадських організацій, а також інших юридичних осіб, які об єднуються у спільній діяльності (мають на меті) збереження дикої (корінної) природи у містах Комітет є неурядовою, неприбутковою організацією Комітет здійснює діяльність на території міста Києва. Комітет може мати представництва в інших містах України..» 2. Принципи діяльності Комітету 2.1. Діяльність Комітету базується на таких принципах: а) демократичності, б) законності, в) самоврядування, г) рівності членів, д) відкритості, е) поєднання локальних дій із глобальним мисленням, є) активних креативних ідей широкого масштабу. 3. Мета Комітету 3.1. Комітет був заснований з метою захисту дикої природи проти тотального знищення у процесі урбанізації та заміни штучними засобами у процесі міського розвитку та зростання Метою Комітету є збереження та залишення дикої натуральної природи на території Березняків. 4. Мета та сфери діяльності Комітету 4.1. Комітет. має завданням підвищувати обізнаність забудовників, членів органів місцевого самоврядування та громадськості щодо відмінностей між дикою натуральною природою та штучними системами міст, можливі втрати натуральних екосистем, координацію спільної діяльності органів влади, неурядових організацій та громадськості щодо попередження таких наслідків, та збереження дикої природи та зразків.

12 4.2. Відповідно до мети та завдань Комітет здійснює діяльність у таких сферах: а) збір інформації, що стосується дикої природи Березняків, б) збір та вивчення світового досвіду співіснування міст та натуральних систем, в) створення та розвиток публічної відкритої електронної бази даних, г) культурна, освітня, видавнича та інформаційна діяльність, д) лобіювання питань, які стосуються збереження натуральних екосистем спільно із державними та місцевими органами влади,. 5. Права Комітету Комітет має право: а) брати участь у цивільних відносинах, здійснювати майнові та немайнові права в) пропагувати ідеї, здійснювати культурну та освітню діяльність. г) створювати установи та організації, засоби масової інформації та здійснювати видавничу діяльність, д) здійснювати громадську екологічну експертизу... «5.2. Для виконання завдань Комітет має право здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення юридичних осіб. 6. Членство у Комітеті 6.1. Членство у Комітеті може бути індивідуальним, колективним, почесним, в якості волонтера Громадяни України та інших країн, які поділяють ідеологію та беруть участь у таких же проектах та заходах (Комітету) можуть стати волонтерами Комітету Організаційна структура та управління Комітету Виконавчий орган Комітету відповідальний за фінансове управління проектами, ведення рахунків Комітету, здійснення господарчої та фінансової діяльності для забезпечення проектів Заява про реєстрацію та статут повернено через невизначений строк заявнику та запропоновано внести зміни до статуту. Зокрема, деякі положення та параграфи було викреслено, включно із параграфами 3.1, 5.1 (д), та 6.4. Деякі інші частини було переформульовано та доповнено, наприклад, слово «лобіювання» у параграфі 4.2. (е) змінено «подання пропозицій» та фраза «здійснювати громадську екологічну експертизу» у параграфі 5.1. (і) переформульовано, що Громадянський комітет здійснює екологічну експертизу на «добровільній основі» вересня 2000 року заявники подали знову виправлену версію статуту, у якій зауваження управління було враховано частково. 10. Відповідно до листа від 18 вересня 2000 року, міське управління повідомило заявників про те, що їм відмовлено у реєстрації у відповідності до чинного законодавства. Зокрема, у статуті не вказано статусу Громадянського Комітету; право Комітету мати представництва в інших містах України не узгоджується із положенням про здійснення діяльності на території міста Києва, статут передбачає дві мети діяльності натомість однієї мети та кількох завдань; Виконавчий орган Громадянського Комітету уповноважений здійснювати економічні (господарські) функції, проте відповідно до статті 24 Закону «Про об єднання громадян» економічна діяльність організації може здійснюватися через окрему юридичну особу, яка створюється із цією метою; положення про те, що Громадянський комітет може здійснювати видавничу діяльність та залучати волонтерів у свою діяльність як членів суперечить вищезгаданому закону. Заявник не взяв до уваги усіх вимог до тексту статуту організації та подав копії документу про сплату мита за реєстрацію, тоді як вимагається оригінал документу. 11. У листі від 20 вересня 2000 року, яке отримало міське управління 25 вересня 2000 року, вказувалося на те, що управління не

13 взяло до уваги доповнення до статуту Комітету, які подані 6 вересня 2000 року. Він попросив управління переглянути своє рішення і врахувавати здійснені доповнення до статуту, додаткові копії якого він подав до управління. 12. У листі від 24 жовтня 2000 року міське управління у відповідь на лист заявника поінформувало, що статут організації не може бути переглянутий. Також управління вказало, що відмова у реєстрації може бути оскаржена до суду. 13. Заявники продовжували здійснювати діяльність Громадянського комітету, зокрема, щодо публікації різноманітних статей у газетах листопада 2000 року заявники подали скаргу до Печерського районного суду міста Києва з вимогою скасувати рішення міського управління юстиції щодо відмови у реєстрації. Вони стверджували про порушення їхніх прав на створення організації та права на вільний вибір діяльності організації. Вони також аргументували, що підстави відмови у реєстрації організації ґрунтувалися на невірному тлумаченні та застосуванні законодавства міським управлінням. Більше того, міське управління не взяло до уваги доповнену версію статуту організації, яку вони додали до їхньої скарги до суду березня 2001 року суд відхилив скаргу як необґрунтовану. 28 серпня 2001 року Київський міський апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції. 16. Суди встановили, що відмова у реєстрації Громадянського комітету була законною, статути організацій суперечать національному законодавству. Зокрема, мета Громадянського Комітету суперечить статтям 3 і 13 Закону «Про об єднання громадян». Положення параграфу 1.4, 5.1 та 7.11 статуту організації уповноважують виконавчий орган Громадянського Комітету здійснювати «поточну адміністративну та фінансову діяльність» та передбачають, що Громадянський Комітет здійснює видавничу діяльність, що суперечить статтям 9 та 24 Закону. Формулювання параграфів 6.1. та 6.4. статуту організації щодо участі волонтерів Громадянського Комітету суперечить принципу 13 рівності членів організації відповідно до статті 6 Закону. 17. Суди також вказали, що заявник не подав виправленої версії статуту організації, а статут, який поданий заявником, не відповідає Закону березня 2002 року три судді Верховного Суду України відмовили у задоволенні касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду, встановивши відсутність підстав розгляду справи Верховним Судом. 19. В червні 2002 року заявник вирішив ліквідувати Громадянський Комітет та не продовжувати діяльності. II. Національне законодавство A. Конституція України від 28 червня 1996 року 20. Положеннями Конституції України передбачено: Стаття 19 «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.» Стаття 36 «Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.» Стаття 37 «Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким

14 шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку». В. Кримінальний кодекс України 1960 (1 вересня 2001 року скасовано). 21. Стаття Кодексу передбачає: «Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.» 22. З моменту вступу Кримінального Кодексу з 1 вересня 2001 року, відповідальність за ці діяння було декриміналізовано. C. Кодекс про адміністративні правопорушення 1984 року 23. Стаття Кодексу передбачає: «Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до ста тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.» D. Закон України «Про об єднання громадян» від 16 червня 1992 року 24. Положення Закону передбачають: «Стаття 3. Громадська організація Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.» Стаття 4.Обмеження на створення і діяльність об'єднань громадян 14 «Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є: зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини» Стаття 6. Принципи створення та діяльності об'єднань громадян «Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та законами України.» Стаття 6. Статус об'єднань громадян Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та законами України. Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об'єднання. Об'єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.» Стаття 13. Статутні документи об'єднань громадян

15 «Об'єднання громадян діє на основі статуту або положення (далі - статутний документ). Статутний документ об'єднання громадян повинен містити: 1) назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12-1 цього Закону), його статус та юридичну адресу; 2) мету та завдання об'єднання громадян; 3) умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього; 4) права і обов'язки членів (учасників) об'єднання; 5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження; 6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; 7) порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання; 8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією. У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян. Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України. Стаття 14. Легалізація об'єднань громадян «Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. 15 У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом. Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів реєструються в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань. Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.» Стаття 15. Реєстрація об'єднань громадян Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву. До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається у двомісячний строк з дня надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово не пізніше через десять робочих днів з дня прийняття рішення.» Стаття 16. Відмова у реєстрації організації У реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України. Рішення про відмову у реєстрації повинно містити підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

16 Про відмову у реєстрації об'єднання громадян реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації.» Стаття 17. Повідомлення про заснування «Громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.» Стаття 20. Права зареєстрованих об'єднань громадян Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом: виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; створювати установи та організації; одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; вносити пропозиції до органів влади і управління; розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; засновувати засоби масової інформації. Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право: брати участь у виробленні державної політики; брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі; доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації. Об'єднання громадян користуються іншими правами, передбаченими законами України.» 16 Стаття 24. Господарська та інша комерційна діяльність «З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.» Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства «Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.» I. ЗАЯВЛЕНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 11 КОНВЕНЦІЇ 25. Заявники подали скаргу щодо відмови у реєстрації організації. Вони посилалися на статтю 11 Конвенції, яка передбачає: «Свобода зібрань та об єднання 1. Кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки i вступати до них для захисту своїх iнтересiв. 2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, якi встановленi законом в iнтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров я або моралi чи з метою захисту прав i свобод iнших осіб i є необхiдними в демократичному суспiльствi. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здiйснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, полiцiї або органів державного управління.» A. Прийнятність 26. Уряд не висловив жодних заперечень щодо прийнятності заявки.

17 27. Суд вважає, що відсутніми є підстави щодо того, щоб вважати заяву неприйнятною. B. Обставини 1. Заяви сторін (a) Заявники 28. Заявники стверджували, що відмова у реєстрації Громадянського Комітету не відповідає законодавству, вона не має законної мети та не є необхідною у демократичному суспільстві. Заявники також стверджували, що деякі положення національного законодавства та практики застосування суперечать принципам статті 11 Конвенції. 29. По-перше, національне законодавство, зокрема статті 14(1) та 27(3) Закону України «Про об єднання громадян», стаття Кодексу про адміністративні правопорушення та стаття Кримінального кодексу 1960 року, встановлюють заборону діяльності організацій, які формально не легалізовані. Це впливає на обмеження свободи створення організацій. 30. По-друге, вони стверджували, що заборона діяльності організацій на території всієї України не є необхідною у демократичному суспільстві. Хоча була передбачена можливість реєстрації організації із загальноукраїнським статусом, для цього потрібно мати представництва у більшості областей України, що є значною перешкодою для заявника. 31. По-третє, невірним є тлумачення органами влади принципу рівності членів організації, який передбачений у статті 6 Закону України «Про об єднання громадян», та неможливості залучення волонтерів до діяльності. Таке обмеження суперечить принципам демократичного суспільства. 32. По-четверте, заперечення можливості здійснення організацією такої діяльності як пропагування ідей, лобіювання, видавництво, громадська експертиза та інші суперечить національному законодавству та не є обґрунтованим. Також у тексті статуту не було вказано, що Громадянський Комітет має намір здійснювати економічну та комерційну діяльність. Такий висновок було зроблено на невірному тлумаченні функцій Виконавчого органу Громадянського Комітету, та зокрема, його завдання здійснювати господарчу діяльність та фінансову діяльність, 17 що не є тотожним здійсненню господарської діяльності, адже попередня стосується забезпечення необхідних матеріальних та технічних умов для поточної діяльності Комітету. 33. Також заявники стверджували, що практика внесення змін та доповнень до тексту статуту організації органами влади, без згоди організацій, як це було здійснено у цій справі, суперечить статті 11 Конвенції та її гарантіям. (б) Уряд 34. Уряд стверджував, що порушення статті 11 Конвенції є відсутнім, відмова у реєстрації організації була законною та необхідною для належного функціонування системи державної реєстрації організацій. 35. Також він зазначив, що національне законодавство України передбачає два способи легалізації організацій, зокрема шляхом повідомлення про заснування та державної реєстрації. Заявники застосували останню процедуру. Однак заявники мали достатньо можливостей у національному законодавстві для того, щоб організація отримала статус юридичної особи. 36. Більше того, система державної реєстрації організацій здійснюється органами влади різних рівнів. Місцеві управління органів юстиції здійснюють реєстрацію організацій відповідних статусів, тоді як вищі органи влади, зокрема Міністерство юстиції, реєструє організації, які здійснюють діяльність на більшій кількості адміністративно-територіальних одиниць. 37. Отож Київське міське управління юстиції не може здійснити реєстрацію організації статусу, який є не зрозумілий та не відповідає законодавству. 2. ОЦІНКА СУДУ (a) Загальні положення 38. Право на створення об єднань є невід ємною частиною права, передбаченого статтею 11 Конвенції. Можливість створювати юридичну особу є важливим аспектом права на об єднання. Спосіб, у який національне законодавство забезпечує

18 це право та його практичну реалізацію, визначається державами. Держави мають право уберегти себе від діяльності організацій, мета діяльності яких суперечить зобов язанням Конвенції та які можуть бути предметом розгляду (див. Sidiropoulos and Others v. Greece, рішення від 10 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-IV, pp , 40; The United Macedonian Organisation Ilinden and Others v. Bulgaria, no /00, 57, 19 січня 2006; The Moscow Branch of the Salvation Army v. Russia, no /01, 59, ECHR 2006; та Ramazanova and Others v. Azerbaijan, no /02, 54, 1 лютого 2007). (б) Наявність втручання у реалізацію права 39. Суд ще раз підтвердив, що відмова органів влади у забезпеченні можливості організаціям отримати статус юридичної особи вважається втручанням у реалізацію права на об єднання (див., наприклад, Gorzelik and Others v. Poland, no /98, 52, 17 лютого 2004; Sidiropoulos, 31; та APEH Üldözötteinek Szövetsége and Others v. Hungary, no /96, 31 серпня 1999). Хоча Уряд стверджував, що Громадянський Комітет міг здійснювати діяльність без державної реєстрації, Суд вважає, що це було перешкодою для належного здійснення діяльності Громадянського Комітету. У цьому контексті Суд розглядає передбачені у статті 20 Закону України «Про об єднання громадян» для зареєстрованих об єднань громадян права: брати участь у цивільних відносинах, володіти власністю, здійснювати публічні заходи, поширювати інформацію та інше. 41. За таких обставин відмова у реєстрації Громадянського Комітету та надання статусу юридичної особи вважається втручанням органів влади у здійснення заявниками права на свободу об єднання. 42. Щодо твердження заявників, що адміністративні та кримінальні положення про заборону діяльності нелегалізованих об єднань становлять окреме порушення статті 11 Конвенції, Суд встановив, що засновники Громадянського Комітету не постраждали від такої заборони більше, чим від відмови у реєстрації організації (див. Bączkowski and Others v. Poland, no. 1543/06, 67-68, ECHR 2007). (в) Обґрунтування втручання Суд повинен встановити, чи відмова у реєстрації організації відповідала параграфу 2 статті 11 Конвенції та була «передбачена законом», мала на меті одну чи більше законну мету та була «необхідним у демократичному суспільстві» (див. Chassagnou and Others v. France, nos /94, 28331/95 and 28443/95, 104, ECHR 1999-III). г) Відповідність вимогам «законності» 44. Суд встановив, що Київське міське управління юстиції відмовило у реєстрації організації, оскільки положення статуту не відповідали законодавству. Заявники стверджували, що подавали виправлення статуту. Уряд це заперечив. 45. Суд не вважає за необхідне вирішувати ці окремі питання. Заявники погодилися лише із частиною зауважень легалізуючого органу. Зокрема, вони заперечували проти таких зауважень органу влади у тексті статуту: (a) Громадянський Комітет із місцевим статусом має представництва чи представників у інших містах України, (б) Виконавчий орган Громадянського Комітету здійснює поточну господарчу діяльність, (в) Громадянський Комітет може здійснювати видавничу діяльність, а також пропагувати ідеї, лобіювати інтереси та здійснювати охорону природи спільно з органами влади, здійснювати громадську експертизу, та (г) Громадянський Комітет може залучати волонтерів до своєї діяльності як членів Комітету. Суди трьох інстанції дійшли висновку, що ці положення статуту Громадянського Комітету суперечать закону, та відмова є обґрунтованою. 46. Навіть коли розглядати, що суди вірно на формальній основі національного законодавства здійснили втручання у це право, висловлювання «передбачено законом» у другому параграфі статті 11 Конвенції потребує розгляду такого питання як якість закону (див. Maestri v. Italy, no /98, 30, ECHR 2004-I).