ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

Transcription

1 Висвітлено історичні аспекти формування і розвитку організації та нормування праці. Розглянуто об єкт, предмет та завдання організації праці, значення і сутність нормування праці. Проаналізовано стан та якість організації та нормування праці на підприємстві. Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Навчальне видання Калина Алла Василівна Організація та нормування праці на виробництві Навчальний посібник А. В. Калина ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ Навчальний посібник Редактор Т. М. Коліна Коректор М. М. Гігієва Комп ютерне верстання О. Л. Тищенко Оформлення обкладинки О. О. Стеценко Підп. до друку Формат 60 84/ 16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 27,66. Обл.-вид. арк. 19,12. Наклад 1000 пр. Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) Київ-39, вул. Фрометівська, 2, МАУП ДП «Видавничий дім «Персонал» Київ-39, просп. Червонозоряний, 119, літ. ХХ Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб єктів видавничої справи ДК 3262 від р. Надруковано в друкарні ДП «Видавничий дім «Персонал» Київ ДП Видавничий дім Персонал 2015

2 Рецензенти: О. В. Куроченко, д-р екон. наук, проф. І. Л. Петрова, д-р екон. наук, проф. В. А. Савченко, д-р екон. наук, проф. Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол 11 від ) 83. Игумнов Б. Н. Автоматизированные системы проектирования и нормирования труда / Б. Н. Игумнов. Львов: Світ, Методика нормирования труда при многостаночном (многоагрегатном) обслуживании. М.: Информэлектро, Методические основы нормирования труда рабочих в народном хозяйстве. М.: Экономика, Методические рекомендации по научной организации труда рабочих. М.: НИИ труда, Нормативные материалы по нормированию труда. М.: Экономика, Общемашиностроительные нормативы режимов резания для технического нормирования работ на металлорежущих станках. М.: Машиностроение, Смирнов Е. Л. Справочное пособие по научной организации труда / Е. Л. Смирнов. М.: Экономика, Черкасов Г. Н. Научная организация труда: содержание, методы / Г. Н. Черкасов. М.: Профиздат, Калина, А. В. Організація та нормування праці на виробництві: навч. посіб. / А. В. Калина. К. : ДП Вид. дім Персонал, с. Бібліогр.: с ISBN Висвітлено історичні аспекти формування і розвитку організації та нормування праці. Розглянуто об єкт, предмет та завдання організації праці, значення і сутність нормування праці. Проаналізовано стан та якість організації та нормування праці на підприємстві. Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів ISBN ББК А. В. Калина, 2015 Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2015 ДП Видавничий дім Персонал, 2015

3 72. Шибаев А. А. Нормирование труда: состояние, основные направления развития, государственная политика в данной сфере / А. А. Шибаев // publications 73. Экономика и рынок труда / под ред. А. С. Головачева. Минск: Вышэйшая шк., Экономика и социология труда / под ред. Б. Ю. Сербиновского и В. А. Чуланова. Ростов н/д.: Феникс, с. (Серия: Учебники, учебные пособия). 75. Эпштейн Д. И. Методические положения по укрупненному нормированию станочных работ на основе однострочных нормативов времени / Д. И. Эпштейн. Л.: Изд-во ЛИЭН, Додаткова 76. Арон Е. И., Калитич Г. И. Микроэлементное нормирование и проектирование труда / Е. И. Арон, Г. И. Калитич. К.: Техника, Базовая система микроэлементных нормативов (БСМ-1): метод. и нормат. материалы. М., Беклешев В. К., Завлин П. Н. Нормирование в научнотехнических организациях / В. К. Беклешев, П. Н. Завлин. М.: Экономика, Гупалов В. К. Управление рабочим временем на предприятии / В. К. Гупалов. М.: Финансы и статистика, Гурьянов С. Х., Поляков И. К., Ремизов К. С. Справочник экономиста по труду / С. Х. Гурьянов, И. К. Поляков, К. С. Ремизов. М.: Экономиздат, Гурко Ф. М., Балащак Р. Г., Михайлов З. В. Методы разработки и внедрения микроэлементных нормативов трудовых процессов: метод. рекомендации / Ф. М. Гурко, Р. Г. Балащак, З. В. Михайлов. К., Иванова Б. Н., Самарина И. Д. Экономика, организация труда и управление в нефтеперерабатывающей промышленности / Б. Н. Иванова, И. Д. Самарина. М.: Химия, ЗМІСТ Вступ... 5 Розділ 1. Організація праці на виробництві Організація праці: об єкт, предмет та її завдання Сутність організації праці, основні напрями і завдання наукової організації праці Завдання і джерела аналізу організації праці Поділ і кооперація праці на виробництві Трудовий процес як об єкт організації праці і складова виробничого процесу Робоче місце: організація та обслуговування Колективна форма організації праці. Основні типи трудових колективів Прогресивні форми організації праці. Конвеєрна система організації праці Багатоверстатне обслуговування Аналіз та оцінювання ефективності організації управлінської праці Умови, дисципліна, охорона і стимулювання праці Аналіз стану та якості організації праці на підприємстві Комплексне проектування організації праці та впровадження організаційних нововведень

4 Розділ 2. Нормування праці на виробництві Значення, сутність, мета та завдання нормування праці Загальні принципи державної політики у сфері нормування праці та їх нормативно-правове забезпечення Виробничий процес та моделювання рухів Вивчення витрат робочого часу Методи вивчення трудових процесів і витрат робочого часу Норми праці та їх використання на виробництві Методи і способи нормування праці та організація робіт з розробки трудових нормативів Нормування праці управлінського персоналу Організація нормування праці на підприємствах Планування робіт з удосконалення організації і нормування праці Сучасне нормування праці за кордоном Післямова Додатки Основні терміни Список використаної та рекомендованої літератури Раппопорт В. С. Основы нормирования управленческого труда на промышленных предприятиях / В. С. Раппопорт. М.: Экономика, с. 60. Сандуленко М. Ю. Аналіз діючих систем мікроелементних нормативів з метою можливості їх використання для удосконалення нормативної бази України / М. Ю. Сандуленко, Т. В. Перепельчук // Формування ринкової економіки: зб. наук. пр.: Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. Ч. 1. Т. 1. К.: КНЕУ, С Слезингер Р. З. Труд в условиях рыночной экономики / Р. З. Слезингер М.: Инфра, Спиркин А. Г. Основи філософії. / А. Г. Спиркин. М.: Політіздат, с. 63. Справочник нормировщика. Л.: Машиностроение, Типовые нормы времени на работы, выполняемые экономистами по труду на производстве М.: Экономика, Тюріна Н. М. Основні напрямки удосконалення нормативної бази з праці: автореф. дис.... на здоб. наук. ступ. Хмельницький, Тян Р. Б., Багирова І. В. Організація виробництва / Р. Б. Тян, І. В. Багирова. К.: Центр навч. л-ри, Уманский A. M., Сумцов В. Г. Международные трудовые нормы и рекомендации / A. M. Уманский, В. Г. Сумцов. Луганск: ВУГУ, с. 68. Физиологические принципы разработки режимов труда и отдыха. Л.: Наука, Фильев В. И. Нормирование труда на современном предприятии: метод. пособие / В. И. Фильев. М.: Бухгалтер. бюл., Фильев В. И. Техническое нормирование на предприятиях химической промышленности / В. И. Фильев. Л.: Химия, Черняева Д. В. Нормирование труда в зарубежных странах / Д. В. Черняева // Труд за рубежом С

5 ліна // Податковий вісн. України С Организация и нормирование труда: учеб. пособие для вузов / под ред. В. В. Адамчука. М.: Финстатинформ, с. 49. Основи нормування праці в народному господарстві України: навч. посіб. Краматорськ, с. 50. Павленко А. П. Совершенствование нормирования труда инженерно-технических работников и служащих / А. П. Павленко. М: Экономика, Панфилова Н. Ю., Медведєва Ю. В., Марков М. В. Альбом наглядных пособий по организации и нормированию труда / Н. Ю. Панфилова, Ю. В. Медведєва, М. В. Марков. СПб., с. 52. Пашуто В. П. Организация и нормирования труда на предприятии: учеб. пособие / В. П. Пашуто. М.: Новое знание, с. 53. Пашуто В. П. Организация, нормирование и оплата труда на предприятии / В. П. Пашуто. М.: КНОРУС, Петрова І. Л. Управління персоналом у процесі організаційних перетворень / І. Л. Петрова // Формування ринкової економіки: зб. наук. пр.: Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. Т. 1. Ч. 1. К.: КНЕУ, С Погорелов Н. И. Нормирование труда в промышленности / Н. И. Погорелов. Харьков, Подоровская М. М. Организация труда: конспект лекций / М. М. Подоровская. 2-е изд., стер. К.: МАУП, с. 57. Положення про порядок розроблення нормативних матеріа лів для нормування праці. Краматорськ, Процик О. П., Бабій І. В. Сучасні перспективи нормування праці в управлінні бізнесом / О. П. Процик, І. В. Бабій // ВСТУП Організація праці та нормування праці це два взаємопов язані напрями однієї науки, які не можуть бути розірвані, оскільки в їх основі лежить праця найважливіший соціально-економічний процес у життєдіяльності суспільства. Організація праці та нормування праці пов язані між собою, однак деякі фахівці вважають, що їх необхідно розглядати окремо. Слід зауважити, що це дві сторони однієї медалі, тому що без організації праці недоцільно встановлювати міру праці, а міра праці буде недоречна за відсутності необхідної організації. Усе має бути збалансованим, оскільки виробничий процес об єднує всі сторони і всі його складові (див. рис. 1). Термін організація має кілька значень. Перше значення це внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії відносно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві становить систему виробничих взаємозв язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Істотною ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці. Друге значення терміна організація це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово організовування, але воно не поширене в українській мові. Тобто це дія, функція управління. В цьому розумінні організація праці на підприємстві це сукупність процесів і дій зі встановлення чи вдосконалення порядку здійснення трудового процесу і пов язаних з ним взаємозв язків працівників між собою та із засобами виробництва. Третє значення терміна організація це об єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на 5

6 Організація праці Режим праці та відпочинку Трудомісткість продукції Виробничий процес Робочі місця Технологічний Трудовий Умови праці Форми організації праці Дисципліна та мотивація праці Професійна підготовка персоналу Робочий час Мікроелементне нормування Методи вивчення витрат робочого часу Нормативні матеріали Нормування праці Рис. 1. Взаємозв язок організації та нормування праці 34. Лучанов С. Нормирование труда: просто о серьезном // Менеджер по персоналу С Лучанов С. Нормирование труда служащих // Менеджер по персоналу С Миценко І. М. Методи забезпечення сприятливих умов праці у матеріальному виробництві: автореф. канд дис.... на здоб. наук. ступ. / І. М. Миценко. Кіровоград, Научная организация и нормирование труда в машиностроении. М.: Машиностроение, Научная организация труда и управления / под общ. ред. акад. АН УССР А. Н. Щербаня. 2-е изд. М.: Экономика, с. 39. Нормирование и научная организация труда: справ. пособие / под ред. Н. А. Лобанова. Л.: Лениздат, с. 40. Нормирование труда / Б. М. Генкин и др. М.: Экономика, Нормирование труда в промышленности. М.: Экономика, Нормирование труда / под ред. Б. М. Генкина. М.: Экономика, Нормирование труда в условиях интенсификации производства. К.: Техника, Нормування праці / за ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. К., Общемашиностроительные нормативы времени для нормирования многостаночных работ на металлорежущих станках. М.: Экономика, Общемашиностроительные нормативы времени на слесарную обработку деталей и слесарно-сборочные работы по сборке машин и приборов в условиях массового, крупносерийного и среднесерийного типов производства. М.: Экономика, Одерій В., Асадуліна В. Нормування праці управлінського персоналу один із основних напрямів підвищення продуктивності на підприємстві / В. Одерій, В. Асаду

7 24. Колесник В. В. Социально-экономические аспекты организации и нормирования управленческого труда / В. В. Колесник, Н. Н. Сердюк // Соц.-экон. аспекты промышл. политики: сб. науч. тр.: Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие. Донецк, Т. 3. С Колот A. M. Мотивація персоналу: підручник / А. М. Колот. К.: КНЕУ, с. 26. Колот A. M., Грішнова О. А., Герасименко О. О. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / A. M. Ко лот, О. А. Грішнова, О. О. Герасименко. К.: КНЕУ, с. 27. Костин Л. А. Международная организация труда / Л. А. Костин. М.: Экзамен. 416 с. 28. Костишина Т. А. Вдосконалення методів оцінки праці та її оплати в контексті інтеграції України до ЄС / Т. А. Костишина // Вісн. Хмельниц. нац. ун-ту. Економічні науки Т. 1. С Кравчук О. М. Нормування праці в ретроспективі зарубіжної економічної науки: науковий погляд на його розвиток: зб. наук. пр. Луцьк: Луц. нац. тех. ун-т, Вип с. (Серія: Економічна теорія та економічна історія ). 30. Кравчук О. М. Основні концепції українських вчених у сфері нормування праці / О. М. Кравчук // Основні концепції українських учених у сфері нормування праці. Луцьк, С Крушельницька Я. В. Фізіологія та психологія праці. К.: КНЕУ, Кузьменко В., Маляєв В. Нормування праці підґрунтя для підвищення заробітної плати / В. Кузьменко, В. Маляєв // Праця і зарплата С Лутай Л. А. Дисципліна відносин: стратегія розвитку та механізм забезпечення : монографія / Л. А. Лутай. Донецьк: ДонНУЕТ, с. 470 основі встановлених правил та процедур. У цьому значенні в економічній літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів господарюючий суб єкт, підприємство з відтінком невиробничої сфери діяльності такого підприємства. Отже, організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей щодо впровадження нововведень в існуючу організацію праці для приведення її відповідно до досягнутого рівня розвитку науки, техніки і технології. Праця людей у процесі виробництва організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві сторони: природнотехнічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов язані між собою, постійно взаємодіють, що, своєю чергою, передбачає контроль за правильним і доцільним використанням живої праці. Організація та нормування праці тісно взаємопов язані з організацією виробництва. Як складова організації виробництва організація та нормування праці включає проведення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої сили. Під час підготовки пропонованого посібника було використано як розробки сучасних авторів, так і досвід тих, хто займався цими питаннями багато років тому. Так, кандидат економічних наук М. М. Подоровська більшу частину свого життя присвятила пропаганді та впровадженню наукових принципів організації праці у виробництво. Тому в основу першої частини книги покладено її розробку з організації праці, видану в МАУП у 2001 р. Щодо другої частини, де висвітлюються основи нормування праці як процесу визначення об єктивно необхідних витрат робочого часу в різних сферах діяльності людини і як складової суспільної організації праці, автор присвячує її світлій пам яті свого вчителя, людині з великим серцем і 7

8 спеціалісту з питань нормування праці, кандидату економічних наук В. І. Чернову. Навчальний посібник призначений для студентів вищої школи і може бути використаний студентами як стаціонару, так і заочної, і дистанційної форм навчання. Після кожної теми подаються питання для самоконтролю, наприкінці кожного розділу практикум. Посібник розрахований на використання в навчальному процесі в економічних вищих навчальних закладах, а також у тих, де викладають організацію та нормування праці. З 2012 р. в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана наука Організація та нормування праці вивчається комплексно. Автор, будучи одним із викладачів, що брали участь у складанні робочої програми з вивчення цієї науки, вважає таке поєднання доцільним і пропонує навчальний посібник як спробу комплексного її викладання. Сучасна освітня концепція передбачає здобуття знань і отримання навичок у сфері соціально-трудових відносин, організації праці та її нормування також студентами технічних й інженерних спеціальностей. Посібник може використовуватися в різних коротко- і довгострокових програмах перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців у сфері управління персоналом. Історичні аспекти формування і розвитку організації та нормування праці. Розробка основ науки Організація та нормування праці з метою їх раціоналізації почала активно здійснюватися з другої половини XVIII ст. До цього лише фрагментарно займалися окремими проблемами цієї науки. Так, Де-ля-Гір установив зв язок між масою людського тіла та фізичною силою людини; М. Перрова (1760) та Ч. Бебідж (1830) працювали над систематизацією вивчення методів праці; у 1849 р. у Франції була видана книга Рекомендації щодо вибору професій ; І. М. Сеченов як результат дослідження головного мозку у 1863 р. випустив книжку Рефлекси головного мозку ; Ф. Гальтон у 1883 р. уперше запропонував Вишневская Н. Динамика рабочего времени: сравнительный анализ / Н. Вишневская // Мировая экономика и международные отношения С Головач А. С., Березина Н. С., Бокун Н. Ч. Организация, нормирование и оплата труда / А. С. Головач, Н. С. Березина, Н. Ч. Бокун. М., Горбатюк К. В. Шляхи удосконалення нормування праці в Україні / К. В. Горбатюк // gorbatyuk.htm 13. Гупалов В. К. Управление рабочим временем / В. К. Гупалов. М.: Финансы и статистика, с. 14. Данюк В. М., Райковська Г. О. Нормування праці / В. М. Данюк, Г. О. Райковська. К., КНЕУ, Дмитренко Ю. П. Трудове право України: підручник / Ю. П. Дмитренко. К.: Юрінком Інтер, с. 16. Ерохова В. А. Нормирование труда: новые подходы к порядку организации / В. А. Ерохова // Кадровик. Управление персоналом Єрьоменко В. О., Рижиков B. C., Коваленко С. О. Основи нормування праці: навч. посіб. / В. О. Єрьоменко, B. C. Рижиков, С. О. Коваленко. К.: ТОВ Вид-во Дельта, с. 18. Єрьоменко В. О., Рижиков B. C., Коваленко C. О. Основи нормування праці: навч. посіб. / В. О. Єрьоменко, B. C. Рижиков, C. О. Коваленко. К.: Центр навч. л-ри, с. 19. Жорсткі норми для працівників в Японії // ua/?p= Закон України Про оплату праці // Закони України. Т. 8. К.: Ін-т законодавства, Кодекс законів про працю України. К.: Реко-прес, Калина А. В. Економіка, планування та організація діяльності підприємства / А. В. Калина. К.: ВМУРоЛ Україна, Калина А. В. Економіка праці та соціально-трудові відносини / А. В. Калина. К.: МАУП,

9 468 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Основна 1. Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко A. M. та ін. Нормування праці: підручник / В. М. Абрамов, В. М. Данюк, A. M. Гриненко та ін. К., с. 2. Алексеева Л. Б. Нормирование труда конструктора / Л. Б. Алексеева. М.: Экономика, Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / М. Армстронг. [10-е изд.]; пер. с англ. под. ред. С. К. Мордовина. СПб.: Питер, с. 4. Багрова І. В. Нормування праці: навч. посіб. / І. В. Багрова. К.: Центр навч. л-ри, с. 5. Блажієвська Г. В. Структура комплексної системи нормування праці в основному і обслуговуючому виробництвах: автореф. канд. дис.... на здоб. наук. ступ. / Г. В. Блажієвська. Хмельницьк, Бухалков М. И. Организация и нормирование труда: учебник для вузов / М. И. Бухалков; под ред. проф. М.В. Мельник. М.: ИНФРА-М, с. 7. Бержак А. В., Комишник В. І. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу Організація та нормування праці / А. В. Бержак, В. І. Комишник. Миколаїв: Нац. ун-т кораблебудування ім. Адмірала Макарова, Верба Д. В. Управління відтворенням робочих місць для досягнення збалансованого розширення зайнятості Автореф. канд. дис.... на здоб. наук. ступ. / Д. В. Верба. К.: МАУП, Верхоглядов Н. І., Ядранський Д. М., Лисенко Ю. В., Слабко Я. Я. Нормування праці: навч.-практ. посіб. / Н. І. Верхоглядов, Д. М. Ядранський, Ю. В. Лисенко, Я. Я. Слабко. К., с. застосовувати тестові випробування для діагностичного оцінювання особистості. Однак бурхливого розвитку цей процес набув на зламі XIX XX ст., коли у практику широко ввійшло розчленовування робіт (редукція праці) на елементи й утвердився термін нормування праці (Ф. Тейлор (1883), дослідження подружжя Френка та Ліліан Гілбертів (1912). На межі XIX і XX ст. у характері виробництва сталися найбільші зрушення. Передусім різко зросли його масштаби і концентрація. З явилися підприємства-гіганти, на яких були зайняті тисячі, а деколи й десятки тисяч робітників і інженерів, застосовувалося дороге устаткування, складні технологічні процеси, засновані на останніх досягненнях науково-технічної думки. Для їх обслуговування були потрібні вже освічені й грамотні люди, які свідомо і зацікавлено ставляться до своєї праці та її результатів. У цих умовах необхідною стала докорінна зміна моделі управління виробництвом, впровадження інших організаційних структур, схем підпорядкованості, суворе дотримання технологій, точність виконання завдань, обґрунтоване стимулювання і т. ін. Ф. Тейлор розвивав організацію праці у чотирьох сферах: 1) нормування (будь-яку працю можна структурувати і виміряти); 2) дослідження співвідношення часу і задачі (результату необхідно досягати до визначеного часу); 3) систематичний відбір і навчання працівників; 4) наявність грошових стимулів. Науковець вважав, що потрібно створити систему, яка б примусила робітника працювати з максимальною інтенсивністю. До основних факторів високої продуктивності праці Ф. Тейлор відносив урок (завдання, норму) і премію за виконання уроку. У разі невиконання уроку робітник не лише не отримує премії, а й зменшується його основна відрядна оплата. 9

10 Ф. Тейлор вважав, що кожному прийому, кроку, руху робітника повинна передувати розумова підготовча робота у спеціально організованому розрахунковому або розподільчому бюро. При цьому основу наукової організації праці становив хронометраж, а пізніше застосовувалася кінозйомка. Кожен трудовий процес поділявся на якомога більшу кількість елементів. Кожний елемент перевірявся з погляду доцільності, вироблявся аналіз кожного руху, досліджувалися можливості скорочення, спрощення рухів і виконання їх найдоцільнішим способом; усі неспритні й марні рухи виключалися. Г. Емерсон у 1911 р. у своїй головній роботі Дванадцять принципів продуктивності сформулював дванадцять принципів управління підприємством та вперше ввів поняття ефективність. А. А. Файоль розробив систему з 14 принципів розподілу і спеціалізації праці. Вони поділялися на структурні, принципи процесу і принципи кінцевого результату. Пізніше А. Могенсен (1930) поширив ці дослідження з рівня окремих операцій на весь виробничий процес, а Г. Мейнард (1939) додав системного характеру пошуку і використанню різних засобів раціоналізації. У результаті склався підхід, який було названо проектуванням раціональних методів роботи. Цей підхід передбачає аналіз, синтез, стандартизацію і нормування, пристосування працівника до вимог техніки і технології, до нормалізації трудових процесів. Особливий внесок у розвиток науки Організація та нормування праці зробили Френк та Ліліан Гілберти. Вони займалися вивченням фізичних рухів працівників при виконанні роботи, з метою розчленовування їх на більш дрібні, дискретні рухи, для зменшення фізичних зусиль і підвищення продуктивності праці, при виконанні певних виробничих операцій. Рання діяльність Ф. Гілберта була схожа на те, що робив Ф. Тейлор. Пізніше він організував свою власну консультативну компанію й приєднався до руху наукового менеджменту. 10 основні групи факторів продуктивності: зовнішні та внутрішні. Підвищення продуктивності праці визначають такі фактори: матеріально-технічні, організаційно-економічні, соціально-психологічні. Функції обслуговування (основні): виробничо-підготовча (комплектування предметів праці, видача виробничого завдання і технічної документації, виробничий інструктаж); ремонтна (підтримка устаткування в робочому стані шляхом періодичних оглядів і ремонтів); забезпечення інструментом (ремонт, зберігання, доставка інструменту і технологічного оснащення); налагоджувальна (налагодження і регулювання устаткування); енергетична (забезпечення усіма видами енергії); матеріальне забезпечення (отримання, зберігання та видача на робочі місця матеріалів і деталей); транспортна (переміщення матеріалів, деталей та виробів); технічного контролю (контроль якості матеріалів, деталей, готових виробів); господарсько-побутова (прибирання приміщень, забезпечення працівників спецодягом та інші види побутового обслуговування); Кожна функція обслуговування здійснюється певною професійно-кваліфікаційною групою обслуговуючих робітників. Ціна робочої сили це сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості. Штатний розпис нормативний документ підприємства, в якому подається перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність працівників згідно з цими посадами, розміри їхніх місячних посадових окладів. Якість робочої сили це сукупність властивостей людини, які виявляються в процесі роботи і включають кваліфікацію та особисті характеристики працівника (фізіологічні і соціально-психологічні особливості), адаптованість.

11 Тарифна сітка це шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Слугує для диференціації розміру заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, визначення співвідношення в оплаті праці працівників, які виконують роботи різної складності. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Тарифна ставка 1-го розряду це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, встановлення якої залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати. Трудовий потенціал це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин. Трудові ресурси це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належить населення працездатного віку, крім непрацюючих інвалідів та непрацюючих осіб, які отримують пенсію на пільгових умовах. Трудомісткість це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (обернена величина виробітку). Розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість управління виробництвом, повну трудомісткість. Умови праці сукупність взаємопов язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, зумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров я і працездатність людини. Фактори підвищення продуктивності це рушійна сила, істотна причина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності. Розрізняють дві 466 На початку своєї діяльності Ф. Гілберт розробив систему керування будівництвом, що складалася з трьох частин. 1. Система занять була системою бухгалтерського обліку, розробленою на допомогу підрядникові у підрахунку різних витрат за тиждень роботи. 2. Конкретна система містила докладні поради конкретним підрядникам, а саме: необхідність контролювати робітників, включаючи потребу проведення спортивних змагань між групами робітників, для найшвидшого завершення роботи. Уся робота розподілялася між групами робітників, які змагалися у тому, щоб швидше виконати конкретне завдання. 3. На основі вивчення рухів запропоновано систему кращого способу кладки цегли. Робітників не лише навчали як працювати з цеглою, а й пояснювали, чому цей спосіб кращий. Також наголошувалося на доцільності економії зусиль, а не швидкості виконання. Ф. Гілберт впровадив пошук підвищення продуктивності праці без докладання більших фізичних зусиль. Результатом його пошуку стало збільшення робітником денної норми кладки цегли з 1000 до 2700 штук без збільшення зусиль. У 1907 р. Ф. Гілберт познайомився із Ф. Тейлором. Співпрацюючи з Ф. Тейлором і поліпшуючи свою власну систему, він розробляв усе складніші методи вимірювання часу роботи. Саме у цей час Ф. Тейлор починає займатися розвитком теорії менеджменту. Своїми експериментами і науковими працями він намагався довести, що розроблені методи наукової організації праці і сформульовані на їх основі принципи нау кового менеджменту внесуть істинну революцію в сучасне виробництво, замінивши застарілі авторитарні методи управління більш раціональними, науковими підходами. Система Ф. Тейлора полягала в послідовному проведенні принципу розподілу праці на працю виконавчу та розпорядчу. Він розглядав науковий менеджмент як дієвий засіб наближення інтересів всього персоналу, завдяки підви- 11

12 щенню благоустрою робітників і налагодженню більш тісного їх співробітництва з господарями та адміністрацією у справі досягнення виробничих і економічних завдань підприємства. Сутність сформованої Ф. Тейлором системи ґрунтувалася на таких принципах: точне встановлення часу (виробітку) на основі розподілу процесу обробки, хронометражу операцій і вивчення рухів; добір інструментів, устаткування, режимів обробки, прийомів виконання робіт і робітників для досягнення максимальної продуктивності; контролювання методів роботи, а не продуктивності; повне відокремлення робітників від функцій адміністрації; функціональна система управління, що ґрунтується на розподілі безпосередньо адміністративних функцій. Френк і Ліліан Гілберти у своїх дослідженнях навпаки наполегливо шукали найкращий спосіб виконання конкретної роботи за допомогою вивчення рухів. Розроблена ними класифікація фаз операцій і процесів була не досить досконалою щодо виконання, однак не щодо ідеї. Ф. Гілберт організував підготовку інструкторів з наукової організації праці (НОП). Також він підтримував концепцію правильного вибору професії. Гілберти стояли у витоків мікроелементного нормування. Вони винайшли прилад мікрохронометр, що разом з кінокамерою дозволяв точно визначити кількість і склад рухів при виконанні заданої операції. За допомогою цього приладу їм вдалося виділити 17 основних, тобто найчастіше повторюваних рухів кисті руки, які вони назвали, перевернувши навпаки своє прізвище, треблігами. Ф. Гілберт також розробляв циклографічну методику приєднання маленької електричної лампочки до руки, пальця, або кисті робітника для фіксування на плівці рухів, що давало можливість проводити більш точний аналіз елементарних рухів робітників. Метод формування раціональних операцій на основі требліг-підходу був однією з форм реалізації ідеї 12 бути комплексною (всі функції обслуговування мають узгоджуватися між собою); бути економічно вигідною (забезпечення виробництва всіма видами обслуговування при мінімальних витратах). Соціальні завдання полягають у підвищенні рівня задоволеності людей своєю роботою (підвищення змістовності та привабливості праці, створення умов для зростання культурно-технічного рівня робітників, розвитку їх здібностей). Способи організації обслуговування: 1) централізоване обслуговування проводиться з єдиного центру, що знаходиться в цеху чи на підприємстві. Застосовується в основному на великих підприємствах з масовим чи великосерійним типом виробництва; 2) децентралізоване обслуговування функції обслуговування здійснюються безпосередньо в цехах, на дільницях чи об єктах; 3) змішане обслуговування полягає в тому, що частина найбільш важливих і складних функцій виконується централізовано, а інші децентралізовано, силами самих цехів і бригад. Стимул спонукання до дії, причиною якого є інтерес як форма реалізації потреб. Суміщення професій виконання одним робітником функцій двох чи більше професій. Характерне як для індивідуальної, так і для бригадної організації праці робітників та спеціалістів. Дає можливість раціонально використовувати робочий час, скорочувати простої устаткування, забезпечує взаємозамінність працівників. Тарифна система це сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати працівників. Використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідливості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), кількості та результатів. За допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько- і високооплачуваними категоріями працівників. 465

13 за професіями (токар, конструктор, керівник); за кількістю виконавців (індивідуальні, колективні); за ступенем спеціалізації (спеціалізовані, універсальні); за рівнем механізації (ручні, механізовані, автоматизовані, апаратні); за специфікою умов праці (стаціонарні, рухомі, підземні, висотні, зі шкідливими або небезпечними умовами праці). Робочий час це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов язки. Розподіл праці розмежування діяльності людей у процесі спільної праці. Функціональний розподіл праці відбувається між різними категоріями робітників, яків входять до складу персоналу (керівники, спеціалісти, службовці, основні і допоміжні робітники). Технологічний розподіл праці передбачає поділ виробничого процесу за технологічними операціями і процесами (видами, фазами і циклами окремих робіт). Професійний розподіл праці це поділ працівників за професіями і спеціальностями. Кваліфікаційний розподіл праці це розподіл робіт за складністю. Система обслуговування робочих місць це комплекс постійно діючих заходів, регламентуючих види, обсяги, періодичність і методи виконання допоміжних та обслуговуючих робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним для високопродуктивної праці. Система обслуговування повинна відповідати таким принципам: забезпечувати плановість обслуговування (узгодження регламенту обслуговування з оперативно-календарним планом виробництва); мати попереджувальний характер (виконання робіт під час перерв); бути надійною (забезпечувати точність регулювання, стійкість налагодження); 464 Ф. Тейлора про наявність деякого єдиного оптимального методу праці при виконанні повторюваних робіт. Недарма гаслом дослідницької роботи Френка й Ліліан Гілбертів був єдиний найкращий спосіб. Дослідження причин втоми робітників, проведене Френком і Ліліан Гілбертами, показало, що її причиною була не монотонність, а недостатній інтерес керівників до робітника. Вони стали ініціаторами організації в Америці комітету боротьби з утомою. Це дало поштовх розвитку менеджменту, розробці його наукових принципів та формуванню психології керування персоналом. Слід згадати, що завданням менеджменту (згідно з визначенням Уїльяма Едвардса Демінга) є створення середовища, де кожний може отримати задоволення від своєї роботи. На початку XX ст. саме Ф. Гілберт створив і випробував універсальні методи, які розвинули й удосконалили його послідовники (А. Шоу та ін.). Основними доповнюючими один одного інструментами такого вивчення на сьогодні є складання карт виробничих процесів, аналіз мікрорухів, хроноциклографія. Карти, маючи широкий діапазон деталізації від укрупнених маршрутних карт до докладних описів руху кожної з рук працівника, застосовували для визначення послідовності трудових операцій. Аналіз проводився кількома варіантами: найпростіший на основі сповільненої кінозйомки; більш детальний за допомогою карт треблігів (стандартних мікрорухів, виділених Ф. Гілбертом), що складаються при безпосередньому спостереженні; найтонший з використанням симокарт, що містять вказівки на співвідношення тривалостей окремих треблігів. Останні ґрунтувалися на шнурових схемах різного масштабу згідно з деталізацією маршрутної карти трудового процесу, а також на хроноциклограмах, що відображали траєкторії короткочасних робочих рухів. Требліги важливий інструмент будь-якого вивчення мікрорухів. Вони різняться за тим, чи належать до елементів безпосередньо продуктивної праці, обслуговуючої роботи або 13

14 пов язаних з ними перерв. Прикладом треблігів є: переміщення руки в напрямі до потрібного предмета, взяття предмета, переміщення предмета, відпочинок для усунення втоми та ін. Сьогодні фіксують 14 треблігів як елементів дії та 4 требліги, які виражають різні причинні варіанти її відсутності. Їх позначають різними символами та кольорами. Симокарта графічне відображення циклу одночасно виконуваних мікрорухів, яке розробляється, ґрунтуючись на їх вивченні в треблігах. Це найефективніший апарат для виявлення можливостей раціоналізації. Карту заповнюють на розділеному вертикально навпіл аркуші міліметрівки (одна частина для попереднього методу, інша для нового). У кожному випадку зверху в паралельних графах перелічують назви елементів дій, виконуваних лівою та правою руками. Під цим зліва направо розміщують колонки зі шкалою часу, на якій позначають дані хронометра, що відповідають назвам макрорухів, які наводяться потім, і ще далі треблігам, складовим кожного макроруху. Такі стандартні симокарти зазвичай застосовувались для вивчення мікрорухів при швидкоплинній індивідуальній роботі, а для бригадних робіт або таких, що потребували тривалого часу, ефективно використовувались спеціальні симокарти. Їх заповнювали за допомогою методу сповільненої кінозйомки, який спрямований в основному на фіксацію співвідношень тривалості окремих треблігів без виокремлення рухів різних частин тіла. Якщо робота складалася з коротких циклів рухів, що регулярно повторюються, або є тривалими, виконувались на великій площі, то важлива не так довжина шляху при окремих трудових рухах, як його траєкторія для всього комплексу рухів. При цьому найточнішим і найдокладнішим методом вивчення процесу роботи була хроноциклографія. Це фотографічний запис лінії усього циклу руху у вигляді фігури, утворюваної відблисками лампочок, які прикріплювались до рук робітника. Якщо такий спосіб був недоцільним (за наявності 14 Психофізіологічні завдання передбачають створення сприятливих умов праці (зменшення витрат важкої фізичної і ручної праці, зменшення монотонності, досягнення оптимальної інтенсивності праці). Раціональна організація праці означає забезпечення вирішення трьох взаємопов язаних груп завдань: економічних, психофізіологічних і соціальних. Реальна заробітна плата це плата, яка виражається в матеріальних благах і послугах, які працівник може фактично придбати за свою номінальну (грошову) заробітну плату. Реальні доходи це загальна сума грошових доходів, яка скоригована з урахуванням зміни споживчих цін. Резерви підвищення продуктивності праці це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів. Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. Ринок праці це система суспільних відносин, пов язаних із купівлею і продажем товару робоча сила ; сфера формування попиту й пропозиції на робочу силу; механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. Робоча сила індивідуальна сукупність фізичних і духовних якостей людини, які використовуються під час виробниц тва товарів і послуг. Робоче місце це зона трудової діяльності працівника або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно. Робоче місце це місце, на якому працює особа; оснащується відповідно до змісту виконуваних робіт необхідними знаряддями праці. Залежно від специфіки виконуваних функцій робочі місця можна класифікувати за такими ознаками: 463

15 місці так, щоб забезпечити вільний доступ до механізмів, економію рухів і пересувань працівника, зручну робочу позу, безпеку праці. Забезпечення цих умов досягається в ході планування робочих місць. Планування робочих місць доцільне просторове розміщення всіх матеріальних елементів виробництва на робочому місці, яке забезпечує економне використання виробничої площі та високопродуктивну працю робітника. Поділ праці на підприємстві це спеціалізація окремих працівників на виконанні певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний. Праця це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Продуктивність це ефективність використання ресурсів праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації під час виробництва різних товарів і надання послуг. Виражає взаємозв язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність праці це плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або в економії робочого часу, затраченого на одиницю продукції. Проектування системи обслуговування здійснюється в такій послідовності: 1) виявляють, які види обслуговування потребує кожне робоче місце; 2) формують склад груп робітників по кожній функції обслуговування. 462 фотоперешкод, великої тривалості циклу в часі та розкиданості в просторі), то використовувалась шнурова схема. Її монтували за результатами безпосереднього спостереження за допомогою голок і ниток на кальці плану робочої ділянки: показували лінії руху операторів (і переміщення матеріалів), визначаючи елементи роботи з високою концентрацією рухів, які надалі вивчались докладніше за допомогою хроноциклографії. Незалежно від застосовуваних засобів при аналізі всі трудові рухи розглядались на предмет необхідності, послідовності, суміщення та спрощення. Карти пропонованих рухів, операцій, процесів складалися з охопленням тієї самої сфери й у тому самому масштабі, що й карти існуючих (зазвичай на одному аркуші, щоб полегшити їх зіставлення). При цьому керувалися певними загальними принципами поліпшення роботи або економії рухів. Запропоноване А. Шоу їх лапідарне формулювання було таким: рухи повинні бути одночасними (щодо дії обох рук і кисті), симетричними (відносно уявної лінії, що проходить через середину корпуса людини), природними (не прямолінійними, а закругленими, з використанням механічних переваг положення корпуса людини при роботі), ритмічними (регулярними за повторюваністю і з мінімальними змінами у спрямованості, щоб останній рух поточного циклу легко переходив у початковий наступного), звичними (що допускають однакове виконання кожного разу і вироблення автоматизму). Досягнення цих властивостей значною мірою залежало і нині залежить від стандартизації матеріалів, механізмів та інструментів, використовуваних у процесі роботи, та правильної організації праці. Слід зауважити, що в подальшому розвитку науки Організація та нормування праці активну участь брали радянські вчені А. І. Роффе, В. Гальперін, П. М. Керженцев, А. К. Гастев, Є. Л. Смирнов та ін. Саме А. І. Роффе приділяв велику увагу мікроелементним нормуванням, проблемам редукції праці, 15

16 однак його розробки не були помічені, а новаторами в цьому питанні стали американські вчені, які вважаються розробниками й авторами різноманітних систем мікроелементного нормування. Серед публікацій початкового періоду розвитку організації праці слід відмітити також праці радянських учених А. А. Богданова, Н. А. Вітке, Ф. P. Дунаєвського, О. А. Єрманського, Е. Ф. Розмирович. У них висвітлено зміст проблем організації праці, основні напрями практичного її впровадження та стан роботи в галузі організації та нормування праці у той час. Розгляду різних аспектів організації та нормування праці в сучасних умовах присвячені праці таких російських учених, як: Б. М. Генкін, В. Л. Іноземцев, І. М. Разумов, C. M. Семенов, С. В. Смирнов, А. П. Степанов. У сучасних наукових публікаціях з проблем організації праці на підприємствах значна увага приділяється розвитку організації праці в Україні як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Серед вітчизняних авторів, які досліджують питання удосконалення організації праці, слід назвати Д. П. Богиню, В. М. Данюка, A. M. Колота, Т. А. Костишину, М. Ю. Сандуленко, Т. В. Перепельчук. Основну увагу вони зосереджують на теоретичних дослідженнях організації праці. Так, проблемам організації і нормування управлінської праці присвячені роботи В. М. Данюка, В. В. Колесник, Н. Н. Сердюк. Досліджуючи як один із напрямів організації праці проблему оцінювання та оплати праці, Т. А. Костишина обґрунтовує шляхи вдосконалення методів оцінювання праці та її оплати в контексті інтеграції України до ЄС. І. Л. Петрова розглядає можливі реакції працюючих на організаційні зміни, викликані економічними перетвореннями. У статті М. Ю. Сандуленко і Т. В. Перепельчук проаналізовано діючі системи мікроелементних нормативів з метою можливості їх використання для удосконалення нормативної бази України. 16 Організація праці це спосіб сполучення безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для отримання високих кінцевих соціальноекономічних результатів. Організація праці є об єктивною необхідністю і невід ємною складовою трудової діяльності людини, яка забезпечує вдосконалення всіх процесів праці для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва. Організація робочого місця це комплекс заходів з оснащення його засобами і предметами праці, планування, розміщення їх у певному порядку, обслуговування і атестації (тобто вибір оснащення та правильне розміщення його на відведеній площі). Конкретний зміст робіт з раціональної організації робочих місць залежить від: виду праці (розумова, фізична, важка, легка, різноманітна, монотонна); умов праці (комфортні, несприятливі); типу виробництва (в одиничному універсальне устаткування, в масовому спеціалізоване); характеру виконуваних робіт (стаціонарні, пересувні); механоозброєності робочих місць (ручні, механізовані, автоматизовані роботи). Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці необхідних для виконання конкретних трудових функцій, а саме: основне технологічне устаткуванням (верстат, установка, пульт); допоміжне обладнання (підйомне, завантажувальне); технологічне оснащення (зажимні пристрої, робочий та вимірювальний інструмент); організаційне оснащення (виробничі меблі, засоби освітлення, пристрої зв язку, сигналізація, засоби з охорони праці і техніки безпеки); технічна документація. Важливою умовою ефективної організації праці є раціональне просторове розміщення засобів оснащення на робочому 461

17 Норма часу визначає кількість робочого часу, потрібного для вироблення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт. Розрізняють норми підготовчо-завершального, основного, допоміжного, оперативного часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинок та особисті потреби, на регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, штучно-калькуляційного часу. Нормування праці вид діяльності з управління виробництвом, пов язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці. Організаційна форма обслуговування визначається залежно від масштабів і типу виробництва, його технічної оснащеності та особливостей технології. Існують такі форми обслуговування: чергова, за якої працівників, які обслуговують робочі місця, викликають за потреби (відсутні наперед складені графіки і регламенти). Застосовується на невеликих підприємствах в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва; планово-попереджувальна застосовується в умовах серійного і великосерійного виробництва і за достатньо великих обсягів роботи. Обслуговування здійснюється на основі заздалегідь розроблених графіків і розкладів за кожною з функцій обслуговування. Характеризується ритмічністю роботи допоміжних служб і мінімальною імовірністю простоїв у основних робітників; стандартна (найбільш досконала) характерна для масового виробництва. Здійснюється за жорсткими розкладами і графіками, які ув язуються з графіками ходу основного виробництва. (Потребує великих витрат для впровадження і жорсткої ритмічності виробництва). Організація праці система заходів, спрямованих на раціональне використання професійно-кваліфікаційного потенціалу працівників з метою постійного підвищення продуктивності праці при найефективнішому використанні засобів виробництва та сприятливих умовах праці. 460 Проте й нині залишаються відкритими питання визначення наукових напрямів покращання організації та нормування праці в умовах ринкових трансформацій, визначення шляхів підвищення рівня організації праці. Історія розвитку і становлення організації та нормування праці буде неповною, якщо не згадати заслуги Генрі Форда, який уперше став використовувати промисловий конвеєр і створив першу комерційну лінію. На початку ХХ ст. для опису практик, застосовуваних на автомобільних заводах Генрі Форда, стало використовуватися слово фордизм. Невід ємну частину цієї системи складає конвеєр. Фордівська система виробництва мала чотири відмітні ключові елементи: 1) розподіл праці процеси розбиті на невеликі операції, які може виконувати низькокваліфікований персонал. Висококваліфіковані кадри зайняті управлінням, розробками й удосконаленням процесу; 2) висока стандартизація стандартизація вузлів, агрегатів та запчастин; 3) організація не довкола верстатів з певними властивостями, а верстати розміщені в необхідному для виробництва порядку; 4) лінія конвеєру зв язує різні стадії процесу. Г. Форд у 1913 р. спроектував та впровадив на своєму автозаводі потоково-безперевну систему виробництва на основі стрічкового конвеєра. Це були радикальні технологічні, технічні й, особливо, організаційні нововведення у виробництво. Організація виробництва та управління зводилася до таких принципів: жорстко побудована за вертикаллю організація управління кількох підприємств (виробництв); управління всіма частинами та етапами виробництва з одного центру; масове виробництво, що забезпечує мінімальну вартість, яка задовольняє масового споживача та дає максимальний прибуток виробникові; 17