З ПЕРШОВЕРЕСНЕМ! Сергій Слободянюк

Transcription

1 З ПЕРШОВЕРЕСНЕМ! Сергій Слободянюк

2 2 РепоРтеР РепоРтеР НовÈНÈ РепоРтеР 7 Закарпатська обласна рада збільшила свою кількість до 108 депутатів к повідомляє кореспондент «Репортера», очікуваного яскандалу та розборок між мукачівським (ЄЦ) і баранинським (Регіони) угрупованнями на черговій сесії Закарпатської обласної ради цього разу так і не сталося сесія пройшла досить мирно, якщо не зважати на поодинокі некоректні вигуки з залу. Але до цього вже всі звикли... На початку засідання Закарпатської обласної ради лідер фракції «Наша Україна» Іван Балога довів до відома керівництва обласної ради і колегдепутатів про виключення з фракції «Наша Україна» через порушення дисципліни наступних депутатів: В.Марковича, В.Ковача, Ф.Лукіта. Маркович Василь Олексійович. Після реорганізації дорожньої галузі України обіймає посаду начальника Служби автомобільних доріг у Закарпатській області. Заслужений будівельник України. У 2002 році був обраний депутатом Закарпатської обласної ради IV скликання. Ковач Василь Ілліч. Генеральний директор ВАТ Енергопостачальна компанія Закарпаттяобленерго. Обирався депутатом обласної ради четвертого скликання. Лукіта Федір Васильович. Займає посаду начальника Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. Обирався депутатом обласної ради минулого скликання. Майже непомітно для більшості пройшов звіт з виконання обласного бюджету 2010 за перше півріччя. Потім, переглянувши «галопом по європах» депутатські запити, депутати розійшлися на перерву, щоб підготуватися до питання, яке, власне і зібрало сьогодні закарпатських мандатоносців. Мова йшла й про кількість місць у майбутніх радах у містах обласного підпорядкування, районах та безпосередньо в обласній раді. 31 жовтня ми будемо обирати таку кількість депутатів: Закарпатська обласна рада: є 90 депутатів, буде 108. Берегівська районна рада: є 90 депутатів, буде 62. Великоберезнянська районна рада: є 45 депутатів, буде 40. Виноградівська районна рада: є 90 депутатів, буде 64. Воловецька районна рада: є 45 депутатів, буде 30. Іршавська районна рада: є 78 депутатів, буде серпня на сесії Ужгородської міськради депутати ухвалили рішення про передачу статуї Володимира леніна Мукачівській греко-католицькій єпархії. Міжгірська районна рада: є 69 депутатів, буде 46. Мукачівська районна рада: без змін 78 депутатів. Перечинська районна рада: є 45 депутатів, буде 30. Рахівська районна рада: є 63 депутати, буде 42. Свалявська районна рада: є 42 депутати, буде 28. Тячівська районна рада: без змін 74 депутати. Ужгородська районна рада: є 62 депутати, буде 66. Хустська районна рада: є 78 депутатів, буде 52. Ужгородська міська рада: є 50 депутатів, буде 60. Мукачівська міська рада: є 43 депутати, буде 42. Берегівська міська рада: без змін 36 депататів. Хустська міська рада: без змін 36 депутатів. Чопська міська рада: без змін 30 депутатів. Виноградівська міська рада: є 34 депутати, буде 38. Іршавська міська рада: є 36 депутатів, буде 30. Перечинська міська рада: без змін 30 депутатів. Рахівська міська рада: є 25 депутатів, буде 30. Свалявська міська рада: є 25 депутатів, буде 32 депутати. Тячівська міська рада: без змін 30 депутатів. Додамо, що спірним питанням став і майбутній склад обласної ради, адже згідно з новим законом про місцеві вибори, він має бути представлений всіма 18 територіальними громадами Закарпаття з розрахунку 2 депутати за мажоритарним округом, а інші 50 відсотків кількістю особи, які виграли за партійними списками. Максимальна кількість може становити 120 осіб. Представник від «Нашої України» закликав присутніх зупинитися на оптимальній цифрі 72 людини. Проте, більшість присутніх у сесійній залі депутатів, знаючи любов народу до них, вирішили перестрахуватися і гарантовано залишити за собою насиджені крісла... проголосували за новий склад обласної ради у кількості 108 депутатів. Це означає, що мандати за списками партій трохи подешевшають, а пройти до облради буде легше. Сама ж рада тепер матиме вигляд «великого колгоспу». Після цього знакового питання більшість депутатів заспішила до виходу, для обговорення наступних питань ледь набирався кворум. Ужгородського Леніна переплавлять на єпископа Відповідне звернення глава греко-католиків Закарпаття владика Мілан Шашік скерував керівництву міста ще кілька років тому. Як повідомили у Мукачівській греко-католицькій єпархії, пам ятник мають намір використати як матеріал для виготовлення скульптури єпископа Андрея Бачинського. Встановити скульптуру хочуть на площі імені Бачинського біля кафедрального собору в обласному центрі Закарпаття. Скульптуру, яка колись стояла на нинішній площі Народній, передадуть безкоштовно. Ïðîåêò çä³éñíþºòüñÿ çà ï³äòðèìêè ãðîìàäñüêîãî îá ºäíàííÿ "̲ÑÒÎ" РепоРтеР Ñòð³ êà íîâèí Çàêàðïàòòÿ â ²íòåðíåò³ âñ³ ïîä³ ó ðåàëüíîìó àñ³! Під час акції молоді поети із творчої Асамблеї художників «Ротонда» Андрій Любка та Лесь Белей поставили до ніг смугастого ведмедя, який стоїть біля Ужгородської мерії, вінок та запалили свічки. До них приєдналися представники ЗМІ та ужгородці, які були присутні у той час на цій «церемонії». Таким чином, вони хотіли показати владі міста, що під їх керівництвом мистец тво Ужгорода перетворюється на мистецький хаос. Адже такі скульптури як «мерівський ведмідь» ставити в місті біля ратуші не можна. Вперше я побачив це «невдале творіння» в Інтернеті, після чого прийшов особисто на нього подивитися. На мій погляд, це суміш шизофренії з агресивним несмаком. Тобто, коли ти насаджуєш свою волю та бачення іншим. Це ж суцільний несмак, говорить Андрій Любка. На думку журналістів та письменників, якщо влада із митцем хотіли зробити прикольного оригінального ведмедя, то вони могли надати йому хоча б якусь ведмежу фігуру. Якщо ж на меті було створення сучасного ведмедя, то його можна було б одягнути, наприклад, в джинси, майку та вкласти в одну його лапу квіти. А так він безформний, з якимись дивними лапищами. В додаток, у цього «стража» ¹ 7 31 серпня 2010 року Ціна 1 грн. 50 коп. htpp:// в Ужгороді пройшла акція проти мерівського ведмедя андрій Любка та Лесь Белей поставили біля ведмедя вінок та запалили свічки серпня о 15:00 на площі 27 Поштовій, що в Ужгороді, відбулася творча акція «Вічна пам ять Ужгороду!» символічний протест проти архітектурного кітчу і відвертого безсмаку. Ж ителі будинку багатоповерхового 38,що на проспекті Свободи в Ужгороді, волають: «SOS», тут роками в підвалі стоїть вода, а нестерпний сморід панує на усю округу. Жителі куди тільки не зверталися усе марно, чиновники лиш розводять руками... У ЖРЕРі, якому підпорядковується будівля, розповіли, відкачувати воду немає сенсу, швидше за все, потрібно ремонтувати внутрішню стічну систему. Люди скаржаться на підприємця, який поруч побудував відомий спортивний центр. Говорять, що саме звідти линуть струмені води. Система стоку не устигає приймати таку кількість, тому і заливає підвал. В середині приміщення панує нестерпний сморід. Мешканка будинку Катерина, яка проживає на першому поверсі, розповідає, що вже роками страждає від плісняви на стінах, у неї погіршився стан здоров я. мерії на спині ще й незрозуміла наколка. Це може навести на думку: а чи не повернувся він із якогось далекого місця, де відбував термін покарання як порушник закону?... А про кольори, якими розмальований цей ведмідь, взагалі важко щось сказати. Підбиралися вони, можливо, десь в кав ярні за кухлем пива. А це тому, що в Закарпатті такі ведмеді не живуть і взагалі не водяться. Як продовжив далі поет у розмові із журналістами, мерії, насамперед, потрібно було запросити художника, який знає, що таке колір і смак. Також потрібно було подумати, що є символом Ужгорода. Адже ця тварина ним аж ніяк не є. Він взагалі не є скульптурою і тому це «заморське чудо» не може стояти в центрі міста, а має розміщуватись на дитячих майданчиках чи перед дверима торгових центрів. Ось тоді це буде доречно. Порада молодих письменників в подальшому для мерії: зробити конкурс, запросити людейзнавців своєї справи і створити щось гарне, вишукане і цікаве для міста. Від влади на нашу акцію ми очікуємо перенесення цього об єкту в Боздошський парк або ж на дитячий майданчик. Ми маємо надію, що у влади, на кінець, з явиться бажання розібратися у тому, що твориться у нашому місті. Зокрема, час розпочати вже свою роботу з мистецького боку. На маю думку, цей ведмідь не доречно розташований біля мерії і йому там не місце, каже Андрій Любка. А подальше перебування медолюбного мешканця лісу перед апартаментами мерії міста залежатиме від нас, ужгородців, які говоритимуть чи мовчатимуть про цей казус мистецтва. т. ГорянкА, в. ПоПович в Ужгороді мешканці будинку на проспекті волають: «SOS»! Раніше, згадують старожили, в підвалі було завжди сухо. Молодь і старше покоління тут проводили своє дозвілля грали в настільний теніс і шахи. Жителі будинку 38 сподіваються, що чиновники звернуть увагу на їх проблеми, а значить, смердючу воду відкачають з підвалу. З випаданням дощів немало грунтових вод витекло саме сюди, тому будинок дав тріщину і, говорять, що почав просідати. Мешканці будинку продовжують оббивати пороги міської ради з проханням про допомогу. Поки ні Сергій Ратушняк, ні його заступники якихось радикальних кроків не зробили, помічають жильці. А чекати вже нікуди. Поки в літню спеку блискавка не вдарить, ніхто не перехреститься. віктор ЗливА

3 7 Репортер Репортер освіта Репортер 3 Сергій СЛОБОДЯНЮК: «Що рік навчальний нам несе...» роблеми ужгородських шкіл тема не нова, але все ж Птака, яка ніколи не втратить своєї актуальності. Особливо яскраво всі недоліки, бездіяльність влади проявляються на початку кожного навчального року, коли, відпочивши за літо, діти, батьки, педагоги можуть по-новому глянути на призабуті за канікули проблеми. Про те, чим сьогодні живе ужородська школа, актуальна розмова із очільником об єднання «МІСТО» Сергієм Слободянюком. Хотілося б почути вашу думку про ужгородську освіту... Якщо говорити відверто і порівнювати зі своїм власним досвідом, то вважаю, що українську школу так «зареформували», що сьогодні якість освіти в середній та вищій школі не відповідає потребам дня. Про матеріальну базу школи і говорити не доводиться. Держава зняла з себе відповідальність за школу, переклавши її на плечі батьків, які змушені збирати гроші на все і за всіх. У кого немає грошей, стикається з великими проблемами. Якщо дитина ходить до школи, а батьки не беруть участь в «фінансуванні», на таку дитину дивляться косо і товариші по навчанню, і вчителі, й інші батьки. Не є секретом і те, що в школах продаються оцінки, атестати. Але найбільшою проблемою вважаю те, що посадовці від влади, зобов язані вирішувати ці проблеми безпосередньо на місцях, повністю їх ігнорують, не займаючись вирішенням наболілих проблем освіти. Але ж усім відомо, що грошей виділяється обмаль, і якщо б не батьки, ще не відомо як були б облаштовані школи. А ви спробуйте глянути на проблему з іншого боку: не вирішував би вчитель фінансові проблеми за рахунок батьків, заворушилися б тоді панове чиновники і впритул приступили до виконання своїх посадових обов язків. А так усіх влаштовують батьківські комітети, які, до речі, не зареєстровані в органах юстиції відповідно до Закону України «Про об єднання громадян» і не мають статутів діяльності та працюють з «чорним налом», порушуючи правила «Про ведення касових операцій в Україні» або відкриття спонсорських рахунків. Давайте ж згадаємо забуту істину про те, що школа обличчя держави, і припудрювати його, прикриваючись турботою про дітей, не варто. Тому що все купують батьки, а чиновникам залишається тільки складати звіти до центру у нас, мовляв, все добре. Якщо говорити про Ужгород, то всі знають, що тривалий час у місті існувала заборгованість з виплати зарплат вчителям, а в садочках мало не перестали годувати дітей. Але ситуація все ж таки наважилася позитивно. А чому ніхто не запитає яким саме чином? За які, як кажуть у народі, «шиши»? Адже для вирішення проблеми Ратушняк взяв пільговий кредит від Держказначейства в розмірі 9 мільйонів гривень, це при тому, що місячний муніципальний бюджет складає приблизно 12 мільйонів, а працівникам освіти на зарплату і відпускні за літній період необхідно було виплатити відразу 25 мільйонів гривень. Будь-яка розсудлива людина розуміє, що ці гроші тільки тимчасово перекрили розрив між можливостями і потребами. Звідки місто візьме різницю? І хто буде повертати кредити? І звідки візьмуться зарплати на наступний рік? Питання риторичні. Просто комусь треба було перед місцевими виборами зробити з себе доброго дядечка. Тим більше, що завжди можна все списати на кризу. Сесія міськради свого часу на всю освітню галузь запропонувала виділити з бюджету 105 млн. 712,8 тис. грн., у той час як за столичними формульним розрахунками Ужгороду було передбачено Сергій Слободянюк з онукою Даніелою на три мільйони менше, а точніше, сума становила 102 млн. 721, 5 тис. грн. Тоді це вселяло оптимізм. Так, але хто сказав, що бюджет перевиконаний? Він же у нас, як завжди, в дефіциті. З задекларованого, тобто того, що реально зроблено, відомо тільки, що з великих робіт на 66 тисяч відремонтували дах у 7-ій школі, проводилася заміна опалення в економічному ліцеї, був проведений тендер на аналогічні роботи на 800 тис.грн. в лінгвіністичній гімназії та в ДВЗ 42 на 400 тисяч поміняли вікна. Кажуть, що вікна міняли і в інших освітніх установах, але директори навіть бояться говорити про це, тому що всім відомо, що підрядником виступала фірма, яка належить тому ж Ратушняку (дислокується в Горянах, на базі «555») і що рахунки за виконану роботу явно не відповідали об ємам виконаних робіт. Але навіть так це тільки маленький відсоток від обіцяних освіті мільйонів. А де решта? Кажуть, що подібні порушення здійснюються при потуранні начальника відділу міськосвіти Володимира Огаря. Знаєте, не так давно, 23 липня, С. Ратушняк зібрав директорів шкіл та дитячих садків. Наївні педагоги зраділи було, що, нарешті, вирішаться всі «шкільні» проблеми. Але виявилося, що їх запросили для переобрання уже пенсіонера Володимира Огаря. На папірцях солідні педагоги повинні були написати ім я передбачуваного нового начальника. Результат цікавий? Звичайно ж, «більшістю голосів» був підтриманий Огар. Може, це своєрідна подяка за раніше «перепрофільовані» навчальні заклади міста? Так, адже не секрет, що за останні кілька років у спішному порядку і, впевнений, при потуранні начальника від освіти, закрили вечірню школу, ЗОШ 4, НВК «Ерудит», «перепрофілювали», як ви кажете, елітну будівлю управління місьосвіти по вул.фединця. Також Ратушняк намагається прихопити собі ласий шмат землі від ЗОШ 2. Промовчимо вже про те, що керівники навчальних закладів міста усунені від можливості самостійно розпоряджатися коштами, виділеними на реконструкцію, ремонтні роботи, заміну вікон, дверей, меблів, закупку інвентарю. Крім того, їх просто примушують користуватися послугами фірм, часто підконтрольними меру, які поставляють їм неякісні товари за високими цінами То чому ж вони мовчать? Тому що в будь-який момент Ратушняк може їх просто викинути з займаної посади. І це при тому, що значна більшість цих людей з них шановані педагоги, відмінники освіти. Але в той же час це просто люди, яким теж треба годувати свої сім ї. Не хотілося б закінчувати нашу розмову на такий мінорній ноті. Звичайно, всі ми, мислячі люди, віримо, що у всіх галузях нашого життя неможливий постійна спад. Але для поліпшення ситуації, перш за все на місцях, необхідно раз і назавжди поставити заслін зажерливій владі. Усього за кілька тижнів нас чекають місцеві вибори. Це наш спільний шанс поліпшити ситуацію, у тому числі й у сфері освіти. Треба тільки зробити правильний вибір. А нині, напередодні світлого свята знань перш за все хочеться побажати усім повноцінного матеріального забезпечення наших шкіл. Дітям, аби отримані знання завжди ставали їм у пригоді, батькам аби навчальний процес дітей не видавався їм надто складним. А всім педагогам земний уклін за те, що попри копійчані зарплати, постійну нестачу коштів продовжують навчати наших дітей, як сказав класик, світлому, чистому і мудрому. З Днем знаь, дорогі учні, батьки та педагоги! Ратушняк закриває навчально-виховні комплекси в Ужгороді ісць в ужгородських дитсадках Ужгорода катастрофічно Мбракує. Ще на початку 90-х, коли почалася демографічна криза і щорічно дітей стало народжуватися все менше, прийняли рішення перепрофілювати деякі дитсадки в початкові школи, створивши так звані навчально-виховні комплекси (НВК). А деякі приміщення дитсадків пустили «під бізнес», простіше кажучи приватизували. Зараз же, слава Богу, кількість діточок щорічно збільшується. Проте, щасливі батьки зіштовхуються з неприємною проблемою, коли виникає необхідність віддати дитину до дошкільної установи. Вільних місць немає, дитсадки перепов нені, тому треба або ж шукати блат, або стояти в черзі по декілька років. Доходить до того, що батьки подають заяву в дитсадок, як тільки дитина народилася. Проблему визнає і діюча міська влада. Начальник управління утворення Ужгородської міської ради Володимир Огар говорить, що восени 1249 дошкільнятвипускників сядуть за парти. І одночасно дошкільні виховні установи, виходячи зі своїх можливостей, приймуть приблизно таку ж кількість нових вихованців. Впродовж останніх років у місті зростає кількість дітей дошкільного віку. Так, якщо, наприклад, 2003-му їх було 4173, то у 2009-му вже Зрозуміло, що є гостра необхідність в додаткових «садових» місцях. Для цього доводиться поступово звільняти приміщення, віддані в 90-х роках під учбові класи. Тоді на базі ДУЗ 10 з явився НВК «Престиж», 41-го НВК «Веселка», 34-го «Первоцвіт», 17-го «Пролісок», 3-го «Ялиночка», 8-го «Дзвоник», 29-го «Дивосвит», 36-го АНВК. Ці комплекси у своїй структурі об єднували дошкільний учбовий заклад і загальноосвітню школу I ступеню. Крім того, у ряді дитсадків, наприклад 19, 31, 42, розташувалися перші класи. За 10 років ситуація змінилася, виникла черга на пристрій дітей в дитсади, а ті групи, які працюють, переобтяжені: на 100 місцях, передбачених проектною потужністю наявних будівель ДУЗ і НВК, виховується 155 дошкільнят. Чиновник запевняє, що звільняти від класів дитсади будуть поступово. Але вже цього року запрацює як сад НВК «Дивосвіт», а НВК «Ялиночка», «Дзвоник», «Веселка» з нового навчального року не набиратимуть учнів у 1 клас. Про це, мовляв, колективи згаданих закладів були попереджені заздалегідь ще у вересні минулого року. Деякі ж НВК взагалі не чіпатимуть. Працюють, зокрема, «Первоцвіт», «Пролісок» і «Престиж», відомі сильною початковою освітою. Такі кроки міської влади, втім, не усім подобаються. Так, батьки дітей, що відвідували дошкільні групи в навчально-виховному комплексі «Ялиночка», домагалися відкриття тут 1 класу і цього року, проте чиновники надали перевагу дошкільнятам. Є і інший аспект проблеми. Не секрет, що в процесі перепрофілювання дитсадів під школи батьки за свій рахунок ремонтували приміщення, купували меблі і приладдя. Чим престижніше був НВК, тим більше засобів щорічно збирали з батьків по декілька сотень доларів з кожного тільки разового внеску, а ще постійні зміни. Тепер же, якщо дітей переведуть в шкільні приміщення, витрачатися доведеться знову, адже коли парти ще можна перенести, то стіни, двері, вікна і сантехніку ніяк. Моя знайома, син якої відвідує один з ужгородських НВК, повернувшись з відпустки і почувши новину про можливе його закриття, була шокована, тому що від нашої міської влади можна чекати усього що завгодно. На облаштування класів і придбання усього необхідного для комфортного навчання і відпочинку дітей жінка витратила декілька тисяч доларів! Слід сказати, що класи батьки ремонтували капітально, як мовиться, з нуля.. А. Паславський

4 4 Репортер Репортер скандал Репортер 7 Ужгород єдиний обласний центр України, де немає шкільного базару Вчора і сьогодні практично в усіх містах країни розгорнули свою роботу традиційні шкільні базари. Як свідчить досвід, такі заходи вигідні і продавцям, і покупцям: підприємці мають змогу за порівняно невеликий проміжок часу збути максимум товару, а батькам немає потреби вештатися по магазинах, вишукуючи окремо форму, взуття, спортивну форму, ранці, канцтовари... На жаль, в Ужгороді нікому немає діла до збереження добрих традицій: коли всі намагаються урвати для себе останні ласі шматочки перед виборами, кому може бути діло до якихось там шкільних базарів? Тим більше, що подібна картина повторюється вже не вперше: здається, у позаминулому році 2-3 хирляві намети з космічними цінами і мінімальним вибором все ж таки були встановлені на набережній перед ЗОШ 1, але ужгородці вже настільки від них відвикли, що підприємці, постоявши для пристойності декілька годин, згорнули намети і, проклинаючи рідну мерію, відправилися геть. P.S. А в центрі Мукачева у ці години йде жвава торгівля всім необхідним для школи. БЮТівці вважають, що Ратушняк є «помилкою і непорозумінням» асло «Я не продаю Україну», під яким проходила в День Не- акція на Театральній площі, актуальне як ніколи Гзалежності в наші часи тотальної корупції. Та напередодні 31 жовтня, коли кожен свідомий ужгородець зробить важливий вибір. Вибір, який визначить долю Ужгорода на найближчі п ять років. Василь Гнатків, керівник ужгородської міської організації партії «Всеукраїнське Об єднання «Батьківщина», депутат Закарпатської обласної ради з фракції «Блок Юлії Тимошенко» та організатор акції про відповідальність перед Ужгородом та країною, про майбутнє наших дітей та про «діяння» чинного мера. Кого буде підтримувати Ваша партія на виборах мера Ужгорода? Я думаю, що остаточне рішення як ужгородської міської організації, так і закарпатської обласної організації буде прийнято у вересні, тому остаточно про кандидатуру я вам сказати не можу, але можу відверто сказати не на сто, а на двісті відсотків, що це буде не Сергій Миколайович Ратушняк. Більше того, і я особисто і наша партія «Всеукраїнське об єднання «Батьківщина» зробимо все для того, аби це непорозуміння, ця помилка ужгородців більше не повторилась. Що Ви будете робити для цього? На жаль, не всі ужгородці цікавляться взагалі політикою і зокрема місцевою політикою і вчинками діючого міського голови. Ми зробимо все, аби максимально висвітлити ці питання, аби ужгородці побачили весь цей безлад, хаос, сміття і, м яко кажучи, десь не дуже коректну поведінку з його боку. Тобто ми зробимо все для того, аби кожний кандидат був прозорим для наших угородців і щоб ужгородці зробили свій вибір свідомо. Але знову ж таки, наголошую: ми зробимо все для того, аби Ратушняк не прийшов більше до влади в місті. Сергій Ратушняк вимагає виділення досить великої території, великих коштів на будівництво Льодового палацу в Ужгороді, згідно урядової програми «Льодовий палац в кожне місто». Як на Вашу думку, це доцільне використання коштів, адже у нас є вже каток, який знаходиться в «Падіюні»? Чи не краще було б його привести до ладу? Сергій Миколайович все зробив для того, щоб в ужгородців відібрали басейн і спорткомплекс «Спартак». Зараз дуже великою проблемою для ужгородців є віддати своїх дітей на плавання. Я думаю, що треба звертати увагу на потреби першої необхідності. Скажімо, той же басейн є більш потрібним для ужгородців, для їх дітей, ніж каток. Я думаю, що Льодовий палац це буде мильна бульбашка, і не більше, передвиборчий піар Сергія Микролайовичу. Як і проспект на Легоцького. До цих пір, замість того, щоб робити проспект і розширяти вулиці, Сергій Миколайович давав земельні ділянки, що прилягали щільно до автошляхів. Давайте поживемо побачимо. Але я думаю, що це мильна бульбашка. Так само, як і Аквапарк. Купон безкоштовного оголошення Репортер 88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 8 П.І.Б. Домашня адреса замовника Конт. телефон: оголошення Газета «Репортер» приймає замовлення на виготовлення та розміщення на своїх шпальтах реклами. Звертатися за телефоном: * * * Продам новий тонометр в комплекті (для вимірювання тиску). Тел.: Продам дешево електронну пилу. Тел.: Продам нові швейну машинку «Veritas», космодиск, глобус та мебельну стінку. Тел.: Надам допомогу учням 1-11 класів з математики. Моб. тел.: Ратушняк, зрадивши Юлю, зібрався у мери від Партії регіонів Начальник головного управління економіки Закарпатської ОДА, колишній мер Ужгорода Віктор Погорєлов пішов у відставку. Це перший гучний «ухід з посади» в області з часу призначення губернатором Олександра Ледиди. Якихось сенсаційних заяв із цього приводу Віктор Погорєлов не робитиме принципово, про це він сказав на прес-конференції. Не хочу давати приводу для зайвих розмов. Ніяких зауважень до мене не було навпаки, завдяки активній співпраці з урядом за останні місяці ми змогли істотно поліпшити наші показники. Є питання до дивної позиції місцевого керівництва, але я не хотів би виносити це на загальне обговорення це повинно вирішуватися всередині команди Ледиди. Свій пост я залишаю з почуттям виконаного обов язку. Якщо ще півроку тому область була на 19 місці, то зараз ми вийшли на 9 місце, сказав уже колишній головний економіст області. У роках Погорєлов був мером Ужгорода, програвши на останніх виборах тодішньому «помаранчевому командирові» Сергію Ратушняку. Саме він був головним критиком Ратушняка останні 4 роки і тому небезпідставно вважався основним претендентом від нинішньої влади на посаду міського голови Ужгорода. Відставка стала несподіванкою. Адже ще з 2004 року Погорєлов був у тісному зв язку з командою Януковича і саме його розглядали як кандидата на пост мера, який міг би перемогти Ратушняка, розповів керівник Карпатського фонду полінгових досліджень Федір Шандор. Гадаю, саме тут слід шукати пояснення відставки Погорєлова. Діючий мер Ратушняк останнім часом налагодив тісну співпрацю з Ледидою. Тому в політтусовці міста ширилися чутки, що Ратушняк намагався домовитися з Партією регіонів про допомогу на наступних виборах мера. Шлях один висунення від регіоналів технічного кандидата, який відтягував би голоси протестного відносно мера електорату, при цьому не представляючи собою серйозної загрози для Ратушняка. Та обставина, що Погорєлов вирішив піти без скандалу, свідчить про те, що він не бажає поривати ті зв язки, які він має в Києві на Банковій. Відставка Погорєлова, фактично, підтвердила, що Ледида вибрав шлях співпраці з Ратушняком і відмовився від того, щоб висувати від Партії регіонів кандидата, який міг би поборотися з діючим мером. Наразі залишається тільки почекати, щоб дізнатися: хто ж стане технічним кандидатом Ратушняка від місцевих регіоналів. Мер Ужгорода Сергій Ратушняк не виключає, що приєднається до Партії регіонів і піде від неї кандидатом у мери. Про це він заявив у інтерв ю «Главреду». Нагадаємо, що раніше мер Ужгорода підтримував Ю. Тимошенко, а зараз В. Януковича. Я не міг підтримувати Віктора Федоровича, хоча він мені симпатичний як політик, з однієї причини тому, що з ним асоціювався головний бандит і проблема цієї області Балога. І, на жаль, це бандитське угрупування залишилося при владі. Поміняли губернатора, поставили доволі непогану людину, але корупційні судді, прокурори і т.д. залишилися на своїх місцях. Ми від цього негідника не позбулися, він і при «помаранчевих» був, і при новій владі залишився, сказав мер Ужгорода. С. Ратушняк підкреслив, що, насамперед, розраховує на підтримку саме «регіоналів». «Регіонали» на це згодні, крім того, ні в одному уряді у мене не було стільки друзів, як у цьому. Хоча я і не використовую ці знайомства у власних інтересах, заявив Сергій Ратушняк. Це нормальні люди. Новому проспекту: бути чи не бути? же майже цілий місяць ужго- спостерігають за так Уродці званим «будівництвом» нового проспекту. На початку всім було цікаво, навіщо мерові міста раптом знадобилося перетворювати вулицю Легоцького на проспект. А зараз усі думають про те, коли ж це риття доріг завершиться. До речі, С. Ратушняк обіцяв закінчити його до 1 вересня, однак, не уточнив, котрого саме року. Наразі перехрестя Легоцького Заньковецької повністю розрите, посередині стоїть, як укопаний, непрацюючий екскаватор, а усі автомобілісти, яким вже набридла імітація будівництва, об їжджають усі загородження по дорозі. Журналісти, які виїхали подивитись на все це неподобство, на місці будівництва помітили сплячих працівників: дехто з них улігся в тіні і чекав Ратушняка. Адже саме при приїзді на місце «події» градоначальника Ужгорода, всі повинні різко встати або прокинутися і показати, що «велике будівництво» йде повним ходом. Навіщо і кому потрібна ця показуха?.. А головне, для чого потрібно було усе розрити, якщо це будівництво не було навіть в «Проекті забудови міста Ужгорода»? Сьогодні повторюється та ж ситуація, що і з транспортним мостом, коли п ять місяців ужгородці спостерігали за імітацією ремонтних робіт на транспортному мості біля готелю «Ужгород». До того ж, нове будівництво завдало нового клопоту та проблем. Перетин вулиць Заньковецької та Достоєвського, котрий і раніше був аварійним, тому що тут немає ні світлофора, ні пішохідного переходу, з початком будівництва перетворився на зону особливої небезпеки. Адже тепер сюди перемістився увесь транспортний рух, який прямує «Новим районом». Мешканці прилеглих будинків стверджують, що автомобільні аварії і чисельні дорожньо-транспортні пригоди тут відбуваються майже щодня. До того ж, неподалік розташовані НВК «Первоцвіт», школи 8, 19 і гімназія, до яких, через перехрестя Заньковецької Достаєвського, щоранку простують діти. До того ж, з боку вул.дос тоєвського дерева закривають практично зустрічний транспорт, який «жене стрімголов». На усі звернення в міськвиконком тиша. Невже пан Ратушняк думає, що усі проблеми вирішаться самостійно? Чи всі ці проблеми вже вирішуватиме новий мер? За матеріалами UA-Reporter.com

5 7 Ц У зв язку з цим співробітники карного розшуку почали патрулювати у цьому районі, вивчати та спостерігати за усім «підобліковим елементом» (раніше судимі громадяни) та підозрілими непрацюючими особами. Усе це було не дарма. Невдовзі під пильне око правоохоронців Ужгородського міського управління УМВС України в Закарпатській області потрапив безробітний місцевий 19-річний юнак. Як з ясувалося, хлопець вчинив декілька крадіжок, окремі з яких були скоєні разом із двома ужгородськими спільниками. Так, у січні хлопці вирушили «на полювання» до підвального приміщення одного з будинків, що на вул. Заньковецької. Звідти «круті заробітчани» викрали 4 колеса з титановими дисками. Поцупивши їх, молодики віднесли свою здобич у підвальне приміщення, що на вул. Легоцького, де проживає молодий «керівник мисливців». Але раділи запозиченому добру хлопці недовго. Прийшовши вранці Репортер Репортер інфо В Ужгороді злодії обікрали крадіїв автомобільних коліс ьогорічної серпневої пори в Ужгороді в так званому «Новому районі», зокрема, на вулицях Заньковецької та Легоцького, розгулялися місцеві крадії. З підвальних та підсобних приміщень будинків громадян почали зникати автопокришки, диски та запчастини до автомобілів. Репортер Людмила Букрєєва: «Школа для дитини, а держава для людини» ї ім я відоме серед освітянського кола Ужгорода, та й всієї Їобласті, адже свого часу, декілька років тому, вона заснувала у місті перший навчально-виховний комплекс «Прогімназія», в 1992 рік, а з 2000 року НВК «Гранд». Людмила Олександрівна Букрєєва не із слабких і вважає, що держава повинна насамперед турбуватися та піклуватися про дітей, позаяк це її майбутнє. Сьогодні її погляди здаються для декого із наших чиновників не ординарними, адже вони йдуть «в ногу» із розвиненими Західними країнами. Однак, спілкуючись із нею, заряджаєшся її думками, адже, дивлячись на її захват, запал та енергію, думаєш, що цій людині під силу втілити свої ідеї в життя. Напередодні Дня знань засновник НВК «Гранд» Людмила Букрєєва поділилася із своїми думками про освітянське становище Ужгорода, своє дитя НВК «Гранд» та проблеми, які наразі владі міста потрібно негайно вирішувати. Пані Людмило, які справжні причини закриття НВК «Гранд»? Насправді, причин для закриття не було. Адже в НВК «Гранд» нараховувалося близько 450 дітей і тут було створено хороші умови для навчання та виховання дітей та учнів, та й результати учнів були одними із кращих в Ужгороді. Я вважаю, що для того, щоб керувати такими закладами як НВК «Гранд», потрібно мати і творчий потенціал, і відповідний інтелектуальний рівень як директора, так і всього педагогічного колективу закладу. Такі школи як НВК «Гранд», який функціонував на змішаній формі фінансування, давно вже існують у високо розвинутих Західних країнах. На жаль, як я сказала свого часу заступнику управління освіту Киштулинцю Б. М., що вони не готові управляти такими школами. Тому такі школи їм і не потрібні. Це і є причиною ліквідації «Гранда» і його поділу на два навчально-виховні комплекси «Веселка» (дошкільний заклад і школа І ступеня) та «Ерудит» (школа ІІ-ІІІ ступеня). Що потрібно, на Вашу думку, змінити в ужгородській освіті? Мені відомо, що Закарпаття цьогоріч посіло одне з останніх місць за результатами складання незалежного тестування. Однак, зазначу, що в Ужгороді багато сильних навчальних закладів із розумними, мудрими та талановитими вчителями та викладачами. Відповідь на ваше запитання у мене одна: освітою повинні займатися творчі люди, з високими моральними якостями. Теперішнє управління освіти Ужгорода, на мою думку, не відповідає вищезазначеним вимогам, тому і такі результати. Ви думаєте, що мер Ужгорода працює, не беручи до уваги думку мешканців міста? Ви розумієте: скільки нитці не витися, кінець все одно настане. Ніщо ніколи не є вічним. І тому потрібно думати про те, що буде завтра. Необхідно будувати свою професійну кар єру і усвідомлювати те, що ти робиш Людмило Олександрівно, як Ви вважаєте, яким чином потрібно діяти і на що звертати увагу людині, яка йде у владу? Іти у владу це велика відповідальність. Для порядної людини, яка йде в політику, лозунг «Школа для дитини, а держава для людини» повинне бути кредом його життя. Тільки тоді, коли громадянина в нашій країні поставлять понад усе, в нас дійсно запанує порядок. А поки що в Україні все починається «з верхів». Спочатку все те, що потрібно чиновникам, а потім все, що залишається, віддають народу. Отож, наразі, виходячи з Ваших слів, у нашому місті є корупція? Не лише у нашому місті Це може побачити не озброєним оком кожний громадянин нашої держави: порівнявши стан майна, яке належить державі, комуналь- ній власності, і стан майна, яке належить приватній особі. Відповідно, напрошується запитання: куди йдуть наші податки?.. Яка, на Ваш погляд, основна причина того, що цього року немає шкільних ярмарок на набережній Незалежності, площі Театральній тощо? Дуже прикро, що у цьому році такої ярмарки не було Організацією усіх цих речей потрібно займатися. Тому, коли висуваєшся на посаду мера, губернатора чи президента, ти повинен усвідомлювати, що працювати потрібно для людей, народу, громадян. Тоді і мешканці будуть вдячні тобі за це. А що Ви думаєте про нещодавнє недоїдання дітей у дитсадочках? Адже С. Ратушняк знав про ситуацію, яка склалася у місті щодо дитячого харчування. Я вважаю, що причиною цієї проблеми є нераціональне використання бюджетних коштів. Пані Людмило, на Ваш розсуд, чи готові ужгородські школи до 1 вересня? Школи завжди будуть готові! Тому що ними керують кваліфіковані директори, які разом з педагогічними колективами та небайдужими батьками своїх до підвалу за колесами та дисками, щоб їх продати хорошому клієнту, «три мушкетери» здивувались: у підвалі не було ні дисків, ні колес. Злодій обікрав злодія! Після такої невдачі 19-річний голова «мушкетерської банди» пішов на полювання у лютому вже сам. Проникши доступним шляхом у приміщення автомийки «Єралаш», що на вул. Капушанській (Ужгород), юнак вкрав звідти компресор, який через декілька годин вже продав. Як каже народна мудрість, апетит приходить під час їжі. У нашого «мушкетера» він розгорівся ще більше. Через деякий час він зі свої ми товаришами проник в один із підвалів будинку, що на вул. Заньковецької. Цього ж разу вони поцупили 4 диски та шліфувальну машину. Вкрадену здобич злодії віднесли до того ж «злощасного» підвалу на вул. Легоцького, щоб в подальшому все награбоване продати. І знову фортуна відвернулася від них. Через дві доби вкрадене чуже добро ніби «корова язиком злизала». Навіть слідів не залишилось. Розгніваний злодій, вдруге нарвавшись на невдачу зі своїми спільниками, пустився знову на заробітки сам. У кінці березня юнак, зламавши навісний замок підсобного приміщення, яке знаходиться на 7 поверсі дому, де він мешкає, викрав 4 автопокришки, котрі тієї ж доби вдало збув. Як з ясувалося в подальшому, це було його останнє полювання, яке принесло йому легкі гроші. Наразі злодій «сповідається» співробітникам карного розшуку Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області. Т. Горянка, В. Попович учнів зроблять усе, щоб створити 1 вересня для своїх вихованців Святом знань. Я б кожному директору школи, який працює протягом останніх років, у часі безгрошів я і практично виживає разом із своїми колективами й учнями, дала б звання «Герой України». Що б Ви побажали викладачам і вчителям, учням і їхнім батькам у новому навчальному році? Я хотіла б побажати усім вчителям та викладачам, у тому числі і всім своїм колишнім колегам, міцного здоров я, творчих успіхів, натхнення, здійснення їхніх задумів та бажань. А найголовніше щоб вони завжди залишалися людьми. Адже бути порядною людиною з високими моральними якостями, «не розмінюватися» на дрібниці, любити дітей і свою професію це великий дар від Бога. Хочу також привітати усіх учнів та їх батьків з новим навчальним роком «Заповітом» Редьярда Кіплінга: Як вистоїш, коли всі проти тебе Упали духом і тебе кленуть, Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; 5 Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не грати цноти, ані доброти; Як зможеш мріять в мрійництво не впасти, І думать не творити думки культ, Якщо Тріумф, зарівно як нещастя, Сприймеш як дим і вітер на віку; Якщо стерпиш, як з правди твого слова Пройдисвіт ставить пастку на простих, Якщо впаде все, чим ти жив, і знову Зумієш все почати і звести; Якщо ти зможеш в пориві одному Поставить все на карту і програть, А потім все спочатку, і нікому Про втрати й слова навіть не сказать; Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили Служити ще, коли уже в тобі Усе згоріло, вигасло лишилась Одна лиш Воля встоять в боротьбі; Як зможеш гідно річ вести з юрбою І з Королем не втратиш простоти, Якщо усі рахуються з тобою На відстані, яку відміриш ти; Якщо ущерть наповниш біг хвилини Снагою дум, енергією дій, Тоді весь світ тобі належить, сину, І більше: ти Людина, сину мій. Т. Горянка, В. Попович На Закарпатті за хабар затримали директора земельного кадастру серпня 2010 року співробітники СБУ в Закарпатській 28 області затримали голову Закарпатської регіональної філії Центру державного земельного кадастру Олександра Соломко за отримання хабаря. Як повідомили у прес-службі Закарпатської області, затримання хабарника сталося в місті Берегово. На сьогодні поки що решта обставин події не розголошується. Співробітниками СБУ ведеться розслідування: шукають усіх винуватців інциденту і з ясовують коло високопоставлених чиновників, причетних до цієї справи. О. Соломко замінив на посаді директора Центру державного земельного кадастру О. Антала і був призначеним головою міськкомзему за пропозицією віце-губернатора В. Феєра.

6 6 Репортер Репортер Репортер 7 Міська влада залишила Ужгород без санітарного контролю Здоров я і життя ужгородців опинилися в руках Ратушняка? жіотаж, який вже декілька місяців не вщухає довкола Апитання про майбутнє Ужгородської бактеріологічної лабораторії, дійшов до свого, м яко кажучи, не дуже приємного кінця. Сьогодні вже з впевненістю можна сказати, що Ужгород позбувся баклабораторії, яка була відкрита ще у далекому 1927 році. 16 серпня цього року співробітники цієї лабораторії змушені були зібрати своє приладдя і швиденько розпочати перебиратися у орендоване приміщення, що за адресою вул. Грибоєдова, 20 Б (ІІІ поверх гінекологічного корпусу Ужгородського міського перинатального корпусу (УМПЦ)). Адже приміщення, де знаходилася лабораторія, з дозволу колишнього головного державного санітарного лікаря міста В.І.Петричка, ще р. було продане (або придбане) Ратушняком. Самі ж співробітники лабораторії вперше дізналися про те, що їх «продали» з інформації, яка була надрукована у газеті «РІО» р. Згодом у колишньому приміщені Ужгородської бактеріологічної лабораторії розпочались ремонтні роботи за розпорядженням нового власника, не зважаючи на те, що все устаткування лабораторії ще не встигли перенести. А не встигли це зробити з єдиної причини обіцяні міською владою нові приміщення ще й досі не підготовлені до нормального функціонування лабораторії. Хоча на початку квітня цього року начальник Департаменту міського господарства Ужгорода В. Мартин повідомив медійникам про ситуацію із орендованими приміщеннями Ужгородської баклабораторії: «уже розроблено кошторис доведення до ладу приміщень і з його прийняттям почнеться робота з їх ремонту. А до того часу ніхто нікого не буде виганяти і місто не залишиться без бактеріологічної лабораторії». Але все сталося не так, як казалося. Лабораторію виселили, а нове приміщення так і не відремонтували, хоча вже був розроблений загальний кошторис реконструкції нового корпусу. Він становив 1 млн. 800 тис. грн.. До того ж ще у грудні минулого року 800 тис. грн., необхідних для першого етапу реконструкції приміщень баклабораторії було виділено. Але де ті гроші поділися й по сьогодні залишається загадкою. З обіцяного нічого не виконано. Приміщення, де вже мала б красуватися лабораторна техніка, захаращені будівельними відходами, а замість євроремонту сяють оббиті діряві стіни, голі водопровідні крани та електричні кабелі, розбиті вікна, пилюка та купа пластикових пляшок і скляної тари з-під пива. Робітниками, які б мали вже доводити до ладу лабораторні кабінети, й не пахне. Виникає питання: шановний пане Ратушняк, невже це ті нормальні достойні умови, якими ви «замилювали очі» працівникам Ужгородської баклабораторії та мешканцям міста?.. Куди подівся Ваш обіцяний ремонт, для якого ви ще й вишукували кошти з тих грошей, за які приміщення на вул. Боженка 2-4 були продані?.. Невже вони пішли на благоустрій особисто Ваших домівок-особняків?.. Як повідомив кореспондентам «Репортера» головний державний санітарний лікар м. Ужгорода Микола Іванович Ващенко, провести ремонтні роботи орендованого комунального майна міська влада обіцяє ще з 2007 року. Але до цього часу нічого так і не зроблено. Ще й до всього, відповідно до Бюджетного Кодексу міськсамепідемстанція не має права провести капітальні ремонти, бо вона тільки орендує, а не є власником вищезазначених приміщень. На мій лист-звернення про вирішення питання щодо ремонтних робіт та припинення виселення співробітників санепідемстанції з приміщень лабораторії В. Мартин рекомендує мені звернутися із клопотанням до державного Бюджету про врахування необхідних видатків на 2010 рік для проведення ремонтних робіт в приміщеннях лабораторії, говорить Микола Іванович. Питання болюче, адже під загрозою опинилися здоров я та життя тисяч ужгородців. Від учора Ужгород залишився без санітарного контролю. У результаті це може стати причиною виникнення епідемій, зокрема, масового поширення вірусного гепатиту А, сальмонельозу, дизентерії, харчових отруєнь різної етіології. До речі, за минулий тиждень у місті на гострі кишкові інфекції захворіло 20 осіб: з них 12 дітей віком до 14 років, у 4 з них виявлена сельманела. А що буде далі з мешканцями Ужгорода при такому розвитку ситуації хто зна?.. Чи не дійде до того, що тисячі ужгородців через захворювання відійдуть на той світ?.. Без об єктивних методів дослідження не можна встановити та довести істину, зазначає пан Ващенко. Проблема із здоров ям громади існуватиме допоки від влади міста, району та області не вимагатимуть повної звітності за вчинені дії та не буде притягнуто чиновників до відповідальності за стан здоров я населення. Виникає ще й ряд інших проблем. Наразі усім 12 співробітникам Ужгородської баклабораторії ніде працювати, а застарілий громіздкий лабораторний інвентар, якому вже давно минуло 50 років, не можна перевозити через те, що більша частина його не витримає переправи до нових приміщень. Окрім цього, дверні отвори не дозволяють винести великі столи та шафи. Вихід один розбивати стіни. Але навряд чи новий власник приміщення дозволить це зробити. На останок додамо: і справді, лабораторію офіційно не закривали, однак створили усі належні умови для того, аби унеможливити її існування та функціонування на сьогодні. Т. Горянка, В. Попович на часі Саме лелеки приносять немовлят від Бога до батьків. Але, на жаль, і ці мудрі птахи інколи помиляються, бо приносять немовлят не тим, хто на це дійсно заслуговує. Таких залишених дітей в дитячому будинку «Добрий самаритянин», що в селі Велика Добронь, 96%, з котрих 68 % діти з фізичними і ментальними недоліками, які виявилися нікому не потрібними. Тепер про них піклуються вихователі сирітського притулку, яким керує Василь Катко. Сиротинець функціонує завдяки праці колективу і гуманітарним донорам з Голландії вже десятий рік. За сім місяців 2010 року будинок отримав від голландських спонсорів 4 вантажі гуманітарної допомоги на загальну суму близько 72 тисяч гривень. За понад 10 років зроблено немало: побудовані нові житлові корпуси спеціально пристосовані для дітей-інвалідів, налагоджено господарство, яким може пишатися будь-який фермер: з одного куща тут збирають кілограмів помідорів. «Є тут власна пекарня, шваць- серпня в ужгородському АНВК 2 відбулася чергова виставка голубів, яку 21 влаштувала громадська організація «Закарпатський клуб любителів голубів». Існує вона близько року та заснована на базі осередків із Виноградова, Ужгорода, Перечина, В. Березного й Ужгородського району. Сьогодні клуб налічує 33 члени. До речі, це друга виставка, яку влаштували «любителі голубів». Перша відбулася ще в березні поточного року. Наступний показ організація планує провести цієї зими. Наразі в організації нараховується близько 90 різновидів голубів. Усього в світі існує 500 видів. Клуб наразі вирощує декоративні і м ясні види голубів. На виставці були представлені голуби не лише Закарпаття, але і з Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької і Тернопільської областей. Сподіваємося, всі відвідувачі виставки-ярмарки сирітська доля Чому на Закарпатті лелеки приносять дітей не тим батькам? оворять, що лелеки хоро- батьки. Вони ніколи не Гші залишають своїх дитинчат, як це роблять інші птахи, а іноді і люди априкінці серпня в Ужгоро- пройшли змагання си- Нді лачів «Карпатський ведмідь». Щоб отримати заповітну статуетку, учасникам довелося маніпулювати незвичними спортивними снарядами. Зрушити з місця вантажівку вагою три з половиною тонни, утримувати хвилину металеву конструкцію разом з легковим автомобілем просто, говорять учасники змагань. На цих змаганнях не використовують звичайні спортивні снаряди. Замість них газові балони, кам яні брили, колеса від вантажівок, усе вагою не менше ста кілограмів. Богатирську силу демонстрували під час шести конкурсів. Важкі снаряди потрібно не просто зрушити з місця. Головне як можна довше протримати або підняти вище. Усіх шокував учасник з Ужгорода. Вага Мирона Григоровського вісімдесят кілограмів. У той В Закарпатському притулку «Добрий самаритянин» опікують сиріт ка майстерня, рибний ставок, діє єдина в області майстерня по ремонту інвалідних візків. У дитячому будинку працевлаштовано 76 чоловік, 40 з яких вихователі. На роботу приймають тут з однією умовою треба вміти любити дітей, а це може не кожний», говорить Василь Катко. Сиротинець за рахунок гуманітарної допомоги і власного господарства навіть підтримує лікувальні установи області, зокрема, обласну дитячу клінічну лікарню в місті Мукачеві, школи, дитячі садки, реформатські ліцеї Ужгородського, Берегівського, Виноградівського районів. Вихованці притулку Яні не пощастило так, як лелекам, тому що у неї є батько, який пообіцяв прийти за нею, коли їй виповниться дев ять років. Ці роки вже пройшли, але тато за нею ще так і не прийшов. Вона чекає його щодня, особливо тоді, коли на вулиці злива. Як говоритися, в справжньому будинку повинно пахнути хлібом а тут його багато. Можливо, цей хліб такий смачний, адже зерно, з якого його печуть, теж вирощене тут. І цей сьогоднішній, ще гарячий хліб, буде розділений на 98 шматків. Не даремно тут навчають ділитися всім із самого початку. І так на все життя, яким важким воно не було б. В. Злива В Ужгороді обрали «Карпатського ведмедя» Сергій Олеоленко же час він легко впорався з вантажем, який важить у п ять разів більше, ніж він. «Ведмедячу силу» в собі Мирон помітив, коли будував батьківський дім: Усе почалося з того, що колись ми будували будинок з батьком. Треба було носити всякі каменюки, залізо, з того усе і почалося. Ну і ми з братом постійно змагалися, хто більше підніме. У богатирських змаганнях однієї сили мало, стверджують учасники, потрібна витримка і кмітливість. Сергій Олеоленко багатократний переможець змагань силачів, говорить: «Таких результатів досягнути нескладно. Головне дотримуватися нехитрих правил». Займаюсь чотири рази на тиждень. Їм усе, що хочеться, нема ніяких обмежень: їм багато м яса, п ю багато молока, ну і вітаміни, мінеральний комплекс, щоб швидше відновлюватися, говорить Сергій. Сьогодні пан Олеоленко встановив відразу декілька рекордів: зумів швидше за усіх зрушити з місця вантажівку, скласти мішки з піском, підняв колеса вагою чотириста двадцять кілограмів. За свою силу отримав кубок Карпатського ведмедя і скульптурку тварини. М. Коваль, Ю. Коваль UA-Reporter.com Любителі голубів організували в Ужгороді ще одну виставку залишилися задоволеними від побаченого, а також змогли знайти собі пернатого улюбленця. UA-Reporter.com

7 7 Репортер Репортер місто Репортер 7 Сходка блатной братвы в Закарпатье: облава «Беркута» и невеста на кадиллаке колько работаю в журналистике, столько и слышу от вы- милицейских чиновников, что блатной Ссокопоставленных мир не более, чем миф! Мол, воры в законе давно «скололись», утратили авторитет и сами уже не помнят, что такое жить «по понятиям». Но так ли это на самом деле? Для того чтобы получить ответ на этот вопрос, я отправилась в Закарпатскую область, где в первых числах августа произошло знаковое для блатного мира событие из Ужгородского СИЗО освободился авторитетный гражданин Игорь Агеев по прозвищу Морда. Он, якобы, друг одного из старейших законников нашей страны Лёры Сумского (Сергея Лысенко). А также супруг гражданки России Светланы Романовой, которая, по слухам, имеет блестящие связи в воровском мире как России, так и Украины. Блатной мир не любит посторонних глаз. Поэтому уговорить Светлану Романову разрешить мне присутствовать во время освобождения ее мужа было не просто. Но в конце концов Света сдалась. Бог с тобой, приезжай! Но предуп реждаю сразу: на интервью с Игорем не рассчитывай. Это не «по понятиям». Нам лишняя шумиха только во вред идет Изначально планировалось, что Игоря Агеева освободят в пятницу, 6 августа. Но утром 5-го мне позвонила Светлана. Знаешь, что менты учудили? весело спросила она. Они выпустили Игоря на день раньше! Видимо, побоялись, что братва приедет его встречать к СИЗО Примечательно, что в Закарпатском СИЗО Игорь Агеев провел два с половиной года из назначенных ему судом семи лет заключения. И это притом, что, как правило, в следственном изоляторе содержат лиц, что находятся лишь под следствием, а не осуждены. Игоря сослали в Ужгородское СИЗО из Изяславской колонии в Хмельницкой области, рассказывает встретивший меня на железнодорожном вокзале в Мукачево крепкий и накачанный паренек не старше 22 лет по имени Юра. Он там голодовку объявил, потому что менты (на самом деле сотрудники колонии, которые давно уже не относятся к МВД. Авт.) братву обижали. Унижали, избивали, кормили пропавшими продуктами. Да что там говорить, даже передачи от родственников не принимали, а зимой отказывались выдавать людям теплую одежду! Большинство заключенных Морду поддержали. Тоже начали голодать. В результате менты пошли на уступки и немного улучшили условия содержания осужденных. А Игоря решили проучить, чтобы другим неповадно было с него пример брать. Избили до полусмерти и заперли в сыром карцере, несмотря на то, что у него туберкулез. Какое-то время мы об Игоре ничего не знали. Думали, все убили его. А потом выяснилось, что его переводят из Изяслава. В другую колонию отправить побоялись: а вдруг он и там забастовку организует? Поэтому специально подготовили для него одиночную камеру в Ужгородском СИЗО. Проще говоря, изолировали от братвы. Морда якобы не бедствовал. Поначалу мотал оставшийся срок в компании кошки Розы (порода британская голубая). А потом... с женой Светланой. Она, по слухам, находилась у супруга вместо положенных трех суток в месяц практически постоянно. Конечно, доказать сказанное я не могу. Но жители Ужгорода уверены в местном СИЗО за деньги можно все что угодно! БЛАТНЫЕ ГУЛЯЛИ НА БАЗЕ ОТДЫХА НЕПОДАЛЕКУ ОТ МУКАЧЕВа Сразу после освобождения Светлана увезла Игоря в горы. Там она арендовала едва ли не половину базы отдыха «Золотая подкова», которая расположена в четырех километрах от Мукачева. Туда же отправились и мы с Юрой. Несмотря на раннее время, около шести утра, в ресторане базы уже кипела работа. Бригада поваров и поварят готовила шикарный банкет для братвы, которая приехала в Закарпатье едва ли не со всего СНГ специально, чтобы поздравить Морду. Глядя на припаркованные неподалеку от ресторана новенькие мерседесы и тойоты, я с улыбкой вспомнила слова милицейских чиновников о том, что криминальный мир утратил всяческое влияние на наше общество. Но откуда, в таком случае, у блатных такие тачки?! И почему, в конце концов, они не пожалели денег и времени для встречи с Игорем Агеевым? А вот и Света! говорит Юра, и я замечаю на веранде одного из 2-этажных деревянных домиков высокую ухоженную блондинку средних лет. Одета она в скромный летний халатик. На шее золотая цепь крупной вязки с крестом. А на руках золотые браслеты и кольца с бриллиантами. Что смотришь? смеется Светлана, уловив мой взгляд. Я все эти побрякушки своим трудом заработала. Вплоть до последнего времени руководила агентством недвижимости в Москве. А потом взяла и плюнула на все. Вышла за Игоря замуж прямо в СИЗО! Свадьба у нас была отличная. Все, кто смотрел фотографии, не верят, что снимали в тюрьме. Туда даже кадиллак белоснежный заезжал! Знакомы Игорь и Светлана были давно. Но пожениться решили после событий в Изяславской колонии. Светлана поняла, что без помощи ему не обойтись. Он у нас всегда за всех заступается, утверждает мать освобожденного Валентина (родители приехали встретить Игоря из городка Синельниково Днепропетровской области). А себя подставляет Любопытно, что отец и мать Агеева во времена СССР больше тридцати лет работали в Синельниковской колонии для осужденных строгого режима. Он дослужился до капитана и занимал должность начальника отряда. Она заведовала складом. Тогда никто из них и представить себе не мог, какая судьба ждет их старшего сына. Из-за этой колонии в нашей семье все неприятности и начались, продолжает Валентина Агеева. Перед тем как Игоря впервые задержали за «хулиганку», в нашем городе произошла трагедия. Начальник колонии выдавал замуж свою дочь и пригласил на свадьбу все руководство городка. В какой-то момент гости так напились, что уже ничего не соображали. Взяли служебную белую волгу хозяина (такая машина в нашем городе была только у него), прицепили липовые номера и поехали кататься. За рулем был заместитель начальника районного отделения милиции. Он не заметил, что дорогу переходит супружеская пара, и сбил насмерть пожилого мужчину. Дело это так до суда и не дошло. Но в городе о нем не забыли. Поэтому, когда менты начали прессовать нашего сына и требовать у нас взятку за то, чтобы он получил наказание условно, муж им сказал: «Лучше бы вы людей на дорогах не сбивали!» А они так разозлились, что пообещали ему расправиться со всей нашей семьей. Так и вышло. Сначала моего мужа выгнали с работы и лишили партбилета. Потом меня уволили Так или нет, но теперь бывший коммунист и экс-капитан Агеев вме- сте с супругой стали своими в блатном мире. Говорят, что «браткам» (в отличие от бывших коллег) можно верить. Они свое слово держат. Друзей в беде не бросают. Без дела никого не обижают Ближе к девяти утра на веранду домика, где поселились Агеевы, подтягиваются гости. Светлана с тещей наливают им кофе, угощают бутербродами. Сам виновник торжества еще спит. Говорят, накануне вечером у него было около 70 (!) гостей. Засиделись в ресторане до утра. А сегодня людей будет еще больше На банкет пойдем через пару часов, говорит мне Света. Я сюда парикмахершу привезла, надо успеть сделать прическу, чтобы быть красивой. Такой праздник у нас! Постепенно я перестаю понимать, куда попала. То, что я здесь вижу, характерно для любой дружной семьи. Никто из присутствующих не травит пошлые анекдоты и не ругается матом. Не вспоминают зону и проведенные в ней годы. Все просто мирно пьют кофе. Но что-то неуловимое всетаки настораживает. У большинства мужчин цепкий и колючий взгляд, крепкие мускулы. Таким палец в рот не клади! Стоит ли говорить о тату? На спинах у многих красуются хищные звери тигры, львы и волки. Говорят, это означает непримиримость, то ли в вечном противостоянии ментов и воров, то ли еще в чем-то. А на плечах кинжал, обвитый змеей, татуировка главаря воровской шайки. Но больше всего моим новым знакомым, судя по всему, нравятся изображения револьверов. Они свидетельствуют о том, что их владельцы пришли в блатной мир не случайно, а сознательно выбрали для себя такой образ жизни. Впрочем, у самого Игоря Агеева я татуировок не заметила. Он появился на веранде около 10 утра крепкий темноволосый мужчина средних лет с вымученной улыбкой. В общей сложности, Морда провел в заключении 22 года, а в последний раз семь с половиной лет. И наверняка, с непривычки, устал от такого количества гостей. Тем не менее, старается держаться просто и приветливо. Ну что ты хочешь? спрашивает он меня. Нельзя мне интервью давать. Одно могу сказать. Блатных опасаться не надо. Мы «по понятиям» живем. У нас полный порядок. А настоящие воры в Верховной Раде сидят и в чиновничьих кабинетах. Вот этими и займись А правду говорят, что вас «короновать» собираются? Якобы, за заслуги по защите прав зеков Врут! Не говори ерунду Задать следующий вопрос я не успеваю. Опля! восклицает Игорь. Да у нас гости Повернув голову направо, я замечаю, что по аллейке карабкается не меньше пяти милицейских легковушек и микроавтобус. Из бусика прямо на ходу выскакивают вооруженные до зубов, одетые в униформу и темные маски бойцы «Беркута» с огромными овчарками. Всем находиться на местах! кричат милиционеры, вбегая в домики, где поселились блатные. Приготовить документы! Игорь Агеев! Кто здесь Игорь Агеев? Вы поедете в УМВД области Оправившись от первого шока, «граждане бандиты» начинают возмущаться. Мы что, трогаем кого-то?! восклицают они. Зачем праздник испортили?! Что вы здесь забыли? Я его с вами не отпущу! словно пантера, бросается на милиционеров Света. Никуда он без меня не поедет! Опять без вины закроете А хотите, мы вам такие же маски подарим? риторически восклицает один из «братков». У моей жены целый склад черных чулков Я подхожу к оперативникам из УБОП УМВД Закарпатской области. Представляюсь и спрашиваю, что происходит. Пока без комментариев! отвечает один из них. Пока я препиралась с опером, спецназ успел повязать большинство «братков» не меньше 30 человек (!), и усадить в свои машины. Некоторым надели наручники. Вы хотели документы? кричит один их блатных уже из милицейской машины. У меня они в порядке! Это незаконное задержание! Вот и проверим на месте, отвечают ему опера. В порядке или нет. О том, что со стороны ситуация выглядит по меньшей мере странно, милиционеры, судя по всему, не задумываются. Зачем было выпускать Игоря Агеева из СИЗО, чтобы уже на следующий день снова задержать? Тем более что документы у Морды наверняка в порядке при выходе из мест лишения свободы всем освобожденным выдают удостоверяющие личность справки, которые действительны вплоть до получения паспорта. Если Русин решил с Мордой познакомиться, мы к нему поедем на своей машине! доносится до меня голос Светы. Виктор Русин до «оранжевой революции» занимал должность замначальника областной милиции. А в 2005 году был арестован по подозрению в фальсификации выборов в Мукачеве и провел 6 месяцев в СИЗО. После чего вышел на свободу, так как его вину не доказали. Садись к нам в машину! зовет меня Светлана. Она уже переоделась в коротенькое платьице и туфли на шпильках и теперь усаживается за руль своей серебристой «Тойоты Камри». Устроившийся рядом с ней на переднем сиденье Игорь Агеев врубает «Мурку». Света дает по газам. Со скоростью больше 200 километров в час мы мчимся по трассе Мукачево Ужгород. Милицейские машины остаются далеко позади Эх! Люблю я такую жизнь! восклицает Света, когда мы несемся по встречке на глазах у обалдевших местных водителей. В Ужгороде Светлана и Игорь прямиком отправляются в кабинет начальника УМВД Виктора Русина. А остальных блатных опера увозят в УБОП, на пороге которого один из блатных успел даже станцевать! После того поднял футболку и продемонстрировал мне свою разрисованную татуировками спину. Мол, мне все нипочем! Впрочем, уже через три часа всех «братков» отпустили. Тогда-то и выяснилось, из-за чего был весь сыр-бор. Они не хотят, чтобы мы гуляли на территории их области, объясняет Светлана. Мол, нам здесь блатных не нужно. Вот и решили нас «прессануть». Хотя это незаконно. У милиции нет оснований для задержания и подобных требований. А вот что сказал мне на следующий день сам Виктор Русин: К нам поступила оперативная информация, что в «Золотой подкове» развлекаются люди странной наружности. Вот мы и решили проверить их документы. Это законно. Кроме того, я объяснил Агееву, что устраивать в Закарпатье сходки я не дам. В криминальном отношении наша область спокойная. Так будет и в дальнейшем Зачем в таком случае Виктору Русину понадобилось присылать на базу отдыха спецназ, я так и не поняла. Все-таки Агеев только освободился. Да и родители у него в возрасте перенервничали. Может быть, милиционерам было бы куда проще пригласить авторитета с супругой для беседы в УМВД? Или же новый начальник милиции просто решил продемонстрировать блатным, кто теперь хозяин в Закарпатье? Во всяком случае, эта версия все объясняет. Дело в том, что в этом регионе действительно пока нет ни положенца, ни смотрящего, ни вора в законе. А приграничная область (напомним, она граничит с Венгрией, Словакией, Румынией и Польшей) является лакомым кусочком для многих нечистых на руку дельцов. Ведь, по непроверенным данным, именно через этот регион идут огромные потоки контрабандных товаров и синтетических наркотиков из Восточной Европы в Россию. Кроме того, пробираются на Запад проводники с группами нелегальных мигрантов. Поговаривали, будто еще до президентских выборов в Украине весь этот невероятно прибыльный криминальный бизнес курировали на самом высоком уровне коррумпированные высокопоставленные чиновники из Украины и России. Как обстоят дела сегодня, неизвестно. Но ясно, что кто-то уже пытается прибрать данный вид промысла к рукам. И этим людям наверняка нужны помощники, которые бы организовывали процесс «на земле». Поэтому, судя по всему, они и заинтересованы в том, чтобы Агеев остался жить в Закарпатье и взял на себя данную миссию. Тем более, что у супругов Агеевых, по слухам, прекрасные связи как в Украине, так и в РФ. Но милиция против такого поворота событий. Поэтому, видимо, и старается выдворить блатных. Хотя те не очень-то ее и боятся. Вернувшись из Ужгорода в «Золотую подкову», они сразу отправились в ресторан. Там местные музыканты уже негромко пели песни Михаила Круга. А самыми простыми блюдами на столе были фаршированная рыба и красная икра. Один за другим к Игорю Агееву подходили молодые, крепкие, совсем не похожие на наркоманов ребята. Леха, блатной, представился первый. Витек, блатной, сказал второй. В конце концов я просто сбилась со счета. Но сообразила, что словом блатной парни подчеркивали свою причастность к воровскому миру. Почему они выбрали себе криминальное будущее? Почему не боятся тюрьмы? Видимо, из-за того, что по разным причинам не смогли получить образование и найти себе достойное применение в обществе (например, выросли в неблагополучной семье). А идти работать грузчиком или дворником не желают. Либо просто мечтают о красивой жизни и пока не задумываются о цене, которую за нее придется заплатить. И. Золотухина, газета Сегодня